Організаційно-педагогічні аспекти розвитку олімпійських видів спортивної боротьби в Україні у 80-90 роки ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет фізичного виховання і спорту України

24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Організаційно-педагогічні аспекти розвитку олімпійських видів спортивної боротьби в Україні у 80-90 роки ХХ ст.

Голод Дмитро Іванович

Київ - 2000



Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України.

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, професор Матвєєв Сергій Федорович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, завідувач кафедри олімпійського і професійного спорту.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Сергієнко Леонід Прокопович, Український державний морський технічний університет ім. адмірала Макарова, Миколаївський гуманітарний інститут, заступник директора;

доктор біологічних наук, професор Приймаков Олександр Олександрович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, завідувач кафедри медико-біологічних дисциплін.

Провідна організація: Державний науково-дослідний інститут фізичної культури і спорту, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України, м. Київ.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор педагогічних наук Смульський В.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Принципово нова соціально-економічна ситуація, яка склалася в Україні, призвела до кардинальних змін у різноманітних галузях громадського життя, у тому числі - в олімпійському спорті нашої країни [Платонов В.М., Гуськов С.І., 1994].

Зміни, які відбуваються в українському спорті, не тільки не зменшують, але і збільшують рівень задач, які стоять перед Національним олімпійським комітетом (НОК) і Державним комітетом молодіжної політики, спорту і туризму України (ДКМПСТУ) і пов'язані з підготовкою та гідним виступом збірних команд України на майбутніх Олімпійських іграх [Borzov V., 1997]. Вирішення їх здебільшого залежить від всебічної оцінки стану справ на сучасному етапі та глибокого знання минулого [Платонов В.М., 1994].

Практика сучасного олімпійського спорту показала, що українські спортсмени, які виступали у складі збірної команди колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР), здобули високий авторитет на міжнародній арені [Суник О.Б., 1993]. Особливо значні успіхи української школи спортивної боротьби, яка у радянський період затвердилася однією із найсильніших у світі [Матвєєв С.Ф., Сахновський К.П., 1996].

Серед чинників, які визначали видатні досягнення українських борців, значне місце посідали особливості організації олімпійського спорту [Агєєвець В.У., 1986; Бака М.М., 1990; Бунчук М.Ф., 1972; Жмарьов М.В., 1984, 1989; Кукушкін Г.І., 1975; Уваров В.М., 1978; Переверзін І.І. та ін., 1987 та ін.]. Проте, протягом останніх років в Україні гостро відчувається нестача наукових досліджень, які обґрунтовують організаційно-педагогічні аспекти розвитку окремих олімпійських видів спорту, зокрема, спортивної боротьби.

Досягнення вітчизняних борців на XXVI Олімпійських іграх в Атланті (1996) і XXVII Олімпійських іграх у Сіднеї (2000) забезпечувалися, з одного боку, потенціалом, закладеним системою радянського спорту, із іншого - суттєвими змінами, які відбулися у структурі, змісті та формах реалізації складових олімпійського спорту України.

Для визначення тенденцій розвитку спортивної боротьби за нових соціальних умов, необхідно: проаналізувати позитивне в СРСР; врахувати краще у найсильніших центрах боротьби світу.

Під час з'ясування перспективних напрямків розвитку спортивної боротьби в Україні потрібно: узагальнити зміни, які відбулися в суспільстві та олімпійському спорті (економічні, політичні, соціальні тощо); досліджувати організаційні форми і ресурсні функції управління у спортивній боротьбі; вивчити нормативно-правові документи у галузі олімпійського спорту; проаналізувати основні показники розвитку спортивної боротьби.

Комплексний аналіз порушених питань дозволить визначити подальші шляхи розвитку спортивної боротьби в Україні, створить передумови успішної підготовки і виступів вітчизняних борців у значних міжнародних змаганнях.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до теми науково-дослідної роботи кафедри олімпійського і професійного спорту Національного університету фізичного виховання і спорту України (НУФВСУ) - 1.1. "Олімпійський спорт як система знань і сфера діяльності" на 1996 - 1999 рр. Номер державної реєстрації 01964010517. Розглянуті у цій роботі організаційно-педагогічні питання розвитку олімпійських видів спортивної боротьби відповідають планам-замовленням науково-методичного забезпечення національних збірних команд України на 1998-2000 рр.

Мета роботи - обґрунтувати організаційно-педагогічні аспекти спортивної боротьби в Україні під впливом умов життя (соціальних, політичних, економічних тощо), які змінюються, і на цій підставі визначити напрямки її розвитку.

Задачі дослідження:

Вивчити організаційну структуру управління спортивною боротьбою в Україні.

Виявити вплив нормативно-правової бази на розвиток олімпійських видів спортивної боротьби в Україні.

Проаналізувати види забезпечення та систему змагань у спортивній боротьбі в Україні.

Визначити кваліфікацію тренерів, контингент спортсменів і результати змагальної діяльності українських борців.

Охарактеризувати напрямки розвитку олімпійських видів спортивної боротьби в Україні.

Об'єкт дослідження - розвиток олімпійських видів спортивної боротьби за різних соціальних умов України.

Предмет дослідження - організаційно-педагогічні аспекти розвитку олімпійських видів спортивної боротьби в Україні.

Методи дослідження:

- аналіз спеціальної літератури, архівних і документальних джерел, періодичної преси, матеріалів міжнародної мережі “Інтернет” дозволив вивчити стан досліджуваного питання у теорії та практиці, узагальнити статистичні архівні матеріали і нову інформацію про розвиток греко-римської, вільної боротьби і дзюдо у світі;

- соціологічне опитування (анкетування, інтерв'іювання, бесіди) і метод експертних оцінок сприяли аналізу кількісних і якісних показників розвитку олімпійських видів спортивної боротьби в Україні;

- структурно-функціональний і теоретичний аналізи, методи: загальнонаукові та логічних висновків, сприяли вивченню ролі та місця організаційно-педагогічних аспектів у системі олімпійських видів боротьби України;

- ретроспективний аналіз, методи: порівняльно-історичний та історичних аналогій, дали можливість проаналізувати і порівняти розвиток олімпійських видів спортивної боротьби за різних соціальних умов України;

- педагогічні спостереження дозволили визначити вплив організаційно-педагогічних аспектів на процес підготовки борців високого класу;

- математико-статистичні методи сприяли конкретизації результатів і висновків цього дослідження.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше:

визначена організаційна структура управління, проаналізовані кількісні та якісні сторони нормативно-правових документів, комплексно досліджуваний рівень видів забезпечення (фінансового, матеріально-технічного, кадрового, науково-методичного, інформативного, соціально-правового), виявлена динаміка кваліфікації тренерів і контингенту спортсменів, вивчені зміни у системі змагань та узагальнені результати змагальної діяльності у спортивній боротьбі в Україні протягом останніх двох десятиліть;

розроблений зміст п'ятьох основних напрямків (організаційного, нормативно-правового, фінансово-економічного, науково-методичного, системи змагань) розвитку олімпійських видів спортивної боротьби за нових соціально-економічних умов України.

Крім виділених основних положень у дисертації узагальнені матеріали досліджень, які характеризують соціально-педагогічні та організаційно-педагогічні показники розвитку спорту, проаналізована його нормативно-правова база, узагальнені наукові дані, які свідчать про розвиток спортивної боротьби у світі.

Теоретична значимість. У цій роботі з позиції ретроспективного, структурно-функціонального, теоретичного аналізів та інших методів дослідження вивчені та систематизовані організаційно-педагогічні аспекти системи спортивної боротьби в Україні у 80-х і 90-х рр. за різних соціальних умов; виявлені передумови змін, які відбулися у спорті: політичних, організаційних та ін.; визначені перспективи розвитку греко-римської, вільної боротьби і дзюдо в Україні.

Практична значимість. Отримані дані можуть бути використані під час викладання курсів: олімпійського спорту, загальної теорії підготовки спортсменів в олімпійському спорті, історії, організації та соціології фізичної культури і спорту у вищих навчальних закладах, а також під час прогнозування розвитку масового, олімпійського і професійного напрямків спортивної боротьби в Україні.

Впровадження. Результати досліджень використані у навчальному процесі НУФВСУ. Висновки дисертації у формі практичних рекомендацій застосовуються у роботі Національних спортивних федерацій (НСФ) України та інших спортивних організацій, які відповідають за розвиток олімпійських видів спортивної боротьби і підготовку членів національних збірних команд до участі в офіційних міжнародних змаганнях.

Особистий внесок автора полягає у розробці проблеми дослідження, організації та проведенні теоретичної та експериментальної роботи, а також аналізі отриманих результатів дослідження і оформленні дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати проведених досліджень повідомлені на семінарі молодих вчених у Міжнародній олімпійській академії у 1996 році (Греція, Олімпія); другому Міжнародному науковому конгресі “Сучасний олімпійський спорт” у 1997 році (Україна, Київ); третій Всеукраїнській науковій конференції аспірантів “Молода спортивна наука України” у 1999 році (Україна, Львів); четвертому Міжнародному науковому конгресі “Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров'я, рекреації, спортивної медицини і реабілітації” у 2000 році (Україна, Київ); засіданнях тренерських рад збірних команд України з дзюдо (юнацької, молодіжної, національної) у 1998-2000 рр.; щорічних університетських і кафедральних наукових конференціях: “Олімпійського і професійного спорту”, “Гуманітарних і соціально-економічних дисциплін” та “Єдиноборств і атлетизму”.

Публікації. З проблем дослідження підготовлені 5 статей у журналах і збірках, які рекомендуються Вищою атестаційною комісією України; 12 додаткових наукових праць, виданих в Україні, Росії та Польщі.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п'ятьох розділів, висновків, практичних рекомендацій, літератури (214 джерел, із них - 27 іноземних) і чотирьох додатків. Робота викладена на 188 сторінках, вміщує 13 таблиць і 25 рисунків.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

У першому розділі “Теоретичні та практичні передумови дослідження” на підставі аналізу спеціальної науково-методичної літератури викладений стан досліджуваного питання в теорії та практиці. Проаналізовані соціально-педагогічні проблеми спорту вищих досягнень. Комплексно охарактеризоване місце і роль видів спортивної боротьби у системі олімпійського спорту. Узагальнення літературних даних дозволило у системі спортивної боротьби комплексно визначити мету, задачі, організаційну структуру та особливості функціонування. Вивчена реалізація організаційно-педагогічних аспектів розвитку боротьби (структури управління, нормативних документів, видів забезпечення, системи змагань, кваліфікації тренерів, контингенту спортсменів і результатів змагальної діяльності) у спортивній практиці.

У другому розділі “Методологія, методи і організація дослідження” обґрунтовується методологія роботи, подаються загальні відомості про методи і організацію дослідження. Розгляд ролі теорій потреби, діяльності та системного підходу в цьому дослідженні дозволив обґрунтувати об'єктивність отриманих результатів і висновків роботи. У дисертації використовувалися аналіз спеціальної літератури, архівних і документальних джерел, періодичної преси, матеріалів міжнародної мережі “Інтернет”; соціологічне опитування (анкетування, інтерв'ювання, бесіди); ретроспективний, структурно-функціональний і теоретичний аналізи; методи: загальнонаукові, порівняльно-історичний, історичних аналогій, логічних висновків, експертних оцінок, педагогічні спостереження; математико-статистичне опрацювання отриманих результатів. Рішення поставлених у дисертаційній роботі задач припускало проведення основних досліджень на базі ДКМПСТУ, НСФ і збірних команд України з олімпійських видів спортивної боротьби, Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України в м. Києві, а також вивчення й узагальнення інформації за допомогою міжнародного листування і мережі “Інтернет”.

У третьому розділі “Організаційно-педагогічні показники розвитку олімпійських видів спортивної боротьби в Україні у 80-і та 90-і роки” поданий комплексний аналіз семи організаційно-педагогічних аспектів розвитку системи спортивної боротьби в Україні протягом останніх двох десятиліть.

На початку цього розділу визначений вплив змін в олімпійському спорті України у 90-і роки на процес розвитку спортивної боротьби. Виявлено, що одним з основних її структурних блоків, які зазнали суттєвих змін, виявилася організаційна система (рис. 1). Аргументується створення принципово нових організацій (НОК, НСФ, асоціації та комерційних спортивних клубів) у 90-і роки. Результати дослідження свідчать про існування сьогодні двох основних організаційних форм розвитку спортивної боротьби: традиційної та нової, яка викликана ринковими відносинами в країні.

Аналіз розвитку організаційної системи спортивної боротьби в Україні у 80-і роки дозволив виділити таке: діяльність організацій у греко-римській, вільній боротьбі та дзюдо здійснювалася, в основному, через державні форми управління; система спортивної боротьби включала значну кількість елементів, які тісно взаємозалежні між собою структурно та функціонально; організаційна структура системи спортивної боротьби практично не залежала від діяльності НОК і НСФ.

Структурно-функціональний аналіз розвитку спортивної боротьби протягом останніх двох десятиліть в Україні показав, що, незважаючи на появу нових організацій у системі управління спортивною боротьбою, державні органи, як і колись, виконують пріоритетну роль у реалізації функцій контролю та створенні необхідних умов для проведення тренувального процесу. Результати дослідження свідчать, що у 90-і роки збережена структура державного управління спортом на обласному, міському та районному рівнях. Відзначається зміна ролі первинних організацій протягом останнього десятиліття. Наприклад, у зв'язку з ринковими умовами, які виникли в українському суспільстві, дитячо-юнацькі спортивні школи (ДЮСШ), спеціалізовані дитячо-юнацькі школи олімпійського резерву (СДЮШОР) і школи вищої спортивної майстерності (ШВСМ) порівняно з утвореною клубною системою, деякою мірою знизили свій роками напрацьований авторитет у спорті. Багато добровільних спортивних товариств припинили своє існування.

Утворення нових громадських організацій (НОК, федерацій, асоціацій) сприяло поліпшенню управління видами спортивної боротьби в Україні. Відзначена позитивна роль асоціації спортивної боротьби і федерації дзюдо України у розвитку олімпійських видів боротьби. Зокрема, організація змагань, забезпечення проведення турнірів суддівським корпусом, фінансування підготовки членів національних збірних тощо, виконується, в основному, національними федераціями. Проте, аналіз результатів дослідження показує, що у роботі цих структур наявні величезні резерви, які сьогодні повноцінно не реалізуються. Тому, говорити про діяльність НСФ як про автономні організації ще передчасно з двох основних причин: 1 - держава не поспішає віддавати всі управлінські функції цим органам; 2 - федерації та асоціації практично не займаються комерційно-рекламною, ліцензійною та маркетинговою діяльністю.

Встановлено, що організація клубної системи в розвитку греко-римської, вільної боротьби і дзюдо в Україні суттєво вплинула на результати, які були показані борцями на значних міжнародних змаганнях і турнірах. Наприклад, у спортивних клубах не тільки готується еліта українських борців, але і ці організації приносять значну частку коштів у процес підготовки кандидатів і членів збірних команд країни в цілому.

Аналіз спеціальної літератури і власних досліджень показує, що зміна нормативно-правового забезпечення у спорті України відбулася не тільки внаслідок ринкових відносин, які виникли у країні, але і через девальвацію більшості юридичних документів, прийнятих у 60-80-і роки.

У результаті опрацювання отриманих даних визначено, що нормативно-правова база, яка існувала у практиці радянського спорту, дозволяла не тільки ефективно організовувати різні його ланки і реалізовувати види забезпечення для розвитку спортивної боротьби, але і сприяла поступальному зростанню рівня спортивної підготовки борців. Водночас, на тлі стабільного розвитку видів боротьби у 80-і роки багато нормативно-правових питань у практиці спорту не були цілком розв'язані. Зокрема, не було розроблене правове підґрунтя соціального забезпечення спортсменів і тренерів, був відсутній Закон “Про фізичну культуру і спорт”. Звичайно, що на той час не могло бути нормативних документів, які стосуються рекламно-спонсорської, комерційної, ліцензійної та підприємницької діяльності тощо.

Встановлено, що прийняття закону України “Про фізичну культуру і спорт” (1994) сприяло початку формування законодавчої бази для даної галузі діяльності. З початку підготовки до Олімпійських ігор 2000 і 2002 рр., до змісту правового забезпечення галузі фізичної культури і спорту внесені суттєві корективи. По-перше, питання розвитку олімпійських видів спорту знайшли місце у прийнятій Конституції України. Зокрема, у статті 49 говориться, що держава зобов'язана піклуватися про розвиток спорту в нашій країні. По-друге, розроблені концептуальні положення подальшого розвитку видів спорту в Україні.

У зв'язку зі складною економічною ситуацією в Україні виникла необхідність прийняття рішучих заходів з відновлення українського спортивного руху. До основних із них варто віднести Указ Президента України про затвердження Цільової комплексної програми ”Фізичне виховання - здоров'я нації”. Одним з основних напрямків її практичної реалізації є розширення фінансування спорту і фізкультурно-масових заходів шляхом виділення додаткових коштів із державного бюджету. Для розвитку олімпійських видів боротьби найбільший інтерес викликають питання організації спортивної діяльності; система забезпечення галузі; механізм реалізації заходів; терміни їх виконання і конкретні виконавці поставлених задач.

Для вивчення особливостей розвитку організаційної системи спортивної боротьби України за підґрунтя взяті види забезпечення, які відображають організаційно-педагогічні та соціально-економічні потреби спорту вищих досягнень. До них можна віднести фінансове, матеріально-технічне, кадрове, науково-методичне, інформативне і соціально-правове забезпечення.

Зміни (соціально-економічні, правові, організаційні та ін.), які відбулися в українському суспільстві, прямо вплинули на рівень забезпечення спортивної боротьби. На думку більшості опитаних респондентів, основною причиною реформування системи боротьби, насамперед, є економічна криза в країні. Аналіз експертних оцінок провідних українських фахівців спортивної боротьби свідчить про глибокі зміни у характері забезпечення підготовки борців (рис. 2). Отримані результати дозволили встановити таке:

рівень кадрового, матеріально-технічного, фінансового, науково-методичного і соціально-правового забезпечення спортивної боротьби в останні роки, у порівнянні з 80-ми роками, значно знизився;

демократичні процеси, які відбуваються в Україні, сприяли поліпшенню інформативного забезпечення у спортивній боротьбі;

зміни у характері та рівні забезпечення у спортивній боротьбі, приблизно, однаковою мірою відбилися на всіх її олімпійських видах.

Практика олімпійського спорту в Україні за останні роки показала, що система змагань у спортивній боротьбі, як і в багатьох інших видах спорту, зазнала суттєвих змін. Результати дослідження свідчать про те, що через слабке фінансове забезпечення багато змагань з окремих видів боротьби в нашій країні не проводяться (особливо у системі дитячо-юнацького спорту). У зв'язку з появою різних комерційних турнірів у системі змагань в олімпійських видах боротьби суттєво змінилася мотивація і стратегія підготовки спортсменів. По-перше, більшість фахівців бачать рішення задач спортивної підготовки шляхом значного розширення офіційної змагальної практики. По-друге, комерційні змагання є додатковим засобом заробітку коштів.

Узагальнення матеріалів дослідження, які відображають основні показники (кваліфікацію тренерів, контингент спортсменів, результати змагальної діяльності) розвитку спортивної боротьби в Україні у 80-і та 90-і роки, дозволило підбити підсумки.

Вивчення динаміки кількості тренерів спортивної боротьби у поточному десятилітті довело, що найбільший приріст кадрів спостерігався в дзюдо. Загальна кількість фахівців у вільній боротьбі зросла незначною мірою, а у греко-римській боротьбі - фактично залишилася на колишньому рівні. Прослідковується аналогічна ситуація у тренерів, які мають вищу та першу категорії. Порівняно з 80-ми роками можна виділити дві особливості: 1) у всіх спортивних видах боротьби приріст кількості тренерів, які мають різні категорії, суттєво зменшився; 2) серед видів боротьби дзюдо за кількістю фахівців перемістилося з останнього на перше місце (рис. 3).

Аналіз статистичних даних показав помітне зменшення темпів приросту кількості новачків і розрядників в олімпійських видах боротьби у 90-і роки порівняно з минулим десятиліттям (рис. 4). За останні роки найбільший приріст спортсменів виявлений у дзюдо. У вільній та, особливо, в греко-римській боротьбі відзначене зменшення кількості борців.

Доведено, що результати виступів українських борців на значних міжнародних змаганнях у 90-ї роки були значно вищими, ніж у 80-і роки. Якщо 10-20 років тому досягнення у греко-римській та вільній боротьбі відбувалися за рахунок окремих видатних спортсменів, то у 90-і роки медалі на престижних турнірах завойовувалися багатьма борцями. Визначено, що однією з основних причин, які пояснюють високі спортивні результати вітчизняних борців сьогодні, є можливість брати участь у міжнародних змаганнях практично у всіх вагових категоріях, тоді як у 80-і роки потрапити до складу збірної СРСР могли тільки окремі спортсмени України. Аналіз змагальної діяльності показує, що наприкінці 90-х років українські борці греко-римського стилю зменшили рівень своїх досягнень, у той же час вільного - демонструють стабільні результати (рис. 5). Слабкі виступи вітчизняних дзюдоїстів на значних спортивних форумах пояснюються двома основними причинами: 1 - відсутністю у дзюдо стійких спортивних традицій, які є в греко-римській та вільній боротьбі; 2 - більш високим порівняно з іншими видами боротьби рівнем конкуренції на Олімпійських іграх і чемпіонатах світу.

У четвертому розділі “Перспективи вдосконалювання організаційного підґрунтя розвитку олімпійських видів спортивної боротьби в Україні” визначені напрямки розвитку спортивної боротьби в країні. олімпійський спортивний боротьба україна

З огляду на результати аналізу спеціальної літератури, передового досвіду спортивної практики та власні дослідження, стратегія подальшого розвитку видів спортивної боротьби в Україні подана в п'ятьох стрижневих напрямках: організаційному, нормативно-правовому, фінансово-економічному, науково-методичному та системи змагань.

1. В організаційному напрямку: вдосконаленням структурних утворень системи спортивної боротьби; підвищенням ролі пріоритетних форм управління: громадської та комерційної; збереженням і подальшим розширенням мережі ДЮСШ; створенням умов для роботи і підвищення престижу спортивних клубів; формуванням маркетингових служб та інформативного забезпечення при НСФ; організацією спеціальних центрів з олімпійських видів боротьби; узгодженням діяльності місцевих органів влади і спортивних організацій за місцем проживання.

2. У нормативно-правовому: забезпеченням виконання закону України “Про фізичну культуру і спорт”, який гарантує нормативно-правовий супровід подальшого розвитку олімпійських видів спортивної боротьби; створенням пільгової системи оподатковування для організацій, які підтримують фінансово - олімпійські види спортивної боротьби; поширенням положень статуту НСФ серед спортсменів і спортивних працівників; створенням профспілкових організацій для захисту інтересів спортсменів, тренерів і організаторів спорту; впровадженням у діяльність спортивних організацій, які розвивають види боротьби, контрактної системи для організаторів, тренерів і спортсменів; внесенням доповнень у Закон України “Про фізичну культуру і спорт” про відповідальність за його невиконання.

3. У фінансово-економічному: пов'язуванням діяльності з реалізації спортивного маркетингу із рівнем інформованості населення про олімпізм і олімпійські види боротьби: розміром прибутків і фондом вільного часу населення, якістю спортивного продукту і зацікавленістю в ньому всіх категорій споживачів (глядачів, представників бізнесу і засобів масової інформації) тощо; розробкою спеціальних маркетингових програм; впровадженням системи ліцензування у діяльність організаторів, тренерів і спортсменів; орієнтуванням роботи спортивних організацій на пошук додаткових джерел фінансування; притягненням спонсорів не тільки до фінансування тренувального процесу, але і до вкладення ними коштів на взаємовигідних умовах в організацію і проведення спортивних змагань і турнірів; створенням умов для розширення виробництва матеріально-технічного обладнання і спортивних товарів, які рекламують імена відомих українських борців; розширенням системи платних спортивних послуг; стимулюванням розвитку дитячо-юнацької підготовки в олімпійських видах спортивної боротьби.

4. У науково-методичному: виданням методичних посібників із проблем підготовки спортсменів; організацією на платних засадах щорічних семінарів підвищення кваліфікації тренерів на базах спортивних вищих навчальних закладів і НСФ; виданням при НСФ журналів із широким висвітленням у них комерційних і підприємницьких проблем; впровадженням у роботу тренерів державних програм для ДЮСШ і практичних рекомендацій з підготовки членів і кандидатів у національні команди країни до майбутніх Олімпійських ігор; створенням необхідних умов (матеріально-технічних, фінансових, правових) для плідної роботи комплексних наукових груп.

5. У системі змагань: підвищенням ефективності змагальної діяльності шляхом введення спеціальних доповнень у регламенти національних турнірів і чемпіонатів; організацією добродійних турнірів, змагань та інших спортивних заходів; організацією і проведенням спеціальних змагань для спортсменів дитячо-юнацького віку; створенням умов для проведення в Україні міжнародних турнірів класу “А”, чемпіонатів Європи і світу з олімпійських видів боротьби.

У п'ятому розділі “Обговорення результатів дослідження” проаналізовані матеріали власних досліджень, охарактеризований зв'язок отриманих результатів з експериментальними даними, описаними в інших роботах, визначені напрямки подальших досліджень. Обговорення результатів дослідження довело, що ступінь обгрунтованості отриманих матеріалів, їх достовірність забезпечені підбором адекватних задачам, які розв'язуються, методів дослідження і достатньою кількістю проаналізованих фактичних даних.



ВИСНОВКИ

Вивчення спеціальної літератури дозволяє підтвердити, що організаційно-педагогічні аспекти олімпійського спорту (структура управління, нормативні документи, види забезпечення, кадри, контингент спортсменів, система змагань і результати змагальної діяльності) розглядалися фахівцями. За винятком робіт із спортивного тренування, його медико-біологічним і психологічним проблемам, є вкрай недостатньою інформація про організаційно-педагогічні аспекти у спортивній боротьбі. Тому комплексне вивчення їх впливу на процеси розвитку олімпійських видів боротьби в Україні викликає значний інтерес для теорії та спортивної практики.

Обґрунтування організаційних положень спортивної боротьби дозволило визначити механізм розвитку греко-римської, вільної боротьби і дзюдо в Україні протягом останніх двох десятиліть. Доведено, що ефективне управління основними організаційно-педагогічними аспектами системи спортивної боротьби підвищить рівень її розвитку в Україні.

В організаційній структурі олімпійських видів спортивної боротьби в Україні відбулися значні зміни. У 90-і роки створені нові організації (НОК, НСФ, асоціації та комерційні спортивні клуби), скоротилася кількість ДЮСШ і спортивних товариств. Виявлені структурні перетворення у спортивних організаціях і перерозподіл функцій управління олімпійськими видами боротьби. Відсутність маркетингових відділів при НСФ і асоціаціях не дозволяє активно впливати на процеси розвитку греко-римської, вільної боротьби і дзюдо.

Встановлено, що кількість нормативно-правових документів в олімпійському спорті України за останні два десятиліття перевищила цифру 60. Вперше в Україні прийнятий Закон “Про фізичну культуру і спорт” (1994), а у 1998 році Президентом країни затверджена Цільова комплексна програма “Фізичне виховання - здоров'я нації”. Недостатня реалізація основних законодавчих актів у галузі фізичної культури і спорту, а також недосконалий механізм впливу нормативних документів на діяльність громадських і приватних спортивних організацій суттєво знизили ефективність правового супроводу процесів розвитку олімпійських видів спортивної боротьби в Україні.

Зміни, які відбуваються в політичній, економічній та інших галузях громадського життя України в 90-і роки, конкретно вплинули на характер видів забезпечення (кадрового, фінансового тощо) у спортивній боротьбі. Порівняно з 80-ми роками рівень реалізації більшості видів забезпечення в організаціях із державною формою діяльності у греко-римській, вільній боротьбі та дзюдо протягом останнього десятиліття значно зменшився: кадрового - з 87-92% до 68-67%; матеріально-технічного - з 86-90% до 62-60%; фінансового - з 90-94% до 50-40%; науково-методичного - з 76-80% до 57-43%; соціально-правового - з 69-70% до 52-44% (P 0, 001). Суттєвий фінансовий внесок комерційних спортивних клубів, меценатів і спонсорів у підготовку членів національних збірних команд і організацію міжнародних турнірів дозволив українським борцям досягти високих спортивних результатів на чемпіонатах Європи, світу та Олімпійських іграх.

У зв'язку з проголошенням незалежності України сформовані національні системи змагань і підготовки борців до Олімпійських ігор. Крім чемпіонатів і кубків України з видів боротьби, вперше у 1999 році проведені Всеукраїнські спортивні ігри, у яких взяли участь представники греко-римського, вільного стилю і дзюдо. Комерціалізація спортивної боротьби дозволила розширити плани-календарі участі українських спортсменів у міжнародних турнірах (більш 10 протягом року), у результаті чого внесені суттєві корективи у процеси підготовки членів збірних команд до головних змагань. Відбулося перенесення акцентів у тренуванні з кількісних показників на його якісні характеристики (застосування стресових програм занять і локальних навантажень). Рівень спеціальної підготовленості, в основному, вдосконалюється у процесі змагальної діяльності.

Визначено, що у греко-римській і вільній боротьбі у 90-і роки порівняно з 80-ми роками зменшилася кількість тренерів (відповідно на 44% і 13%) і чисельність спортсменів (відповідно на 44% і 6%) через недостатній рівень фінансового, матеріально-технічного та інших видів забезпечення. У дзюдо у зв'язку з введенням до програми Олімпійських ігор 1992 року змагань серед жінок ці показники порівняно з даними 80-х років зросли на 15 - 20%. У комерційних спортивних клубах кількість тренерів і спортсменів, які займаються олімпійськими видами боротьби, зростає.

На початку 90-х років за кількістю завойованих медалей досягнення українських борців у значних міжнародних змаганнях вищі у 1,5-2 рази, ніж у 80-і роки. Проте, ефективність виступів на Олімпійських іграх у 1996 і 2000 рр. (відношення кількості тих, хто брав участь, до спортсменів, які завоювали медалі) знизилася на 80-87,5% порівняно з олімпійськими досягненнями 1988 і 1992 рр.

Впровадження матеріалів дослідження у практику роботи спортивних організацій нашої країни (державних структур, НСФ, асоціацій і комерційних спортивних клубів) шляхом видання спеціальної науково-методичної літератури, розробки комплексних цільових програм підготовки борців до Олімпійських ігор, подання результатів роботи на наукових конгресах, конференціях, семінарах тренерів, підвищить рівень науково-методичного, та інших видів забезпечень системи спортивної боротьби.

Реалізація основних напрямків подальшого розвитку системи спортивної боротьби (вдосконалення нормативно-правової бази; встановлення пільгової системи оподатковування для спонсорів; тісне співробітництво між НОК, НСФ, асоціаціями і клубами; виявлення додаткових джерел фінансування; розробка маркетингових програм; формування і вдосконалення системи соціальних гарантій тощо) створить необхідні передумови ефективного розвитку олімпійських видів спортивної боротьби і забезпечить гідну участь борців України в престижних міжнародних змаганнях.

CПИСОК РОБІТ, ЯКІ ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Голод Д.І. Роль коммерциализации в развитии олимпийских видов спортивной борьбы в Украине // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. научных трудов под ред. Ермакова С.С. - Харьков: ХХПИ, 1999. - №7. - С. 15-18.

Голод Д.І. Розвиток олімпійських видів спортивної боротьби в Україні у 80-ті роки як соціального феномену // Теорія і практика фізичного виховання і спорту. - 1999. - №1. - С. 92-96.

Голод Д.І. Організаційні аспекти розвитку спортивної боротьби в Україні у 90-ті роки // Теорія і практика фізичного виховання і спорту. - 2000. - №1. - С. 100-103.

Голод Д.И. Перспективы развития олимпийских видов спортивной борьбы в Украине в начале ХХІ века // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. научных трудов под ред. Ермакова С.С. - Харьков: ХХПИ, 2000. - №1. - С. 8-12.

Голод Д.І. Соціально-економічні та організаційні проблеми розвитку спортивної боротьби в Україні // Молода спортивна наука України: Збірник наукових статей. - Л.: ЛДІФК, 2000. - Вип. 4. - С. 86-87.

Голод Д.І. Напрямки становлення та розвитку олімпійського спорту в Україні // Молода спортивна наука України: Матеріали першої Всеукраїнської наукової конференції аспірантів. - Львів: ЛДІФК, 1997. - С. 24-26.

Голод Д.І. Олімпійські види спортивної боротьби у нових соціальних умовах України // Молода спортивна наука України: Матеріали ІІ-ої Всеукраїнської наукової конференції аспірантів. - Львів: ЛДІФК, 1998. - Ч.1. - С. 23-27.

Голод Д.И. Олимпийский спорт Украины в зеркале социально-экономических изменений // Современные проблемы и развитие физической культуры и спорта: Материалы международной научно-практической конференции. - Архангельск: АГМА, 1998. - С. 14-15.

Голод Д.І. Особливості розвитку олімпійських видів спортивної боротьби в Україні в 80-ті та 90-ті роки // Молода спортивна наука України: Збірник наукових статей аспірантів. - Львів: ЛДІФК, 1999. - Вип.3. - С. 22-24.

Голод Д.І. Олімпійські види спортивної боротьби: проблеми і перспективи // Молода спортивна наука України: Збірник наукових статей аспірантів. - Львів: ЛДІФК, 1999. - Вип.3. - С. 74-77.

Голод Д.И., Матвеев С.Ф. Роль нормативно-правовых документов в развитии олимпийских видов спортивной борьбы в Украине в 90-е годы // Фізичне виховання, спорт і культура здоров`я у сучасному суспільстві: Збірник наукових праць. - Луцьк: Медіа, 1999. - С. 28-32.

Матвеєв С.Ф., Голод Д.І. Організаційно-управлінські напрямки підготовки в олімпійських видах спортивної боротьби у нових соціальних умовах України // Фізична культура, спорт та здоров`я: Збірник наукових робіт. - Харків: ХаДІФК, 1997. - С. 143-144.

Матвеев С.Ф., Голод Д.И. Основные организационно-педагогические аспекты в системе подготовки украинских борцов // Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров`я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації: Тези доповідей четвертого міжнародного наукового конгрессу. - К.: Олімпійська література, 2000. - С. 82.

Матвєєв С.Ф., Орденов С.В., Волощук Я.І., Воловіч Д.О., Кощавцев В.І., Ящук М.П., Голод Д.І., Сакаль Л.Д., Сініцкий І.В. Програма підготовки дзюдоїстів України до участі в Олімпійських іграх у Сіднеї: Методичні рекомендації для тренерів. - К.: ДНДІФКіС, 1999. - 54 с.

Матвєєв С.Ф., Орденов С.В., Голод Д.І., Воловіч Д.О., Ящук М.П., Мійнелюк А.В. Заключна підготовка українських дзюдоїстів до Олімпійських ігор у Сіднеї: Методичні рекомендації для тренерів. - К.: ДНДІФКіС, 2000. - 86 с.

Matveyev S., Golod D. Organisation, socio-economic and scientific-mefhodical aspects of olympic wrestling development in Ukraine in the eighties and nineties // Wychowanie fizyczne I sport: Proceedings of the 3rd International scientific congress on modern olympic sport. - Warszawa, 1999. - P. 410-411.

Matveyev S., Medvedeva I., Golod D. Olympic sports of Ukraine on the eve of the upcoming Olympic games // The Modern Olympic Sports: International Scientific Congress. - Kyiv: International Financial Agency Ltd, 1997. - P. 230.



АНОТАЦІЇ

Голод Д.І. Організаційно-педагогічні аспекти розвитку олімпійських видів спортивної боротьби в Україні у 80-90 роки ХХ ст. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту зі спеціальності 24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт. - Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2000.

У роботі відзначено, що предметом наукового інтересу в розвитку спортивної боротьби в Україні є, насичений контрастними соціальними, економічними, політичними та іншими подіями період останніх двох десятиліть.

Визначено, що у характері структурно-функціональних зв'язків організаційної системи спортивної боротьби у 90-і роки в Україні відбулися суттєві зміни. Наприклад, особливу вагу в управлінні олімпійськими видами боротьби сьогодні здобули нові громадські організації: НОК, НСФ, асоціації та різні комерційні структури. Серед первинних організацій (ДЮСШ, ШВСМ тощо) підвищилася значимість клубної системи.

Результати досліджень свідчать, що у всіх видах боротьби за останнє десятиліття рівень реалізації більшості видів забезпечення значно зменшився. Так, наприклад, фінансування олімпійського спорту у колишній радянській системі цілком здійснювалося державою. Сьогодні за ринкових умов держава не може повноцінно вирішувати подібні задачі. Комерційні та громадські організації ще не готові до цього, тому що їхнє формування ще не завершене.

Таким чином, нові соціально-економічні умови України не тільки вплинули на структуру та характер процесу підготовки спортсменів, але і на динаміку розвитку організаційної системи спортивної боротьби в цілому. Важливим стратегічним кроком, який активізує прогрес спортивної боротьби у нашій країні, варто вважати заходи щодо формування підгрунтя маркетингової політики у практиці спорту, окремих його олімпійських видах, у тому числі в греко-римській, вільній боротьбі та дзюдо.

Ключові слова: організаційна структура управління, нормативно-правова база, види забезпечення, система змагань, кваліфікація тренерів, контингент спортсменів та результати змагальної діяльності.

Голод Д.И. Организационно-педагогические аспекты развития олимпийских видов спортивной борьбы в Украине в 80-90 годы ХХ в. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.01 - Олимпийский и профессиональный спорт. - Национальный университет физического воспитания и спорта Украины, Киев, 2000.

Анализ практики современного международного олимпийского движения показал, что достижения украинской школы спортивной борьбы признаны во всем мире. Их уровень и особенности технико-тактического мастерства уникальны. Традиции украинской школы спортивной борьбы по праву можно отнести к категории национального достояния.

В работе отмечено, что предметом научного интереса в развитии спортивной борьбы в Украине является, насыщенный контрастными социальными, экономическими, политическими и другими событиями период последних двух десятилетий. Их комплексный анализ с использованием теоретико-экспериментальных методов исследования, позволил получить следующие результаты.

Определено, что в характере структурно-функциональных связей организационной системы спортивной борьбы в 90-е годы в Украине произошли существенные изменения. Например, особый вес в управлении олимпийскими видами борьбы сегодня приобрели новые общественные организации: НОК, НСФ, ассоциации и различные коммерческие структуры. Среди первичных организаций (ДЮСШ, ШВСМ и др.) повысилась значимость клубной системы.

Анализ нормативно-правовой базы показал, что в 90-е годы, по сравнению с 80-ми, существенно возросла роль юридических документов. В частности, если в последнее десятилетие существования СССР, правовая база спорта практически не пополнялась, то количество, принятых документов в этой области за годы независимой Украины, превысило цифру шестьдесят.

Результаты исследований свидетельствуют, что во всех видах борьбы в последнее десятилетие уровень реализации большинства видов обеспечения значительно снизился. Так, например, финансирование олимпийского спорта в СССР полностью осуществлялось государством. Сегодня в рыночных условиях государство не в состоянии полноценно решать подобные задачи. Коммерческие и общественные организации еще не готовы к этому, так как их формирование еще не завершено.

В диссертации представлены результаты исследований показывающие влияние новых видов соревнований (международные турниры класса “А”, клубные первенства и др.) на планирование учебно-тренировочного процесса борцов. В работе отмечается, что значительное ограничение государственных дотаций, выделяемых спорту, уменьшение количества и продолжительности централизованной подготовки борцов, явились факторами стабилизации и даже, в отдельных, случаях снижения общих объемов тренировочной работы, что объективно привело к коррекции системы спортивной подготовки спортсменов.

Доказано, что сегодня количество тренеров и спортсменов сокращается по сравнению с 80-ми годами. Процесс повышения квалификации кадров в настоящее время приостановлен. Статистические материалы свидетельствуют о том, что по причине сужения бюджетного финансирования спорта, происходит отток специалистов, закрываются ДЮСШ, нередки случаи перепрофилирования спортивных баз.

Результаты собственных исследований позволяют утверждать, что достижения украинских борцов на крупных международных соревнованиях в 90-е годы, можно объяснить двумя основными причинами: 1 - потенциалом заложенным бывшей системой советского спорта; 2 - реформированием нынешней системы олимпийского спорта (образованием новых спортивных организаций; совершенствованием нормативно-правовой базы; внедрением в практику спорта коммерческой деятельности и др.).

Таким образом, новые социально-экономические условия Украины не только повлияли на структуру и характер процесса подготовки спортсменов, но и на динамику развития организационной системы спортивной борьбы в целом. Важным стратегическим шагом, активизирующим прогресс спортивной борьбы в нашей стране, следует считать мероприятия по формированию основ маркетинговой политики в практике спорта, отдельных его олимпийских видах и, в том числе в греко-римской, вольной борьбе и дзюдо.

Ключевые слова: организационная структура управления, нормативно-правовая база, виды обеспечения, система соревнований, квалификация тренеров, контингент спортсменов и результаты соревновательной деятельности.

Golod D.I. Organisational and pedagogic aspects of development of Olympic sport wrestling games in Ukraine in eighties and nineties. - Manuscript

Theses on obtaining of academic degree of candidate of sciences in physical education and sports, majoring in 24.00.01 - Olympic and professional sport. - National University of Physical Education and Sport of Ukraine, Kyiv, 2000.

It is stressed in the work that the period of the last two ten years is the subject of research interest in development sport wrestling in Ukraine, rich of contrast social, economic, political and other events.

It was determined that essential changes were observed in structural and functional relations between organisational system of sport wrestling in nineteenth in Ukraine. For example, new social organisations such as NOK, NSF, associations and other commercial structures gained great attention in management of Olympic kinds of wrestling. Significance of club system was increased among primary organisations.

Results of research prove that during the last ten years the level of realisation of the most kinds of wrestling has been decreased greatly in all kinds of wrestling. Thus, for example, financing of Olympic sport in former soviet system was performed fully by the state. Today, in market conditions, the state is not capable to meet the challenge in full value. Commercial and social organisations are not ready to fulfil this task as their formulation is still unsettled.

Thus, new social and economic conditions in Ukraine affect both the structure and character of preparation process of sportsmen and dynamic of development of organisational system of sport wrestling in whole. Measures related to formation of principles of strategic policy in sport practice, some of its Olympic sports, inclusive Greek and Rome and free style wrestling and judo are the important strategic step, that activates the progress of sport wrestling in our country.

Key words: organisational structure of management, normative and legal base, securing type, coach's qualification, sportsmen contingent and results of competitive activity.

Размещено на Allbest.ru