Актуальність і ступінь дослідженості наукової проблеми. Реформування освіти в Україні зумовлене насамперед упровадженням альтернативних концепцій, в основі яких є цілісні моделі виховного процесу, що ґрунтуються на єдності методології та засобах її здійснення.

Концепції, які актуалізують гуманістичні ідеали не лише на рівні ідей, але й на рівні ефективних технологій, демократизують різні аспекти навчально-виховного процесу, відображені у працях зарубіжних педагогів Я. Коменського, Й. Песталоцці, Ж. Руссо та ін. В Україні витоки подібної тенденції знаходимо в педагогічній спадщині К. Ушинського, С. Русової та ін.

Надання дітям ініціативи у пізнавальній діяльності з рослинами, створення з допомогою різних видів флори емоційно-стимулюючих зелених осередків на ділянках освітніх закладів закритого типу, розвиток у вихованців саморегуляції поведінки у фітосередовищі, а також, виховання в них почуття відповідального ставлення до рослин знайшло втілення у численних теоретичних та експериментальних дослідженнях українських і зарубіжних учених.

Відзначимо, що в умовах сьогодення, коли зростають пріоритети наукових знань над вузькопрагматичним і грабіжницько-споживацьким ставленням до рослин, виникає потреба виховання в дітей навичок культури природокористування, адекватного до ухвалених у нашій державі норм і правил.

З цією метою зміст знань про рослини найближчого довкілля спрямовується на пізнання дитиною їх значення як самоцінної складової природи, важливої для існування її компонентів, у т. ч. живих істот. З означеної позиції структуровано матеріали розділу "Природа" в Базовому компоненті дошкільної освіти та державних стандартах початкової загальноосвітньої школи в Україні. Отже, визріла необхідність цілеспрямованого, систематичного виховання в дітей дбайливого ставлення до рослин, способів їх раціонального використання, охорони й збереження їх як невід'ємного чинника фітоклімату.

Окреслену проблему вже частково висвітлено: у філософії стосовно питання про соціально-економічний ідеал (В. Бондаренко, С. Кравченко); у психології - дослідження відомих систем розвивального навчання (Л. Занков, В. Зеньковський, Д. Ельконін, В. Давидов, М. Поддьяков); у педагогіці - в аспектах: а) екологічного виховання (Н. Лисенко, С. Ніколаєва, Г. Тарасенко); б) природоохоронного виховання (В. Грецова, Г. Марочко, Г. Міщик, З. Плохій); в) змісту і методів дошкільної освіти (Л. Артемова, А. Богуш, Н. Горопаха та ін.); г) структурування й озеленення майданчиків дитячого будинку (С. Русова, В. Біленька, Н. Яришева) тощо.

Проведений аналіз наукового доробку вчених є підставою для висновку, що реабілітаційно-профілактичний аспект використання фітоклімату в діяльності освітніх закладів закритого типу предметно ще не вивчався, і це дає можливість суттєво розширити параметри для ознайомлення дітей з лікарськими рослинами як з основним чинником фітоклімату.

Недостатнє наукове вивчення проблеми та сучасний стан її практичної реалізації зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: "Педагогічні умови використання фітоклімату в реабілітаційно-профілактичній роботі дитячих будинків для дітей-сиріт".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема входить до плану наукового дослідження кафедри теорії та методики дошкільного виховання Прикарпатського університету імені Василя Стефаника "Підготовка педагога до виховної роботи в умовах європейської інтеграції" (протокол № 5 від 30.12.1997).

Об'єкт дослідження - реабілітаційно-профілактична робота в дитячих будинках для дітей-сиріт, а предмет - педагогічні умови використання фітоклімату в реабілітаційно-профілактичній роботі з дітьми старшого дошкільного та молодшого шкільного віку.

Мета дослідження: обґрунтувати педагогічні умови, що забезпечують ефективність виховання інтересу в дітей 6-7 річного віку до пізнання лікарських рослин (чинника фітоклімату) шляхом організації навчально-виховної роботи з використанням елементів модульної технології.

Гіпотеза дослідження: можна домогтися істотного підвищення ефективності виховання в дітей інтересу до пізнання функцій рослин за таких педагогічних умов: систематичного й послідовного ознайомлення з лікарськими рослинами як зі структурно-функціональним чинником фітоклімату; формування уявлень про поліфункціональні особливості рослин; забезпечення взаємозвязку теоретичних уявлень із практичними вміннями й навичками моделювання осередків фітосередовища; раціонально-практичного застосування лікарських рослин з опорою на їх емоційно-почуттєве сприйняття; забезпечення належного педагогічного керівництва процесом через ознайомлення з фітокліматичними функціями рослин.

Гіпотеза і мета дослідження зумовили такі завдання:

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об'єкт, предмет, сформульовано мету, гіпотезу, завдання, методи дослідження, охарактеризовано історію вивчення проблеми, висвітлено наукову новизну, практичне значення, розкрито шляхи апробації і впровадження результатів.

У першому розділі "Науково-теоретичні й методичні засади виховання дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку засобами природи" висвітлено окремі аспекти проблеми виховання дітей засобами природи: досвідно-емпіричний (доведено, що своїми витоками раціонально-практичний аспект використання природи для збереження й охорони здоров'я дітей сягає освітніх систем Я. Коменського, Дж. Локка, Ж. Руссо, Й. Песталоцці, К. Ушинського; обґрунтовано, що посилення ролі природи як чинника всебічного виховання дітей позитивно вплинуло на подальші психолого-педагогічні дослідження, на змістове наповнення освітніх програм і глибоке розуміння природи як поліфункціонального та інтегративного засобу); інформаційний (проаналізовано зміст понять "фітоклімат, киснезбагачуючі, фільтруючі, газозахисні, іонізуючі, фітонцидні функції рослин"; конкретизовано і уточнено сутність дефініцій "фітосередовище, екологічний, фітоценотичний, систематичний, художньо-декоративний, оздоровчо-доцільний принципи ознайомлення дітей з рослинами в дитячому будинку"; доведено, що відсутність культури спілкування з природним довкіллям як першопочатком і вершиною дій людини, як умовою для досягнення гармонії їхнього співіснування, спричинила нові негативні тенденції в практиці природокористування); традиційно-новаторський (розкрито основні підходи до використання рослин на ділянці дитячого будинку, їх спрямованість на формування в дітей знань про функції зелених насаджень й виховання бережливого ставлення до них, спираючись на відомі наукові дослідження про закономірності розвитку пізнавальних інтересів у вихованців; проаналізовано організаційно-методичне забезпечення навчально-виховного процесу, доведено, що педагогічна майстерність вихователів дитячих будинків є надійним підґрунтям для вдосконалення сучасних технологій).

Свого часу зарубіжні філософи, педагоги і психологи (Я. Коменський, Дж. Локк, Ж. Руссо, Й. Песталоцці та ін.) розглядали природу з позицій матеріалістичного сенсуалізму як визначальне джерело формування емпіричного досвіду особистості з перших днів її входження в реальний світ, як засіб охорони й збереження фізичного та психічного здоров'я дитини. Українські вчені (К. Ушинський, С. Русова, А. Животко та ін.) заклали основи дещо іншої концепції - єдності та взаємовпливу людини і природи:

1. Людина - універсальна істота, тому пізнання природного довкілля не обмежується однією сферою чи видом її діяльності;

2. Природа - поліфункціональний засіб, який сприяє різнобічному вихованню особистості;

3. Невіддільність пізнання природи від етнічної культури нації та утвердження загальнолюдських цінностей. Сучасні психолого-педагогічні дослідження (Н. Лисенко, К. Назаренко, Г. Марочко, Л. Міщик, З. Плохій, Н. Яришева та ін.) зосереджені на вивченні та впорядкуванні номенклатури видового складу рослин для виховання в дітей інтересу до них; пошуках змісту та методів формування уявлень про їх функції; на аналізі особливостей екологічного виховання та пізнанні впливу чинників довкілля на стан здоровя дітей; на окресленні світоглядно-ціннісних понять як результату і як чинника формування першооснов екологічної культури вихованців та ін.

Окремі науковці останніми роками працюють над педагогічною технологією формування поняття "бережливе ставлення до рослин" на матеріалі обладнання кутків природи (В. Грецова, Г. Марочко та ін.), обґрунтовують визначальні критерії оцінювання впливу фітосередовища на особистість за умови практичної взаємодії з рослинами (Н. Лисенко, К. Фабрі та ін.), виокремлюють основні напрями щодо ознайомлення дітей із сезонними явищами в природі (С. Ніколаєва, З. Плохій та ін.), досліджують можливості засвоєння дітьми систематизованих знань про природу, використовуючи біоценологічні звязки й сезонні ознаки (П. Саморукова, Н. Яришева та ін.), вивчають особливості формування в дітей шести-семирічного віку знань про залежність розвитку рослин від рівня задоволення їх потреб в екологічних факторах (І. Хайдурова, Н. Горопаха та ін.).

Усебічний аналіз джерельної бази дослідження засвідчив, що вчені все частіше вживають терміни "фітосередовище", "фітоклімат", "фітонциди" та ін. Під "фітокліматом" розуміли комплексну характеристику мікросередовища життєдіяльності дітей впродовж тривалого часу, що утворюється взаємовпливом атмосферних умов й фітонцидами рослин (травостій, дерева, кущі та ін.) природного довкілля, в т. ч. ділянки дитячого будинку. Якість фітоклімату визначалася санітарно-гігієнічними показниками придатності довкілля для забезпечення належних умов для навчання, виховання й охорони здоровя дітей.

Структурним компонентом довкілля (макросередовища) є мікросередовище, найближче оточення дитини упродовж її цілодобового перебування в дитячому будинку. Стан мікросередовища з притаманним йому фітокліматом визначається, змінюється рослинами внаслідок сукупної взаємодії його фізичних (стримування шумів) і хімічних (фітонциди) властивостей. На фітоклімат впливають механічні внутрішні та зовнішні процеси, які безпосередньо ініційовані рослинами, у т. ч. лікарськими (фітонциди хвойних), що є основним складником і вирішальним чинником фітоклімату закладів освіти закритого типу.

Фітосередовище, змінене рослинами і доповнене біогенними компонентами (фітонцидами, певною кількістю кисню, вуглекислого газу та ін.), творить свій специфічний фітоклімат.

У наявних дослідженнях лише побіжно порушується питання про вплив фітоклімату, фітосередовища на організм дитини, а отже, й методика ознайомлення вихованців з лікарськими рослинами предметно ще не вивчалася.

У другому розділі "Стан ознайомлення дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку з функціональним призначенням фітоклімату" розкрито досвідно-матеріальні засади формування в дітей уявлень про рослини як чинник фітоклімату в умовах сучасного дитячого будинку; охарактеризовано стан їх обізнаності з рослинами довкілля й описано організацію процесу виховання в дітей зацікавленого ставлення до рослин шляхом їх ознайомлення з функціональними особливостями зелених насаджень.

У наслідок аналізу стану озеленення дитячих будинків, охоплених експериментом, нормативної документації (планів навчально-виховної роботи, річних планів роботи дитячих будинків), вивчення карток обстеження стану здоровя дітей, встановлено невідповідність матеріальної бази дитячих будинків чинним в Україні вимогами МОН Малятко. Програма виховання дітей дошкільного віку / За ред. Плохій З.П. - К., 1999.

Державні стандарти початкової загальноосвітньої школи. - К., 2000. та МОЗ.

Основні показники вихідних рівнів сформованості інтересу й обізнаності дітей з лікарськими рослинами визначалися за трьома напрямами (їх значення для людей, тварин; залежність між станом рослин і доглядом за ними людини, сформованість уваги та інтересу до сприйняття природного довкілля) за чотирма серіями запитань: образно-номінативною (І), предметно-констатуючою (ІІ), структурно-функціональною (ІІІ), практично-транспозиційною (IV). В основу поділу покладено принцип функціональної єдності організму з довкіллям, що проявляється в цілісності, відносній стійкості, здатності до саморегуляції та самопоновлення. Дитина, як біологічний організм, сукупно з іншими становить єдність існування якої зумовлене факторами довкілля, у т. ч. рослинами.

Для виявлення рівнів обізнаності дітей з лікарськими рослинами за трьома напрямами (формальними принципами їх виокремлення вважали чітке дотримання інструкції та схеми аналізу, відсутність поточної оцінки експериментатором діяльності дітей та стимулювання чи акцентування інтересу до пізнання рослин) ми використовували методики: "Знайди пару"; "Вільна класифікація"; "Вербально-ігрова ситуація".

За критерії встановлень вихідних рівнів були: уміння розпізнавати й правильно називати рослини та їх значення для довкілля під час спостережень; повнота розкриття характерних способів поширення рослин у довкіллі; наявність умінь називати способи адаптації рослин; розуміння значення праці людини для поширення та охорони лікарських рослин; уміння вирізняти частини рослин з цілющими властивостями, аргументувати необхідність їх охорони та збереження.

Умовою для виявлення інтересу і перевірки знань, умінь і навичок дітей була попередня робота з ними за змістом чинних в Україні програм ("Малятко" та "Державні стандарти початкової загальноосвітньої школи").

Аналіз результатів за І серією запитань засвідчив відсутність у дітей експериментальної (ЕГ) та контрольної (КГ) груп достатнього рівня обізнаності; за ІІ серією виявлено, що на достатньому рівні перебували 18% дітей ЕГ і 12% КГ; за ІІІ серією - відповідно 27% ЕГ та 14% дітей КГ; за четвертою - достатній рівень засвідчили 37% дітей ЕГ і 35% КГ.

Середній рівень за змістом І серії засвідчили 23% дітей ЕГ і 25% КГ; ІІ - ї - 17% ЕГ і 31% КГ; ІІІ - ї - 41% ЕГ і 38% КГ, у IV - й - відзначено 48% дітей ЕГ та 45% КГ.

Результати вивчення обізнаності дітей з лікарськими рослинами дали можливість уточнити джерела їх поінформування, пересвідчитися в тому, що більшість вихованців ЕГ (76%) та КГ (77%) відзначається недостатнім рівнем ознайомлення з творами дитячої літератури та з українським фольклором, де називаються лікарські рослини. Окрім того, враховуючи жанрову різноманітність дитячої літератури про природу, відзначимо, що прочитати вірші напам'ять змогли лише 25 % дітей ЕГ і 27% КГ; пісні знали відповідно 17% і 13% вихованців, 20% дітей ЕГ і 23% з КГ змогли загадати загадки і лише 8% дітей ЕГ та 7% КГ назвали прикмети погоди й почасти пояснили їх зміст.

Особливості організації процесу ознайомлення дітей з поліфункціональністю рослин вивчалися методами порівняльного аналізу, класифікації, узагальнення та систематизації одержаних даних. Їх вибір зумовлений тим, що для педагогічного процесу дитячого будинку притаманні цілісність і спільність структур навчальної та позанавчальної діяльності, єдність навчально-виховних завдань. Його аналіз здійснювали поетапно: підготовчий, основний та підсумковий (рис.1).

Рис. 1. Структура процесу ознайомлення дітей з фітокліматом

Ми не виявили доцільного планування роботи з лікарськими рослинами. У планах завідувачів і методистів дитячих будинків, вихователів й учителів помітна тенденція до організації подібної роботи лише за тематичними перспективними лініями.

Вважаємо, що незадовільний стан обізнаності дітей з лікарськими рослинами пояснюється відсутністю різноманітних контактів з ними. Це негативно позначилося на розвиткові навчальних інтересів. Педагоги, акцентуючи увагу на роботі з дидактичними матеріалами, лише частково використовують можливості реальних рослин довкілля. Зрідка плануються ігрові методи, які, передусім, передбачають використання у своїй діяльності не лише уявних образів, а й реальних предметів довкілля. Виявлено, що недостатньо інтегруються комплексні теми з різних розділів чинних програм, недооцінюються спеціально створені та зініційовані дітьми ситуації в процесі ознайомлення вихованців з окремою рослиною чи з її природним або штучно створеним угрупованням. Загалом це відчутно обмежує застосування таких педагогічних чинників, які б водночас стимулювали психічні процеси, емоційно-почуттєві стани та спонукали до активності органи відчуттів, мислення й мову дітей.

На наш погляд, спроби виокремити тематичні блоки з ознайомлення дітей з рослинами можуть бути результативними за умови належної цілеспрямованої й систематичної роботи, ґрунтовного добору методів і прийомів з їх подальшим раціональним поєднанням у відповідні комплекси, виконання різних сенсомоторних вправ з рослинами.

У третьому розділі "Зміст і методика формування уявлень у дітей 6-7-річного віку про чинники фітоклімату " обґрунтовано педагогічні умови забезпечення ефективності виховання інтересу в дітей 6-7 років до пізнання лікарських рослин як до чинника фітоклімату шляхом організації навчально-виховної роботи з використанням елементів модульної технології.

Адекватно до змісту формуючого експерименту розроблено модель варіантної модульної технології організації навчально-виховної роботи з ознайомлення дітей з лікарськими рослинами (рис. 2) з трьох конструктивних напрямів діяльності з позицій системного підходу. Згідно з І-им (підготовчим), окреслили систему уявлень і методику роботи з їх змістом, враховуючи індивідуально-типологічні особливості вихованців: дітям притаманне бажання постійно збагачувати свої уявлення про довкілля, а педагог для них - майже єдине джерело пізнавальної інформації. Доцільність добору інформації сприяла усвідомленню дітьми наявності різноманітних рослин у конкретній місцевості, на Землі, розуміння їх призначення в цьому світі; збагачували інтереси дітей про походження назв рослин, зв'язки флори з тваринами і людьми; ознайомлювали з проблемами, створеними невиваженою, згубною діяльністю людини в природному довкіллі, а також з доступними шляхами їх вирішення. Алгоритм діяльності вихователя згідно з першим напрямом представлено у змісті І і ІІ модулів експериментальної роботи (рис. 2).

Алгоритм діяльності педагога з дітьми за ІІ і ІІІ напрямами висвітлено в IІІ-ІV модулях (рис. 2).

Структура процесу ознайомлення дітей з фітокліматом опиралася на різні види їх діяльності. Це сприяло утвердженню світоглядного підходу до пізнання довкілля і захисту рослин від споживацького ставлення, жорстокого практицизму й їх знищення дорослими і дітьми.

Відповідно розроблено й інформаційно-методичну модель технологічного забезпечення використання засобів фітоклімату в педагогічному процесі дитячого будинку, спираючись на те, що сучасний етап пізнання дітьми рослин вимагає їх докорінної переорієнтації на засадах діяльнісного підходу, як однієї з методологічних парадигм сучасних наук про довкілля.

Удосконалення методичного аспекту педагогічного процесу значною мірою залежало від рівня поінформованості педагогів і дітей. Усі джерела ми умовно об'єднали у два блоки - атрибутивні й технологічні, що функціонували неподільно, взаємодоповнюючись і взаємозбагачуючись. До блоку атрибутивних віднесено ті, з яких діти могли почерпнути не лише науково-достовірні знання про рослини, а й супроводити їх емоційним фоном: турботою, доброзичливістю, співчуттям, що активізувало допитливість і спостережливість. Технологічні - сприяли сенсомоторному спілкуванню дітей з елементами фітосередовища. Сукупно це створювало сприятливі умови для відчуття дитиною життєздатності кожної рослини, розуміння відповідальності за дотримання (чи недотримання) належних умов у довкіллі та догляду за рослинами. Набуті знання застосовувалися у різних видах діяльності в природі.

Функції збагачення емоційно-чуттєвої сфери і створення можливостей для відтворення дітьми своїх вражень і переживань покладали на лінгвістичні засоби. Систематично стимулювали розвиток образного мислення та мовлення дітей. Чималу роль відводили технологічним джерелам. Вважали, що застосування сформованих уявлень і засвоєних знань у безпосередньому створенні осередків фітосередовища з підібраними рослинами (з урахуванням їх естетичних та лікувальних особливостей) в нетипових для дитячого будинку композиціях, доцільне використання гербаріїв, букетів, "чарівних мішечків", "лікувальних подушечок" та ін. сприятиме формуванню інтересу до пізнання рослин та адекватного ставлення до них, розуміння необхідності створювати належні умови для виявлення їх властивостей та ін. Інформація про лікарські рослини покращувала усебічне пізнання їх цілющих властивостей, сприяла тому, що діти складали про них розповіді, читали фольклорні та авторські твори. Чільне місце відводилось екскурсіям і цільовим прогулянкам.

У кожній групі технологічного блоку акцентували смислове сприйняття матеріалу в поєднанні з трансформаційними вправами, з їх аналітичним і синтезуючим змістом, яким опановували діти завдяки застосуванню атрибутивних засобів. На заняттях-екскурсіях, прогулянках і в праці вихованці вчилися аналізувати, синтезувати, прогнозувати наслідки взаємодії з рослинами.

Рис. 2. Варіантна модульна технологія застосування фітоклімату в педагогічному процесі дитячого будинку

Блок технологічних джерел ми координували так, щоб діти вчилися трансформувати знання в різні форми взаємодії з фітосередовищем, також передбачали пролонгованість застережливого ставлення до вказаних забруднювачів у різних видах діяльності та обраних в дослідженні форм її організації. Розв'язання поставлених завдань спиралося на: різнобічний аналіз наочної інформації про стан чинників фітосередовища, його відповідність усталеним нормам існування; виокремлення основних джерел забруднення й розробку заходів щодо застереження їх впливу на довкілля; ознайомлення дітей з науковою інформацією про вплив фітоклімату на стан їх самопочуття і здоров'я; розробку структурних моделей фітосередовища з тих компонентів, які забезпечували б надалі достатній рівень формування у дітей теоретичних знань, практичних умінь і навичок взаємодії з різними елементами; створення осередків фітосередовища відповідно до означених завдань; переструктурування ділянки дитячого будинку з урахуванням чинників, які позитивно діють на її фітоклімат.

Передбачено і конкретну етапність у роботі з дітьми впродовж формуючого експерименту. Розроблена модель повністю охоплювала функціонування інформації про фітосередовище з чітко вираженою педагогічною орієнтацією дітей на досягнення гармонійності між критичним і творчим сприйняттям фітосередовища, що взаємодоповнювались. Основою для цього слугувала реалізація принципів єдності, раціональності й творчості.

Відповідним показником сформованості такої гармонійності вважали найвищий - IV модуль, на якому діти самостійно спостерігали, обстежували і доцільно видозмінювали осередки фітосередовища. Це розглядали як максимальне наближення до життя, до опанування дітьми системою узагальнених розумових дій, які опосередковані факторами довкілля й безпосередньо впливають на стан їх здоров'я та самопочуття. Усі модулі освітньої моделі - орієнтувальний, пізнавально-дослідний, дослідно-експериментальний, структурно-декомпозиційний ? взаємозв'язано функціонували в експериментальному процесі, стимулюючи ціннісно-орієнтаційний та інтелектуальний аспекти діяльності дітей.

Для ефективності виховання впродовж формуючого експерименту спонукали вихованців до пізнання рослин, спрямовували їх довільну увагу, творчу уяву і позитивне ставлення до різнобічної діяльності в природному довкіллі.

Під час експерименту спиралися на принципи науковості, наочності, систематичності, послідовності і доступності. Завдяки цьому діти активно засвоювали засоби спілкування з природою, розуміли змінюваність стану рослин не лише залежно від пір року, а й від стадії їх розвитку, у т. ч. цвітіння, колосіння, зав'язі, дозрівання плодів тощо.

У роботі з дітьми опрацьовували кожну тему в трьох основних аспектах - тематичному, структурному і функціональному, послідовно ускладнювали зміст інформації системно-тематичними блоками; враховуючи інтереси й потреби кожної дитини, урізноманітнювали номінативний склад рослин. Основним критерієм підбору інформації до спроектованого системно-тематичного модуля була можливість її поєднання з матеріалами інших розділів чинних програм.

На даному етапі дослідження актуалізувалася методологічна, змістова і методична підготовка педагога. Готуючись до роботи, кожен педагог аналізував зміст інформації для дітей з погляду його придатності для реалізації пошуків інноваційних методик виховання, їх різних організаційних схем. Дидактичні підходи змодельованого та інструктивного типу були не лише загальними факторами, а й такими, що допомагали їм у пошуках методик удосконалення власної роботи.

Організовуючи діяльність дітей навколо певного системно-тематичного блоку, ми одержали результат, вищий від середнього. У кожній темі передбачали конкретні дії, відповідні педагогічні задуми. Попередньо прогнозували мету та засоби розв'язання поставленої мети, стимулюючі прийоми, розглядали педагогічні ситуації типу: "Як зробити рослини весняними? ", "Допоможемо вирости ромашці", "Організуємо подорож у дитинство кульбаби" та ін. Практикували з дітьми дидактичні і рухливі ігри, музичні вправи тощо. Відповідно до внесених у комплексно-тематичний блок занять ми одержували інформацію про зміни в обізнаності дітей та в їх ставленні до рослин. Завдяки цьому вдосконалювали методику роботи, формували інтереси і задовольняли потреби.

Виховні цінності системної тематики занять обумовлювались оптимальними умовами для довільного спостереження (іррадіація та генералізація) та акцентуванням спостережень і керівництва ними (стимулювання відповідної концентрації пізнавальних процесів). Зв'язок забезпечували спеціальним методичним контролем, ініціюванням здібностей дитини; творчою переробкою дослідного матеріалу; перевіркою вражень в ідентичних ситуаціях та ін.

Для реалізації системних тем передбачалось застосування в дослідженні цілого комплексу методів виховної роботи. Це групи: дієві (метод самостійного досвіду, керування дитини власною діяльністю); словесні (бесіди, пояснення-інструкції, дилемні ситуації-діалоги); оглядові або перцептивні (показ, особистий приклад, мистецтво пластики, сценічних і музичних творів) та ін.

У дослідженні спиралися здебільшого на дієві методи, що активізували предметно-маніпулятивну активність кожного вихованця, стимулювали їх використовуючи перцептивні і словесні методи. З-поміж ефективних методів, які апробовані в експериментальному дослідженні, дали прогнозовані результати, виділяємо: метод самостійного досвіду (створення умов для спонтанних дій, ігор на тему: "Рослини в зеленій аптеці"; метод керування дитиною власною діяльністю (інспірування спонтанної діяльності вихованців шляхом заохочення, навіювання, дієвого втручання в діяльність, порадою, допомогою в розв'язанні проблемної ситуації); метод завдань (самостійне розв'язання проблеми, що обумовлювало відкриття дитиною цікавої інформації, якою вона ще не володіла); метод вправ (спонукав до багаторазових повторень різних дій, розвивав рухові дії, зміцнював практичні вміння й навички тощо).

У процес керування пізнавальною і творчою діяльністю дітей з рослинами ми використовували словесні методи, а їх зміст підсилювали епізодами з власного життя педагогів. Особливо ефективними виявилися: задушевні розмови, читання творів дитячої природничої літератури, у т. ч. дитячого фольклору; пояснення інструкцій щодо виконання завдань, способи словесного порозуміння в дилемних і в проблемних ситуаціях. Спирались на силу живого слова, яке збуджує почуття, стимулює пізнавальні інтереси, позитивно діє на уяву й мотивацію діяльності.

Означені групи методів передбачали повідомлення дітям тих цінностей, які були джерелом переживань, натомість практичні методи спрямовували на організацію конкретної діяльності в межах чітко означених тем.

Кожну тему в дослідженні супроводжували проблемним аналізом: системнологічним, дидактичним і методичним. Основними рисами такого аналізу були: окресленість життєвих обставин з використанням лікарських рослин, що легко захоплює увагу дітей та стимулює їх зацікавленість і досвід; постановка одного-двох проблемних запитань з урахуванням попередньо набутого дітьми досвіду; формулювання проблеми і припустимих способів її розв'язання, які посильні дітям через притаманні ознаки і уможливлюють її часткове вирішення; динамічність і відкритість проблеми для подальших пізнавальних пошуків дітей.

На підсумковому етапі дослідження проаналізовано результати експериментальної роботи (табл.1).

Таблиця 1.

Порівняльна характеристика результатів роботи з дітьми експериментальної та контрольної груп (%)

Зіставлення результатів сформованості інтересу дітей до пізнання лікарських рослин та рівнів обізнаності з їх властивостями є підставою для твердження про суттєві якісні зрушення й досягнення очікуваних результатів, завдяки статистично достовірним змінам.

За змістом І серії запитань (на констатуючому етапі всі діти показали низький і середній рівень знань) після експериментальної роботи значна частина дітей (24% ЕГ) досягла достатнього рівня. Кількість осіб з низьким рівнем зменшилась на 33 %.

За результатами ІІ серії запитань ефективність проведеної роботи засвідчили 43% дітей ЕГ, що дає підстави стверджувати про доступність для дітей знань про значення лікарських рослин. Показники рівня дітей КГ залишилися майже незмінними (з 12% у констатуючому, 13% у контрольному етапах дослідження).

Результати ІІІ серії запитань свідчать про те, що більшість дітей ЕГ (86%) оволоділи знаннями про цілющі властивості частин рослин та їх вплив на здоров'я дітей і дорослих.

Відповіді дітей на запитання IV серії доводять, що фактично всі діти експериментальної групи (87%) опанували зміст експериментальної програми.

Виховання інтересу дітей до пізнання лікарських рослин і динаміка зростання рівнів їх обізнаності, а також міжрівневе переміщення пояснюємо впровадженням в експериментальних групах елементів варіантної модульної технології в організацію навчально-виховної роботи.

Однак у нашому дослідженні ми не враховували спонтанність пізнання дітьми лікарських рослин, а виокремили лише ту активність, яку ініціював і якою керував педагог. Цей аспект розглядаємо як актуальний для подальшої наукової роботи.

Таким чином, проведене дослідження підтвердило достовірність сформульованої гіпотези і дало можливість зробити такі висновки:

1. На підставі аналізу джерельної бази дослідження встановлено, що актуальність відродження концепції "виховання дітей на природі", започаткованої Я. Коменським й розвиненої його послідовниками, зумовлена розвитком сучасного суспільства в постіндустріальному напрямі, зверненням до пізнання сутності людини як частки природи, розвитком гуманістичної педагогіки, для якої "дитина - не засіб, а мета виховання". Теоретичне і практичне розв'язання порушеної наукової проблеми передбачає певне доповнення до чинної методичної системи ознайомлення дітей з рослинами природного довкілля, аспектом їх раціонально-практичного використання в реабілітаційно-профілактичній роботі.

2. Доведено, що основою концепції виховання в дітей 6-7 років інтересу до лікарських рослин й формування уявлень відповідно до потреб є диференціація властивостей фітосередовища, а також чинники фітоклімату дитячого будинку й прилеглої до нього ділянки; розуміння впливу рослин. Зважаючи на це, ознайомлення можливе за умови системного підходу.

3. Виявлено, що в аспекті досвідно-матеріальних засад для нашого часу характерне загальне ігнорування інструктивно-методичних рекомендацій МОН і МОЗ України; дотримання санітарно-гігієнічного стану ділянок дитячих будинків через їх озеленення не висувається на рівень пріоритетних напрямів роботи педагогічних колективів.

4. Відзначено недостатній рівень сформованості інтересу й обізнаності дітей з лікарськими рослинами; посерійний аналіз відповідей на запитання засвідчив, що можливості дитячої природничої літератури і дитячий фольклор, недостатньо використовуються в роботі з дітьми закладів закритого типу.

5. Виділено основні етапи і змодельовано структуру процесу ознайомлення дітей із фітокліматом відповідно до мети дослідження: синтез різних видів пізнавально-практичної діяльності дітей у дитячому будинку обумовлює виховання в дітей інтересу і позитивного ставлення до лікарських рослин, формування уявлень, практичних умінь і навичок поводження з ними.

6. Укладена модель варіантної модульної технології організації роботи для ознайомлення дітей з лікарськими рослинами (становила чотири взаємопов'язані модулі: орієнтувальний, пізнавально-дослідний, дослідно-експериментальний та структурно-декомпозиційний) зі стадіальним структуруванням кожного та з їх належним методичним забезпеченням (мета, методи, організаційні форми, прийоми і засоби), довела ефективність запропонованої методики. Її результатами є сформовані інтерес, знання і вміння дітей моделювати й відповідно оснащувати фітоосередки.

7. Рекомендовано логічно-процесуальну диференціацію джерел інформації для дітей, яка, спираючись на уявлюване конструювання фітоосередків, їх графічне й предметне моделювання, використання смислового значення творів дитячої літератури й фольклору та ін., спроможна вплинути на дослідницьку та індуктивно-дедуктивну діяльність дітей.

8. Виявлено педагогічні умови забезпечення ефективності ознайомлення дітей з фітокліматом: різнобічний аналіз наочної інформації про стан фітосередовища, його відповідність до усталених норм існування; виокремлення основних джерел забруднення фітоосередків й розробка заходів щодо застереження їх впливу на довкілля; ознайомлення дітей з науковою інформацією про вплив фітоклімату на їх самопочуття й здоров'я; розробка структурних моделей фітосередовища з тих компонентів, які забезпечували б у майбутньому достатній рівень формування в дітей інтересу, теоретичних знань і практичних навичок взаємодії з рослинами; створення осередків відповідно до означених завдань; переструктурування ділянки дитячого будинку з урахуванням чинників, які об'єктивно діють на її фітоклімат.

9. Виявлено певні закономірності ознайомлення дітей 6-7 років з фітокліматом:

1) вплив різних засобів формування уявлень про лікарські рослини як про чинник фітоклімату носить безпосередньо-опосередкований характер, що зумовлений, передусім, особливостями розвитку пізнавальних процесів дітей та їх сенсомоторного досвіду;

2) засобами активізації образного мислення дітей та їх експериментально-пошукових дій є вербально-ігрові ситуації, дидактичні та автодидактичні ігри природничого змісту, на основі образу, слова і дії;

3) ефективність опанування особливостями фітоклімату та його чинників зумовлюється емоційно-почуттєвим насиченням змісту, розумінням пояснень щодо практично-раціональної цінності лікарських рослин для людини і довкілля взагалі;

4) стійкість транспозиційних умінь і навичок у структурно-декомпозиційній діяльності залежить від повноти теоретичних знань про рослини та способів їх використання.

10. Простежено окремі тенденції розвитку уявлень дітей про фітоклімат та його компоненти. Розвиткові інтересу до пізнання та взаємодії з лікарськими рослинами сприяють емоційність та образність різних видів діяльності з ними, належне забезпечення, розвиток уявлень, понять, як і формування практичних навичок взаємодії з рослинами довкілля, спрямовується на систематичну роботу з постійним ускладненням та урізноманітненням її змісту і форм; надання домінантного значення використанню лікарських рослин для дитини з-поміж інших сфер її застосування; темпи опанування дослідно-практичними діями, уміннями й навичками зумовлюються міцністю знань про рослини, усвідомленням їх впливу на людей, тварин, природне довкілля.

Перспективу подальшого дослідження проблеми вбачаємо в пошуку шляхів формування в дітей ціннісно-правових уявлень про пізнання й використання людиною лікарських рослин.

Література

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях автора:

1. Невирішені проблеми реабілітаційно-профілактичної роботи з дітьми дошкільного віку в спеціалізованих закладах освіти в Україні // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. - Вип.37: Педагогіка і психологія. - Чернівці: ЧДУ, 1998. - С.149-156.

2. Синтез національного і загальнолюдського в теоретичному акценті ознайомлення дітей з природою // Збірник наукових праць "Оновлення змісту і методів дошкільної освіти в Україні": Наукові записки Рівненського педагогічного інституту. - Вип.5. - Рівне, 1999. - С.45-49.

3. Шляхи використання фітоклімату в педагогічному процесі дитячих будинків // Збірник наукових праць Прикарпатського університету: Філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: Плай, 1999. - Вип.3. - Ч.2. - С. 196-203.

4. Використання рослин в оновленні змісту і форм організації екстер'єру ділянки сучасного дитячого будинку в Україні // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. - Вип.67: Педагогіка і психологія. - Чернівці: ЧДУ, 1999. - С.148-156.

5. Формування в дітей уявлень про фітосередовище в педагогічному процесі дитячого будинку // Науково-методичний журнал РЕГІ. - Рівне: Евріка. - № 12. - 1999. - С.105-110.

6. Екологічне виховання підростаючого покоління - національна проблема в Україні: Тези доповідей Міжнародної молодіжної науково-практичної конференції. - Чернівці, 1994. - Ч. ІІ. - С.99-101.

7. Організаційно-педагогічні умови ознайомлення вихованців з елементами народної ботаніки: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Івано-Франківськ, 1999. - С.41-48.

8. Формування екологічної культури засобами художнього слова // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми": У 6-ти книгах. Кн.3. - Чернівці: Митець, 1996. - С.102-105.

Анотації

Комісарик М.І.