Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут педагогіки АПН України

13.00.02 - Теорія і методика навчання (українська література)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Формування духовного світу особистості у процесі вивчення української літератури (9-11 класи)

Фасоля Анатолій Миколайович

Київ - 2000



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Волошина Ніла Йосипівна, Інститут педагогіки АПН України, завідувач лабораторії літературної освіти

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Гуляк Анатолій Борисович, Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова; професор кафедри української літератури

кандидат педагогічних наук, доцент Забарний Олександр Вадимович, Ніжинський державний педагогічний університет ім. М. Гоголя, проректор з гуманітарних питань і виховної роботи

Провідна установа:

Херсонський державний педагогічний університет, кафедра українознавства та методики української літератури, Міністерство освіти і науки України, м. Херсон

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки АПН України.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Бондаренко Н.В.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Проблеми людини, її сутності - вічний предмет зацікавлення науки. Особливо увага до них зростає в переломні моменти життя суспільства, коли відбувається радикальний перегляд поглядів, ломка стереотипів, коли суспільство починає жити новими ідеями, думками, настроями. Визначенню найзагальніших законів функціонування духовного світу присвячено праці філософів (М.А. Акопов, Н.Є. Андрюшина, Є.М. Бабосов, Ю.В. Осичнюк, Т.Я. Старченко, Т.Д. Суходуб). Його структуру, особливості формування в процесі соціалізації особистості досліджує соціологія (Л.М. Дорогова, В.Г. Немировський, Г.К. Райляну, В.Ф. Рябов, Б.В. Сафронов, Л.Г. Смирнов, Л.Є. Шкляр, М.О. Шульга).

Психологія аналізує рівні свідомого і несвідомого в структурі духовного світу, залежність його діяльності від глибинних механізмів психіки (Б.Г. Ананьєв, І.Д. Бех, Л.І. Божович, О.Г. Ковальов, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, О.Г. Спіркін, К.К. Платонов, П.М. Якобсон).

Літературознавці зосереджуються на дослідженні духовного світу героя художньої літератури (М.Г. Жулинський, Г.Д. Клочек, Ф.М. Хатипов, Н.М. Шляхова).

Педагогіка акцентує увагу на змінах духовного світу особистості в ході виховного процесу (О.І. Вишневський, В.П. Москалець, В.О. Сухомлинський).

Психологічним закономірностям формування моральної сфери духовного світу засобами літератури присвячено праці Л.С. Виготського, Л.Г. Жабицької, О.І. Никифорової, Н.Д. Молдавської.

Методичний аспект проблеми досліджувався Т.Г. Браже, Т.Ф. Бугайко, Ф.Ф. Бугайком, Н.Й. Волошиною, Г.О. Гуковським, М.І. Кудряшовим, О.Р. Мазуркевичем, В.Г. Маранцманом, В.Я. Недільком, Є.А. Пасічником, Б.І. Степанишиним.

Новий імпульс науковим розробкам дало здобуття Україною державного суверенітету. Стали доступними для українських науковців й учителів-практиків дослідження проблем формування духовного світу, українського національного характеру вченими української діаспори: Г. Ващенком, О. Кульчицьким, Є. Онацьким, Б. Цимбалістим, Д. Чижевським, М. Шлемкевичем, В. Янівим.

Розвиток духовного світу особистості цілком закономірно стає в останні роки найважливішим завданням української національної школи, виступає системотворчим фактором, який дозволяє об'єднати завдання, що стоять перед нею, усі шляхи, форми і методи роботи в єдине ціле.

Формування в процесі вивчення української літератури духовно-моральних, гуманістичних понять, моральних та естетичних ідеалів, національної самосвідомості, морально-етичне виховання стали предметом дисертаційних досліджень Ю.І. Бондаренка, М.С. Горди, Л.І. Драчук, В.О. Коваль, У.М. Нетаврованої, О.В. Слоньовської.

Аналіз філософської, психолого-педагогічної, літературознавчої та методичної літератури засвідчив, що більшість авторів розглядають проблеми формування духовного світу школяра в контексті сучасних завдань української школи: виховання особистості мислячої, творчої, патріота України, який відчуває й усвідомлює себе сином своєї землі і прагне діяти заради її добробуту.

Однак ціла низка питань формування духовного світу особистості засобами художньої літератури в методиці літератури й досі залишається малодослідженою. Немає чітко визначеної системи критеріїв, які дозволяли б діагностувати рівень сформованості духовного світу. У психолого-педагогічній та методичній літературі відсутні праці, в яких розглядався б процес формування духовного світу особистості як цілісності, не знайшли ще належного відображення проблеми впливу на нього навчальної діяльності.

Актуальність та недостатня розробленість проблеми формування духовного світу школяра засобами літератури, аналіз можливостей, закладених в літературі як шкільному предметі для її вирішення, обумовили тему нашого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане як складова частина комплексної теми “Науково-методичне забезпечення реалізації концепції літературної освіти в середній загальноосвітній школі”, над якою працювала лабораторія літературної освіти Інституту педагогіки АПН України.

Формування духовного світу особистості - це процес змін у раціональній, почуттєвій і вольовій сферах. Література як навчальний предмет через проникнення учня в духовний світ письменника та його героїв сприяє створенню узагальненого образу представника своєї національної спільноти та національного ідеалу. Ідентифікація особистості з ними і зумовлює ці зміни.

Виходячи з такого розуміння процесу формування духовного світу особистості школяра засобами літератури, визначаємо об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження.

Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес на уроках української літератури в 9-11 класах загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження - процес формування духовного світу особистості школяра під час вивчення української літератури.

Мета дослідження полягає в теоретичній розробці й експериментальній перевірці системи роботи учителя-словесника, спрямованої на активізацію процесу формування духовного світу особистості засобами літератури.

Гіпотеза дослідження: формування духовного світу особистості засобами літератури, основою якого є вироблення в учня умінь і навичок аналізу духовного світу письменника та образів-персонажів, самоаналізу, активізується, якщо:

- навчально-виховний процес на уроках української літератури буде особистісно зорієнтованим, базуватиметься на засадах педагогіки співробітництва;

- методична система роботи учителя-словесника матиме національну спрямованість;

- буде забезпечено системний підхід до вивчення української літератури;

- художній твір розглядатиметься як системно організована цілісність;

- в основу роботи учня над художнім твором буде покладено активні форми і методи навчання;

- буде забезпечено засвоєння учнями системи пов'язаних з досліджуваною проблемою літературознавчих та морально-етичних понять.

Відповідно до мети і гіпотези було поставлено такі завдання:

- вивчити теоретичні умови формування духовного світу особистості засобами літератури;

- проаналізувати сучасний стан проблеми в методичній науці та шкільній практиці;

- визначити критерії сформованості духовного світу школяра;

- розробити, обґрунтувати й експериментально перевірити методику формування духовного світу особистості школяра засобами художньої літератури.

Методологічною основою дослідження є:

- праці вітчизняних і зарубіжних учених про духовний світ, його структуру, особливості формування (І.Д. Бех, Г. Ващенко, Й.С. Вирост, Л.М. Дорогова, Б.В. Сафронов, Е. Сміт, В.О. Сухомлинський, М.О. Шульга, В. Янів);

- положення про системний аналіз соціальних (В.Г. Афанасьєв) та навчально-виховних проблем (Т.А. Ільїна, Ю.П. Сокольников, О.Д. Ярмоленко);

- праці, присвячені психології мистецтва, його сприйманню та впливові на духовний світ особистості (Л.С. Виготський, Л.Г. Жабицька, Г.Д. Клочек, Н.Д. Молдавська, О.І. Никифорова);

- досягнення сучасної науки у створенні особистісно-орієнтованих виховних технологій (І.Д. Бех, О.І. Вишневський, В.П. Москалець, В.О. Сухомлинський);

- дослідження вчених-методистів у розробці проблем формування духовного світу особистості засобами літератури (О.М. Бандура, Т.Г. Браже, Н.Й. Волошина, М.І. Кудряшов, В.Г. Маранцман, В.Я. Неділько, Є.А. Пасічник, Б.І. Степанишин, П.П. Хропко).

Для реалізації поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:

1. Теоретичні: вивчення філософської, соціологічної, психолого-педагогічної літератури з теми дослідження, теоретичне узагальнення передового педагогічного досвіду.

2. Емпіричні: констатуючий зріз, анкетування, інтерв'ю, бесіди з учителями-словесниками та учнями, спостереження за навчально-виховним процесом, вивчення документації, аналіз письмових робіт, формуючий експеримент.

Базою проведення експериментальної роботи стали середні загальноосвітні школи м. Борисполя та Бориспільського району Київської області, м. Козятина та Крижополя Вінницької області, Білогірського району Хмельницької області.

Загалом в експерименті взяло участь 610 учнів. Дослідження проводилось упродовж трьох етапів:

На першому (1992-1995 рр.) вивчалася психолого-педагогічна література з досліджуваної проблеми, аналізувався й узагальнювався передовий педагогічний досвід, проводився констатуючий зріз, розроблялася методика формуючого експерименту.

На другому (1995-1998 рр.) етапі був проведений формуючий експеримент, результати якого було проаналізовано й узагальнено на третьому етапі (1998-1999 рр.).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що :

- розроблено критерії визначення рівня сформованості духовного світу особистості;

- з'ясовано змістову сутність процесу формування духовного світу особистості школяра засобами літератури;

- виявлено найважливіші умови активізації процесу формування духовного світу особистості засобами мистецтва слова;

- розроблено й експериментально перевірено науково обґрунтовану методичну систему формування духовного світу особистості засобами літератури.

Теоретичне значення дослідження полягає:

- у розробці критеріїв оцінювання розвитку духовного світу школяра;

- у визначенні теоретичних умов формування духовного світу особистості засобами літератури;

- у створенні науково обґрунтованої методичної системи формування духовного світу особистості в процесі вивчення української літератури.

Практичне значення дослідження полягає:

- у можливості використання теоретичних висновків для вдосконалення навчально-виховного процесу, розробки методики вивчення предметів шкільного курсу, укладання програм з української та зарубіжної літератур, спецкурсів вищих навчальних закладів, курсів перепідготовки вчителів-словесників;

- у застосуванні основних положень дисертації для дослідження проблем формування духовного світу особистості засобами літератури в школах національних меншин;

- у доцільності впровадження апробованої системи в практику роботи шкіл України.

Вірогідність висновків і результатів дослідження забезпечувалась обґрунтованим методологічним підходом до розв'язання проблеми, опорою на найновіші досягнення педагогічної та психологічної науки, вивченням і узагальненням передового педагогічного досвіду, застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його предмету, меті і завданням, якісною і кількісною обробкою результатів експерименту.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом публікації статей, виголошення доповідей на конференціях, наукових засіданнях, науково-практичних семінарах. Основні положення дисертації висвітлено у 9 статтях та навчально-методичному посібнику, результати дослідження обговорювалися на засіданнях лабораторії методики літератури, звітній науковій конференції Інституту педагогіки АПН України “Педагогічна наука: пошуки, здобутки, завдання” (1997 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в багаторічному самостійному дослідженні проблеми, авторській апробації і впровадженні розробленої методичної системи в Гірській середній загальноосвітній школі Бориспільського району Київської області, безпосередній участі в організації і проведенні педагогічного експерименту в школах Вінницької, Київської, Хмельницької областей.

СТРУКТУРА ТА ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, що включає 203 назви, та 4 додатків. Обсяг роботи - 161 сторінка основного тексту, в тому числі 6 таблиць.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано його гіпотезу і основні завдання, охарактеризовано методи та етапи експериментально-дослідницької роботи, зазначено методологічні засади, визначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, вірогідність одержаних результатів.

У першому розділі - “Формування духовного світу особистості школяра як психолого-педагогічна проблема” - визначаються методологічні основи експериментальної роботи, розглядається відображення проблем формування духовного світу особистості у філософській, соціологічній, психолого-педагогічній, методичній літературі.

Методологічною основою експериментальної роботи став розгляд феномену духовного світу з позицій філософії, психології, соціології, педагогіки. Такий підхід дозволив уникнути однобічного аналізу і не лише з'ясувати сутність, структуру, шляхи формування духовного світу, а й простежити взаємозв'язки між окремими його складниками. Сприяло цьому і застосування системно-структурного аналізу проблеми формування духовного світу особистості школяра засобами літератури.

Найчастіше до системного аналізу звертаються під час пошуків шляхів розв'язання складних соціальних, економічних, політичних проблем. Він застосовується в умовах наявності багатьох факторів впливу на об'єкт дослідження, які не завжди можна врахувати і кількісно оцінити.

Духовний світ особистості і є саме таким об'єктом. У дослідженні він розглядається як цілісна система, компоненти якої (раціональна, почуттєва, вольова сфери) аналізуються як з точки зору їхнього змісту, структури, процесу формування, особливостей функціонування, так і з погляду взаємозв'язків.

Аналіз філософської, соціологічної, психолого-педагогічної, методичної літератури дозволив виділити найважливіші аспекти досліджуваної проблеми: з'ясування сутності та особливостей формування духовного світу особистості школяра засобами художньої літератури; створення системи роботи учителя-словесника.

Дослідження проблем духовного світу мають давні традиції і пов'язані з іменами Сократа, Арістотеля, Д. Локка, Е. Канта, Д. Дідро, П. Гольбаха, Ж. Ламетрі, К. Гельвеція, Г.В.Ф. Гегеля.

В Україні основи науки про людську душу закладали Г.С. Сковорода, П.Д. Юркевич. Їхню справу продовжували К.Д. Ушинський, С. Русова, Я. Чепіга, І. Огієнко, Г. Ващенко, В.О. Сухомлинський.

Однак як дефініція “духовний світ” з'являється в довідниках та енциклопедіях лише наприкінці 80-х років і визначається вченими як категорія, яка “охоплює духовне життя людини в його цілісності і специфічності і фіксує як механізми психіки (воля, мислення, почуття), так і зміст людських думок, прагнень, спрямованість волі”. Формирование духовного мира человека: Межвуз. сб. науч. трудов / Горьковский гос. пед. ин-т им. М. Горького (Г.Д. Кузнецов - отв. ред.). - Горький, 1989. -С.3.

У випадках, коли йдеться про духовну діяльність людини, поняття “духовний світ” і “духовне життя” виступають як тотожні, коли ж увага акцентується на внутрішній структурі особистості, більш точним є “духовний світ”.

Прикметою останніх років стало дослідження проблем духовного світу на стикові окремих дисциплін (Н.Є. Андрюшина, Г.Д. Єрушевич, В.І. Сергієнко). З'явився ряд досліджень, присвячених впливові культури, мистецтва на формування духовного світу особистості (Є.М. Бабосов, Є.Л. Горбачова, О.О. Кривцун, В.О. Кудін, Т.М. Сатибалдіна), а також бурхливого розвитку науки і техніки (С.Ф. Анісімов, Т.Є. Лавринайтіс). Розглядалася проблема формування духовного світу особистості і в контексті розвитку духовності суспільства загалом, окремих суспільних, професійних та вікових категорій (В.І. Гидиринський, О.М. Семашко, Г.Л. Черченко, О.О. Чорноморець).

Поняття “духовний світ” з'являється у шкільних програмах, підручниках (О.М.Бандура, Н.Й.Волошина, Р.В.Мовчан, Б.І.Степанишин, П.П.Хропко).

І все ж, незважаючи на це, вчені і до сьогодні не мають єдиного погляду ні на сутність духовного світу особистості, ні на його структуру. Тривалий час вони послуговувались поняттям “свідомість”, яке, хоч і стоїть найближче до “духовного світу”, не відображає його повноти й багатогранності, і,окрім того, ототожнюється лише з раціональною складовою (Г.К. Райляну, Л.Є. Шкляр). Водночас у ряді досліджень (Ф.М. Хатипов, Н.М. Шляхова, В.В. Щербина) духовний світ - це насамперед світ почуттів.

До структури духовного світу включаються світорозуміння і світовідчуття, ідейна спрямованість особистості, моральні принципи, естетичні критерії (В.М. Соколов); розум і почуття, свідомість і самосвідомість, різні сфери духовного життя (П.П. Великий); система потреб і ціннісних орієнтацій (В.Г. Немировський); світогляд, ідеали, переконання, потреби, соціальна діяльність, а також мета, воля, творчі задуми, інтереси, емоційність та інші елементи (Т.Є. Старченко); знання, ідеали, переконання, потреби, громадянські почуття, духовно-творча діяльність (Л.В. Сохань).

Як бачимо, загалом правильно визначаючи складники духовного світу, більшість науковців розглядає їх розрізнено, а не як струнку систему зі своїми структурними рівнями і відповідними взаємозв'язками.

Досить чітку структуру духовного світу запропонували В.О. Сухомлинський, В. Янів, Г. Ващенко: розум, почуття, воля. Такої ж думки дотримуються Б.В. Сафронов та Л.М. Дорогова, які виділяють в структурі духовного світу такі компоненти: раціональна сфера, почуттєва сфера та воля. Сафронов Б.В., Дорогова Л.М. Мир человека (Методологические вопросы формирования духовного мира личности). - М.: Мысль, 1975. -С.58.

Погляди саме цих учених було покладено в основу наукового дослідження. Звичайно, поділ цей суто теоретичний, оскільки на практиці всі три сфери діалектично поєднані і, як підкреслював С.Л. Рубінштейн, один і той же процес здебільшого буває й інтелектуальним, й емоційним, і вольовим.

Але така цілісність не виключає і певної самостійності кожної з перелічених сфер, які, в свою чергу, також є складними системами із власною структурою: раціональна сфера - розум (знання, свідомість, самосвідомість, світогляд, ідейна переконаність); розсудок (практичні знання, забобони, пережитки, життєві судження, здоровий глузд, віра, впевненість); почуттєва сфера - емоції, почуття (інтелектуальні, моральні, естетичні тощо); вольова сфера - цілеспрямованість, організованість, дисциплінованість і т.ін.

Окрім того, останні дослідження філософів (С.Грушевська) вказують ще й на наявність світоглядного компонента “моральної свідомості” - своєрідного “містка” між раціональною і почуттєвою сферами, складовими якого є уявлення людини про смисл життя, щастя, ідеал.

За основу подальшого аналізу структури й функціонування духовного світу особистості брався висновок О.К. Уледова, що основними ділянками в духовній сфері є найбільш значущі для перебігу духовного життя. Відтак саме на них спрямовувалася увага під час проведення педагогічного експерименту. +виховний духовний особистість література

Аналіз філософської, соціологічної, психолого-педагогічної літератури засвідчив, що одними з “найбільш значущих” у структурі духовного світу можна вважати: в раціональній сфері - національну самосвідомість, ідеал (для зручності умовно вважатимемо його також складовою раціональної сфери); у почуттєвій сфері - почуття обов'язку, патріотизму, гідності, самоповаги, гордості, честі; у вольовій - цілеспрямованості, дисциплінованості, організованості особистості.

У розділі на основі аналізу філософської, психологічної, соціологічної (Й.С. Вирост, Л.М. Дорогова, О.Г. Ковальов, Б.В. Сафронов, М.О. Шульга, В. Янів), педагогічної (Г. Ващенко, С. Русова, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський), методичної (О.М. Бандура, Т.Ф. Бугайко, Ф.Ф. Бугайко, Н.Й. Волошина, В.Я. Неділько, Є.А. Пасічник, Б.І. Степанишин, П.П. Хропко) літератури, досліджень останніх років (У.М. Нетаврована, О.В. Слоньовська) аргументовано доведено, що зазначені складники завжди перебували в полі зору науки, визначалися як одні з “найбільш значущих” у структурі духовного світу, і, таким чином, саме на них повинна спрямовуватися головна увага під час проведення формуючого експерименту.

У другому розділі - “Експериментальна робота з питань формування духовного світу особистості школяра на уроках української літератури” - подано матеріали констатуючого зрізу, науково обґрунтовано зміст і викладено результати формуючого експерименту, наведено зразки експериментальних уроків.

Констатуючий зріз проводився в школах Вінницької, Київської, Хмельницької областей.

Його метою було:

- з'ясування рівня компетентності учителів-словесників у досліджуваній проблемі, міри уваги, яка приділяється їй у практичній роботі, наявності чи відсутності системи роботи;

- виявлення рівня сформованості духовного світу учнів, розуміння змісту відповідних теоретичних понять, володіння уміннями і навичками аналізу духовного світу письменника, образу-персонажа, свого власного.

Під час проведення констатуючого зрізу проанкетовано 98 учителів, проаналізовано 912 учнівських анкет і 425 письмових робіт.

Аналіз результатів анкетування учителів засвідчив наявність значних труднощів у розумінні ними таких понять, як “духовний світ” (4% правильних відповідей), “національна самосвідомість” (34% правильних відповідей), відсутність певної системи роботи.

На основі аналізу наукової психолого-педагогічної літератури було розроблено дві групи критеріїв визначення рівня сформованості духовного світу особистості школяра:

1. Критерії, які допомагають визначити рівень теоретичних знань учня про духовний світ особистості та наявність практичних умінь і навичок застосовувати здобуті знання: уміння дати визначення поняття, розуміння його суті; кількість понять, якими оперує школяр під час аналізу духовного світу автора, героя літературного твору, реальної людини; уміння проаналізувати їхній духовний світ на основі “прочитання” жестів, мови, вчинків, характеристик і самохарактеристик.

2. Критерії, які дозволяють визначити рівень сформованості раціональної, почуттєвої та вольової сфер духовного світу школяра на основі аналізу їх “ключових” складників: рівень сформованості національної самосвідомості; місце волі, обов'язку, патріотизму, честі, самоповаги, гідності, гордості в ієрархії інших почуттів; наявність національного ідеалу; потреба у самовдосконаленні, бачення шляхів і конкретні дії у цьому напрямі.

На основі цих критеріїв визначено три рівні сформованості духовного світу особистості учнів:

До високого рівня сформованості духовного світу були віднесені учні, які вільно володіли понятійним апаратом, могли проаналізувати духовний світ як письменника і його героїв, так і свій власний та оточуючих, виявляли інтерес до цієї проблеми; характеризувались високим рівнем національної самосвідомості (знання мови, культури, історії українського народу, його психічних особливостей, місця серед інших народів; не тільки переживали, а й усвідомлювали зв'язок з етносом); мали національний ідеал та прагнули його наслідувати; обов'язок, воля, честь, гідність, самоповага, гордість, патріотизм посідали високе місце в їхній ієрархії почуттів; мали яскраво виражену потребу у самовдосконаленні, програму самовдосконалення, робили конкретні кроки в цьому напрямі.

Середній рівень: учень володіє понятійним апаратом, проте коло понять обмежене, є труднощі в розумінні їх значення; сприймає і розуміє духовний світ інших людей, може його охарактеризувати; має середній рівень розвитку національної самосвідомості (невиразно усвідомлює свою національну належність, хоча емоційно переживає цей зв'язок); має національний ідеал, але не прагне його наслідувати; “ключові” якості характеру не є пріоритетними в ієрархії почуттів; відчуває потребу, але не має програми самовдосконалення і не працює над цим.

Низький рівень: учень слабо володіє понятійним апаратом, не виявляє інтересу до духовного світу письменника, літературних героїв, інших людей, не може їх проаналізувати; має низький рівень національної самосвідомості (байдуже ставиться до своєї національної належності); “ключові” якості характеру займають низьке місце в ієрархії почуттів; не має національного ідеалу; не виявляє потреби у самовдосконаленні і не працює над цим.

Результати проведеного серед учнів констатуючого зрізу узагальнювалися за такими параметрами:

1. Розуміння учнями змісту теоретичних понять.

2. Наявність інтересу до проблеми, практичних умінь і навичок аналізу духовного світу.

3. Рівень сформованості раціональної сфери (розвиток національної самосвідомості, наявність національного ідеалу).

4. Рівень сформованості почуттєвої сфери (місце почуттів обов'язку, честі, гідності, самоповаги, гордості, патріотизму в ціннісній ієрархії особистості).

5. Рівень сформованості вольової сфери (усвідомлення важливості волі в характері людини, її місця в ціннісній ієрархії, дієвість ідеалу, конкретні кроки по самовдосконаленню).

За кожен з показників рівня сформованості духовного світу учень одержував від 3 до 5 балів: 3 бали - низький рівень, 4 бали - середній рівень, 5 балів - високий рівень. Загальна кількісна характеристика розраховувалась за формулою:

Р - рівень сформованості духовного світу,

Р = ,

де С - сума набраних балів,

К - кількість показників, що враховувались.

Результат від 4,5 до 5,0 балів вважався свідченням високого рівня сформованості духовного світу, від 3,6 до 4,4 - середнього, від 3,0 до 3,5 - низького.

Було встановлено, що високий рівень сформованості духовного світу особистості мали 6,9% учнів, середній - 29,6%, низький - 63,5%.

Констатуючий зріз дозволив зробити такі висновки:

1. Формування духовного світу особистості відбувається і в процесі її соціалізації. Однак без цілеспрямованої роботи школи, у тому числі й учителів-словесників, він не досягає свого логічного завершення.

2. Школярі не усвідомлюють духовний світ як цілісність, часто безпосередньо переносять риси характеру автора на його героїв, аналіз зводиться до переліку рис характеру без виділення сутнісних, стрижневих.

3. Учні відчувають труднощі у володінні термінологією, навичками аналізу духовного світу автора та образу-персонажа, самоаналізу.

У ході проведення формуючого експерименту форми і методи роботи учителя-словесника з досліджуваної проблеми розглядалися як методична система.

Це обумовлювалося системною природою не тільки духовного світу, а й художнього твору (О.С. Бушмін, Г.Д. Клочек, Л.І. Тимофєєв, М.Б. Храпченко). Як система все частіше починають розглядатися і навчальний та виховний процеси (М.О. Данилов, Т.А. Ільїна, Ф.П. Корольов, Ю.П. Сокольников, О.Д. Ярмоленко, Є.Л. Вокальчук та інші).

Компонентами цієї системи є:

1. Засвоєння учнями змісту морально-етичних та літературознавчих понять.

2. Вироблення практичних навичок володіння морально-етичними та літературознавчими поняттями, аналізу духовного світу письменника та образу-персонажа.

Відтак саме на них спрямовувалася увага під час проведення педагогічного експерименту.

Системотворчим фактором, який об'єднував усі компоненти в єдину систему, виступала мета вивчення української літератури під час проведення формуючого експерименту та зміст предмета.

Основним завданням учителя-словесника під час проведення формуючого експерименту було вироблення в учнів відповідних знань, умінь і навичок:

а) оволодіння змістом відповідних морально-етичних та літературознавчих понять;

б) засвоєння схеми аналізу духовного світу особистості;

в) розуміння залежності жестів, мови, вчинків, а часто й зовнішності письменника та його героїв від наповненості їхнього духовного світу;

г) навички аналізу духовного світу письменника та образу-персонажа на основі “розшифрування” жестів, мови, вчинків тощо;

д) уміння бачити автора у творі;

е) уміння розглядати художній твір як цілісність.

Знання, уміння і навички формувалися впродовж трьох послідовних, взаємопов'язаних етапів:

І етап - засвоєння змісту морально-етичних та літературознавчих понять, схеми аналізу духовного світу особистості; вироблення умінь встановлювати залежність між вчинками автора та його героїв і їхнім духовним світом; вироблення умінь визначати авторську позицію в творі; вироблення первісних умінь встановлювати залежність між змістом, формою художнього твору і особливостями духовного світу автора;

ІІ етап - систематизація морально-етичних та літературознавчих понять; вироблення умінь зв'язно будувати розповідь про духовний світ письменника та його героїв на основі аналізу їхніх слів, вчинків тощо; поглиблення умінь встановлювати залежність між змістом, формою художнього твору і особливостями духовного світу автора;

ІІІ етап - повна систематизація морально-етичних та літературознавчих понять; закріплення умінь аналізувати духовний світ письменника та його героїв; вироблення умінь аналізувати художній твір як цілісність.

У контрольних класах навчання проводилося за традиційною методикою, в експериментальних - за спеціально розробленою методичною системою.

На основі аналізу програм з української літератури та шкільних підручників, науково-методичної літератури було розроблено перелік теоретичних понять, якими повинен вміти оперувати школяр; таблицю можливостей курсу української літератури 9-11 класів для розкриття змісту теоретичних понять, аналізу характеру письменника, образу-персонажа; систему послідовного засвоєння морально-етичних понять; систему письмових робіт; пам'ятку для аналізу духовного світу письменника та образу-персонажа.

Для проведення формуючого експерименту розроблено й обґрунтовано чітку, логічну систему методів, прийомів та форм опрацювання навчального матеріалу, яка включала проблемне навчання, “повільне” і коментоване читання, випереджаючі завдання, диспут, бесіду, лекцію з елементами бесіди, самостійну та групову пошукову роботу.

У розділі на основі аналізу результатів формуючого експерименту доведено, що ці форми, методи і прийоми роботи на уроках літератури сприяють виробленню необхідних умінь і навичок аналізу духовного світу письменника та його героїв, формуванню духовного світу школярів.

Окремі елементи методичної системи апробувалися впродовж вивчення всього курсу української літератури 9-11 класів. За спеціально розробленою методикою повністю вивчалася творчість І. Багряного, Б. Лепкого, О. Ольжича, О. Теліги, У. Самчука, Гр. Тютюнника, Є. Маланюка.

Вибір творів цих авторів обумовлювався:

а) їхньою новизною для учителя і, отже, відсутністю нових методичних розробок;

б) виховним потенціалом творів;

в) художньою майстерністю автора в розкритті духовного світу своїх героїв;

г) жанровою своєрідністю.

Аналіз результатів формуючого експерименту підтвердив правильність висловленої гіпотези і обраного шляху, методів, прийомів формування духовного світу особистості школяра засобами літератури.

Так, показники розуміння поняття “духовний світ” в експериментальних і контрольних класах відповідно склали: повне розуміння - 35,6% і 18,4%, часткове - 47,3% і 44,4%, не розуміють цього поняття - 17,1% і 37,2%. Із 157 учнів експериментальних класів виявили повне розуміння змісту поняття “національна самосвідомість” 42,9%, часткове - 40,2%, нерозуміння - 16,9%. У контрольних класах (149 учнів) ці показники були відповідно 27,5%, 40,9%, 31,6%.

Оволодіння учнями змістом морально-етичних та літературознавчих понять, вироблення умінь і навичок аналізу духовного світу письменника, образу-персонажа, свого власного та своїх товаришів підвищують інтерес до цієї проблеми.

Свідчення цього - кількісне зростання вибору учнями тем письмових робіт, до формулювання яких входив термін “духовний світ” (Таблиця 1).

Таблиця 1

Кількість виборів тем письмових робіт, до формулювання яких входив термін “духовний світ”

	9 класи	10 класи	11 класи
Контрольні класи	3%	5%	9%
Експериментальні класи	4%	12%	22%

Учні контрольних класів, де навчання велося за традиційною методикою, давали або лише загальну характеристику творчості письменника, або зупинялися тільки на окремих проблемах. Відповідна термінологія вживалася рідко, розглядалися окремі складники духовного світу, а не його сутність.

Учні експериментальних класів показали вільне володіння термінологією, розуміння і вміння встановлювати залежність між духовним світом письменника і його творчістю, духовним світом героя і його вчинками. Художній твір розглядався ними як складна система зі своїми взаємозв'язками і взаємозалежностями.

Зміни відбулися в усіх трьох сферах духовного світу школярів. Так, зросла кількість ознак національної ідентифікації. Знизилась ”вага” таких ознак, як “запис у свідоцтві про народження”, “національність предків”, “Україна як місце проживання”, і збільшилась таких, як “знання історії, звичаїв, обрядів”, “природа”, “релігія”, “наявність рис українського національного характеру”, “зовнішність”.

Поглибилось розуміння учнями національного ідеалу.

Відзначення позитивних рис українського національного характеру вплинуло і на бачення його недоліків. Неприйняття індивідуалізму дало відповідно у контрольних й експериментальних класах 20% і 45% , егоїстичності - 47% і 58%, пасивності - 19% і 29%.

Важливість гідності в особистісній ієрархії почуттів засвідчили 40% учнів експериментальних класів і 35% контрольних, прагнуть її виховати 47% і 42%. Обов'язок назвали однією з найістотніших рис характеру 29% учнів експериментальних класів і 25% контрольних.

Безвольність викликає неприйняття в 45% учнів експериментальних класів і тільки 15% контрольних, прагнуть виховати волю відповідно 65% і 34%. Збільшилась в експериментальних класах кількість виборів значущості таких рис, як наполегливість, організованість, цілеспрямованість. Воля стала об'єктом аналізу в 64% письмових робіт учнів експериментальних класів і лише 41% контрольних. Співвідношення рівнів сформованості духовного світу особистості в експериментальних та контрольних класах представлено в таблиці №2.

Таблиця 2

Динаміка змін, що відбулися в духовному світі учнів контрольних та експериментальних класів

Рівні сформованості духовного світу особистості школяра
Контрольні класи (149 учнів)	Експериментальні класи (157 учнів)
Низький	Середній	Високий	Низький	Середній	Високий
83	55,7%	54	36,2%	12	8,1%	46	29,3%	81	51,6%	30	19,1%

Таким чином, і якісний, і кількісний аналіз результатів формуючого експерименту засвідчили ефективність розробленої методики.

Якщо в контрольних класах, де навчання проводилося за традиційною методикою, на високому рівні сформованості духовного світу знаходиться 8,1% учнів, то в експериментальних, де апробувалася розроблена методична система, їх 19,1%, на середньому рівні знаходяться відповідно 34,2% і 51,6%, на низькому - 55,7% і 29,3%.



ВИСНОВКИ

На основі результатів педагогічного експерименту було зроблено такі висновки:

1. Формування духовного світу особистості - це процес якісних змін в розумовій, почуттєвій і вольовій сферах, одними із “ключових” складників яких є: національна самосвідомість у розумовій сфері; обов'язок, гідність, честь, гордість, самоповага, патріотизм - у почуттєвій; цілеспрямованість, організованість, дисциплінованість - у вольовій сфері.

2. Найбільш сприятливим для формування духовного світу як цілісності є підлітковий і юнацький вік. Врахування психофізіологічних особливостей розвитку особистості, особливостей сприймання нею художніх творів, індивідуального характеру формування духовного світу є однією з обов'язкових умов успішного розв'язання порушеної проблеми.

3. Оволодіння прийомами і методами аналізу духовного світу письменника та його героїв у процесі вивчення української літератури допомагає школяреві сформувати узагальнений образ українця і українського національного ідеалу.

Ототожнення себе з цими образами, прагнення наслідувати ідеал і зумовлює зміни в духовному світі особистості.

4. У випадках, де йдеться про формування духовного світу школярів-неукраїнців, цей процес матиме свою специфіку.

Створення узагальненого образу українця також сприятиме національній ідентифікації особистості, але вже на основі не уподібнення, а розрізнення. З українського національного ідеалу братимуться риси, важливі для національної спільноти, представником якої є конкретний школяр.

Усе це забезпечуватиме формування його духовного світу. Хоча основна вага в цьому випадку рідної літератури.

Детальніший аналіз цих проблем вимагає окремого наукового дослідження.

5. Нагальною є потреба підвищення фахового рівня учителів-словесників щодо питань, пов'язаних з досліджуваною проблемою через публікації в пресі, введення відповідних спецкурсів у педагогічних вузах, на курсах підвищення кваліфікації, проведення семінарів, пропаганду передового педагогічного досвіду .

6. Значно активізувало б процес формування духовного світу особистості засобами літератури посилене акцентування уваги учителя на цій проблемі як головній меті вивчення літератури, включення до програм ряду літературознавчих термінів та морально-етичних понять, забезпечення можливості їх послідовного засвоєння учнями, постійна спрямованість уваги вчителя та учня на розкриття духовного світу письменника, героя художнього твору як цілісності в анотаціях до виучуваних творів та через систему завдань і запитань.

7. Проблема формування духовного світу особистості у процесі вивчення української літератури потребує подальшого аналізу.

Дисертація започатковує дослідження проблем формування духовного світу особистості у процесі вивчення української та зарубіжної літератур у школах національних меншин; створення експериментальних програм, написання експериментальних підручників; поглиблене дослідження процесу формування окремих складників духовного світу особистості засобами літератури.

Матеріал дисертаційного дослідження може бути використаний для розробки програм спецкурсів педагогічних вузів, інститутів післядипломної освіти з проблем формування духовного світу особистості засобами мистецтва слова.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях автора:

1. Фасоля А.М. Великий Учитель свого Народу : Вивчення творчості Уласа Самчука в середній школі (7-8; 10-11 класи): Посібник для вчителів, учнів, студентів. -Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2000. -96 с.

2. Фасоля А.М. Шлях до поета (Проблеми вивчення творчості Павла Тичини в школі) // Українська мова і література в школі. -1992. -№9-10. -С.14-21.

3. Фасоля А.М. Творчість Богдана Лепкого в школі // Дивослово. -1995. -№2. -С.54-63.

4. Фасоля А.М. Поетка вогненних меж (Творчість Олени Теліги як засіб формування духовного світу школяра) // Дивослово. -1996. -№11. -С.44-50.

5. Фасоля А.М. Формування духовного світу особистості школяра засобами літератури (Психолого-педагогічні основи формування духовного світу особистості) // Українська література в загальноосвітній школі. -1999. -№1. -С.22-24.

6. Фасоля А.М. Роман Уласа Самчука “Марія”: три варіанти одного уроку // Дивослово. -1999. -№3. -С.39-42.

7. Фасоля А.М. Українська людина на зламі століть і епох (Роман “Марія” Уласа Самчука в 11 класі) // Українська література в загальноосвітній школі. -1999. -№3. -С.16-21.

8. Фасоля А.М. Формування духовного світу школяра засобами літератури //Українська література в загальноосвітній школі. -2000. -№1. -С.51-57.

9. Фасоля А.М. Формування духовного світу школяра як методична проблема // Педагогічна наука: пошуки, здобутки, завдання: Матеріали звітної наукової конференції 22 - 24 квітня 1997р. / Інститут педагогіки АПН України. -К.: Педагогічна думка, 1997. -С.74-75.



АНОТАЦІЇ

Фасоля А.М.

Формування духовного світу особистості у процесі вивчення української літератури (9 - 11 класи). - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - Теорія і методика навчання (українська література). - Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2000.

Представлено теоретично обґрунтовану та експериментально перевірену систему роботи учителя-словесника з питань формування духовного світу особистості у процесі вивчення української літератури.

Встановлено, що оволодіння учнями змістом морально-етичних та літературознавчих понять, вироблення відповідних умінь і навичок самоаналізу, аналізу духовного світу письменника та його героїв сприяє формуванню узагальненого образу представника своєї національної спільноти, національного ідеалу. Процес ідентифікації з ними і зумовлює зміни в духовному світі особистості.

Дослідження дає конкретний матеріал для подальшого вдосконалення навчально-виховного процесу в школі.

Ключові слова: особистість, духовний світ, формування, раціональна сфера, почуттєва сфера, вольова сфера, національна самосвідомість, національний ідеал, методична система, активні форми і методи навчання.

Фасоля А.Н. Формирование духовного мира личности в процессе изучения украинской литературы (9 - 11 классы). - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - Теория и методика обучения (украинская литература). - Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2000.

Защищаются результаты теоретико-экспериментального исследования.

Формирование духовного мира личности рассматривается как процесс качественных изменений в рациональной, чувственной и волевой сферах, где одними из “ключевых” составляющих являются: национальное самосознание (рациональная сфера), чувства долга, чести, достоинства, самоуважения, патриотизма (чувственная сфера), дисциплинированность, организованность, целеустремленность (волевая сфера).

Разработаны критерии определения уровня сформированности духовного мира личности школьника, изучены теоретические условия его формирования средствами литературы.

Представлена теоретически обоснованная и экспериментально проверенная система работы учителя-словесника.

В ее основе последовательное трехэтапное овладение учащимися содержанием морально-этических и литературоведческих понятий; выработка умений и навыков анализа духовного мира личности, самоанализа, установления зависимости между духовным миром писателя, его героев и их поступками, рассмотрение художественного произведения как целостности.

Установлено, что овладение учащимися содержанием морально-этических и литературоведческих понятий, выработка соответствующих умений и навыков самоанализа, анализа духовного мира писателя и его героев содействует формированию обобщенного образа представителя национальной общности, национального идеала. Процесс идентификации с ними и обусловливает изменения в духовном мире личности.

Доказано, что построение учебного процесса на основе педагогики сотрудничества, обеспечение национальной направленности в работе учителя словесности, использование активных форм обучения (проблемное изучение художественного произведения, “медленное” и комментированное чтение, опережающие задания, диспут, беседа, лекция с элементами беседы, самостоятельная и групповая поисковая работа) способны в значительной степени активизировать этот процесс.

Результаты исследования дают конкретный материал для дальнейших разработок проблемы: раскрытия закономерностей формирования духовного мира личности в школах национальных меньшинств; анализа особенностей этого процесса во время изучения зарубежной литературы, других предметов школьного курса; исследования взаимозависимости и взаимообусловленности литературного развития школьника и уровня сформированности его духовного мира.

Ключевые слова: личность, духовный мир, формирование, рациональная сфера, эмоциональная сфера, волевая сфера, национальное самосознание, национальный идеал, методическая система, активные формы и методы обучения.

Anatoly M. Fasolіa

Formіng the spіrіtual world of a personalіty іn the process of studіng Ukraіnіan lіterature (9 - 11 forms). - Manuscrіpt

The dіssertatіon for the candіdate degree of pedagogіcal scіences іn specіalіty 13.00.02 - Theory and methodology of teachіng Ukraіnіan lіterature. - Іnstіtute of Pedagogіcs of the Academy of Pedagogіcal Scіences of Ukraіne, Kyіv,2000.

Theoretіcally grounded and experіmentally tested teachіng system of Ukraіnіan lіterature teacher on formіng the spіrіtual world of a personalіty іn the process of studіng Ukraіnіan lіterature іs gіven іn the manuscrіpt.

Іt was determіned that formed moral, ethіcal, lіterary notіons and correspondіng habіts and skіlls of self-analysіs, analysіs of a wrіter spіrіtual world and hіs heroes promote the formіng the generalіzed іmage of a representratіve of theіr natіonal communіty and natіonal іdeals. The process of іndentіfііcatіon wіth these іmages causes changes іn spіrіtual world of a person.

The research gіves a concrete materіal for further іmprovіng of educatіonal process іn schools.

Key words: personalіty, spіrіtual world, formіng, ratіonal sphere, sensual sphere, volіtіonal sphere, natіonal self-awareness, natіonal іdeal, methodologіcal system, actіve forms and methods of teachіng. Размещено на Allbest.ru