Педагогічна діяльність наукових товариств Слобожанщини другої половини ХІХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди

АВТОРЕФЕРАТ

з теми: «Педагогічна діяльність наукових товариств Слобожанщини другої половини ХІХ століття»

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Коваленко Оксана Анатоліївна

Харків - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:кандидат біологічних наук, професор,

Микитюк Олександр Миколайович,

Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди,

проректор з наукової роботи,

заслужений працівник народної освіти України.

Офіційні опоненти:доктор педагогічних наук, професор академік АПН України Євтух Микола Борисович,

Відділення педагогіки і психології вищої школи АПН України,

академік-секретар; кандидат педагогічних наук, доцент

Сбруєва Аліна Анатоліївна,

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка,

завідувач кафедри педагогіки.

Провідна установа:Харківський Національний університетім. В.Н.Каразіна, кафедра педагогіки,

Міністерство освіти і науки України, м. Харків.

Захист відбудеться "25" жовтня 2000 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.64.053.04 Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 221.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2).

Автореферат розісланий "23" вересня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Золотухіна С.Т.

Загальна характеристика дисертаційного дослідження

Актуальність теми дослідження. Одним із шляхів реформування освіти в Україні, як зазначено в державній національній програмі "Освіта" ("Україна ХХІ століття"), є "запровадження в навчально-виховний процес кращих технічних та науково-методичних досягнень"_. Інтеграція освіти і науки, активне використання наукового потенціалу вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ, новітніх теоретичних розробок і здобутків педагогів-новаторів та громадських творчих об'єднань дасть змогу докорінно змінити навчально-виховний процес у вищих навчальних закладах України.

Наука завжди посідала чинне місце в житті суспільства, оскільки саме діяльність учених виконувала стимулюючу функцію в розвитку виробничих сил, удосконаленні суспільних відносин, прискоренні соціально-економічного прогресу.

Аналіз історико-педагогічних джерел переконливо доводить, що значною продуктивністю і цілеспрямованістю відзначалася праця представників науки, об`єднаних певними галузями. Крім вирішення суто наукових проблем, їхня діяльність була спрямована і на розробку питань вищої школи. Особлива увага приділялася також проблемі співробітництва вчених з учителями-практиками різних типів шкіл.

Досвід різноманітної діяльності громадських педагогічно-просвітницьких, наукових товариств України знайшов відображення у численних монографіях, дисертаційних працях. Так, у дисертаційних дослідженнях, монографіях і наукових статтях українських учених 90-х років ХІХ століття Т. Коломієць, Д. Пенішкевич, Л. Березівської, Г. Білавич всебічно описані історія виникнення, структура, форми, методи діяльності Харківського товариства поширення в народі грамотності, товариства "Українська школа", Київського товариства сприяння початковій освіті дорослих, українського педагогічного товариства "Рідна школа".

Діяльність наукових товариств різних регіонів України, і Слобожанщини зокрема, досліджувалася як вітчизняними педагогами другої половини ХІХ століття (В.Грубе "Про сучасне клінічне викладання хірургії" [Х., 1864], Є. Редіним "Наукова діяльність історико-філологічного товариства при Імператорському Харківському університеті за перші 25 років його існування (1877-1902)" [Х., 1904] Д. Багалієм "Наукові товариства та навчально-допоміжні заклади Харківського університету" [Х., 1911]), так і сучасними українськими і зарубіжними дослідниками (А.Деркачовим "Наукові товариства в Росії: організація і функціонування (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)" [Новосибірськ, 1991], О. Пилипчуком "Київське товариство дослідників природи: 1869-1929" [М., 1992], Т.Щербань "Українське наукове товариство: історія, організація, внесок у національну культуру" [К., 1992], В.Савчуком "Історико-науковий аналіз діяльності природничо-наукових товариств Півдня України, Криму, Бессарабії: друга половина ХІХ - початок ХХ століття" [Дніпропетровськ, 1996] та ін.).

Аналіз праць членів досліджуваних наукових об`єднань, архівних матеріалів (протоколів засідань, статутів) свідчить, що за період свого функціонування вони не лише зробили вагомий внесок у розвиток різних галузей вітчизняної науки, а й накопичили значний досвід педагогічної діяльності.

Таким чином, об`єктивна потреба сучасних педагогів у зверненні до набутого у вітчизняній педагогічній думці освітянського досвіду, а також наявність значного досвіду педагогічної діяльності наукових товариств Слобожанщини вказаного періоду і відсутність досліджень, де б цілісно розглядалися ці проблеми, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: "Педагогічна діяльність наукових товариств Слобожанщини другої половини ХІХ століття".

Об'єкт дослідження - діяльність наукових товариств України другої половини ХІХ століття.

Предмет дослідження - педагогічна діяльність наукових товариств Слобожанщини другої половини ХІХ століття.

Мета дослідження - на основі вивчення історико-педагогічної літератури, архівних документів виявити й узагальнити теоретичні ідеї вчених і досвід педагогічної діяльності наукових товариств Слобожанщини другої половини I століття.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати історичні, соціально-економічні і педагогічні передумови виникнення наукових товариств, встановити динаміку їхнього розвитку. слобожанщина педагогічний товариство

2. Визначити мету, зміст і особливості педагогічної діяльності наукових товариств Слобожанщини другої половини ХІХ століття.

3. Показати шляхи реалізації педагогічних ідей вчених вищих навчальних закладів Слобожанщини у практиці різних типів шкіл досліджуваного періоду.

4. Виявити можливості творчого використання теоретичних ідей і практичного досвіду наукових товариств Слобожанщини в сучасних умовах.

Методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання, положення про діалектичну єдність національного і загальнолюдського, теорії і практики, зв'язок історії з сьогоденням, методологічні положення Закону "Про освіту" і державної національної програми "Освіта" ("Україна ХХІ століття").

У ході дослідження використовувались принципи науковості, історизму, послідовності, детермінізму, системності.

Теоретичною основою дослідження стали положення про національну освіту і виховання сучасних українських дослідників (Л. Вовк, М. Євтух, М. Стельмахович, О. Сухомлинська), сутність освітньо-виховного процесу як специфічної форми суспільної діяльності (А. Бойко, В. Буряк, В. Євдокимов, Г. Троцко), а також ідеї видатних вітчизняних і зарубіжних педагогів щодо організації навчально-виховного процесу (М. Бунаков, І. Гербарт, М. Корф, С. Миропольський, П. Каптерєв, В. Стоюнін, В. Сухомлинський, К. Ушинський) та про розвиток вітчизняної науки (Д. Багалій, В. Бузескул, Ф. Буслаєв, О. Вєтухов, Б. Краєвський, О. Левандовський, Є. Редін, В. Харцієв, Г. Шульц).

Методи дослідження. У дисертації використовувалася традиційна для історико-педагогічних досліджень методика, яка базується на загально-наукових методах (аналіз, синтез, порівняння, зіставлення, узагальнення, систематизація, інтерпретація тощо), історичних (порівняльно-історичний, історико-типологічний, історико-структурний, ретроспективний), соціологічних (відбір, фіксація і перевірка фактів, аналіз і систематизація вихідних даних джерел, контент-аналіз журнальних публікацій), що дало можливість простежити в динаміці розвиток мети, змісту педагогічної і організаційно-видавничої діяльності наукових товариств Слобожанщини.

Джерелознавча база дослідження:

У процесі роботи над дисертацією використовувались передусім праці, які видавалися науковими товариствами Слобожанщини в другій половині ХІХ століття.

Поглиблено аналізувалися архівні матеріали фондів Центрального державного історичного архіву України м. Києва (ЦДІАУ). Серед матеріалів ЦДІАУ використовувалися одиниці зберігання фонду 707 "Управління Київського учбового округу", фонду 2017 "Харківське історико-філологічне товариство", фонду 2162 "Канцелярія попечителя Харківського учбового округу", фонду 127 "Київська духовна консисторія".

Вивчалися матеріали фондів Державного архіву Харківської області (ДАХО): фонд 3 "Училищні Ради Харківської губернії (1867-1918 рр.), фонд 200 "Харківське товариство поширення в народі грамотності (1869-1920 рр.), фонд 920 "Харківська гімназія Драшковської", фонд 734 "Богодуховское уездное отделение Харьковского епархиального училищного совета", фонд 265 "Первая Харьковская мужская гимназия", фонд 266 "Канцелярія директора народних училищ Харківської губернії".

Значний інтерес для нашого дослідження мали численні історичні джерела тогочасних та сучасних авторів: І.Крип'якевича "Історія України" [Львів, 1992], Н.Полонської-Василенко "Історія України" [К., 1992], Д.Багалія "Історія Слобідської України" [Х., 1993].

Важливим джерелом стали праці окремих членів досліджуваних товариств: В.Грубе "Про сучасне клінічне викладання хірургії" [Х., 1864], О.Вєтухова "Про діяльність педагогічного відділу Харківського історико-філологічного товариства з 1892 по 1902 р." [Х., 1902], Є.Редіна "Наукова діяльність історико-філологічного товариства при Імператорському Харківському університеті за перші 25 років його існування (1877-1902)" [Х.,1904], Д.Багалія "Наукові товариства і навчально-допоміжні заклади Харківського університету (1805-1905)" [Х., 1911], М.Плевако "Історико-філологічне товариство при Харківському університеті" ["Украинская жизнь", 1915.-№11] та інші.

Вивчалися праці сучасних авторів, присвячені діяльності наукових товариств Слобожанщини досліджуваного періоду: Д.Гордевського "Педагогічна діяльність Харківського математичного товариства за 90 років його існування", В.Сарбея "Харківське історико-філологічне товариство та його вклад в історіографію України", В.Фрадкіна "До історії створення і діяльності етнографічного музею ХІФТ", "До питання про суспільно-політичні погляди членів Харківського історико-філологічного товариства".

Для дослідження проблеми використовувались джерела, у яких відображено стан освіти на Слобожанщині у досліджуваний період: М.Мухіна "Педагогічні погляди і освітня діяльність Х.Д.Алчевської" [Х., 1979], І.Прокопенка, Д.Кочета "Історія становлення народної освіти на території Харківщини (XIX- поч. XX ст.)" [Х., 1990], В.Лозової, О.Микитюка, Л.Попової "Педагогічна наука і школа: грані співробітництва (Розвиток педагогічної науки на Харківщині)" [Х., 1992], "Зведення статутів навчальних установ і навчальних закладів відомства Міністерства народної освіти".

Значний інтерес для нашого пошуку мали дисертаційні дослідження та монографії сучасних вітчизняних учених: С.Золотухіної "Тенденції розвитку виховуючого навчання" [Х., 1993], М.Євтуха "Розвиток освіти і педагогічної думки в Україні (кінець ХVІІІ - перша половина ХІХ ст.)" [К., 1996], Т.Лутаєвої "Теорія і практика організації освіти учнів у гімназіях Харкова др. пол. ХІХ - поч. ХХ ст." [Х., 1998], Л.Вовк "Історія освіти дорослих в Україні" [К., 1999].

З метою ознайомлення зі станом розвитку вітчизняної педагогічної думки у досліджуваний період вивчалися твори відомих педагогів: Х. Алчевської, М. Корфа, М. Пирогова, В. Стоюніна, К. Ушинського.

Використовувались рукописи фондів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Короленка, Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету ім. В. Каразіна та бібліотеки Харківського державного аграрного університету ім. В. Докучаєва.

Хронологічні рамки дослідження обмежуються серединою та кінцем ХІХ століття, бо, по-перше, більшість наукових товариств функціонували саме у другій половині ХІХ століття; по-друге, з 1917 року починається нова епоха - епоха побудови соціалізму в Україні, що вплинуло на ставлення уряду до різних об'єднань, у тому числі й наукових, і зумовило ліквідацію більшості з них.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дослідженні вперше виявлено й узагальнено передумови виникнення наукових товариств Слобожанщини в другій половині ХІХ століття, обгрунтовано етапи становлення і розвитку наукових об`єднань, визначено мету, зміст і особливості їхньої педагогічної діяльності.

Узагальнено та конкретизовано виявлені в ході наукового пошуку рекомендації стосовно дидактики викладання основ наук (античної літератури, іноземної мови, історії літератури та теоретичного курсу словесності), запровадження яких у практику середньої школи сприяло поліпшенню якості знань, ставлення учнів до навчання.

Подальшого розвитку в дисертаційному дослідженні набули дидактичні принципи послідовності, доступності, зв`язку теорії і практики, самостійності, виховуючого навчання, а також ідеї відомих учених (Д. Багалія, В. Грубе, Б. Краєвського, М. Сумцова) щодо шляхів удосконалення навчально-виховного процесу в навчальних закладах.

У науковий обіг введено 37 нових архівних та навчально-методичних матеріалів, що розкривають досвід педагогічної і організаційно-видавничої діяльності наукових товариств Слобожанщини другої половини ХІХ століття.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що отримані в ході наукового пошуку результати і висновки збагачують педагогічну науку і практику новими формами і методами взаємодії вчених, педагогів вищих навчальних закладів і вчителів, методистів шкіл різних типів, а також можуть бути використані в лекціях з дисциплін історико-педагогічного циклу, при підготовці курсових і дипломних проектів у педагогічних навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.

Особистий внесок здобувача в працях, що підготовлені зі співавтором, полягає в розкритті змісту педагогічної діяльності наукових товариств Слобожанщини досліджуваного періоду, а також у визначенні шляхів здійснення ними організаційно-видавничої роботи.

Достовірність та аргументованість наукових положень і висновків, сформульованих у результаті проведеного дослідження, забезпечується широким використанням архівних документів, маловідомої навчально-методичної літератури, системним аналізом виявлених дослідницьких матеріалів, застосуванням комплексу методів дослідження, адекватних меті, предмету та завданням роботи.

Зв`язок роботи з науковими планами та темами. Дисертацію виконано згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.Сковороди: "Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих педагогічних закладах". Тема дисертаційного дослідження затверджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 9 лютого 1999 р. (протокол № 2).

Апробація і впровадження результатів дослідження в практику. Основні результати дослідження обговорювалися на науково-практичних конференціях ("Пам'яті Григорія Сковороди", присвячена 275-й річниці від дня народження українського філософа та поета (Харків, 1997), "Ступенева підготовка фахівців-аграрників: концепція, проблеми, впровадження" (Харків, 1999)); на конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів ХДПУ ім. Г. Сковороди та ХДАУ ім. В. Докучаєва (1997-2000 рр.). Основні положення дослідження також викладені в 8 наукових статтях (із них 7 - фахові) обсягом 2,3 др. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку основної використаної літератури, додатків. Обсяг дисертації - 193 сторінки, куди входять 3 таблиці. Список використаних джерел включає 206 найменувань.

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь дослідженості обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, головні завдання, джерела дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, а також апробацію та впровадження результатів дослідження в практику.

У першому розділі "Характеристика діяльності наукових товариств Слобожанщини другої половини ХІХ століття" висвітлено ступінь дослідженості проблеми, проаналізовано соціально-політичні та педагогічні передумови виникнення наукових товариств, встановлено динаміку їхнього розвитку, розкрито організаційні питання створення наукових товариств на Слобожанщині в другій половині ХІХ століття, представлено напрями діяльності провідного наукового товариства - історико-філологічного, яке діяло при Харківському Імператорському університеті.

У другому розділі "Досвід педагогічної діяльності наукових товариств Слобожанщини другої половини ХІХ століття" визначено зміст педагогічної діяльності досліджуваних наукових об'єднань; показано шляхи реалізації педагогічних ідей вчених Слобожанщини в шкільній практиці досліджуваного періоду, а також виявлено можливості творчого використання теоретичних ідей і практичного досвіду наукових товариств Слобожанщини в сучасних умовах.

Основний зміст дисертаційного дослідження

У ході проведеного дослідження встановлено, що 60-і роки ХІХ століття в Російській Імперії, до складу якої входила в ті часи й Україна, позначилися великим суспільним рухом, зумовленим постійно зростаючими протиріччями між розвитком виробничих сил та гальмуючими цей розвиток кріпацькими відносинами. Цей період позначився поширенням матеріалістичних ідей, подальшим розвитком критичного реалізму та ідеї народності мистецтва, літератури і виховання.

Важливою складовою тогочасного суспільного руху був потужний педагогічний рух, для якого була характерна певна неоднорідність, що й спричинила виникнення ряду суспільних педагогічних і просвітницьких об`єднань. Ці організації мали на меті розв`язання насущних проблем педагогічної теорії і практики. Але ж такі цілі переслідували не лише зазначені вище об`єднання; вони також займали велику питому вагу і в діяльності членів наукових товариств.

Проведене дослідження дало змогу встановити, що виникнення цих наукових об`єднань було зумовлене синтезом певних соціально-політичних і педагогічних перетворень, зокрема посиленням русифікації українського населення, викликаної царським режимом, активністю прогресивних педагогічних сил, прагненням української інтелігенції до консолідації з метою розвитку вітчизняної науки.

У ході наукового пошуку встановлено етапи розвитку наукових товариств України ХІХ століття:

Перший етап - 20-і - 30-і рр. ХІХ ст. - етап виникнення перших громадських об`єднань переважно політичного спрямування ("Любов до істини" (1818 р.), "Ложа об`єднання слов`ян" (1818 р.), Малоросійське таємне товариство (1819 р.), Товариство об`єднаних слов`ян (1823 р.) та інші).

Членами вище зазначених організацій в основному були представники передової інтелігенції: І. Котляревський, В. Лукашевич, Х. Харлинський, П. Олізар, С. Кочубей, В. Тарнавський, М. Рєпнін та ін.

Другий етап - 30-і - 70-і рр. ХІХ ст. - етап подальшого розвитку політичних організацій та виникнення перших наукових об`єднань (Тимчасовий Комітет для дослідження старовини (1835 р.), Одеське товариство історії та старожитностей (1839 р.), "Тимчасова Комісія для розбору давніх актів" (1843 р.), Кирило-Мефодіївське братство (1846 р.), "Стара Громада" (1860 р.), "Руська Бесіда" (1861 р.), "Історичне товариство Нестора-літописця" (1867 р.), "Просвіта" (1867 р.) та ін).

У ході дослідження встановлено, що головне призначення товариств у момент створення, згідно зі статутами і програмами, полягало у здійсненні досліджень з різних галузей науки, зокрема з історії, природознавства, фольклору, філології тощо.

Активними учасниками цих об`єднань були П. Білецький-Носенко, В. Капніст, І. Тимковський, Т.Шевченко та ін.

Третій етап - 80-і рр. ХІХ ст. - початок ХХ ст. - етап інтенсивного розвитку товариств різних напрямів діяльності (політичних, педагогічних, просвітницьких): "Братство тарасівців" (1892 р.), студентська громада при Київському університеті (середина 1890-х рр.), Педагогічний відділ Харківського історико-філологічного товариства (1892 р.) та ін.

Ініціаторами створення цих об`єднань були Б. Грінченко, І. Липа, М. Сумцов, М. Халанський, Е. Черняхівський.

У ході наукового пошуку встановлено: на кінець століття в Україні діяли одинадцять основних наукових об`єднань, найбільшими серед яких були історико-філологічні товариства, що існували при Харківському, Новоросійському та Ніжинському університетах, а також Південно-Західний Відділ Російського Географічного Товариства, Тимчасова Комісія для дослідження старовини, що діяли у Києві, Львівське Наукове Товариство ім. Т. Шевченка та інші. Ці наукові об`єднання скупчили в своїх лавах цвіт передової української інтелігенції. Серед активних учасників слід відзначити видатних учених, зокрема І. Верхратського, В. Гнатюка, М. Грушевського, М. Драгоманова, М. Зарицького, В. Левицького, М. Павлика, П. Чубинського та ін.

У дисертації показано, що соціально-політичні перетворення, інтенсивний педагогічний рух спричинили в подальшому еволюцію мети і завдань, розширення сфери діяльності зазначених вище товариств. Так, суто наукова діяльність була доповнена просвітницькою, а пізніше, зі створенням при них спеціальних педагогічних відділів і комітетів, педагогічною й організаційно-видавничою.

У процесі дослідження виявлено, що наприкінці ХІХ століття на Слобожанщині існували вісім наукових об'єднань: товариство дослідників природи, наукової медицини і гігієни, фізико-хімічних наук, математичне товариство, історико-філологічне, Товариство сільського господарства, Харківський відділ Імператорського Російського Технічного Товариства та медичне товариство.

Найбільш відомим і різноплановим за масштабами своєї діяльності і за кількістю членів було Харківське історико-філологічне товариство. Засноване у 1876 році історико-філологічним факультетом Харківського університету, товариство проіснувало до 1919 року. Встановлено, що, згідно зі статутом, мета історико-філологічного товариства була суто науковою і полягала у сприянні "посильними працями, збірками й виданнями розвитку та поширенню історичних і філологічних знань". Реалізації цієї мети був підпорядкований і зміст діяльності товариства: дослідження наукових проблем з філософії (Ф. Зеленогорський, П. Лейкфельд, Д. Овсяннико-Куликовський), історії (В. Бузескул, Л. Лебедєв, І. Міклашевський та ін.), історії літератури (А. Кірпічніков, О. Потебня, М. Сумцов, М. Халанський та ін.), класичної філології (О. Корш, В. Латишев, М. Маслов), історії мистецтв (О. Деревицький, Е. Редін), народної поезії, літератури та етнографії (О. Потебня,В. Савва, В. Харцієв); влаштування експедицій для збирання пам`ятників старовини, організація засідань, дискусій, видавництво науково-методичної літератури.

У 1892 році при історико-філологічному товаристві був відкритий Педагогічний відділ, який очолив видатний вітчизняний фольклорист, етнограф і літературознавець М. Сумцов. Активну участь у діяльності відділу взяли і провідні вчені В. Вальтер, Б. Краєвський, О. Левандовський, В. Харцієв, Г. Шульц та ін. Педагогічний відділ, хоча, відповідно до свого статуту, мав на меті лише "обговорення питань, які відносяться до викладання історико-філологічних предметів у навчальних закладах", значно розширював сферу своєї діяльності суто педагогічною (обговорення і розробка актуальних питань педагогічного характеру, підготовка методичних матеріалів з дидактики для навчальних закладів різних типів), а також просвітницькою та організаційно-видавничою.

Починаючи з другої половини ХІХ століття, виключно висока активність педагогічної громадськості, яка проявилася у прагненні суспільства до оновлення і реформації, не залишила байдужими до освітніх проблем і вчених Слобідської України. Бажання вдосконалити навчально-виховний процес як у вищій, так і в початковій та середній школах спричинило їхню участь у розробці багатьох педагогічних проблем, зокрема принципів, методів навчання і виховання.

Поділяючи погляди відомих представників педагогічної думки досліджуваного періоду Х. Алчевської, М. Бунакова, П. Каптерєва, С. Миропольського, М. Пирогова, С. Рачинського, В. Стоюніна, К. Ушинського та ін. на освіту та виховання, вчені Слобожанщини всебічно розвивали у своїх працях принципи самостійності (О. Левандовський), послідовності (Б. Краєвський), зв`язку теорії і практики (В. Грубе), міцності засвоєння знань (Г. Грузинцев, О. Левандовський), наочності (Б. Краєвський), систематичності і системності навчання (Ф. Буслаєв). Так, особливе місце в літературно-педагогічній спадщині і викладацькій діяльності вчених Слобожанщини, зокрема О. Потебні, М. Сумцова, займала розробка ідеї національного виховання. Палко полюбляючи Україну, її народні традиції, рідну мову, в лекціях для студентів, виступах перед населенням, у своїх численних науково-методичних працях вони обстоювали ідею викладання основ наук у навчальних закладах українською мовою, що було прогресивним на той час і залишається актуальним сьогодні. Високо оцінюючи значення рідної мови, доводили, що вона є скарбницею колективного світосприймання, невичерпним джерелом виховної сили, рушієм загального самопізнання, усвідомлення своєї слави та самоповаги.

Віра в майбутнє української мови дозволила О. Потебні започаткувати в Україні такий розділ мовознавства як діалектологія української мови, розробити основи етнічної психології, дати докладний аналіз спроби денаціоналізації українського народу.

Серед ефективних засобів здійснення національного виховання педагоги справедливо відзначали народну пісню як "прапор поліпшення української народної долі", що відбиває не тільки національний характер конкретної людини, а й складний історичний шлях всього народу, відображає його традиції, побут. З метою реалізації ідеї національного виховання вони пропонували проведення тематичних вечорів, організацію літературних читань, екскурсій у природу тощо.

У дисертації доведено, що в теоретичній і практичній діяльності вчених Слобожанщини подальшого розвитку набув принцип виховуючого навчання. Показано, що ідея виховуючого навчання знайшла своє відображення як у педагогічній теорії, так і в шкільній практиці ХІХ століття. Представлено різні точки зору педагогів на сутність виховуючого навчання ("навчання як засіб виховання", "навчання має потенційні можливості для виховання", "навчання і виховання - єдиний складний процес").

Поділяючи погляди видатних вітчизняних та зарубіжних педагогів М. Бунакова, І. Гербарта, П. Каптерєва, С. Миропольського, В. Стоюніна на виховуюче навчання як на складний процес поєднання виховання і навчання, члени наукових товариств Слобожанщини у своїх численних працях, рекомендаціях, порадах здійснили подальшу розробку шляхів реалізації виховуючого навчання через зміст наук, застосування різноманітних методів навчання, організацію гуманних стосунків між учителями й учнями, показ особистого прикладу педагога.

Впровадження ідеї виховуючого навчання в шкільну практику члени товариств здійснювали поданням практичної і методичної допомоги вчителям, читанням публічних лекцій для населення.

Ідеї реформування виховання та освіти вимагали розробки й використання на практиці адекватних педагогічних методів. Так, поділяючи погляди педагогів, методистів М. Бунакова, М. Корфа, С. Рачинського, В. Стоюніна на використання в навчальному процесі виховуючих і розвиваючих методів, члени досліджуваних наукових об`єднань (М. Алякритський, Б. Краєвський, О. Лебедєв, М. Халанський) доводили необхідність їх застосування відповідно до навчальних дисциплін та поєднання вербальних і наочних методів. Підкреслимо, що, виступаючи за надання вчителю свободи у використанні методів у навчально-виховному процесі, вони зазначали: саме відсутність інструкцій та рекомендацій щодо вибору методів зумовлює певну його безпомічність.

У дисертації показано, що друга половина ХІХ століття була щедрою і на розробку дидактики викладання основ наук. Усвідомлюючи необхідність реорганізації навчального процесу в закладах різних типів, викликаної реформами 60-х років, одним із найголовніших шляхів учені-педагоги, методисти визнали реформування існуючих та створення нових прогресивних методів викладання навчальних дисциплін і форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Дослідженням доведено, що обізнаність членів товариств з існуючими на той час дидактичними методиками та методичними рекомендаціями до навчання написанню творів (М.Бунаков), навчання усному рахунку у викладанні математики (М.Рачинський), а також до викладання історії (В.Стоюнін) та ін. визначила зміст і характер конкретної допомоги вчених Харківщини вчителям-практикам. Посильний внесок у розвиток дидактики викладання основ наук полягав у розробці нових для того часу конкретних рекомендацій щодо:

- вивчення античної літератури (запропоновано видавати спеціальні хрестоматії, в яких кожен уривок твору являв би собою закінчене ціле; рекомендовано не задавати додому нечитаних на уроці уривків, перевіряти переклади шляхом граматичного розбору, складати спеціальні коментовані видання з метою розвитку самостійності (О. Левандовський));

- написання творів (написанню домашніх творів має передувати розбір творів-зразків на уроці, а твору-роздуму - засвоєння учнями специфіки написання твору-опису (О. Лебедєв, М. Сумцов, М. Халанський));

- викладання іноземних мов (рекомендовано вважати переклад ефективним засобом навчання, а оволодіння стилем і духом мови - його метою (Г.Шульц), розроблено графічну методику вивчення відмін та дієвідмін у німецькій мові (Б. Краєвський));

- вивчення рідної мови (навчання дітей читанню пропоновано поєднувати з навчанням спочатку логічному, а потім граматичному розбору текстів (Ф .Буслаєв));

- викладання історії літератури та теоретичного курсу словесності (рекомендовано звертати увагу учнів на роботу з критичними та біографічними статтями, які, крім освітнього і розвиваючого значення, мають ще й виховне (Ф.Буслаєв));

- вивчення предметів математичного циклу (зміна загальноприйнятого курсу викладання геометрії, введення поняття про функціональну залежність до курсу загальноосвітньої школи (С. Бернштейн, Г. Грузинцев)), а також методичних рекомендацій стосовно викладання технічних дисциплін та вивчення хірургії у вищих медичних навчальних закладах (В.Грубе).

Важливі соціально-економічні реформи другої половини ХІХ століття спричинили бурхливий розвиток педагогічної думки. Реалізація ідей національного і загальнолюдського виховання й освіти, науковості навчання, переходу від класичної школи до сучасної вимагали теоретичної розробки концепції нової школи і конкретних заходів офіційних кіл та прогресивної педагогічної громадськості в галузі освіти й виховання.

Члени наукових товариств Слобожанщини досліджуваного періоду, незадовільно оцінюючи рівень підготовки вихованців у середніх загальних та спеціальних навчальних закладах й прагнучи розширити світогляд учнівської молоді, а також підтримуючи ідеї М.Бунакова, М.Корфа та С.Рачинського стосовно реформування змісту освіти, розпочали активну роботу над удосконаленням існуючих та складанням нових програм. Наприклад, з метою розв`язання цих проблем члени товариств, зокрема Харківського відділу Імператорського Російського Технічного Товариства, займалися розробкою програм для технічних навчальних закладів. На відміну від попередніх ці програми, крім навчаючої, передбачали виховуючу і розвиваючу функції навчального процесу, що було досягнуто за рахунок введення нових дисциплін (технології), ліквідації сумісного викладання деяких предметів (геометрії і креслення), а також збільшення кількості годин із загальноосвітніх предметів.

У дослідженні також виявлено, що члени наукових товариств Слобожанщини здійснювали різноманітну педагогічну діяльність, а саме:

- з метою поширення і розвитку передових педагогічних ідей, зокрема нових прийомів, методів навчання і виховання, брали участь у роботі педагогічних курсів, читали лекції для вчителів (з ініціативи Педагогічного відділу Харківського історико-філологічного товариства був створений Лекційний комітет) та видавали літературу дидактико-методичного характеру;

- вбачаючи у використанні передового зарубіжного досвіду один із шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, перекладали книги зарубіжних авторів (переклад К .Андрєєва книги Ю. Петерсона "Методи й теорії розв`язання геометричних задач на побудову"), вивчали досвід зарубіжних країн, що дало можливість порівняти вітчизняний навчальний процес з іноземним і запровадити позитивні елементи досвіду у навчальних закладах Батьківщини (викладання латині шляхом читання латинських текстів французькою мовою з метою більш досконалого засвоєння предмету);

- прагнучи якомога активніше займатися не лише науковою, а й педагогічною діяльністю, одночасно працювали в комітетах і комісіях Харківського товариства поширення в народі грамотності, співробітничали з викладачами недільних шкіл;

- усвідомлюючи необхідність підвищення освітнього та життєвого рівня населення, брали активну участь в організації різних навчальних, культурно-освітніх закладів (середня спеціальна технічна школа, Жіночий медичний інститут, Педагогічна бібліотека ХІФТа), науково-дослідних, навчально-допоміжних установ (бактеріологічний інститут, хіміко-мікроскопічний та Пастерівський інститути, лікарні);

- гостро відчуваючи потреби часу і прагнучи їх задовольнити, велику увагу приділяли також і проблемі підготовки кадрів. Для подолання труднощів, викликаних воєнним часом (1877 р.) та епідеміями (1875 р., 1893 р., 1894 р.), організовували курси сестер милосердя, ставали ініціаторами підготовки фахівців-бактеріологів для роботи в науково-дослідних закладах товариств.

Отже, у праці доведено, що зміст, характер, обсяг і форми педагогічної діяльності наукових товариств Слобожанщини були обумовлені рівнем піднесення, соціально-культурною актуалізацією і національно-виховною спрямованістю освіти, розширенням мережі культурно-освітніх установ для її здійснення, збагаченням організаційних форм, зростанням активності різних суспільних груп у боротьбі за поширення знань.

У ході наукового пошуку виявлено, що теоретичні ідеї і практичний досвід наукових товариств Слобожанщини другої половини ХІХ століття знаходить підтримку і творче використання вченими на сучасному етапі. Так, відновлено діяльність Харківського історико-філологічного товариства, яке, продовжуючи традиції, також займається здійсненням наукових досліджень з історії, філології етнографії, фольклористики та інших гуманітарних дисциплін, підготовкою методичних матеріалів для вищих і середніх навчальних закладів, залученням до наукової діяльності здібної молоді, розвитком наукових контактів та співпраці як з вітчизняними, так і з зарубіжними вченими й науковими осередками.

Проведене дослідження дозволило зробити висновки:

1. У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в обґрунтуванні етапів становлення і розвитку наукових об'єднань Слобожанщини, визначенні мети, змісту й особливостей їхньої педагогічної діяльності. Аналіз історико-педагогічних та архівних матеріалів дозволив виявити напрями діяльності наукових товариств і узагальнити досвід їхньої педагогічної роботи.

2.Встановлено, що спричинені соціально-економічними, політичними перетвореннями, громадсько-педагогічним рухом, наукові товариства пройшли певні етапи в своєму розвитку: перший етап (20-і - 30-і рр. ХІХ ст. - виникнення перших об`єднань переважно політичного характеру); другий етап (30-і - 70-і рр. ХІХ ст. - подальший розвиток політичних і виникнення перших наукових товариств); третій етап (80-і рр. ХІХ ст. - поч. ХХ ст. - інтенсивний розвиток політичних наукових об`єднань і масове виникнення просвітницьких та педагогічних товариств). Виявлено, що, організовані з метою реалізації суто науково-професійних інтересів, товариства поступово не тільки збільшувалися численно, а й якісно розширювали сфери своєї діяльності розв'язанням просвітницьких, організаційно-видавничих і педагогічних завдань, що дозволяє високо оцінити їх роль і місце в освітньому русі України другої половини ХІХ - початку ХХ століття.

3. Визначено, що зміст педагогічної діяльності наукових товариств Слобожанщини передбачав:

- обговорення актуальних питань педагогічного характеру;

- розробку принципів, методів навчання і виховання;

- підготовку методичних рекомендацій для педагогів, учителів навчальних закладів різних типів;

- реформування та складання навчальних програм;

- видання широкого спектру науково-методичної літератури;

- знайомство практичних працівників з досвідом зарубіжних та вітчизняних педагогів (М. Новікова, Й. Песталоцці, Московського митрополита Платона);

- переклад зарубіжної методичної літератури;

- прояв ініціативи і здійснення комплексу заходів стосовно організації навчальних закладів, допоміжних установ;

- участь у роботі наукових та учительських з`їздів;

- керівництво освітніми комітетами, комісіями, педагогічними курсами;

- безпосередню участь у підготовці кадрів для науково-дослідних установ товариств.

4. Доведено, що побудова освітньої концепції на засадах демократизму і народності, здійснення практичних кроків до встановлення взаємозв`язку вчених вищих навчальних закладів і вчителів шкіл, гуманістична спрямованість методичних рекомендацій для практичних працівників шкіл різних типів сприяли як підвищенню рівня навчально-виховного процесу в навчальних закладах різних типів, так і подальшому розвитку певних педагогічних проблем. Ці ідеї були новаторськими у досліджуваний період і залишаються актуальними й сьогодні.

5. Виявлено, що педагогічний досвід наукових осередків минулого актуалізовано в діяльності сучасного Харківського історико-філологічного товариства, яке також, поряд із вирішенням наукових завдань, займається розробкою важливих педагогічних проблем вищої та середньої школи.

Дослідження не вичерпує багатоаспектності проблеми. У сучасних умовах розвитку незалежної української держави актуальними залишаються пошуки ефективних форм співдружності вчених і вчителів шкіл різних типів.

Подальшого вивчення потребує визначення внеску вчених України, зокрема Слобожанщини, в розробку принципів демократизму, гуманізму, народності й реалізацію їх у навчальному процесі як вищої, так і середньої школи.

Основні результати дослідження висвітлено в таких публікаціях

1. Коваленко О.А. Участь С.І. Миропольського в роботі Санкт-Петербурзького педагогічного товариства //С.І. Миропольський (1842-1907) вчений, педагог, методист: Зб. наук. пр. /За ред. О.М. Микитюка.-Х., 1997.-Вип.3.-С.84-88.

2. Коваленко О.А. Члени Харківського історико-філологічного товариства про методи викладання предметів гуманітарного циклу у школах //Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. - Х.: ХДПУ, 1998.-Вип. 8-9. -С.203-207.

3. Коваленко О.А. Члени Харківського історико-філологічного товариства про спадщину Г.С. Сковороди //Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. - Х., 1998.-Вип. 6. -С.164-167.

4. Коваленко О.А. Наукова діяльність Товариства дослідників природи при Імператорському Харківському університеті // Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. /Гол. редактор акад. Прокопенко І.Ф. - Х.: ХДПУ, 1998.-Вип. 8. -С.104-106.

5. Микитюк О.М., Коваленко О.А. Педагогічна діяльність наукових товариств Слобожанщини у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. //Засоби навчальної та науково дослідної роботи: Зб. наук. пр. - Х., 1998.-Вип. 6. -С.11-16.

6. Микитюк О.М., Коваленко О.А. Організаційна діяльність наукових товариств Слобожанщини другої половини ХІХ століття //Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр.-Х.: ХДПУ, 1998.-Вип.8-9.-С.58-62.

7. Коваленко О.А. Загальна характеристика діяльності наукових товариств Слобожанщини ХІХ ст. //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. / За ред. С.С.Єрмакова - Х.: ХХПІ, 1999.-№8 -С.15-18.

8. Коваленко О.А. Проблеми навчальних програм у практичній діяльності наукових товариств Слобожанщини другої половини ХІХ ст. // Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. - /За заг. ред. акад. І.Ф.Прокопенка, чл.-кор. В.І. Лозової.- Х.:ХДПУ, 1999.-Вип. 9. -С.97-101.

Анотація

Коваленко О.А. Педагогічна діяльність наукових товариств Слобожанщини другої половини ХІХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди. Харків, 2000 р.

На основі аналізу історико-педагогічної літератури та архівних матеріалів у роботі проаналізовано історичні, соціально-економічні і педагогічні передумови виникнення наукових товариств, встановлено динаміку їхнього розвитку.

У дослідженні розкрито організаційні питання створення наукових товариств Слобідської України у другій половині ХІХ століття, представлено зміст і напрями діяльності провідного наукового товариства Слобожанщини - історико-філологічного.

У дисертації визначено зміст педагогічної діяльності наукових товариств Слобожанщини досліджуваного періоду; показано шляхи реалізації педагогічних ідей, методичних рекомендацій вчених вищих навчальних закладів стосовно дидактики викладання основ наук у школах різних типів, виявлено можливості творчого використання педагогічного досвіду наукових товариств Слобожанщини в сучасних умовах.

Ключові слова: наукові товариства, напрями діяльності, педагогічна діяльність, методична робота.

Аннотация

Коваленко О.А. Педагогическая деятельность научных обществ Слобожанщины второй половины ХІХ века. -Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики.- Харьковский государственный педагогический университет им. Г.С. Сковороды. Харьков, 2000 г.

Диссертация посвящена исследованию педагогической деятельности научных обществ Слобожанщины второй половины XIX века.

В работе дано теоретическое обобщение и новое решение научной проблемы, которое выявляется в обосновании этапов становления и развития научных объединений Слобожанщины, определении цели, содержания и особенностей их педагогической деятельности. Анализ историко-педагогических и архивных материалов позволяет выявить направления деятельности научных обществ и систематизировать опыт их педагогической работы.

В ходе научного поиска установлено, что возникновение обществ как научных объединений обусловлено социально-экономическими, политическими преобразованиями, общественно-педагогическим движением, а также уровнем и тенденциями развития научной мысли в исследуемый период.

В исследовании определена динамика становления и развития научных обществ Украины в исследуемый период: а) 20-е - 30-е гг. ХIХ в. - возникновение первых объединений преимущественно политического характера; б) 30-е - 70-е гг. XIX в. - дальнейшее развитие политических и возникновение первых научных объединений: в) 80-е гг. XIX в. - нач. ХХ в. - интенсивное развитие политических обществ и массовое возникновение педагогических и просветительских организаций.

Показано, что, организованные с целью реализации научно-профессиональных интересов, общества постепенно не только увеличивались численно, но и качественно расширяли сферы своей деятельности решением просветительских, организационно-издательских и педагогических задач, что позволяет высоко оценить их роль и место в просветительском движении Украины второй половины ХІХ - начала ХХ века.

Установлено, что содержание педагогической деятельности научных обществ Слобожанщины включало: обсуждение актуальных вопросов педагогического характера, разработку принципов, методов обучения и воспитания, подготовку методических рекомендаций для педагогов, учителей учебных заведений разных типов, реформирование и составление учебных программ, издание широкого спектра научно-методической литературы, знакомство практических работников с опытом отечественных и зарубежных педагогов (М.Новиков, Й.Песталоцци, Московский митрополит Платон), перевод зарубежной методической литературы, проявление инициативы и осуществление комплекса мероприятий по организации учебных заведений, вспомогательных учреждений, участие в работе научных и учительских съездов, руководство образовательными комитетами, комиссиями, педагогическими курсами, непосредственное участие в подготовке кадров для научно-исследовательских учреждений обществ.

В диссертации подчеркнуто, что построение образовательной концепции на основе демократизма и народности, осуществление конкретных мер для установления взаимосвязи ученых высших учебных заведений и учителей школ, гуманистическая направленность методических рекомендаций для практических работников школ разных типов способствовали как повышению уровня учебно-воспитательного процесса в учебных заведениях, так и дальнейшему развитию конкретных педагогических проблем.

В исследовании выявлено, что теоретические идеи и практический опыт научных обществ Слобожанщины второй половины ХІХ века находит поддержку и творческое развитие учеными на современном этапе. Так, возобновлена деятельность Харьковского историко-филологического общества, которое, продолжая традиции, также занимается осуществлением научных исследований в области истории, филологии, этнографии, фольклористики и других гуманитарных дисциплин, подготовкой методических материалов для высших и средних учебных заведений, привлечением к научной деятельности одаренной молодежи, развитием научных контактов и сотрудничеством как с отечественными, так и зарубежными учеными и научными учреждениями.

Полученные в ходе научного исследования результаты обогатят педагогическую науку и практику новыми формами и методами взаимодействия ученых, педагогов высших учебных заведений и учителей школ разных типов, а также могут быть использованы в лекционно-практических занятиях историко-педагогического цикла, при подготовке курсовых и дипломных проектов в педагогических учебных заведениях ІІІ-IV уровней аккредитации.

Ключевые слова: научные общества, направления деятельности, педагогическая деятельность, методическая работа.

Annotation

Kovalenko O.A. The pedagogical activity of the scientific communities of Slobozhanshchyna in the second half of the 19th century.-Manuscript.

The dissertation on getting the scientific degree of the candidate of pedagogical sciences on specialty 13.00.01 - the general pedagogics and the history of p edagogics. - The Kharkiv State Pedagogical University named after H.S. Skovoroda. Khakiv, 2000.

The dissertation is dedicated to the investigation of the pedagogical direction in the activity of the scientific communities in the second half of the 19th century. The historical, social and pedagogical preconditions having caused the formation of the scientific communities are analyzed on the basis of analysis of numerous historical, pedagogical and archives literary sources. The dynamics of the development of these organizations was also established.

The organizational questions of formation of the scientific communities of Slobozhanshchyna in the second half of the 19th century are discovered in the investigation. The contents and the directions of activity of the leading organization of Slobozhanshchyna - of the Khakiv historical and philological community are given in the dissertation. The contents of the pedagogical activity of the investigated scientific communities are defined in the work. The ways of realization of the scientists' ideas, methodical recommendations touching upon the didactics of teaching of basic subjects at schools of different types are defined in the investigation. The ways of creative usage of the pedagogical experience of the scientific communities of Slobozhanshchyna in modern conditions are exposed in the dissertation.

Key words: scientific communities, directions of activity, pedagogical activity, methodical activity.

Размещено на Allbest.ru