Навчально-педагогічні ігри у формуванні педагогічної культури майбутніх учителів історії і права

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК 371.382

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

НАВЧАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ІГРИ У ФОРМУВАННІ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ І ПРАВА

13.00.04 - теорія та методика професійної освіти

ЩЕРБАНЬ ПЕТРО МИКОЛАЙОВИЧ

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті вищої освіти АПН України.

Науковий керівник:

Левшин Микола Миколайович, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, Інститут вищої освіти АПН України, завідувач відділу педагогіки і психології вищої школи.

Офіційні опоненти:

Булда Анатолій Андрійович, доктор педагогічних наук, професор, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, завідувач кафедри методики викладання соціально-гуманітарних дисциплін;

Мазоха Дмитро Степанович, кандидат педагогічних наук, професор, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, професор кафедри педагогіки.

Захист відбудеться: "19" грудня 2007 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.02 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9).

Автореферат розіслано "17" листопада 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н.М. Дем'яненко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зміни, які відбуваються в суспільно-економічному середовищі, вносять суттєві корективи у зміст підготовки майбутніх учителів, сприяють зростанню уваги суспільства до формування в них високих професійно-педагогічних і морально-етичних якостей, уміння самостійно приймати своєчасні й правильні рішення та готувати високоосвічених і національно свідомих громадян-патріотів Української держави. Особлива увага цим питанням приділяється в Законах "Про освіту", "Про вищу освіту", в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті та в Державній програмі "Вчитель".

Формування педагога нового типу - національно свідомого, творчого, мислячого, самокритичного, з високою педагогічною культурою - можливе лише за умови наближення навчання у вищому закладі освіти до реальної професійної діяльності. Становлення вчителя, зокрема вчителя історії і права, як і будь-якого фахівця, визначається не лише глибоким знанням основ наук, а й постійним удосконаленням професійних умінь і навичок.

Майбутнім учителям слід дати найсучасніші знання й ґрунтовну практичну підготовку, оскільки успішне розв'язання складних завдань навчання і виховання молоді вирішальною мірою залежить від педагогічної майстерності, наукової ерудиції й культури вчителя. Одним із найперспективніших шляхів удосконалення підготовки майбутніх учителів, є освоєння і впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце посідають навчально-педагогічні ігри. Саме вони створюють умови для залучення студента до безпосередньої участі в навчальному процесі, самостійного пошуку шляхів і засобів розв'язання проблем, що виникають під час практичної діяльності. Для цього навчальний процес у педагогічному університеті має імітувати шкільне середовище, в якому доведеться працювати майбутнім учителям; виробляти у студентів уміння й навички розв'язання практичних завдань; забезпечити оволодіння кожним студентом культурою педагогічного спілкування.

Важливість гри, в якій формуються і закріплюються вміння і здібності, необхідні для виконання педагогічних функцій, відмічали К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, С.Т. Шацький та ін.

Висока оцінка навчально-педагогічних ігор як одного з методів активного навчання і підготовки майбутніх учителів дається в працях А.А. Вербицького, Л.Г. Вишнякової, Р.Ф. Жукова, Д.Б. Ельконіна, Ю.А. Кравченка, В.Ф. Комарова, В.Я. Платова, В.І. Рибальського та інших сучасних учених і педагогів-практиків.

Проблемі формування педагогічної культури, зокрема педагогічної техніки та розвитку педагогічних здібностей засобами різного виду педагогічних ігор, присвячені дисертаційні дослідження О.С. Березюк, М.М. Букач, А.А. Булди, І.М. Куліш, Д.С. Мазохи, Т.В. Ткаченко, Л.В. Тополі, І.В. Хом'юк та інших дослідників, які стверджують, що активне використання педагогічних ігор у навчальному процесі вищих закладів освіти є важливою умовою і ефективним засобом підвищення якості підготовки майбутніх учителів, розвитку педагогічного мислення, адаптації до професійно-педагогічної діяльності. навчальна педагогічна гра вчитель

Однак, аналіз науково-педагогічної літератури та досвіду практичної діяльності вищих навчальних закладів переконує в тому, що проблема формування педагогічної культури в процесі підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів повністю не вивчена і потребує значної уваги. Незважаючи на розробку окремих аспектів навчально-педагогічних ігор, існуючі дослідження не забезпечують цілісного вирішення цієї важливої проблеми. Викладачі недостатньо враховують методологічні аспекти її розв'язання, не завжди послідовно реалізують теоретичні розробки на практиці, не приділяють належної уваги створенню, підготовці й проведенню навчально-педагогічних ігор.

Таким чином, вивчення наукових джерел та досвіду освітньої діяльності вищих педагогічних навчальних закладів дозволило зробити висновок, що проблема формування педагогічної культури майбутніх учителів історії і права засобами навчально-педагогічних ігор потребує поглибленого дослідження, систематизації та теоретичного узагальнення.

Зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалося в 2002-2007 рр. відповідно до Державної програми "Вчитель" і наукової теми відділу педагогіки і психології вищої школи Інституту вищої освіти АПН України "Психолого-педагогічне проектування особистісно-орієнтованих технологій навчання і виховання у вищих навчальних закладах" (державний реєстраційний № 0103U000963), у якій дисертант брав участь як виконавець. Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Інституту вищої освіти АПН України (протокол від 28 січня 2003 р. № 1) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол від 25 березня 2003 р. № 3).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - науково обґрунтувати систему формування педагогічної культури майбутніх учителів історії і права засобами навчально-педагогічних ігор та виявити умови її практичної реалізації для поліпшення якості професійної підготовки педагогів.

Відповідно до об'єкта, предмета, мети та гіпотези дослідження поставлені такі завдання:

- здійснити аналіз стану досліджуваної проблеми в науково-педагогічній літературі та практиці вищих педагогічних навчальних закладів;

- уточнити зміст і сутність понять: "навчально-педагогічні ігри", "педагогічна культура";

- обґрунтувати організаційні умови, розробити технологію підготовки і проведення навчально-педагогічних ігор;

- розкрити рівні сформованості педагогічної культури у майбутніх учителів історії і права;

- дослідити ефективність використання авторських навчально-педагогічних ігор у формуванні педагогічної культури студентів - майбутніх учителів історії і права.

Об'єкт дослідження - педагогічна культура студентів вищих педагогічних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації в контексті розвитку професійної підготовки вчителів.

Предметом дослідження є процес формування педагогічної культури майбутніх учителів історії і права засобами навчально-педагогічних ігор.

Гіпотеза дослідження - використання педагогічних ігор з обґрунтованими мотиваційним, змістовим і процесуальним компонентами в навчальному процесі сприятиме підвищенню рівня сформованості педагогічної культури майбутніх учителів історії і права за таких умов:

* професійно зорієнтованого змісту навчально-педагогічних ігор;

* диференційованого використання навчально-педагогічних ігор з урахуванням рівня підготовленості студентів;

* поглиблення професійно-педагогічної мотивації навчальної діяльності студентів;

* забезпечення формування й розвитку ініціативності, самостійності та творчості студентів;

* налагодження професійно-педагогічної взаємодії та формування суб'єкт-суб'єктних відносин учасників ігор на рівні співробітництва.

Методи дослідження. Специфіка предмета дослідження сприяла застосуванню широкого спектра методів, зокрема:

* теоретичних - аналіз психолого-педагогічної, методичної літератури, навчальних програм дисциплін "Педагогіка" та "Педагогічна майстерність" з метою визначення місця і рівня використання навчально-педагогічних ігор у формуванні педагогічної культури майбутніх учителів історії і права, систематизації й узагальнення результатів теоретичних розробок з теми дослідження;

* емпіричних - педагогічне спостереження, анкетування, тестування, вивчення й узагальнення передового досвіду викладачів ВНЗ з метою встановлення рівнів сформованості педагогічної культури майбутніх учителів історії і права;

* експериментальних - педагогічний (констатувальний, формувальний) експеримент з метою виявлення реального стану та підвищення рівнів сформованості компонентів педагогічної культури в процесі використання навчально-педагогічних ігор з циклу психолого-педагогічних та фахових дисциплін у студентів спеціальності "історія і право";

* прогностичних - екстраполяція (поширення досвіду) на основі врахування результатів педагогічного (формувального) експерименту.

Наукова новизна одержаних результатів:

уперше:

* визначено зміст навчально-педагогічних ігор, спрямованих на збагачення майбутніх учителів історії і права педагогічними знаннями, професійно-педагогічними вміннями, формування їх емоційно-ціннісного ставлення до оволодіння основними компонентами професійно-педагогічної культури;

* доведено, що сформована педагогічна культура є обов'язковою умовою і невід'ємним елементом педагогічного професіоналізму майбутнього вчителя, зумовлюється науково-педагогічним потенціалом вищого навчального закладу і визначає характер та зміст успішної професійно-педагогічної діяльності випускників ВНЗ;

удосконалено:

* модель навчально-виховного процесу, спрямованого на формування педагогічної культури майбутніх учителів історії і права засобами навчально-педагогічних ігор в умовах вищого педагогічного навчального закладу;

* технологію формування педагогічної культури майбутніх учителів історії і права засобами навчально-педагогічних ігор;

дістало подальшого розвитку:

* твердження, що показником сформованості науково-педагогічних, моральних, духовних і правових цінностей, які виступають регуляторами психолого-педагогічної взаємодії в навчально-виховному процесі та спілкуванні з колегами, учнями та їх батьками, є педагогічна культура вчителя;

* педагогічні умови диференційованого використання навчально-педагогічних ігор з урахуванням рівня підготовленості студентів.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки, рекомендації дисертаційного дослідження є теоретично-методичною основою для: 1) цілісного процесу формування педагогічної культури майбутніх фахівців - учителів історії і права; 2) розроблення та застосування методики проведення навчально-педагогічних ігор з формування педагогічної культури майбутніх учителів історії і права у викладанні навчальних дисциплін: "Педагогіка", "Педагогічна майстерність" та підготовці студентів до практичної педагогічної діяльності.

Одержані результати відображено в методичних рекомендаціях, спецкурсах, програмах, наукових статтях, які можуть бути використані в практичній діяльності педагогічних навчальних закладів із формування педагогічної культури молодих учителів.

Основні положення дисертаційного дослідження та його рекомендації впроваджено в навчально-виховний процес Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка (довідка від 15 грудня 2004 р. № 5974/01-37/46) та Ніжинського державного університету ім. М.В. Гоголя (довідка від 29 листопада 2004 р. № 01/1524).

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження систематично доповідалися на засіданнях кафедри педагогіки Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка та відділу педагогіки і психології вищої школи Інституту вищої освіти АПН України. Проміжні та кінцеві результати дисертаційної роботи були предметом обговорення на науково-практичних конференціях, зокрема:

міжнародних: Студентських європейських читаннях "Духовний розвиток і виховання особистості: вітчизняні та світові тенденції" (Полтава, 2003); Перших Міжнародних Драгомановських читаннях (Київ, 2003); "Єдність особистісного і соціального факторів у виховному процесі навчального закладу" (Полтава, 2004); "Актуальні проблеми особистісно орієнтованого навчально-виховного процесу в системі безперервної освіти" (Кременець, 2004); ХІ Міжнародних Каришинських читаннях (Полтава, 2004); "Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору" (Київ, 2006); "Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології" (Рівне, 2007);

всеукраїнських: "Громадянське виховання молоді засобами мови та літератури" (Полтава, 2003); "Демократичні процеси та демократична освіта - основи розвитку соборності в Україні" (Полтава, 2005);

обласній: "Проблеми духовного та громадянського виховання студентської молоді" (Полтава, 2003).

Публікації. Основні положення та результати дослідно-експериментальної роботи висвітлено в 14 одноосібних працях, з них - 6 опубліковано в наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій - 23, понад 10 авторських друкованих аркушів.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних літературних джерел (307 найменувань, з них іноземними мовами - 6) і додатків.

Повний обсяг дисертації - 273 сторінки. Основний зміст викладено на 186 сторінках. Робота містить 9 таблиць, 7 рисунків, 2 діаграми, 5 додатків на 65 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблеми, її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу, й методи дослідження; розкрито наукову новизну і практичну значущість одержаних результатів; викладено дані про апробацію, публікації результатів дослідження, а також наведено структуру дисертації.

У першому розділі "Теоретичні основи використання навчально-педагогічних ігор у процесі підготовки майбутніх учителів" міститься історично-педагогічний аналіз проблеми гри та ігрової діяльності у психолого-педагогічній теорії та практиці. Проведено аналіз багатозначного поняття "гра" і різних підходів до нього та підтверджено факт, що гра є предметом дослідження різних наук (філософії, фізіології, етнографії, психології, педагогіки).

Вперше гра як один із найголовніших факторів розвитку й удосконалення людини використовувалася в Стародавній Греції та Римі (М. Фабій Квінтиліан).

У Середньовіччі (ХІІІ- ХIV ст.) увагу аристократів полонили лицарські турніри, тому й був започаткований звичай готувати своїх синів до лицарства вже змалку, з 7-річного віку. Особливий вид лицарства заснували козаки-запорожці - оборонці України, які, готуючись до захисту Батьківщини, змагались в іграх бойового характеру.

Новий етап розвитку ігри отримали в епоху Відродження. Серед перших педагогів, що надали новий вигляд школі та користувалися грою Вітторіно да Фельтре (1378-1446), Ф. Рабле (1483-1553), Мішель Монтень (1533-1592), М. Лютер, Я.А. Коменський.

Серед просвітників Нового часу питанням ролі гри у навчанні та вихованні значну увагу приділяли Дж. Локк (1632-1704), К. Лейбніц (1646- 1716), Фенелон (1651- 1715), Ж.-Ж. Руссо (1712-1778), Е. Кант (1724-1804), О. Фребель (1782-1852) та ін.

Основні положення навчально-педагогічних ігор сформульовані і розроблені видатними педагогами і психологами К.Д. Ушинським, А.С. Макаренком, В.О. Сухомлинським, Л.С. Виготським, С.Л. Рубінштейном, О.О. Леонтьєвим та ін. Яскравим взірцем ігрової діяльності педагога в ХХ столітті є діяльність А.С. Макаренка.

Обґрунтовується, що найбільш характерним для навчально-педагогічних ігор є імпровізоване виконання ролей; умовність ситуацій, в яких проходить гра; соціальний характер; наявність ролевих очікувань (еспектацій); стимулювання колективно-особистісного і професійно-педагогічного спілкування.

У психолого-педагогічній літературі гра розглядається як важливе соціальне і психолого-педагогічне явище, в якому відображено особливе ставлення особистості до навколишнього світу; особлива діяльність людини, яка змінюється й розгортається як її суб'єктивна діяльність; соціально заданий і засвоєний вид діяльності; особливий зміст засвоєного; діяльність в ході якої відбувається розвиток психіки; соціально-педагогічна форма організації життя суспільства. Усі ці функції гри визначаються її психологічними особливостями, які розкриті в дослідженнях Л.С. Виготського, С.Л. Рубінштейна, Д.Б. Ельконіна та інших вчених.

У розділі розкрито класифікацію навчально-педагогічних ігор та їх значення в професійно-педагогічному становленні майбутніх учителів, а також етапи їх підготовки та проведення, якісні характеристики й особливості окремих педагогічних ігор, які найчастіше використовуються у навчальному процесі. Конкретизовано цілі проведення навчально-педагогічних ігор з майбутніми вчителями історії і права: прискорити і зробити більш цілеспрямованим процес підготовки майбутніх учителів історії і права; навчити їх здійснювати більш повний аналіз комплексу взаємодіючих факторів, що впливають на прийняття правильних рішень професійного та психолого-педагогічного характеру; створити для майбутніх учителів умови, за яких вони повинні, в процесі прийняття рішень, враховувати їх педагогічну доцільність, вплив цих рішень на кінцеві результати навчально-педагогічної гри; навчити майбутніх учителів чіткій взаємодії учасників у процесі прийняття та реалізації рішень, ефективному розподілу прав і обов'язків між ними; забезпечити розуміння майбутніми вчителями специфічних проблем навчального процесу з історії і права, виробити науково обґрунтований підхід до вирішення комплексних завдань навчання і виховання учнівської молоді; перевірити вміння студентів практично реалізовувати знання набуті у процесі навчання.

Особливу увагу приділено психолого-педагогічним проблемам створення, впровадження й ефективності навчально-педагогічних ігор, а також методиці їх проведення та завданням викладача у навчально-педагогічній грі.

У висновках до розділу на основі системного аналізу, порівняння наукових підходів до проблеми гри у науковій літературі визначено найважливіші напрями, що потребують дослідження.

У другому розділі "Педагогічна культура та її значення в професійно-педагогічній діяльності вчителя" подаються підходи до визначення та компонентів педагогічної культури вчителя, її суспільне значення.

Проводячи дослідження змісту поняття педагогічної культури ми хочемо відмітити здобутки М.М. Букача, Т.Ф. Білоусової, О.В. Бондаревської, С.Б. Єлканова, Т.В. Іванової, О.Б. Гармаш, В.М. Гриньової, В.І. Лугового, О.П. Рудницької та ін.

Зокрема, Т.Ф. Білоусова розглядає педагогічну культуру як сутнісну характеристику і особистості, і діяльності. О.Б. Гармаш, Т.В. Іванова у своїх дослідженнях роблять основний акцент на педагогічному аспекті проблеми. С.Б. Єлканов [83]педагогічну культуру розглядає як специфічно професійне явище, синтез якості й майстерності. О.П. Рудницька розглядає педагогічну культуру через призму духовної та професійної культури, приділяючи увагу педагогічній майстерності та внутрішньому світу майбутнього вчителя. В.І. Луговий вважає, що педагогічна культура є полікомпонентною. Найбільш ґрунтовно до визначення педагогічної культури підійшла В.М. Гриньова розглядаючи педагогічну культуру "як систему і в той же час елемент системи, особистісне утворення, що представляє собою діалектичну інтегровану єдність педагогічних цінностей, між якими існують певні зв'язки і відношення, що формуються, реалізуються і вдосконалюються у різноманітних видах професійно-педагогічної діяльності й спілкуванні, визначаючи характер і рівень останніх".

На основі дослідження змісту поняття педагогічної культури ми подаємо наш авторський варіант визначення поняття педагогічної культури.

Педагогічна культура - найважливіша складова професійної і загальної культури вчителя, яка характеризує ступінь глибини і ґрунтовного оволодіння ним знаннями з історії педагогіки, педагогічної теорії в її постійному розвиткові, вміння застосовувати ці знання самостійно, методично вмотивовано і з високою ефективністю у навчально-виховному процесі з урахуванням вікових особливостей та інтересів учнів у нерозривному зв'язку з життям. Головне у підвищенні педагогічної культури - це бажання, прагнення, воля, наполегливість самого вчителя, його планомірна і систематична праця над збагаченням своїх професійних психолого-педагогічних знань, та вивчення і впровадження передового педагогічного досвіду, оволодіння і вдосконалення всіма складовими педагогічної техніки.

Основними компонентами педагогічної культури вчителя є такі:

- загальна і наукова педагогічна ерудиція, досконале володіння змістом і методикою викладання свого предмета;

- педагогічна майстерність і прагнення до постійного самовдосконалення;

- культура мовлення та культура педагогічного спілкування;

- досконале володіння всіма складовими педагогічної техніки;

- педагогічна етика і педагогічний такт;

- духовна культура вчителя, основу якої складає його художньо-естетична культура;

- любов до дітей і педагогічної праці, здатність до педагогічної імпровізації;

- уміння і навички вільно поводитися й керувати власним психічним станом, емоційно висловлювати свої почуття, думки, радість, гнів, захоплення тощо;

- перцептивні здібності (проникати у внутрішній світ дитини), сугестивні здібності (вміння за допомогою доброго слова, волі емоційно впливати на учнів);

- педагогічний оптимізм, об'єктивність, урівноваженість і вимогливість.

Особливе місце у педагогічній культурі посідає педагогічна техніка, яка є тим компонентом, що дозволяє у процесі навчання і навчально-педагогічних ігор підготувати майбутнього педагога до втілення виховних впливів. Умовно ці вміння можна розділити на чотири групи:

- мовні або вербальні (голос, дикція, інтонація, темпо-ритм й т. ін.);

- немовні, або невербальні (міміка, пластика, артикуляція, жести, експресивне забарвлення пластики);

- соціально-перцептивні (сприймання, увага, спостережливість, уява і т.п.);

- управління емоційним станом (зняття психічної напруги, саморегуляція, релаксація, аутотренінг, самонавіювання, створення творчого самопочуття).

У післядипломний період педагогічна культура наповнює реальним змістом безпосередню педагогічну діяльність, окреслює перспективи, шляхи й етапи самовдосконалення й оволодіння педагогічною майстерністю, культурою педагогічного спілкування тощо. Але на всіх етапах слід обов'язково пам'ятати про педагогічні умови, за яких найбільш ефективно відбувається процес формування педагогічної культури.

Серед них найважливішими є такі:

- розвиток професійно-педагогічної спрямованості вчителя та його професійно-педагогічних здібностей і якостей;

- сформованість інтересу до професійно-педагогічної діяльності та психолого-педагогічних знань;

- засвоєння глибоких знань із теорії педагогіки, психології, педагогічної майстерності та фахових дисциплін;

- оволодіння уміннями і навичками професійно-педагогічної діяльності;

- сформованість здібностей до педагогічного спілкування як основи діяльності педагога та його професійної придатності;

- застосування форм активного практичного навчання, найважливішою з яких є навчально-педагогічні ігри.

Педагогічна культура є важливою частиною професійної і загальної культури вчителя історії і права, яка характеризує рівень глибини і ґрунтовності оволодіння знаннями з історії педагогіки, педагогічної теорії в її постійному розвиткові, педагогічною майстерністю, педагогічною технікою та культурою педагогічного спілкування з урахуванням вікових особливостей учнів і в нерозривному зв'язку з життям. Таким чином, педагогічна культура забезпечує максимально повний вияв учителем свого індивідуального потенціалу в творчій реалізації знань, умінь і навичок, що забезпечує високий кінцевий результат професійно-педагогічної діяльності.

Особливо ефективним засобом формування педагогічної культури є система навчально-педагогічних ігор як імітаційна форма професійно-педагогічної діяльності.

У третьому розділі "Навчально-педагогічні ігри у формуванні педагогічної культури майбутніх учителів історії і права" розкрито роль навчально-педагогічних ігор у стимулюванні пізнавального інтересу студентів, здійснено узгодження навчально-педагогічних ігор із поняттям педагогічна технологія та розкрито експериментальну методику використання навчально-педагогічних ігор як засобу формування педагогічної культури майбутніх учителів історії і права; визначено сфери їх впливу та функції в межах конкретної сфери; здійснено порівняльний аналіз поєднання традиційних форм навчання із застосуванням ігрових методів активного навчання.

У такому багатофункціональному явищі, як навчально-педагогічна гра, реалізація стимулюючої функції набуває особливого значення. Її можна віднести до всіх трьох видів стимуляції пізнавального інтересу. Ситуативні, рольові й особливо ділові ігри яскраво демонструють практичну необхідність знань. Саме ці ігри розвивають пізнавальний інтерес за допомогою навчального матеріалу, організації та характеру пізнавальної діяльності. Ігри створюють емоційний тонус діяльності, стосунки змагання та взаємопідтримки під час навчання та впливають на взаємини у групі. Таким чином, ігри стимулюють пізнавальний інтерес за допомогою стосунків, які супроводжують навчальний процес.

Будь-який метод навчання, одним з яких є і навчально-педагогічні ігри, припускає не тільки теоретичний, а й практичний рівень, тобто його поетапне застосування у навчально-виховному процесі. Технологія методу показує поступове досягнення мети при його застосуванні.

Педагогічний експеримент проводився в три етапи: констатувальний, формувальний і підсумковий. Експериментом було охоплено 387 студентів та 11 викладачів.

Загальний висновок за матеріалами констатувального експерименту - тема дисертаційного дослідження актуальна і вкрай необхідна для підвищення якості підготовки майбутніх учителів історії і права.

Проведені дослідження переконливо доводять, що поєднання навчально-педагогічних ігор та самостійної роботи студентів сприяє прагненню до самоосвіти, самовизначення, самовдосконалення, що в кінцевому результаті підвищує рівень готовності до практичної професійно-педагогічної діяльності. Експеримент базувався на розробленому нами дидактично-методичному пакеті спецкурсу "Навчально-педагогічні ігри у формуванні педагогічної культури майбутніх учителів історії і права", що включає програму, методичні рекомендації, педагогічні задачі та системи діагностики. Даний спецкурс знайшов широке розповсюдження у навчально-виховному процесі ВНЗ України.

Упровадження спецкурсу та системи навчально-педагогічних ігор при вивченні навчальних дисциплін: "Педагогіка", "Педагогічна майстерність", "Історія" та "Правознавство" протягом 2003-2005 років у процесі формувального експерименту сприяло 15-відсотковому приростові високого рівня сформованості педагогічної культури майбутніх учителів історії і права в експериментальних групах у порівнянні з контрольними.

У розділі викладено основи ситуаційно-ігрової методики навчання: суперечливість психолого-педагогічної ситуації створює могутній потенціал її розвитку, переходу до наступних ситуацій. Ситуація - це стан (етап), що вирізняється неоднозначністю подальшого розгортання, вона характеризується варіативністю, як в аспекті її протікання, так і майбутньому; існування і розв'язок ситуації принципово важливі для діяльності майбутніх учителів, вона стосується їхніх інтересів і вимагає невідкладного вирішення, оскільки її існування може привести до невідновлювальних втрат.

У процесі дослідження розроблено критерії сформованості педагогічної культури: світоглядний, мотиваційний, емоційно-вольовий, практично-результативний, а також визначено рівні сформованості педагогічної культури майбутніх учителів: високий, середній, низький.

Узагальнюючі результати експериментального дослідження рівнів сформованості елементів педагогічної культури студентів засобами навчально-педагогічних ігор відображено в табл. 1.

Аналіз результатів експериментального дослідження переконливо підтверджує високу ефективність навчально-педагогічних ігор особливо щодо формування в майбутніх учителів історії і права інтересу до педагогічної праці, педагогічної етики, оптимізму, а також в оволодінні ними методикою навчання і виховання, культурою педагогічного спілкування, уміннями приймати правильні педагогічні рішення, виявляти власні почуття та уміння керувати власним психічним станом.

Таблиця 1.

Рівні сформованості елементів педагогічної культури майбутніх учителів історії і права за результатами експерименту

№ п/п	Елементи педагогічної культури	Рівні сформованості (%)
		Експериментальні групи	Контрольні групи
		високий	середній	низький	високий	середній	низький
1	Науково-педагогічна ерудиція	26	47	27	22	38	40
2	Педагогічна етика	28	43	29	4	58	38
3	Досконалість мовлення	25	52	23	22	53	25
4	Інтерес до педагогічної праці	35	43	22	7	49	44
5	Педагогічний оптимізм	29	49	22	22	38	40
6	Уміння приймати педагогічні рішення	35	53	12	21	51	28
7	Володіння методикою навчання і виховання	57	33	10	27	44	29
8	Перцептивні здібності	33	45	22	24	47	29
9	Сугестивні здібності	33	43	20	20	51	29
10	Культура педагогічного спілкування	30	60	10	18	46	36
11	Уміння виявляти власні почуття	61	29	10	11	51	38
12	Уміння керувати власним психічним станом	58	22	20	22	56	22

Аналіз результатів анкетування і тестування, досвіду і методів проведення навчально-педагогічних ігор при вивченні педагогіки, історії і права у вищих навчальних закладах дає можливість стверджувати, що ігрові імітаційні форми підсумкових занять з модулів та окремих тем дозволяють перетворити навчальний процес в колективну діяльність, розвивають уміння аргументовано висловлювати і захищати власну точку зору, підвищують якісний рівень засвоєння навчального матеріалу. Принципове тут те, що кожний студент бере участь в навчально-педагогічній грі, якщо не як виконавець ролі, то як рецензент, опонент чи експерт.

Динаміка сформованості педагогічної культури студентів в доекспериментальний і післяекспериментальний період показана на рис. 1, 2.

Аналіз діаграм показує, що в післяекспериментальний період динаміка сформованості педагогічної культури студентів має приріст 29,2 %, в той час, як у контрольних групах він становить лише 11,0 %. Це переконливо доводить високу ефективність навчально-педагогічних ігор у підготовці майбутніх учителів історії і права до професійно-педагогічної діяльності в усіх визначених нами компонентах.

Рис. 1. Динаміка сформованості педагогічної культури у студентів експериментальних груп

Рис. 2. Динаміка сформованості педагогічної культури у студентів контрольних груп

Результати формувального педагогічного експерименту, таким чином, підтверджують положення гіпотези дослідження про високу ефективність навчально-педагогічних ігор у формуванні педагогічної культури майбутніх учителів, ефективність запропонованої програми спецкурсу з формування педагогічної культури майбутніх учителів історії і права шляхом застосування навчально-педагогічних ігор. Запропонована методика проведення різноманітних навчально-педагогічних ігор сприяла підвищенню у студентів експериментальних груп рівня готовності до педагогічної діяльності та сформованості всіх компонентів педагогічної культури.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні головних шляхів формування педагогічної культури майбутніх учителів історії і права засобами навчально-педагогічних ігор. Результати дослідження підтверджують гіпотезу і дають змогу зробити висновки, які мають теоретичне і практичне значення.

Аналіз філософської, педагогічної і психологічної літератури та досвіду вищих педагогічних навчальних закладів, учителів загальноосвітніх шкіл, гімназій та ліцеїв підтверджує, що педагогічна культура виступає необхідним складником професійно-педагогічної діяльності вчителя, а також є обов'язковою частиною культурної полісфери випускника вищої школи будь-якого профілю, державного службовця, керівника установи, громадського діяча та батька і матері як перших вихователів майбутнього громадянина. Обов'язковими компонентами педагогічної культури є науково-педагогічна ерудиція, педагогічна майстерність, педагогічна техніка, педагогічний такт, культура мовлення і педагогічного спілкування, педагогічна етика та ін., якими майбутній учитель історії і права має оволодіти за час навчання в педагогічному університеті, зокрема систематичної участі в навчально-педагогічних іграх.

Педагогічна культура є невід'ємною складовою загальнолюдської культури, в якій із найбільшою повнотою відображені духовні й матеріальні цінності освіти і виховання, а також способи творчої педагогічної діяльності, необхідні для обслуговування історичного процесу зміни поколінь, соціалізації особистості та здійснення навчально-виховного процесу. В культурно-історичному аспекті вона розглядається через світовий педагогічний досвід - зміну культурних епох і відповідних їм педагогічних цивілізацій, історію педагогічної освіти і науки. У дисертації розкрито педагогічні умови, в яких найбільш ефективно відбувається процес формування педагогічної культури: професійно зорієнтований зміст навчально-педагогічних ігор; диференційоване використання навчально-педагогічних ігор з урахуванням рівня підготовленості студентів; поглиблення професійно-педагогічної мотивації навчальної діяльності студентів; забезпечення формування й розвитку ініціативності, самостійності та творчості студентів; налагодження професійно-педагогічної взаємодії та формування суб'єкт-суб'єктних відносин учасників ігор на рівні співробітництва.

Навчально-педагогічні ігри в системі вищої педагогічної освіти повинні відігравати важливу роль на всіх етапах підготовки майбутніх учителів. Вони активізують навчально-пізнавальну діяльність студентів, формують уміння й навички, підвищують рівень професійної мотивації, викликають інтерес до навчання і педагогічної професії. У грі відбувається наближення до реальних умов майбутньої педагогічної праці, що породжує потребу в психолого-педагогічних і профільних знаннях та їх практичному застосуванні, забезпечується навчальна активність студентів і перехід від пізнавальної до професійно-педагогічної мотивації.

Зміст психолого-педагогічних ситуацій і завдань гри повинен мати різний ступінь складності, підвищений від гри до гри в залежності від рівня професійно-педагогічної готовності студентів, формуючи певні елементи педагогічної культури майбутніх учителів історії і права. Навчально-педагогічні ігри відрізняються від звичайних театралізованих чи розважальних ігор тим, що участь у них обов'язкова для всіх студентів академічної групи. Зміст гри, методика і правила її проведення мають розроблятися так, щоб для студентів, в яких ще не сформувався належний інтерес до майбутньої педагогічної професії, вона могла б послужити відправною точкою у виникненні цього інтересу та у формуванні педагогічної культури.

Навчально-педагогічні ігри сприяють формуванню у майбутніх учителів історії і права таких умінь і якостей: 1) самостійної праці з науково-педагогічною літературою та іншими сучасними видами науково-педагогічної інформації; 2) самостійної обробки інформації у відповідності з психолого-педагогічними потребами; 3) самостійного розв'язання складних педагогічних задач та прийняття рішень у реальних психолого-педагогічних ситуаціях; 4) прагнення до самоосвіти та поглибленого вивчення психолого-педагогічної літератури; 5) розвиненого педагогічного мислення; 6) культури педагогічного спілкування; 7) педагогічного такту і педагогічної етики; 8) відповідальності й поваги до педагогічної професії; 9) уміння працювати в педагогічному колективі над вирішенням спільних завдань та виявляти ініціативу й творче ставлення до власних обов'язків; 10) педагогічної і правової культури.

Навчально-педагогічні ігри уможливлюють здійснення контролю за знаннями студентів з цілого ряду модулів і тем навчальних дисциплін: "Педагогіка", "Психологія", "Педагогічна майстерність" безпосередньо в процесі гри, що дає можливість заощадити час на проведення екзаменів. У навчально-педагогічних іграх закріплюються знання, використовується передовий педагогічний досвід, розвивається педагогічне мислення, формуються професійні уміння і навички.

Експериментальна перевірка гіпотези дослідження підтвердила її наукову коректність і доцільність. Ефективність формування педагогічної культури майбутніх учителів історії і права значно зросла після запровадження системи навчально-педагогічних ігор з обґрунтованим мотиваційним, змістовим і методично-цільовим компонентами за умов професійно зорієнтованого змісту навчально-педагогічних ігор; розвитку професійно-педагогічної мотивації навчальної діяльності студентів; забезпечення формування й розвитку ініціативності, самостійності та творчості студентів; налагодження професійно-педагогічної взаємодії та формування суб'єкт-суб'єктних відносин учасників ігор на рівні співробітництва, що значно підвищило готовність випускників вищих педагогічних навчальних закладів до професійно-педагогічної діяльності.

За результатами дослідження Міністерству освіти і науки України та Академії педагогічних наук України може бути рекомендовано включення понять: "педагогічна культура", "навчально-педагогічна гра" до навчальних планів, програм та змісту навчальних посібників педагогічного спрямування для студентів вищих навчальних закладів І-ІІ і ІІІ-ІV рівнів акредитації, а також їх використання у викладанні навчальних дисциплін: "Педагогіка", "Педагогічна майстерність", проведенні наукових досліджень з проблем підготовки майбутніх учителів історії і права до ефективної професійно-педагогічної діяльності. Позитивні результати впровадження навчально-педагогічних ігор при вивченні педагогіки і основ педагогічної майстерності потребують подальшої розробки щодо науково-педагогічного обґрунтування змістового забезпечення навчально-педагогічних ігор та врахування конкретної спеціалізації майбутніх фахівців, а також з позиції дослідження ефективності їх використання на різних етапах навчально-виховного процесу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

І. Навчальні посібники, програми, методичні рекомендації

1. Щербань П.М. Формування педагогічної культури майбутніх учителів історії і права засобами навчально-педагогічних ігор: Інформаційний пакет навчально-методичного забезпечення спецкурсу. - Полтава: Вид-во Центру оперативної поліграфії "Друкарська майстерня", 2007. - 38 с.

2. Щербань П.М. Застосування гри у виховній роботі: Навч. пос. - Полтава, ПДАА, 2007. - 101 с.

3. Щербань П.М. Програма курсу "Формування педагогічної культури майбутніх учителів засобами навчально-педагогічних ігор". - Полтава: Оріяна, 2005. - 8 с.

ІІ. Публікації у фахових виданнях

4. Щербань П. Педагогічна культура та її значення в професійно-педагогічній діяльності вчителя // Вища освіта України. - 2006. - Додаток 3. Тематичний випуск. - Т.2. - С. 492-502.

5. Щербань П. Шкільна практика - важливий етап формування педагогічної культури // Вища освіта України. - 2005. - № 4. - С. 135-138.

6. Щербань П. Особливості навчально-педагогічних ігор у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів // Зб. наук. праць ПДПУ ім. В.Г. Короленка. - Серія "Педагогічні науки". - Полтава, 2004. - Вип. 5 (38). - С. 294-302.

7. Щербань П. Соціальне і психолого-педагогічне значення гри у навчанні // Вища освіта України. - 2004. - № 3 (13). Додаток. - С. 43-45.

8. Щербань П. Навчально-педагогічна гра як метод формування педагогічної культури майбутніх учителів // Вища освіта України. - 2003 - № 4 (11). Додаток. - С. 153-156.

9. Щербань П. Методика проведення навчально-педагогічних ігор у вищому навчальному закладі // Імідж сучасного педагога. - 2003. - № 2 (31). - С. 37-38.

ІІІ. Матеріали доповідей на конференціях, публікації в інших виданнях

10. Щербань П.М. Суспільне значення педагогічної культури // Дидаскал. - 2006. - № 4. - С. 41-46.

11. Щербань П. Правова культура - неодмінна складова педагогічної культури вчителя // Інноваційні технології у вищій юридичній освіті: Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції. - К.: "Стилос", 2005. - С. 461-465.

12. Щербань П.В. М. Терський про значення гри в педагогічній діяльності А.С. Макаренка // Єдність особистісного і соціального факторів у виховному процесі навчального закладу: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Полтава, 2004. - С. 183-186.

13. Щербань П. Педагогічні ділові ігри: організація і методика проведення // Актуальні проблеми особистісно-орієнтованого навчально-виховного процесу в системі безперервної освіти: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Кременець, 2004. - С. 96-99.

IV. Публікації в мережі Internet

14. Scherban P.N. Active Methods of Forming Pedagogical Culture of Future Teachers // www.ijihe.net. - May, 2003.

АНОТАЦІЇ

Щербань П.М. Навчально-педагогічні ігри у формуванні педагогічної культури майбутніх учителів історії і права. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Інститут вищої освіти АПН України, Київ, 2007.

Дисертація містить результати теоретично-експериментального дослідження проблеми використання навчально-педагогічних ігор як засобу формування педагогічної культури майбутніх учителів історії і права. Обґрунтовано сутність поняття та класифікацію навчально-педагогічних ігор, вдосконалено технологію їх підготовки та застосування. Розроблено ефективну методику створення і проведення ігор з формування педагогічної культури майбутніх учителів, активізації їх навчальної діяльності.

Обґрунтовано та експериментально перевірено результативність використання навчально-педагогічних ігор у вищому педагогічному навчальному закладі. Розроблено систему навчально-педагогічних ігор з педагогіки, історії і права з метою використання в навчально-виховному процесі вищого закладу освіти.

Ключові слова: навчально-педагогічна гра, педагогічна культура, культура спілкування, педагогічне мислення, технологія гри, педагогічна етика.

Щербань П.М. Учебно-педагогические игры в формировании педагогической культуры будущих учителей истории и права. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Институт высшего образования АПН Украины, Киев, 2007.

Диссертация содержит результаты теоретико-экспериментального исследования проблемы использования учебно-педагогических игр как средства формирования педагогической культуры будущих учителей истории и права.

В работе обоснована сущность учебно-педагогических игр, усовершенствована их классификация, разработана технология подготовки и применения. Предложена эффективная методика создания и проведения игр для формирования педагогической культуры будущих учителей, активизации их учебной деятельности. Обоснована и экспериментально проверена результативность использования учебно-педагогических игр в высшем педагогическом учебном заведении.

Разработана система учебно-педагогических игр по педагогике, истории и праву с целью использования в учебно-воспитательном процессе высшего учебного заведения.

На протяжении обучения в педагогическом университете учебно-педагогические игры призваны сформировать и закрепить у будущих учителей истории и права умения, качества и способности, необходимые для эффективной профессионально-педагогической деятельности: 1) самостоятельной работы с научно-педагогической литературой и другими современными видами научно-педагогической информации; 2) самостоятельной обработки информации в соответствии с психолого-педагогическими потребностями; 3) оптимальных решений сложных педагогических задач и реальных психолого-педагогических ситуаций; 4) стремления к самообразованию и углубленному изучению психолого-педагогической литературы; 5) развития педагогического мышления; 6) культуры педагогического общения; 7) педагогического такта и педагогической этики; 8) ответственности и уважения к педагогической профессии; 9) умения работать в педагогическом коллективе над решением общих задач, проявлять инициативу и творческое отношение к собственным обязанностям, на основе которых формируется педагогическая культура будущего учителя истории и права, как неотъемлемая часть общечеловеческой культуры, в которой с наибольшей полнотой отражены духовные и материальные ценности образования и воспитания, способы творческой педагогической деятельности, необходимые для обслуживания исторического процесса смены поколений, социализации личности и осуществления учебно-воспитательного процесса.

Обосновано значение как составных педагогической культуры: культуры общения в структуре профессионально-педагогической деятельности учителя, поскольку процесс общения педагога и учеников выступает категорией педагогической деятельности; педагогической этики, такта и мастерства учителя которые выходят на систему моральных ценностей, составляющих основное содержание педагогики сотрудничества; педагогической техники, умения использовать собственный психофизический аппарат как инструмент воспитательного влияния, владения комплексом приемов, которые дают учителю возможность глубже, ярче, толерантнее выразить свою позицию и достичь успеха в воспитательной работе.

Обязательными компонентами педагогической культуры выступают: научно-педагогическая эрудиция, педагогическое мастерство, педагогическая техника, педагогический такт, культура речи и педагогического общения, педагогическая этика и прочие компоненты, которыми будущий учитель истории и права может и обязан овладеть за время обучения в педагогическом университете, особенно при систематическом участии в учебно-педагогических играх.

В таком многофункциональном явлении, как учебно-педагогическая игра, реализация стимулирующей функции приобретает особое значение. Ее можно отнести ко всем трем видам стимуляции познавательного интереса. Ситуативные, ролевые и особенно деловые игры ярко демонстрируют практическую необходимость знаний, на основе которых формируется профессиональная культура будущих учителей истории и права. Именно эти игры развивают познавательный интерес к учебному материалу, организации и характеру познавательной деятельности. Игры создают эмоциональный тонус, отношения соревнования и взаимной поддержки во время обучения и влияют на взаимоотношения в группе. Таким образом, игры стимулируют познавательный интерес посредством отношений, которые сопровождают учебный процесс.

Учебно-педагогические игры - важнейшее условие и эффективное средство повышения качества подготовки будущих учителей, развития педагогического мышления, адаптации к профессионально-педагогической деятельности, овладения элементами педагогического мастерства и педагогической культуры.

Ключевые слова: учебно-педагогическая игра, педагогическая культура, культура общения, педагогическое мышление, технология игры, педагогическая этика.

Scherban P.N. The Education-Pedagogical Games in Formation of the Pedagogical Culture of the Future Teachers of a History and Law. - Manuscript.

The dissertation on reception of a scientific degree of the candidate on pedagogical sciences by a Specialty 13.00.04. - Theory and Technique of Vocational Training. - Institute for Higher Education Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kiev, 2007.

The dissertation contains results of a theoretic-experimental research of a problem of using of education-pedagogical games as means of formation of pedagogical culture for future teachers of a history and law. The essence of education-pedagogical game is proved, is advanced classification of education-pedagogical game, technology of their preparation and applications in particular is proved. The effective technique of creation and realization of games for formation of pedagogical culture of the future teachers, their influence on activation of educational activity of the students is developed.

It is shown that productivity of use of education-pedagogical games in a higher pedagogical institution is checked experimentally up. The system of education-pedagogical games for using in educational process of history and law is developed.

Keywords: education-pedagogical game, pedagogical culture, culture of dialogue, pedagogical thinking, technology of game, pedagogical ethics, pedagogical university.

Размещено на Allbest.ru