Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

АВТОРЕФЕРАТ

з теми: «Система морального виховання учнів загальноосвітніх шкіл Галичини (1900-1939 рр.)»

13.00.01. - загальна педагогіка та історія педагогіки

Щербяк Юрій Адамович

Івано-Франківськ - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Тернопільському експериментальному інституті педагогічної освіти. Асоціація навчальних закладів України недержавної форми власності.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Вихрущ Анатолій Володимирович,

Тернопільський експериментальний інститут педагогічної освіти, проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доцент Васянович Григорій Петрович, Львівський науково-практичний центр Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, завідувач відділу гуманітарної освіти.

кандидат педагогічних наук, доцент Костів Володимир Іларійович

Прикарпатський державний університет імені Василя Стефаника, доцент Науково-методичного центру "Українська етнопедагогіка і народознавство" АПН України.

Провідна установа: Інститут проблем виховання АПН України, м. Київ.

Захист відбудеться 20 жовтня 2000 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.01. у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57, ауд. 702 педагогічного факультету.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Прикарпатського . університету імені Василя Стефаника (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57).

Автореферат розісланий 19 вересня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради РЕГА О.С.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Об'єктивні зміни, що відбуваються в політичній, соціально-економічній, духовній сферах сучасного українського суспільства, зумовлюють потребу в нових підходах у педагогічній науці й практиці. У сучасних умовах розбудови незалежної держави найактуальнішою є проблема відродження національної системи освіти як передумови виховання нового покоління українців. Щоб реалізувати це завдання, потрібно реформувати систему національного виховання, яка сприяла б формуванню нового типу особистості, що успадкувала б найкращі традиції українського народу, оволоділа б високою культурою міжнаціональних відносин, була інтелектуально розвиненою, готовою до практичної діяльності в справі розбудови Української держави.

На особливу увагу заслуговує історія розвитку шкільництва і педагогічної думки в Галичині 1900-1939 рр., оскільки саме в цей період вдалося закласти теоретичні підвалини національної системи освіти та реалізувати основні наукові положення в практичній діяльності, пов'язаній з вихованням української молоді.

Дослідження розвитку системи національного шкільництва та освіти в Галичині дає підстави для висновку, що проблеми навчання і виховання української молоді опрацьовували такі визначні культурно-громадські діячі краю та відомі галицькі педагоги, як П. Біланюк, М. Галущинський, М. Грушевський, Ю. Дзерович, В. Левицький, О. Макарушка, С. Перський, І. Раковський, І. Ющишин, Л. Ясінчук та ін. Їх педагогічні ідеї збагатили національно-культурну спадщину українського народу, доповнили національну педагогічну думку новими концепціями виховання.

Серед сучасних учених, які у своїх наукових працях розглядали окремі аспекти, пов'язані із системою морального виховання учнів шкіл Галичини, слід назвати В. Васьковича, Т. Завгородню, І. Курляк, М. Стельмаховича, Б. Ступарика (досліджували розвиток системи національного шкільництва Галичини кінця ХІХ- початку ХХ ст.); Г. Білавич, Ж. Ковбу, К. Кондратюк, Р.Кучера, (вивчали діяльність культурно-просвітницьких товариств на території галицького краю); І. Андрухіва, Р. Расевича, Б. Трофим'яка, (узагальнювали досвід навчально-виховної роботи українських молодіжно-спортивних організацій); А. Вихруща, В. Карагодіна, І. Мищишин, Н. Опалко, (аналізували роль церкви в процесі морального виховання учнівської молоді); М.Барну, Д. Герцюка, Н. Сабат, (вивчали особливості підготовки вчителів до організації процесу морального виховання учнів); С. Гончаренка, В. Костіва, А. Макаренка, В. Сухомлинського, (обґрунтували теоретичні засади і механізми морального виховання). моральний виховання школа галичина

Актуальність, практичне значення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження - ”Система морального виховання учнів загальноосвітніх шкіл Галичини (1900-1939 рр.)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з проблематикою наукових досліджень Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти “Закономірності розвитку освітніх систем”.

Мета і задачі дослідження: дослідити систему морального виховання учнів шкіл Галичини 1900-1939 рр. на предмет виявлення тенденцій її розвитку під впливом соціально-економічних, політичних і культурно-національних факторів.

Відповідно до мети дослідження було визначено його головні завдання:

- дослідити організацію морального виховання учнів загальноосвітніх шкіл у навчальному процесі;

- виявити тенденції морального виховання учнів у позашкільній діяльності;

- вивчити особливості підготовки вчителів до керівництва процесом морального виховання учнів.

Об'єкт дослідження - процес морального виховання учнів у загальноосвітніх школах України.

Предмет дослідження - розвиток системи морального виховання учнівської молоді Галичини (1900 - 1939 рр.).

Для розв'язання поставлених завдань було використано такі методи дослідження: хронологічний, аналіз, синтез, теоретичного узагальнення і порівняння історичних фактів, подій, педагогічних явищ; систематизації та класифікації архівних джерел, довідково-інформаційних матеріалів і літератури.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному аналізі мети, змісту і форм системи морального виховання учнів упродовж 1900-1939 рр. Висвітлено теоретичні аспекти морального виховання учнів, що сприяли інтелектуальному та духовному розвитку шкільної молоді. Вперше виявлено найважливіші тенденції, характерні для навчально-виховного процесу шкіл Галичини в досліджуваний період. Введено в науковий обіг нові документи, історичні факти, що дають змогу створити об'єктивне цілісне уявлення про стан виховного процесу в краї.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження слугуватимуть джерелом для розробки спецкурсів з педагогіки, створення навчальних і методичних посібників, сприятимуть збереженню і популяризації історико-педагогічного досвіду. Окремі елементи дисертації можуть бути використані науковцями, які досліджують питання розвитку шкільництва і педагогічної думки Галичини, а також у викладацькій діяльності.

Апробацію результатів дослідження здійснено в публікаціях автора, шляхом доповідей та обговорень на засіданнях кафедри історії педагогіки Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти, у виступах на міжвузівських науково-практичних конференціях: “Розвиток творчої особистості ліцеїста” (Тернопіль, 1997 р.), “Психолого-педагогічні основи розвитку творчих здібностей особистості” (Тернопіль, 1998 р.), “Організація навчально-виховного процесу в гімназіях” (Тернопіль, 1998 р.), а також у авторській книжці “Система морального виховання учнів у школах Західних областей України (1900-1939 рр.)” (Тернопіль, 1999 р.).

Основні результати дослідження висвітлені у семи публікаціях: 1 посібнику та 6 статтях.

Структура дисертації. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них і загальних висновків, списку джерел та основної використаної літератури. Загальний обсяг дисертації становить 218 сторінок: основна частина - 175 сторінок, список використаної літератури містить 235 джерел, є також 20 додатків.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано завдання, обрано методи дослідження, розкрито наукову новизну, з'ясовано практичне значення роботи, наведено відомості про їх апробацію, викладено зміст основних положень, що виносяться на захист.

У першому розділі - “Моральне виховання учнів у загальноосвітніх школах Галичини” - проаналізовано стан українського шкільництва та освіти в Галичині на початку ХХ ст., суспільно-політичні та соціально-економічні передумови розвитку системи морального виховання в досліджуваний період як важливого чинника національно-культурного відродження краю, а також особливості підготовки вчителів до керівництва процесом морального виховання учнів.

Під час дослідження проблеми морального виховання учнів у навчально-виховному процесі в загальноосвітніх школах Галичини в першій половині ХХ ст. на основі аналізу архівних матеріалів, статей педагогічного змісту, наукових праць відомих галицьких учених, спогадів випускників і вчителів навчально-освітніх закладів краю з'ясовано, що питання, пов'язані з навчанням і вихованням українських школярів відігравали істотну роль у суспільно-громадському та культурно-освітньому житті.

Аналіз навчально-виховного процесу в середніх школах дає підставу стверджувати, що його організація повністю відповідала вимогам національного шкільництва краю в першій половині ХХ ст. Результати дослідження свідчать, що національна система українського шкільництва, використовуючи в педагогічній практиці різноманітний арсенал навчально-виховних засобів, сприяла розвитку інтелектуальних, фізичних і духовних здібностей учнівської молоді, застосовувала оригінальні форми і методи їх практичної реалізації, зокрема, організовувала самоосвіту учнів; залучала їх до найпростіших форм кооперативного руху; передбачала складання науково доцільних і педагогічно обґрунтованих навчально-виховних планів з використанням так званих “виховних кличів”, що формували в учнів моральні якості особистості та сприяли добрій поведінці в школі; впроваджувала учнівське самоврядування. Сказане дає підстави стверджувати, що навчально-виховний процес у загальноосвітніх школах галицького краю забезпечував справу морального виховання учнів на високому рівні.

Під час дослідження проблеми проаналізовано стан підготовки вчителів до керівництва навчально-виховним процесом, оскільки кваліфікація педагога великою мірою визначала якість освіти і рівень навчання та виховання. З'ясовано, що підготовка фахівців в учительських семінаріях була під особливим контролем з боку української громадськості краю.

Неабияку роль у досліджуваному аспекті проблеми відігравали й тогочасні наукові розробки галицьких педагогів, спрямовані на допомогу вчителям у розв'язанні завдань виховання шкільної молоді (Ю. Богданів, М. Галущинський, В. Жизневський, І. Казанівський, О. Макарушка, Д. Малинівський, І. Ющишин).

Безперечно, що діяльність таких авторитетних учительських товариств як “Взаїмна Поміч Українського Вчительства” та “Учительська Громада” також позитивно впливала на розвиток національної школи Галичини на початку ХХ ст. Вони об'єднували навколо себе свідому українську інтелігенцію краю, опікувалися підвищенням фахового рівня, національною свідомістю, матеріальним становищем і моральними якостями особистості народного вчителя.

У другому розділі - “Зміст, форми і методи морального виховання учнівської молоді в позашкільних закладах” - висвітлено питання, пов'язані з діяльністю учнів у позашкільних закладах, що були невід'ємною складовою загального національного шкільництва краю, а також охарактеризовано роль церкви в моральному вихованні підростаючого покоління.

З'ясовано, що позашкільна діяльність учнів мала навчально-педагогічне спрямування і характеризується використанням культурно-виховних можливостей сім'ї, культурно-освітніх закладів і позанавчальних осередків, літератури та самоосвітніх гуртків. Усі вони позитивно впливали на дітей, у плані становлення високоморальної особистості.

В розділі доведено, що в процесі опитування учнів середніх шкіл досліджуваного періоду:

- кожен другий український школяр найкраще проводив своє дозвілля читаючи книжку;

- 71% учнів не уявляло свого життя без читальні;

- близько 70% хлопців і дівчат віддавали перевагу родинному, отже, християнському способу життя перед самотньо-егоїстичним.

Наслідки опитування свідчать про високий рівень інтелектуальних здібностей і велике прагнення учнівської молоді до здобуття нових знань, а також про стійкий моральний потенціал школярів, що спонукало українську громадськість краю до розвитку національної школи, збереження віри, культури, традицій і мови свого народу.

Результати дослідження переконують, що важливим чинником морального виховання учнів у позашкільній діяльності була церква. У важких соціально-політичних умовах українська греко-католицька церква (УГКЦ), очолювана митрополитом А.Шептицьким, взяла на себе моральну, духовну та політичну відповідальність за збереження етнічної самобутності українського населення краю.

У дисертації з'ясовано, що на початку ХХ ст. в церковних колах галицького краю виникла ідея заснувати парафіяльні читальні та бібліотеки товариства “Скала”, яке ставило за мету поширювати та поглиблювати освіту й культуру серед українського народу, пропагувати релігійно-моральний спосіб життя на засадах св. католицької церкви. Доведено думку, що читання католицьких видань товариства “Скала” сприяло утвердженню в шкільної молоді моральних засад, розширювало їх світогляд, поповнювала християнські знання, зміцнювало у вірі, вчило шанувати церкву і розуміти релігійну науку.

Дослідження підтвердило, що суттєвим чинником у розв'язанні морально-етичної проблеми була особа священика, який за своїм значенням і завданням стояв поряд з учителем, вихователем у народній школі. Катехитична діяльність священика спрямовувалася на утвердження високоморальних ідеалів учнівської молоді.

Для поліпшення професійної діяльності вчителів-катехитів вагоме значення мали праці відомих діячів краю: А. Абрамовича, І. Бартошевського, Ю. Дзеровича, Ю. Гірняка, Е. Гузара. У дисертації показано, що катехитична діяльність українських священиків на уроках релігії в школі, допомагала реалізувати виховні завдання, що їх ставило перед собою національне шкільництво Галичини в справі морального виховання учнів.

У реалізації ідеї морального виховання учнів шкіл краю велику роль відіграла діяльність Марійських товариств на території Галичини. Її аналіз дає підставу стверджувати, що Марійські Дружини допомагали українській громадськості популяризувати християнські ідеї та мораль серед учнівської молоді, підносити їхню релігійно-національну свідомість, виробляти типовий образ української дівчини, яка мала бути прикладом для наслідування українською молоддю галицьких шкіл. Їх діяльність сприяла розвитку ідеї співпраці світських осіб із духовенством краю в плані розв'язання проблем морально-релігійного змісту, що позитивно позначилося на навчально-виховному процесі учнів у національній школі Галичини.

У досліджені проаналізовано особливості організації та діяльності молодіжних гуртків Католицької Акції Української Молоді (КАУМ), що відіграли найпомітнішу роль у справі морально-релігійного виховання української шкільної молоді. Доведено, що святкування КАУМ великого ювілею з нагоди 1900 роковин смерті Ісуса Христа на Голгофі, який відбувся 7 травня 1933 р. у Львові, було вагомим поштовхом до формування в шкільної молоді релігійно-національної свідомості.

У розділі з'ясовано, що головними завданнями КАУМ були:

- організаційні - об'єднати українську молодь в єдину католицько-релігійну організацію;

- релігійно-церковні - зберегти українську молодь для Христової церкви, спонукати її до виконання християнських обов'язків;

- виховні - показати молоді напрям доброго виховання й освіти, доповнити в парафіяльних гуртках виховну роботу родини, церкви і школи;

- суспільно-громадські - допомагати галицькій молоді в різних ситуаціях, зокрема у виборі професії, у разі нещасних випадків, у влаштуванні сімейного життя.

У третьому розділі - “Практика морального виховання учнівської молоді в культурно-просвітніх товариствах і молодіжно-спортивних організаціях Галичини”- проаналізовано діяльність національних товариств “Просвіта”, “Рідна Школа”, “Відродження”, “НТШ”, а також українських організацій “Пласт”, “Сокіл”, “Січ”, “Луг” у питаннях морально-виховного змісту.

З'ясовано, що реалізовані товариством “Просвіта” нові форми освітньої діяльності, зокрема концепція просвіти, збагатили українську школу новими методами організації навчально-виховного процесу. Створення об'єднань “Молода Просвіта”, членами якої були представники української шкільної молоді, мало сприяти тому, щоб підростаюче покоління виховувалося на високих моральних засадах. Членство в молодіжному “Дорості” давало змогу учнівській молоді вивчати фольклор, етнографію, історію, культуру, мову рідного народу. Результати досліджень свідчать, що культурно-просвітницька робота товариства “Просвіта” проводилася здебільшого в читальнях, на які покладали відповідальність за позитивне розв'язання проблем морального виховання молоді.

У дисертації показано, що цілеспрямований навчально-виховний процес у молодіжних гуртках “Доросту” товариства “Рідна Школа” сприяв розвитку духовних і фізичних сил галицьких учнів, поглибленню їхніх фахових знань, формуванню особистих якостей характеру, заохочував до самостійної праці. Створення дитячих садків, захоронок задовольняло потреби українського дошкілля, а організація найрізноманітніших курсів підготовки до навчання в середніх школах і навчання неграмотних, давало змогу всім бажаючим здобувати нові знання. Скликання товариством педагогічних і науково-методичних конференцій, з'їздів забезпечувало науковий підхід до розв'язання питань морального виховання учнів.

Підсумовуючи діяльність товариства “Відродження” та його вплив на організацію навчання і виховання галицької шкільної молоді в зазначений період, з'ясовуємо, що в процесі роботи воно акцентувало увагу української громадськості краю на вжиття радикальних заходів для впровадження здорового способу життя та відмови від шкідливих звичок. За допомогою української національної преси товариство проголосило лютий місяцем протиалкогольної пропаганди, а вересень - часом проведення плебісцитових акцій, спрямованих на ліквідацію корчмів серед українського населення краю. Організовуючи в навчально-освітніх закладах протиалкогольні гуртки, покликані виховувати фізично здорове і морально стійке підростаюче покоління, національне шкільництво Галичини збагатилося новими методами навчально-виховного процесу в справі морального виховання учнівської молоді. Із звітів товариства “Відродження” дізнаємося, що станом на 1934 р. воно мало 27 філій, 135 гуртків і 21 гурток молоді, в яких було близько 6000 членів.

Значний внесок у розвиток системи морального виховання учнів зробило й Наукове товариство ім. Шевченка (НТШ), якому вдалося піднести національну науку, освіту та культуру до світового рівня. Завдяки цілеспрямованим заходам НТШ змобілізувало найвидатніші наукові сили України (Д. Багалій, Ф. Вовк, В. Гнатюк, І. Горбачевський, М. Грушевський, О. Колесса, А. Кримський, М. Сумцов, І. Франко та ін.) до культурно-просвітницької та навчально-освітньої праці, яка була спрямованої на розв'язання питань, пов'язаних із навчанням і вихованням підростаючого покоління. Проводячи селекційну роботу, товариство НТШ заохочувало студентську молодь до наукових знань, таким чином готуючи міцний ґрунт для розвитку вітчизняної вищої школи і науки. Відстоюючи інтереси галицьких українців у справі становлення і розвитку національного шкільництва краю, товариство видавало наукові, художні, популярні книжки та шкільні підручники, заснувало бібліотеку і музей, утримувало книгарню і друкарню, організовувало з'їзди вчених і наукові конференції, що сприяло утвердженню української педагогічної системи виховання й навчання учнівської молоді.

У розділі висвітлено діяльність таких молодіжно-спортивних товариств, як “Пласт”, “Сокіл”, “Січ”, “Луг” на західно-українських землях у першій половині ХХ ст. Аналіз їхніх заходів переконує, що в розв'язанні поставлених завдань і мети вони прагнули виховати національно свідомого, фізично здорового громадянина свого народу, прищепити і розвинути моральні якості, на основі християнсько-етичних норм, підготувати українську шкільну молодь до усвідомлення власної ролі та свого місця в період національного відродження галицького краю, сприяти пропагуванню ідей, спрямованих на захист української мови, національної школи, рідної історії та культури народу, збагатити українську педагогічну науку новими методами організації навчально-виховного процесу в галицьких школах.

На основі аналізу архівних документів, періодичної преси досліджуваного періоду з'ясовано, що кожна з організацій молодіжного руху Галичини в процесі своєї діяльності використовувала своєрідний і різноманітний арсенал навчально-виховних засобів, які сприяли досягненню поставленої мети.

Проведене історико-педагогічне дослідження дає змогу зробити такі висновки.

Система морального виховання учнів у Галичині досліджуваного періоду формувалася під впливом суспільно-політичних, соціально-економічних, культурно-освітніх процесів, що відбувалися в краї в період національного відродження. Більшість населення краю була переконана, що тільки за умови організації власної системи шкільництва можна сподіватися на позитивне розв'язання завдань морального виховання учнівської молоді.

Українські школи, як свідчить аналіз навчально-виховного процесу, багато зробили для формування в учнів морально-етичних норм поведінки, сприяли розвитку інтелектуальних, фізичних, творчих і духовних здібностей молоді. Цілеспрямований підхід до справи навчання і виховання дітей сприяв тому, що вони виховали плеяду відомих культурно-громадських діячів краю, які зробили вагомий внесок у розвиток не тільки національної, а й світової науки, культури і мистецтва.

На думку галицьких педагогів (П. Біланюк, Ю. Богданів, М. Галущинський, Ю. Дзерович, В. Жизневський, В. Левицький, О. Макарушка, І. Ющишин), виховання повинно бути:

- моральним: намагатися виробити моральні якості особистості;

- природним: враховувати психологічні особливості школярів;

- прогресивним: відповідати вимогам тогочасного розвитку суспільства та новітнім ідеям людства;

- реальним: налаштовувати учнів на реальне сприйняття дійсності, виховувати на ідеях Добра, Краси та Справедливості;

- правдивим: формувати позитивні риси характеру - чесність, працелюбність; викорінювати негативні - брехливість, лінивство;

- цілеспрямованим: вимагати взаємодії всіх педагогічних засобів для досягнення мети виховання, узгоджувати діяльність батьків, школи та церкви;

- релігійним: базуватися на вченні та етиці християнської моралі;

- національним: виховувати патріотичні почуття любові до національної культури, традицій і мови;

- розсудливим: відповідати запропонованим методам навчально-виховного процесу;

- статевим: враховувати фізіологічні, психологічні і розумові особливості школярів;

- творчим: розвивати інтелектуальні і духовні здібності учнів, спонукати їх до самоосвіти та самовиховання.

Виходячи з розуміння моральної вихованості як цілісної системи, яка за класифікацією В. Костіва включає першу підсистему - підсистему внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції поведінки особи, що відображає мікросвіт особи, її натуральні, природні якості, кінцевим результатом функціонування якої є соціальні якості - моральні дії - стосунки; другу підсистему, що характеризує мезосистему даного явища, - моральне ставлення особи до Бога і світу, життя і смерті, Батьківщини та інших країн, загальнонародного надбання і природи, суспільних груп, праці людей, до себе як можливість функціонування у вигляді регулятивної системи, що виявляється через актуальну моральну діяльність і можливість розвитку моральних якостей; третю підсистему, що відображає специфіку макросистеми, - моральні якості і моральну спрямованість особи як дві лінії якісної характеристики моральної вихованості, можна стверджувати, що незважаючи на відсутність чіткого визначення поняття “моральне виховання” учнів у галицькій педагогічній думці початку ХХ ст., в теорії і практиці досліджуваного періоду переважав системний підхід, який проявлявся в тому, що моральне виховання здійснювалося на національному ґрунті шляхом засвоєння національних норм і традицій, багатої духовної культури народу, тих моральних норм і якостей, які були регуляторами взаємовідносин у суспільстві, при узгодженні дій і вчинків людей.

Повсякденну увагу в системі морального виховання учнів Галичини приділяли позашкільній діяльності учнівської молоді, що включала великий за обсягом і різноманітний за змістом спектр навчально-виховних та культурно-просвітницьких заходів, які заохочували українських школярів до самоосвіти й самовиховання. Завдяки вміло дібраним формам і методам позашкільної діяльності, українська шкільна молодь залучалася до культурно-громадської роботи та брала активну участь у суспільно-корисній праці. Розглянуті аспекти позашкільної діяльності учнів галицьких шкіл, зокрема родинне виховання, домашнє навчання, позашкільні освітні заклади, театр, бібліотеки, самоосвітні гуртки, різноманітна література і часописи, були одним з головних чинників успішного розв'язання питань, пов'язаних з проблемою морального виховання учнів. Можна констатувати, що галицький край створив ефективну систему позашкільної навчально-виховної роботи.

Велике значення у виховному процесі займала церква, що завжди була найбільшою і найвпливовішою організацією в суспільно-громадському житті західних українців. Завдяки її заходам в краї організовано мережу парафіяльних бібліотек і читалень товариства “Скала”, які пропагували ідеї християнського вчення, розповсюджували відповідну літературу серед учнівської молоді. Церква піднесла значущість особи священика в культурно-громадському і навчально-освітньому житті українського народу, спрямовувала його катехитичну діяльність, акцентовану на розв'язання проблем виховання галицької шкільної молоді. Засновані церквою молодіжні товариства Католицька Акція Української Молоді та Марійські Дружини докладали максимум зусиль, щоб виростити покоління юних галичан з притаманною їм релігійно-національною свідомістю. Таким чином, поряд із родиною і школою, церква посідає відповідальне місце у виховному полі шкільної системи.

Дослідження діяльності українських культурно-просвітницьких товариств Галичини, зокрема “Просвіти”, “Рідної Школи”, “Відродження”, “НТШ”, підтверджує їх істотний вплив на позитивне розв'язання справи морального виховання учнівської молоді. У процесі своєї роботи вони:

- були ініціаторами національно-культурного відродження краю і формували своєрідну ідеологію боротьби українського народу за відстоювання національних інтересів у соціально-економічному, політичному та культурно-просвітницькому напрямах розвитку суспільства;

- цілеспрямовано здійснювали навчально-виховний процес у молодіжних об'єднаннях і гуртках, що сприяло формуванню нового покоління української молоді, яка була виразником програмних засад національних товариств у справі морального виховання;

- активізували видавничу діяльність національної преси і літературних осередків, що були барометром культурно-громадського життя краян і пропагували українську мову, традиції та вірування народу;

- реалізовували нові форми освітньої діяльності, що озброїли українську педагогічну школу новими методами організації навчально-виховного процесу;

- організовували педагогічні та науково-методичні конференції, з'їзди, конгреси, що створювали умови для наукового підходу до розв'язання питань, пов'язаних з навчанням і вихованням учнівської молоді;

- закладали підвалини системи національної освіти та шкільництва Галичини, створюючи різноманітні навчально-освітні заклади, курси, гуртки, які забезпечували вільно-творчий розвиток особистості шкільної молоді.

Такі завдання, пов'язані з моральним вихованням учнівської молоді, ставили перед собою й молодіжно-спортивні організації українців галицького краю “Пласт”, “Сокіл”, “Січ”, “Луг”. Своїми справами вони забезпечували виховання національної свідомої, фізично здорової молодої людини, яка втілювала моральні якості особистості, характерні для етичних норм християнського вчення. Застосовуючи в процесі діяльності нові підходи і методи навчально-виховного процесу (“іспити”, “сходини”, “гутірки”, “здвиги”, “виховні кличі”), ці організації зуміли наповнити його національним змістом, сформувати новий тип українського характеру, запозичуючи водночас історичний досвід рідного народу, багатство його культури і народних традицій.

Велику роль у розвитку системи морального виховання учнів відігравала особа вчителя, фаховій підготовці, національній свідомості та моральним якостям якого надавала першорядного значення. Про те, що підготовку педагогів до керівництва процесом морального виховання було організовано на належному рівні, свідчать виконані галицькими педагогами дослідження з питань методики виховання, а підготовлені ними рекомендації з питань виховної роботи занять у школі були високо оцінені науковцями західних країн.

Вивчення досвіду морального виховання учнів Галичини переконує, що він є важливим джерелом збагачення теорії і практики навчально-виховного процесу молоді в сучасних умовах. Раціональне використання педагогічних досягнень галицьких українців сприятиме перетворенню сучасної школи в навчально-освітній заклад, що виховуватиме патріотів своєї батьківщини, гідних представників свого народу, здатних примножити його духовні та національно-культурні надбання.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Щербяк Ю.А. Система морального виховання учнів у школах західних областей України (1900-1939 рр.) - Тернопіль: Парадіс, 1999. - 205 с.

2. Щербяк Ю.А. Моральне виховання молоді в гуртках “Молодої Просвіти”// Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія педагогіка. - Тернопіль. - 1999. - №6. - С.26-30.

3. Щербяк Ю.А. Значення катехитичної діяльності українських священиків Галичини першої половини ХХ століття у справі морального виховання учнівської молоді// Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія педагогіка. - Тернопіль. - 2000. - №1. - С.52-54.

4. Щербяк Ю.А. Книга як засіб морального виховання учнівської молоді Галичини на початку ХХ ст.// Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія педагогіка. - Тернопіль. - 2000. - №2. - С.39-41.

5. Щербяк Ю.А. Розвиток творчих здібностей учнів у виховній роботі // Освітянин. - 1998. - № 2. - С.8-10.

6. Щербяк Ю.А. Гуманістичний характер діяльності Тернопільської гімназії (першої половини ХХ століття) // Освітянин. - 1998. - № 6. - С. 17-19.

7. Щербяк Ю.А. Роль “утраквістичних” шкіл в асиміляційній політиці польської держави в Галичині на початку ХХ ст. // Славістичні записки. - 1999. - №1. - С. 74-76.

Анотація

Щербяк Ю.А. Система морального виховання учнів загальноосвітніх шкіл Галичини (1900 -1939 рр.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01.- загальна педагогіка та історія педагогіки. - Прикарпатський університет імені В.С.Стефаника, Івано-Франківськ, 2000.

Досліджено систему морального виховання учнів загальноосвітніх шкіл Галичини в 1900-1939 рр. в контексті суспільно-політичного, соціально-економічного та культурно-освітнього розвитку краю. Проаналізовано внесок українських діячів у розробку і втілення в навчально-виховний процес ідей морального виховання.

Основні результати, положення й висновки дослідження можуть бути використані науковцями, педагогами в реалізації сучасних завдань реформування освіти в Україні, сприятимуть збереженню і розповсюдженню історико-педагогічного досвіду.

Ключові слова: моральне виховання, навчально-виховний процес, українське шкільництво, вчитель.

Аннотация

Щербяк Ю.А. Система нравственного воспитания учащихся общеобразовательных школ Галичины (1900 -1939 гг.) - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01. - общая педагогика и история педагогики. - Прикарпатский университет имени В.С. Стефаника, Ивано-Франковск, 2000.

Исследована система нравственного воспитания учащихся общеобразовательных школ Галичины в 1900-1939 гг. в контексте общественно-политического, социально-экономического и культурно-просветительского развития края. В работе анализируется вклад украинских культурно-просветительских деятелей в разработку и внедрение в учебно-воспитательный процесс идеи нравственного воспитания.

В первом разделе “Нравственное воспитание учащихся в общеобразовательных школах Галичины” исследованы особенности развития украинской школы и образования в Галичины начала ХХ в., раскрыты общественно-политические и социально-экономические предпосылки системы нравственного воспитания в исследуемый период как действительного фактора национально-культурного возрождения края, а также подготовки учителей к руководству процессом нравственного воспитания учащихся. В соответствии с анализом названого процесса установлено, что организация учебно-воспитательной работы в средних школах Галичины полностью соответствовала требованиям национальной школы края в первой половине ХХ в.

Особое внимание уделено освещению вопроса подготовки учителей к руководству учебно-воспитательным процессом, поскольку квалификация специалиста существенно влияет на качество образования, уровень обучения и воспитания.

Во втором разделе “Содержание, формы и методы нравственного воспитания учащихся во внешкольных заведениях” рассматриваются особенности внешкольной деятельности детей, которая включала разносторонний по содержанию спектр учебно-воспитательных и культурно-просветительских мероприятий и побуждала учащихся к самообразованию и самовоспитанию.

Рассматриваемые аспекты внешкольной деятельности учащихся Галичины, в частности семейное воспитание, внешкольные учебные заведения, театр, библиотеки, самообразовательные кружки, разнообразная литература, были одним из главных факторов успешного решения проблемы нравственного воспитания школьников.

Большое внимание в диссертационном исследовании уделено церкви, которая была влиятельной организацией в общественно-политической жизни западных украинцев. Благодаря ее заботам, организована сеть приходских библиотек, которые пропагандировали идеи христианского учения, распространяли соответствующую литературу среди учащейся молодёжи. Церковь способствовала усилению влияния личности священника в культурно-общественной, учебно-просветительской жизни украинского народа, направляла его катехизическую деятельность на решение проблем воспитания школьной молодежи.

В третьем разделе “Практика нравственного воспитания учащихся в культурно-просветительских обществах и молодежно-спортивных организациях Галичины” основное внимание сконцентрировано на освещение деятельности национальных обществ “Просвита”, “Ридна Школа”, “Видродження”, “НТШ” и таких украинских организаций, как “Пласт”, “Сокил”, “Сич”, “Луг” в вопросах нравственно-воспитательного содержания. Тщательный комплексный анализ опыта работы упомянутых культурно-просветительских обществ дал возможность четко определить содержание, основные направления, формы, методы и средства нравственного воспитания украинской молодежи. Наряду с разносторонним и гармоническим воспитанием духовно богатых, высоконравственных личностей большое внимание уделялось формированию их национального сознания, достоинства, патриотизма, развитию интеллекта и мировоззрения. Целеустремленный учебно-воспитательный процесс, организованный в молодежных объединениях и кружках культурно-просветительских обществ края, способствовал подготовке нового поколения украинской молодежи к решению программных положений, связанных с нравственным воспитанием учащихся.

Используя оригинальные подходы и методы учебно-воспитательного процесса, они сумели наполнить его национальным содержанием, сформировали новый тип украинского характера, обогатили украинскую педагогическую школу специфическими разработками, посвящёнными проблемам нравственного воспитания учащихся.

Материалы исследования могут быть использованы учёными, педагогическими работниками в реализации современных задач реформирования образования в Украине, будут способствовать сохранению и популяризации историко-педагогического опыта.

Ключевые слова: нравственное воспитание, учебно-воспитательный процесс, украинская школа, учитель.

The summary

Y. Shcherbiak. The System of Moral Breadiry of Pupils at comprehensive secondary schools in Galichyna (1900-1939's.) - Manuscript.

The thesis for a Candidate of pedagogiks'degree, specialty: 13.00.01.- the theory and history of the pedadodics. The V.Stefanyk Prykarpatskyj University, Ivano-Frankivsk, 2000.

The System of Moral Breadiry of Pupils at comprehensive secondary schools in Galichyna in 1900-1939's was investigated in context of community-political, social-economical and cultural-educational development of the land. The contribution of Ukrainian culture-educational figures in elaboration and introduction in the process of teachiry-breadiry the idea of moral predatory is studied and generalized.

The results, concepts and conclusions drawn from the thesis may by scientists and educators in performing contemporary tasks in reforming education system in Ukraine, they also can help in collecting and transferring of historical and pedagogical experience.

Key words moral breadiry: moral breadiry, educational-breadiry process, Ukrainian school, teacher.

Размещено на Allbest.ru