Традиції виховання в народній педагогіці Іспанії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

ТРАДИЦІЇ ВИХОВАННЯ В НАРОДНІЙ ПЕДАГОГІЦІ ІСПАНІЇ

ДОМНІЧ ВАЛЕНТИНА ГРИГОРІВНА

Луганськ 2001

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Виховання підростаючого покоління - одне з питань, які хвилюють людство впродовж усієї його історії. Століттями люди намагалися проникнути в суть явищ, якими було насичене їхнє життя і, що найголовніше, - передати цю суть своїм нащадкам. Нагромаджений досвід, уміння й навички, втілювалися у вироблену народом мудрість, котру передавали з покоління в покоління.

За плином часу досвід та знання людини в галузі виховання ускладнювалися. Виникали виховні системи різних народів світу, які відрізнялися одна від одної, проте мали спільну мету - формування гармонійної особистості.

Таким чином, невичерпна скарбниця народної мудрості служила для виховання молоді ще задовго до виділення педагогіки в окрему галузь знань, а педагогічна думка і практика зайняли належне місце в культурі народів, їхніх обрядово-звичаєвих діях, традиціях, усній народній творчості. Народна творчість була виразником народного педагогічного генію, виражала прагнення і методи, мету і завдання виховання.

На сучасному етапі світова педагогічна громадськість звертає увагу на проблеми народної педагогіки, оскільки остання завжди виражала найсуттєвіші загальнолюдські, моральні та духовні цінності, а серед них - суто національні, тобто притаманні виховній системі певного народу. Без вивчення цього досвіду, без опанування підростаючим поколінням цінностей народних виховних традицій, їх відродження, збереження і передачі у спадок, неможливо виховати національно свідомих громадян, здатних взяти активну участь у суспільному житті, гідних спадкоємців духовних і матеріальних надбань свого народу.

Покладаючись на зазначені орієнтири, дане дослідження є актуальним і, безсумнівно має важливе значення.

Необхідність вивчення та використання на практиці народних традицій виховання як першооснови педагогічної культури народу відмічали видатні педагоги минулого та сьогодення.

Українська етнопедагогіка завжди була об'єктом уваги багатьох дослідників. О.В.Духнович у своїх працях стверджує, що людина - це наука, культура та звичаї. Природну схильність, культуру вона бере від самої природи, науку і звичку дають вправи та настанови у процесі виховання. Г.С.Сковорода, І.Я.Франко, виходячи з принципу природо- і культуро-відповідності, вказували, що діти найкраще розвиваються в атмосфері культурного осередку свого народу, навчаються своєю рідною мовою, практично продовжують традиції та звичаї, сімейно-побутову культуру своїх пращурів. Названі специфічні особливості допомагають враховувати не тільки вікові, фізіологічні, психологічні особливості дітей, а й регіональні, національні. Теоретичним та практичним внеском у народно-педагогічну теорію нашого часу є праці В.О.Сухомлинського, М.Г.Стельмаховича, Г.М.Волкова, які на нашу думку, відіграли велику роль у формуванні концепції народної педагогіки взагалі, її предмета, методів та засобів виховання.

Про високу результативність використання народної мудрості у виховному процесі свідчать дослідження М.Б.Євтуха, П.Р.Ігнатенка, А.Е.Ізмайлова, Г.М.Кловак, В.Г.Кузя, О.О.Любара, Т.І.Мацейків, Ю.Д.Руденка, Є.І.Сявавко та інших.

Серед учених, погляди яких на народне виховання широко відомі на вітчизняних і зарубіжних теренах, слід перш за все назвати Я.А.Коменського, Й.Г.Песталоцці, Дж.Локка, Т.Мора, Ф.Спенсера, Ж.- Ж. Руссо, К.А.Гельвеція, Ш.Л.Монтеск'є, Х.Л.Вівеса, Х.Гуартьє, Г.С.Сковороду, К.Д.Ушинського та багатьох інших. Вони розглядали народну педагогіку як сукупність педагогічних знань та виховного досвіду народних мас.

Проблеми зарубіжної народної педагогіки розробляють в Україні М.М.Дерек, В.М.Махінов, М.І.Тадеєва, Т.А.Швець та інші.

Відсутність на сьогоднішній день дослідження, в якому було б розкрито процес зародження і розвитку народно-педагогічної думки в Іспанії з моменту її виникнення й до наших днів, вплив різноманітних культур на становлення народної педагогіки й зумовило вибір теми дисертації “Традиції виховання в народній педагогіці Іспанії”.

У дослідженні ми прагнули висвітлити один з аспектів світової народної педагогіки - народні традиції виховання іспанського народу, педагогічна культура якого є зразком високої моральності та гуманності, що ґрунтується на принципі народності. Окрім пам'яток фольклору, іспанську народну педагогічну культуру розвинули і збагатили такі відомі вчені, педагоги, мислителі як Іссидор Севільський, Ібн-Тофейль, Хуан Гуартьє, Хуан Луїс Вівес, Петро Альфонсо, Альфонсо Мудрий, Хуан Мануель, Франсиско Кеведо, Мігель де Сервантес, Педро Кальдерон, Беніто Херонімо Фейхоо-і-Монтенегро, Хосе де Клавіхо-і-Фахардо, Мігель де Унамуно, Хуан Ортега-і-Гассет та багато інших.

Іспанська народна педагогіка розглядається як невід'ємний компонент загальнолюдської культури, досягнення якої потрібно вивчати та використовувати в сучасному виховному процесі. Імена таких видатних іспанських педагогів як Г.М. де Ховельянос, Ібн-Тофейль (Абубацер), Х.Гуартьє, Х.Л.Вівес широко відомі світовій педагогічній громадськості, а їхні вчення, засновані на принципах народної педагогіки, стали надбанням всього людства.

Загальнолюдські цінності ніколи не втрачають своєї актуальності, слід лише вміло обирати й використовувати їх у практиці виховання на сучасному етапі.

Розвиток людського суспільства ставить перед педагогічною наукою проблему пошуку нових шляхів, напрямів та методів організації виховання молоді. Отже, вивчення традицій виховання іспанського народу в поєднанні з освоєнням педагогічної культури інших народів світу відчутно збагатить сучасну педагогічну науку.

Актуальність дослідження даної проблеми зумовлена також такими тенденціями:

– можливістю використання результатів дослідження в навчально-виховному процесі українських та іспанських шкіл;

– потребою вивчення історичної педагогічної спадщини іспанського народу з метою її подальшого використання в сучасній педагогічній практиці;

– зростанням ролі фактора народності в сучасному навчально-виховному процесі;

– необхідністю зміцнення зв'язку між навчанням та вихованням засобами досягнень національної педагогічної культури;

– використанням надбань світової народної педагогіки з метою впливу на свідомість молоді й формування її соціальної зрілості.

Дана робота присвячується дослідженню традицій іспанської народної педагогіки та її впливу на формування педагогічної думки Іспанії, на виховний процес у сучасному суспільстві, аналізу особливостей формування, становлення і розвитку іспанської народної педагогіки в процесі розумового, морального, трудового, фізичного та естетичного виховання особистості.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дослідження пов'язане з науковими програмами та планами науково-педагогічних досліджень АПН України та кафедри педагогіки Київського національного лінгвістичного університету “Дослідження проблем вдосконалення системи підготовки вчителя, вихователя у вищій школі у контексті досягнень національної та світової педагогічної науки і освіти”, затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету (протокол № 6 від 27.01.1997 року).

Об'єктом дослідження є процес виховання підростаючих поколінь на засадах іспанської народної педагогіки.

Предметом дослідження є традиції виховання в народній педагогіці Іспанії.

Мета дослідження полягає у виявленні й теоретичному обґрунтуванні досягнень іспанської етнопедагогіки в навчанні та вихованні, творчому використанні її педагогічного досвіду в усіх аспектах виховання сучасної молоді.

Поставлена мета передбачає виконання таких основних завдань:

– визначення джерел етнопедагогіки Іспанії;

– дослідження процесу розвитку народно-педагогічної думки з гуманістичних позицій;

– виявлення можливостей використання педагогічного досвіду Іспанії в сучасному виховному процесі України.

Методологічну основу дослідження становлять:

теорія наукового пізнання, філософські положення про взаємозв'язок між процесами навчання та виховання, системний підхід до цілісних педагогічних процесів і явищ, соціально-культурні ідеї щодо формування гармонійно розвинутої особистості, основні положення філософії, психології та педагогіки про суть народного виховання, про зв'язок теорії з практикою, а також концепція національного виховання.

Теоретичною основою дослідження стали провідні ідеї та положення народного виховання, викладені в працях В.О.Сухомлинського, О.В.Духновича, М.Г.Стельмаховича, Г.Н.Волкова, М.Б.Євтуха, Є.І.Сявавко, В.Н.Ликова; теоретичні узагальнення та висновки, сформульовані вітчизняними вченими щодо проблем зарубіжної етнопедагогіки (М.М.Дерек, В.М.Махінов, М.І.Тадеєва, Т.А.Швець); теорії, сформовані іспанськими вченими - філософами, письменниками, педагогами; сучасні концепції національного виховання.

Для розв'язання поставлених завдань використовуються такі методи дослідження:

- метод теоретичного моделювання під час визначення логічної структури дослідження;

– ретроспективний аналіз теоретичної та практичної спадщини визначних іспанських педагогів минулого та сучасності;

– аналіз досвіду з проблем народної педагогіки різних країн у порівнянні з іспанською етнопедагогікою;

– аналіз художньої, наукової та педагогічної літератури з питань використання в ній етнопедагогічних традицій виховання;

– проблемно-цільовий аналіз іспанського фольклору, в якому висвітлюється народна педагогічна мудрість, котра допомагає вихованню особистості;

– систематизація та обробка етнографічного матеріалу, опублікованого в різні періоди історії Іспанії;

– історико-логічне вивчення наукових праць та нормативно-правових документів в освітніх закладах Іспанії, спрямованих на покращення навчально-виховного процесу.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі обґрунтовано основні поняття, виявлено провідні риси іспанської народної педагогіки, її джерела, принципи, форми, методи.

Визначено пріоритети іспанської педагогіки, введено в науковий обіг певну кількість педагогічних явищ, фактів. У вітчизняній педагогіці ця тема досліджується вперше.

Теоретичне значення даної роботи полягає у виявленні основних тенденцій розвитку іспанської народної педагогіки та особливостей здійснення розумового, морального, трудового, фізичного й естетичного виховання на народних традиціях, котрі б стали у нагоді українським вчителям. У дослідженні обґрунтовано вирішальну роль релігійного виховання та його вплив на формування особистості в іспанській етнопедагогіці.

Результати та положення роботи доповнюють сучасну теорію навчання й виховання в українській сім'ї та школі.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що висновки й основні положення дисертації можуть бути використані в практиці виховання і навчання у вітчизняній школі та сім'ї.

Особистий внесок дисертанта полягає в науковому обґрунтуванні концепції впливу народної творчості на етнопедагогічні традиції виховання іспанців, визначенні впливу християнської, римської та арабської культур на формування, становлення і розвиток народної педагогіки.

Достовірність наукових положень, результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних положень, теоретичним рівнем розробки проблеми підростаючого покоління на засадах народних традицій, використанням методів дослідження, адекватних його меті та завданням.

Матеріали даної роботи можна застосовувати при проведенні порівняльного аналізу розвитку педагогічної думки в різних країнах світу.

Результати дослідження, обґрунтовані рекомендації можуть сприяти вдосконаленню підручників, посібників з проблем навчання та виховання.

Апробація дослідження. Результати і хід дослідження було обговорено і схвалено на засіданнях кафедри педагогіки Київського національного лінгвістичного університету, кафедри теорії та методики викладання іноземних мов Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту ім. Г.С.Сковороди, на Міжнародній науково-практичній конференції “Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі” 27-29 вересня 1999 р. в м. Слов'янську, Міжнародній науково-практичній конференції “ Вища школа: здобутки й перспективи розвитку” 6-9 вересня в м. Дрогобичі, Міжнародній науково-практичній конференції “На межі тисячоліть: через вивчення мов і культур - до культури, миру, злагоди і співпраці” 18-20 вересня 2000 р. в м. Києві.

Результати дослідження висвітлені у 7 статтях у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків і списку використаних літературних джерел, який включає праці вітчизняних та зарубіжних дослідників - усього 243 джерела, з них 67 - іноземною мовою. Основний текст дисертації викладено на 180 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

іспанський народний педагогіка фольклор

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методологічні й теоретичні основи дослідження, методи його реалізації, розкрито наукову новизну й практичне значення, наводяться основні результати роботи і наводяться дані про апробацію дослідження.

У першому розділі “Основні джерела іспанської етнопедагогіки” досліджуються джерела іспанської народної педагогіки, котрими є пам'ятки латинської літератури, зокрема, роботи Іссидора Севільського, який першим визначив зміст системи освіти, адекватної вимогам часу. Діяльність Севільця була оцінена ще його сучасниками, які бачили в ньому виразника патріотичних почуттів, ідейного наставника, вченого-систематизатора, якому вдалося зберегти не тільки знання древніх, але й зробити їх доступними більш широкому колу людей. Результати його праці мали значення не тільки для іспанців, але й для культурного життя феодальної Європи. Іншим джерелом є іспанський героїчний епос: “Пісня про мого Сіда”, “Пісня про Родріго” й більш пізня “Римована хроніка про Сіда”, які містять у собі яскраві зразки виховання, що беруть початок з народної мудрості та біблійних оповідань.

З глибини народної мудрості (казок, прислів'їв, приказок, міфів, загадок) виростали нові прагнення людей пізнати світ, передати все краще дітям. Педагогічна мудрість іспанського народу була головним джерелом становлення його національної педагогічної науки. Великий внесок у розвиток педагогічної думки зробили письменники, поети, філософи, педагоги, такі як Іссидор Севільський, Сантьяго-де-Кампостела, Ібн Рушид, Рамон Льюль, Хуан Луїс Вівес, Хуан Гуартьє, Авіцеброн, Альфонс Мудрий, Хорхе Манріке, Ф.Кеведо, Лопе-де-Вега, Мігель Сервантес, Педро Кальдерон, Г.М.Ховельянос, М.де Унамуно і багато інших.

Дослідивши події, які вплинули на формування народно-педагогічної думки і практики в різні періоди іспанської держави, слід зазначити, що першим джерелом іспанської етнопедагогіки була культура греко-римського світу. Від римського виховання іспанці запозичили систему освіти, котру успішно розвинули в епоху середньовіччя. Під впливом римських традицій було започатковане сімейне виховання іспанців як основи становлення підростаючого покоління.

З падінням римської цивілізації підноситься християнство, котре має своє цілком розвинене педагогічне вчення - теорію виховання дисципліни.

Середовищем, що зазнало впливу античності і християнства, були кельтські та германські племена, які завоювали Іспанію. З допомогою цих джерел утворюється педагогічна культура середньовічної Іспанії.

Великий вплив на культуру країни загалом і педагогічну зокрема мала арабська культура, що виявилося у будівництві шкіл, бібліотек, розвитку ремесел, торгівлі, сільського господарства, просвітництва. Особливо цей вплив позначився на розумовому вихованні, адже саме араби знайомлять Європу з творчістю Аристотеля, системою десяткових чисел, більш відомих як “арабські числа”. Арабські школи мали певну систему та методику навчання, які були вищі від європейських у науковому плані.

Наступною віхою в розвитку народної педагогіки була Реконкіста, в ході якої зросла могутність католицької церкви. З того часу й започаткувався вплив релігії на виховання іспанців. Християнські етичні та естетичні мотиви впливу на особистість є незмінними і до наших днів.

У ході Реконкісти виявляється й інше джерело іспанської народної педагогіки - героїчний епос та народна лірична поезія (романси). Вони стають справжніми джерелами народної мудрості виховання. Таким чином, ще в римському вихованні, в арабській культурі та староіспанському епосі порушуються питання про виховання основних моральних цінностей людини.

Джерелом іспанської етнопедагогіки вважаються твори клерикальної, морально-дидактичної, лицарської та міської літератур.

Особливо важливим джерелом народної мудрості є казки, байки, приказки та прислів'я, віршовані і прозові твори видатних іспанських письменників і філософів, ідеї педагогів тих далеких часів і сьогодення.

Іспанія з давніх-давен зберігала свої надбання в науці, культурі, у звичаях та традиціях. Великі мислителі і педагоги іспанського народу створили національну культуру, іспанську літературну мову і відродили в літературі та мистецтві багатство народних традицій. Втілюючи в життя великі ідеї свободи, народності, вони мали вплив на виховання, поставивши його на народну основу.

Протягом усього історичного розвитку питання виховання й освіти розглядалось у творчості І. Севільського, Х.Л.Вівеса, Х.Гуартьє, М.де Сервантеса, Ф.Лопе де Веги, Л.Ф.Моратіна, Г.М. де Ховельяноса, М.де Унамуно та багатьох інших.

Простеживши вплив героїчного епосу, лицарської, клерикальної, міської літератури на становлення і розвиток народної педагогіки Іспанії, ми зробили висновок, що в кращих зразках цих жанрів літератури очевидна послідовна зміна ідеалів народу: вірності і відданості Батьківщині в період Реконкісти, самозречення і служіння Богу, благочестя і високої моральності в епоху іспанського середньовіччя, утвердження ідеалу всебічно розвинутої, високоморальної людини в добу Відродження, Просвітництва і в наші дні.

У другому розділі: “Традиційні шляхи виховання молодого покоління в іспанській етнопедагогіці” досліджуються традиційні шляхи виховання в іспанській народній педагогіці, з'ясовуються мета, зміст, основні принципи та особливості іспанського виховання в усіх напрямах виховного впливу на особистість.

Для виявлення закономірностей і специфічних особливостей народної педагогіки Іспанії було детально й комплексно досліджено економічний, культурний, політичний та історичний розвиток нації. Виявлено, що змістом виховання іспанська народна педагогіка вважає цілісний процес формування особистості, її морального обличчя, інтелектуального і фізичного розвитку, прищеплення працьовитості та естетичних смаків. Зміст виховання в іспанській народній педагогіці також охоплює передачу трудових і практичних умінь та навичок, привчання до організації побуту, підготовку до сімейного життя, забезпечення професійних навичок у певній сфері діяльності, формування духовного світу людини.

На основі дослідження можна виділити такі принципи виховання, котрими керується народна педагогіка Іспанії: гуманізм, природо- та культуровідповідність, зв'язок виховання з життям, систематичність і послідовність виховання, прихильність до минулого як джерела світогляду і величі народу, врахування традицій релігійного виховання і його вплив на формування загальнолюдських цінностей.

Іспанська народна педагогіка у своїй практиці використовує різноманітні форми та методи виховання дітей, подібні до форм та методів інших народів світу: індивідуальні, групові та фронтальні. Серед них важлива роль належить іграм: рольовим або творчим, рухливим або фізичним. Більша частина дитячих ігор пов'язана з народними і християнськими святами чи певними землеробськими видами діяльності.

Важлива роль у народній педагогіці Іспанії належить розумовому вихованню, котре не обмежувалося тільки можливостями книг чи освіти, а використовувало народні засоби впливу на дитячу особистість: казки, прислів'я, оповідки, астрономічні й фенологічні спостереження. Моральне виховання, за народною педагогікою, - це виховання духовно здорової нації, віра в можливість морального вдосконалення людини, вимога ввічливого ставлення до кожного члена суспільства. Моральний, фізичний, розумовий розвиток людської особистості тісно пов'язаний з естетичним вихованням, яке розуміють як виховання любові до прекрасного. Іспанський народ приділяє велику увагу фізичному та трудовому вихованню, які покликані сформувати активного громадянина, здатного спрямувати всі свої сили та здібності задля служіння народу та Вітчизні. Особливо велике значення має трудове виховання, бо праця - основа існування суспільства і мірило досягнень особистості. Іспанська народна педагогіка приділяє увагу всім аспектам виховного впливу на дитячу особистість: розумовому, моральному, естетичному, фізичному та трудовому. Усі ці аспекти нерозривно пов'язані між собою і доповнюють один одного, сприяючи гармонійному розвитку людини.

У третьому розділі “Вплив традицій народної педагогіки на сімейна та релігійне виховання іспанців” розглядаються ідеї сімейного та релігійного виховання в Іспанії. Сім'я є тим фундаментом, на якому базується виховання дитини від її народження; продовжується та вдосконалюється воно в школі та в університеті. Виховання в іспанських родинах досліджується в єдності з існуючими в наші дні сімейними традиціями та релігією; до уваги береться той факт, що іспанці залишаються вірними своїм традиціям та звичаям упродовж віків. Ця вірність, можливо, збереглася саме завдяки сімейному вихованню. Сімейне виховання є найважливішою формою виховання в народній педагогіці.

Родинне виховання сприяє розвитку національної свідомості та самосвідомості. За народною педагогікою, воно є основою формування гармонійно розвинутої дитячої особистості.

Сімейне виховання є запорукою спадкоємності поколінь іспанського народу. Іспанський народ, як і кожний народ світу виробив свої дати сімейного і релігійного календаря. Вони мають великий вплив на виховання підростаючого покоління, сприяють ознайомленню молоді з традиціями і звичаями пращурів та передачі цих традицій наступним поколінням.

Народна педагогіка Іспанії сформувала свої ідеали чоловіка та дружини, їх взаємовідносин та відносин між членами родини і регламентувала їх у сімейному вихованні.

Сімейне та релігійне виховання тісно пов'язані між собою і взаємодоповнюють одне одного.

Релігійне виховання має особливе значення в системі освіти та виховання, бо є невід'ємною часткою освітньої системи Іспанії сьогодення. Релігію не можна відокремити від родинного виховання. Релігійне виховання інтерпретується як виховання кращих рис загальнолюдської моралі засобами християнського вчення, і саме тому релігія та мораль перебувають у нерозривному зв'язку.

Релігійне виховання має значний вплив на свідомість іспанця, бо релігія є оплотом духовності в житті людини і засобом виховання доброчинності. Релігійне виховання служить засобом формування фізично здорової та духовно багатої особистості.

Релігійне виховання пов'язане з розумовим, моральним, естетичним вихованням.

Весь досвід виховання іспанців підтверджує, що, починаючи з раннього віку в сім'ї і продовжуючи вивчення релігії в школі, дитина усвідомлює багато корисного. Так досягається головна мета релігійного виховання - духовне формування людини.

Іспанська народна педагогіка є складовою частиною загальнонародної культури. Педагогічна культура іспанців відображає їхній багатовіковий досвід у справі виховання і навчання підростаючих поколінь.

Протягом тисячоліть в Іспанії формувалася педагогічна думка, яка знайшла своє втілення в народній мудрості, навичках, уміннях, формах і методах виховання наступних поколінь. Педагогічний досвід відображений у фольклорі, іграх, піснях, танцях, творах народного мистецтва, обрядах і традиціях іспанців.

У дисертаційному дослідженні на численних прикладах та фактах ми довели, що використання усної народної творчості: казок, переказів, легенд, приказок, прислів'їв, героїчного епосу, пісень, романсів, творів морально-дидактичної літератури - є значним внеском у вивчення педагогічної культури та виховного досвіду іспанців, у справу виховання та освіти. У педагогічних традиціях іспанського народу простежуються найважливіші етапи розвитку його духовної та матеріальної культури, вплив римської християнської та арабської культур.

Іспанська народна педагогіка як і будь-яка інша є варіантом загальнолюдської педагогічної культури, яка у властивій їй формі виражає досвід виховання, освіти, надії і прагнення свого народу. В іспанській народній творчості втілені кращі думки про виховання ідеальної людини, наділеної найкращими моральними чеснотами. Використовуючи доробки усної народної творчості педагогічного спрямування, народ виробив норми та правила суспільного життя, етики, естетики та побуту. Виходячи з вищесказаного, слід зазначити, що народна педагогіки Іспанії є наймудрішим посібником з виховання гармонійної особистості, бо озброєна багатющими знаннями, виробленими колективним генієм народу; найавторитетнішою, бо її істинність підтверджена багатовіковою практикою родинно-громадського виховання, творцем і носієм якого є сама нація; найбільш ідейною, тому що базується на заповідях народної моралі, націлена на формування справжньої людини; найпрогресивнішою, адже її місце - на передньому краю боротьби за розум, за світло знань, за торжество здорового глузду і справедливості, за продовження людського роду та взаємозв'язок поколінь, за утвердження доброзичливих стосунків між людьми та добросусідських відносин між народами, захисту традиційної родини, домашнього вогнища, дитинства, материнства і батьківства. Народна педагогіка є духовно найбагатшою, бо на її терені протягом віків працюють мільйони батьків й матерів, дідусів й бабусь, котрі своєю копіткою працею збагачують її скарбницю; іспанська етнопедагогіка є найгуманнішою, бо плекає найдорогоцінніший скарб, гордість і майбутнє нації - дітей.

У дослідженні проаналізовано етнопедагогічні погляди багатьох видатних іспанських педагогів, філософів, письменників, учених. Це дало нам змогу встановити, що народна педагогіка існує в Іспанії як галузь наукової педагогіки. Вона тісно пов'язана з народною творчістю, яка, в свою чергу, служить невичерпним джерелом для розвитку іспанської етнопедагогіки. Встановлено, що поняття “народна педагогіка” в науковій термінології Іспанії не зареєстроване. Проте, на нашу думку, всі досягнення іспанської наукової педагогіки завдячують народній виховній практиці та народній мудрості.

Нами встановлено, що джерелами етнопедагогіки Іспанії виступають фольклор, у якому простежується педагогічна спрямованість, героїчний епос, клерикальна, лицарська література, а також педагогічні думки, висловлені кращими поетами, письменниками, мислителями країни.

Іспанський народ недаремно надавав великого значення тій частині усної та писемної творчості, яка сприяла формуванню в дітей твердих переконань, вчила їх дотримуватися норм та правил поведінки в суспільстві, вміти дорожити своєю родиною. Ці надбання народ дбайливо охороняє та передає з покоління в покоління.

Народна педагогіка Іспанії розробила методи виховного впливу на особистість дитини, які будять її розум, спонукають замислюватися над невідомими для неї явищами і які широко використовує у педагогічній практиці сьогодення.

Іспанська народна педагогіка є виразником національної думки про виховання фізично та морально здорової, сильної особистості, великого патріота своєї Батьківщини, працьовитого, кмітливого, вправного громадянина, який з великою пошаною ставиться до своєї родини, вміє поводитися у товаристві, має іспанський характер - веселий та життєрадісний, який допомагає долати труднощі.

Розглянувши народно-педагогічні традиції виховання іспанського народу в аспектах розумового, морального, естетичного, трудового та фізичного розвитку дитячого організму, слід зазначити, що іспанський народ приділяв і приділяє значну увагу всім вищеназваним аспектам виховання, хоча і надає певну перевагу розумовому, трудовому та моральному вихованню.

У справі морального виховання важлива роль належить вихованню дитини в дусі християнської моралі, прищепленню їй таких загальнолюдських чеснот як доброта, чуйність, милосердя, чесність, порядність, любов та повага до ближнього.

Протягом свого розвитку народна педагогіка увібрала в себе всі кращі, передові думки про виховання всебічно розвинутої гармонійної та гуманної особистості. Виховний процес базується на взаємній пошані та довірі вихователя й вихованця.

Система народно-педагогічних звичаїв, традицій кожного народу є результатом його виховних зусиль протягом багатьох століть. Використовуючи на практиці складові цієї системи, народ продовжує і відтворює себе, свою духовну культуру, свій характер та психологію в ряді поколінь, які приходять на зміну одне одному. Вірність дітей традиціям та звичаям, започаткованим батьками, народ розглядає як основний закон свого життя.

Традиції та звичаї - два основні канали, за допомогою яких старші покоління передають молодшим досвід своєї соціальної поведінки, моральні переконання та почуття, форми і методи виховного впливу на дітей. Це також форми передачі новим поколінням взаємин, які склалися у певному суспільстві та служать моральному, етичному, розумовому й трудовому вихованню молоді.

Чітко продумана та організована система побуту дитини, постійне та детальне дотримання нею простих санітарно-гігієнічних вимог, втілених у традиції та звичаї, виховують організованість, дисциплінованість, точність. Через етномеханізми, втілені в традиції та звичаї, прищеплюються дітям певні риси морального обличчя людини.

Педагогічний досвід іспанського народу у справі виховання підростаючих поколінь повинен стати предметом подальших досліджень, оскільки нами не повністю висвітлено всі аспекти цієї багатогранної проблеми. Цей досвід може дати багато корисного для здійснення сучасного виховного процесу як у самій Іспанії, так і в інших країнах світу, зокрема в Україні.

Дане дослідження вносить певний вклад у розвиток порівняльного аналізу педагогічних поглядів народів світу, сприяє зміцненню зв'язків між народами.

ВИСНОВКИ

Розглянувши традиційні шляхи виховання в іспанській народній педагогіці, можна зробити такі висновки:

Педагогічна культура іспанського народу є складовою частиною загальнолюдської педагогічної культури. У ній відображені найважливіші етапи його історичного розвитку, духовна та матеріальна культура. Іспанська народна педагогіка є втіленням як загальнолюдських, так і національних рис навчання й виховання.

Джерелами іспанської народної педагогіки є усна народна творчість, героїчний епос, романси, клерикальна література, праці видатних діячів іспанського народу.

Іспанська етнопедагогіка увібрала з культурної спадщини свого народу кращі традиції, покликані якісно поліпшити виховання молодого покоління.

Основними принципами іспанської народної педагогіки є гуманізм, природо- і культуро-відповідність, наступність, які базуються на взаємній довірі та повазі між вихованцем і вихователем.

Вивчення народного досвіду виховання і навчання підростаючих поколінь на всіх етапах історичного розвитку іспанського суспільства входило в коло наукових інтересів передових мислителів, педагогів і вчених країни.

Об'єктом та суб'єктом виховання в іспанській народній педагогіці була і залишається людина як особистість. Головна мета етнопедагогіки - формування всебічно розвиненої, гуманної особистості.

У процесі виховання іспанська народна педагогіка бере за основу сім'ю, яка є основним інститутом формування особистості дитини.

Наше дослідження не вичерпує всіх аспектів цієї проблеми. На нашу думку, потребують поглибленого вивчення такі питання: виховання дітей засобами народних традицій у шкільних закладах Іспанії; виховний потенціал народних традицій у релігійному вихованні; інквізиція та розумове виховання; взаємодія сім'ї і школи в процесі виховання дітей засобами народної педагогіки.

ЛІТЕРАТУРА

Основні положення дисертаційного дослідження відображено в таких публікаціях:

Домніч В.Г. Трудове виховання на народних традиціях - шлях до гуманізації освіти (на матеріалах іспанської народної педагогіки). Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі //Наукові праці Міжнародної науково-практичної конференції 27-29 вересня 1999 року. - Слов'янськ,2000 - С. 210-212.

Домніч В.Г. Ідеї гуманізму в народній педагогіці Іспанії епохи Відродження. Гуманізація навчально-виховного процесу. // Науково-методичний збірник VII . - Слов'янськ, 2000 - С. 257-261.

Домніч В.Г. Внесок іспанських гуманістів у педагогічні теорії епохи Відродження. Теоретичні питання освіти та виховання // Збірник наукових праць № 8. - Київ, 2000. - С.72-73 .

Домніч В.Г. Ідеї виховання в іспанській народній педагогіці. Теоретичні питання освіти та виховання // Збірник наукових праць № 9. - Київ, 2000. - С. 156-158.

Домніч В.Г. Використання традицій іспанської народної педагогіки в процесі морального виховання дітей. Теоретичні питання освіти та виховання // Збірник наукових праць № 11. - Київ, 2001.

Домніч В.Г. Розумове виховання в іспанській етнопедагогіці. Теоретичні питання освіти та виховання // Збірник наукових праць № 12 - Київ, 2001.

Домніч В.Г. Використання релігійного виховання в іспанській сім'ї Теоретичні питання освіти та виховання // Збірник наукових праць № 13. - Київ, 2001.

Размещено на Allbest.ru