Об'єктом дослідження є формування світоглядної культури учнів загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи формування світоглядної культури учнів 10-11-х класів у процесі вивчення ними курсів "Світ, людина, суспільство", "Людина і суспільство".

Мета дослідження полягає у розробці та науковому обґрунтуванні педагогічних умов ефективного формування світоглядної культури старшокласників у процесі засвоєння ними інтегрованих знань про людину і суспільство.

Гіпотеза нашого дослідження ґрунтувалася на припущенні, що світоглядна культура старшокласників може бути сформована у процесі вивчення інтегрованих світоглядних курсів, якщо:

- у навчанні здійснюватиметься інтеграція знань людинознавчого, суспільствознавчого і природничознавчого характеру, яка забезпечуватиме освоєння головних аспектів світоставлення людини: людина - людина, людина - суспільство, людина - природа;

- методика викладання навчального курсу передбачатиме не лише теоретичне, але й духовно-практичне освоєння світоглядного змісту навчального матеріалу, що призведе до перетворення здобутих особистістю знань у систему її внутрішніх переконань;

- здійснюватиметься оптимальне педагогічне управління цим процесом, що сприятиме формуванню світоглядно адекватних і достовірних знань старшокласників і їх світоглядної культури.

Відповідно до мети і гіпотези визначено такі основні завдання дослідження:

- на основі аналізу психолого-педагогічної та філософської літератури розкрити суть і структурно-функціональні особливості світоглядної культури людини у віковому аспекті;

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, визначається мета і завдання, предмет і обєкт, методологічна основа і методи дослідження; розкрита наукова новизна, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, підкреслюється особистий внесок дисертанта; сформульовані положення, що виносяться на захист.

У першому розділі дисертації "Проблема формування світоглядної культури особистості в теорії та практиці навчання" аналізується стан проблеми у філософській, психолого-педагогічній літературі та педагогічній практиці; вивчено рівень сформованості світоглядної культури учнів 10-11-х класів загальноосвітніх шкіл.

На основі аналізу наукових джерел підтверджено, що потреба у світоглядній культурі є однією з фундаментальних духовних потреб особистості, яка виникає в процесі духовно-практичної і перетворюючої діяльності людини та пов'язана із внутрішньо-особистісним механізмом регуляції і саморегуляції. Вона виступає внутрішнім, суб'єктивним джерелом активності, що визначає процес засвоєння діючого в суспільстві світогляду, перетворення категорій суспільної свідомості в поняття і образи свідомості індивідуальної, вироблення власних переконань. Важливим моментом є та обставина, що ця потреба детермінує не саме лише засвоєння особистістю знань і духовних цінностей суспільства, а й здатність до створення нових знань і цінностей, до самовдосконалення, тобто підтримує і спонукає творче ставлення до розвитку власної індивідуальності.

Потреба у світоглядній культурі з'єднує зовнішні умови діяльності і внутрішній світ особистості, інтегрує суб'єктивні й об'єктивні моменти в ході формування індивідуального світогляду і тому служить невід'ємною складовою процесу перетворення знань в особисті переконання. Змістом цієї потреби у вузькому розумінні є інтелектуальний і емоційно-психологічний стан суб'єкта, що відображає необхідність таких орієнтирів і регуляторів, які здатні виконати роль методологічних засад при визначенні ставлення до оточуючого світу і виробленні принципів взаємодії з ним.

Задоволення цієї потреби забезпечує нормальне функціонування і розвиток особистості в суспільстві за умови, що сформований власний світогляд відповідає об'єктивному змісту умов життєдіяльності в певному суспільстві, тобто світогляд як система внутрішніх регуляторів є надбанням духовного світу особистості лише за формою, індивідуально-особистісним механізмом, тоді як джерелом його смислоутворення є зовнішнє, суспільне.

Отож вінцем, що завершує формування цілісного світогляду особистості, способом внутрішнього впорядкування взаємозв'язків індивідуального та соціального суб'єктів є світоглядна культура. Якщо світогляд - це духовно-практичний спосіб освоєння дійсності і самовизначення людини в світі, який завжди реалізується в конкретному світовідношенні, то світоглядна культура - це поняття, що відображає певну градацію рівнів розвитку світоглядної свідомості, співіснування її зразків, що відповідають вимогам суспільства і менш прийнятних її варіантів.

Розглядаючи світоглядну культуру особистості як світогляд вищої якості, як внутрішній регулятор усієї життєдіяльності людини, визначено такі її функції:

1. Освітньо-пізнавальна - забезпечує формування у свідомості учнів сучасної наукової картини світу, культури мислення.

2. Визначально-детермінуюча - зумовлює спрямованість світогляду субєкта, відповідність його інтересам особистості, її життєвому самовизначенню.

3. Регулятивно-коректуюча - полягає у регулюванні ставлення людини до світу, сприяє формуванню цілісної та стійкої життєвої позиції особистості.

4. Діагностично-прогностична забезпечує глибоке розуміння, усвідомлення суті і взаємозвязку явищ дійсності та можливість передбачення тенденцій їх розвитку.

5. Виховна - сприяє розвитку гуманістичних поглядів особистості, прилученню її до надбань світової культури, до збагачення духовних цінностей, формуванню життєвої і соціальної позицій, соціальної компетентності.

6. Розвиваюча - свідчить, що світоглядна культура особистості є фактором її подальшого розвитку, стрижнем життєтворчості.

7. Соціально адаптивна - орієнтує на гармонійне узгодження соціальних, групових і особистісних поглядів, інтересів, запитів, на гуманізацію стосунків між людьми.

У дисертаційній роботі стверджується, що світоглядна культура як системна організація внутрішнього світу людини, орієнтацій її в природному та соціальному середовищі, змін на основі розкриття об'єктивних законів буття формується протягом усього життя людини, але особливо активно - на етапі її особистісного становлення. Однак як підлітковий період є вирішальним у формуванні світогляду особистості, так рання юність є сенситивною у становленні світоглядної культури особистості, оскільки сформований світогляд починає втілюватись у практичну діяльність, у систему відносин молодої людини зі світом. Саме рання юність характеризується різноманітністю фізичних, психічних і соціальних новоутворень; відзначається динамічними змінами у світовідчутті, світосприйманні, в цілому у світоставленні особистості.

Оскільки світоглядна культура є особистісною і її формування вимагає активних субєктних зусиль, то важливого значення набуває організація діяльності старшокласників (навчальної, соціальної, самотворчої, спілкування), яка сприяє світоглядному пошуку.

У дослідженні зясовано, що труднощі у формуванні світоглядної культури зумовлюються дією таких чинників: випереджаючим формуванням системи цінностей особистості; нерівномірністю розвитку інтелектуальної, спонукально-мотиваційної та дієво-практичної сфер особистості; відмінностями наукових знань як складової наукового світогляду і світоглядної культури особистості та факторів субєктивного світу людини; суперечностями світоглядного становлення особистості, які охоплюють, на нашу думку, такі системи як "особистість-світ"; "особистість-внутрішнє "Я"; "особистість-особистість".

Неврахування названих особливостей, причин і факторів породжує низку негативних наслідків. Зокрема це: утворення в юнацькій свідомості світоглядних стереотипів, які заважають критичному сприйняттю інформації й тим самим збагаченню його самосвідомості; формування і співіснування у світогляді суперечливих, а інколи й взаємовиключаючих поглядів та ідей; неможливість розвитку цілісної особистості. Відтак було зроблено висновок, що процес формування світоглядної культури повинен бути систематичним і цілеспрямованим, причому першочергове значення тут має відіграти школа, бо саме вона спроможна забезпечити повноцінну реалізацію науково-методичних основ світовизначення.

Серед важливих умов, які сприяють ефективному формуванню світоглядної культури учнів, найбільш пріоритетною нами визначена наявність системності у змісті світоглядної освіти.

Аналіз чинних програм загальноосвітньої школи та педагогічного досвіду дає змогу стверджувати, що всі навчальні предмети мають певні можливості та здійснюють конкретний вплив на формування світоглядної культури учнів. Однак предметно-розрізнене вивчення шкільних дисциплін, характерне для сучасної школи, не забезпечує повною мірою формування цілісної, достатньо несуперечливої системи світоглядних знань особистості, розвитку в неї міждисциплінарного мислення.

У розділі додається аналіз матеріалів констатуючого експерименту, який показав, що рівень сформованості світоглядної культури учнів 10-11-х класів є недостатній, що виявилося у поверхневому розумінні ними взаємозвязку у системі "людина - природа - суспільство", нецілісному осягненні істотних ознак таких складних обєктів, як людина, суспільство, природа, співіснуванні відмінних, суперечливих поглядів та ідей у їхніх світоглядах. особистість світоглядний культура школяр

Визначено, що одним із шляхів розвязання досліджуваної проблеми є світоглядна інтеграція у навчанні знань природничого, суспільного, людинознавчого характеру.

Оскільки світоглядні знання завжди є особистісними, то вважаємо правомірним розглядати цілісну систему світоглядних знань школяра як сукупність філософсько осмислених, обґрунтованих, узагальнених знань про природу, суспільство, людину, Всесвіт, у центі якої знаходиться сам учень, особистісне "Я". Саме присутність особистісного "Я" робить систему педагогічною, формуючою, оскільки забезпечує усвідомлення кожною людиною свого місця та ролі в усіх компонентах цієї системи.

Таким чином, у дослідженні виявлена необхідність обєднання отримуваних у процесі навчання знань, фокусування їх на свідомість учнів, перетворення у їхні переконання, що відповідно слугуватиме формуванню цілісних світоглядних знань особистості, її світоглядної культури.

У другому розділі "Формування світоглядної культури старшокласників у процесі вивчення інтегрованого курсу "Світ, людина, суспільство" теоретично та експериментально обґрунтовано дієвість інтегративного підходу до формування світоглядних знань школярів; розроблено методику та інструментарій дослідження, спрямованого на визначення змісту і рівня сформованості світоглядної культури учнів 10-11-х класів; визначено умови активізації цього процесу.

У дисертаційній роботі на основі аналізу та узагальнення теоретичного та практичного досвіду інтегрованого навчання у зарубіжній та вітчизняній педагогіці стверджується, що інтеграція знань є перспективним засобом формування синтезованого, світоглядно узагальненого, цілісного погляду на обєктивну дійсність і розвитку міждисциплінарного мислення школярів.

Дослідженням встановлено, що задовольнити умови інтеграції наукових знань про природу, суспільство, людину в цілісну систему світоглядних знань особистості доцільно шляхом реалізації її змістового, організаційно-методичного і психологічного аспектів.

Дослідження впливу інтегрованого курсу на формування світоглядної культури учнів проводилося такими основними серіями: формуючий експеримент, організація та проведення творчих робіт, анкетування вчителів і учнів.

Основним методом був формуючий експеримент. Для його проведення нами обрано контрольні та експериментальні класи міських і сільських шкіл Волині, Рівненщини, Житомирщини. Експериментом охоплено 376 чоловік, з них 186 навчається в експериментальних і 190 - у контрольних класах.

Контрольні класи - це десяті та одинадцяті класи, які не вивчали експериментальний курс "Світ, людина, суспільство" і перехідний курс "Людина і суспільство". Експериментальні класи - це класи (10-ті та 11-ті), учні яких вивчали:

1) світоглядний інтегрований курс "Світ, людина, суспільство", починаючи з 8-го класу;

2) перехідний курс "Людина і суспільство" (11-й клас).

Для результативності експерименту було встановлено критерії визначення сформованості світоглядної культури на основі її структури, розроблено рівні світоглядної культури; анкети і творчі завдання для учнів 10-11-х класів.

Як уже було зазначено, поняття світоглядної культури є багатомірним і складним. Ми виділили такі аспекти світоглядної культури: пізнавальний, оцінно-ціннісний, діяльнісний. А це, відповідно, вказує на те, що світоглядна культура не може мати якогось єдиного універсального критерію. Саме тому ми пропонуємо визначати рівень сформованості світоглядної культури старшокласника на основі показників пізнавального, оцінно-ціннісного і діяльнісного критеріїв.

I. Пізнавальний критерій виявляє наявність і свідоме засвоєння учнем світоглядних знань, зокрема знань про природу, суспільство, людину, світ; розуміння різних світоглядних понять, систем відношень "людина природа", "людина людина", "людина суспільство", "людина світ", "людина Всесвіт"; наявність умінь і навичок філософсько витлумачити сутність різних природних і суспільних явищ та процесів, зробити узагальнення і власні висновки; застосування різних наукових методів пізнання навколишньої реальності; розвиток логічного, абстрактного мислення та інше.

II. Оцінно-ціннісний критерій визначає усвідомлення особистістю школяра його ставлення до світоглядного змісту навчального матеріалу; до подій і явищ, які відбуваються у суспільстві й у світі в цілому; ціннісні орієнтації, цінності, ідеали; переконання старшокласника. Оцінно-ціннісний критерій включає такі показники:

а) узагальнені світоглядні оцінки фактів, явищ, подій, процесів (власні чи запозичені);

б) погляди особистості на обєктивний світ, природу, суспільство (сформовані чи аморфні);

в) розуміння спрямованості власних світоглядних знань (свідоме, недостатньо свідоме, відсутнє);

г) готовність до засвоєння світоглядних ідей (достатня, низька, відсутня);

д) переконаність у необхідності вдосконалення і поповнення знань про природу, суспільство, людину (стійка, нестійка, відсутня);

е) переконаність у необхідності саморозвитку та самовдосконалення (стійка, нестійка, відсутня);

є) вибір конкретних аксіологічних орієнтирів як оптимальних у пізнанні навколишнього світу (свідомий чи випадковий);

ж) мотивація використання знань (зовнішня чи внутрішня).

III. Діяльнісний критерій оцінює готовність особистості до реалізації власних світоглядних переконань у практичній діяльності; визначає життєву активність і соціальну позицію старшокласника, його світогляд у дії; вмотивованість діяльності, його соціальну компетентність. Показниками критерію є:

а) сформованість умінь пояснювати закономірності і взаємозвязки в розвитку природи, суспільства, свідомості людини; умінь відстоювати й обґрунтовувати власну світоглядну позицію; "уміння мислити протиріччями";

б) оволодіння учнем засобами самоаналізу, самооцінки, самовизначення, самореалізації;

в) повторюваність поглядів особистості в адекватних обставинах (постійна, ситуативна, відсутня);

г) соціальна компетентність (сформована, несформована, у процесі розвитку, відсутня);

д) готовність до перенесення світоглядних знань у ситуації діяльності та втілення їх у особистісне ставлення до світу (стійка, низька, відсутня);

е) сформованість умінь будувати життєві плани, робити власний життєвий вибір, оволодівати мистецтвом життєтворчості.

Визначаючи рівень сформованості світоглядної культури старшокласника, доцільно враховувати усі названі критерії; відсутність хоча б одного з них, на нашу думку, спричинить недостовірність характеристики світоглядної культури. Характеристику світоглядної культури учнів узагальнено подаємо в таблиці 1.

Таблиця 1. Інтегральна характеристика світоглядної культури учнів

Дослідження підтвердили, що світоглядні знання старшокласників формуються на уроках як природничо-математичного, так і гуманітарного циклу. Учні контрольних і експериментальних класів дають загальні поняття таких категорій, як матерія, світ, Всесвіт, рух, простір, час, суспільство, особа та ін. Однак глибокого усвідомлення провідних світоглядних ідей в учнів контрольних класів ще немає, відсутнім є розуміння сутності системи відношень "Людина - природа - суспільство - світ - Земля"; вираженою є пасивність цих старшокласників до подій у суспільному житті, до їх аналізу. У 72% десятикласників, які не вивчали курс "Світ, людина, суспільство", відповідь була "не знаю", "не замислювався", "байдуже" і тощо. В експериментальних класах лише 12% проявляють пасивність до світоглядних питань, решта ж юнаків і дівчат прагнуть пояснити світ, своє місце у ньому, змінити себе і навколишню дійсність.

Статистичний аналіз даних свідчить про те, що в учнів експериментальних класів виявлено вищий рівень сформованості світоглядних знань (на 21%). Учні експериментальних класів продемонстрували достатнє оволодіння світоглядними поняттями, глибоке усвідомлення провідних філософських ідей, які містяться в курсі "Світ, людина, суспільство", у них більш яскраво виражений пізнавальний інтерес до світоглядних проблем. У 42% старшокласників сформовані власні погляди на світ, життя людини, виражені певні ціннісні орієнтації (26% - у контрольних класах).

На основі сумарної оцінки показників усіх трьох вищезгаданих критеріїв (пізнавального, оцінно-ціннісного, діяльнісного) були визначені рівні сформованості світоглядної культури учнів 10-11-х класів: високий, середній і низький на різних етапах експерименту.

Дані експериметального дослідження свідчать, що на початку експерименту очевидною є різниця лише у показниках між класами, учні яких вивчали курс "Світ, людина, суспільство", починаючи з 8-го класу (експериментальні-1). Школярі у цих класах мають значно вищий високий рівень сформованості світоглядної культури (? 7%; Д 6%) і нижчий низький рівень (? 9%; Д10%). В усіх класах переважає середній рівень сформованості світоглядної культури. Після завершення експерименту дані істотно змінилися:

а) значно зріс високий рівень сформованості світоглядної культури в учнів експериментальних класів (? 12%; Д 11%).

б) помітно знизився показник низького рівня світоглядної культури старшокласників (? 10%; Д 15%).

Ми маємо всі підстави стверджувати, що інтегрований курс "Світ, людина, суспільство", який реалізує інтегративні зв'язки різних предметів і сприяє актуалізації особистісних цінностей, сприяє не лише оволодінню і систематизації знань учнів про світ, природу, людину, суспільство, а й виробленню особистісно-ціннісного ставлення до світу, формуванню активної життєвої і соціальної позиції старшокласників, їх світоглядної культури.

Незначні зміни у рівнях сформованості світоглядної культури шкільної молоді спостерігаються також і в контрольних класах. Так, наприклад, на 2% зріс високий, а на 6% зменшився низький рівень сформованості світоглядної культури. Це закономірно, адже на формування світоглядної культури впливає не лише виключно інтегрований курс "Світ, людина, суспільство", а й інші навчальні предмети, а також засоби духовного впливу, масової інформації, різні соціальні фактори, та й, зрештою, саме вікове дозрівання молодої людини.

З метою визначення рівнів сформованості світоглядної культури учнів 10-11-х класів нами практикувалися такі форми роботи, які передбачали пошук відповідей на світоглядні проблеми, висловлювання, обґрунтування і відстоювання власних думок, оцінку альтернативних тверджень (дискусії, діалоги, рольові ігри, розвязування задач екологічного, правового, морального характеру, написання самостійних робіт та ін.).

Головне завдання досліджуваної роботи полягало у виявленні тенденцій повторюваності особистістю поглядів при оцінюванні ситуацій і явищ, її переконань, життєвої позиції.

З цією метою старшокласникам пропонувалися різні види завдань, які виконувались з певним часовим інтервалом (1-2 рази у чверть), що давало змогу достовірніше й обєктивніше прослідкувати міцність світоглядних знань, тенденцію перетворення їх у переконання, сталість їхніх поглядів, світогляду тощо.

Експериментальні дослідження підтвердили, що інтегрований курс "Світ, людина, суспільство" є дієвим засобом формування світоглядної культури старшокласників. Цей курс дає можливість інтегрувати у цілісну систему знання природничого, суспільного, людинознавчого характеру, життєвий досвід особистості, забезпечити не лише систематизацію знань, а й вироблення у них особистісного ставлення до світу, усвідомлення свого місця у ньому. Отже, інтегрований курс "Світ, людина, суспільство" активізує світоглядне мислення, формує переконання, забезпечує цілісність світосприйняття, робить сформований у підлітковому віці світогляд дієвим, розвиває соціальну компетентність, активність, формує уміння життєтворчості.

Результати проведеного дослідження дають підставу для таких висновків:

1. У наш час особливої вагомості набула проблема формування світогляду, світоглядної культури особистості, яка відповідають сучасній добі культурно-історичного розвитку. Вирішення цієї проблеми сприятиме процесу особистісного становлення молодої людини, яка сьогодні, живучи в умовах різних світоглядних систем, плюралістичних ціннісних орієнтирів, відчуваючи багатофакторний світоглядний вплив, має право на вільний вибір світоглядних поглядів, на вироблення власного світорозуміння, світосприймання.

Ми розглядаємо світоглядну культуру як системну організацію внутрішнього світу особистості, її орієнтації в природному та соціальному середовищі; як спосіб внутрішнього впорядкування взаємозв'язків індивідуального та соціального суб'єктів. Формування світоглядної культури дає змогу особистості виробити об'єктивне ставлення до оточуючого світу, до самої себе, здійснити світоглядний вибір, орієнтований на загальнолюдські й національні цінності.

2. Формування світоглядної культури особистості відбувається протягом усього життя людини. Однак юнацький вік, який характеризується більш інтенсивним становленням самосвідомості особистості, її світогляду і стійкого образу "Я", є стрижневим і найбільш сприятливим у її формуванні. Вироблення критичного погляду на дійсність зумовлює динамічні зміни у світовідчутті, світосприйманні, світорозумінні, в цілому у світоставленні молодої людини, визначає її місце в оточуючому природному і соціальному середовищі, ціль і мету її власного життя.

3. Згідно із системно-змістовим та структурним розглядом предмета дослідження нами визначено сутність та структурні особливості світоглядної культури старшокласників, основні суперечності та можливі шляхи її формування.

Поняття "світоглядна культура" є складним утворенням, що об'єднує змістовий, психологічний і соціальний аспекти, реалізація яких дає змогу робити висновок про ефективність її формування.

Світоглядна культура містить такі складові, як комплекс знань про природу, людину, суспільство, метод мислення, що ґрунтується на використанні цих знань, світоглядні цінності і світоглядну активність особистості. Ми бачимо світоглядну культуру таким складним утворенням, основними компонентами якого є: пізнавальний, оцінно-ціннісний, діяльнісний.

4. Зґясовано, що предметно-розрізнене вивчення шкільних дисциплін, яке склалося в сучасній школі, не забезпечує повною мірою формування світоглядної культури особистості.

Такий стан зумовлений відсутністю світоглядної цілеспрямованості у вивченні шкільних предметів; їх ізольованістю в реалізації світоглядних можливостей, втілених у змісті окремих навчальних дисциплін; неефективним застосуванням форм і методів навчання.

5. Визначено, що пріоритетною умовою формування світоглядної культури учнів є наявність системи у змісті світоглядної освіти. Лише узгодження світоглядного змісту навчальних програм, підручників створює основу для ефективного формування світоглядної культури старшокласників.

6. Досліджено, що задовольнити умови ефективного формування світоглядної культури особистості доцільно шляхом реалізації її пізнавального, оцінно-ціннісного, діяльнісного компонентів.

Пізнавальний компонент передбачає наявність і свідоме засвоєння учнем світоглядних знань, зокрема знань про природу, людину, суспільство, світ; розуміння різних світоглядних понять, систем відношень "людина - природа", "людина - людина", "людина - суспільство", "людина - світ", "людина - Всесвіт"; наявність умінь і навичок філософсько витлумачити сутність різних природних і суспільних явищ і процесів, зробити узагальнення і власні висновки.

Оцінно-ціннісний компонент забезпечує усвідомлення особистістю школяра його ставлення до світоглядного змісту навчального матеріалу; до подій і явищ, які відбуваються у суспільстві й у світі в цілому; ціннісні орієнтації, цінності, ідеали.

Діяльнісний компонент полягає у готовності особистості до реалізації власних світоглядних переконань у практичній діяльності; визначає життєву активність і соціальну позицію старшокласника, його світогляд у дії.

7. Зясовано, що активізації інтеграційного процесу світоглядних знань про природу, людину, суспільство у цілісну систему сприяє реалізація його змістового, організаційно-методичного і психологічного аспектів.

Змістовий аспект передбачає інтеграцію знань навколо провідних науково-світоглядних ідей з метою забезпечення їх цілісності та світоглядної визначеності і включає базові та методологічні знання.

Організаційно-методичний аспект інтеграції забезпечує формування системного мислення учнів на основі світоглядних понять, вироблення умінь комплексного використання знань, удосконалення навичок оперування способами пізнання дійсності.

Психологічний аспект інтеграції полягає у досягненні особистістю заданого рівня розуміння світоглядних завдань і проблем, у формуванні пізнавальної відкритості, у стимулюванні учнів до самопізнання, самовдосконалення.

8. Встановлено, що реалізувати інтегративний підхід до формування світоглядної культури школярів доцільно шляхом впровадження в навчальний процес інтегрованих курсів, які забезпечують засвоєння провідних світоглядних ідей з опорою на конкретні наукові знання і факти і перетворення їх у власні переконання.

9. Експериментальна перевірка й аналіз результатів проведеного дослідження дає змогу зробити висновок, що новий інтегрований курс "Світ, людина, суспільство" є дієвим засобом формування світоглядної культури учнівської молоді. Він реалізує інтегративні зв'язки різних предметів і сприяє не лише оволодінню і систематизації знань учнів про природу, людину, суспільство, світ в цілому, але й актуалізує особистісні цінності, формує активну життєву і соціальну позицію молодої людини.

10. Обґрунтовано, що умовами активізації процесу формування світоглядної культури старшокласників є:

- подальше удосконалення змісту курсу "Світ, людина, суспільство", який інтегрував би знання про людину, природу, суспільство і розкривав систему відношень "Я - інша людина", "Я - природа", "Я - суспільство", "Я - світ";

- забезпечення суб'єкт-суб'єктної діяльності вчителя і учнів на уроці, гуманізації відносин між педагогами і школярами;

- специфічна методика викладання курсу, яка забезпечує активність учнів у сприйнятті інформації, у виробленні їх життєвої позиції, світогляду;

- висока методологічна культура вчителя-викладача курсу, його світоглядна культура і педагогічна майстерність, які сприятимуть розвитку особистісних рис та якостей старшокласників, їх життєвому самовизначенню, формуванню світоглядної культури.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальшого вивчення потребує дослідження можливих засобів удосконалення процесу формування світоглядної культури особистості в умовах різноманітних форм навчання, у позакласній та позашкільній роботі, в загальноосвітніх школах, закладах нового типу; вивчення ролі сім'ї, молодіжних організацій у формуванні світоглядної культури старшокласника. Необхідна подальша розробка методики викладання уроків з інтегрованого курсу "Світ, людина, суспільство" в школах різних профілів з метою ефективного впливу на процес світоглядного становлення учнівської молоді.

Основні положення дисертаційного дослідження відображені в таких публікаціях автора