Становлення середньої професійної жіночої освіти в Херсонській губернії в кінці ХІХ-на початку ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Становлення середньої професійної жіночої освіти в Херсонській губернії в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.

жіночий освіта професійний херсонський

Куліш О.О

Зміни, що відбуваються останнім часом практично у всіх галузях нашого життя, торкаються і проблем виховання підростаючого покоління. Гуманістична стратегія педагогіки нашого часу надала широкі можливості для розвитку варіативних навчальних установ, які відповідають запитам суспільства. В зв'язку з цим особливу актуальність набуває аналіз тенденцій розвитку вітчизняної освіти, теоретичного обґрунтування роздільного навчання хлопчиків і дівчаток, а також організації чоловічих і жіночих шкіл. Дослідження минулого вітчизняної освіти надає можливість глибше вивчити наявний історичний досвід жіночої освіти, передбачити основні тенденції її розвитку у майбутньому.

На сучасному етапі дві взаємообумовлені тенденції - стандартизація і диференціація - виразно вимальовуються в процесі розвитку української освіти. Про першу тенденцію свідчить введення Державних освітніх стандартів, а про реалізацію другої тенденції - диференціації освіти (зокрема профільної диференціації змісту освіти) - можна судити з темпів зростання протягом останнього часу кількості інноваційних навчальних закладів.

Певний інтерес дослідників до питання розвитку середньої жіночої освіти пояснюється її значущістю для особистого і професійного становлення. Не раз жіноча освіта підлягала ґрунтовним реформуванням, була об'єктом як державної політики, так і педагогічних дискусій. Пошук шляхів розвитку системи жіночої професійної освіти, реформування середньої школи в другій половині XIX - на початку XX ст. підкреслює актуальність дослідження цього історичного етапу, адже вивчення процесу такого розвитку в даний період збагатить сучасну науку знаннями про механізми модернізації жіночої освіти, вплив регіональних чинників на її ефективність.

Історико-педагогічне вивчення досвіду розвитку освіти і виховання в Херсонській губернії дозволяє виявити і розглянути характерні особливості даного процесу в регіоні в історичних рамках XIX - початку XX століть, збагатити історико-педагогічну науку як методологічно, так і фактично.

До історико-педагогічних досліджень з питань жіночої освіти зверталося багато вчених.

У радянський період загальні і часткові проблеми жіночої освіти висвітлювали в своїх наукових працях дослідники Ф.Ф. Шамахов, К.І. Львів, Н.А. Зіневич, Н.І. Молодих, В.П. Лапчинська, роботи яких послужили ґрунтовною базою для подальших досліджень даної проблематики.

Серед вагомих сучасних досліджень проблематики жіночої освіти слід відзначити наукові розвідки: Никонова І.І., Євстратової А.І., «Розвиток вищої жіночої освіти в Росії в ХІХ столітті» [10], Моськальової М.Ю. «До питання про концепцію жіночої освіти в Росії в другій половині ХІХ -- початку ХХ століття» [12], Модзальовського Л.Н. «Нарис історії виховання і навчання з якнайдавніших часів до наших днів» [11], Пушкарьової Н.Л. «Перші російські жінки-учені», Симонова М.В. «Проблема жіночої освіти в другій половині XIX століття [15].

Дослідники В.В. Постолатій [6], В.В. Бобров [2], Аніщенко О.В. [1], Сухенко Т.В. [8] та інші науковці розглядали характерні риси жіночих професійних навчальних закладів України. М. Богачевська-Хом'як та Л.Смоляр в своїх наукових дослідженнях розкрили не тільки питання функціонування системи жіночих шкіл, але й проаналізували освітні запити жінок на початку ХХ ст. [4;5;7].

Аналіз джерел та архівних документів Херсонської губернії свідчить про те, що на початку ХХ ст. в регіоні вже функціонувала різ- норівнева, розгалужена система жіночої професійної освіти. Дослідник

В.А.Добровольська поділяє «„професійні навчальні заклади за типом на школи, майстерні, курси, класи, училища; за метою навчання - на технічні, ремісничі, сільськогосподарські, комерційні, художньо-промислові та ін.; за підпорядкованістю - школи Міністерства народної освіти, торгівлі і промисловості, Відомства установ імператриці Марії та ін.; за засобами утримання - земства, міста, товариства, міністерства, приватних осіб» [3,17].

Питання про жіночу професійну освіту було висунуте в Російській імперії, до складу якої територіально входила Херсонська губернія, в кінці XIX ст., коли залучення до виробництва великої кількості жінок вимагало деяку їх попередню професійну підготовку.

Ще в 1888 році при Міністерстві народної освіти була встановлена комісія з питань жіночої професійної освіти, яка розробила Положення про два типи жіночих професійних шкіл. Передбачалося, що в школах першого типу буде встановлено семирічний термін навчання дівчат, причому в перших п'яти класах передбачається вивчення загальноосвітніх предметів, а в двох останніх -- спеціально ремісничих. У школах другого типу термін навчання обмежувався чотирма роками, причому викладання загальноосвітніх і спеціальних предметів проводилося на всіх курсах. Однак організація цих шкіл не була здійснена урядом. Лише в 1900 році при відділенні Вченого комітету з технічної і професійної освіти Міністерства народної освіти був створений спеціальний відділ для керівництва вже існуючими на той час жіночими професійними навчальними закладами. Слід відзначити, що на початку ХХ ст. (1901 р.) Російська імперія налічувала тільки 129 невеликих жіночих професійних шкіл, в яких було 9920 учениць.

Відсталість жіночої професійної освіти наголошувалася навіть урядовими органами. Так, в пояснювальній записці до проекту Закону про жіночі професійні навчальні заклади, представленого Міністерством народної освіти уряду говорилося про те, що існуючі навчальні заклади професіональної освіти жінок зобов'язані своїм існуванням, в основному, приватній ініціативі.

Наукове дослідження архівних документів Херсонської губернії підтверджує той факт, що практично була відсутня професійна підготовка жінок у спеціальних навчальних закладах та свідчить про те, що земською громадою активно піднімалося питання про задоволення потреб жінок в отриманні професійної освіти. «Мы должны разсматривать женское образованіе съ двухъ сторонъ: съ одной стороны ми видимъ вь немъ удовлетвореніе естественной потребности къ самоусовершенствованію, потребности, доставившей человеку победу надъ живымъ міромъ и двигающей человечество на пути лучшаго устройства своей жизни, Понятно, что не только мужчина долженъ получить удовлетвореніе этой потребности; въ ней не можетъ быть отказано и женщине, съ колыбели до отрочества ведущей детей и за зто время имеющей полную возможность положить прочныя основы для будущаго развитія человека, или же зачатки будущаго несчастія для него и для другихъ. Но мы видимъ въ жизни, что кроме этого стремленія, общаго для всехъ женщинъ, къ какому бы сословію оне ни принадлежали и какимъ бы имущественнымъ положешемъ ни обладали, есть еще другое стремленіе сделать школу общаго образованія средствомъ для борьбы съ нищетой.

Многія девушки изъ бедной семьи поступаютъ въ гимназію, прогим- назію или институтъ, надеясь пріобретенньїми знаніями въ будущемъ несколько обезпечить свое существование, предлагая свои услуги въ качестве учительницы, гувернантки) [13,30-31].

Таким чином, професійна освіта повинна була забезпечувати не тільки розвиток та самовдосконалення жінки як особистості, але і її матеріальні потреби. «Следовательно, школа женскаго общаго образованія весьма несовершенно служить целямъ профессіональнаго образованія. Отсюда весьма естественно вытекаетъ желаніе некоторыхъ членовъ общества какимъ либо образомъ лучше устроить жизнь женщинъ, лучше обезпечить ихъ существованіе, а этого возможно достигнуть отчасти при помощи спеціально профессюнальныхъ школъ, которыя даютъ более широкій и разносторонній кругъ деятельности. На западе уже появилась управляющая фабрикою искусственныхъ цветовъ и составляющая рисунки для ситцевъ женщина, есть уже женщина-аптекарь и т. п.» [13,31].

В кінці ХІХ - на початку XX ст. в Херсонській губернії система жіночої освіти вимагала внесення якісних змін як до структури так і її змісту. В організації професійної жіночої освіти ініціативними були такі міністерства та відомства: Міністерство внутрішніх справ, Міністерства торгівлі і промисловості, Міністерство управління землеробством і землеустроєм, Міністерство Народної освіти; відомство православного віросповідання, громадські організації і приватні особи.

Аналіз архівних документів свідчить проте, що на початку XX ст. в Херсонській губернії основними напрямками професійної діяльності жінок були: педагогічний, медичний, сільськогосподарський, комерційний та мистецький.

Слід зазначити, що найбільш розповсюдженою професійною діяльністю жінок була педагогічна. Потреба в учительських кадрах в Херсонській губернії задовольнялася завдяки підготовці дівчат в учительських школах при земських повітових училищах, в спеціальних класах жіночих гімназій і училищ, в церковно-учительских школах, в єпархіальних жіночих училищах.

Громада Херсонської губернії приділяла велику увагу якості педагогічної освіти жінок. «Само собою ясно, что разъ признана важность педагогическаго образованія женщинъ, разъ для достиженія этой цели на практике, министерство, открываются спещальные педагогическіе классы, то необходима и наиболее правильная, строго выработанная організація занятій въ этихъ классахъ, дабы такимъ путемъ вернее достичь намеченной цели. Посмотримъ-же, что представляетъ въ этомъ отношеніи теорія и практика» .

Зміст форм, методів та напрямків реформування якості викладання педагогіки в жіночих гімназіях визначено так в архівних джерелах: «...реформа преподаванія педагогики въ нашихъ женскихъ гимназіяхъ должна сводиться къ следующимъ главнымъ пунктамъ:

въ VII кл. должно быть введено преподаваніе гипены вообще и ознакомленіе въ общихъ чертахъ съ гигіеной матери;

въ VIII кл. число уроковъ должно быть увеличено вдвое;

значительно расширенъ отделъ физическаго воспитанія;

устроены педагогическніе кабинеты.

Программа вообще должна быть изменена въ томъ смысле, чтобъ - преподаваніе педагогики имело целью не одно только приготовленіе школьныхъ учительницъ, но и матерей-воспитательницъ. Средняя школа, въ которой громадное большинство девушекъ и заканчиваетъ свое образо- ваніе, необходимо должна познакомить своихъ питомицъ съ разумнымъ отношешемъ къ обязанностямъ матерей-воспитательницъ, которыя предстоятъ весьма многимъ изъ них» [9,76].

Питання підготовки учительських кадрів гостро постало в кінці ХІХ ст. у зв'язку зі зростанням кількості початкових шкіл та необхідністю їх забезпечення педагогами. Земства Херсонської губернії активно проводили роботу щодо організації підготовки народних вчителів, організовували з'їзди вчителів, обладнували шкільні бібліотеки. Однак уряд забороняв втручатися земствам в питання організації навчально-виховного процесу в середніх жіночих навчальних закладах.

В період урядової реакції розпочався наступ на жіночу школу, намагаючись позбавити жіночі гімназії права присвоювати випускницям звання домашніх учительок. В цілому жіноча середня професійна освіта в досліджуваний період була розвинена недостатньо, уряд не тільки не брав на себе ініціативи в справі її організації, але ще й протидіяв ініціативі приватних осіб та громади.

Таким чином, ми розглянули деякі аспекти позитивного досвіду діяльності середніх жіночих навчальних закладів Херсонської губернії в кінці ХІХ - на початку ХХ ст., направлених на професійну підготовку жінок, виявили деякі регіональні ціннісні пріоритети сфери їх освіти і виховання. Інші напрямки розвитку професійної жіночої освіти в регіоні потребують подальшого вивчення.

Література

1. Аніщенко О.В. Розвиток професійної освіти жінок в Україні (ІІ половина

2. ХІХ - початок ХХ століття): Дис. канд. пед. наук: 13.00.04. - К., 2000. - 279с.

3. Бобров В.В. Становлення та розвиток ліцеїв і гімназій Півдня України у

4. ХІХ - на початку ХХ століття: Дис. канд. пед. наук: 13.00.01. - К, 1998. - 250с.

5. Добровольська В.А. Історія жіночої освіти Півдня України (1901 - 1910 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України»/ В.А. Добровольська. - Дніпропетровськ, 2006. - 17 с.

6. Богачевська М. Дума України - жіночого роду. - К., 1993. - 110 с.

7. Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884-1939. - К., 1995. - 424 с.;

8. Постолатій В.В. Розвиток комерційної освіти в Україні (1804 - 1920 рр.): Дис. канд. пед. наук: 13.00.01. - К., 1996. - 210 с.

9. Смоляр Л.О. Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні. - Одеса, 1999. - 440 с.

10. Сухенко Т.В. Середня жіноча освіта в Україні (ХІХ - початок ХХ ст.): Дис. канд. іст. наук: 07.00.01. - К., 2000. - 183 с.

11. Головачев П. Къ вопросу о преподаваніи педагогики въ женскихъ гимназтяхъ. - Вестник воспитания. - 1893. - № 8.

12. КонстантиновН.А., Медынский Е.М., Шабаева М.Ф. История педагогики. Учеб. Для педвузов. Государственное учебно-педагогическое издательство министерства просвещения РСФСР. - М, 1956 - 479с.

13. Пушкарева Н.Л. Первые российские женщины-ученые // Женщины в отечественной науке и образовании. - Иваново, 1997. - С.2-5.

14. Рослякова А.И. Из истории женского профессионального образования. Российские женщины и европейская культура: материалы V конференции, посвящённой теории и истории женского движения // Сост. и отв. ред. Г.А.Тишкин. - СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2001. С.149-157.

15. Къ вопросу о необходимости учрежденія женскихъ профессюнальныхъ школъ //Сборник Херсонского земства. - Херсон, 1888. - № 1. - С.30-31.

16. Заметка объ организаціи занятіи въ педагогическомъ (VIII-мъ) классе женскихъ гімназій //Сборник Херсонского земства за 1892г. - 1892. - № 3 С.91-92.

17. Успенская В. Феминизм и гендерные исследования в системе высшего образования //Феминизм и гендерные исследования. Учебное пособие. - Тверь, 1999.

Размещено на Allbest.ru