Педагогічні основи фізичного виховання молодших школярів у системі "родина - школа"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

УДК.37.018

Педагогічні основи фізичного виховання молодших школярів у системі “родина - школа”

13.00.07 -теорія і методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Корнієнко Сергій Миколайович

Тернопіль 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Кравець Володимир Петрович, ректор Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Шиян Богдан Михайлович, Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри теоретичних основ і методики фізичного виховання;

кандидат педагогічних наук, доцент Цьось Анатолій Васильович;

Волинський державний педагогічний університет імені Лесі Українки, завідувач кафедри здоров'я і фізичної культури.

Провідна установа: Інститут проблем виховання АПН України, лабораторія фізичного виховання, Міністерство освіти і науки України, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 27 грудня 2001 року о 1430 годині на засіданні спеціалізованої вченої Ради К.58.053.01 при Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: 282027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2.

З дисертацією можна познайомитися в бібліотеці Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка за адресою: 282027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2.

Автореферат розіслано 26 листопада 2001 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Чайка В.М.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Фізичне виховання дітей є одним із пріоритетних напрямів реформування освітянської сфери в Україні, оскільки це важливий фактор гуманітаризації та гуманізації освіти, формування у підростаючого покоління фізичного та морального здоров'я, засіб удосконалення фізичної і психологічної підготовки до активного життя і професійної діяльності.

У генетичній програмі кожної людини закладений великий фізичний потенціал. Разом з тим загальновизнано, що в сучасних умовах в Україні склалася критична ситуація зі станом здоров'я населення, зокрема молоді, яка зумовлена негативними впливами екологічних, економічних, соціальних та інших факторів.

Статистика свідчить, що при вступі до школи різні відхилення у стані здоров'я має кожна третя дитина, а наприкінці навчання, в дев'ятому класі -- кожна друга [О.М. Балакірєва, С.М. Дмитренко, С.І. Присяжнюк]. У 10-20 % сучасних школярів виявлено надлишкову масу тіла; у 30-40 % -- захворювання носоглотки; у 20-40 % -- порушення постави; у 50 % -- дефекти зору і нервово-психічні відхилення; у 50-60 % -- схильність до частих захворювань [В. Добринський, О.Д. Дубогай, О.С. Куц, В.А. Шаповалова, Ю.М. Шкребтій]. Особливе занепокоєння викликає погіршання стану фізичного здоров'я учнів молодших класів. За даними НАН України абсолютно здорових учнів початкових класів на сьогодні лише 5 % [Л.І Бордіян, П.Д. Добрий, В.С. Язловецький].

Такий стан вимагає пошуку нових форм і результативних шляхів зміцнення здоров'я дітей. У сучасних умовах ефективними та доступними засобами профілактики захворюваності, підвищення розумової та фізичної працездатності, проведення дозвілля школярів є фізична культура [Е.С. Вільчковський, О.Д. Дубогай, М.Д. Зубалій, М.П. Козленко, І.І. Козетов, О.С. Куц, Б.М. Шиян]. До того ж одним з ефективних шляхів охоплення дітей молодшого шкільного віку систематичними заняттями фізичними вправами визнано фізичне виховання, що здійснюється в родині за участю, під керівництвом і контролем батьків та близького родинного оточення. Це допоможе впливати на організм дитини не епізодично, а перманентно.

Аналіз педагогічної дійсності свідчить про зростання інтересу практиків до родинної педагогіки як найбільш продуктивного, а відтак і результативного засобу усієї системи завдань національного виховання, в тому числі фізичного. Родинна педагогіка розглядає виховання дитини як певну взаємодію членів родини (переважно батьків) з найближчим соціальним середовищем та відповідальність сім'ї за долю дітей, наступних поколінь і долю країни.

Розв'язання цих проблем, слід здійснювати з урахуванням соціально-економічних умов, в яких тепер перебуває початкова школа. Аналіз наукового фонду та стану шкільної практики фізичного виховання учнів свідчить, що досі ще не має науково обґрунтованої оптимальної системи педагогічної взаємодії родини і школи у фізичному вихованні молодших школярів, якій були б властиві і певні прогностичні функції. Це і зумовило вибір теми дослідження: “Педагогічні основи фізичного виховання молодших школярів у системі “родина-школа”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Напрям наукового пошуку -- “Новітні технології співпраці родини і школи у вихованні молодшого школяра”. Держ. реєстр. № 0101U003633.

Об'єкт дослідження -- процес фізичного виховання молодших школярів у системі “родина-школа”.

Предмет дослідження -- зміст, форми і методи взаємодії родини і школи у формуванні свідомого ставлення молодших школярів до свого здоров'я.

Мета -- розробити теоретично обґрунтовану педагогічну технологію фізичного виховання молодших школярів у системі “родина-школа”, визначити умови її результативного функціонування та експериментально перевірити ефективність.

Згідно з предметом, метою та гіпотезою дисертаційне дослідження спрямоване на вирішення таких завдань:

уточнити педагогічну сутність поняття “свідоме ставлення молодшого школяра до зміцнення здоров'я”;

обґрунтувати функціональну роль родини і школи у вихованні зацікавленого ставлення дітей до збереження та зміцнення свого здоров'я;

розробити технологію педагогічної взаємодії родини і школи, здатну забезпечити формування у молодших школярів свідомого ставлення до власного здоров'я та умови її реалізації і експериментально перевірити їх ефективність.

визначити показники і рівні сформованості свідомого ставлення молодших школярів до власного здоров'я та обґрунтувати критерії їх оцінки.

Методологічною основою дослідження є: Закони “Про освіту” та “Про загальну середню освіту”, “Про фізичну культуру і спорт”; Державні національні програми “Освіта” (Україна XXI століття), “Діти України”; Державний стандарт загальної середньої освіти, Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України. Методологічною орієнтацією дослідження є концепції створення неперервної системи освіти в Україні та реформування загальної середньої освіти, основні положення вікової психології та педагогіки про закономірності формування особистості (Л.І. Божович, Л.С. Виготський, Ю.К. Бабанський, І.Д. Бех, І.П. Підласий, М.М. Фіцула), про роль виховання, самовиховання і особистісно значущої діяльності в становленні дитини; вчення психофізіологів та педагогів про потреби в здоровому способі життя (Б.Г. Ананьєв, О.М. Козленко, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубіншейн).

Методи дослідження: а) теоретичного рівня: аналіз і узагальнення наукової інформації з проблеми дослідження, навчально-методичної та нормативної документації; метод теоретичного аналізу і синтезу на етапах визначення мети, предмета, гіпотези, задач дослідження, уточнення функціональної ролі родини і школи у вихованні свідомого ставлення дітей до зміцнення свого здоров'я; синтезування результатів експерименту, визначення їх наукової новизни; б) емпіричного рівня: діагностичні (спостереження, бесіда, анкетування, інтерв'ювання, тестування, аналіз шкільної документації, результатів діяльності); експериментальні (діагностичний, констатуючий, формуючий педагогічний експеримент); статистичний аналіз експериментальних даних.

Базою дослідження були середні загальноосвітні школи № 14, 16, 17 м. Тернополя, Березовицька загальноосвітня школа-дитячий садок Тернопільської області та Кам'янський навчально-виховний комплекс Одещини. Обласні інститути післядипломної освіти вчителів міст Тернополя і Одеси, факультет підготовки вчителів початкових класів Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Загальна кількість респондентів становила 788 осіб. Дослідно-експериментальною роботою було охоплено 298 учнів початкових класів, 188 учителів початкових класів, 97 студентів, 205 членів родини. У формуючому експерименті було задіяно 106 учнів початкових класів міських і сільських шкіл.

Наукова новизна дослідження: вперше обґрунтовано специфічні принципи функціонування педагогічної технології взаємодії родини і школи (інтелектуалізація, безперервність, взаємоінформованість та ін.); визначено показники і рівні сформованості у молодших школярів свідомого ставлення до власного здоров'я; розроблено особистісно-зорієнтовану педагогічну технологію взаємодії родини і школи у фізичному вихованні молодших школярів системотворчими якої є мотиваційний, змістовий і організаційно-процесуальний компоненти; обґрунтовано критерії оцінки ефективності технології взаємодії родини і школи у формуванні в учнів свідомого ставлення до свого здоров'я; визначено педагогічні умови реалізації розробленої технології взаємодії родини і школи (усвідомлення відповідальності за власне здоров'я, організація емоційних фізкультурно-оздоровчих заходів, демократичне спілкування); запропоновано специфічні зміст, форми, методи взаємодії родини і школи (приклад родинного оточення, переконання, стимулювання, педагогічну корекцію, вплив на мотивацію методами просвіти).

Практичне значення дослідження полягає в розробці методики діагностики ставлення учнів молодшого шкільного віку до зміцнення свого здоров'я в системі “родина-школа”, у підготовці науково-методичних матеріалів щодо оптимізації процесу формування в учнів свідомого ставлення до зміцнення свого здоров'я, які можуть бути використані вчителями початкових класів, батьками, соціальними педагогами, фахівцями фізичної культури в загальноосвітній і вищій педагогічній школі на етапі післядипломної освіти педагогів. Зміст і результати дослідження можуть бути враховані при розробці перспективних напрямків збагачення фізичної культури дітей на етапах дошкільного дитинства та підліткового вікового періоду. Матеріали і результати дослідження знайшли своє системне практичне застосування у шкільних фізкультурно-оздоровлювальних заходах, у програмі батьківського всеобучу, в підготовці навчально-методичних посібників. Вони опубліковані в науково-методичних періодичних виданнях.

Впровадження результатів дослідження. Основні висновки і рекомендації дослідження впроваджені і використовуються в навчально-виховному процесі середніх загальноосвітніх шкіл №17 м. Тернополя, у Березовицькій загальноосвітній школі-дитячому садку Тернопільської області та Кам'янському навчально-виховному комплексі Одеської області (довідки про впровадження № 31 від 29.05.2001 р., № 126 від 15.06.2001 р., № 7/14-01 від 10.09.2001 р.).

Особистий внесок дисертанта полягає в обґрунтуванні концептуальних засад виховання свідомого ставлення молодших школярів до власного здоров'я через формуючий вплив системи “родина-школа”; розробці комплексу практичних заходів, для організації фізкультурно-оздоровчої діяльності учнів школи першого ступеня, які забезпечують належну ефективність процесу фізичного виховання. За результатами дослідження опубліковано і апробовано навчально-методичні посібники “Родинне дозвілля у початкових класах”, “Весела перерва”, адресовані учням, вчителям і членам родини.

Вірогідність результатів дослідження забезпечувалася всебічним розглядом предмета дослідження, теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень, адекватністю меті і завданням, поєднанням кількісного та якісного аналізу результатів дослідно-експериментальної роботи.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження оприлюднювалися у виступах на Міжнародній (Львів, 2001), Всеукраїнських (Вінниця, 1999; Тернопіль, 2001) та регіональних науково-практичних конференціях. Обговорювалися на засіданнях кафедр: педагогіки і методики початкового навчання та фізичного виховання Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (1995-2001 рр.); на методичних об'єднаннях учителів початкових класів загальноосвітніх шкіл № 17 м. Тернополя та в Березовицькій школі-дитячому садку Тернопільської області, на курсах Тернопільського обласного інституту післядипломної освіти вчителів.

Основні результати дослідження викладено у 9 публікаціях, серед них 4 статті у фахових наукових виданнях України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури з 224 джерел, додатків (21). Повний обсяг дисертації становить 223 сторінки машинописного тексту, з них 164 сторінки основного тексту. В тексті вміщено 13 таблиць, 13 малюнків (схеми, діаграми, графіки).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, методи наукового пошуку, сформульовано мета та завдання, розкрито наукову новизну та практичну значущість одержаних результатів, подано відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Фізичне виховання молодших школярів у системі “родина школа” як педагогічна проблема” проаналізовано фундаментальні наукові праці з проблеми дослідження, висвітлено законодавчі та програмно-нормативні основи фізичного виховання дітей на сучасному етапі, місце фізичного виховання в контексті системи національного виховання, вплив рухової активності на здоров'я і функціональний стан організму учнів молодшого шкільного віку.

На значному емпіричному матеріалі показано, що найбільш відчутними вадами традиційного виховання в школі, зокрема фізичного, є його недостатня особистісна орієнтованість, недооцінка системотворчого значення фізкультурно-оздоровчої діяльності молодших школярів у педагогічній системі “родина-школа”, низька прогностична спроможність родинно-шкільного виховання.

Про те, що активізувалась необхідність фундаментальної розробки питання взаємодії родини і школи у фізичному самовдосконаленні учнів, свідчить доробок науковців, у якому безпосередньо або опосередковано наголошується на цьому. Так, у багатьох роботах [М.М. Амосов, А.П. Голобородько, А.С. Куц, С.В. Кравченко, В.В. Столітенко, І.І. Петренко, В.І. Шахненко та ін.] вказується на важливість виховання у школярів прагнення до фізичного вдосконалення у системі фізичного виховання в умовах загальноосвітньої школи в цілому і, зокрема, на етапі початкового навчання школярів [А.Ф. Борисенко, Е.С. Вільчковський, О.Д. Дубогай, М.П. Козленко, А.В. Мерлян, С.Ф. Цвек та ін.]

У працях М.П. Козленка, В.Г. Папуші, Л.В. Волкова, О.Д. Дубогай, О.М. Козленка, А.К. Грицюк, Г.П. Голобородько наголошується на актуальності проблеми виховання у дітей і молоді активного ставлення до фізичного виховання і спорту як найважливішого компонента здорового способу життя, що забезпечує в оптимальному режимі повний обсяг рухової активності, необхідної для підтримки резистентності і зміцнювання організму, підвищення його адаптаційних можливостей.

Б.М. Бахмутов, В.І. Глухов, І.І .Петренко, Г.В. Мерлян, В.В. Лесик справедливо стверджують, що соціально значуща особистісна потреба зміцнювати своє здоров'я трансформується в культурну потребу, яка визначає прагнення особистості до фізичного вдосконалення.

Проте аналіз наукового фонду з проблем фізичного виховання учнів дозволяє стверджувати, що дослідники майже не торкаються питань формування потреби фізичного вдосконалення спільними зусиллями родини і школи. Йдеться про фундаментальну роль фізичних вправ у режимі дня школярів, але не порушується проблеми формування у школярів потреби фізичного самовдосконалення в системі “родина-школа”. Спільну діяльність сім'ї і школи дослідники розглядають побіжно, а не як один з визначальних факторів виховання в учнів потреби фізичного самовдосконалення.

Уточнено педагогічну сутність поняття “свідоме ставлення молодшого школяра до зміцнення здоров'я”. З огляду на довідникові джерела, феномен “свідоме ставлення” визначене одним із стрижневих у розумінні механізму самовдосконалення. Ми виходили із розуміння того, що перш за все свідоме ставлення до свого здоров'я передбачає дії, які спрямовані на фізичне вдосконалення. Вони розгорнуті від елементарної потреби дитини в рухах до усвідомлення “дієвої” потреби у фізичній досконалості особистості молодшого школяра, що осмислюється як самоорганізуюча система.

Дослідно-експериментальну роботу було спрямовано саме на формування свідомого ставлення молодшого школяра до свого здоров'я, тобто намагання забезпечити практичне “наближення” дитини до збереження власного здоров'я.

Набутий матеріал констатуючого експерименту дав змогу виділити 4 рівні (вихідний, низький, середній, високий) сформованості в учнів свідомого ставлення до свого здоров'я. Перший “зріз”, що був проведений на базі як сільських, так і міських початкових шкіл, засвідчив переважно низький рівень сформованості свідомого ставлення учнів початкової школи до свого здоров'я (40 %); до того ж суттєвих відмін в поглядах учнів експериментальних і контрольних класів не зафіксовано (наприклад, середній рівень властивий 24,1 % експериментальних і 25,5 % контрольних класів). Кількісні результати дослідження відображені у табл. 1.

Таблиця 1 Рівні сформованості свідомого ставлення до свого здоров'я в учнів 6-7 років (констатуючий “зріз”)

Класи, Школа Рівні	Експериментальні	Загальна кількість	у %	Контрольні	Загальна кількість	у %
	сільська	міська			сільська	міська
	абс. чисо	у %	абс. чисо	у %			абс. чисо	у %	абс. чисо	у %
високий	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--	--
середній	8	30,8	7	24,1	15	27,2	7	26	6	25	13	25,5
низький	10	38,4	12	41,4	22	40	11	40,7	9	37,5	20	39,2
вихідний	8	30,8	10	34,5	18	32,8	9	33,3	9	37,5	18	35,3
Разом	26	100	29	100	55	100	27	100	24	100	51	100

Аналіз результатів дослідження свідчить про те, що, по-перше, принципової різниці в рівнях сформованості свідомого ставлення до власного здоров'я у першокласників шкіл міста і села немає; по-друге, наше дослідження підтвердило загальновизнаний науковцями факт недостатньо свідомого ставлення дітей 6-7 років до власного здоров'я. Не зафіксовано і суттєвої відмінності в даних, що характеризує “експериментальні” і “контрольні” класи.

Таким чином, результати констатуючого експерименту засвідчили значні резерви практики фізичного виховання, зокрема першокласників, а відтак актуалізують потребу в пошуку результативної педагогічної технології формування в них свідомого ставлення до свого здоров'я, яка б максимально враховувала суттєвий фактор -- педагогічну взаємодію в цьому плані родини і школи.

З'ясовано сутність поняття “сім'я-родина”, його найсуттєвіші характеристики, співвідношення складників єдиного утворення “сім'я” і “родина”. Розкрито сутність та особливості педагогічної взаємодії родини і школи як об'єктивного явища, її роль у формуванні особистості.

У своєму дослідженні ми поділяємо судження науковців про те, що взаємодію родини і школи на сучасному етапі треба розглядати як реалізацію зв'язків і відносин державної установи та малої групи, головна мета якої -- соціалізація дитини. Її основа -- взаємозв'язок у виховній діяльності загального і специфічного: кожна із сторін, що бере участь у взаємодії, своїми засобами сприяє іншій найповноцінніше реалізовувати її функції, збагачувати виховний потенціал суб'єкта виховання.

У зв'язку із з'ясуванням функціональної ролі родини і школи у відповідальному ставленні дітей до зміцнення свого здоров'я у процесі дослідно-експериментальної роботи враховувалось, що сім'я-родина є вищим людським феноменом, суспільною інституцією виховання.

З цією метою було проведено діагностичне вивчення певних аспектів виховання в учнів свідомого ставлення до свого здоров'я через задіяність фактора “родина-школа”. Респондентами виступили 188 вчителів (62 - початківці, 88 зі стажем до 10 років і 32 - більше 10 років, 97 студентів), 298 учнів, 205 представників родин Тернопільщини і Одещини.

Цілком очевидно, що родинне виховання має специфічні педагогічні можливості щодо формування у дітей цінностей здорового способу життя. Дослідити і з'ясувати провідні шляхи і засоби оптимізації виховного впливу на дитину молодшого шкільного віку було одним із основних аспектів започаткованого нами дослідження.

Отже, констатуючий експеримент з проблеми формування в учнів відповідального ставлення до свого здоров'я через активізацію фактора “родина-школа” дав підстави внести певні корективи в дослідницький задум, а також відшліфувати вихідні положення розробленої дослідно-експериментальної педагогічної технології.

Ми дійшли висновку, що найбільш відчутні вади сучасної практики фізичного виховання молодших школярів обумовлені недостатньо чільним впливом сталої системи виховання на неповторну індивідуальність учня. Має місце націленість виховного впливу, зокрема школи, на “всіх разом”, а не “на досягнення кожного”. Щодо родинного впливу на фізичне самовдосконалення дитини, то тут здебільшого домінує такий аспект: посилення уваги до інтелектуалізації дозвілля школяра, незважаючи на біологічну потребу пожвавлення фізкультурно-оздоровчої діяльності дітей молодшого шкільного віку.

Другий розділ “Організація і методика дослідження”. Дослідження було побудовано за певною логікою. На пошуковому етапі були визначені теоретичні засади проблеми, що досліджувалась, творчо осмислені ідеї, які містять масовий та передовий досвід вітчизняної школи, а саме: проаналізовані (календарно-тематичні плани виховної роботи вчителів початкових класів з батьківською громадськістю, тематика методоб'єднань і теоретичних семінарів з проблеми фізичного виховання, тематика педагогічних лекторіїв, консультаційних пунктів для батьків; проведені бесіди з учнями і членами їх родини). Базою дослідження були ЗОШ № 14, 16, 17 м. Тернополя, Березовицька загальноосвітня школа-дитячий садок Тернопільської області та Кам'янський навчально-виховний комплекс Одеської області.

На основі аналізу теоретичних засад дослідження та шкільної педагогічної практики щодо розв'язання проблеми, що вивчалася, був проведений діагностичний експеримент. Респондентами виступили вчителі (120 осіб), учні початкових класів (298 осіб), представники родини (205 осіб) Тернопільщини та Одещини. У результаті ми мали можливість зіставити характер уявлення респондентів про сутність особистісної якості, що формувалася -- “фізичне вдосконалення” і деталізувати мету формуючого експерименту. Унаслідок проведеного діагностичного і констатуючого експериментів відпрацьовано вихідні системи зв'язку-контролю як опорних блоків експериментальної педагогічної технології, спрямованої на формування у молодших школярів свідомого ставлення до свого здоров'я.

Метою формуючого експерименту була розробка та втілення експериментальної технології педагогічної взаємодії родини і школи в напрямку фізичного вдосконалення і самовдосконалення учнів, визначення умов її оптимального застосування протягом початкового навчання дітей. Для дослідно-експериментальної роботи були визначені два початкових класи міської школи і два класи сільської школи. Як експериментальні були: 1-А клас ЗОШ № 17 м. Тернополя, в якому 29 учнів (старший учитель Тупчій Г. М.) і 1-А клас Березовицької загальноосвітньої школи-дитячого садка Тернопільської області в кількості 26 учнів (вчитель першої категорії Семеха О. М.). Контрольними класами були: 1-Б клас ЗОШ № 17 м. Тернополя, який нараховував 24 учні (старший учитель Єтоєва М. В.) і 1-Б клас Березовицької загальноосвітньої школи-дитячого садка Тернопільської області -- 27 учнів (вчитель Коваленко І. П.). Експеримент проводився упродовж початкового навчання (починався в I класі і закінчився в III-IV).

Джерелами формуючого експерименту були: передовий і новаторський педагогічний досвід, народно-педагогічні шляхи, методи і форми фізичного виховання дітей.

Проведення формуючого експерименту (з фіксацією констатуючого і підсумкового “взірців”) дало можливість довести ефективність особистісно орієнтованої педагогічної технології взаємодії родини і школи у формуванні в молодших школярів свідомого ставлення до зміцнення свого здоров'я, конкретизувати соціально-педагогічні умови ефективного застосування розробленої технології протягом усього періоду початкового навчання дитини.

Визначені у дослідженні завдання передбачали гнучку методику їх розв'язання. При виборі методики дослідження на певному етапі його організації ми намагались максимально повно врахувати своєрідність педагогічних явищ, що підлягали вивченню. Наприклад, методикою констатуючого експерименту було передбачено систему взаємодоповнюючих методів дослідження, відображених у індивідуальній картці респондента. При цьому ми дбали про максимальне зближення відстані між “вербальним” і “реальним” ставленнями особистості в означеному плані. Тому підсиленою була увага до матеріалів, що були одержані методом “оцінки компетентних суддів”.

В організації дослідження і визначенні його методики ми акцентували увагу на збагачення мотивів, що стимулюють активність учня молодшого шкільного віку в фізкультурно-оздоровчій діяльності. Остання розглядалося нами як важлива передумова залучення дітей до цінностей здорового способу життя.

Хід і результати експерименту показали, що успішне здійснення фізичного виховання залежить у багатьох випадках від правильного педагогічного діагнозу та подальшого стимулювання і контролю фізичного вдосконалення учнів. Експериментальне дослідження показало, що високої ефективності у цьому можна досягнути при постійному обміні інформацією в системі “родина-учень-вчитель”.

У третьому розділі “Дослідження ефективності технології педагогічної взаємодії родини і школи у фізичному вихованні молодших школярів” розкрито зміст і подано результати формуючого експерименту, що дозволило дійти висновку про оптимальність розробленої і апробованої педагогічної технології взаємодії родини і школи для цілеспрямованого впливу на формування рівня свідомого ставлення молодших школярів до власного здоров'я. Основними критеріями сформованості були, по-перше, усталеність результатів педагогічних зусиль в означеному плані та передусім у забезпеченні позитивної динаміки формування мотиву здоров'я в учнів, по-друге, спроможність функціонування експериментальної технології як системи протягом усього терміну початкового навчання дитини.

Намагаючись забезпечити педагогічний вплив на мотиваційну сферу особистості молодшого школяра в напрямку досягнення позитивної динаміки формування, зокрема “мотиву здоров'я”, було впроваджено комплекс дитячих спортивних змагань “Старти здоров'я”.

Отримані в результаті формуючого експерименту дані засвідчили, що дитячі спортивні змагання “Старти здоров'я” у зв'язку з участю в них усіх учнів класу відрізняються від інших видів спортивних змагань своєю доступністю, спортивно-ігровим характером, а також комплексним впливом на всебічний розвиток школяра.

Окрім того. в процесі підготовки до змагань і участі в них створюються сприятливі умови щодо формування ділових взаємовідносин у системі “родина-вчитель-учень” з метою зміцнення здоров'я дітей, що спирається на активну участь батьків не лише в оцінюванні фізичних потреб і можливостей своєї дитини, але й у конкретній цілеспрямованій корекції стану організму дитини засобами фізичної культури та зближенню дітей з батьками.

Специфічною особливістю розробленої нами програми “Стартів здоров'я” стало включення в систему традиційних учнівських змагань серії естафет “Моя спортивна родина”. Їх суть полягала в тому, що, змагаючись родинами, діти отримували стійке емоційне задоволення від співучасті у змаганнях дорослих і особливо найавторитетніших, душевно близьких їм людей, а члени родини -- активно долучались до шкільної фізкультурно оздоровчої роботи, в процесі якої мали можливість побачити фізичний стан своєї дитини, порівняти його з однолітками, та зробити для себе необхідні висновки. Як показали результати формуючого експерименту, це сприяло залученню членів родини учня до участі в організації і проведенні спортивно-оздоровчої роботи з дітьми в школі, підвищенню емоційного тла проведення такого роду змагань, що, в свою чергу, ініціювало активну участь у “Стартах здоров'я” дітей з різними рівнями усвідомленого ставлення до зміцнення свого здоров'я.

Важливим аспектом запропонованої експериментальної технології було впровадження емоційно насичених виховних ситуацій. Результативною в цьому плані стала така форма, як гра-змагання “Долаємо кілометри шляхами козацької слави наших земляків”. Її суть полягала в стимулюванні рухової активності дітей через умовне проходження певної кількості кілометрів маршрутами козацьких походів. У нашому дослідженні вона стала найефективнішим засобом організації рухової активності молодших школярів.

Щоденно тренуючись, тобто долаючи умовні кілометри шляхами козацької слави, учням доводилось цілеспрямовано працювати над фізичним самовдосконаленням, щоб, по-перше, добитися особистісного “місцеперебування” на маршруті, яке досягалось унаслідок покращення рівня фізичної підготовленості, а, по-друге, тим самим набрати якомога більше додаткових балів для перемоги свого класу на фініші.

Дбаючи про посилення прогностичної функції експериментальної педагогічної технології, її особистісну орієнтованість, було організовано педагогічну школу для батьків “Родинні обереги здоров'я дитини”, систему необхідних і достатніх тематичних покласних батьківських зборів, спрямованих на посилення “зворотнього зв'язку” у педагогічному впливові на процес формування у дітей свідомого ставлення до свого здоров'я.

У процесі формуючого експерименту особлива увага акцентувалась на “наближенні” дитини до формування власного здоров'я, підвалинами якого виступало співпереживання представників родини -- вагомого психологічного механізму виховної діяльності. З огляду на набутий досвід такого підходу, цілком реальною стала перспектива залучення родини до актуалізації фізкультурно-оздоровчої діяльності молодших школярів через проведення родинних виховних заходів. Вони сприяли не тільки тактовному “перетворенню” батьків із пасивних спостерігачів у учасників піднесення валеологічної культури власної дитини, а й визначенню актуальних потреб, інтересів і вподобань кожної сім'ї щодо “завтрашньої радості” фізично вдосконаленої своєї дитини, а також її здатності до самовдосконалення. З-поміж інших ставились завдання: 1) сприяти спільному дозвіллю батьків і дітей; 2) забезпечувати спадкоємність поколінь; 3) реально впливати на відродження українських звичаїв та традицій; 4) формувати класну родину.

Під час проведення формуючого експерименту значна увага приділялась формуванню в учнів стійкої потреби у фізкультурно-оздоровчих вправах, досягнути їх мотивованості не лише зовнішніми стимулами на зразок “Ти не забув зробити ранкову гімнастику?” або “Чи всі в нашому класі заявили про своє бажання взяти участь у змаганнях?”, а й внутрішніми потребами. Хід і результати експерименту показали, що досить результативним в цьому плані є систематичне використання протягом навчального дня школяра комплексу заходів, а саме: фізкультхвилинок, динамічних пауз, рухливих “веселих перерв”.

Організація цілеспрямованого активного відпочинку дітей протягом дня є актуальною проблемою початкової сучасної школи, оскільки цей вид відпочинку школярів недооцінюється як педагогами, так і членами родин учнів. Так. із 158 опитаних нами респондентів тільки 37 надають значення фізкультурним паузам під час виконання дітьми домашніх завдань, 80 -- рідко звертають на це увагу і 91 -- вважають їх зайвими, пояснюючи це тим, що дітям вистачає часу для “бігання” і після виконання уроків.

Урахувавши рекомендації вчених-гігієністів [М. А. Антропова, В. Ф. Ба-зарний, А.В. Биховський, Е. М. Вайнруб та ін.] та узагальнивши досвід роботи кращих вчителів початкових класів м. Тернополя [Н. С. Кордуба, Г. В. Тупчій, Л. В. Дорош та ін.], ми розробили методику проведення фізкультхвилинок з молодшими школярами під час уроків у школі та в домашніх умовах.

Вищезазначені засоби, що використовувались в процесі формуючого експерименту сприяли фізкультурно-оздоровчій орієнтації учнів, спрямовували внутрішні резерви дитини на фізичне самовиховання.

На завершальному етапі дослідження був зроблений підсумковий “зріз” за заздалегідь визначеними критеріями, їх показниками та ознаками. Кількісні показники, як вже зазначалось, фіксувались в індивідуальних картках школярів, а їх якісний аналіз здійснювався відповідно до рівневих характеристик сформованості в учнів свідомого ставлення до свого здоров'я. Провідним засобом у цьому плані виступала педагогічна взаємодія родини і школи. Таким чином, вдалось визначити зміни, що відбулися в експериментальних і контрольних класах (див. табл. 2.).

Таблиця 2 Зміни показників свідомого ставлення учнів початкової школи до свого здоров'я (підсумковий “зріз”)

Респонент, Школа Рівні	Експериментальні	Загальна кількість	у %	Контрольні	Загальна кількість	у %
	сільська	міська			сільська	міська
	абс. чис.	у %	абс. чис.	у %			абс. чис.	у %	абс. чис.	у %
високий	6	23	5	17,9	11	20,3	1	3,7	0	0	1	2
середній	18	69,3	19	67,9	37	68,6	9	33,3	12	50	21	41,1
низький	2	7,7	4	14,2	6	11,1	13	48,2	8	33,3	21	41,1
вихідний	0	0	0	0	0	0	4	14,8	4	16,4	8	15,8
Усього:	26	100	28	100	54	100	27	100	24	100	51	100

школяр здоров'я виховання

Матеріали, представлені в таблиці, засвідчують суттєві відмінності у рівнях сформованості свідомого ставлення до власного здоров'я в учнів експериментальних і контрольних класів. Так, порівняно з констатуючим “зрізом” (див. табл. 1.) відсоток приросту на високому та середньому рівнях становить 20,3 % і 41,4 %. Разом з тим вагомо зменшився відсоток дітей, що залишились на низькому рівневі (різниця його становить 28,9 %). На вихідному рівневі, як показав підсумковий “зріз”, не залишилося жодного учня.

Особливо помітна ця різниця в школярів сільської школи. Останнє, на наш погляд, пов'язане, з одного боку, більшою чисельністю родинного оточення дитини, а відтак посиленістю виховного впливу в означеному напрямку, з другого -- з відбитком справедливого твердження, що “долю села вирішує школа” [О. Захаренко], тобто новизна підходів школи у залученні родини до фізичного вдосконалення дітей сприяла результативності “зворотних зв'язків”, зокрема і ефективності впровадженої педагогічної технології в цілому.

Експериментально доведено, що розроблена технологія успішно функціонує за таких умов: усвідомлення учнями на рівні переконань відповідальності за зміцнення власного здоров'я, формування на цій основі у них потреби і вмінь фізичного вдосконалення; організація змістовних і емоційно насичених фізкультурно-оздоровчих заходів, ураховуючи вікові та індивідуальні особливості особистості; демократичне спілкування в педагогічних підсистемах “учень-дорослий”, “учень-учень” на основі спільної оздоровчо-спортивної діяльності;

Отже, експериментальні результати доводять ефективність розробленої педагогічної технології взаємодії родини і школи для формування в молодших школярів свідомого ставлення до зміцнення свого здоров'я.

На основі узагальнення результатів дослідження зроблено такі висновки:

1. Спроможність системи освіти забезпечити належне фізичне вдосконалення молодого покоління, зберегти і примножити його здоров'я як найвищу цінність особистості.

Тому в сучасних умовах удосконалення всієї загальноосвітньої системи особливе місце займає проблема взаємодії родини і школи для відродження національного виховання загалом та фізичного зокрема. Різні рівні її розв'язання знаходяться в зоні активного наукового пошуку дослідників, про що свідчить наявність ємного фактичного матеріалу. Так, дослідниками доведено, що:

традиційна шкільна система фізичного виховання молодших школярів потребує вдосконалення;

фізична культура ще не стала невід'ємною складовою загальної культури кожної родини;

у молодших школярів недостатньо сформоване розуміння того, що про власне здоров'я необхідно піклуватися самому;

фізичне вдосконалення і самовдосконалення не стало потребою школярів.

Це створює об'єктивні передумови дослідження процесу фізичного виховання молодших школярів у системі “родина-школа”, яке не було предметом спеціального вивчення.

2. Найвідчутнішими вадами традиційного виховання в школі, зокрема фізичного, як виявив констатуючий експеримент, є його недостатня особистісна орієнтованість, недооцінка значення фізкультурно-оздоровчої діяльності молодших школярів у педагогічній системі “родина-школа”, низька прогностична спроможність родинно-шкільного виховання, і як наслідок, несвідоме байдуже ставлення більшості дітей і їх родин до фізичного стану та здоров'я. Водночас свідоме ставлення до свого здоров'я передбачає дії, які спрямовані на фізичне вдосконалення і самовдосконалення, надає фізичним вправам дитини особистісного сенсу. Тому експериментальна частина роботи була спрямована саме на виховання свідомого ставлення молодшого школяра до свого здоров'я, основними критеріями якого є:

потреба в самовдосконаленні через фізкультурно-оздоровчу діяльність, ставлення особистості до фізичної культури, її схильність до самопізнання;

рівень сформованості в учнів початкових класів свідомого ставлення до свого здоров'я (вихідний, низький, середній та високий). У сільських і в міських школярів переважає низький рівень свідомого ставлення до свого здоров'я (70%); суттєвої різниці у свідомому ставленні учнів експериментальних і контрольних класів до свого здоров'я не зафіксовано (наприклад, середній рівень властивий 24,2% експериментальних і 25,5% контрольних класів).

сім'я відіграє значну роль у закріпленні знань з основ здорового способу життя та переходу їх у стійкі переконання, виробленні вмінь та навичок. Ці функції притаманні здебільшого родині. Саме цій інституції властиві: природність виховного впливу, стійке і постійне прагнення усіх генетично близьких дитині людей поділитися своїм, роками виваженим, досвідом стосовно певних життєвих ситуацій, актуальних проблем і потреб дитини. На конкретних життєвих прикладах, дитина краще сприймає духовні цінності, в тому числі переваги здорового способу життя.

3. Своєрідними виховними родинними засобами формування свідомого ставлення дітей до свого здоров'я є приклад родинного оточення, переконання на тлі душевної єдності, спостереження індивідуально своєрідної ситуації її розвитку тощо. Специфічними способами діяльності школи в цьому контексті є стимулювання та педагогічна корекція фізкультурно-оздоровчої діяльності, створення позитивної громадської думки, випереджувальний вплив на мотивацію поведінки дитини та її родини методами педагогічної просвіти. Їх поєднання дозволило конкретизувати педагогічну сутність феномену “взаємодія родини і школи” у процесі фізичного виховання учнів, яка полягає у співтворчості, співдружності цих інституцій виховання, компетентному взаємодоповненні їх педагогічних зусиль спрямованих на створення необхідних і достатніх умов розвитку позитивної динаміки свідомого ставлення школяра до власного здоров'я.

4. Системотворчими педагогічної технології взаємодії родини і школи є мотиваційний, змістовий і організаційно-процесуальний компоненти, які являють собою своєрідні підсистеми особистісно орієнтованого родинно-шкільного виховання свідомого ставлення молодших школярів до зміцнення свого здоров'я.

5. Принципами функціонування педагогічної технології взаємодії родини і школи є:

інтелектуалізація фізичного виховання, націлена на підтримку в дитини стану “треба-хочу”;

безперервність процесу фізичного виховання;

особистісно-орієнтована позиція при взаємодії;

взаємоінформованість про наявний стан і динаміку фізичної підготовленості школярів;

наслідування позитивного прикладу родинного оточення і на цій основі удосконалення учнем досвіду фізичного самовдосконалення.

6. Необхідними і достатніми умовами реалізації педагогічної технології взаємодії родини і школи у цілеспрямованому впливі на виховання свідомого ставлення учнів до власного здоров'я є:

усвідомлення молодшими школярами на рівні переконань відповідальності за зміцнення власного здоров'я і формування на цій основі потреби і вмінь фізичного самовдосконалення;

організація змістовних і емоційно насичених фізкультурно-оздоровчих заходів, ураховуючи вікові та індивідуальні особливості учнів.

демократичне спілкування в педагогічних підсистемах “учень-дорослий”, “учень-учень” на основі спільної оздоровчо-спортивної діяльності.

7. Провідними активними формами розробленої системи взаємодії родини і школи у фізичному вдосконаленні учнів є “Старти здоров'я”, гра-змагання “Долаємо кілометри шляхами козацької слави наших земляків”, педагогічно спрямовані фізкультхвилинки і динамічні паузи, веселі рухливі перерви, педагогічна школа “Родинні обереги здоров'я дитини”, осмислені у відповідній системі тематичні батьківські збори, родинні виховні заходи.

8. Основними критеріями ефективності розробленої експериментальної технології взаємодії родини і школи у формуванні в учнів свідомого ставлення до свого здоров'я є:

установленість результатів педагогічних зусиль в означеному плані та передусім у забезпеченні позитивної динаміки формування мотиву здоров'я в учнів;

спроможність функціонування експериментальної педагогічної технології як системи протягом усіх трьох-чотирьох років.

9. В експерименті доведена позитивна динаміка формування у молодших школярів свідомого ставлення до свого здоров'я, зокрема в експериментальних класах (високий рівень ставлення відзначено у 20,3% обстежених , середній рівень у 68,6%, низький рівень у 11,1%, водночас на вихідному рівні -- 0 % респондентів).

Ефективність експериментальної педагогічної технології підтверджується також результатами дослідження фізичного розвитку та фізичної підготовленості учнів експериментальних та контрольних класів. Так, у 4,5 % збільшились показники росту, на 3,4 % зменшилось число серцевих скорочень, а приріст кистьової динамометрії склав 4,3 %. Значно вищі, у порівнянні з контрольним класом, показники тестування на оцінку “5”, а саме: біг на 30 м (41,6 %, 58,5 %); згинання і розгинання рук в упорі лежачи на підлозі (38,5 %, 73,3 %);стрибок у довжину з місця (43,6 %, 76,4 %); біг на 1000 м (60,1 %, 94,5 %); нахил тулуба вперед з положення сидячи (61,1 %, 97,2 %).

Перспективи подальшого дослідження проблеми можуть бути пов'язані з вивченням своєрідності процесу становлення відповідального ставлення до свого здоров'я дітей на подальших вікових етапах, спеціальним дослідженням ролі референтної групи в запобіганні відхилень у особистісних намаганнях закріпити цінності здорового способу життя у критичних для людини періодах; визначення педагогічних засад формування відповідального ставлення до свого здоров'я як передумови запобігання девіантної поведінки учнівської молоді.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Корнієнко С. М., Здорова сім'я - здорова держава //Початкова школа. - 1998. -№10. - С. 42-44.

2. Корнієнко С. М., Корнієнко С. М. Родинні виховні заходи у початкових класах //Початкова школа. - 1998. -№ 8. - С. 52-53.

3. Корнієнко С. М. Про один із підходів до удосконалення фізичного виховання молодших школярів у системі “Школа-Родина” //Збірник матеріалів республіканської науково-практичної конференції “Формування професійної культури майбутнього вчителя початкових класів”. - Вінниця, 1999. - Т.2. - С. 319-323.

4. Корнієнко С. М., Корнієнко С. М. Родинне дозвілля у початкових класах: Навчально-методичний посібник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2000. - 160 с.

5. Корнієнко С. М. Весела перерва. 1-4 класи: Навчально-методичний посібник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2000. - 80 с.

6. Корнієнко С. М. Корекція фізичного розвитку молодших школярів у системі школа-родина //Початкова школа. -2000. - № 5. - С. 36-38.

7. Корнієнко С. М. Науково-педагогічні засади взаємодії родини і школи у фізичному самовдосконаленні молодших школярів //Молода спортивна наука України: Збірник наукових статей у галузі фізичної культури та спорту. -Львів: ЛДІФК, 2001 -Випуск 5. Т.1. - С.86-88.

8. Корнієнко С. М. Цінності фізичного самовдосконалення особистості в національному вихованні сучасної школи //Наукові записи Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. № 5. - 2001.

9. Корнієнко С. М. Родинне дозвілля у початкових класах: Навчально-методичний посібник. 2-е вид., переробл. і доповн. - Тернопіль: Навчальна книга -Богдан, 2001. -160 с.

Размещено на Allbest.ru