Для вирішення поставлених у дослідженні завдань та перевірки вихідних припущень були використані такі методи: аналіз психолого-педагогічної, методичної та спеціальної літератури й документації за темою дослідження; вивчення, аналіз та узагальнення передового педагогічного досвіду з питань ефективного використання ТЗН; діагностичні методи (анкетування, бесіди, самооцінка); обсерваційні методи (спостереження, самоспостереження); практичний метод (метод експертних оцінок); експеримент (констатуючий, формуючий); методи статистичної обробки одержаних результатів.

Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка й складалася з декількох етапів. На першому етапі (1993-1995 рр.) вивчалася проблема використання технічних засобів у педагогічній теорії та практиці, аналізувався досвід роботи викладачів університету та вчителів середньої школи; визначалися сутність і структура готовності майбутніх учителів до використання ТЗН, встановлювалися основні критерії та рівні сформованості цієї важливої ланки педагогічних умінь сучасного вчителя. На другому етапі (1996-1997 рр.) здійснювалася експериментальна перевірка гіпотези дослідження в процесі організованої дослідної роботи, яка складалася з таких компонентів: а) розробка програми та змісту спецкурсу "ТЗН у навчально-виховному процесі початкової школи"; б) підготовка експериментального навчального посібника з ТЗН для майбутніх учителів І-ІІІ класів; в) проведення формуючого експерименту на базі КДПУ ім. В.Винниченка; г) аналіз результатів дослідження. На третьому етапі (1998-1999 рр.) результати дослідження впроваджувалися в університетську практику, уточнювалися педагогічні умови, за яких процес підготовки студентів до застосування ТЗН є ефективним. Під час аналізу результатів експерименту й формулювання загальних висновків ураховувався досвід роботи автора (1983-1999 рр.) у лабораторіях ТЗН.

Наукова новизна. Наукова новизна дослідження полягає у створенні моделі оволодіння ТЗН майбутніми вчителями молодших класів; теоретичному обґрунтуванні та апробації вдосконаленої системи підготовки студентів педагогічного факультету до застосування ТЗН; виявленні умов ефективності цієї системи: посилення психолого-педагогічних аспектів ТЗН, наповнення навчальних занять дослідницькою діяльністю, посилення професійної спрямованості у процесі підготовки майбутніх учителів до практичного використання дидактичних засобів і навчальної техніки, вдосконалення комплексу методичного забезпечення для проведення стандартизованого контролю знань під час вивчення курсу ТЗН; визначенні рівнів сформованості компонентів готовності майбутніх учителів до застосування ТЗН.

Теоретичне значення полягає в тому, що його результати доповнюють теорію навчання поняттям готовності до застосування ТЗН, конкретизують методи і засоби її формування в майбутніх учителів молодших класів.

Практичне значення дослідження полягає в розробці та впровадженні у навчально-виховний процес вищих педагогічних закладів освіти нового спецкурсу "ТЗН у навчально-виховному процесі початкової школи", спрямованого на формування готовності майбутніх учителів молодших класів до застосування ТЗН.

Особистий внесок автора полягає в комплексному вивченні поняття "готовність до застосування ТЗН", а також у доповненні системи підготовки майбутніх учителів молодших класів спецкурсом "ТЗН у навчально-виховному процесі початкової школи"; у виявленні та перевірці педагогічних умов ефективності застосування цієї системи; в розробці критеріїв оцінювання сформованості компонентів готовності до використання ТЗН та у визначенні рівнів сформованості.

Вірогідність та обґрунтованість результатів дослідження забезпечується адекватністю методів цілям і завданням дослідження, його тривалістю, що дало можливість поряд з теоретичним аналізом проблеми здійснити її практичне вивчення.

Загальні висновки зроблені на основі якісного й кількісного аналізу даних, які одержані нами в процесі дослідно-експериментальної роботи. Апробація результатів дослідження проводилася на 2-х науково-практичних конференціях КДПУ ім. В.Винниченка: "Досвід і проблеми навчально-виховного процесу середньої школи" (1995р., 1998 р.), на 5-и Всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Шляхи вдосконалення фундаментальної і професійної підготовки вчителів фізики" (м. Київ, 1995р.), "Методичні особливості викладання фізики на сучасному етапі" (м. Кіровоград, 1996 р., 1998 р.), "Діяльнісний підхід у навчально-виховному процесі з фізики і математики" (м. Рівне, 1996 р.), "Стандарти фізичної освіти в Україні: технологічні аспекти управління навчально-пізнавальною діяльністю" (м. Кам'янець-Подільський, 1997 р.); на 3-х міжнародних конференціях: "Досвід і проблеми організації самостійної роботи і контролю знань студентів" (м. Суми, 1995 р.), "Совершенствование методики преподавания физики в непрерывной системе образования" (м. Тамбов, 1996 р.), "Компьютерные программы учебного назначения" (м. Донецьк, 1996 р).

Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Зміст викладено на 168 сторінках машинописного тексту. Він містить 5 таблиць і 4 рисунки, які розміщені на 9 сторінках. Список першоджерел налічує 244 найменування, додатків у роботі - 16.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми та актуальність дослідження. Визначаються об'єкт, предмет, мета, гіпотеза і завдання, охарактеризована наукова новизна, теоретичне й практичне значення роботи, наведені відомості про апробацію одержаних результатів.

У першому розділі - "Формування умінь застосовувати ТЗН у навчально-виховному процесі як педагогічна проблема" - на основі узагальнення психолого-педагогічних досліджень, вивчення технічної та спеціальної літератури розкрито роль, місце та педагогічні можливості ТЗН як складової частини наочності на різних етапах розвитку педагогічної науки.

Аналіз генезису та реалізації принципу наочності в навчанні показав, що розробку теоретичних основ цього принципу започаткував Я.А. Коменський, і продовжили І.Г. Песталоцці, К.Д. Ушинський та інші відомі педагоги. Наочні методи навчання є формами засвоєння інформації, які суттєво залежать від наочних посібників (на сучасному етапі від ТЗН).

Теорія та практика використання різноманітних технічних засобів у навчальному процесі заснована на діалектиці пізнання, фізіологічному принципі сприймання та засвоєння інформації і психолого-педагогічних поглядах на наочність навчання М.В. Ломоносова, І.М. Сєченова, І.П. Павлова, К.Д. Ушинського, та інших педагогів, які визначали основні напрямки розвитку вітчизняної дидактики у ХІХ-ХХ століттях.

Дослідження О.М. Леонтьєва, Н.О. Менчинської, Е.Г. Мінгазова, Е.М. Кабанової-Меллер свідчать, що зорове знайомство з об'єктом не повинно відміняти його вивчення. Теорія навчання не може обмежуватися лише тим означенням наочності, яке давали у минулому, бо це поняття, розвиваючись, еволюціонує. Тому Л.В. Занков, В.В. Давидов та інші виділяють декілька форм поєднання слова і засобів наочності. В.О. Онищук ввів терміни макроструктури (етапи уроку), мікроструктури (елементи кожного етапу) і обґрунтував застосування засобів наочності на різних етапах уроку. Вчений розглядає проблему підвищення інтенсивності навчальної праці в умовах кабінетної системи і пов'язує способи підвищення пізнавальної активності учнів з основними функціями наочних і технічних засобів навчання: як основи чуттєвого сприймання; як джерела нових знань, передусім фактів; ілюстративною функцією; як опори пізнання; як засобу перевірки, оцінки і корекції знань, навичок і вмінь учнів; як засобу узагальнення і систематизації; розвивальною та виховною функціями.

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки наочність із бажаного елемента занять перетворюється у необхідну умову наукової організації спільної праці вчителя й учнів, що тісно пов'язана із застосуванням ТЗН, які дозволяють повніше використати психофізіологічні особливості людини у процесі її навчання, розвитку та виховання. Особливу важливість і значення ТЗН набувають на першому етапі ознайомлення учнів із об'єктом вивчення, коли відомості про нього відсутні або обмежені.

Аналіз історичного матеріалу щодо винайдення та використання у навчальному процесі технічних засобів, здійснений у працях О.М. Бала, І.І. Дриги, Г.В. Карпова, Г.І. Раха та інших, дозволяє виявити деякі суперечності. Це вказує на необхідність додаткових досліджень з цих питань.

Аналіз поняття "технічні засоби навчання" дозволяє стверджувати, що воно базується на вимогах, які випливають з теорії класифікації (С.І. Архангельський, Д.М. Столяров, А.Г. Молибог). У своєму дослідженні ми прагнули довести, що при класифікуванні технічних засобів і особливо сучасної навчальної техніки, поділ технічних пристроїв на різні групи за їх призначенням, характером впливу на учнів та за іншими ознаками стає менш значущим, ніж з'ясування ролі, яку відіграють навчально-інформаційні матеріали, що цими пристроями демонструються (відтворюються) в навчально-виховному процесі. Дослідження умов ефективного використання ТЗН у навчально-виховному процесі дозволяє виявити основні з них: якість матеріально-технічного й інформаційно-методичного забезпечення та якість практичного застосування ТЗН.

Крім закладених у ТЗН дидактичних можливостей, безперечно, на успішне засвоєння учнями навчального матеріалу суттєво впливає особистість вчителя, його вміння успішно здійснювати за допомогою ТЗН освітньо-виховні цілі навчання.

У другому розділі - "Формування готовності майбутніх учителів до застосування ТЗН" проаналізовано різні підходи дослідників з проблеми формування готовності особистості до різних видів діяльності (К.Д. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, М.І. Дяченко, Л.О. Кандибович, Н.Д. Левітов), зокрема до педагогічної (П.П. Горностай, К.М. Дурай-Новакова, М.І. Кандибович, Л.В. Кондрашова, В.О. Сластьонін та інші). Завдання сформувати готовність у майбутніх учителів до застосування ТЗН дослідники перед собою не ставили, але О.М. Балл, І.І. Дрига, М.М. Духовна, Л.П. Прессман, Г.І. Рах, Б.Г. Сладкевич, В.І. Хлоповськіх, М.М. Шахмаєв, О.Д. Яковлева та інші виявляли педагогічні умови і розробляли дидактичні основи застосування ТЗН, визначали зміст знань, умінь і навичок щодо ТЗН, необхідних майбутньому педагогу в професійній діяльності.

У працях М.М. Духовної проблема формування умінь в майбутніх учителів ефективно застосовувати ТЗН розглядається комплексно, але не ставиться за мету сформувати готовність до такого виду діяльності. Відповідно не враховується вплив мотивів, які визначають характер і рівень активності особистості. Л.І. Божович, В.С. Мерлін, С.Л. Рубінштейн доводять, що досягнення результатів діяльності можливе тільки при наявності достатньо позитивного відношення до неї або мотиву.

Отже, домінуючим компонентом, який повинен входити до змісту готовності, є мотиваційний компонент. Відповідно основними складовими формування готовності студентів до застосування ТЗН є: засвоєння необхідних знань про ТЗН і вироблення вмінь їх ефективно використовувати (перша складова); формування позитивного ставлення до використання технічних засобів у навчально-виховному процесі (друга складова).

Перша складова формування готовності майбутніх учителів до застосування ТЗН нами визначена як модель оволодіння технічними засобами. Друга складова взаємопов'язана з першою, бо лише на основі конкретних знань формуються бажання та усвідомлення необхідності застосовувати ТЗН.

В основу створення моделі оволодіння ТЗН студентами педагогічного факультету покладено вимоги кваліфікаційних характеристик, а її зміст складено з урахуванням: особливостей сприймання аудіовізуальної інформації молодшими школярами; вимог до використання статичної проекції в початковій школі; особливостей використання статичної проекції в молодших класах при викладанні різних навчальних дисциплін; педагогічних можливостей звукових засобів навчання; педагогічних можливостей телебачення для розвитку та виховання дітей молодшого шкільного віку; дидактичних можливостей та особливостей застосування відеоінформаційних матеріалів у І-ІІІ класах.

З метою визначення ролі та місця ТЗН у підготовці вчителя ми проаналізували зміст навчальних програм і підручників з педагогіки, психології, базових дисциплін, фахових методик і виявили, що програмами передбачається активне застосування технічних засобів на всіх етапах навчання студентів при викладанні майже всіх дисциплін. Проте, в частині підручників з педагогіки (І.Т. Огороднікова, В. Оконя, Н.О. Сорокіна, Б.П. Єсіпова, А.П. Кондратюка) ТЗН згадуються епізодично серед методів навчання. вчитель тзн студент школа

Підручники з психології, зокрема В.О. Крутецького, А.В. Петровського, педагогічної психології Л.М. Проколієнко містять необхідний навчальний матеріал (передбачений програмами з відповідних курсів) про вікові психофізіологічні особливості застосування ТЗН у навчально-виховному процесі.

Підручники з педагогіки виокремлюють два етапи у підготовці вчителя: попередній та безпосередній, які передбачають вибір і підготовку дидактичних засобів і навчальної техніки. Разом з тим у фахових методиках не розглядається планування ТЗН при складанні календарних і тематичних планів, що негативно впливає на процес формування готовності студентів як до використання ТЗН, так і до майбутньої педагогічної діяльності в цілому.

Для визначення структури та змісту готовності майбутніх учителів до використання ТЗН у навчально-виховному процесі ми застосували узагальнений підхід Л.В. Кондрашової та В.О. Сластьоніна і зробили спробу сформулювати поняття "готовності вчителя до ефективного застосування ТЗН", яке визначається як синтез таких взаємопов'язаних структурних компонентів:

1. Мотиваційного (зацікавленість і позитивне ставлення до використання ТЗН у навчально-виховному процесі, усвідомлення необхідності застосування ТЗН і поповнення своїх знань про педагогічні можливості та методичні особливості використання сучасної навчальної техніки).

2. Операційно-пізнавального (знання будови та принципу дії сучасної навчальної техніки й методики її застосування; здатність постійно вдосконалювати свою майстерність з питань ефективного використання ТЗН).

3. Емоційно-вольового (цілеспрямованість, самостійність, упевненість в успішному застосуванні ТЗН, здатність зосередитися на поставленому завданні).

4. Оцінного (оцінка своєї готовності до застосування ТЗН у навчально-виховному процесі), який визначає вміння вчителя аналізувати свою діяльність, пов'язану з використанням ТЗН, та діяльність учнів. Учителю необхідно вносити в цю діяльність відповідні корективи і на цій основі вдосконалювати свій професійний рівень.

Дослідження М.І. Дяченка, Л.О. Кандибович та інших доводять, що зв'язок основних компонентів у структурі готовності майбутнього вчителя до конкретних видів діяльності підпорядковується діалектиці відношень між сукупністю і взаємозалежністю цих компонентів та взаємозв'язками з особистістю майбутнього вчителя.

Проаналізований зміст готовності до застосування ТЗН дав підстави визначити основні її критерії, якими стали:

1. Зацікавленість, потреба і установка на необхідність використання ТЗН у навчально-виховному процесі.

2. Знання, які розкривають суть, зміст, теорію та методику застосування ТЗН.

3. Практичні вміння використовувати ТЗН у навчально-виховному процесі.

4. Оцінка і самооцінка результатів діяльності, пов'язаної з використанням ТЗН у сучасній школі.

Згідно означених критеріїв визначалися рівні, які характеризують сформованість основних компонентів готовності студентів до використання технічних засобів:

а) низький - студенти володіють необхідним мінімумом знань, але у них відсутні бажання і прагнення використовувати технічні засоби у майбутній педагогічній діяльності;

б) достатній - характеризується посередньою підготовкою до використання ТЗН; студенти глибоко переконані в необхідності застосування самих ТЗН у навчально-виховному процесі, але мають певні труднощі у практичному їх застосуванні;

в) високий - студенти мають глибокі, осмислені знання основних видів ТЗН, правил їх експлуатації та загальних положень методики використання ТЗН; майбутні вчителі зацікавлені проблемами, пов'язаними із використанням технічних засобів, мають стійке позитивне ставлення до застосування ТЗН у шкільній практиці.

У третьому розділі - "Апробація педагогічних умов формування готовності студентів до застосування ТЗН у навчально-виховному процесі" - описано дослідно-експериментальну роботу.

На першому етапі велися спостереження за навчально-виховним процесом під час проведення занять з ТЗН, проводилися бесіди із студентами та викладачами курсу ТЗН, проводилося анкетування студентів і молодих вчителів молодших класів (із стажем роботи до 5 років); у ході констатуючого експерименту виявлявся стан готовності студентів педагогічного університету до використання ТЗН.

Студентам (484) пропонувалося оцінити ступінь вираженості рівневих показників, які характеризують основні структурні компоненти готовності до ефективного застосування ТЗН, за такою шкалою: показник сильно виражений - 5 балів; виражений частково - 3 бали; відсутній - 0 балів. Підсумовуванням самооцінок студентів був виведений середній показник вираженості основних показників і визначені рівні готовності майбутніх учителів до використання ТЗН: низький (Н), достатній (Д), високий (В) у відсотковому відношенні до загальної кількості опитаних.

Рівень готовності студентів до використання ТЗН визначався і на основі експертної оцінки. Експертами виступали викладачі кафедри загальнотехнічних дисциплін КДПУ ім. В.Винниченка, які протягом декількох років викладали курс "Технічні засоби навчання". Всього враховувалася думка 58 експертів, з яких 33 є кандидатами наук, доцентами з науково-педагогічним стажем понад 10 років. До складу експертної комісії входили 5 старших викладачів зі стажем роботи понад 20 років, 20 асистентів (12 з яких були аспірантами).

Результати самооцінки, експертної та власної оцінки автора дали підстави вивести середній бал сформованості у майбутніх учителів умінь використовувати ТЗН у навчально-виховному процесі за п'ятибальною шкалою. Ці дані подані у табл.1.

Табл. 1. Оцінка сформованості у майбутніх учителів умінь використовувати технічні засоби у навчально-виховному процесі

Викладання курсу ТЗН на різних факультетах відрізняється змістом та кількістю годин. Крім цього дана дисципліна вивчається не систематизовано в період з І по VІІІ семестри. Табл.1 ілюструє негативні наслідки відсутності єдиного підходу до визначення місця курсу ТЗН у навчальних планах різних факультетів.

Одержані результати дозволяють використати самооцінку студентів (2,78), експертну оцінку (2,75) та оцінку дослідника (2,74) як показник відповідного рівня сформованості у студентів педагогічних умінь у застосуванні ТЗН.

На другому етапі педагогічного експерименту розроблялася програма підготовки студентів педагогічного факультету до ефективного застосування ТЗН, зміст спецкурсу "ТЗН у навчально-виховному процесі початкової школи" та комплекс методичного забезпечення; виявлялися та досліджувалися педагогічні умови, за яких повинна ефективно діяти система підготовки студентів педагогічного факультету до використання ТЗН, центральне місце в якій посідає розроблений спецкурс. Серед сукупності таких умов ми виділили:

1. Посилення психолого-педагогічних аспектів ТЗН під час вивчення спецкурсу (ілюстрація переваг наочних методів навчання над вербальними, розкриття педагогічних можливостей ТЗН та особливостей сприймання аудіовізуальної інформації молодшими школярами, залучення студентів до розробки та виготовлення навчально-методичного забезпечення занять, до підготовки та проведення виховних заходів у педагогічному університеті, перегляд кіно та відеоматеріалів із серії "Педагогічна ситуація: вчитель і учень" тощо). Виконання цієї умови сприяє формуванню мотиваційного компонента, бо підвищує інтерес до оволодіння технічними засобами навчання, а також частково - формуванню емоційно-вольового компонента готовності.

2. Наповнення занять з ТЗН дослідницькою діяльністю (виконання індивідуальних завдань, підготовка повідомлень, написання рефератів, вибір тем для курсових робіт) суттєво впливає на формування емоційно-вольового компонента, бо сприяє розвитку творчої самостійності як здібності знаходити шляхи вирішення проблеми на основі систематичного цілеспрямованого пошуку нових знань.

3. Посилення професійної спрямованості у процесі підготовки майбутніх учителів до практичного використання дидактичних засобів і навчальної техніки (приклади ефективного застосування ТЗН під час викладання різних навчальних дисциплін у І-ІІІ класах; складання планів-конспектів уроків з математики, української мови, природознавства і народознавства з розкриттям етапу уроку, на якому вчитель планує використати ТЗН; розв'язання педагогічних задач, які відображають конкретні педагогічні ситуації в початковій школі) сприяє формуванню операційно-пізнавального компонента готовності до застосування ТЗН у навчально-виховному процесі.

4. Вдосконалення комплексу методичного забезпечення для проведення стандартизованого контролю знань під час вивчення курсу ТЗН (тестові завдання і програма контролю знань (Pascal)). Сучасні засоби об'єктивного контролю знань дозволили: зменшити діапазон суб'єктивності при оцінюванні знань студентів; використати переваги стандартизованого контролю знань; скоротити і регламентувати затрати навчального часу на вивчення дисципліни і контроль знань студентів; встановлювати характерні помилки та недоліки у відповідях студентів, що допомагало і майбутнім учителям, зокрема аналізувати свою діяльність. Дана умова сприяє формуванню у студентів оцінного компонента готовності до застосування ТЗН.

На третьому етапі (формуючий експеримент) дослідним способом перевірялася ефективність спецкурсу і комплексу методичного забезпечення та апробувалися виявлені педагогічні умови.

У дослідженні вихідні положення гіпотези підтверджувалися експериментально, а результати опрацьовувалися методами математичної статистики за методикою М.І.Грабаря і К.О. Краснянської. В основу експериментальної роботи покладено тестові завдання, питання яких тематично були сгруповані у 5 блоків. Результати перевірки знань студентів експериментальної (203) та контрольної (208) груп подані у табл.2.

Табл. 2. Результати тестової перевірки знань студентів контрольної та експериментальної груп

Таким чином, дослідно-експериментальною перевіркою доведена ефективність нового спецкурсу "ТЗН у навчально-виховному процесі початкової школи", створений з урахуванням виявлених педагогічних умов, за яких процес формування готовності майбутніх учителів до використання технічних засобів у процесі навчання та виховання учнів є ефективним.

Результати проведеного дослідження підтвердили висунуті гіпотетичні припущення та дали можливість зробити такі висновки:

1. Аналіз проблеми використання ТЗН у навчальному процесі в педагогічній теорії та практиці дає підстави стверджувати про педагогічну доцільність постійного розширення сфери застосування ТЗН поряд з іншою наочністю в загальноосвітній школі. Це зумовлює потребу вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів до практичного застосування ТЗН.

2. Аналіз сучасного стану підготовки студентів педагогічного факультету до ефективного застосування ТЗН у початковій школі показує, що рівень їхньої готовності до такої діяльності є недостатнім порівняно з вимогами кваліфікаційних характеристик, що негативно впливає на результативність навчально-виховного процесу.

3. Важливою умовою формування умінь в майбутніх учителів ефективно застосовувати ТЗН є наявність інтегративної дидактичної системи для формування у студентів основних компонентів готовності (мотиваційного, операційно-пізнавального, емоційно-вольового та оцінного), центральне місце в якій посідає спецкурс "ТЗН у навчально-виховному процесі початкової школи". Основою спецкурсу є модель оволодіння ТЗН майбутніми вчителями молодших класів, яка враховує: особливості сприймання аудіовізуальної інформації молодшими школярами, вимоги до використання статичної проекції в початковій школі, педагогічні можливості звукових засобів навчання і телебачення для розвитку та виховання дітей молодшого шкільного віку, дидактичні можливості та особливості застосування відеоінформаційних матеріалів у І-ІІІ класах.

4. Ефективність використання системи підготовки майбутніх учителів молодших класів до застосування ТЗН забезпечується реалізацією певних умов, таких як: посилення психолого-педагогічних аспектів ТЗН; наповнення занять дослідницькою діяльністю; посилення професійного аспекту підготовки майбутніх учителів до практичного використання дидактичних засобів і навчальної техніки; створення комплексу методичного забезпечення для проведення стандартизованого контролю знань під час вивчення курсу ТЗН; налагодження міжпредметних зв'язків з дисциплінами психолого-педагогічного циклу, фаховими методиками та педагогічною практикою студентів. Названі умови значною мірою враховані при створенні спецкурсу "ТЗН у навчально-виховному процесі початкової школи", який сприяв формуванню основних компонентів готовності майбутніх учителів молодших класів до застосування ТЗН і дозволив підняти загальний рівень готовності студентів до даного виду діяльності.

Педагогічний експеримент показав, що основні завдання дослідження значною мірою вдалося розв'язати. Проте, проблема оволодіння ТЗН майбутніми вчителями не вичерпується проведеним дослідженням. Перспективи подальшої роботи у дослідженні даної проблеми ми вбачаємо у розробці таких напрямків: історико-педагогічного аспекту розвитку ТЗН, методики конструювання навчального матеріалу з відповідних дисциплін в умовах диференційованого навчання на основі ефективного застосування засобів навчання нового покоління, педагогічних основ раціонального поєднання реального та віртуального в навчально-виховному процесі, пошук оптимальних способів підготовки студентів до ефективного застосування ТЗН з урахуванням профілю майбутньої роботи.

Список опублікованих праць з теми дослідження

Зміст дослідження викладено у 19 публікаціях автора (загальним обсягом 21,4 др. арк., з них автором особисто підготовлено 10,9 др. арк.), серед яких 3 посібники і 8 статей. Найбільш вагомими є:

1. Царенко О.М. Експериментальна перевірка рівня готовності майбутніх учителів до використання ТЗН у педагогічній діяльності// Наукові записки КДПУ ім. В.Винниченка: педагогічні науки.- Вип.14.- Кіровоград, 1998.- С.34-38 (0,4 др.арк.)

2. Царенко О.М. Сучасні засоби об'єктивного контролю знань студентів// Наукові записки КДПУ ім. В.Винниченка: педагогічні науки.- Вип.15.- Кіровоград, 1998.- С.95-101 (0,6 др.арк.).

3. Величко С.П., Царенко О.М. До проблеми діяльнісного підходу в оцінці шкільного навчального процесу// Наукові записки КДПУ ім. В.Винниченка: педагогічні науки.- Вип. 11.- Кіровоград: 1997.- С.100-103 (загальний

обсяг 0,4/авторська участь 0,1 др.арк.)

4. Величко С.П., Царенко О.М. Формування у майбутніх учителів умінь застосовувати технічні засоби у навчально-виховному процесі// Наукові записки КДПУ ім. В.Винниченка: педагогічні науки.- Вип.14.- Кіровоград, 1998.- С.95-101 (співавт.; 0,6/0,4 др.арк.).

5. Величко С.П., Царенко О.М. Практикум з технічних засобів навчання: Навчальний посібник для студентів педагогічних вищих закладів освіти.-Кіровоград: РВГ ІЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 1999. - 120 с. (співавт.; 7,4/

4,0 др.арк.).

6. Царенко О.М. Лабораторний практикум до спецкурсу "Технічні засоби у навчально-виховному процесі початкової школи"/ За ред. С.П. Величка.- Кіровоград: КДПУ, 1998. - 57 с. (співавт.; 2,85/2,0 др.арк.)

7. Баштовий В.І., Величко С.П., Царенко О.М. Спецкурс "Сучасні технології навчання і технічні засоби їх реалізації". - К.: НПУ ім. М.Драгоманова, 2000. - 116 с. (співав.; 6,8/2,3 др.арк.)

8. Царенко О.М., Величко С.П. Використання комп'ютерної техніки для тестування та контролю знань з технічних засобів навчання// Тезисы докл. ІІІ Междунар. Конф. "Компьютерные программы учебного назначения".- Донецк: ДонГУ, 1996.- С.73.

Размещено на Allbest.ru