В'язання бісером. Кущ троянд
Історія виникнення бісеру, його зразки в європейських музеях. Інструменти та матеріали, які використовуються у плетінні бісером. Основні види бісеру. Нанизування бісеру, перевірка стійкості його фарбування. Методичні рекомендації до практичного заняття.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.05.2013 |
| Размер файла | 42,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки України, молоді і спорту України
Головне управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації.
Богуславський гуманітарний коледж ім. Нечуя-Левицького.
Курсова робота
З декоративно-прикладного мистецтва
В'язання бісером. Кущ троянд
Студентки 31 групи
Спеціальності 5.02020501
" Образотворче мистецтво”
денної форми навчання
Лановської Альони Анатоліївної
Керівник курсової роботи: Голінська О.К.
Богуслав 2012 рік
Зміст
- Вступ
- Історія виникнення бісеру
- Інструменти та матеріали, які використовуються у плетінні бісером
- Експериментальна частина - до проектне дослідження
- Методичні рекомендації
- Практична частина - виготовлення роботи в матеріалі
- План-конспект заняття
Вступ
Тема моєї курсової роботи " Плетіння бісером. Кущ троянд", оскільки мені дуже подобається цей вид декоративно-прикладне мистецтва. І захоплююсь ще зі школи.
Досягнення дітей з бісероплетіння досить часто перевершують успіх дорослих. І це невипадково - в посидючості, терпінні, акуратності вони не рідко є кращим за старших, а що стосується фантазії та винахідливості, діти завжди були поза конкуренцією. Розпочинати займатися бісероплетінням можливо досить рано, виконання простих робіт з великих різнокольорових бісерин по силі учням молодших класів, а старші діти можуть створювати досить цікаві і складні вироби.
Історія намиста цікава, як роман, повний таємниць та неочікуваних поворотів.
У сучасних скляних намистин і бісеру багато попередників. Спочатку люди використовували матеріал, який їм надавала природа: кігті, зуби, кістки тварин, мушлі, глину, дерев'яні палички, насіння рослин. А коли вони навчилися оброблювати різноманітні матеріали, то з'явилося кругле кам'яне намисто, а пізніше і блискуче металеве.
Після винайдення скла в 14 ст. до нашої ери яскраві, різнокольорові скляні буси миттєво завоювали серця давніх модників та модниць. Давні єгиптяни перші навчилися виготовляти бісер, плести з ниток намисто, нанизувати браслети та вкривати бісерними сітками сукні. Навіть символи божественної влади фараонів - відомі усхи - намиста Сонця створювались не тільки з золота, але й з бісеру.
Войовничі римляни, які завоювали Єгипет, запозичили у єгипетських майстрів секрет виготовлення скла. А з 16 ст. центром художнього скловиробництва стала Візантія. Візантійці широко використовували зразки Римської імперії. Через Візантію бісер потрапив до Венецію. А 10 ст. розпочався справжній розквіт бісерного виробництва. 1221 року через численні пожежі всі скло виробничі майстерні були перенесені з міста та розташовані поблизу острова Мурано. Довий час він був єдиний у Європі місцем, де виготовляли бісер. Венеціанці ретельно оберігали секрети створення скляного дива. За розголошення технології винуватцю загрожувала смертельна кара, а його близьким - в'язниця.
Довгий час ніхто не міг створити конкуренцію венеціанським майстрам. В багатьох європейських країнах здійснювались спроби заснувати виробництво скляних намистин і бісеру. Тільки в 15 ст. багаторазові спроби майстрів Тюрінгії розгадати таємниці венеціанців призвели до винайдення легких дутих скляних намистин - попередників сучасних ялинкових прикрас. А потім в Чехії талановиті богемські майстри опанували виробництво високоякісного бісеру. Більше того, вони навчилися гранувати його і вкривати емалями. Бісер та намисто, що виготовлялись в Богемії, відрізнялось великою різноманітністю кольорів,розмірів, форм і гранування. Настала черга чеських майстрів приховувати від конкурентів відомі тільки їм секрети створення прекрасного бісеру.
Звернули увагу на красу скла і в Древній Русі. В 11 ст. в Києві з'явились невеликі майстерні в них виготовлялись сосуди, смальту для мозаїки, намистини. За деякими даними, навіть венеціанські купці, побачивши в Києві творіння руських майстрів, захоплювались їх якістю і незвичністю. Пізніше майстерні з'явились Чернігові,Рязані та інших містах. Нашестя монголо-татар перервало розвиток ремесла на Русі.
З 17 ст. здійснювались спроби організувати з допомогою іноземних майстрів бісерне виробництво в Росії. У під московському селі Ізмайлово в 1668-1669 рр. розпочалося будівництво скляного заводу. По завершені будівництва в 1670 році в Москву прибули венеціанські майстри. Але налагодити постійне виробництво не вдалось.
Тільки М. Ломоносову вдалось організувати бісерне виробництво в Росії. Великий вчений просив дозволу на будівництво фабрики, наводячи дані про сотні пудів бісеру й стеклярусу, що завозились в країну через Санкт - петербурзький порт.
У 50-тих роках Ломоносов отримав на своїй фабриці, що розташована була під Петербургом в Усть-Рудиці, першу скляну продукцію. Бісер і стеклярус виготовляли за оригінальними рецептами великого російського вченого.
Деякі види бісеру і стеклярусу ломоносівської фабрики не мали іноземних аналогів виробництва. Вироби російських умільців з успіхом демонструвалися на виставках у Франції, Англії, Америці та користувались великим попитом.
Наприкінці 18 - початку 20 ст., розквіт бісерного рукоділля в багатьох країнах світу, в тому числі й Росії, поряд з завезеним бісером, використовувався й виготовлений в Київських майстернях. Проте це виробництво було кустарним.
Виготовлялось намисто й бісер маленьких майстернях і якість була відповідною. Тому використовувались вироби київських майстрів, в основному, для потреб місцевих ювелірів, ремісників та рукодільниць.
У 20 ст. мода на бісер переживає свій другий розквіт. Сучасні модельєри використовують бісер, стеклярус, намистини для прикрашання одягу, для виготовлення аксесуарів. В. Юдашкін повністю вкриває сукні розкішною бісерною вишивкою. Чисельні бісерні підвіски роблять сукні від Емануеля Унгаро і Бернара Перрі схожими на водоспади та на язики полум'я. Жан - Поль Готьє прикрашав бісером і намистинками сумочки, а Осімар Версолато - пояси та комірці. Крістіан Лакруа створив із намистин окремі деталі жакетів і брюк, Пако Рабан - цілу сукню. Також зараз є актуальним розшите намистом взуття. Українські дизайнери не залишилися осторонь цієї тенденції у світі високої моди.
бісер нанизування фарбування заняття
Історія виникнення бісеру
Люди вважають,що бісер - це невеличкі або манюсінькі (найчастіше скляні) бусинки з наскрізними отворами, крізь які їх можна нанизувати на дротинку, нитку або волосинку. Використовуючи бісер, можна створювати всілякі кольє й намиста, браслети й каблучки, амулети й предмети домашнього побуту; ними прикрашають головні убори й одяг (включаючи царський й патріарший (тобто верхнього духівництва)), роблять іграшки й сувеніри, оздоблюють картини й ікони, а на початку 19 ст. з бісеру був створений навіть цілий садок натуральної величини
Отже, за всіх часів люди високо цінували видатні зовнішні якості бісеру.
Усі бачили, що бісер - це дуже гарний, міцний, і стійкий матеріал. Тобто: він не псується від часу, як тканина: шовк або вовна, не занадто чутливий до світла, тобто не вигоряє так сильно, як папір, тканина або фарба, і не ламається, якщо, звичайно, не пасти на бісерних коней або слоників.
А почалося все зі звичайних великих скляних бусинок. Як тільки людство відкрило рецепт виготовлення скла, майстри й майстрині різних народів стали розшивати бусинками розшивати одяг й робити з них прикраси. Згодом технологія виготовлення бусин удосконалювалася, дозволяючи робити бісеринки усе дрібнішими й дрібнішими. Бісеринки - крихітки з'явилися в епоху розквіту сталевих венеціанських майстернях. Тоді вони досягли такої витонченості,що на кращих стародавніх вишивках ряд бісеринок, що нашивалися на полотно, виявлявся рівним товщині ниток цього полотна.
Так само виготовлявся і стеклярус, тільки його, на відміно від бісеру, нарізали не дрібно, а залишали скляною трубочкою довжиною три й більше міліметр.
Вчені вважають, що перші бусини вигадали первісні люди багато тисячоліть тому. Свої перші прикраси або обереги вони робили із мушлів молюска, зубів і кісток тварин, переможених на полюванні, різноманітних камінчиків, перлин, кругляшків із глини, насіння рослин - чим не бусинки?
Усе це нанизувалося на волосся коня або мамонта, міцні травинки або інші природні волокна.
Отже, батьківщиною бісеру прийнято вважати Древній Єгипет, де протягом багатьох сторіч із не прозорого скла виготовляли штучні бусини. По-арабськи вони називалися "бусра" (у множині "бусер"), звідси й з'явилася його нинішня назва.
Відомо, що вже біля п'яти тисяч років тому серед єгиптян було багато видатних майстрів, які зуміли подружитися з каменем і розгадати безліч його секретів. Вони займалися огранюванням, поліруванням і свердлінням аметисту, гранату й інших каменів. Це заняття стало дуже популярним не тільки в Єгипті, але й в ще одній колисці людської цивілізації - Месопотамії. Тут ляпіс - лазур (як називали лазурит) переробляли в бусинки круглої й циліндричної форми. Тоді як став відомий і бісер з обпаленого піску, що вироблялися з добавками жирної глини. Тому прадідові сучасного бісеру дали назву "фаянсовий". Власники прикрас із такого бісеру були щасливі не менше, ніж сучасні модниці. Втім, більшу частину дорогоцінних бісеринок люди присвячували все - таки богам, яких у древньому пантеоні налічувалася не одна сотня.
Скляні буси ближчих до нас століть були знайдені вченими у гробницях древніх єгиптян часів 18-ої династії (1580 до нашої ери). Ці буси були дуже високої якості. Земні вчені погодилися з тим, що єгиптянам знадобилося дуже багато часу, щоб так добре освоїти технологію виготовлення бусинок і довести її до такої досконалості! На думку археологів, єгиптяни вміли робити скляні буси вже за часів 12 - ої династії (2000 рік до нашої ери)
Як видно з археологічних розкопок, бісеринки - бусинки з Єгипту " розійшлися" по всьому культурному древньому світі. Звичайно, із плином часу, розвиток техніки й на догоду вимогам мінливої моди бісер і бусини урізноманітнювалися. Майстри знайшли способи пожвавлювати однотонний фон своїх бусинок орнаментом з різних поєднань смужок, зигзагів, кілець, кружечків, цяток. До пізніх часів Римської імперії, навіть в епоху Меровингів (перша королівська династія у франкській державі (5 - 8 ст.), походить від легендарного родопочатківця цієї династії - Меровея), єгипетські буси залишаються ходовим товаром, який поширився з Єгипту через Массилію (нинішній Марсель) і Ольвію (біля устя Богу), пізніше через Аквілею, у найвіддаленіші країни Європи. Така бісер став однією з говірок першої загальнолюдської мови спілкування - мови Краси!
З поширенням класичної греко-римської культури в Європі скляні заводи з'являються навіть у таких званих варварських країнах: у Галії (нинішня Франція) і Німеччині, де поруч із виробництвом скляного посуду почалося виготовлення дрібних скляних прикрас, намиста, бісеру й імітація (підробка) дорогоцінних каменів.
Широко поширена була імітація дорогоцінних каменів зі скла, але вже до середини середньовіччя багаті люди й цінителі перестали носити фальшиві коштовності. Тоді кольорове стали використовувати в інших цілях: для чудових візантійських, равеннських і раннєвенеціанських кольорових мозаїк та для візантійських і романських емалей.
Європейські музеї зберігають досить ранні зразки бісеру кінця 11-13 століть, де, поруч із справжніми перлами й коралами, використовувався для вишивки дрібний шліфований бісер. Особливо часто його можна побачити на церковних вбраннях і реліквіях.
Різні країни сприймали по-різному. Оскільки майстерність вироблення бісеру вимагала великої тонкості й уміння, вона не прищепилася в таких країнах, які краще вміли цінувати важкий гострий меч і відвагу. Якісний гарний бісер приходив туди звідкись ззовні. Секрети його виробництва були осягнуті не в Німеччині й Галії, а в більш чуйній і артистично розвиненій Візантії. Спадкоємцями східної частини Римської імперії увібрала і переосмислила майстерність і досягнення народів Середземномор'я, древню мудрість Сходу, вплинула на культурний і духовний розвиток всієї європейської цивілізації і багатьох сусідніх народів.
Вважається, що у Візантію рецепт виробництва бісеру прийшов від еллінів, а вже звідтіля - до молодої Венеції. Венеція - батьківщина багатьох великих художників і скульпторів, тонких цінителів краси - сприйняла появу нового мистецтва дуже тепло і навіть захоплено! Тут скляне мистецтво оселилося на цілі сторіччя, не знаючи суперників.
Інструменти та матеріали, які використовуються у плетінні бісером
Бісер - дуже цікавий матеріал. Його назва походить від "фальшивих перлів", який виготовляли в Єгипті з не прозорого скла, його по - арабськи називали бусра або Бусер. Історія бісеру починається з 4 тисячоліття до нашої ери, коли було винайдено склоробство.
В даний час основними виробниками бісеру у світі є Чехія, Тайвань і Японія. Самий дешевий із них являється тайванський бісер, він легко втрачає свій блиск і колір, відламується, і розміри отворів не завжди придатні для дроту. Чеський бісер являється самим популярним й доступний по ціні, при цьому його якість радує кожну рукодільницю. Широка цвітна гама чеського бісеру і чіткий калібровка дозволяють використовувати його в різних видах рукоділля. Самий якісний рахується японський бісер, але ціна відповідає якості. Японський бісер набагато крупніший за чеський і має широкий отвір. Чеський бісер за формою нагадує овал, отвір не великий.
Види бісеру:
Бісер буває скляним, керамічним, пластмасовим або металевим.
За видом бісер ділиться на: простий, стеклярус і рубку.
Стеклярус - модифікація бісеру, представляє витягнуті трубочки з отвором для нанизування.
Рубка - модифікація бісеру, представляє короткі трубочки з отворами для нанизування.
За розміром ділиться на 8 номерів. Від розміру бісеру залежить, як буде виглядати виріб. Крім того, різним може бути і розмір отвору. Стеклярус може бути довжиною від 2 до 8 мм, діаметром 1,5мм. Найбільш поширена рубка 2 - 3 мм.
Бісер може бути матовий і блискучий, відрізняється безліччю кольорів і відтінків, а також бісер може бути різної якості.
Найчастіший дефект, який не видно зразу, це не стійкість кольору, тому, перш ніж купити, потріть бісеринку між вологими долонями. Ще необхідно звернути увагу, наскільки бісер рівний, чи немає задирок і нерівностей, так як виріб з такого бісеру виглядає не акуратно і, що найприємніше, про не рівність будуть перетирати дріт.
Інші необхідні матеріали та інструменти.
Для нанизування вам потрібно бісер, дріт, схеми для роботи.
Початківцям - рукодільницям краще користуватися готовими схемами, які Ви знайдете в спеціальних магазинах. А набравшись досвіду, Ви можете самі створювати схеми, виходячи із своєї фантазії і придуманого малюнка. Більшість нанизаних виробів виходить двохсторонніми.
При нанизуванні дріт проходить через де які бісеринки двічі. Якщо дріт проходить другий раз через бісеринку в тому ж напрямку, що і перший раз, цей напрямок буде мати назву прямий. А якщо другий раз дріт проходить через бісеринку назад (зустрічному) напрямку, цей напрямок буде мати назву зворотнім.
Під час нанизування звертайте увагу на натягнення дроту. Якщо сильно стягнути дріт то бусини можуть ламатися. А якщо натягнути дріт, то дріт буде видно занадто і виріб не матиме вигляду. Відповідно, такий виріб буде погано тримати форму.
Перед початком роботи краще зробити кілька зразків, змінюючи дріт, ступінь його натягнення, та його доповнення одне до одного. Це дозволить вам вибрати самий підходящий матеріал, уточнити розмір виробу і кількість використаного бісеру.
Щоб бісер не спадав з дроту, потрібно перед початком роботи закріпити.
Бісер:
Повинно бути досить бісеру для кожної роботи. Нехай його трохи більше, якщо у вас є діти, кішки або собаки, які "допоможуть" вам розсипати й витрати.
Для плетіння бісером:
Для плетіння бісером можна використовувати такі види бісеру: японський бісер Delica №11 - DBR. (круглий або циліндричний). DBC (гранований) і DBL (великий). Цифри поруч із абревіатурою позначають колір бісеру: наприклад, DBR 678 = круглий бісер Delica рожевого кольору.
Перед початком роботи перевірте стійкість фарбування бісеру.
Гранований бісер - це дуже гарний, іскристий скляний бісер, але вибір кольорів обмежений. Ви можете підібрати ті кольори й різновиду бісеру, які вам більше подобаються, і міняти матеріали, якщо не знайдеться тих, які зазначенні в описі моделі. Скляні грановані бусини дешевше бісеру ручного різання. Букви АВ у назві бісеру означають, що він має райдужне, перливчесте забарвлення.
Плетіння бісером:
v Звісно одної нитки чи дроту може не вистачити на всі вироби тому для цього необхідно подовжити. Якщо отвір у бісеринках досить широкий то можна зробити не великий вузлик так що він не заважав нанизуванні бісеринок.
v Техніка дуже проста, вона більш схожа на равлика. Отже для основи потрібний дріт 12 см потім набрати 10 бісеринок (підібраний колір червоний, білий, жовтий в залежності від того якого кольору ви хочете щоб була троянда.
v Набравши потрібну кількість бісеринок на основу. Потім потрібно взяти ще шматочок дроту розміром 25 см. Спочатку потрібно набрати 10 бісеринок закріпити таким чином щоб виходило наче равлик по колу.
v На інший ряд набираємо вже 12 бісеринок і закріплюйте так само як і попередній ряд.
v Для перших пелюсток троянди потрібно приблизно 7 рядів. Кількість пелюстинок 5.
v А для другого ряду пелюсток 5 рядів і кількістю пелюстинок 4.
v Потім щоб зробити третього ряду потрібно 4 рядів і три пелюстинки (робимо з низу у верх таким чином по спаданню).
v Для четвертого ряду потрібно 2 пелюстинки і по три ряди.
v І робимо серединку, таких розмірів як і пелюстки третього ряду.
v Підбираємо ще один дріт для основи так щоб міг витримати ті пелюстки самий кращий дріт буде тримати це алюмінієвий він і гнучкий і міцний.
v Саму троянду придамо їй більш природній вигляд. За допомогою дроту з якого ми робили пелюстки робимо " чашечку". Беремо дріт 20 см, набираємо спочатку 3 бісеринки одну бісеринку до середини а залишені дві за допомогою обох кінців дроту пронизуємо бісеринки і підтягуємо так щоб перша бісеринка опинилася в нас посередині з гори. І так робимо інші ряди по зростанню другий ряд 3 бісеринки.
v Зробивши до семи рядів залишаємо в стороні. По такій схемі робимо скільки таких листочків щоб обхопити всю троянду.
v Зробивши потрібну кількість листочків за допомогою залишкового дроту "пришиваємо" один до одного так щоб форма нагадувала чашечку добавляючи бісеринки у з падаючому порядку до самого кінця.
v Зробивши "чашечку" переходимо до листочків. За такою схемою що й пелюстків.
v І заключний момент при в'язуємо листочки і щоб не було видно дроту за мотаємо його ниткою так міцно щоб не з повзала нитка.
Експериментальна частина - до проектне дослідження
Мені дуже подобалося ще змалечку робити подарунки своїми руками. З кожним роком мене мама навчала чогось новенького. Але тоді ще дитина не підозрювала що роблю. Мені показували вироби з бісеру, коли я була ще в першому класі, навіть не здогадувалася що таку прикрасу можна з робити своїми руками. Але випадок допоміг, тоді й зрозуміла що хочу цим займатися.
Одного разу мене поклали в палату до одної дівчинки ми зразу й потоваришували і тут мене зацікавило її намисто воно мало незвичайну форму і було з роблене з чогось дрібненького (мені так здалося). І моїй цікавості не було меж,і я вирішила розпитати де вона це взяла. Вона посміхнулася і розповіла що сама це з робила своїми руками із бісеру, я попросила щоб вона мене навчила такому купивши все що мені було потрібно для роботи ми розпочали виготовляти виріб (це був браслет) за годину роботи виріб був уже готовий.
Так розпочалося моє зацікавлення бісером, приїхавши додому всі мої друзі і однокласники і навіть учителі цікавилися тим елегантним виробом. І одна вчителька запропонувала зробити такий гурток, вона попросила мене допомогти (тоді я вже була в 8-му класі), ми зібрали матеріал про все що нам було не відомо підкупили матеріал.
Залишилося діло за малим. Потрібно було зацікавити дітей у цьому гуртку. Але нічого важкому не було ми тільки сказали о котрій буде працювати гурток. Проходили дні і цей гурток цікавив все більше і більше дітей навіть хлопці приходили на нього щоб зробити якийсь подарунок на день народження мами чи сестри. Поступово ми розвивали межі і вже замість браслетів робили дерева, квіти, сувеніри навчилися ткати за допомогою бісеру і нитки, вишивати, прикраси, метелики і це не весь список чого ми навчилися на тому гурткові. Ми навіть проводили майстер класи, виставки, ярмарки.
Саме що було не перевершено те що заходивши у клас (а це був клас німецької мови, і вчителька яка вала гурток була, вчителька німецької мови) ти ніби потрапляєш у казковий світ незвичайних тварин, квітів різноманітність видів і технік зроблених, вишивок наче якийсь невідомий художник приклав до цієї роботи руку, найбільше захоплювали дерева від дерева бансай до могутнього дуба чи тендітної березки. Так проходив рік другий.
Побачивши у мене схильність не тільки малювання але й до рукодільства мені запропонували піти вчитися на вчителя образотворчого мистецтва. І тут мені було треба залишити все до чого я так прикипіла душою і щоб навчатися далі цьому руслі.
Тут я ще більше зацікавилася цією не звичайною технікою. І мені запропонували з робити цей не звичайний виріб тобто кущ троянд.
Ви спитаєте що дасть ця техніка для дітей? А ось що кажуть: весь розум маленької дитини знаходиться у пальчиках. Цей виріб на вигляд занадто складний для дитини, але це не так.
Методичні рекомендації
· Для виготовлення виробу потрібно правильно підібрати дріт щоб він був не дуже тонким, тому що пелюстка не матиме форму.
· Подбайте про гарне освітлення.
· В процесі роботи зручно насипати небагато бісеру на ворсисту тканину, однотонну, фланель, драп, сукно.
· В такій тканині легко підіймати бусинки, бісеринки не будуть розкачуватися і підскакувати.
· Слід підбирати однаковий за розміром бісер, це дозволить видержати форму виробу.
· Якщо помітите помилку, не лініться, розпустіть виріб, виправте свою помилку.
· Потрібно звертати у вагу де у вас виворітна, а де лицьова. Тому що виріб не матиме естетичного вигляду.
Практична частина - виготовлення роботи в матеріалі
Щоб виготовити цей прекрасний і простий за роботою виріб. Для цього потрібно металевий дріт, бісер (підібраного вами кольору) нитки моліне, гіпс для основи, горщик. З цими предметами ви з легкістю зможете з робити.
Ш Для першого етапу потрібно: спочатку візьміть насипте бісер на тканину, потім відріжте один дріт сантиметрів 10 для основи, і ще один дріт для основної частини.
Ш Для другого етапу потрібно: на основу 10 бісеринок, а на основну частину наберемо таку ж саму кількість яку ви набрали на основу, потім ми набирає на другий ряд 11_12 бісеринок і робимо так щоб на кожний ряд кількість бісеринок збільшувалися. Робимо так 7 рядів, у троянди буде 4-5 великих пелюсток.
Ш Для третього етапу потрібно: з робити за такою ж схемою і інші ряди пелюсток 4 пелюстки беремо робимо 6 рядів. Для 3 пелюсток робимо 5 ряди. Для 3 пелюсток робимо 4 ряди. А для двох пелюсток беремо 3 ряди і для серединки беремо таку ж саму кількість рядів як і для трьох пелюсток
Ш Для четвертого етапу потрібно: з робити листочки за такою ж схемою як і пелюстки троянди. Зробивши всі пелюстки для троянди потрібно "посадити" троянду на стебло. Для цього потрібно алюмінієвий дріт він гнучкий і міцний щоб витримати всю конструкцію.
Ш Для п'ятого етапу потрібно: пелюстки приєднати до дроту, а саме за допомогою залишків дротика "хвостиків" спочатку приєднуємо серединку потім дві самих менших пелюстинок і так по зростанню кількості рядів у пелюстинках. Зробивши цю стадію переходимо до наступної.
Ш Для шостого етапу потрібно: з робити "чашечку" для троянди щоб надати більшої естетичної краси і реалістичності. Беремо дріт розміром 12 см. Набираємо спочатку 3 бісеринки відпускаємо перші до середини, а залишивши дві в руці беремо інший кінець дроту порнизуємо їх на вхрест і підтягуємо до середини, потім беремо ще таких два ряди по три бісеринки і лише потім по зростанню до семи таким методом робимо ще достатню кількість таких листочків поті скріпити за допомогою залишків дроту. Яким чином ніби ми зшиваємо один до одного і прикріплюємо під низ троянди.
Ш Для сьомого етапу потрібно: прикріпити листочки і лише тоді ми обмотуємо нитками моліне нашу основу.
Ш Для восьмого етапу потрібно: розвести гіпс до такої консистенції щоб можна було залити в горщик і вставити троянди в ту консистенцію (це потрібно робити дуже швидко щоб гіпс не встиг за холонути) і коли ви це все з робили поки ще гіпс не з твердів можна посипати навколо куща порізаними зеленого кольору нитками щоб з робити ефект трави чи моху.
Ось і все наш виріб готовий. Його можна подарувати мамі, бабусі, сестричці чи просто для вашого інтер'єру прикраса.
План-конспект заняття
Тема: Виготовлення мишки.
Мета: Навчальна - ознайомити учнів з історією виникнення бісероплетіння, поглибити знання дітей про бісер; розвиваюча - розвивати в дітей відчуття кольору, композиції, уяву, фантазію, зорово-рухову координацію; виховна - виховувати у дітей повагу і любов до українських народних традицій і звичаїв, працелюбність і шану до чужої праці.
Хід заняття
1. Організаційна частина.
2. Повідомлення теми і мети заняття.
Сьогодні у нас урок надзвичайний, ми будемо виготовляти мишку з бісеру.
1. Вступна бесіда.
Об'ємні фігурки плести не складніше, ніж плоскі елементи, виконані в техніці паралельного плетіння. Фактично,і тут використовується ця техніка. Відмінність лише в тому, що ряди полотна укладаються не в одну площину, а збираються "гармошкою".
Схема мишки зображена на малюнку нижче. Числа вгорі - це номер ряду (числа повторюються двічі, оскільки перше число відповідає номеру ряду животика, а друга спинки). Числа внизу - це кількість бісерин в цьому ряду.
Для плетіння потрібно дріт довжиною метр, бісер основного кольору (чи буде мишеня синім, сірим або, навіть, рожевим - вирішувати вам) та три чорних бісеринки. На схемі білі, коротші ряди, утворюють животик (нижню частину); сірі, довші, - спинку (верхню частину). При плетінні верхнього дванадцятого ряду (вушко) зверніть увагу на те,що через деякі бісеринки дріт проходить тричі: вибирайте бісер з більш великим отворами.
2. Інструктаж по виготовленню виробу.
1. Наберіть на дротинку і розташуйте її посередині. Складіть кінці дроту разом і на обидва кінця натягніть 15 бісерин. Підтягніть дріт. Це хвостик мишки.
2. На кожний з кінців дроту наберіть по дві бісеринки. Набрані чотири бісеринки утворюють перший ряд животика.
3. На один з кінців дроту наберіть 5 бісеринок і протягніть через них інший кінець дроту в зручному напрямку. Це перший ряд спинки.
4. Продовжуєте плести тулуб зазначеним способом. Слідкуйте за тим, щоб усі ряди спинки "клались" по одну сторону фігурки, а ряди животика - за іншу.
5. Короткі ряди животика утворюють пряму поверхню. Більш довгі ряди спинки вигинаються, створюючи опуклу поверхню.
6. У 12-му ряді спинки виплітаються вушки мишки. На один з кінців дроту наберіть 10 бісеринок. Цим же кінцем дроту пройдіть через перші дві набрані бісеринки в тому ж напрямку. Притримуйте, ці дві бісеринки пальцями біля основи дроту і обережно затягніть її в кільце одне вушко готово.
7. наберіть 10 бісеринок на інший кінець дроту і пропустіть його через перші набрані дві бісеринки. Затягніть дріт в кільце. Готове друге вушко.
8. На правий кінець дроту помістіть дві бісеринки, протягніть його через дві бісеринки в основі лівого вушка (дріт поки не затягуйте). інший кінець дроту подіньте через два набрані бісеринки і через дві бісеринки в основі правого вушка. Обережно підтягніть обидва кінці дроту.
9. Плетемо 13 - й ряд живота, а потім приступаємо до 13 - го ряду спинки.
10. Продовжуйте плетіння за схемою. Чорну бісеринку для носика можна взяти трохи більшу, ніж основний бісер. Кожен з кінців дроту протягаємо через чорну бісеринку, залишивши петельку. Злегка скрутити петельки з кінцями дроту поблизу бусинки. Обріжте кінці дроту.
Завершимо останній штрих - вуса мишеняти. Залишилося їх трохи підправити, випрямити вушка і витягнути хвостик.
3. Практична робота учнів.
- Діти приступають до роботи. Ходжу і допомагаю, підказую. Якщо хтось не зрозумів, зупиняю клас і пояснюю ще раз.
Аналіз і підсумок заняття, виробу.
Вам сподобалось сьогоднішнє заняття?
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Сутність поняття "лекція". Види лекцій за дидактичним завданням та способом викладу матеріалу. Особливості семінарського та практичного заняття. Форми контролю у вищий школі: поточний; підсумковий. Види підсумкового контролю. Основні методи навчання.
контрольная работа [12,8 K], добавлен 10.01.2011Методика практичної підготовки студентів аграрних ВУЗів: зміст, форми, методи практичного навчання, фактори, що впливають на його ефективність. Планування і організація практичного навчання студентів у процесі вивчення предмету "Механізація тваринництва".
магистерская работа [2,5 M], добавлен 16.05.2010Поняття та основні елементи математичної задачі. Особливості сюжетних текстових задач. Усвідомлення змісту задачі, її аналіз і відшукання плану. Культура запису розв'язання. Мета використання ілюстрацій. Перевірка та розгляд інших способів розв'язання.
реферат [20,7 K], добавлен 17.11.2009Урок як основна форма організації навчального процесу в школах, його функції в організації системи особистісно орієнтованого навчання. Вимоги до сучасного уроку, підготовка вчителя, самоаналіз його результатів. Методичні рекомендації молодому вчителю.
курсовая работа [39,4 K], добавлен 01.10.2009Інновації, які можуть бути реалізовані за допомогою інтернет-технологій. Засоби, що використовуються викладачем за традиційного навчання. Етапи підготовки заняття з використанням інтернет-технологій, роль викладача під час його організації та проведення.
статья [25,8 K], добавлен 27.08.2017Практичне заняття як форма навчання. Інформаційно-комунікаційні технології у навчанні. Місце дисципліни "Землевпорядне проектування" у підготовці інженерів-землевпорядників. Зміст практичного заняття по темі "Оцінка екологічної стабільності території".
курсовая работа [40,4 K], добавлен 29.09.2010Поняття про диференційоване навчання, характеристика його цілей, основних видів і форм. Види диференційованої роботи на уроках біології та її організація. Методичні рекомендації щодо підвищення ефективності здійснення диференціації навчання учнів.
курсовая работа [3,7 M], добавлен 18.07.2011Історія виникнення дитячих ігор як стихійного наслідування діям дорослих. Теоретичні основи гри як методу організації діяльності школярів, їх класифікації. Методичні рекомендації для вихователів із впровадження у навчально-виховний процес творчих ігор.
курсовая работа [28,4 K], добавлен 06.11.2009Викладання і виховна робота як основні види сучасної педагогічної діяльності. Педагогічні здібності – це сукупність психічних особливостей вчителя. Поняття і структура педагогічного таланту, його методичні основи та напрями професійного вдосконалення.
курсовая работа [39,8 K], добавлен 24.12.2014Становлення та розвиток принципу наочності, його основні положення та функції. Види наочності та вимоги до використання. Розробка заняття виробничого навчання з використанням засобів наочності з професії "Штукатур, лицювальник-плиточник, маляр".
курсовая работа [2,2 M], добавлен 18.11.2014
