Дидактичні основи оптимізації змісту післядипломної освіти педагогічних працівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський державний педагогічний університет

ім. Володимира Гнатюка

АВТОРЕФЕРАТ

з теми: «Дидактичні основи оптимізації змісту післядипломної освіти педагогічних працівників»

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Руссол Вячеслав Михайлович

Тернопіль - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Івано-Франківському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Скульський Роман Павлович, Науково-методичний центр “Українська етно-педагогіка і народознавство” АПН України і Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, директор.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доцент Васянович Григорій Петрович, Львівський науково-практичний центр Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, лабораторія ступеневої професійної освіти, завідувач.

кандидат педагогічних наук, доцент Кіліченко Оксана Іванівна, Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, кафедра початкового навчання, доцент.

Провідна установа:Інститут педагогіки АПН України, лабораторія педагогічних інновацій, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться “27” жовтня 2000 р. о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.58. 053. 01 в Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, за адресою: 46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, 46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2.

Автореферат розіслано “27 “ вересня 2000 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В. М. Чайка

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Оптимізація змісту післядипломної освіти вчителів завжди була й надалі залишається однією з актуальних проблем педагогічної науки та практики. Теперішнє посилення її важливості зумовлене об'єктивною потребою докорінного реформування концептуальних, організаційних і структурних засад вітчизняної освіти з метою піднесення її на рівень досягнень передових країн світу, як того вимагають Конституція України, Закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття) та ін.

Нові освітньо-виховні ідеали Української держави, що віддзеркалюють процеси демократизації та гуманізації всіх сфер суспільного буття, ввійшли в суперечність з успадкованим змістом, організаційно-структурними та дидактичними засадами офіційної освіти, що формувалися і закріплювалися в умовах тоталітарної, зденаціоналізованої держави на основі авторитарної педагогіки. Складність і водночас необхідність опанування цих ідеалів та оволодіння вміннями їх практичної реалізації через відхід від застарілих методологій, концепцій, педагогічних технологій -- важливі чинники, що зумовлюють актуальність проблеми розробки дидактичних основ оптимізації змісту післядипломної освіти вчителів.

Незважаючи на те, що “головна увага має бути зосереджена на підготовці нового покоління педагогічних працівників” , підвищення загальної культури, професійної кваліфікації вже працюючої сьогодні багатотисячної громади освітян є невідкладним і надзвичайно важливим завданням, розв'язанню якого покликана сприяти система післядипломної освіти. Проблема удосконалення її змісту постійно перебуває в центрі уваги педагогів-теоретиків і практиків. Вона досліджувалась у різних аспектах: професіографічному (І.Д. Багаєва, І.А. Зязюн, Н.В. Кузьміна, Н.Д. Левітов, М.М. Поташник, Г.С. Прозоров, Н.Г. Протасова, В.О. Сластенін, В.О. Сухомлинський, І.І. Чорнокозов, М.Д. Ярмаченко), психологічному (Г.С. Костюк, І.С. Коновальчук, Ю.М. Кулюткін, Г.С. Сухобська, І.Г. Татур, Р.Х. Шакуров), програмно-цільовому (М.М. Ващенко, М.П. Золотухін, Т.В. Орлов, О.Я. Савченко), діяльнісному (Ю.К. Бабанський, В.І. Бондар, Ю.З. Гільбух, Г.І. Горська, І.П. Жерносек, Є.С. Березняк, М.Ю. Красовицький, Н.В. Кузьміна, В.М. Кухар, В.І. Маслов, В.І. Пуцов), діагностичному (К. Зарілов, О.І. Кочетов, Р.П. Скульський), історичному (М.С. Грищенко, М.М. Грищенко, С.В. Крисюк, В.К. Майборода, М.Г. Стельмахович, Б.М. Ступарик та ін.).У системі наукових пошуків з проблем післядипломної освіти питання оптимізації її змісту не знайшло належного висвітлення на сторінках педагогічної літератури. Водночас у багатьох з них підкреслюється, що успішне розв'язання будь-якої педагогічної проблеми залежить від професійності вчителів, ефективності післядипломної освіти, ступеня оптимальності її змісту.

Таким чином, актуальність, науково-практична значущість і недостатнє розкриття проблеми ефективного визначення та розробки змісту післядипломної підготовки вчителів зумовили вибір теми дослідження:”Дидактичні основи оптимізації змісту післядипломної освіти педагогічних працівників”.

Дослідження виконане відповідно до цільової комплексної програми “Вчитель” управління освіти Івано-Франківської облдержадміністрації та плану науково-дослідної роботи Івано-Франківського обласного ІПОПП над комплексною проблемою “Післядипломна освіта як фактор особистісно-професійного становлення педагога”.

Об'єктом дослідження є зміст післядипломної освіти вчителів.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні і дидактико-технологічні основи оптимiзацiї змiсту пiслядипломної освіти педагогічних працівників.

Мета дослiдження полягає в тому, щоб на основi аналiзу сучасного стану і перспектив розвитку освiти, узагальнення набутків досвіду вирішення досліджуваної проблеми та досягнень загальної педагогiки, дидактики, андрогогiки, а також концепцiї нацiональної школи визначити дидактичні основні засоби оптимізації змісту післядипломної освiти педагогiв.

Гiпотеза даного дослiдження ґрунтується на припущеннi, що пiслядипломна освiта педагогічних працівників зможе ефективно реалiзувати вiдведену їй соцiально-педагогiчну функцiю за умови, що її зміст матиме випереджувальний характер і розроблятиметься на основі: орієнтації на тенденції перспективного розвитку змісту шкільної освіти; врахування типологічних та індивідуальних особливостей педагогів, передусім професійних потреб і досягнутого рівня педагогічної культури, визначених за результатами діагностики їх практичної діяльності; дотримання комплексу вимог, що випливають з дидактичних і загальнопедагогічних принципів; оптимального поєднання інваріантної і варіативної складових змісту післядипломної освіти через профільну та рівняву диференціацію навчання освітян; забезпечення міжпредметних зв'язків між загальноосвітньою, психолого-педагогічною, методичною та фаховою підготовкою.

Вiдповiдно до мети та гiпотези дослiдження було визначено такi основні завдання: післядипломний освіта вчитель

1. Здійснити аналіз сучасної практики розробки змісту післядипломної освіти педагогічних працівників на предмет виявлення властивих йому найістотніших позитивних і негативних сторін.

2.Визначити найголовніші тенденції перспективного розвитку змісту шкільної та вищої педагогічної освіти.

3. Визначити теоретико-методологічні основи і технології оптимізації змісту післядипломної освіти педагогів.

4. Розробити орієнтовний варіант оптимізації змісту післядипломної освіти вчителів та експериментально апробувати його.

5. Розробити положення про зміст методичної роботи з педагогічними кадрами на різних рівнях (внутрішкільному, районному, обласному).

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять філософські положення про обумовленість мети, завдань, змісту освіти суспільними потребами і запитами, єдність свідомості і діяльності, зв'язок теорії і практики, а також принцип гуманізму, згідно з яким найвищою цінністю в суспільстві є людина. Його теоретичним підґрунтям стали: теорія безперервності післядипломної освіти (М.Ю. Красовицький, П.В. Худоминський), теорія оптимізації педагогічного процесу (Ю.К.Бабанський, М.М. Поташник), теорія системного підходу до післядипломної освіти (М.М. Ващенко, І.П. Жерносек, С.В. Крисюк, В.І. Маслов, В.І. Пуцов), загальнотеоретичні дидактичні основи визначення змісту (А.М. Алексюк, Г. Ващенко, В.В. Краєвський, І.Я. Лернер, О.Я. Савченко М.М. Скаткін).

У процесі дослідження були використанi такі методи: 1) теоретичні: аналіз, систематизація, узагальнення філософської, соціологічної, педагогічної, наукової літератури, навчально-методичної та інструктивно-нормативної документації; 2) емпіричні: педагогічне спостереження, аналіз результатів післядипломної освiти вчителів, матеріалів атестації, бесіди, анкетування, тестування; 3) експериментальні: педагогічний експеримент (діагностичний, формуючий), апробація, експертні оцінки та самооцінки.

Як дослiдницьку базу було використано Iвано-Франкiвський обласний iнститут пiслядипломної освiти педагогiчних працiвникiв, Городенкiвський, Долинський, Снятинський, Рожнятiвський райметодкабiнети, загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів: Долинську № 1, 6, Вигодську Долинського, Угринiвську Тисменицького районів, № 4, 19 м. Iвано-Франкiвська, експериментальну школу-лабораторiю Iвано-Франкiвського iнституту пiслядипломної освiти.

Дослiдження здiйснювалося у три етапи: перший - 1992--1993 рр.; другий - 1994--1995 рр.; третій - 1996--1998 рр.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні основних положень теорії і методики оптимізації змісту післядипломної освіти педагогічних працівників на дидактичних засадах його відбору та конструювання (системності, комплексності, збалансованості теорії і практики, поетапності в підвищенні кваліфікації вчителів, цілісності курсового і міжкурсового навчання); урахуванні залежності цього процесу від соціального замовлення на освіту, цілей, завдань, проблем, тенденцій і перспектив розвитку національного шкільництва, складових змісту педагогічної підготовки відповідно до професіограми, рівня професійно-педагогічної культури вчителів, їх потреб і запитів. Це дозволило віднайти оптимальний підхід до формування змісту освіти, який передбачає його поетапне, системно-комплексне структурування через відповідно організований педагогічний процес ступеневого підвищення рівня кваліфікації педагогічних працівників; розробити модель типового навчально-тематичного плану поетапної підготовки керівників шкіл, що має лінійний, наскрізний характер, передбачає блокове вивчення матеріалу в його логічному зв'язку.

Практичне значення дослiдження полягає в тому, що на основi його результатiв сформульовано вимоги та рекомендацiї щодо оптимiзацiї змiсту пiслядипломної освiти на рiвнi навчально-тематичних планiв, робочих програм i дидактичних матерiалiв. Цi рекомендацiї та Положення про методичну роботу з педагогiчними кадрами в областi використовуються методистами-керiвниками курсiв закладiв пiслядипломної освiти, рай(мiськ)методкабiнетами, керiвниками навчально-виховних закладiв у процесi роботи з педагогами у пiслядипломний перiод на рiвнi школи, району, областi.

Особистий внесок дисертанта: здійснено комплексний аналіз умов оптимізації змісту післядипломної освіти педагогічних працівників у зв'язку з перспективними тенденціями розвитку змісту шкільної освіти, психологічними та індивідуальними особливостями педагогів, передусім їх професійними потребами і досягненим рівнем педагогічної культури; запропоновано й експериментально апробовано оптимальний варіант розробки змісту поетапної (ступеневої) організації підвищення кваліфікації педагогів; розроблено Положення про методичну роботу на рівні навчально-виховного закладу, району (міста), області.

Вірогідність і обґрунтованість основних теоретичних положень і висновків дослідження забезпечувалися визначеністю концептуально-методологічних позицій, дотриманням системно-комплексного підходу на всіх його етапах, системним застосуванням різних методів дослідження, адекватних його меті й завданням, єдністю якісного та кількісного аналізів експериментальних даних, використанням математичних критеріїв, можливістю відтворення експерименту, співвідносністю одержаних результатів з практикою післядипломної освіти, репрезентативністю вибірки респондентів, експериментальним підтвердженням наукових висновків дослідження.

Апробацiя i впровадження. Основні положення i результати дослiдження висвітлювались у виступах автора на міжнародній (Чернівці, 1996), шістьох всеукраїнських (Донецьк, 1995; Київ, червень 1996 і листопад 1996; Івано-Франківськ, 1997, 1998, 1999), п'ятьох обласних (Івано-Франківськ, 1993, 1995, 1996, 1999, 2000) наукових та науково-практичних конференціях з проблем розвитку освіти, професійної підготовки педагогічних працівників. Вони були предметом обговорення на обласних, районних, мiських учительських конференцiях, засiданнях методичних об'єднань, постiйно дiючих та проблемно-тематичних семiнарах керiвникiв i працiвникiв вiддiлiв освiти, методкабiнетiв, навчально-виховних закладiв, пiд час проведення теоретичних i практичних занять з педагогами в Iвано-Франкiвському iнститутi пiслядипломної освiти.

Результати дослiдження широко застосовуються в курсовiй пiдготовцi працiвникiв закладiв освiти, дiяльностi методичних служб i керiвникiв закладiв та установ освiти областi та регіону. (довідки: № 41 від 14. 06. 2000р.; № 01/193 від 18. 05. 2000р.)

Результати дослідження опубліковані в 11 працях (8 без співавторства), у тому числі: 7 статей у наукових фахових виданнях, 4 статті у збірниках матеріалів міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференцій. Загальний обсяг опублікованих праць з теми дослідження складає 5 ум. друк. аркушів.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів (п'яти підрозділів), висновків, списку використаних джерел, який містить 249 назв, 5 додатків на 22 сторінках. Основний зміст дисертації викладено на 179 сторінках. У тексті вміщено 6 рисунків, 8 таблиць, 4 діаграми.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання роботи, висвітлено робочу гіпотезу, методи дослідження, його наукову новизну, теоретичне і практичне значення; сформульовано положення, котрі виносяться на захист, вказано дослідницьку базу та сферу впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Оптимізація змісту післядипломної освіти як педагогічна проблема” висвітлено результати аналізу стану даної проблеми в педагогічній науці та навчально-виховній практиці установ підвищення кваліфікації педагогічних працівників, розкрито теоретико-методологічні основи розробки змісту післядипломної освіти, визначено психолого-педагогічні умови його оптимізації.

Аналіз психолого-педагогічної літератури, нагромадженого досвіду організації післядипломної освіти педагогічних працівників засвідчує, що основною проблемою вдосконалення процесу підвищення кваліфікації вчителів є вибір способів його організації відповідно до природи педагогічної діяльності й саморозвитку педагога, але найчастіше ця робота здійснюється поза змістовим полем або за умови розгляду лише окремих його аспектів чи членування за формами організації, компонентами, модулями.

На основі аналізу педагогічної літератури і щоденної практики зміст післядипломної освіти можна охарактеризувати як систему професійних і загальноосвітніх знань, предметних і загально навчальних (у тому числі й творчих) умінь і навичок, оволодіння якими сприяє засвоєнню етичних норм, котрими повинен оволодіти педагог, щоб бути психологічно готовим та інтелектуально здатним на рівні сучасних вимог якісно виконувати професійні функції, підвищувати кваліфікацію.

З позицій дидактичних закономірностей зміст післядипломної освіти буде повноцінним за умови його повноти, глибини, збалансованості конкретного і загального, завершеності, системності, гнучкості, оперативності, динамізму.

Наше дослідження засвідчує, що ідея оптимізації змісту післядипломної освіти визначається об'єктивною потребою приведення його у відповідність до вимог, що постійно змінюються, умовами існування педагогічної системи і закономірностями її функціонування, серед яких: неперервність, єдність, змістова цілісність усіх видів і форм підвищення кваліфікації вчителів, особистісно-орієнтувальний характер професійного становлення та розвитку педагогів.

Великої ваги набуває осмислення та глибоке розуміння сутності мети і завдань післядипломної освіти, її взаємозв'язку із середовищем, що вирішальним чином впливає на визначення її змісту, виявлення законів та закономірностей, дидактичних принципів його добору, проектування.

Головними питаннями педагогічної теорії змісту навчання є: залежність від суспільних вимог і замовлень, світоглядна функція змісту освіти; соціальний досвід як джерело знань; завдання всебічного розвитку особистості; дидактичні принципи як фактори визначення змісту освіти, оптимальної побудови навчально-тематичних планів і програм.

Найважливішим з них залишається пошук шляхів оптимізації навчання, тобто створення такого його варіанта, котрий у даних умовах забезпечує максимально можливу ефективність розв'язання завдань освіти з найменшими ресурсними затратами. Питання оптимізації навчально-виховного процесу ґрунтовно розроблені Ю.К. Бабанським. Він наполягав на включенні до відомих у дидактиці принципів відповідного принципу як такого, що, з “одного боку, завершує систему дидактичних принципів, а з другого -- пронизує кожен з них” і встановлює розумну міру їх застосування.

Критеріями оптимізації змісту післядипломної освіти на основі аналізу дидактичної літератури слід визнати такі:

1. Підпорядкованість змісту освіти забезпеченню не нижче нормативного рівня психологічної готовності, фахової компетентності та професійної здатності педагогічних працівників здійснювати навчання і виховання учнів в конкретній педагогічній ситуації.

2. Цілісність змісту, що передбачає достатньо повне відображення в ньому вимог, які ставить суспільство в конкретно-історичних умовах свого розвитку до особистості педагога, охоплення основних напрямів концептуально-методологічних, психолого-педагогічних наук, практики і досвіду навчання й виховання дітей та молоді.

3. Співвідносне і комплексне дотримання дидактичних принципів, що вимагає при визначенні обсягу, структуруванні змісту навчання трансформувати матеріал через призму психолого-педагогічних особливостей і закономірностей освіти дорослих, концентрації інших дидактичних принципів навколо домінантного в конкретному моменті.

4. Відповідність відведеного часу змістові на основі цілісності, підпорядкованості нормам, завданням і меті, дидактичним принципам післядипломної освіти; раціональне структурування змісту, визначення обмежень за видами і формами навчання в послідовності, наступності, поетапності курсової та між курсової підготовки.

5. Наукова і практична вагомість, збалансованість елементів змісту освіти, що передбачає вичленення та інтегрування головних, найсуттєвіших його складників.

6. Відповідність змісту рівневі навчально-професійних і пізнавальних можливостей, запитів і потреб педагогів, що вимагає виявлення тих елементів змісту освіти, які традиційно чи ситуативно викликають найбільші труднощі в діяльності всіх або певної групи вчителів, окремого педагога.

7. Відповідність використовуваної навчально-матеріальної, науково-методичної бази обов'язковому змістові освіти. Саме зміст обумовлює базу, вимагає її наявності на достатньому сучасному рівні.

Оптимізація змісту післядипломної освіти передбачає розгляд і конструювання кожної його одиниці, як і їх сукупності, в максимально можливій відповідності до цілей та умов процесу навчання, в яких він реалізовується. Вона потребує не лише використання спеціальних дисциплін, але й урахування закономірностей самого педагогічного процесу.

Конкретне вираження оптимізації змісту освіти знаходиться в прямій залежності від його складу, який, на думку В.В. Краєвського, виступає вихідним критерієм дотримання передумов реалізації головних завдань. Поряд із питанням складу і в зв'язку з ним знаходяться й інші проблеми: видів, галузей діяльності, що підлягають включенню в зміст; обов'язкового кінцевого мінімуму знань; складу і структури навчального плану і добору типових навчальних предметів, їх наукової природи, принципів відбору змісту кожного з них; організаційно-педагогічних основ конструювання і структурування навчального матеріалу.

Всі ці питання повинні розв'язуватися через призму реалізації соціального замовлення, зміна якого неминуче веде до оновлення освіти.

У другому розділі “Педагогічні умови оптимізації змісту післядипломної освіти” аналізуються тенденції, перспективи розвитку школи щодо їх врахування в процесі розробки змісту післядипломної освіти, встановлено залежність формування навчальних планів від змісту професійної підготовки учителів, досягнутого ними рівня професійно-педагогічної культури і потреб, визначені умови оптимізації змісту післядипломної освіти, розкриваються дидактичні підходи до його оптимізації через розробку типових навчальних планів поетапної (ступеневої) курсової підготовки і всеохоплюючої методичної роботи на рівні самоосвіти, навчально-виховного закладу, району.

З метою дослідження умов забезпечення ефективності підвищення кваліфікації вчителів було здійснено аналіз: перспективних і річних планів роботи Івано-Франківського обласного інституту, його підрозділів (лабораторій, кафедр, кабінетів), статистичних і звітних матеріалів (11 планів, 21 звіт); документації курсової підготовки, планів і матеріалів обласних заходів методичного характеру (145 планів); якості видавничих матеріалів (методичних рекомендацій, посібників, статей), розроблених і виданих інститутом (120 матеріалів); змісту узагальнених матеріалів із досвіду роботи педагогічних працівників (25 матеріалів); планів роботи районних (міських) методичних кабінетів, об'єднань та інших форм методичної роботи (56 планів); матеріалів вивчення стану викладання і якості знань, умінь і навичок учнів із навчальних предметів (72 матеріали); змісту творчих робіт, рефератів слухачів курсів, виступів педагогічних працівників на конференціях, методичних об'єднаннях, педагогічних радах (553 матеріали); анкетування вчителів (1450 чоловік), керівників навчальних закладів (250 чоловік); висновків атестаційної експертизи діяльності Івано-Франківського ОІПОПП комісії Державної інспекції закладів освіти (грудень 1994 р.); документів атестації та діагностування вчителів (730 матеріалів).

Результати аналізу уможливили виявлення педагогічних умов оптимізації змісту післядипломної освіти. На нашу думку, розробка його оптимального варіанта передбачає: 1) всебічне урахування закономірностей, тенденцій і перспектив розвитку школи, актуальних проблем педагогічного процесу, вимог до професійної підготовки і реальних потреб учителів на основі збалансованого включення цих аспектів у зміст із виділенням на кожному окремому етапі найголовніших питань; 2) зосередження самоосвіти педагогів, внутрішкільної методичної роботи, діяльності керівників навчально-виховних закладів, організаторів курсової підготовки, викладачів на опануванні вчителями прогресивних інноваційних ідей, теорій, методик, передових педагогічних технологій і досвіду; 3) формування і розвиток потреб педагогів у постійному підвищенні кваліфікації й майстерності через створення атмосфери творчого пошуку, ініціативи та підвищення відповідальності за результати своєї праці, формування системи своєчасного інформування і зворотного зв'язку у підвищенні кваліфікації вчителів, широкого залучення їх до активної участі в усіх формах підвищення кваліфікації з опорою на періодичну атестацію.

Ці умови були враховані в процесі розробки гіпотетичного оптимального варіанта змісту післядипломної освіти. Визріла потреба у вирішенні трьох взаємопов'язаних між собою завдань, які зводились до того, щоб: а) розробити Положення про методичну роботу з педагогічними працівниками в межах області; б) створити оптимальну модель Типового навчально-тематичного плану курсової підготовки, що ґрунтується на наведених вище умовах; в) запровадити найбільш доцільну для підвищення професійної кваліфікації вчителів методологію і методику вивчення рівня їх професійно-педагогічної культури та потреб, результатів навчально-виховної роботи.

Дослідження показали, що до головних аспектів діяльності, пов'язаних із тенденціями розвитку школи, що мають посісти вагоме місце в змісті післядипломної освіти, належать:

1. Підготовка педагогічних працівників до здійснення національного виховання дітей та учнівської молоді.

2. Використання українознавства у педагогічному процесі.

3. Підготовка вчителів до роботи в умовах запровадження державного стандарту базового змісту загальної середньої освіти.

4. Гуманітаризація та гуманізація навчально-виховного процесу в школі.

5. Орієнтація вчителів на психолого-педагогічні та методичні засади розвивального, особистісно-орієнтованого навчання та виховання.

Навчально-тематичні плани і програми курсів підвищення кваліфікації вчителів-предметників, розроблені ЦІПКККО і затверджені Міністерством освіти у 1997 році, широко враховують основні складові змісту професійної підготовки педагогів відповідно до теперішніх умов і соціального замовлення.

Та необхідність їх реалізації у стислі терміни (значно менші, ніж планові) потребує внесення до них деяких змін. У межах нашого дослідження вони зводились до формування типових навчально-тематичних планів, де оволодіння основними знаннями (інваріантним компонентом) стає обов'язковим на кожному етапі навчання, а варіативна (компенсаторно-вибіркова) частина дає можливість більшою мірою задовольняти запити конкретної групи вчителів через спецкурси, спецсемінари та факультативи, консультації, додаткові заняття з актуальних тем інваріантної частини тощо.

Проведене експериментальне навчання керівників на основі зазначеної вище диференціації послужило вагомим чинником переходу на систему поетапної, ступеневої підготовки. Апробація експериментальних навчально-тематичних планів для кожної окремої групи, наступне їх доопрацювання уможливили розробку Типового навчально-тематичного плану. Сформований за принципами системності і наступності як у розділах поетапно, так і між розділами в межах кожного етапу навчання та між темами в розділі, він враховує і задовольняє потреби керівників відповідно до їх досвіду і стажу управлінської діяльності. В умовах обмеженого в часі (не більше чотирьох тижнів, 144 години) навчання на курсах поетапна змістова його організація дає можливість розширити тематику в її продовженні та розгортанні, співвіднести теоретичний і практичний компоненти відповідно до потреб і досвіду слухачів. Так, якщо на першому етапі навчання (керівники до 5 років стажу) таке співвідношення становить 79% теоретичних занять і 21% практичних та семінарських, то вже на другому (стаж від 5 до 10 років) відповідно 47,6% та 52,4%; на третьому (стаж понад 10 років) -- 34,6% та 65,4%.

Характерною особливістю запропонованої моделі навчально-тематичного плану є виділення обов'язкового (базового) та компенсаторно-вибіркового компонентів. До першого включені мінімально необхідні і, разом з тим, максимально можливі для засвоєння у відведений час знання, вміння і навички; за рахунок другого формується специфіка змісту навчання конкретних груп. Структура навчального плану має лінійний, наскрізний характер, передбачає блокове структурування матеріалу, водночас забезпечуючи предметно-інтегративну систему навчання. Суть такого підходу полягає в тому, що встановлюються зв'язки між знаннями не в окремому блоці, розділі чи темі, а навпаки, самі теми, розділи і блоки укладені на основі реально існуючих зв'язків між поняттями, ідеями, проблемами тощо.

У створеній моделі чітко виражена єдність змістової і процесуальної сторін навчання, оскільки друга обумовлена наявними в ній вимогами до змісту (послідовністю розділів, тем і занять, розподілом годин, визначенням видів занять). Здійснене дослідження засвідчило, що застосування диференційованого підходу на основі розробленої моделі поетапного (ступеневого) навчання відповідно до стажу, рівня кваліфікації і потреб слухачів позитивно вплинуло на ефективність курсової підготовки. Так, якщо констатуючий експеримент виявив приблизно однакову градацію рівнів готовності прибулих на курси, а за деякими показниками у контрольній групі вони навіть перевищували, то за результатами контрольних зрізів коефіцієнт просування слухачів експериментальної групи набагато вищий від показників контрольної (див. табл.1).

Таблиця 1. Результати діагностики рівня курсової підготовки

Примітка: 1-5 -- змістові лінії: 1 -- культурологічний блок; 2 -- педагогіка і психологія; 3 -- національне виховання; 4 -- фахова підготовка; 5 -- загальна (сумарно-середня) підготовка.

Отже, результати, одержані в процесі експериментальної роботи, підтвердили правомірність висунутої гіпотези, ефективність розробленої теорії оптимізації змісту післядипломної освіти і змістової моделі поетапного (ступеневого) навчання педагогічних працівників, спрямованої на підвищення рівня їхньої професійної культури. На підставі напрацьованого в ході експерименту досвіду й розробленого типового навчально-тематичного плану поетапної підготовки керівників загальноосвітніх навчально-виховних закладів виникла можливість оптимального проектування змісту їх курсової підготовки на перспективу.

Задоволення професійних потреб педагогічних працівників вимагає чіткого функціонування всієї системи підвищення їх кваліфікації, де всі елементи діють в органічному взаємозв'язку. Особливої уваги потребують методичні служби шкіл та місцевих органів управління освітою.

З метою належного спрямування методичної роботи на підвищення професійної кваліфікації педагогічних працівників в аспекті нашого дослідження було розроблене та експериментально апробоване Положення, що визначає її зміст та форми організації. Методична робота в міжкурсовий період, органічним компонентом і опорою якої є самоосвіта, є необхідною умовою неперервності процесу підвищення кваліфікації вчителів.

Апробація та наступне впровадження Положення, розробленого на дидактичних засадах оптимізації післядипломної освіти, підтвердили педагогічну доцільність його використання. Більш чіткими й організованішими стали види, форми методичної роботи, підвищилася їх ефективність, повніше враховуються потреби вчителів. На 10 відсотків зросла кількість постійно діючих психолого-педагогічних семінарів, шкіл молодого педагога, практично з кожного предмета в районах функціонують творчі групи, школи вдосконалення педагогічної майстерності. В кожному районі визначено опорні школи з основних аспектів навчання і виховання. Кількість їх зросла на 30 відсотків. Методична робота набула по-справжньому всеохоплюючого і всебічного характеру. Вивчення громадської думки на основі розробленої В.Т. Цибою технології виявлення “комплексної потужності” через оцінювання управлінцями, методистами, керівниками шкіл ефективності використання Положення засвідчило досить високий його рейтинг (табл. 2).

Таблиця 2. Оцінка ефективності використання Положення про методичну роботу з педагогічними кадрами в закладах освіти області

Про її ефективність свідчать результати атестації педагогічних працівників у тих районах і школах, які були охоплені дослідженням. Кількість працівників, котрим підвищено педагогічну кваліфікацію, складає 60--70 відсотків від усіх атестованих, а кількість учителів із вищою категорією збільшилась у 1,5--2,5 рази. Численність учителів-методистів у Снятинському районі зросла втричі. Подібні результати і в інших районах, на базі яких відбувалося наше дослідження (Городенківський, Долинський, Тисменицький, Рожнятівський райони Івано-Франківської області).

У ході дослідження визначено методологію й методику вивчення рівня професійно-педагогічної культури та потреб учителів у процесі оптимізації змісту післядипломної освіти.

Узагальнення результатів теоретичної та експериментальної роботи, спрямованої на дослідження педагогічних умов оптимізації змісту післядипломної освіти педагогічних працівників, дозволило зробити такі висновки:

1. Аналіз успадкованої практики розробки змісту післядипломної освіти педагогічних працівників виявив властиві їй найістотніші позитивні і негативні сторони: а) позитивним є те, що вона встановлює певну періодичну обов'язковість курсової підготовки, дає загальні змістові орієнтири, одночасно не регламентує змісту післядипломної освіти вчителів на рівні навчального матеріалу; б) негативним є те, що вона “нівелює” освітян через однаковий зміст; надмірно заідеологізовує та заполітизовує зміст; невиправдано велику долю його виділяє питанням поточної політики; послаблює зв'язок з шкільною практикою; недостатньо враховує потреби регіону, навчально-виховних закладів, учителів тощо.

2. Оптимізація змісту післядипломної освіти педагогічних працівників -- необхідна умова реформування вітчизняної школи й піднесення до рівня європейських і світових стандартів. Її досягнення обумовлене насамперед мірою відображення і врахування головних тенденцій розвитку змісту шкільної освіти відповідно до Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХI століття), Концепцій державного стандарту загальної середньої освіти, національного виховання дітей та молоді, базового навчального плану, проектів державних стандартів змісту шкільних предметів, розроблених тимчасовими творчими колективами, робочих навчальних планів, програм, підручників. Самі тенденції такі:

1) гуманітаризація змісту шкільної освіти (збільшення питомої ваги дисциплін гуманітарного циклу, наближення змісту до потреб учнів, посилення світоглядного, соціокульторологічного, національного, народознавчого, українознавчого аспектів);

2) гуманізація та демократизація освіти шляхом запровадження гарантованого державного стандарту змісту загальної середньої освіти, базового навчального плану, шкільного та регіонального компонентів; уможливлення розширеного вивчення окремих галузей знань за вибором учнів; зменшення кількості обов'язкових навчальних предметів за рахунок створення інтегративних курсів; часткове зменшення обсягу обов'язкового змісту шкільної освіти через визначення необхідного мінімуму змісту основних галузей знань і мінімальної тривалості їх вивчення; забезпечення рівневої і профільної диференціації навчання за змістом освіти (альтернативні програми й підручники).

3. Розроблений зміст післядипломної освіти педагогічних працівників буде оптимальним, якщо він:

1) має випереджувальний, перспективно-орієнтувальний характер: узагальнюючи попередній досвід, дає орієнтири щодо методичної роботи на наступні 4-5 років. Підтвердженням цього є експериментальний варіант запропонованого навчально-тематичного плану ступеневої (поетапної) курсової підготовки керівників шкіл у єдності з міжкурсовою методичною роботою;

2) відповідає загальнометодологічним, педагогічним, дидактичним принципам (науковості, зв'язку теорії з практикою, збалансованості загального і конкретного, системності, наочності та ін.);

3) розробляється на діагностичній основі, що здійснюється за місцем роботи педагогів перед направленням на курси, після їх проходження та на самих курсах (початок і завершення);

4) будується на засадах диференціації за рахунок виділення варіативного компонента в навчально-тематичних планах курсів (факультативів, консультацій, спецкурсів, розширення інваріантної частини та ін.), організації різних за змістом форм методичної роботи, активізації самоосвіти.

4. Розроблений орієнтовний варіант оптимального змісту післядипломної освіти у вигляді навчально-тематичного плану поетапної (ступеневої) курсової підготовки керівників шкіл відрізняється від типових тим, що будується з урахуванням стажу роботи, рівня кваліфікації, реальних потреб та індивідуальних запитів слухачів, етапів курсової підготовки. Діяльність керівників шкіл у між курсовий період після навчання за експериментальним планом дістала загальне схвалення компетентних експертів в особі методистів і працівників органів освіти.

5. Апробація та наступне впровадження в широку практику “Положення про методичну роботу з педагогічними кадрами в закладах освіти області” підтвердили правильність ідеї підпорядкування її змісту тенденціям розвитку шкільної освіти, рівневі професійності, об'єктивним запитам учителів, специфічним умовам, особливостям, реальним можливостям і потребам регіону, навчально-виховного закладу, принципові єдності змісту всієї системи післядипломної освіти.

Перспективи дослідження щодо оптимізації післядипломної освіти полягають у вивченні таких можливих напрямів: дидактичні аспекти оптимізації навчально-виховного процесу в закладах підготовки вчителів; оптимізація змісту самоосвіти педагогічних працівників; змістові аспекти підвищення професійно-педагогічної культури педагогічних працівників; розробка моделей навчально-тематичних планів курсів учителів, інших форм підвищення кваліфікації.

Список опублікованих праць

1. Руссол В.М. Змістові аспекти національного виховання в післядипломній освіті педагогічних працівників // Обрії: Науково-методичний журнал Івано-Франківського ІПОПП. -- 1998. -- № 1. -- С. 5--8.

2. Руссол В.М. Перспективні тенденції розвитку методичної роботи // Обрії: Науково-методичний журнал Івано-Франківського ІПОПП. -- 1999 -- № 2 -- С. 79--86.

3. Руссол В.М. Подолання формалізму -- необхідна умова оптимізації змісту післядипломної освіти // Джерела: Науково-методичний вісник Івано-Франківського обласного ІПОПП. -- 1997. -- № 1. -- С. 13--17.

4. Руссол В.М. Організація роботи з керівними кадрами// Джерела: Науково-методичний вісник Івано-Франківського ІПОПП. -- 1998. -- № 3--4 --С. 8--16.

5. Руссол В.М., Келембет Л.І. Положення про методичну роботу з педагогічними кадрами в закладах освіти області// Обрії: Науково-методичний часопис Івано-Франківського ІПОПП. -- 1997. -- № 1. -- С. 60--63.

6. Руссол В.М., Тягур Р.С. Системний підхід -- методологічна основа управління школою // Обрії: Науково-методичний часопис Івано-Франківського ІПОПП. -- 1997. -- № 2. -- С. 6--9.

7. Скоморовський Б. Г., Руссол В. М. Післядипломна освіта: діяльнісний підхід // Обрії: Науково-методичний журнал Івано-Франківського ІПОПП.-- 1998. -- № 2. -- С. 8--12.

8. Руссол В.М., Келембет Л.І. Окремі аспекти організації післядипломної освіти керівників шкіл // Система неперервної освіти: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. У 6-ти книгах. -- Кн. 4. -- Чернівці: Митець, 1996. -- С.146--148.

9. Руссол В.М. Створення системи удосконалення педагогів для використання можливостей шкільного компонента // Формування та впровадження шкільного компонента змісту загальної середньої освіти: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 15--16 березня 1995 року / Ред. колегія: О. Я. Савченко, О. І. Чернишов, Ю. І. Мальований та ін. -- Донецьк: ІПО, 1995. -- С. 148-149.

10. Руссол В.М. Державний стандарт загальної середньої освіти -- необхідна умова її варіативності // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Стандарти загальної середньої освіти. Проблеми, пошуки, перспективи” 25--26 червня 1996 р. -- К.: ІЗМН, 1996. -- С. 22--23.

11. Руссол В.М. Підготовка педагогічних кадрів для роботи в умовах розвивального навчання // Психолого-педагогічні та методичні проблеми розвивального навчання: Збірник статей Всеукраїнської науково-практичної конференції. 12--13 листопада 1998 р. -- Івано-Франківськ, 1998. -- С. 27--36.

Анотація

Руссол В.М. Дидактичні основи оптимізації змісту післядипломної освіти педагогічних працівників - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 -- теорія і методика професійної освіти.

Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2000.

У дисертації теоретично й експериментально досліджуються дидактичні закономірності забезпечення високої ефективності змісту післядипломної підготовки педагогічних працівників.

Науково обґрунтовано необхідність підпорядкування змісту підготовки вчителів суспільним вимогам, соціальному замовленню, дидактичним принципам його визначення і конструювання, функціям післядипломної освіти.

Стверджується положення про зв'язок змісту післядипломної освіти з проблемами, тенденціями і перспективами розвитку школи, змістом педагогічної готовності та потребами вчителів на основі всестороннього діагностування рівня їх професійно-педагогічної культури.

Обґрунтовується дидактична доцільність поетапної (спупеневої) підготовки педагогічних працівників відповідно до досвіду та стажу їх роботи шляхом розробки диференційованих навчально-тематичних планів із виділенням інваріантного та компенсаторно-вибіркового компонентів. Основний зміст дисертації викладено в 21 публікації.

Ключові слова: оптимізація змісту, дидактичні принципи, професійно-педагогічна культура, поетапна (ступенева) підготовка, післядипломна освіта.

Аннотация

Руссол В.М. Дидактические основы оптимизации содержания последипломного образования педагогических работников - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 -- теория и методика профессионального образования.

Тернопольский государственный педагогический университет имени Владимира Гнатюка, Тернополь, 2000.

В диссертации теоретически и экспериментально исследуются дидактические закономерности обеспечения высокой эффективности содержания последипломной подготовки педагогических работников.

Научно обосновано необходимость подчинения содержания подготовки учителей общественным требованиям, социальному заказу, дидактическим принципам его добывания и конструирования, функциям последипломного образования.

Утверждается положение о связи содержания последипломного образования с проблемами, тенденциями и перспективами развития школы, содержанием педагогической готовности и потребностями учителей на основе всесторонненого и всеобъемлющего диагностирования их профессионально-педагогической культуры.

Обосновывается дидактическая целесообразность поэтапной подготовки педагогических работников в соответствии с опытом и стажем их работы путем разработки дифференцированных учебно-тематических планов с выделением инвариантного и компенсаторно-избирательного компонентов. Удовлетворение профессиональных запросов педагогических работников требует чыткого функционирования всей системы повышения их квалификации. Особого внимания заслуживают методические службы школ и местных органов управления.

С целью необходимой ориентации методической работы на повышение профессиональной квалификации педагогических кадров в аспекте нашего исследования было разработано и экспериментально апробировано Положение, которое определяет её содержание и формы организации (массовые, групповые, индивидуальные).

Анализ унаследованной практики разработки содержания последипломного образования показал присущие ей самые существенные положительные и отрицательные стороны: а) положительным есть то, что она определяет некую периодическую обязательность курсовой подготовки, дает общие содержательные ориентиры, одновременно не регламентирует содержания последипломного образования учителей на уровне учебного материала; б) отрицательным является: “нивелирование” педагогов с ориентацией на одинаковое содержание; чрезмерная заидеологизированность и заполитизированность содержания; неоправданно большая доля посвящалась вопросам текущей политики; ослабленность связи со школьной практикой; недостаточный учет потребностей региона, учебного заведения, учителей.

Таким образом, содержание последипломного образования педагогических работников будет оптимальным, если оно: 1) несет перспективно-ориентировочный характер; 2) отвечает общеметодологическим, педагогическим, дидактическим принципам; 3) разрабатывается на диагностической основе, осуществляемой по месту работы педагогов; 4) строится на дифференцированной основе путем выделения вариативного компонента в учебно-тематических планах курсов, организации разных по содержанию форм методической работы, активизации самообразования; 5) полноценно учитывает тенденции и перспективы развития школьного образования, уровень профессиональности, объективные потребности учителей, специфические условия региона, учебно-воспитательного заведения, единство содержания всей системы последипломного образования.

Основное содержание диссертации изложено в 21 публикации.

Ключевые слова: оптимизация содержания, дидактические принципы, профессионально-педагогическая культура, поэтапная (ступенчатая) подготовка, последипломное образование.

Summary

Russol V.M. The didactic fazes of optimization a content of the teachers' postdiploma education. /manuscript/.

Dissertation for the candidate of pedagogical sciences by the profession 13.00.04 - theory and methodology of professional education.

Ternopil' state pedagogical university after Volodymyr Hnatiuk, Ternopil', 2000.

In the dissertation the didactic regularities of the guaranteeing a high effectiveness of the content of the teachers' postdiploma training are theoretically and experimentally investigated.

The candidate scientifically proved that the teachers' training is bound to depend on social requirements and orders.

It is also proved that the content of postdiploma education is connected with the problems, tendency and perspectives of school development, pedagogical preparedness and teachers' necessity. The level of the teachers' professional and pedagogical culture should be thoroughly explored.

The possibility of the teachers' level training according to their experience and length of work by means of making educational plans of subjects is researched in the dissertation.

The dissertation includes 21 publications where the main content is stated.

Key words: the content optimization, the didactic principles, professional, and pedagogical culture, level training, postdiploma education.

Размещено на Allbest.ru