Національне та загальнолюдське в системі параметрів формування особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національне та загальнолюдське в системі параметрів формування особистості

Ющенко П.А.

Формування особистості є однією з ключових проблем розвитку людства як цивілізації. Життя у сучасному світі з необхідністю потребує від людини якостей громадянина, творця, лідера, професіонала. Одночасно людина формується і як моральна, політична, духовна, культурна істота. Питання про те, яким чином відбуваються формування і розвиток цих якостей, за яких умов їх поєднання є не тільки можливим, але й органічно дійсним, відноситься до одвічних питань філософсько-політологічної теорії та педагогічно-виховної практики. Актуальним воно є й нині. Сьогодні світова спільнота все більш чітко усвідомлює необхідність пошуку нових шляхів формування духовності особистості як теперішнього, так і майбутнього. Ця потреба виникає у зв'язку з наявністю духовної кризи, спричиненою низкою змін у соціокультурній динаміці суспільства, змін своєрідних культурних кодів універсуму. Тому відповідь на поставлене питання зумовлює необхідність звернення до характеристики сучасного стану цивілізації, її характерних рис, глобальних змін, тенденцій розвитку. Особливу актуальність представляє розгляд процесу формування особистості в контексті співвідношення національного та загальнолюдського.

Нова культурна парадигма визначається, перш за все, ідеями глобалізації та інтеграції всіх сфер життєдіяльності людини, які включають науку, мистецтво, світоглядні і духовні аспекти особистісного існування. Тому сучасний світ виступає як світ полікультурний. У культурі постмодерну відсутні певні визначальні принципи та ціннісні домінанти. Традиційно однозначна ціннісно-смислова орієнтація замінюється ціннісно-смисловим плюралізмом, який породжує невизначеність ідеалів і ціннісних орієнтацій особистості, а це, у свою чергу, загрожує цілісності особистості та суспільства [1,47-48]. Вирішення цієї проблеми можливелише за умови активної взаємодії людини та суспільства, яка знаходить вияв у процесі виховання особистості.

Пошук основних цінностей системи виховання особистості активно здійснюється в сучасній педагогіці, психології, соціальній філософії, культурології, соціології. Відомий український психолог І.Д. Бех радить повернути стосунки між дітьми й педагогами, дітьми й батьками до витоків любові, прийняття, розуміння - тієї духовної першооснови, без якої не може утвердитися людина [2,3].

У формуванні цих якостей людської свідомості беруть участь родина, школа і позашкільні заклади, вищі навчальні заклади. Завдяки поєднанню їх зусиль створюється національна система виховання особистості, що інтегрується з загальносвітовими тенденціями. Виходячи з цього,

Н.В. Квітковська визначає два основні елементи системи становлення особистості: виховання загальнолюдських моральних норм і правил, що існують у суспільстві; використання педагогами національних та загальнолюдських пріоритетів (рідної мови, історії, культури, традицій і т. ін.), що може допомогти кожній молодій людині сформувати моральні цінності, погляди, характер, поведінку, звички, прийняті в національному просторі й одночасно - вийти за його межі - інтегруватись у світову спільноту [3,38].

Погоджуючись із цією думкою, можна визначити національне та загальнолюдське як ключові характеристики розвитку особистості. Якісне становлення особистості розпочинається з морального вибору, осмислення духовного спадку свого народу, традиційної етики. Причому у процесі пізнання знаходить вияв співіснування двох суперечливих тенденцій: одні цінності мають соціумно-центристську орієнтацію (таку, що сприяє замиканню процесу розвитку і підпорядкуванню життєдіяльності індивіда завданням збереження та зміцнення соціуму), інші - універсально-історичну (таку, що сприяє розвитку універсальних суб'єктів). Саме цим пояснюється співіснування у традиційній культурі відкритості та закритості, універсальних і локальних цінностей [4,10-11].

В європейському просторі контури національностей стають досить помітними вже в епоху пізнього Середньовіччя та раннього Нового часу (XIV-XVI ст.). Посилення економічних зв'язків між сусідніми регіонами, утворення централізованих держав, становлення національних мов, боротьба з католицизмом за утворення власних церковних організацій - ось лише деякі чинники, які впливали на пробудження національної свідомості різних народів. Найбільш яскраве втілення вона знаходить у діяльності видатних історичних особистостей цього часу. Зокрема, Жанна Д'Арк у 20-і рр. XV ст. від імені французького народу закликає суспільство до боротьби проти англійських військ. На початку XVI ст. Мартін Лютер звертається до християнського дворянства німецької нації, закликаючи постати на боротьбу проти всевладдя Римсько-Католицької Церкви в суспільному житті. У наступні роки цей рух охопив різні верстви німецького суспільства, спричинивши Реформацію. Однак уже в цей час патріотична діяльність видатних історичних особистостей не означала національної обмеженості, ворожості до інших народів. Так, Ян Гус, відстоюючи інтереси чеського народу, разом з тим дотримувався справедливості, зазначаючи: «Для мене добрий німець краще за поганого чеха».

Конструктивною силою для європейської системи суспільного розвитку стала територіально централізована держава. Вона постала спочатку у формі королівства (Португалія, Іспанія, Франція, Англія та Швеція), а згодом, у ході демократизації суспільства після Великої Французької революції, розвинулася в національну державу. Завдяки такому державному утворенню виникли умови, за яких стало можливим поширення у світовому масштабі капіталістичної системи господарювання. Саме національна держава творила інфраструктуру дисциплінованого політико-правового управління і давала гарантії вільної індивідуальної та колективної поведінки в межах державного простору .

Історію виникнення держави Нового часу віддзеркалює поняття «нація». У Середні віки воно вживалося для характеристики спільнот, що складаються на основі походження, географічного розселення та сусідства, культурної єдності на ґрунті мови, звичаїв і традицій. Однак воно ще не означало політичного об'єднання в організаційній формі держави. У ранній період Нового часу націю почали визначати як носія суверенітету і стали пов'язувати з існуванням та діяльністю всіх соціальних станів, а не лише королівської влади. В середині XVIII ст. обидва значення слова схрещуються, і під нацією розуміють спільність за походженням, «державний народ». З часів Французької революції нація розглядається як джерело державного суверенітету, отже, кожна нація має право на політичне самовизначення [5,345]. Ці зрушення вплинули і на трансформації свідомості видатних особистостей, які чітко усвідомлюють власну приналежність до певного народу. Зокрема, один з провідних діячів Французької революції Жорж Жак Дантон у відповідь на попередження про можливий арешт і пропозицію втечі за кордон запитав: «Хіба можна забрати Батьківщину на підошвах своїх чобіт?» [6,387].

Важливим чинником формування націй у Новий час був розвиток ринкових відносин. Національний ринок став силою, що інтегрувала суспільство у взаємозв'язане ціле. До інших головних чинників процесу національної інтеграції дослідники відносять мову і територію, спільність історичної долі, культурну цілісність [7,261].

Ключовою, суттєвою ознакою нації визнається національний характер. Він може бути визначений як своєрідне, специфічне сполучення загальнолюдських рис, конкретних історичних та соціально-економічних умов буття нації, що проявляються у ціннісному ставленні до навколишнього світу, а також у культурі, традиціях, звичаях, обрядах. У культурі народу розкривається суть національного характеру. Тому, щоб зрозуміти його зміст, необхідне глибоке знання матеріальної та духовної культури. Саме у культурі найбільш виразно проявляється діалектика загальнолюдського та національного.

В епоху Нового часу поняття національного та загальнолюдського починають застосовуватися для характеристики діяльності особистості. Більшість сучасних філософів виходить із розуміння особистості як системи ясно інтегрованих в індивіді соціально значущих рис та соціальних відносин суспільства.

При цьому І. Кон зазначає, що окрема особистість ще не є елементом національного характеру. Відношення окремої людини до етнічної групи є відношенням окремого до загального, індивіда до роду. Кожна людина характеризується своїми неповторними індивідуальними особливостями, але водночас містить у собі деякі основні риси, що характеризують людську цілісність, етнічну спільність. Коли говоримо, що людині притаманні певні риси, це означає: вони присутні, хоча й різною мірою і у різних поєднаннях, у значного числа індивідів, які складають етнос.

Суперечливі риси історичного розвитку, збереженого у психології етносу, можуть втілюватися у різних людях (тому ризиковано розглядати окрему особистість, навіть найбільш видатну, як утілення національного характеру), але змінні історичні умови можуть сприяти переважному прояву, а отже, і закріпленню одних рис у збиток іншим. Якості, які були притаманними народу впродовж низки поколінь, у наступних поколіннях можуть послаблюватися або навіть повністю зникати. Національний характер вельми стійкий, його неможливо змінити за допомогою адміністративних або просвітницьких заходів. Але, будучи історичним, він змінюється разом з суспільним устроєм.

Різних аспектів проблеми втілення національного характеру у діяльності особистості торкалися у своїх^творах такі видатні філософи Нового часу, як І. Кант, Д. Юм, Г. Гегель, Й. Гердер. Останній, зокрема, наголошував: головний зміст історії людства - це прогрес, розвиток культури у напрямі найвищого стану - Гуманності. Її ідеал, на думку Й. Гердера, містить рівність людей і народів, знищення держави, що потрібна лише як минущий засіб для суспільства. Моральне самовдосконалення людей передбачає виховання огиди до війни, очищення патріотизму від шовінізму, повагу до праці, почуття справедливості до інших осіб і народів.

У ХІХ ст. увага до проблеми співвідношення загальнолюдського і національного була характерною для романтичної течії. Романтизм, намагаючись знайти у філософії етносу ланку між ідеальним світом народу й реальним світом об'єктів, сформулював принцип автономності етносу. Зокрема, українські романтики, успадкувавши культурологічні ідеї Д. Віко, Ж.-Ж. Руссо, Й. Гердера, відкрили самобутній «дух народу». Ідея народу стала тією призмою, крізь яку і в усі наступні часи переломлювалися політичні, суспільно-економічні, культурно-національні проблеми.

В Україні, як і в інших поневолених слов'янських країнах, домінантою романтизму був національно-визвольний рух, боротьба за національне самовизначення, звернення до національної мови, до історичного минулого, народних витоків культури. Національність стає для романтиків культурно-історичним фактом. Утвердження цінностей героїчного минулого об'єктивно означало утвердження права України на національне відродження, пробуджувало почуття національної самосвідомості як важливої етичної цінності, тугу за ідеалом суспільно активної особистості, за сильними непересічними характерами - на противагу душевній млявості сучасників, позбавлених ідеалів і героїчного духу предків.

Формування героїзованих образів видатних історичних особистостей стало характерним явищем і для американського менталітету. Воно здійснювалося відповідно до потреб американського суспільства Нового часу, яке після здобуття незалежності від Англії та початку формування власної державності прагнуло створити власні символи і цілісний пантеон героїчних особистостей.

При цьому у кожного героя власної американської історії було сформовано свій образ, який дозволяв у суспільній свідомості розпізнавати його серед інших видатних особистостей. Зокрема, Джордж Вашингтон в очах американців виступає батьком нації, втіленням її незалежності, суверенітету й єдності; Томас Джеферсон - символом свободи та демократії; Бенджамін Франклін - носієм здорового глузду, винахідливості, життєвої мудрості, працьовитості; Патрік Генрі - несамовитим борцем за свободу; Авраам Лінкольн - рятівником єдності і демократії, втіленням американської простоти.

У Новий час в аспекті визначення героїчного та колективних проявів героїзму було розпочато розгляд подвигу як риси нації, її характеру. На думку А.В. Трофімової, розуміння цієї категорії має виразну національну специфіку. Зокрема, в російській національній свідомості головною складовою подвигу виступає постійний рух уперед, у ментальному, духовному та моральному сенсі. Подвиг постає пов'язаним з подвижництвом, тому він об'єднує постаті воїнів і релігійних святих [8,64-65].

У наш час відбувається певна трансформація категорії подвигу. Це пояснюється тією обставиною, що необхідними умовами реалізації життєвих стратегій в усіх сферах життєдіяльності сучасної людини стають готовність до героїчних дій в умовах ризику, здатність прогнозувати й оптимізувати його можливі наслідки. Тим самим можна сказати, що зарядженість на подвиг в умовах повсякденного життя гранично загострює таку важливу властивість культури, як активне ставлення суб'єкта до дійсності, його активну громадянську позицію. А це, у свою чергу, складає важливу частину творчої, креативної компетенції особистості та суспільства в цілому.

У процесі творчого перетворення навколишнього світу подвиг стає одним із значущих способів такого перетворення. Незважаючи на всю історичну мінливість об'єму і змісту поняття «подвиг», у культурі зберігається універсальний сенс цього поняття. А.В. Трофімова вважає, що він пов'язаний з опором видатної особистості середовищу [8,66]. На нашу думку, це тлумачення необхідно уточнити, визначивши мету такого опору: він має бути спрямований на покращення існуючих умов життя суспільства, а не поставати як самодостатнє явище.

На нашу думку, іншою важливою складовою характеристики видатної особистості є її здатність до творчості. Творча особистість - це людина, яка виявила творчий підхід у якій-небудь діяльності, реалізувала свої можливості та відкрила для себе світ духовного самовдосконалення. Людина має постійно перебувати у стані творення, зокрема, своєї особистості. Певні внутрішні чинники, свідомий вибір вищих моральних ідеалів повинні допомогти людині перебороти себе на шляху самовдосконалення і самореалізації як особистості творчої. Користуючись поняттям «духовність», можна достатньо коректно, утримуючись на межі об'єктивності та суб'єктивності, говорити не тільки про самовизначення історичної і видатної особистості як невпинне формування себе шляхом вибору, відповідальності, комунікації, пізнання навколишнього світу, але й про інші важливі моменти життєдіяльності людини [9,83-84].

Розвиток гуманної, вільної і відповідальної особистості безпосередньо пов'язаний із системою її духовних цінностей, які є опозицією цінностям утилітарно-прагматичним. Духовність завжди передбачає вихід за межі егоїстичних інтересів, особистої користі і центрованість на моральній культурі людства. Відтак цілі й наміри духовно зрілої особистості вкорінені в системі надіндивідуальних цінностей, завдяки чому вони виконують функцію вищого критерію для орієнтації у світі та опори для особистісного самовизначення. Сфера духовних цінностей охоплює сенс життя, милосердя, справедливість, чесність, толерантність, добро, любов тощо, тобто сенс вищих моральних категорій. Саме ці категорії можуть бути віднесені до головних загальнолюдських цінностей.

Духовно-ціннісний особистісний взаємний обмін завжди є актуальним та безперервним, оскільки задоволення духовних потреб не має меж. Можна зробити висновок, що процес духовного вдосконалення особистості також є безкінечним. Його складовими є компонента самовдосконалення особистості та зовнішньо-соціальна компонента духовно-особистісного самовдосконалення. При цьому важливо визначити сутність поняття духовного у зв'язку з культурним життям певної національної спільноти. Поняття духовного зберігає в собі особливості менталітету та культури нації, є нерозривним із національною самосвідомістю. Тому розуміння духовного розвитку нації на сучасному етапі неможливе без звернення до культурної спадщини народу.

Лише ефективний вплив на особистість, збагачення практики виховання, включення до неї системи цінностей дозволяють здійснювати моральний розвиток суспільства та відображають якісну характеристику культури. Якісні параметри індивідуалізації, персоналізації людини закладені у культурній системі, до якої ця людина є включеною. Визначення цих параметрів дозволяє схарактеризувати особистість як історичну та видатну або заперечити таке визнання. Тому актуальною є характеристика стану розгляду цінностей людства й окремих етносів, цінностей суспільства і ціннісних орієнтацій людини, який здійснюється дослідниками протягом останніх десятиріч.

національний педагогічний виховання українець

Література

1. Иордаки Н.А. Проблема духовного становлення личности в философской традиции Украины / Н.А. Иордаки // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2001. - № 533. - Серія «Теорія культури та філософія науки». - С.47-57.

2. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади: Навчально-методичний посібник / І.Д. Бех. - К. : Либідь, 2003. - 344 с.

3. Квітковська Н.В. Формування національних та загальнолюдських цінностей у сучасному вихованні особистості / Н.В. Квітковська // Формування національних і загальнолюдських цінностей в українському суспільстві. - Харків : ФОП Лібуркіна Л.М., 2006. - С.34-39.

4. Каирова Б.Е. Личностно-ценностное измерение культуры / Б.Е. Каирова // Вопросы культурологии. - 2009. - № 2. - С.9-12.

5. Габермас Ю. Громадянство і національна ідентичність / Ю. Габермас // Націоналізм: Антологія. - К. : Смолоскип, 2006. - С.343-359.

6. Левандовский А.П. Дантон / А.П. Левандовский. - Ростов-на-Дону : Феникс, 1997. - 416 с.

7. Соціальна філософія: Короткий енциклопедичний словник / [Заг. ред. і уклад.: В.П. Андрущенко, М.І. Горлач]. - Київ - Харків : ВМП «Рубікон», 1997. - 400 с.

8. Трофимова А.В. Универсальное и национально-специфическое содержание категории «подвиг» / А.В. Трофимова // Вопросы культурологии. - 2008. - № 9. - С.64-66.

9. Скок Н.С. Духовність як необхідна складова буття творчої особистості в ідеальній реальності / Н.С. Скок // Наука. Релігія. Суспільство. - 2008. - № 1. - С.81-84.

Размещено на Allbest.ru