Особливості формування екологічної культури студентів вищих технічних закладів освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди

Єфіменко Нонна Петрівна

УДК 370.1:378.108.6+371.233

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ТЕХНІЧНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ

13.00.04 - Теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Харків - 2000



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент, Гриньова Валентина Миколаївна Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, професор кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Шевченко Галина Павлівна, Луганський державний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка, завідуюча кафедрою педагогіки;

кандидат педагогічних наук, професор, Лазарєв Микола Остапович, Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка, завідуючий кафедрою педагогічної творчості.

Провідна установа - Національний аграрний університет, кабінету Міністрів України м. Київ, кафедра педагогіки і психології.

Захист відбудеться “14 ” грудня 2000 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.04 у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 221.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2).

Автореферат розісланий “12 “ листопада 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Золотухіна С.Т.



Загальна характеристика дисертаційного дослідження

Актуальність теми дослідження. Об'єктивною умовою актуалізації проблем екологічного виховання є посилення техногенного навантаження на природне довкілля, невід'ємною частиною якого є людина. Забруднення новосинтезованими сполуками повітря, водоймищ, грунту, зростаюча концентрація ексгалатів у атмосфері країни, невиправдане використання отрутохімікатів, катастрофічні наслідки Чорнобильської аварії - все це свідчить про те, що екологічні проблеми досягли критичної позначки, набули глобальних масштабів.

На сучасному етапі складних і динамічних відносин суспільства з навколишнім середовищем бережливе ставлення до природи має складати невід'ємну частину загального світогляду кожного громадянина України, яка є однією з найбільш неблагополучних в екологічному плані країн Європи. Саме тому формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою є пріоритетними напрямами реформування виховання, що відображено в Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), проекті Концепції національної програми інтегрованої екологічної освіти, Концепції виховання молоді в національній системі освіти. Від цього залежить забезпечення конституційних прав громадян нашої держави на безпечне для життя і здоров'я довкілля (Конституція України, ст.50). Закони та нормативні акти природоохоронного законодавства показують, що в цьому напрямі значна робота проводиться всіма гілками влади України, державними і громадськими організаціями.

Аналіз наукової літератури засвідчує, що досліджувана проблема розглядається вченими в різних аспектах, а саме: філософські проблеми екологічної освіти особистості розкрили А.О. Горєлов, М.М. Кисильов, В.С. Крисаченко, М.М. Мойсєєв, Н.Я. Мокрецов, В.Н. Овчаренко, І.С. Пригожин, В.К. Рибалко, А.К. Чаплигін та ін; загально-педагогічні й психологічні - А.І. Дьомін, О.М. Захлєбний, І.Д. Зверєв, І.Т. Суравегіна та ін.; історичні питання екологічної освіти й виховання - С.М. Глазачов, І.М. Костицька, Н.Б. Щокіна та ін.; проблему екологічного виховання й освіти дітей дошкільного і молодшого шкільного віку - Т.Д. Замбалова, Т.М. Лазарєва, Л.М. Немець, Д.І. Мельник, Н.А. Пустовіт. Значна частина авторів досліджує проблему формування екологічної культури майбутніх учителів - Т.С. Вайда, І.С. Котенєва, Н.В. Лисенко, Г.Ф. Пономарьова, А.А. Сотникова, Г.С. Тарасенко; окремі ж автори розглядають проблему екологічної освіти й виховання у процесі викладання різних навчальних предметів: географії - О.Н. Адаменко, А.С. Волкова, О.М. Воронова, В.Ю. Некос, А.Н. Некос, І.Г. Черваньов, М.А. Швець; математики і фізики - В.В. Коваль, Е.Д. Таліпов, В.Д. Шарко; хімії - Н.М. Буринська, Г.В. Єльнікова; зокрема й гуманітарного циклу - А.В. Лабенко.

Проте відсутні дослідження з формування екологічної культури майбутніх інженерів, що конче необхідно сьогодні, оскільки умови переходу України до функціонування в риночних взаємовідносинах, необхідність створення конкурентно - спроможної продукції потребують підготовки фахівців інженерних спеціальностей, які вміють грамотно вирішувати не тільки технічні питання, але й екологічні завдання.

Підґрунтям такої діяльності є екологічна культура, що дозволяє свідомо та грамотно освоювати природне навколишнє середовище, прогнозувати розвиток системи ”людина-природа-суспільство” в майбутньому.

Формування у студентів вищих навчальних закладів освіти, зокрема й технічних, глибоких переконань у необхідності природоохоронної діяльності викликане нагальною потребою української держави в екологічно грамотних громадянах, кваліфікованих фахівцях з високим рівнем екологічної культури. Для вирішення цієї проблеми було прийнято Постанову Мінвузу України за № 11/ 4/210 від 24 квітня 1990 року "Про стан екологічної освіти в системі Мінвузу України", на основі якої методична комісія з екологічної освіти Мінвузу України ухвалила рішення за № 260-2/137 від 17.04.1991, про рекомендацію на перших курсах різних спеціальностей ввести обов'язковий загальноосвітній курс "Основи соціальної екології". Проте він практично себе не виправдав у технічних закладах освіти. Тому з 1991 року введено курс "Основи екології", а також нормативний інтегрований курс гуманітарно-технічного спрямування “Безпека життєдіяльності”, розроблений на вимогу ст.20 Закону України “Про охорону праці”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.96р. № 443 та схвалений Указом Президента України від 18.10.97 р. Але, на жаль, поки що відсутній єдиний науково обгрунтований підхід до проблеми формування екологічної культури студентів вищих технічних закладів освіти.

Проаналізовані нами літературні джерела з питань освіти в галузі екології та власний педагогічний досвід, соціально-педагогічна значущість проблеми та її недостатня теоретична і методична розробленість дали підстави обрати таку тему дослідження: ”Особливості формування екологічної культури студентів вищих технічних закладів освіти”.

Зв'язок роботи з науковими програмами і планами. Тема дослідження узгоджена з тематикою наукових пошуків кафедри хімії та екології Харківського аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського (протокол № 4 від 3 грудня 1996 року), кафедри охорони праці та навколишнього середовища УІПА (протокол № 2 від 28 квітня 1997 року), затверджена Вченою радою Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (протокол № 10 від 23 листопада 1998 року), затверджена на засіданні Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні від 27 квітня 1999 року (протокол №4).

Об'єкт дослідження - процес формування екологічної культури студентів вищих технічних закладів освіти.

Предметом дослідження є особливості формування екологічної культури майбутніх інженерів.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні сутності екологічної культури та її компонентів, виявленні й експериментальній перевірці методики її формування залежно від особливостей професійної підготовки спеціалістів.

У ході дослідження було зроблено припущення, що врахування педагогічно обґрунтованих особливостей формування екологічної культури майбутнього інженера, зокрема використання коеволюційного підходу на основі екологічного гуманізму, міждисциплінарності курсів екологічної спрямованості та нормативного забезпечення їх, сприяє підвищенню рівня професійної екологічної підготовки.

Предмет, мета і гіпотеза визначили такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати філософську, психолого-педагогічну, правознавчу, екологічну літературу з метою визначення сутності екологічної культури та її структурної моделі.

2. Розкрити та обґрунтувати особливості формування екологічної культури в умовах вищих технічних закладів освіти.

3. Розробити методику формування екологічної культури майбутніх інженерів з урахуванням виявлених особливостей та експериментально перевірити її ефективність.

4. Підготувати на основі отриманих результатів навчальні посібники та науково-методичні рекомендації з питань формування екологічної культури студентів вищих технічних закладів освіти.

Методологічною основою дослідження є провідні наукові положення про роль практики у пізнанні та перетворенні дійсності, взаємозв'язок практичної і розумової діяльності, системний підхід до процесів та явищ, загальний зв'язок взаємо- впливу і цілісності природи й людини, особистісно-діяльнісний підхід до формування особистості.

Теоретичною основою дослідження є положення й висновки щодо: теорії культури (А.І. Арнольдов, В.І. Бакштановський, О.С. Газман, В.Є. Давидович, М.С. Каган, Е.С. Маркарян, Н.З. Чавчавадзе й ін.); культури особистості (В.М. Гриньова, С.Б. Елканов, В.А. Кан-Калік, Н.Б. Крилова, Л.С. Нечепоренко, М.К. Подберезський, І.Ф. Прокопенко, О.П. Рудницька, Г.П. Шевченко й ін.); екологічної культури особистості (Е.В. Гірусов, І.С. Котенєва, Г.Ф. Пономарьова, Н.А. Пустовіт, Г.С. Тарасенко); теорій цінностей (С.Ф. Анісімов, С.Г. Дробницький, І.С. Нарський) і відношень (Б.Г. Ананьєв, А.Г. Ковальов, А.Ф. Лазурський, В.М. Мясищев); екологічної освіти й виховання (Т.М. Лазарєва, Д.І. Мельник, Л.М. Немець, В.Ю. Некос, А.Н. Некос, М.В. Сонова та ін.); спеціально організованої діяльності і спілкування особистості та її розвитку в процесі діяльності (А.М. Бойко, Л.І. Божович, В.К. Буряк, Л.С. Виготський, А.І. Дьомін, В.І. Євдокимов, В.А. Кан-Калік, А.В. Киричук, М.О. Лазарєв, О.О. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, А.В. Мудрик, В.А. Моляко, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн, Н.Ф. Тализіна); підготовки майбутніх інженерів (Г.А. Акімова, С.Я. Батишев, С.О. Боголюбов, О.Е. Коваленко, В.І. Корміліцин, Г.М. Романцев, В.В. Хаскін).

Для вирішення поставлених завдань і перевірки вихідних положень, виявлення ефективності дослідження використано комплекс методів: теоретичний аналіз та узагальнення наукової, навчальної і методичної літератури з питань формування екологічної культури з метою визначення її сутності й структурної моделі; аналіз педагогічного досвіду вузів з досліджуваної проблеми; цілеспрямоване спостереження за діяльністю студентів; анкетне опитування, метод експертних оцінок, теоретичне моделювання, контрольні роботи з метою встановлення рівня сформованості компонентів екологічної культури; цілеспрямований педагогічний експеримент з формування екологічної культури; розробка програми тестування; методи математичної статистики й інші.

Дослідження проводилось протягом 1992-2000 років й охоплювало кілька етапів науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1992-1994 р.) було здійснено вивчення й аналіз стану розробленості проблеми у філософській, психологічній, педагогічній, правознавчій, екологічній літературі, визначено об'єкт і предмет, мету й завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, обґрунтовано сутність, структуру і необхідність формування екологічної культури, проведено аналіз програм і навчальних посібників з курсів "Основи екології", “Безпека життєдіяльності”, “Охорона праці та навколишнього середовища” з метою більш повного використання і розширення основних тем заданого курсу для формування екологічної культури студентів вищих технічних закладів освіти, розроблено методику формування екологічної культури майбутніх інженерів.

На другому етапі (1994-1998 р.) проводилась експериментальна перевірка методики формування екологічної культури; паралельно коригувався зміст курсів екологічної спрямованості.

На третьому етапі (1998-2000 р.) узагальнювалися результати теоретичного аналізу і дослідно-експериментальної роботи: їх апробація відбувалася як шляхом публікацій та обговоренням доповідей на наукових конференціях, семінарах, так і впровадженням у практику роботи інших вузів. Здійснювалося оформлення тексту дисертаційної праці.

Експериментальна база: дослідження проводилося в Харківському державному аерокосмічному університеті ім. М.Є. Жуковського, в Українській інженерно-педагогічній академії, Харківському державному політехнічному університеті, Харківському державному технічному університеті будівництва й архітектури. Всього дослідженням було охоплено 400 студентів зазначених вузів, з них в експерименті брало участь майже 200 студентів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше розроблено й науково обґрунтовано структурну модель екологічної культури майбутніх інженерів, що сприяє їхній професійній підготовці;

виявлено й обґрунтовано педагогічні особливості її формування в умовах вищих технічних закладів освіти;

розроблено і впроваджено в практику курси екологічної спрямованості та методику їх реалізації;

набули подальшого розвитку дефініції “екологічна культура”, “екологічні знання” та визначення критеріїв, показників, рівнів сформованості екологічної культури студентів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в процесі професійної екологічної підготовки студентів вищих технічних закладів освіти як базовий матеріал для подальших наукових розробок з проблем формування екологічної культури студентів. Автором підготовлено програму, тематику і зміст лекцій, семінарських та лабораторно-практичних занять з курсу “Основи екології”, внесено доповнення до курсів “Безпека життєдіяльності”, “Охорона праці та навколишнього середовища” з урахуванням сутності й особливостей формування екологічної культури майбутніх інженерів; створено методику формування екологічної культури студентів вищих технічних закладів освіти. Опубліковано навчальні посібники з лабораторного практикуму "Екологічний моніторинг грунтів", "Екологічний моніторинг вод", розроблено і впроваджено в навчальний процес програму тестування, яка може використовуватись у технічному вузі.

Основні висновки роботи впроваджено у вузівську практику Харківського державного аерокосмічного університету ім. М.Є.Жуковського, Української інженерно-педагогічної академії (акт впровадження №122/39 від 15 квітня 1999 р.), Харківського державного політехнічного університету (акт впровадження № 220/140 від 19 листопада 1998р.), Харківського державного технічного університету будівництва й архітектури (акт впровадження № 325/49 від 19 травня 1999 р.).

Апробація результатів дослідження. Хід і результати дослідження обговорювалися на міжнародній науково-практичній конференції “Третье тысячелетие: гармония человека, общества и природы” (м. Чугуев, 1996 р.), міжнародній науковопрактичній конференції ”Гуманізація вищої освіти і виховної роботи” (м. Харків, 1998 р.), міжнародній науково - практичній конференції ”Научно-практические проблемы преподавания физической культуры в высших учебных заведениях” (м. Белгород, 1999 р.), всеукраїнській науково-методичній конференції “Система розвитку творчих здібностей обдарованої особистості” (м. Харків, 2000 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження знайшли своє відображення в 14 публікаціях (13 - одноосібних), у тому числі: 2 навчальних посібники, одна стаття в навчальному посібнику, 1 науково-методичний матеріал для студентів і викладачів, 5 - у провідних наукових фахових виданнях, 5 - у збірниках наукових праць (загальним обсягом 8,67 др. арк.).

Структура роботи зумовлена логікою дослідження і поставленими завданнями. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (267 джерел, з них 10 - іноземними мовами). Вона викладена на 173 сторінках машинописного тексту, включає 5 рисунків і 18 таблиць, 12 додатків на 24 сторінках.

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету й основні завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію і впровадження результатів дослідження в педагогічну практику.

У першому розділі - “Теоретичні питання формування екологічної культури “- на основі вивчення педагогічної, психологічної, філософської, екологічної, технічної, правознавчої літератури обґрунтовано соціальну обумовленість екологічної культури, висвітлено та проаналізовано підходи різних авторів до розкриття її сутності, визначено специфіку формування екологічної культури студентів вищих технічних закладів освіти; обгрунтовано модель екологічної культури студентів.

У другому розділі - “Експериментальна робота з формування екологічної культури спеціалістів” - розкрито організацію і результати педагогічного дослідження, метою якого було встановлення правомірності, дієвості й ефективності розробленої моделі та методики формування екологічної культури (з урахуванням особливостей її розвитку), яка припускає, що набуті студентами знання і вміння стануть основою для оволодіння професією інженера, сприятимуть підвищенню рівня професійної діяльності та інтелектуального розвитку їх.

У висновках узагальнено результати дослідження, що підтверджують гіпотезу.

У додатках подано матеріали дослідно-експериментальної роботи (анкети, контрольні завдання, таблиці), які відображають отримані результати.

Основний зміст дисертації

Екологічна культура спеціаліста є невід'ємною складовою його професіоналізму: з одного боку, - це специфічний напрям фахової підготовки, а з іншого, - компонент всіх інших видів знань, умінь і навичок гуманістично спрямованої діяльності. У дослідженні екологічна культура розглядається як цілісна сутнісна характеристика особистості майбутнього спеціаліста, один з показників рівня його фахової підготовки, як цілісне особистісне утворення, яке характеризується сформованим ціннісно-мотиваційним ставленням до навколишньої дійсності та людства, високим рівнем оволодіння системою екологічних знань, знань нормативних документів, способами творчої екологічної діяльності, що дозволяє особистості найбільш повно реалізувати себе в професійній діяльності.

На основі аналізу наукових праць з досліджуваної проблеми розроблено модель екологічної культури студентів вищих технічних закладів освіти, яка містить такі компоненти: ціннісно-мотиваційний, когнітивний, діяльнісно-професійний. Усі вони гармонійно взаємодіють між собою, кожен має свої фахові завдання, значний освітньо-виховний потенціал і дозволяє використовувати закладену в ньому інформацію не тільки з метою формування екологічної культури майбутнього спеціаліста, але й забезпечення його готовності до майбутньої фахової діяльності.

Реалізація компонентів моделі допомагає студентам чітко усвідомити, які цінності та мотиви (ціннісно-мотиваційний компонент), знання (когнітивний компонент), способи діяльності (професійно-діяльнісний компонент) вони повинні засвоїти в процесі вивчення курсів екологічної спрямованості з метою формування екологічної культури для подальшої ефективної професійної діяльності.

Найважливішим компонентом екологічної культури майбутнього інженера є ціннісно-мотиваційний, тому що цінності в його структурі займають домінантні позиції, а ціннісні орієнтації обумовлюють значення і сенс екологічних знань, умінь і навичок у навчальній і професійній діяльності, усвідомлення екології як однієї з основ розвитку суспільства й особистості, співвідношення життєвих спрямувань особистості із загальнолюдськими цінностями. У процесі формування ставлення до навколишнього середовища як до цінності відбувається й розвиток інтелектуальних почуттів, тобто емоційного ставлення до процесу пізнання, естетичних почуттів, які посилюють інтелектуальні, виявляються в найрізноманітніших переживаннях радості під час сприйняття прекрасного в природі. Здійснюється й оволодіння моральними цінностями, що має вияв у культурі екологічно правильної поведінки.

Під впливом цінностей та ідеалів особистості формується її мотивація. Основою мотиваційної складової ціннісно-мотиваційного компонента є навчальні мотиви як система відношень до різноманітних аспектів навчального процесу, яка визначається екологічною спрямованістю особистості і включає різні сторони екологічних потреб, інтересів, соціальних установок, що взаємодіють між собою. Вони виступають як способи досягнення кінцевої мети, активізації пізнавальної діяльності особистості у процесі вивчення курсів екологічної спрямованості, сприяють проектуванню її життєвих позицій відповідно до загальнолюдських в тому числі й екологічних цінностей. Під впливом мотивів формуються творчо-пошукові і дієво-вольові прояви особистості, поведінкова форма ставлення до природи й здоров'я як до цінності.

Когнітивний компонент є базовим. Він передбачає розвиток системи екологічних знань, оволодіння якими тісно пов'язане з мислительною обробкою інформації, котрою проникненні всі етапи навчального процесу. На цій основі необхідно сформувати екологічну переконаність - єдність необхідного і достатнього рівня інформаційності, розуміння важливості вирішення проблем і завдань екології й прагнення до одержання нових екологічних знань, а також формування екологічного стилю мислення, що призводить до руйнації традиційного типу свідомості, тобто техногенного, в основу якого покладено споживче ставлення до природи.

Підготовка сучасного спеціаліста, активізація його творчих можливостей припускають включення циклу екологічних знань до змісту технічних дисциплін. Цього можна досягти:

вивченням курсів екологічної спрямованості, які сприяють усвідомленню зв'язку людини з суспільством і природою;

введенням екологічних знань до циклу предметів професійної спрямованості.

Сучасна фахова підготовка спеціаліста, в тому числі й екологічна, не вичерпується тільки знаннями про природу, її закони, техніку, але й передбачає опанування способами діяльності, уміннями їх здійснювати. Цьому сприяє діяльнісно-професійний компонент екологічної культури, який виявляється в оволодінні екологічними вміннями й навичками як способами екологічної діяльності. Вони формуються в процесі виконання лабораторно-практичних робіт, семінарських занять, проведення різноманітних дослідів, а також у написанні рефератів, курсових і дипломних робіт, проходженні переддипломної практики.

Реалізація компонентів екологічної культури передбачає виявлення особливостей процесу її формування. Аналіз філософської, психолого-педагогічної, методичної і спеціальної літератури, ретроспективний аналіз досвіду автора дозволили встановити ці особливості, а саме:

використання коеволюційного підходу на основі екологічного гуманізму;

здійснення міждисциплінарності курсів екологічної спрямованості;

нормативного забезпечення професійної підготовки майбутніх інженерів.

В екології проблема взаємовідносин Людини і Природи є визначальною. Існує декілька підходів до її розв'язання. Так, один із них припускає, що взаємовідносини будуються за правилами, які встановлює сама людина, тобто превалює технократний образ мислення. Проте історичний досвід переконує, що навіть найдосконаліша техніка, якщо вона вступає в протиріччя із законами природи, неминуче завдає шкоди навколишньому середовищу, а, отже, і здоров'ю людини. Цей підхід є характерним для інженерів. Е.В. Гірусов характеризує його як природоруйнуючий, підґрунтям якого є створення штучних засобів виробництва, виготовлених без урахування екологічних законів. Наслідки цього підходу розглядають А.О. Горєлов, К.В. Корсак і О.В. Плахотнік.

Деякі автори (Т.А. Акімова, В.В. Хаскін) стверджують, що екологічна підготовка студентів технічного вузу повинна здійснюватися з урахуванням біоцентричного підходу, тобто розвиток людського суспільства розглядається як частина еволюції природи, де діють закони екологічних меж, необоротності і відбору, вимога підкорюватися законам природи, що спрямовує прогрес людства. Прихильники цього підходу вважають людину за біологічний вид, яка значною мірою залишається під контролем головних екологічних законів й у своїх взаємовідносинах з природою змушена і повинна приймати її умови.

Дисертант, розробляючи курси екологічної спрямованості, виходив з теоретичних положень А.О. Горєлова, М.М. Мойсєєва, В.К. Рибалко, які дотримуються ідей коеволюції, що обґрунтовують необхідність перебудови пріоритету людини, тісного узгодження її з можливостями природи, адаптацію до неї, збереження і розвиток екосистем. Саме цей підхід закладає підвалини виховання правильної екологічної поведінки студентів технічних закладів освіти, дає можливість вирішувати питання впровадження нових технологій на виробництві, мати чіткі уявлення про процеси, що не призводять до порушення екологічної рівноваги в екосистемах, сприяє розвиткові як когнітивного компонента, так і діяльнісно-професійного, оскільки вони забезпечують спрямованість майбутньої екологічної діяльності, доцільне використання природи з урахуванням її можливостей, розвиток ціннісно-мотиваційної сфери особистості. На принципі гармонії Людини та Природи й визначення всього живого ґрунтується екологічний гуманізм, який вимагає зміни ставлення до природи, людей, Універсуму.

Ефективність формування екологічної культури визначається також використанням міжпредметних і внутрішньопредметних зв'язків дисциплін, що забезпечують зміст фахової підготовки студентів. Міждисциплінарність являє собою цілісну систему, що забезпечує екологічну спрямованість через фундаментальні, загальнотехнічні й спеціальнотехнічні дисципліни.

Особливістю формування екологічної культури студентів, як свідчить проведене дослідження, є нормативне забезпечення курсів екологічної спрямованості, що передбачає засвоєння сучасних правових джерел, екологічного права, ДОСТів, ОСТів, ТУ, тобто системи юридичних норм, які регулюють взаємодію Людини й Природи. В умовах створення нормативних основ правової держави України загострилася проблема погіршення і значного псування об'єктів природоохоронного законодавства, а також забруднення окремими токсичними речовинами навколишнього природного середовища господарською діяльністю людини. У зв'язку з цим вивчення нормативних документів з проблем екології включає такі аспекти: використання природних ресурсів, охорону навколишнього середовища; розгляд об'єктів екологічного права, здійснення екологічної експертизи, вивчення питань, пов'язаних з юридичною відповідальністю за екологічне правопорушення. Дидактично цілеспрямована організація оволодіння правовими екологічними законами сприяє вихованню потреби в майбутніх інженерів поводитися відповідно до них, а також поваги до законів і непримиренності до їх порушення, розвиває ціннісні орієнтації і позитивні мотиви екологічно правильної поведінки.

Для перевірки моделі формування екологічної культури студентів вищих технічних закладів освіти проведено педагогічний експеримент.

Констатуючий експеримент (1992-1994р.р.) показав нагальну потребу у створенні науково-обгрунтованої методики формування екологічної культури в технічному вузі.

Формуючий експеримент здійснювався протягом 1994-1998 років на базі Харківського державного аероскосмічного університету ім. М.Є. Жуковського, Української інженерно-педагогічної академії. В експерименті брало участь 200 студентів. Урахування особливостей формування екологічної культури і реалізація основних її компонентів вимагали розробки методики, яка передбачала :

1) наукове обґрунтування змісту екологічної підготовки майбутніх інженерів, що знайшло відображення у:

розробці авторської програми курсу “Основи екології”, побудованої на основі міждисциплінарності, інтеграції знань з таких фундаментальних наукових дисциплін, як біологія і географія, включаючи елементи знань з хімії, фізики, валеології, інформатики, економіки, техніки, технології, філософії, психології, права, математики, педагогіки та систему юридичних норм, що регулюють взаємодію Людини й Природи;

підготовці навчальних посібників, що реалізують авторську програму;

внесенні змін до курсів “Безпека життєдіяльності”, “Охорона праці та навколишнього середовища”, доповнюючи їх екологічною інформацією для засвоєння студентами основ фізіології та раціональних умов діяльності, анатомо-фізіологічних наслідків впливу на людину травмуючих, шкідливих і уражаючих чинників, засобів та методів підвищення безпеки й розумного використання технічних засобів і технологічних процесів;

2) організацію самостійної роботи студентів з метою вивчення філософської, екологічної, правознавчої, валеологічної, хімічної, фізичної літератури у процесі підготовки до семінарських і лабораторно-практичних занять, написання рефератів, виконання курсових робіт і проектів, дипломного проекту, індивідуальних завдань;

3) врахування педагогічних умов, які сприяють ефективному формуванню екологічної культури, а саме:

забезпечення усвідомлення студентами вагомості екологічної культури в їхньому професійному становленні. З цією метою на кожному занятті акцентували увагу на важливості й значущості екологічної культури, її компонентів для подальшої професійної діяльності, оперативної й творчої організації діяльності у вирішенні екологічних питань, пов'язаних з виробництвом, захистом навколишнього середовища, попередженням екологічних криз, а також давали установку на запам'ятовування необхідної екологічної інформації;

активізацію діяльності студентів з опанування ними системи екологічних знань і формування мотивів та способів діяльності проведенням ділових ігор, диспутів, конференцій. Встановлено, що в процесі ділової гри розвиваються й поглиблюються екологічні знання, формується екологічне мислення, реалізуються міжпредметні й внутрішньопредметні зв'язки (когнітивний компонент), виробляється вміння приймати самостійне правильне рішення в тій чи іншій екологічній ситуації, а також виховується дбайливе ставлення до природи й здоров'я людини. Автором розроблено ділову гру “Фотоколориметричне визначення іонів важких металів (хрому, що присутній у стічних водах промислових підприємств)”, яка включала студентів у ситуацію, що потребує самостійного пошуку причини виникнення того або іншого антропогенного явища, розвивало творче екологічне мислення;

варіативність у послідовності використання форм навчання (лекцій, семінарів, лабораторно-практичних робіт). Так, перший варіант передбачав 4 лекції без проведення лабораторних занять; другий варіант - 7 лекцій і три лабораторних роботи; а третій - лекцію-конференцію;

систематичне одержання викладачем об'єктивної інформації про хід навчальної діяльності студентів за допомогою лекцій-атестацій, програм тестування, системи діагностичних контрольних завдань, які передбачають визначення рівня якості знань, а саме: їх повноти, систематичності, усвідомленості, а також знань особливостей формування екологічної культури (коеволюційному підходу, нормативності); рівня сформованості умінь порівнювати, узагальнювати, самостійно писати реферати з заданої теми, розробляти балансову схему устаткування, давати екологічну оцінку устаткуванню при написанні дипломного проекту.

Позитивними результатами, які засвідчують ефективність розробленої автором методики, є те, що було сформовано модель екологічної культури майбутніх інженерів на основі врахування особливостей розвитку цього процесу.

Сформованість компонентів моделі екологічної культури визначалася за різними показниками. Так, ціннісно-мотиваційний компонент встановлювали на основі виявлення пізнавальних і соціальних мотивів, а також усвідомлення студентами значущості знань; когнітивний - за такими критеріями, як повнота, систематичність екологічних знань, теоретичних знань коеволюційного підходу, системи юридичних норм. Діяльнісно-професійний компонент знайшов вияв у самостійності використання набутих знань у процесі виробничих практик, екологічній оцінці технологічного виробництва в дипломному проектуванні.

У виконаному дослідженні на підставі зазначених показників виявлено рівні сформованості екологічної культури студентів технічних вузів. Високий рівень характеризується ціннісно-мотиваційним ставленням до природи, до здоров'я як цінності, розумінням необхідності у їх збереженні, усвідомленням знань, наявністю повних, систематичних екологічних знань; виявленням прагнення до творчого використання екологічних знань, прийняттям оперативних рішень в екологічній ситуації, сформованими способами самостійної екологічної діяльності; використанням знань основних нормативних документів, законів, правил; правильною екологічною орієнтацією та оцінкою технологічного виробництва, складанням балансової схеми устаткування в дипломному проектуванні.

Достатній рівень характеризується недостатньою сформованістю ціннісно-мотиваційного ставлення до навколишнього природного середовища, свого здоров'я як цінності, повними, систематичними екологічними знаннями, використанням коеволюційного підходу, але недостатнім знанням законів і неумінням їх використовувати на практиці; сформованими способами самостійної екологічної діяльності.

Низький рівень характеризується частковою відсутністю мотивів екологічної діяльності, а також екологічних знань, умінь і навичок та незнанням коеволюційного підходу і нормативних документів, законів, правил.

Динаміку сформованості рівнів екологічної культури студентів технічних вузів в результаті проведення формуючого експерименту відображено на рис. 1 (у дослідженні брало участь 400 студентів експериментальних і контрольних груп).

Аналіз результатів засвідчив позитивну динаміку рівнів сформованості екологічної культури у студентів експериментальних груп. Так, у цих групах значно підвищився достатній рівень з 42% до 77% (приріст рівня склав +35%) проти 13% приросту в контрольних групах.

Якісний і кількісний аналіз педагогічного експерименту засвідчив, що розроблена методика забезпечує формування екологічної культури студентів вищих технічних закладів освіти, тобто їх зацікавленість у здійсненні самостійного пошуку відповідей на актуальні екологічні питання, прагнення до оригінальних поглядів на екологічні проблеми, що обговорювалися на лекційних, семінарських і практичних заняттях. Набуті екологічні знання та вміння збагатили професійну підготовку майбутніх інженерів і значно змінили рівень їхньої екологічної культури.

Отже, теоретичний аналіз проблеми формування екологічної культури майбутніх інженерів, а також проведений експеримент підтвердили висунуту гіпотезу і дозволили зробити такі висновки:

Встановлено, що формування екологічної культури майбутнього інженера як цілісного особистісного утворення, що характеризується сформованим ціннісно-мотиваційним ставленням до навколишньої дійсності та людства, високим рівнем оволодіння системою екологічних знань, способів творчої екологічної діяльності, має свої особливості у процесі його професійної підготовки: забезпечення у змісті курсів екологічної спрямованості засвоєння коеволюційного підходу на основі екологічної гуманізації, міждисциплінарність курсів, володіння системою юридичних норм, які регулюють взаємодію Людини і Природи.

З'ясовано, що ефективність реалізації моделі екологічної культури студентів, яка включає ціннісно-мотиваційний, когнітивний і діяльнісно-професійний компоненти, забезпечується за умови єдності та взаємозв'язку цих компонентів і врахування особливостей їх;

Виявлено, що когнітивний компонент є визначальним у формуванні екологічної культури і забезпечує:

а) розвиток гуманістичних рис особистості;

б) розвиток системи понятійно-термінологічного апарату як основи екологічних знань на базі міжпредметних і основних екологічних законів, системи юридичних норм; з'ясування ролі екології в заощадженні й попередженні негативних наслідків втручання людини в природу; засвоєння 4 концепцій виходу з глобальної екологічної кризи;

в) засвоєння біологічних, географічних, філософських, хімічних, фізичних, валеологічних знань на основі використання міждисциплінарності;

г) засвоєння знань правових екологічних законів, ДОСТів, ОСТів, ТУ, інформації про штрафні санкції підприємств, що порушують даний закон, поняттям про граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин (ГДК. ГДВ, ГДС), які впливають на здоров'я людини.

Обґрунтовано, що ефективність екологічної підготовки студентів залежить від організації професійної діяльності, яка сприяє:

формуванню ціннісно-мотиваційного компонента (відсоток студентів з позитивним ставленням до природи як цінності в експериментальній групі до експерименту склав 44%, після - 72%, а з негативним ставленням відповідно - до експерименту - 56% , після - 28%);

оволодінню екологічними вміннями і навичками як способами екологічної діяльності;

вияву самостійності у процесі роботи з методичною літературою на основі екологічних знань, вмінню робити висновки про виконану роботу;

здійсненню творчої діяльності у процесі проведення ділових ігор, диспутів, а також роботі із спеціальною екологічною літературою при написанні рефератів і дипломних робіт, проходженні переддипломної практики;

застосовуванню отриманих екологічних знань з урахуванням міжпредметних і внутрішньопредметних зв'язків у практичній діяльності: формуванню вмінь систематизувати їх, аналізувати; розробляти пропозиції щодо зменшення впливу окремих галузей чи підприємств на природне середовище; оцінювати природну, технічну, економічну, соціальну, екологічну ефективність наукових технічних рішень ( підсумковий рівень приросту екологічних знань та ефективності експериментального навчання за показником “повнота” у першому варіанті склав 0,34, а коефіцієнт ефективності експерименту - 20%, у другому відповідно: 0,51 і 23%, у третьому - 0,57 і 26 %);

складанню балансової схеми устаткування, проведенню екологічної експертизи в дипломних проектах. При виконанні кількісних практичних робіт, пов'язаних з обробкою статистичних еколого-економічних показників функціонування того чи іншого підприємства або галузі, студенти усвідомлювали вплив підприємства на навколишнє середовище і здоров'я людини , аналізували і прогнозували його екологічні наслідки. Усе це дало можливість самостійно складати еколого-економічну характеристику підприємства, проводити еколого-економічні розрахунки, використовувати здобуті вміння для проведення екологічної оцінки дипломного проекту;

реалізації здібності працювати з приладами, оволодінню методиками аналізу стічних вод промислових підприємств, ознайомленню з якісними реакціями на вміст нітратів і нітритів у продуктах харчування та вживання їх людиною; визначення загальної і тимчасової жорсткості води, а також елементів, що викликають патології організму людини;

застосуванню нормативності у проведенні семінарських і лабораторно-практичних занять для аргументації своїх відповідей, доведення корисної або шкідливої діяльності підприємств.

Виявлено педагогічні умови формування екологічної культури.

У ході дослідження визначено, що перспективні напрями подальшої розробки проблеми: формування екологічної культури молодих спеціалістів; організація дипломної практики та дипломного проектування як умова формування екологічної культури майбутніх інженерів; формування системи знань з хімічних основ екології у студентів технічних вузів.



Публікації автора

екологічний культура освіта інженер

1. Ефименко Н.П. Экологический мониторинг вод: Учебное пособие по лабораторному практикуму. - Харьков: ХАИ, 1998.- 46с.

2. Ефименко Н.П. Экологический мониторинг почв: Учебное пособие по лабораторному практикуму.- Харьков:ХАИ, 1998.- 16с.

3.Ефименко Н.П. Формирование экологической культуры. Здоровье человека и профилактика заболеваний: Учебное пособие - Белгород: БелгТАСМ, 1998. - С. 125-139.

4. Ефименко Н.П. Руководство по выполнению лабораторных работ по курсу “Основы экологии” :Научно-методические материалы для студентов и преподавателей.- Харьков: ХГПУ, 1998.- 39с.

5. Єфіменко Н.П. Особливості формування екологічної культури студентів технічних вузів // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук.праць /За заг. ред. проф. В.І. Євдокимова і проф. О.М. Микитюка. - Харків: ХДПУ, 2000.- вип. 12.- С.125-129.

6. Єфіменко Н.П. Використання педагогічної технології у вузі як наукова проблема // Засоби навчально-дослідної роботи: Зб. наук. праць / За заг. ред. проф. В.І.Євдокимова і проф. О.М. Микитюка. - Харків: ХДПУ, 1999.- Вип.10.- С.31-33.

7. Єфіменко Н.П. Формування екологічної культури студентів //Засоби навчальної та науково- дослідної роботи: Зб. наук. праць. Вип.6.-Харків: ХДПУ, 1998.- С.100-104.

8. Ефименко Н.П. Экологическое образование студентов как необходимое условие подготовки будущих специалистов // Вестник ХГПУ.- Вып. 22.- Спец. вып. по матер. научно-методич. конфер. 10-12 февраля 1998.-Харьков: ХГПУ, С.129-132.

9. Ефименко Н.П. Основы валеологических знаний - компонент экологического образования студентов // Вестник ХГПУ.- Вып.16.- Сб. научн. трудов. - Харьков: ХГПУ, 1998.- С.23-27.

10. Єфіменко Н.П. Валеологічні знання як компонент екологічної освіти Біологія та валеологія // Зб. наук. праць.- Вип.2.- Харків: ХДПУ, 1998.-С.221-224.

11. Ефименко Н.П. Формирование экологической культуры студентов // Проблеми сучасного мистецтва і культури: Зб. наук. праць.- Педагогіка, мистецтво та культурол. аспекти суспільства.- К.: Каравела, 1998.- С. 45-48.

12. Ефименко Н.П. Основы валеологических знаний как компонент экологического образования студентов //Научно- практические проблемы преподавания физической культуры в высших учебных заведениях: Материалы научно-практической конференции. - Белгород: БЮИ, 1999.- С.192-198.

13. Волкова Н.Д., Шепелева А.И., Ефименко Н.П. Воспитание экологического сознания студентов “ІІІ тысячелетие: гармония человека, общества и природы” // Межд. научно- практич. конф.- Чугуев.- 20-21 декабря 1996.- С. 113-114.

14. Ефименко Н.П. Особенности развития творческих способностей одаренной личности в техническом вузе // Всеукр. науково-методичн. конф. “Система розвитку творчих здібностей обдарованої особистості”, Вісник Харківського художньо-промислового ін-ту.- Вип.2.- 5 березня 2000.- Харків.- С.74-75.



Анотація

Єфіменко Н.П. Особливості формування екологічної культури студентів вищих технічних закладів освіти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, Харків, 2000.

У дисертації вперше теоретично обґрунтовано сутність екологічної культури студентів вищих технічних закладів освіти, її структуру й основні компоненти; розроблено модель екологічної культури; уточнено поняття “екологічна культура”, “екологічні знання”; встановлено й обґрунтовано особливості формування екологічної культури студентів вищих технічних закладів освіти; визначено й експериментально апробовано методику, яка забезпечує ефективність реалізації особливостей формування екологічної культури студентів з урахуванням її особливостей у процесі вивчення курсів “Основи екології”, ”Безпека життєдіяльності”, “Охорона праці та навколишнього середовища”.

Отримані результати з формування екологічної культури студентів упроваджено автором у навчальний процес вузу.

Ключові слова: екологічна культура, модель екологічної культури, особливості формування екологічної культури студентів, методика формування екологічної культури.



Аннотация

Ефименко Н.П. Особенности формирования экологической культуры студентов высших технических учебных заведений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Харьковский государственный педагогический университет им. Г.С. Сковороды, Харьков, 2000.

Диссертация посвящена проблеме формирования экологической культуры студентов технических вузов.

В диссертационном исследовании проанализирован педагогический аспект проблемы. Выявлено, что многочисленные работы посвящены проблемам экологического образования и воспитания дошкольников и младших школьников, экологического образования школьников при изучении различных предметов, а также формирования экологической культуры будущих учителей, а исследование проблем экологической культуры будущих инженеров отсутствует.

Установлено, что экологическая культура является частью мировой культуры и представляет собой целостное личностное образование будущего специалиста, показатель уровня его специальной подготовки. Экологическая культура специалиста характеризуется высоким уровнем овладения системой экологических знаний, знаний о коэволюционном подходе и нормативных документах, способами творческой экологической деятельности, умением составлять балансовую схему оборудования, проводить экологческую экспертизу дипломных проектов, сформированным ценностно-мотивационным отношением к окружающей среде и человеку, которое позволяет личности наиболее полно реализовать себя в профессиональной деятельности.

Разработана модель экологической культуры студентов технического вуза, которая включает ценностно-мотивационный, когнитивный, профессионально-деятельностный компоненты. Установлена их взаимозависимость, они позволяют сбалансировать области профессиональной подготовки, оперативно управлять ими, обеспечивают мобильность и целенаправленность, а также условия для создания дифференцированной системы обучения студентов технических вузов.

Реализация компонентов экологической культуры предусматривает выявление особенностей процесса их формирования. Определены и обоснованы особенности формирования экологической культуры будущих инженеров, а именно: использование знаний коэволюционного подхода на основе экологического гуманизма фундаментом которого является гармония Человека и Природы и признание равноценности всего живого, требование изменения отношения к природе, к людям, междисциплинарности курсов экологической направленности, знаниями системы юридических норм.

Дан детальный анализ экологических знаний, показана их взаимосвязь с такими научными дисциплинами, как биология, география, философия, физика, химия, валеология. Конкретизированы и выделены некоторые понятия и термины, законы и теории, которые изучаются в курсе “Основы экологии”, “Безопасность жизнедеятельности”, “Охрана труда и окружающей среды”.

В диссертации разработана и внедрена в практику учебного процесса технического вуза авторская программа курса “Основы экологии”, методика формирования экологической культуры студентов технических вузов, которая предусматривает отбор содержания учебных курсов “Основы экологии”, “Безопасность жизнедеятельности”, “Охрана труда и окружающей среды”, вариативность форм обучения и форм организации самостоятельной деятельности студентов, выявление педагогических условий (осознание студентами важности экологической культуры в их профессиональном становлении, использование активных методов обучения по овладению студентами системой экологических знаний, формирование способов деятельности, систематическое получение информации о ходе деятельности студентов).

В разделе, где описан педагогический эксперимент, представлена организация и результаты педагогического исследования. В процессе эксперимента подтверждена доступность и педагогическая эффективность разработанной методики, составленных программ и учебных курсов по формированию экологической культуры будущих инженеров.

Ключевые слова: экологическая культура, модель экологической культуры, особенности формирования экологической культуры студентов, методика формирования экологической культуры.



Summary

Efimenko N.P. Peculiarities of forming ecological culture of students of higher school.- Manuscript.

Thesis for completicr of the Ph. D. degree (pedagogics), Speciality 13.00.04 - Theory & methodics of occupational education. - Kharkov state teachers training University named after Skovoroda G. S., Kharkov, 2000.

Thesis deals theoretically with the idea of ecological culture of prospecting specialist; for the first time the fundamentals of structure & basic component of ecological culture; pointed out are concepty of “ecological culture of specialist”, “ecological knowledge”; established & based the peculiarities of forming ecological culture of the technical educational establishment student; determined & tested by experiments the pedagogical conditions to provide the realizati effect ofpeculiarities of the formation of ecological culture of specialist in the prosess of mastering discipline “Fundamentals of ecologi”.

Key words: ecological culture of specialist, ecological knowledge, pattern of ecological culture, peculiarities of formation of ecological culture of student.

Размещено на Allbest.ru