Психолого-педагогічні умови адаптації майбутніх офіцерів ВВ МВС України до професійної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК УКРАЇНИ

ім. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Павлушенко Валерій Михайлович

УДК 159. 9: 355. 23

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ АДАПТАЦІЇ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ВВ МВС УКРАЇНИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Спеціальність 13.00.04 Теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Здобувач Павлушенко В. М.

Хмельницький - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі тактики та оперативного використання внутрішніх військ Національної академії ПВУ ім. Богдана Хмельницького.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент ТОМКІВ Ігор Орестович, Національна академія Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького, заступник ректора.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, дійсний член АПН України, професор МОРОЗ Олексій Григорович, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, кафедра педагогіки і психології Вищої школи, завідувач кафедри;

кандидат педагогічних наук, доцент КАБАЧИНСЬКИЙ Микола Ілліч, Національна академія Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького, кафедра соціально-економічних дисциплін, професор кафедри.

Провідна установа - Миколаївський державний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра психології, м. Миколаїв.

Захист відбудеться “23” квітня 2003 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького, 29003, м.Хмельницький, вул. Шевченка, 46.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці НАПВУ (29003, м. Хмельницький-3, вул. Шевченка, 46).

Автореферат розісланий “ 21 ” березня 2003 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат педагогічних наук,

доцент А. Галімов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У період радикальних соціально-політичних й економічних змін в країні продовжується реформування внутрішніх військ МВС України, здійснюються докорінні зміни підходів до кадрового комплектування, підвищення бойової готовності, удосконалення навчання і виховання особового складу, зміцнення військової дисципліни. Виникає необхідність створення внутрішніх військ МВС України нового зразку.

Усе це передбачає створення необхідних умов для успішної адаптації майбутніх офіцерів до професійної діяльності, яка включає момент активності з боку особистості, супроводжується певними змінами в її структурі. У зв'язку з цим, позитивний досвід адаптації, який курсанти набувають за роки навчання у вищому військовому навчальному закладі (ВВНЗ), робить їх більш підготовленими до вирішення особистих проблем, які змінюються у воєнному соціумі.

Актуальність теми. У вітчизняній науці накопичений значний потенціал знань, необхідний для постановки та вирішення досліджуваної проблеми. Так, психологічні аспекти адаптації представлені в дослідженнях М. І. Д'яченка, Л. А. Кандибовича, І. І. Ліпатова А. В. Петровського, Ю. В. Ярошка та інших. Роботи Л. С. Виготського, О. М. Леонтєва, О. Ю. Торіцина, С. Л. Рубінштейна, А. А. Ухтомського й інших є науково-методичною основою розуміння адаптації як загальнобіологічних та психологічних властивостей живих організмів. Проблеми пристосування молодих воїнів до умов військової служби розглядають у своїх роботах О. В. Барабанщиков, Г. Д. Луков, С. М. Морозов, О. Д. Сафін, Ж. С. Сінокосов, М. Ф. Феденко та інші.

Питання підготовки молодого покоління до самостійного життя знайшли відображення у працях В. П. Кащенка, А. С. Макаренка, В. М. Медведєва, В. О. Сухомлинського та інших.

Однак відсутність у педагогіці та психології однієї теорії адаптації, чіткої науково обгрунтованої концепції психолого-педагогічної діяльності ускладнює цілеспрямоване управління цим процесом, а неоднозначність у визначенні суті та змісту адаптаційно-дезадаптаційних процесів вимагає розроблення прикладних аспектів адаптації, які б сприяли накопиченню об'єктивних наукових фактів для психолого-педагогічного осмислення.

Таким чином, актуальність дослідження обумовлена наявністю протиріччя між необхідністю підготовки адаптованої особистості до військової служби і відсутністю науково обгрунтованої теорії здійснення процесу успішної адаптації курсантів вищих військових навчальних закладів до майбутньої професійної діяльності.

Зв?язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у відповідності до Перспективного плану дисертаційних досліджень у Прикордонних військах України на 1998-2005 рр. у рамках НДР № 200-2302 І ` “Рекомендації офіцерам Прикордонних військ України щодо організації та проведення виховної роботи в підрозділах ПВУ”.

Обєкт дослідження: професійна підготовка майбутніх офіцерів внутрішніх військ МВС України у ВВНЗ.

Предмет дослідження: процес адаптації майбутніх офіцерів у ВВНЗ внутрішніх військ МВС України до професійної діяльності.

Мета дослідження: теоретично обгрунтувати й експериментально перевірити психолого-педагогічні умови адаптації майбутніх офіцерів внутрішніх військ МВС України до успішної професійної діяльності і на базі цього опрацювати практичні рекомендації для командного та професорсько-викладацького складу вищих військових навчальних закладів.

Гіпотеза дослідження: формування готовності майбутніх офіцерів внутрішніх військ МВС України до професійної діяльності буде здійснюватися за таких умов:

враховування адаптаційних здібностей курсантів у процесі їх професійної підготовки;

забезпечення комплексного підходу до розвитку адаптаційного потенціалу курсантів з урахуванням факторів, що впливають на нього;

здійснення педагогічної корекції готовності майбутніх офіцерів внутрішніх військ МВС України до професійної діяльності у різних сферах життєдіяльності значно поширить їх особистістно-адаптаційний потенціал, що позитивно вплине на майбутню професійну діяльність.

Завдання дослідження:

Визначити сутність, особливості і труднощі адаптації курсантів вищих військових навчальних закладів внутрішніх військ МВС України до професійної діяльності.

Визначити показники й рівні адаптації курсантів ВВ до професійної діяльності.

Обгрунтувати психолого-педагогічні умови адаптації майбутніх офіцерів внутрішніх військ МВС України до професійної діяльності та експериментально їх перевірити.

Розробити практичні рекомендації для командного та професорсько-викладацького складу ВВНЗ щодо формування у майбутніх офіцерів внутрішніх військ МВС України адаптаційних здібностей до професійної діяльності.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань та підтвердження сформульованої гіпотези використовувалися такі методи дослідження:

теоретичні методи (аналіз, проектування, моделювання, узагальнення) ` з метою вивчення психолого-педагогічної літератури і визначення концептуальних засад дослідження, вивчення службової документації;

емпіричні методи (анкетування, бесіда, включене спостереження, метод експертних оцінок, самооцінка, тестування) дозволили виявити й уточнити адаптаційні здібності курсантів у процесі їх професійної підготовки; визначити адаптаційний потенціал особистості до професійної діяльності;

методи математичної статистики, за допомогою яких опрацьовувались отримані дані, дозволили встановлювати кількісні залежності між досліджуваними явищами і процесами.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось з 1997 по 2001 рік на базі Окремого факультету внутрішніх військ МВС України при Національній академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького (м. Хмельницький), охопило 479 курсантів і включало три етапи.

На першому етапі (1997-1998 рр.) вивчався стан проблеми, що розглядалася в науковій літературі і психолого-педагогічній практиці, розроблялись вихідні позиції дослідження. Визначалась сутність процесу адаптації курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вивчався досвід роботи командирів-вихователів, викладачів, посадових осіб військових закладів (ВВНЗ, навчальних центрів, частин) щодо створення необхідних умов, сприятливих для адаптації особистості до професійної діяльності, визначалася специфіка процесу адаптації курсантів ВВНЗ внутрішніх військ МВС України.

На другому етапі (1998-1999 рр.) виявлялись психолого-педагогічні можливості успішної адаптації до професійної діяльності курсантів ВВНЗ внутрішніх військ МВС України. Обґрунтовувались психолого-педагогічні умови успішного вирішення проблеми, яка розглядається. Розроблялись матеріали для організації формуючого експерименту.

Протягом третього етапу дослідження (1999-2001 рр.) здійснювався формуючий експеримент, проводились узагальнення, статистична обробка й оформлення одержаних даних, їх теоретичне обґрунтування і впровадження в психолого-педагогічну практику військових закладів.

Заключний етап включає також оформлення дисертації та написання автореферату, підготовку та видання публікацій щодо досліджуваної проблеми.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

вперше визначено сутність, особливості і труднощі адаптації курсантів ВВНЗ ВВ МВС України до професійної діяльності;

вперше обґрунтовано психолого-педагогічні умови адаптації майбутніх офіцерів внутрішніх військ до успішної професійної діяльності, основною з яких є: здійснення педагогічної корекції готовності майбутніх офіцерів внутрішніх військ до професійної діяльності у навчальній, службовій і соціокультурній сферах і на підставі яких було розроблено практичні рекомендації командному та професорсько-викладацькому складу ВВНЗ;

визначено показники та рівні адаптації курсантів внутрішніх військ до професійної діяльності;

удосконалено зміст поняття “адаптація курсантів ВВНЗ ВВ МВС України до професійної діяльності”;

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що: розроблені автором практичні рекомендації командному та професорсько-викладацькому складу ВВНЗ ВВ МВС України щодо проведення корекційно-педагогічних заходів, спрямованих на розвиток адаптаційних здібностей курсантів та формування у майбутніх офіцерів готовності до професійної діяльності в період з 1997 по 2001 рр. були впроваджені у навчально-виховний процес Харківського інституту внутрішніх військ МВС України (акт реалізації від 10.09.2002 р.) і Національної академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького (акт реалізації від 25.10.2002 р.). Розроблена і апробована програма проведення занять з психолого-педагогічної корекції, яка сприяє подоланню труднощів у процесі адаптації майбутнього військового фахівця до професійної діяльності.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні і практичні результати дослідження обговорювалися на міжвузівській науково-теоретичній конференції “Проблеми сучасної інженерної технології” 11-12 січня 2002 року, м. Хмельницький, спільному засіданні кафедр “Тактики та оперативного використання внутрішніх військ” і “Педагогіки та психології” НАПВУ, протокол № 5 від 25 грудня 2002 р., де одержали позитивні оцінки і були рекомендовані до захисту.

Публікації за темою дисертації. За матеріалами дослідження автором видано п'ять наукових статтей, всі у фахових виданнях. Усі публікації одноосібні.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Рукопис містить 172 сторінку. Ілюстративний матеріал подано у 33 таблицях, 12 рисунках. Список використаних джерел включає 197 найменувань, 8 з яких - іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, ступінь її наукової розробки, сформульовані об'єкт, предмет дослідження, мета і завдання, його наукова новизна та практична значущість, наведено дані про апробацію результатів і публікації за темою роботи.

У першому розділі - "Адаптація майбутніх офіцерів ВВ МВС України до професійної діяльності як психолого-педагогічна проблема" - проаналізовано наукову літературу з проблеми дослідження. Її аналіз вказує на відсутність єдиної для педагогіки і психології теорії сутності адаптаційного процесу загалом і адаптації до військово-професійної діяльності зокрема.

У залежності від рівня взаємодії методики з середовищем той чи інший автор розглядає різні види адаптації: фізіологічна адаптація (перебудова відповідних систем організму) - М. Є. Введенський, І. П. Павлов, М. І. Сєченов, А. А. Ухтомський та ін.; психологічна адаптація (пристосування до умов і завдань на рівні психічних процесів) - П. К. Анохін, М. І. Д'яченко, Л. А. Кандибович, І. І. Ліпатов); соціальна адаптація (система оволодіння новими суспільними зв'язками) Т. К. Дичев, Б. Г. Турусбеков.

У сучасній зарубіжній психології значного поширення набули необіхевіористська (Г. Айзенк, Р. Хенкі й ін.), інтеракціоністська (Т. Шибутані, Л. Філінс й ін.) та психоаналітична (Г. Гертманн, А. Фрейд, З. Фрейд й ін.) концепції соціально-психологічної адаптації. Їх сутність полягає у тому, що у процесі адаптації активно змінюються як особистість, так і середовище, внаслідок чого між ними встановлюються відносини адаптованості.

Аналіз робіт військових психологів і педагогів свідчить, що на теперішній час у цій галузі сформувались два основних розуміння сутності адаптації:

як пристосування, звикання організму, особистості до зовнішніх умов (М. І. Д'яченко, О. Ю. Торіцин, Л. Ф. Железняк та ін.);

як активної взаємодії людини і середовища, коли особистість не лише “підмощується” під вимоги оточення, але й впливає на нього, викликаючи тим самим зміни у самому середовищі (М. П. Коробейников, С. С. Муцинов, Л. Г. Єгоров, В. П. Петров, В. Я. Яблонко, М. Ф. Феденко й ін.).

Останній підхід, на нашу думку, дозволяє більш адекватно показати всю складність адаптації молодих воїнів до військової служби, правильно побудувати процес їх підготовки до військово-професійної діяльності.

Адаптація курсанта вищого військового навчального закладу до професійної діяльності, на думку автора, передбачає його активність, спрямовану на оволодіння комплексом теоретичних знань і практичних навичок, набутих у результаті спеціальної підготовки і досвіду роботи.

Тому при визначенні особливостей адаптації курсантів ВВНЗ автором досліджуються такі її аспекти, як побутова, навчальна, службово-функціональна і соціокультурна адаптація.

Сутність побутової адаптації полягає у зіставленні психолого-педагогічних особливостей курсантів, які вже явно адаптувалися до умов життєдіяльності у ВВНЗ і тих, хто лише починає адаптуватися. Навчальна адаптація ` пов'язана з вимогами навчальних програм військового закладу і визначається якістю засвоєння навчального матеріалу, а також кількістю часу, який витрачається на підготовку до занять, заліків, іспитів.

Службово-функціональна адаптація пов'язана з перебудовою виробленого індивідуального стилю життя і діяльності. Адаптованість цього виду діяльності настає тоді, коли встановлений у ВВНЗ стиль життя інтериорізується суб'єктом і стає усвідомленою необхідністю.

У нерозривному зв'язку зі службово-функціональною адаптацією курсантів протікає їх адаптація до соціокультурного життя у ВВНЗ. Вона являє собою процес подолання труднощів входження юнака в систему офіційних і неофіційних стосунків, поступового втягування в життя колективу.

Отримані нами у ході дослідження дані дозволять виділити три послідовних рівні розвитку процесу адаптації курсантів вищих військових навчальних закладів: часткова адаптованість, достатня адаптованість й повна адаптованість. Дослідження показало, що такі рівні характерні для всіх різновидів, але кожному виду адаптації притаманні свої показники і свої часові етапи їх досягнення. Тому повна адаптація у ВВНЗ настає лише після досягнення курсантом рівнів повної адаптованості до основних видів діяльності у ВВНЗ, таких як навчання, служба, соціокультурне життя.

З цього випливає, що:

рівень часткової адаптованості курсантів досягається: побутова адаптація ` до кінця першого місяця навчання, а для решти видів життєдіяльності до кінця першого семестру;

рівень достатньої адаптованості досягається: побутова адаптація ` до кінця третього місяця навчання; для службової та соціокультурної ` до кінця другого семестру; для навчальної адаптації ` до кінця третього семестру;

рівень повної адаптації досягається: побутова адаптація ` до кінця першого семестру; соціокультурна та службова - до кінця третього семестру; навчальна адаптація - до кінця другого курсу навчання.

Таким чином, аналіз наукової літератури дозволяє зробити висновок, що адаптація розглядається вченими з акцентом на її різні суттєві характеристики, такі як:

процес, в ході якого організм пристосовується до нового середовища;

рівновага (відносна гармонія), яка встановлюється між організмом і середовищем;

результат пристосовницького процесу, в тому числі до військово-професійної діяльності курсантів ВВНЗ, у різних середовищах (навчальному, службово-функціональному, соціокультурному).

В процесі навчання у ВВНЗ у курсантів виникає ряд труднощів адаптаційного процесу, без визначення їх причин та шляхів подолання неможливо організувати цілеспрямовану педагогічну роботу, яка б забезпечувала успішну адаптацію курсантів ВВНЗ до професійної діяльності.

Визначеною у нашому дослідженні є обумовленість досягнення результатів педагогічної діяльності за відсутності (чи наявності) будь-яких ознак дезадаптації. При цьому необхідно зазначити, що дезадаптація може тлумачитися двояко.

Деструктивні наслідки фрустрації та конфлікту між потребами особистості проявляються в двох формах:

перший тип - агресивний у більш простій формі можна подати як атаку на перешкоду чи бар'єр (у цьому випадку можна говорити про його адаптивну функцію);

другий тип - уникнення ситуації характеризується поринанням у свої переживання, переведенням усієї високостимульованої психічної енергії на генерацію власних негативних станів, самоаналіз, самозвинувачування тощо.

На основі результатів досліджень зроблений висновок, що основними формами дезадаптації курсантів ВВНЗ до професійної діяльності є:

нездійснена навчальна адаптація;

нездійснена адаптація до вимог військової служби;

нездійснена адаптація у сфері спілкування;

затяжні стани психічної дезадаптації, які виникають в процесі навчання.

Таким чином, виявлення труднощів адаптаційного процесу та форм їх прояву у ВВНЗ дозволяє прогнозувати педагогічну роботу, яка б забезпечувала успішність адаптації курсантів до професійної діяльності з урахуванням її специфіки.

Визначення специфіки адаптаційного процесу курсантів ВВНЗ дозволяє виявити психолого-педагогічні умови успішної адаптації їх до професійної діяльності.

У другому розділі - "Психолого-педагогічні умови адаптації курсантів внутрішніх військ МВС України до майбутньої професійної діяльності" ` визначені психолого-педагогічні умови успішного здійснення адаптаційного процесу.

Визначивши сутність, особливості та проаналізувавши труднощі адаптації майбутніх офіцерів до професійної діяльності нами виявлено ряд протиріч зазначеного процесу. Основними з них є:

між вимогами сучасності до професійно важливих якостей офіцерів і відсутністю системи врахування адаптаційних здібностей курсантів у процесі їх навчання у ВВНЗ;

між існуючими формами і методами навчально-виховної діяльності професорсько-викладацького і командного складу ВВНЗ і відсутністю комплексного підходу до розвитку адаптаційного потенціалу курсантів;

між необхідністю здійснення психолого-педагогічного управління процесом адаптації майбутніх офіцерів до професійної діяльності і відсутністю відповідної науково-обгрунтованої програми.

Для вирішення зазначених протиріч, як з'ясувалося під час дослідження, необхідно створити певні психолого-педагогічні умови. Методом експертних оцінок основними серед них визначено:

враховування адаптаційних здібностей курсантів у процесі їх професійної підготовки;

забезпечення комплексного підходу до розвитку адаптаційного потенціалу курсантів з урахуванням факторів, що впливають на нього;

здійснення педагогічної корекції готовності майбутніх офіцерів внутрішніх військ МВС України до професійної діяльності у різних сферах життєдіяльності (навчальній, службовій та соціокультурній).

Ці умови у цілісному навчально-виховному процесі взаємопов'язані і є певною сукупністю, оскільки вони мають загальну основу - єдину мету.

Аналіз сутності і змісту процесу адаптації курсанта ВВНЗ дозволяє виявити у структурі особистості здібності, які є умовою її успішної переадаптації до зміненого середовища існування й основною детермінантою конструктивного шляху розвитку цього процесу.

У широкому значенні поняття “здібності” трактується як індивідуальні психологічні особливості особистості, які є умовою успішного виконання тієї чи іншої діяльності. Поняття “адаптаційні здібності” знаходить відображення в багатьох дослідженнях психологів і педагогів, що вивчають різні аспекти професійної, навчальної й інших видів діяльності.

Для вивчення адаптаційних здібностей курсантів ВВНЗ внутрішніх військ МВС України здійснювалось дослідження у межах вибірки обсягом 197 чоловік, спостереження за якими велося протягом чотирьох семестрів. Методичний задум дослідження полягав у паралельному тестуванні даних курсантів за 16-ти факторним особистісним опитувальником Р. Б. Кеттелла, а для виявлення ранніх ознак дезадаптації стан курсантів вивчався при допомозі анкети динамічного спостереження.

Проведене дослідження показало, що за своїм змістом і динамічними характеристиками спостерігається широка варіантивність даного процесу. Вона багато в чому визначається впливом на хід адаптації індивідуально-типологічних і соціально-психологічних особливостей курсантів.

Тому одним з найважливіших завдань констатуючого експерименту було виявлення основних причин варіантивності адаптаційного процесу, можливих типів його розвитку і визначення основних факторів, які детермінують його прояви.

Таким чином, результати проведеного спеціального дослідження, присвяченого визначенню рівня впливу індивідуально-типологічних і соціально-психологічних особливостей особистості курсантів на хід їхньої адаптації до навчальної, службової і соціокультурної діяльності у ВВНЗ, підтвердили правильність висунутого припущення про наявність усталеного суттєвого зв'язку між ними. Характер цього впливу різноманітний і породжує широку варіативність адаптаційних здібностей майбутніх офіцерів, що неодмінно має знайти адекватне відображення в прогнозуванні педагогічного процесу.

За основу типологізації індивідуальних особливостей майбутніх офіцерів, що дозволить класифікувати динаміку протікання їхніх психічних процесів у діяльності, було взято такі її яскраві різновиди, як експансивна, активна і пасивна.

Розглядаючи комплексний підхід до розвитку адаптаційного потенціалу курсантів слід відмітити, що характер процесу адаптації курсантів ВВНЗ визначається діалектикою взаємодії об'єктивних (зовнішніх) і суб'єктивних (внутрішніх) факторів. Внаслідок цього швидкість, широта, надійність адаптації курсантів перебуває в безпосередній залежності від особливостей взаємодії об'єктивних і суб'єктивних факторів, які породжують широку варіантивність її проявів, як позитивних, так і негативних.

Кожна людина по-різному ставиться до одних і тих же подій, один і той же впливовий стимул у різних людей може викликати у відповідь різну реакцію. Однак, можна виділити деякий “інтервал” реакцій, який буде відповідати уявленням щодо психічної норми, а також можна визначити деякий “інтервал” ставлень людини до того чи іншого явища, який би не виходив за рамки загальноприйнятих моральних норм. Ступінь відповідності цьому “інтервалу” моральної нормативності забезпечує особистісний адаптаційний потенціал, який є однією з найважливіших інтегральних характеристик психічного розвитку.

Рівень розвитку адаптаційного потенціалу особистості обумовлений як психофізіологічними характеристиками, так і особливостями виховання. Характеристику особистісного адаптаційного потенціалу можна отримати, оцінивши: рівень поведінкової регуляції, комунікативного потенціалу, моральної нормативності.

Поведінкова регуляція характеризує здатність людини регулювати свою взаємодію з оточуючими в процесі діяльності. Основними її елементами є: самооцінка, рівень нервово-психічної стійкості, а також наявність соціального схвалення (соціальної підтримки) з боку оточуючих.

Усі структурні елементи поведінкової регуляції відображають співвідношення військово-професійної спрямованості та початкової готовності курсантів до військово-професійної діяльності.

До проведення психолого-педагогічного обстеження залучались курсанти першого курсу. За його результатами всі вони, незалежно від розподілу за взводами (навчальними групами), умовно були розбиті на три групи: з високим (60,1 %), середнім (33,9 %) і низьким (6 %) рівнем початкової готовності до навчання у ВВНЗ.

За результатами дослідження встановлено, що у 78,9 % курсантів з високим рівнем готовності адаптація до умов навчання у ВВНЗ пройшла порівняно швидко. І, навпаки, серед майбутніх офіцерів з низьким рівнем початкової готовності не виявилось ні одного, хто б швидко адаптувався. Саме цю групу склали більшість курсантів, які важко втягувались в життя ВВНЗ.

Нами було висунуто припущення, що військово-професійна спрямованість особистості є важливим фактором адаптації курсантів до навчальної, службової і соціокультурної діяльності і її розвиток у майбутніх офіцерів у ході навчально-виховного процесу оптимізує їх адаптацію у ВВНЗ. Для перевірки висунутого припущення в експериментальних підрозділах було проведено оцінку усталеності військово-професійної спрямованості курсантів.

За результатами оцінки 62,4 % курсантів були віднесені до групи з усталеною військово-професійною спрямованістю, а 37,6 % ` до групи з нестійкою спрямованістю особистості.

Дослідження показало, що основною причиною повільної і важкої адаптації курсантів з нестійкою військово-професійною спрямованістю до службової діяльності є низький рівень мотивації вступу у ВВНЗ, відсутність суспільно значущої високої життєвої мети.

Результати дослідження підтвердили припущення про наявність залежності між усталеною військово-професійною спрямованістю курсантів молодших курсів та успішністю їх адаптації у ВВНЗ. Отже, створення сприятливих психолого-педагогічних умов для формування усталеної військово-професійної спрямованості у курсантів буде сприяти вирішенню проблем їх адаптації у ВВНЗ.

Комунікативний потенціал і моральна нормативність також є складовими процесу адаптації.

Таким чином, оцінюючи рівень розвитку особистісно-адаптаційного потенціалу курсантів, потрібно керуватися особливостями не лише психічного, але й поведінкового, комунікативного і морального розвитку. Це дозволить вихователю в його подальшій діяльності більш успішно здійснювати педагогічний задум.

Дотримання умови педагогічної корекції готовності майбутніх офіцерів ВВ МВС України до професійної діяльності передбачає введення педагогічної корекції в ході навчально-виховної роботи, тобто вироблення додаткових заходів (вправ, тренувань, завдань, рекомендацій тощо), які б забезпечували в результаті розвиток адаптаційних здібностей курсантів. А саме:

психологічне супроводження - комплекс заходів з соціально-психологічного вивчення, психологічного і психофізіологічного обстеження курсантів, а також надання психологічної допомоги курсантам в процесі навчання у ВВНЗ;

Психологічне супроводження передбачає: аналіз результатів професійного психологічного відбору; поглиблене вивчення особистісних особливостей курсантів, які відчувають труднощі в професійній адаптації; здійснення заходів для надання психологічної допомоги і формування професійно важливих якостей майбутніх офіцерів; проведення психолого-педагогічних занять, спрямованих на підвищення мотиваційних настанов військово-професійної діяльності.

Найбільш важливим напрямком є психологічна допомога курсантам, яка включає: соціально-психологічний тренінг; психологічне консультування; психофізиологічну корекцію, індивідуальну і групову психокорекцію; вивчення основ саморегуляції психічного стану.

Психофізіологічна корекція курсантів ` це комплекс цілеспрямованих психологічних, психофізиологічних і виховних впливових заходів на курсантів, які проводяться з метою оптимізації функціонального стану і підвищення ефективності процесу військово-професійної адаптації.

Основними напрямками психофізиологічної корекції курсантів у період навчання у ВВНЗ є: підвищення нервово-психічної стійкості, усунення психологічного дискомфорту і стабілізації поведінкової регуляції; надання допомоги у вирішенні конфліктів з оточуючими, розвиток комунікативних здібностей; формування необхідного для військової служби стилю поведінки;

формування необхідних мотиваційних настанов на продовження навчання у ВВНЗ та подальшу службу на офіцерських посадах; профілактика психосоматичної симптоматики і нервово-психічних захворювань курсантів; вивчення прийомів саморегуляції психічного стану.

Комплекс заходів, спрямованих на надання психологічної допомоги курсантам ВВНЗ, передбачає наявність ряду етапів, найважливішими серед яких є:

аналіз результатів професійного психологічного відбору і виявлення курсантів з недостатньо високими характеристиками адаптаційних можливостей;

проведення поглибленого вивчення особистісних особливостей курсантів, психофізіологічного стану курсантів у процесі навчання у ВВНЗ, виявлення осіб з ознаками утрудненої адаптації;

проведення соціально-психологічного тренінгу і психологічного консультування курсантів;

проведення заходів психофізіологічної корекції з метою попередження порушень (зривів) процесу військово-професійної адаптації у курсантів, які мають недостатній рівень розвитку адаптаційних можливостей;

вивчення морально-психологічного клімату і вироблення пропозицій щодо згуртування курсантів;

Підставою для проведення заходів психофізіологічної корекції з курсантами є наявність ознак зниження рівня мотиваційних настанов або недостатньо виражених показників адаптаційних здібностей особистості, отриманих за результатами проведення професійного психологічного відбору.

Домінантними ознаками порушення військово-професійної адаптації курсанта у ВВНЗ є: порушення поведінкової регуляції, підвищена конфліктність з оточуючими; низька успішність за навчальними дисциплінами; наявність скарг на стан здоров'я і погане самопочуття; недостатній рівень розвитку професійно важливих якостей, у тому числі і психічних пізнавальних процесів; зниження в процесі навчання мотивації до військової служби.

До проведення корекції, спрямованої на профілактику можливих труднощів у військово-професійній адаптації, доцільно перейти через 1,5-2 місяці після вступу курсантів у ВВНЗ, але не раніше прийняття військової присяги.

Для надання постійної психолого-педагогічної допомоги курсантам ВВНЗ зорганізується проведення індивідуальних психолого-педагогічних консультацій. Психолого-педагогічне консультування проводять фахівці групи професійно-психологічного відбору, а також психолог відділу виховної роботи, як правило, у формі індивідуальної бесіди. Можливе також консультування в груповій формі.

Основна мета психолого-педагогічного консультування ` надання безпосередньої психологічної допомоги курсанту. В процесі консультування вирішуються такі завдання: надання психолого-педагогічної допомоги у вирішенні заявленої курсантом проблеми; оцінка рівня психічного здоров'я і визначення показань до інших способів психологічної допомоги; нормалізація психічного стану; виявлення основних напрямків подальшого розвитку особистості;

Крім того, з метою зниження нервово-психічного напруження доцільним є проведення навчальних курсів аутотренінгу, активної і пасивної релаксації. Такий курс занять проводиться груповим методом і триває від 1 до 1,5 годин.

З метою формування необхідного стилю поведінки і розвитку комунікативних здібностей потрібно використовувати метод соціально-психологічного тренінгу. Даний курс може включати до 15 занять по 2 години. Для проведення соціально-психологічного тренінгу групи можуть формуватися як за принципом однорідності, так і за принципом неоднорідності.

Проведення психофізиологічної корекції з курсантами, які характеризуються стійким зниженням мотиваційних настанов до майбутньої професії, як правило, недоцільне через низьку ефективність результатів. Дана категорія курсантів потребує адміністративного впливу.

Отже заходи, спрямовані на надання психолого-педагогічної допомоги курсантам, які відчувають труднощі у військово-професійній адаптації, мають значні можливості і широкий діапазон впливу на особистість військовослужбовців. Враховуючи викладене, ми припускаємо, що, об'єднавши їх в систему педагогічної корекції курсантів, які мають низький рівень розвитку адаптаційних здібностей, ми зможемо досягти найбільших результатів у виховній діяльності.

У третьому розділі - "Експериментальна перевірка психолого-педагогічних умов адаптації майбутніх офіцерів внутрішніх військ МВС України до професійної діяльності" - здійснено перевірку психолого-педагогічних умов, які сприяють успішній адаптації курсантів ВВНЗ.

Дослідження будувалось з урахуванням принципів комплексного підходу до проведення корекційно-педагогічних заходів і проводилось у три етапи:

перший етап ` виявлення курсантів з низьким рівнем розвитку адаптаційних здібностей, а також визначення можливого типу дезадаптації;

другий етап включав систему корекційно-педагогічних заходів, спрямованих на розвиток адаптаційних здібностей курсантів;

третій етап ` аналіз ефективності проведених заходів.

У дослідженні використовувалися діагностичні та корекційно-розвиваючі методи психолого-педагогічної практики:

На першому етапі дослідження для визначення рівня розвитку адаптаційних здібностей використовувався багаторівневий особистісний опитувальник “Адаптивність” (БОО-А), а для узагальнення командирами результатів спостереження й експертної оцінки особистісних якостей підлеглих, використовувалася анкета динамічного спостереження (АДС).

Для комплектування відповідної експериментальної групи на предмет визначення їхніх адаптаційних здібностей було обстежено 479 курсантів Окремого факультету внутрішніх військ при НАПВУ ім. Б. Хмельницького.

Внаслідок проведеного експерименту дослідження ми отримали такі результати: 346 (72 %) курсантів мають високий і середній рівень розвитку адаптаційних здібностей; 133 (28 %) ` низькі адаптаційні здібності.

За результатами проведеного аналізу ми виділили дві групи курсантів:

група № 1 ` агресивний тип дезадаптації (80 курсантів). Курсантам цієї групи характерні грубість по відношенню до товаришів, різкі спалахи гніву з незначних приводів або ж взагалі без видимих причин, невдоволеність усім, особливо вимогами, які ставляться до них;

група № 2 ` депресивний тип дезадаптації (53 курсанти). Ця група курсантів характеризується “поринанням” людини у свої переживання, спрямуванням усієї високостимульованої психічної енергії на генерацію власних негативних станів, відлюдкуватістю, заглибленням у світ тяжких роздумів.

Критеріями відбору в експериментальну групу стали такі показники:

найбільш низькі значення особистісного адаптаційного потенціалу та його інтегральних характеристик;

наявність у досліджуваних якостей особистості, які визначають один із типів дезадаптивної поведінки;

Також враховувались вік, належність до чоловічої статті, освітній рівень.

З урахуванням зазначених критеріїв було відібрано 23 чоловіки для участі в експериментальному дослідженні:

10 чоловік з агресивним типом дезадаптації (підгрупа № 1);

13 чоловік з депресивним типом дезадаптації (підгрупа № 2).

Проаналізувавши отримані дані, можна визначити, що характерними рисами особистості для курсантів з агресивним типом дезадаптації експериментальної підгрупи № 1 (ЕПГ-1) є: нестриманість і конфліктність, переважаючий настрій ` роздратованість, а для курсантів експериментальної підгрупи № 2 (ЕПГ-2) з депресивним типом дезадаптації ` песимістичний настрій, пасивність і низький рівень виражених вольових якостей, переважаючий настрій ` невдоволеність і сум.

На другому етапі у процесі планування, організації і проведення психокорекційних заходів використовувався комплексний підхід, який полягав у широкомасштабних, цілеспрямованих впливових діях на психіку курсантів з низьким рівнем розвитку адаптаційних здібностей, що торкалися всіх рівнів її функціонування.

Для зняття нервово-психічного напруження, активізації психічних процесів, відновлення почуття бадьорості і вивчення основ психічної саморегуляції застосовувався тренінг психічної саморегуляції; для розвитку у курсантів тренінгової групи вмінь, навиків, настанов, необхідних для успішного спілкування, що передбачає виявлення суб'єктивних комунікативних труднощів, цілеспрямовані зміни реакцій і стереотипів поведінки, міжособистісної взаємодії застосовувався соціально-психологічний тренінг комунікативних здібностей.

Для надання безпосередньої психологічної допомоги учасникам занять використовувалось психологічне консультування, яке може проводитися як в індивідуальній, так і в груповій формах.

На третьому етапі експерименту за допомогою БОО-А та АДС, а також опитування членів групи, виявлялось їхнє ставлення до проведених психокорекційних занять. Додатково було проведено дослідження адаптаційних здібностей і динаміки розвитку особистісних якостей 23 курсантів з групи заниженої адаптації, які не брали участі в психокорекційних заняттях (контрольна група). Якісний аналіз дозволив виявити динамічні відмінності між показниками адаптаційного потенціалу курсантів до і після психокорекційних занять, а також між курсантами КГ і ЕГ.

Аналіз, проведений за результатами психокорекційних занять, показав, що рівень розвитку особистісного адаптаційного потенціалу в курсантів з депресивним типом дезадаптації більш високий, ніж у курсантів підгрупи з агресивним типом.

Нами встановлено, що в 61 % курсантів групи з депресивним типом дезадаптації пройшли зміни рівня розвитку особистісного адаптаційного потенціалу з третього (що відповідає низьким адаптаційним здібностям) на другий (нормальні адаптаційні здібності), тоді як у підгрупі курсантів з агресивним типом дезадаптації ця кількість склала лише 20 %.

Агресивний тип дезадаптивної поведінки курсантів суперечить вимогам, які висуваються специфікою військової служби, і, як правило, визначається командирами як недисциплінованість, що тягне за собою накладання на тих, хто провинився, дисциплінарних стягнень або застосування якихось інших репресивних санкцій з метою впливу на цих курсантів, що загалом лише поглиблює процес дезадаптації.

Проаналізувавши зміни середніх значень факторів “поведінкової регуляції” і “комунікативного потенціалу” опитувальника “Адаптивність”, наведені в табл. 1, ми можемо зробити висновок, що, незважаючи на незначне збільшення в процентному відношенні середніх значень факторів “Комунікативний потенціал” (11 %) і “Поведінкова регуляція” (11 %) у курсантів, які входили в підгрупу з агресивним типом дезадаптації, у порівнянні з показниками середніх значень даних факторів у підгрупі курсантів з депресивним типом дезадаптації (КП ` 2,6 %; ПР ` 7,5 %), особистісний адаптаційний потенціал курсантів першої підгрупи зазнав менших змін у порівнянні зі зміною даного фактора у курсантів другої підгрупи, що, очевидно, пояснюється зниженням середнього значення “Моральної нормативності” в курсантів, які входили до складу підгрупи з агресивним типом дезадаптації.

Таблиця 1

Зміни середніх значень факторів опитувальника “Адаптивність” (експериментальна група)

Підгрупа	Фактори БОО-А
	Поведінкова регуляція	Комунікативний потенціал	Моральна нормативність	Особистісно-адаптаційний потенціал
Підгрупа з агресивним типом дезадаптації	11 %	11 %	5 %	12 %
Підгрупа з депресивним типом дезадаптації	7,5 %	2,6 %	6,3 %	14 %

Примітки: ` підвищення середнього рівня значень;

` зниження середнього рівня значень.

Отримані дані підтверджуються результатами проведених додаткових досліджень змін рівня особистісного адаптаційного потенціалу в курсантів з контрольної групи.

Узагальнюючи отримані дані, ми можемо встановити, що у курсантів контрольної групи імовірною є тенденція до зміни адаптаційного процесу в бік дезадаптації.

Загалом середній рівень значень адаптаційного потенціалу в курсантів контрольної групи знизився до 10,3 %. Отже, ми можемо говорити про прогресію процесу дезадаптації курсантів даної групи.

Порівнюючи зміни особистісних якостей за результатами “Анкети динамічного спостереження”, наведені в табл. 2, ми також можемо констатувати наявність тенденції до зміни особистісних характеристик у бік підвищення в курсантів експериментальної групи і в бік зниження ` у курсантів контрольної групи.

На основі результатів, отриманих у ході практичного дослідження, можна зробити такі висновки, головними з яких є:

Запропонована нами система педагогічної корекції дійсно впливає на рівень розвитку адаптаційних здібностей курсантів, є дієвою й ефективною.

Курсанти з агресивним типом дезадаптивної поведінки меншою мірою піддаються психолого-педагогічній корекції в рамках даної системи, а одним із визначальних факторів дезадаптивної поведінки даної категорії курсантів є неадекватне сприйняття ними обмежень і вимог, обумовлених специфікою військової служби і навчання у ВВНЗ.

Більшість курсантів відмічають позитивний ефект від участі у психокорекційних заняттях.

Таким чином, у результаті проведеного дослідження підтвердилась гіпотеза про вплив запропонованої системи педагогічної корекції на рівень розвитку адаптаційних здібностей курсантів.

Таблиця 2.

Загальні дані дослідження за оцінкою динамічного спостереження

Б а л и	Загальні дані за “Анкетою динамічного спостереження”
	Експериментальна група	Контрольна група
	до	після	до	після
Загальний бал підгрупи № 1	32,4	34,5	32,3	31,2
Середній бал підгрупи № 1	3,2	3,4	3,2	3,1
Загальний бал підгрупи № 2	39,0	41,3	45,8	42,3
Середній бал підгрупи № 2	3,0	3,2	3,5	3,2
Загальний бал групи	71,4	75,8	78,1	73,5
Середній бал групи	3,1	3,3	3,4	3,2

У відповідності зі зробленими у дисертаційному дослідженні висновками було розроблено ряд практичних рекомендацій для командного та професорсько-викладацького складу ВВНЗ щодо проведення психолого-педагогічної корекції адаптативних здібностей курсантів.

ВИСНОВКИ

1. Адаптація ` це не лише пристосованість до успішного функціонування в даному середовищі, але й здатність до подальшого психологічного, особистісного, соціального, професійного розвитку.

Основою пристосування курсантів до військової служби служать два основних розуміння сутності адаптації: як пристосування, звикання організму особистості до константних зовнішніх умов; як активної взаємодії людини і середовища, коли особистість не лише “підмощується” під вимоги оточення, але й впливає на нього, викликаючи тим самим зміни в самому середовищі.

Отже адаптація курсанта ВВНЗ до професійної діяльності передбачає його активність, спрямовану на оволодіння комплексом теоретичних знань і практичних навичок, набутих в результаті спеціальної підготовки і досвіду роботи.

Труднощами адаптації курсантів ВВНЗ до професійної діяльності є: нездійснена навчальна адаптація; нездійснена адаптація до вимог військової служби; нездійснена адаптація у сфері спілкування; затяжні стани психічної дезадаптації.

2. У розвитку процесу адаптації курсантів ВВНЗ виділяється три послідовних рівні адаптованості: часткової, достатньої і повної адаптованості. Такі рівні характерні для всіх різновидів діяльності, але кожному виду адаптації притаманні свої показники та часові етапи їх досягнення.

3. Основними психолого-педагогічними умовами адаптації до професійної діяльності є:

враховування адаптаційних здібностей курсантів у процесі їх професійної підготовки;

забезпечення комплексного підходу до розвитку адаптаційного потенціалу курсантів з урахуванням факторів, що впливають на нього;

здійснення педагогічної корекції готовності майбутніх офіцерів внутрішніх військ МВС України до професійної діяльності у різних сферах життєдіяльності (навчальній, службовій та соціокультурній).

4. Практичні рекомендації для командного та професорсько-викладацького складу ВВНЗ пропонуються для проведення психолого-педагогічної корекції адаптаційний здібностей курсантів і включають: психологічну роботу необхідно проводити на найбільш складному для курсантів етапі ` в період навчання їх на першому курсі, коли проходить адаптація до нових умов життя, нових відносин; у зв'язку з тим, що дані заняття проходять у відведений для самостійної підготовки час, у тренінгові групи не слід набирати невстигаючих курсантів. З ними доцільно проводити індивідуальну роботу, а психокорекційні заходи планувати в період найменшої навчальної завантаженості; для підвищення ефективності занять їх необхідно проводити в приміщенні, обладнаному у відповідності зі спеціальними вимогами.

Вивчення відповідних науково-методичних матеріалів дозволяє сподіватися, що опрацювання вказаних теоретичних напрямків дозволить системно підійти до вирішення складних завдань психолого-педагогічного забезпечення навчально-виховного процесу.

5. Проведене дослідження підтвердило основні положення гіпотези. Результати отримані в ході дослідження підтверджують, що по мірі здійснення основних педагогічних функцій спостерігається підвищення адаптаційних здібностей особистості курсанта ВВНЗ, зглажується вплив небажаних факторів на рівень розвитку особистісно-адаптаційного потенціалу майбутнього військового фахівця, розробляються оптимальні психокорекційні заходи. Разом з тим є підстави сподіватися, що опрацювання вказаних теоретичних напрямків дозволить системно підійти до вирішення складних завдань психолого-педагогічного забезпечення навчально-виховного процесу.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Павлушенко В. М. Сутність процесу адаптації курсантів вищих військових навчальних закладів до професійної діяльності // Педагогіка і психологія. Наукові записки. - Випуск 5. - Вінниця: Видавництво державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, 2001 р. - С. 88-91.

2. Павлушенко В. М. Специфіка процесу адаптації слухачів військових вузів до професійної діяльності // Збірник наукових праць № 18, Ч. ІІ. - Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2001. - С. 292-296.

3. Павлушенко В. М. Залежність адаптації курсантів вищих військових навчальних закладів від їхніх індивідуально-психологічних особливостей // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. - Тернопіль: Видавництво державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, 2002. - № 3. ` С. 50-53.

4. Павлушенко В. М. Комплексний підхід до розвитку адаптаційного потенціалу курсантів // Збірник наукових праць № 20, Ч. ІІ. - Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2002. - С. 245-249.

5. Павлушенко В. М. Прогнозування педагогічної діяльності на основі виявлення адаптаційних здібностей особистості курсанта // Матеріали ІІІ міжвузівської науково-теоретичної конференції “Проблеми сучасної інженерної технології”: Збірник наукових праць № 19, Ч. ІІ. - Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2002. - С. 185-188.

курсант адаптаційний військовий психологічний

АНОТАЦІЇ

Павлушенко В. М. Психолого-педагогічні умови адаптації майбутніх офіцерів ВВ МВС України до професійної діяльності.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 ` “теорія і методика професійної освіти”. ` Національна академія Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького, Хмельницький, 2003.

Дисертацію присвячено дослідженню сутності, особливостей та труднощів адаптації курсантів вищих військових навчальних закладів до професійної діяльності. Визначено та обґрунтовано психолого-педагогічні умови підготовки майбутніх офіцерів до успішної професійної адаптації, які дозволяють прогнозувати педагогічну діяльність на основі виявлення адаптаційних здібностей курсантів. Розроблена та запропонована у навчально-виховний процес програма проведення занять по психолого-педагогічній корекції за допомогою якої більшість курсантів відмічають позитивний ефект в покращенні поведінкової регуляції, комунікації і самопочуття.

Автором розроблені практичні рекомендації для командного та професорсько-викладацького складу вищих військових навчальних закладів щодо проведення психолого-педагогічної корекції адаптивних здібностей курсантів та формування у майбутніх офіцерів готовності до професійної діяльності.

Ключові слова: професійна адаптація, психолого-педагогічні умови, поведінкова регуляція, комунікація, педагогічна корекція.

Павлушенко В. М. Психолого-педагогические условия адаптации будущих офицеров внутренних войск МВД Украины к профессиональной деятельности.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 ` “теория и методика профессионального образования”. ` Национальная академия Пограничных войск Украины имени Богдана Хмельницкого, Хмельницкий, 2003.

Диссертация посвящена исследованию сущности и трудностей адаптации будущих офицеров высших военных учебных заведений к профессиональной деятельности, а также вопросам обеспечения условий ее успешного протекания.

В диссертационной работе раскрыты основные смысловие аспекты процесса адаптации курсантов в условиях обучения в высшем военном учебном заведении. Бытовая адаптация ` ее основное содержание определялось путем сопоставления психолого-педагогических особенностей курсантов, явно адаптировавшихся к условиям жизнедеятельности в ВВУЗе и лишь начинающих адаптироваться. Учебная адаптация связана с требованиями учебных программ военного заведения. Адаптация к учебе определяется качеством усвоения учебного материала, а также количеством времени, затрачиваемым на подготовку к занятиям, зачетам и экзаменам. Процесс учебной адаптации связан с организованностью мышления, тренированностью памяти и внимания, усидчивостью и трудолюбием. Следовательно, в него включается не только интеллект, но и вся личность курсанта. Адаптация к служебно-функциональной деятельности связана с перестройкой выработанного индивидуального стиля жизни и деятельности. Адаптированность к данной деятельности наступает тогда, когда установленный в ВВУЗе образ жизни интериоризуется субъектом и превращается в осознанную необходимость. Социокультурная адаптация представляет собой процесс преодоления трудностей вхождения юноши в систему официальных и неофициальных отношений, постепенного втягивания в жизнь коллектива.

В ходе констатирующего эксперимента определены и обоснованы психолого-педагогические условия, которые условно разделены на три группы:

учитывание адаптационных способностей курсантов в процессе их профессиональной подготовки. Предполагается целостность, непрерывность и приемственность процесса развития адаптационного потенциала личности при переходе из общеобразовательной школы в ВВУЗ;