Роль земства в розвитку профільної освіти в Бахмутському повіті (кінець ХІХ початок ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль земства в розвитку профільної освіти в Бахмутському повіті (кінець ХІХ початок ХХ ст.)

Сараєва О.В.

Швидкий розвиток економіки Росії в другій половині ХІХ ст. вимагав удосконалення не тільки загальної, але й професійно-технічної освіти. У 1888 р. були затверджені «Основные положения про промышленные училища».

Ними встановлювались типи промислових навчальних закладів: середні, ремісні і нижчі технічні училища. Відкриття цих навчальних закладів було покладено на місцеві органи самоврядування земства. Проте земства не одразу почали займатися їх організацією. Причиною тому стала відсутність вчителів ремісного навчання, недостатня матеріальна база і байдуже відношення до цієї справи з боку населення. Однак, незважаючи на всі перешкоди, саме земствами була відкрита більшість ремісних шкіл, училищ і відділень при початкових школах. Ці заходи в подальшому сприяли розвитку крупної промисловості. Також земствам вдалось мобілізувати творчий господарський потенціал суспільства. Саме ці досягнення органів місцевого самоврядування, досвід подолання перешкод може стати прикладом для сучасного розвитку окремих міст держави.

Профільній освіті, як одному з напрямків діяльності земств, присвячена значна кількість досліджень. У 70-х рр. ХІХ на початку ХХ ст. з'являється низка робіт, в яких розглядається процес виникнення ремісних і сільськогосподарських навчальних закладів на території Лівобережної України. Багатою на фактичний матеріал є праця Г.Є. Львова та Т.І. Полнера «Наше земство и 50 лет его работы», в якій автори розглянули перешкоди, що стояли на заваді розвитку профільної освіти [1]. Особливості відкриття професійно-технічних закладів освіти на Україні розглядав і видатний земець Катеринославщини М.О. Корф. Він вважав, що не можна змішувати загальноосвітнє навчання з професійним. Свою точку зору він обґрунтовував тим, що «грамоті необхідно навчати малих дітей, а ремеслу тих, хто вже окріп» [2, 76].

За радянської доби, а саме у 60-х 70-х рр. ХХ ст., основну увагу дослідники приділяли господарській практиці земств, торкаючись і питань аграрної освіти. З цього приводу дослідник М. Єрошкін зазначав: «В дослідженнях по регіонах центральне місце займають питання практичної діяльності земських установ, тобто увага акцентується на тих сторонах предмету, знання яких може бути застосовано в адміністративно-господарській і культурно-освітній роботі» [3,8]. Суттєвим внеском у радянську історіографію земства стали праці Н. Пірумової, в яких вперше здійсна спроба проаналізувати культурно-освітню діяльність земських діячів [4].

В умовах незалежності України проблемою поширення ремісного і сільськогосподарського навчання на широкій джерельній базі займається дослідниця А. Лохматова [5]. Питання розвитку аграрного і професійно-технічного навчання в Бахмутському повіті наприкінці ХІХ початку ХХ ст. розглянули С. Татаринов, О. Носенко, І. Захарова. Автори наголошували, що гроші на відкриття навчальних закладів в Бахмутському повіті виділялись здебільшого земською управою, хоча були і деякі державні надходження [6].

Метою статті є дослідження впливу діяльності земства на виникнення і розвиток професійно-технічної і сільськогосподарської освіти в Бахмутському повіті Катеринославської губернії наприкінці ХІХ початку ХХ ст.ст.

Джерельна база представлена законодавчими пам'ятками і діловодною документацією. Інформацію про введення професійного навчання в губерніях Російської імперії надають «Основные положения про промышленные училища» 1888 р. Цінним джерелом при вивченні діяльності земських установ України є «Полное собрание законов Российской империи».

Освітня діяльність земства Бахмутського повіту висвітлена в документах Держархіву Донецької області (ф. 101), Держархіву Дніпропетровської області (ф. 11) і Артемівського державного краєзнавчого музею (ф. 8, 9). Це, переважно, протоколи сесій засідань зборів, звіти про діяльність управи, доповіді членів земських зборів тощо [7].

В Катеринославській губернії питання про розповсюдження ремісних знань вперше було порушено на земських зборах 1869 р. Тоді ж було асигновано 24 тис. руб. з тим, щоб на надані кошти повітові земства почали відкривати ремісні школи. Протягом 80-х рр. вони були засновані в усіх повітах Катеринославської губернії [8, арк. 31].

В Бахмутському повіті ремісне ковальсько-слюсарне відділення при школі в с. Білокузмінське було відкрите 1 січня 1889 р. Термін навчання ремеслам складав 3-4 роки. Проте, деякі учні відраховувалися, тому що батьки не мали змоги оплачувати навчання. Зайняття на ремісному відділенні тривали повний рік за винятком Різдвяних і Великодневих свят. Крім того, під час сильної спеки в липні учні звільнялисяя від занять на 20 днів. Щоденні навчання тривали з 15 до 19 години, а влітку з 8 по 12. В ковальсько-слюсарному відділенні вироблялись землеробські, садові та інші знаряддя, а саме: плуги, сіялки, борони, сапи, лопати, граблі, вили, кирки, сокири тощо. Також тут вироблялись різні інструменти з сталі: слюсарні, ковальські, столярні. Учні відділення ремонтували екіпажі (фаетони, брички й дроги), здійснювали різні будівельні роботи, наприклад: ставили грати, навіси, засови, замки. Всі вироби учнів продавались, а на отримані гроші закупався інструмент, необхідний для роботи. Бахмутська земська управа протягом 1889 р. придбала для ковальсько-слюсарного відділення інструмент на суму 53 руб. 11 коп. і різні виробничі матеріали на суму 224 руб. 59 коп. Доповіді Бахмутської земської управи свідчать, що досить велика кількість учнів виявила бажання навчатись у ковальсько-слюсарному відділенні. Так, на 1893 р. курс навчання ремеслам пройшло 400 учнів. З часом, навчання у ремісному відділенні Білокузьминської школи стало ще більш престижним для мешканців Бахмутського повіту. У 1900 р. Бахмутське земство виділило 3 000 руб. на ремонт відділення [9, арк. 56].

У 1895 р. Бахмутською повітовою земською управою було відкрито ремісне відділення при школі в с. Петрівка. На будівництво приміщення земство виділило 5 000 руб.

За допомогою Бахмутської земської управи були також відкриті ремісні відділення при народних школах в селах Прасковіївське і Озерянське (1896), в яких навчали гончарному і ткацькому ремеслам. Учні Прасковеївського промислового відділення навіть збудували олійницю з переробки соняшника і паровий млин. Все що вироблялось учнями промислових відділень виставлялось на ярмарки, річні обіги яких складали біля 10 млн. руб.

1 липня 1896 р. в Бахмуті було відкрито перше ремісне училище. Навчальне навантаження училища складалося з фізики, арифметики, нарисної геометрії, чистописання, російської мови, літератури, основ технології обробки дерева і металу. В училищі отримували підготовку ливарники і фахівці електротехнічної спеціальності.

У 1900 р. в с. Лісічанське Бахмутського повіту було відкрито ще одне ремісне училище. Повітове земство виділило на його будівництво 5 000 руб. При училищі діяли іконописна, ткацька і столярна майстерні. Тут отримували підготовку бондарі, теслярі, шевці, ковалі, майстри з виготовлення возів, робітники лісопилок. Ковалі виготовляли легкі і міцні однолемішні плуги, букери, борони, віялки, молотарки, тарантаси, які користувались попитом в багатьох повітах Харківської, Катеринославської, Воронезької губерній. Гончарі училища виробляли практичний глиняний посуд. Для дорослих навчання в училищі проводилось в вечерні години, для них також були організовані спеціальні короткі курси навчання [10, арк. 14].

На черговому засіданні Бахмутської земської управи 14 грудня 1913 р. земство постановило виділити 2 500 руб. на будівництво ремісних відділень при народних школах. 15 вересня 1914 р. було відкрито ремісну майстерню в Шультено-Сантуріновській волості, на будівництво якої земство асигнувало 1 200 руб. 25 вересня того ж року земство виділило ще 900 руб. на відкриття майстерні при школі ім. графа Келлера. Крім того, на засіданні управи було прийнято рішення про відкриття електротехнічних класів при ремісних училищах, на що виділялось 5 000 руб.

1 грудня 1914 р. в повіті було відкрито ще 2 ремісних відділення Камишевахське і Олексіївське. Земство асигнувало на їх устрій і обладнання 2 500 руб. Ремісний відділ діяв і при Бахмутському дитячому притулку. Тут діти мали змогу навчитись столярному і слюсарному ремеслам. Земська управа виділила 500 руб. на будівництво цього ремісного відділу і зобов'язувалась щомісячно виплачувати 200 руб. на придбання матеріалів, інструментів і інших приладь.

Ткацькому, деревообробному і гончарному промислам навчали в ремісній школі с. Зайцево Бахмутського повіту. Земство щомісячно видавало гроші на заробітну платню вчителям цієї школи, розмір якої сягав 150-300 руб. Тут виготовлялись жорна, молотильні катки, пам'ятники, точильні бруси та інші кам'яні вироби.

Земство подбало і про забезпечення ремісних шкіл спеціальною літературою. В бібліотеках навчальних закладів зберігались книги з розвитку ремесел і сільського господарства. Дуже розповсюдженим серед учнів був журнал «Справочник», який інформував про новинки в галузі сільськогосподарських технологій [11, арк. 18].

У 1911 р. кустарна промисловість була передана у підпорядкування Міністерства державного майна Російської імперії. З цього часу в Катеринославській губернії почало розвиватись професійне ткацтво. З метою «постановки ткацтва» були відряджені фахівці до Бахмутського і інших повітів Катеринославської губернії. Завданням фахівців було «ознайомлення населення з удосконаленими прийомами ткацтва». Мешканці Бахмутського повіту виявили велику зацікавленість до цих починань земства, що надихнуло управу на придбання нових верстатів вартістю 400 руб. Верстати віддавались особами, котрі краще за інших навчались ткацтву.

Розвиток ремісного навчання стимулював зріст виробництва, що в свою чергу позитивно вплинуло на розвиток торгівлі. Значно зросла кількість ярмарок і торгівельних центрів. Криті вози, які виробляли учні ремісних шкіл Бахмутського повіту, були нагороджені золотою медаллю і навіть зайняли перше місце на світовій виставці в Парижі. Взагалі діяльність ремісних шкіл сприяла подальшому розвитку крупної промисловості.

Не менш цікавим напрямком в діяльності Бахмутського земства був розвиток сільськогосподарської освіти. У 1872 р. земство заснувало сільські ощадно-позикові товариства, які не лише надавали позики населенню, але й займались культурно-просвітницькою діяльністю. Наприклад, при сільських товариствах Бахмутського повіту були засновані бібліотеки сільськогосподарських популярних видань. Секретарями товариств, які утримувались за рахунок земства, велись читання з питань сільського господарства, на землях членів товариств закладались показові лани й дільниці. Ідея їх фундації довести населенню, що лише шляхом правильного нагляду за землею можна досягти значних результатів. На полях проводились обстеження ґрунту, насіння, сільськогосподарських продуктів. Огляд полів був відкритий для всіх бажаючих. Результати, отримані на дослідних ланах, дали можливість пропагувати культурні засоби сільськогосподарського виробництва. Наслідком цього було придбання селянами сіялок, зерноочищувальних машин, застосування раціональних методів обробки землі [12, арк. 9]. бахмутський земство ремісний технічний

Поширюючи сільськогосподарські знання серед населення, Бахмутське земство з успіхом використовувало для цього і навчальні заклади, в першу чергу сільськогосподарські школи. На засіданні 14 грудня 1889 р. земська управа зобов'язалась фінансувати будівництво шкіл і щомісячно виплачувати заробітну платню вчителям в розмірі 120 руб. Найкращім викладачам сільських шкіл передбачалась матеріальна винагорода. При загальноосвітніх школах Бахмутського повіту діяли сільськогосподарські відділення: землеробські, землемірні, лісові, садівницькі, технічні та ін. У школах навіть ввели додатковий 4-й клас, в якому викладалися основи агрономії. Особи, які закінчили такий курс, мали змогу працювати в земській агрономічній службі. Також земство залучало до розгляду сільськогосподарських проблем доросле населення, купувало й поширювало серед селян книги з питань сільського господарства, видавало книги, які акцентували увагу на специфіці краю. Важливим заходом у поширенні сільськогосподарських знань були й газети, які в різні роки видавались губернським та повітовим земствами, а іноді безкоштовно розсилались у сільські школи[10, арк. 16].

У 1911 р. була відкрита агрошкола в с. Кам'янське Бахмутського повіту. По закінченні трирічного навчання випускники отримували кваліфікацію агронома, меліоратора, зоотехніка, а також вони могли бути викладачами шкіл. Земство виділило на потреби агрошколи 4 500 руб., а також гроші для 30 стипендій. Школа мала бібліотеку із 130 книг, які були передані їй Департаментом землеробства і Бахмутською земською управою.

Слід зазначити, що найбільш важлива роль в розвитку сільськогосподарської освіти належала лекціям. У справі їх організації Бахмутське земство значно випереджало інші земства Росії. Лекції читались на спеціальних місячних курсах, відвідувачами яких в основному були селяни. Для підвищення якості засвоєних лекцій слухачам запропоновувалось дати письмову відповідь на деякі теми, наприклад: «Організація свого господарства в наступному році», «Організація сівозміни в господарствах на 12 дес.» та ін. За кращі роботи слухачам видавались нагороди. Утримання відвідувачів курсів (житло та харчування) повітова управа брала на себе. Організацією читань земство прагнуло підштовхнути селян до подальшого більш систематичного знайомства «з основами поліпшення свого господарства» [13, 101].

Зростаюча участь Бахмутського земства в поширенні сільськогосподарських знань виражалась у влаштуванні й утриманні спеціальних навчальних закладів, організації шкільних господарств і розсадників, садів та городів при училищах. Учителя цих шкіл відправлялись на літні сільськогосподарські курси для підвищення кваліфікації. Також на початку ХХ ст. поширення набули пересувні виставки. Мета яких полягала в ознайомленні селян з прогресивними прийомами обробки землі, новими сільськогосподарськими машинами і знаряддями. Многолюдною була Бахмутська виставка 1900 р. Поряд з павільйонами, в яких були представлені досягнення в машинобудуванні, розташовувалися самоходи-локомобілі, які тягнули за собою многолемешні плуги. Відвідувачі спостерігали сівозміну у мініатюрі поля озимої і ярової пшениці, картоплі, люцерни та інших культур.

Підбиваючи підсумки дослідження слід зазначити, що незважаючи на певні труднощі, успіхи Бахмутського земства в розвитку сільськогосподарської і ремісничої освіти безсумнівні. Завдяки цьому напрямку діяльності земства отримали розвиток кустарні промисли, окремі галузі сільськогосподарського виробництва, з'явились нові землеробські знаряддя, що в кінцевому підсумку сприяло капіталістичному розвитку краю.

Література

1. Львов Г.Е., Полнер Т.И. Наше земство и 50 лет его работы / Г.Е. Львов, Т.И. Полнер. М., 1916.365 с.

2. Корф Н.А. Наше школьное дело. Сборник статей по училищеведению / Н.А. Корф. М., 1873.256 с.

3. Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционной России / Н.П. Ерошкин. М., 1983. 215 с.

4. Пирумова Н.М. Земская интеллигенция и ее роль в общественной борьбе до начала ХХ в. / Н.М. Пирумова. М., 1986. 210 с.

5. Лохматова А.І. Катеринославське земство / А.І. Лохматова. Запоріжжя, 1999.325 с.

6. Татаринов С.Й., Тутова Н.О. Нариси історії самоврядування в Бахмуті і повіті у ХУІІІ-ХХ століттях / С.Й. Татаринов, Н.О. Тутова. Артемівськ, 2006.209 с.; Носенко О.В. Самоврядна діяльність земств південно-східної України (90-ті рр. ХІХ ст. 1917 р.) / О.В. Носенко: Дис ... канд. іст. наук. Луганськ, 2006. 198 с.; Захарова І.В. Роль земств у розвитку народної освіти України (1864 1917 рр.). / І.В. Захарова: Автореф. дис. канд. іст. наук. К., 2002.18 с.

7. Держархів Донецької області.Ф. 101, оп. 1.Спр. 3, 4; Держархів Дніпропетровської області. Ф. 11, оп. 1. Спр. 104, 1344; Артемівський державний краєзнавчий музей. Ф. 8, оп. 5. Спр. 4; Ф. 9, оп. 1. Спр. 5, 10, 13

8. Отчет Екатеринославской губернской земской управы за 1890 г. Екатеринослав, 1891. 41 с.

9. Отчет Бахмутской уездной земской управы за 1893 г. Бахмут, 1894. 115 с.

10. Отчет Бахмутской уездной земской управы за 1914 г. Бахмут, 1914. 165

11. Отчет Бахмутской уездной земской управы за 1872 г. Бахмут, 1873.25 с.

12. Носенко О. В. Самоврядна діяльність земств південно-східної України (90-ті рр. ХІХ ст. 1917 р.).: Дис. канд. іст. н.Луганськ, 2006.198 с.

Размещено на Allbest.ru