Ігрові методи навчання та їх використання при вивченні курсу економіка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема

Ігрові методи навчання та їх використання при вивченні курсу економіка



ВСТУП

В сучасному світі дуже важливим є пошук ефективних шляхів і засобів розвитку особистості школяра. Вирішенню цієї проблеми сприяє впровадження у педагогічну практику ігрових методів, які покликані активізувати діяльність учнів. Саме тому вивчення ігрових методів навчання є актуальною проблемою в наш час.

Гра є природною діяльністю дитини, в якій вона отримує широкі можливості для виявлення особистісної активності, творчості, демонстрації власних потенційних можливостей. Саме у грі дитина усвідомлює власне „Я”, виконує роль „іншого”, змінюючи позицію зі своєї індивідуальної і специфічно дитячої на нову позицію дорослого. У процесі спілкування через цікавість, насолоду і захоплення дитина прагне до самоствердження.

Протягом усієї історії людства феномен гри привертав до себе увагу багатьох науковців, наприклад, відомих психологів ХХ століття - Л.С. Виготського, О.М. Леонтьєва, С.Л.Рубінштейна, Д.Б. Ельконіна, В.В. Зіньківського, О.В. Запорожця, та ін. Ці вчені розробили теоретичні засади історичного походження гри, її соціальної сутності та психологічного механізму. Плідні думки про гру як метод навчання і виховання учнів різних вікових категорій знаходимо у науковій спадщині видатних педагогів, які працювали в історично та соціально різних умовах - К.Д. Ушинського, П.Ф. Каптерева, П.П. Блонського, В.К. Сороки-Росинського, М.І.Демкова, А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського та ін. Вони дійшли висновку про виняткову її цінність для дитини і необхідність цілоспрямованого використання в школі.

Особливе місце в розвитку пізнавальної активності школярів відводяться дидактичним іграм. Дидактичні ігри поєднують елементи навчання з радісною для дітей ігровою діяльністю. Дидактична гра має сталу структуру, яка відрізняє її від інших видів діяльності дітей. Сучасна дидактика звертається до ігрових методів навчання, бо вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, безпосередності тощо.

Метою даної роботи є: дослідити поняття про гру як метод навчальної діяльності; здійснити характеристику ігрових методів навчання; проаналізувати можливість використання ігрових методів навчання в економічній освіті.

Завдання, які були поставлені при написанні даної роботи:

1. Дослідити стан та проблеми в науковій літературі

2. Проаналізувати можливості використання ігрових методів навчання при вивченні теми «Попит, пропонування, ринкова ціна та гроші у функціонуванні економіки»

3. Обґрунтувати вибір форми організації навчання при вивченні питання «Сутність грошей. Їх види»

4. Розробити план-конспект уроку з використанням ігрових методів навчання до теми «Сутність грошей. Їх види»

В ході дослідження застосовувалися наступні методи і прийоми:: аналізу і синтезу, індукції та дедукції, аналіз літератури з проблеми застосування ігрових методів навчання у школі тощо.

При написанні роботи були в використані такі основні джерела, як «Імітаційно-ігрове навчання у вищій школі» Л.В. Кондрашової, «Основи економіки: підручник для 10-11 класів середніх загальноосвітніх закладів» за ред. І.Ф. Радіонової, «Методика викладання економіки» О.В. Аксьонової.

РОЗДІЛ 1 ІГРОВІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ ЯК ДИДАКТИЧНА ПРОБЛЕМА

1.1 Сутність ігрових методів навчання в науковій літературі

Однією з найважливіших проблем сучасної педагогічної науки є пошуки ефективних шляхів і засобів розвитку особистості школяра. Нинішньому навчально-виховному процесу властиве переважання вербальних методів спілкування, недооцінка значення комунікативної взаємодії, відсутність цікавих форм організації навчальної діяльності тощо. Вирішенню цієї проблеми сприяє впровадження у педагогічну практику ігрових методів, які покликані активізувати діяльність учнів.

Ігрове навчання - це система взаємопов'язаних елементів, які являють собою комплекс виборчого залучення складових, де взаємодіяльність і взаємовідношення набувають характер взаємного сприяння компонентів, направлених на досягнення запланованого дидактичного результату. [10]

Структурна модель ігрового навчання об'єднує в собі наступні складові:

1). суб'єкт педагогічної взаємодіяльності;

2). об'єкт педагогічної взаємодіяльності;

3). предмет їх спільної діяльності;

4). цілі навчання;

5). засоби ігрової комунікації.

Багатокомплексність структури ігрового навчання забезпечує умови для відпрацювання педагогами всіх складових педагогічної діяльності.

Гра - одне із чудових явищ життя, діяльність начебто марна і разом з тим необхідна. Мимоволі чаруючи й залучаючи до себе як життєве явище, гра виявилася досить серйозною й важкою проблемою для наукової думки.

У російській педагогіці та психології проблему ігрової діяльності розробляли К. Ушинський, П. Блонський, С. Рубінштейн, Д. Ельконін.

Різні дослідники та мислителі зарубіжжя нагромаджують одну теорію гри на іншу - К. Гросс, Ф. Шіллер, Г. Спенсер, К. Бюлер, З. Фрейд і Ж. Піаже та інші. Кожна з них начебто відбиває один із проявів багатогранного явища гри, і жодне, очевидно, не охоплює її справжньої сутності.

Гру як метод навчання, передачі досвіду старших поколінь молодшим люди використовували з давніх-давен. Широке застосування гра знаходить у народній педагогіці, у дошкільних і позашкільних установах. У сучасній школі, що робить ставку на активізацію та інтенсифікацію навчального процесу, ігрові методи навчання використовуються як окремий елемент, невелика частина уроку.

Місце і роль ігрових методів в навчальному процесі, сполучення елементів гри та навчання багато в чому залежать від розуміння вчителем функцій педагогічних ігор. Функція гри - її різноманітна корисність. У кожного виду гри своя корисність.

Залежно від конкретної педагогічної мети уроку, його змісту, індивідуальних психологічних особистостей школярів та рівня (його) їхнього розвитку, гру можна проводити з одним учнем, групою або всім класом.

У процесі застосування ігрових методів навчання у багатьох учнів підвищується інтерес до навчального процесу. Ці ігри повніше реалізують підготовку учнів до практичної діяльності, виробляють у них життєву позицію, привчають до колективних форм роботу.

Саме в іграх розпочинається невимушене взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в школярів виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам'ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну потребу в діяльності, в процесі гри школяр “добудовує” в уяві все, що недоступне їй у навколишній дійсності, в захопленні не помічає, що вчиться - пізнає нове, запам'ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює набуті раніше досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей.

До ігрових методів навчання відносяться: ділові ігри, дидактичні ігри, ігри-змагання. Модифікаціями ділової гри можна вважати бліц-гру, гру-вправу, рольову, операційну, імітаційну ігри тощо.

Дидактична гра, як метод навчання, має власне визначення. У словникових джерелах поняття «дидактична гра» розглядається як різновид спеціально створених дорослими чи успадкованих від попередніх поколінь ігор, що використовуються в навчальному процесі під безпосереднім керівництвом педагога.

У своєму дослідженні П. А. Рудик [17] обґрунтовував головну особливість дидактичної гри - її штучність, тобто спеціальне створення педагогами з дидактичною метою як в аспекті змісту, так і в аспекті методик та правил гри.

Схожі погляди знаходимо у М. В. Кларіна [7], який уважав суттєвою ознакою методу дидактичної гри наявність чітко поставленої мети і відповідного їй педагогічного результату. Автор під результатом убачав не тільки передачу нових знань, їх повторення чи закріплення, а й формування умінь спілкування, пошукової діяльності, які є для учнів емоційно та особистісно значущими.

Як бачимо, головною особливістю дидактичної гри є наявність, крім ігрової (для учнів), чітко визначеної дидактичної мети (для педагога), регламентування ігрової діяльності спеціально визначеними правилами, а ігровий задум та ігрові дії допомагають зберегти високу активність і самостійність дітей, наповнюючи навчання радісними позитивними інтелектуальними емоціями.

Дидактична гра - явище багатогранне, складається з низки структурних елементів. На думку Л. П. Борзової [5], основними компонентами дидактичної гри є діяльність та умовність. Під діяльністю вчена розуміла форму активного ставлення дитини до оточуючої дійсності, а умовність розглядалася як ознака відображення дійсності. Згідно з даними автора, не кожна діяльність в умовній ситуації є грою. Гра може стати дидактичною, якщо навчальний матеріал або його частина може лягти в основу змісту гри: як правило, освітній матеріал стає змістом умовної частини, а розвиваючий - змістом діяльнісного компонента.

У працях Н. В. Кудикіної, О. М. Мастюковї, О. І. Сорокіної, Є. І. Удальцової, О. П. Янківської можна виділити такі структурні елементи методу дидактичної гри: дидактичне завдання, ігрове завдання, ігрові дії, правила гри та результат.

Дидактичне завдання встановлюється метою навчального і виховного впливу. Наявність дидактичного завдання підкреслює навчальний характер гри. Решта елементів підпорядковуються цьому завданню і забезпечують його виконання.

Класифікацію дидактичних ігор розробив К. О. Баханов, який пов'язував їх з методикою проведення, дидактичною метою та основними шляхами їх досягнення. Так, за методикою проведення гри автор виокремлював: сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, ігри-змагання та ігри-драматизації. За дидактичною метою групував цей метод на: актуалізуючі, формуючі, узагальнюючі, контрольно-корекційні.

Дидактичні ігри нараховують велику кількість видів та підвидів і залежно від ознак, які вважалися дослідниками основними, розроблялися відповідні класифікаційні групи.

Аналіз праць 3. М. Богуславської, А. К. Бондаренка, Л. В. Лохвицької дають змогу виділити основні функції методу дидактичних ігор, а саме:

· Активізуюча - полягає в активізації інтересу й уваги дітей до предмета вивчення.

· Розвиваюча - сприяє розвитку пізнавальних здібностей, кмітливості, уяви у дітей.

· Комунікативна - сутність полягає у формуванні навичок спілкування і міжособистісних взаємовідносин.

· Інтегративна - ґрунтується на виробленні вмінь використання міжпредметних зв'язків.

· Навчальна - полягає у формуванні нових знань, умінь і навичок.

· Підсумково-узагальнююча - полягає у закріпленні, систематизації й узагальненні знань, умінь і навичок.

· Самоконтролююча - формування навичок самоконтролю і самооцінки, сприяє виробленню адекватної самооцінки і навичок контролю за власними діями.

· Виховна - підкреслює формування в особистості певних якостей, поглядів, переконань.

Дидактичній грі, яка самою своєю суттю бере початок з рольової гри (Д. Б. Ельконін, Л. І. Смагіна), властиві й її функції, зокрема розважальна, ігротерапевтична, діагностична та ін.

Метод дидактичних ігор, виконуючи різноманітні функції, сприяє мобілізації особистості на вирішення завдань за активної взаємодії з усіма учасниками за установленими правилами і конкретними педагогічними умовами.

Ділова гра сьогодні - це імітація професійної діяльності. Характерні ознаки ділових ігор наступні: наявність проблеми, мети, завдань; скорочення масштабу часу; розподіл та розігрування ролей; наявність ситуацій, що послідовно розв'язуються, кількох ситуацій, кількох етапів гри; формування самостійних рішень студентів; наявність системи стимулювання; врахування можливих перешкод; об'єктивність оцінки результатів гри; підбиття підсумків.

У загальному вигляді ділову гру визначають як метод відтворення предметного і соціального змісту професійної діяльності, моделювання систем відносин, характерних для даного виду практики [9].

Виходячи із загальної типології ділових ігор, систематизуємо їх за низкою ознак: цільове призначення, широта тематичних меж, ступінь свободи рішень, рівень невизначеності рішень, характер комунікації серед учасників, ступінь відкритості гри, інструментарій гри і форма її проведення та ін. Розвиток пізнавальних здібностей студентів стимулює творчі процеси їх діяльності, знімає стомлення, створює сприятливу атмосферу навчальної діяльності, підвищує інтерес до процесу навчання.

Ділові ігри охоплюють розв'язання практичних завдань та мають таку класифікацію: науково-дослідні ділові ігри використовують у наукових дослідженнях, в економіці та управлінні виробництво, як ефективний метод експериментування; атестаційні ділові ігри використовують для атестації кадрів, для виявлення їх компетенції; навчально-педагогічні ігри - це групові ігри, вправи з розробки оптимальних рішень, використання навчальних методів та прийомів в умовах, які створюються реальними обставинами на заняттях. Мета навчально-педагогічних ігор - сформувати у майбутніх педагогів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю.

Ділова гра використовується для вирішення комплексних завдань засвоєння нового, закріплення матеріалу, активізації пізнавальної діяльності учнів формування загально навчальних умінь, розвитку творчих здібностей, формування системи професійних умінь і навичок, виховання професійно значущих якостей особистості, підвищення рівня мотивації, формування навичок спілкування тощо. Навчальна гра є специфічним способом управління навчально-пізнавальною діяльністю школяра.

Є певні особливості ділової гри, які підкреслюють її актуальність:

1. Використання ділової гри дає можливість максимально наблизити процес навчання до реальної професійної діяльності завдяки моделюванню рольових функцій, притаманних професійній діяльності.

2. Ділова гра створює умови для глибокого і повного засвоєння навчального матеріалу на основі системного використання знань у процесі одночасного вирішення навчальних і змодельованих проблем.

3. У процесі ділової гри реалізуються різні рівні інтелектуальної активності учнів: репродуктивний, евристичний, креативний.

4. Ділова гра відтворює реальні процеси професійної діяльності за рахунок виконання певної ролі, що містить набір правил, які визначають як зміст, так і спрямованість, характер ігрових дій.

5. Ділова гра є двоплановою діяльністю: з одного боку, учень виконує реальну діяльність, пов'язану з вирішенням конкретних навчальних завдань, з іншого - ця діяльність має умовний характер, що дозволяє йому бути вільним, розкутим. Саме це і забезпечує емоційну привабливість гри для школярів.

6. Ділова гра формує інтерес та емоційно-ціннісне ставлення учня до навчальної і майбутньої професійної діяльності.

7. Ділова гра стимулює розвиток особистісного потенціалу учня, його самореалізацію і самоутвердження у ситуаціях ігрової взаємодії.

8. Ділова гра виконує діагностичну функцію - дозволяє учню виявити творчі і професійні здібності, усвідомити свої потенційні можливості.

Ділові ігри в умовах швидкого зростання обсягу інформації, необхідності більш якісної обробки та засвоєння є найефективнішим засобом досягнення міцних, глибоких знань, навичок та вмінь. Вони не тільки озброюють студентів результатами наукового пізнання, а й формують самостійність, розвивають та вдосконалюють здібності до творчої діяльності.

Отже, ділова гра інтенсифікує навчання, активізує, спонукає майбутнього викладача оволодівати інноваційними технологіями.

Інтелектуальні ігри змагального характеру у формі конкурсу, учнівського турніру, інтелектуального бою використовуються найчастіше після вивчення змістового модулю на етапі проміжного контролю або після вивчення окремих тем. Такі ігри сприяють розвитку пізнавальної активності, самостійності, комунікативних навичок учнів.



1.2 Використання ігрових методів при вивченні теми «Попит, пропонування, ринкова ціна та гроші у функціонуванні економіки»

Перехід української економіки на ринкові відносини вимагає від майбутніх фахівців глибоких теоретичних знань та певних практичних навичок у вирішенні різних ситуацій. Одне з головних напрямків вдосконалення підготовки майбутніх фахівців є використання в навчальному процесі активних методів навчання, які розвивають творче мислення учнів, активізує їх пізнавальну діяльність, привчають самостійно приймати рішення і т.д.

Серед активних методів навчання все більшого поширення набуває метод ділових ігор.

Ефективність ділової гри в професійному становленні майбутнього фахівця і підвищенні результативності навчання учнів вищої школи багато в чому залежить від методики і технології організації і проведення її. Причому питання методики та технології використання ділових ігор у навчальному процесі вирішується далеко не однозначно. Одні стверджують, що методика її розробки повинна бути єдиною, не залежно від того, чи є гра навчальної, дослідницької, управлінської, імітаційної. Інші вважають, що стандартних методик в організації і проведенні ігор не існує.

У процесі розробки технології методу гри в основному виділяються три етапи:

1. Виділення елементів конструкції ігри, які повинні бути необхідними умовами розгортання ігрового процесу; визначення послідовності розробки цих елементів;

2. Вироблення рекомендацій щодо визначення структурних компонентів гри;

3. Виявлення особливостей діяльності грають і встановлення закономірностей впливу їх на оволодіння навчальним матеріалом, засвоєння знань і вироблення умінь і навичок.

Існує велике різноманіття підходів до визначення структури ділової гри. Це говорить про те, що вона виступає як динамічний процес, творчий характер якого не залишає місця формалізму, диктату в методиці та технології її підготовки та проведення. Методика ділової гри будується на принципах імітаційно-ігрового навчання: активності, цікавості, колективності, моделюванні зворотного зв'язку,, проблематичності, результативності, самостійності, системності, змагальності. Ці принципи підвищують не тільки дидактичну цінність гри, забезпечують можливість реалізації її функцій: навчальної, розвиваючої і виховує, але й сприяє створенню педагогічних умов, позитивно впливають на процес її протікання та результативність в професійному становленні учнів. Особливо при розробці технології ділової гри важливо акцентувати увагу на наступних моментах: мотивація, змістовність, комунікабельність, ініціативність, свідомість, систематичність, наочність, самостійність і активність її учасників. Саме ці принципи допоможуть забезпечити соціально-психологічний клімат на навчальному занятті, позитивну мотивацію і установку на зняття психологічних бар'єрів при засвоєнні учнями навчального матеріалу, відпрацювання їх професійних дій, комунікативної культури, розвиток їх самостійності, ініціативності, творчості. Таким чином, педагогічно доцільні методика і технологія ділових ігор дозволяють імітувати майбутню професійну діяльність, аналізувати ефективність прийнятих рішень, тим самим створюють необхідні умови для професійного зростання майбутніх фахівців.

Основною метою використання ігрового методу є створення мотивації досягнення успіху в навчанні. Гра як важливий засіб пізнання світу повинна найактивніше використовуватись в навчальному процесі. Гра ні в якому разі не терпить примусу і є процесом суто добровільним і перевага ігрових прийомів з іншими формами навчання полягає в тому, що вона досягає своєї мети непомітно для учня, тобто мотивує до навчання непомітно, не потребує ні яких способів насилля над особистістю.

Розглянемо застосування ігрових методів навчання на прикладі теми «Попит, пропонування, ринкова ціна та гроші у функціонуванні економіки». Ця тема включає в себе такі питання (за ред. І.Ф.Радіонової):

1. Що таке ринкове саморегулювання та як розуміти принцип «невидимої руки ринку»

2. Які переваги та недоліки має ринкова конкуренція

3. Що таке попит, пропонування та від чого вони залежать

4. Яка ціна називається рівноважною

5. Яку роль виконують у суспільстві гроші та від чого залежить стійкість національних грошей

Тема досить складна для розуміння учнями, тому вона потребує більш ретельного перегляду матеріалу, а також більше часу на його дослідження.

При вивченні даної теми можуть бути використані: рольові, ділові та гри-змагання.

Метод рольової гри передбачає присутність ролей, тому логічним може бути використання такої гри: клас ділиться на різні підприємства, в кожному підприємстві є адміністративний відділ, відділ виробництва та відділ збуту. Є певна економічна ситуація. Наприклад, на ринку електронних книг спостерігається ситуація «Голосування грошима». Ціна однієї книги складає 1 тис. грн. Є три варіанти виробництва, які відбивають такі собівартості: 700 грн. за книгу, 1000 грн. за книгу і 1200 грн. за книгу. Також є три групи учнів, які формують попит на електронні книги. Перша група має доходи, за яких на книгу можна виділити не більше 800 грн. Друга - не більше 950. Третя - 1000грн. і більше. Завдання: Кожне підприємство повинно відповісти на основні питання ринкової економіки ( Що виробляти? Як виробляти? Для кого виробляти?). Тобто Гра передбачає наявність певної економічної ситуації, а учні, відповідно, до їх ролей, повинні її вирішити. Ця гра відводиться лише на певний структурний підрозділ уроку, тому її застосування є досить логічним.

Досить доречним є застосування гри-змагання «Бінго». Викладач видає листки з таблицею 5х5(Середня клітинка зафарбована) і з 24-ма термінами. Діти повинні в довільному порядку заповнити таблицю числами від 1 до 24. Потім вчитель диктує визначення, а учні закреслюють числа, які відповідають термінам. Виграє той, хто перший закреслить 5 чисел по діагоналі або по горизонталі, або ж 4 числа, враховуючи зафарбовану клітинку. Всі, хто закреслює і вважає, що він вже закінчив гру - говорить «Бінго!». Дуже проста, цікава та швидка гра, яка може бути використана на етапі актуалізації опорних знань учнів.

Одним з видів ігрових методів навчання, які можливо використовувати на уроках економіки є ділова гра.

Ділова гра - це метод імітації ситуацій, що моделюють професійну або іншу діяльність шляхом гри, за заданими правилами.

До ділових ігор не можна відносити всі нові приймання, що з'являються, і методи навчання й будь-яку навчальну гру, як це іноді робиться, як у педагогічній практиці, так і в окремих виступах у пресі. Тому такі форми проведення уроків, як урок-концерт, урок-іспит і урок- змагання, урок- вікторина, імітація пізнавально-розважальних телепередач на уроках, не належать не тільки до ділової гри, але й до технології активного навчання. Ці методи й приймання активізації пізнавальної діяльності учнів, пожвавлення навчального процесу за допомогою всіляких ігрових ситуацій не відповідають тим особливостям і умовам організації, які визначають технологію активного навчання. У вікторині, змаганні учень може брати участь, може й не ухвалювати, але залишиться пасивним учасником- глядачем. Спроби змусити його приведуть до втрати ігрового моменту й позитивної настроєності на діяльність. У технології активного навчання «змушена активність» учасників обумовлена умовами й правилами, при яких учень або бере активну участь, напружено думає, або взагалі вибуває із процесу.

Доцільним буде провести такий метод ділової гри, як «Дебати». Ця гра передбачає три ролі: «Доповідачі», «Опоненти». Таким чином клас буде поділено на дві групи. Вчитель задає декілька питань середнього і високого рівня складності. Першими відповідають доповідачі (порадившись між собою). Вони повинні якомога повніше відповісти на питання. Задача опонентів полягає в тому, щоб знайти недоліки у відповіді, негативні моменти тощо або якщо доповідачі не змогли відповісти на питання - на це питання відповідь дають опоненти. Потім ролі змінюються. Оцінки виставляє вчитель. Перемагає та група, яка набере більше балів.



РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ГРИ-ЗМАГАННЯ «БІНГО» ПРИ ВИВЧЕННІ ТЕМИ «ПОПИТ, ПРОПОНУВАННЯ, РИНКОВА ЦІНА ТА ГРОШІ У ФУНКЦІОНУВАННІ ЕКОНОМІКИ»

2.1 Методичне обґрунтування вибору імітаційно-ігрової форми організації навчання при вивченні питання «Сутність грошей. Їх види»

Потреба суспільства в переході до безперервного багаторівневого утворення визначає необхідність використання у довузівському процесі нових дидактичних технологій. Суть таких технологій полягає в різноманітті методів навчальної роботи, що забезпечують активізацію пізнавальних дій учнів; структуруванні змісту навчальної інформації в імітаційно-ігрової моделі, що дозволяє безпосередньо наблизити його до професійної діяльності, інтегрувати з наукою і професійною сферою, забезпечити професійне зростання кожного майбутнього фахівця [9].

Розглянемо дану проблему на прикладі вивчення питання «Сутність грошей Їх види» теми «Попит, пропонування, ринкова ціна та гроші у функціонування економіки».

Методи навчальної роботи повинні відповідати індивідуальним можливостям і особливостям учнів. Ці методи повинні бути особистісно прийняті. При цьому важливо, щоб навчальна інформація та способи її засвоєння приймалися учнями як усвідомлення необхідності систематичного поповнення і поглиблення знань, умова особистісного розвитку, успішного професійного їх самовдосконалення та самоствердження.

У вирішенні цих завдань великі можливості містять імітаційно-ігрові методи навчальної роботи. Імітація і гра виступають навчальною моделлю професійної діяльності учнів, спрямованої на придбання і закріплення знань, умінь і навичок, оволодіння стратегією і тактикою професійної поведінки та спілкування. У роботах психологів і педагогів (Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін), присвячених використанню гри, ігрова діяльність розглядається як необхідна форма життєдіяльності кожної особистості, пов'язана з періодом формування творчих здібностей. У відповідності з теорією Д.Н.Узнадзе, суть гри, її внутрішню природу складає активність, яка викликається імпульсами біологічних можливостей людини [9].

Імітаційно-ігрові методи дозволяють імітувати в ігровій формі і реалізовувати за допомогою ігрових дій в штучно-створених педагогічних ситуаціях майбутню професіональну діяльність учнів.

Гра і імітація сприяє створенню на навчальних заняттях середовища, яке встановлює позитивне ставлення учнів до навчально-пізнавальної діяльності. Позитивне ставлення до імітаційно-ігрової діяльності сприяє становленню самоповаги, усвідомлення власних цінностей учнями. Активно беручи участь у цьому виді діяльності, учні отримують можливість незалежно від учителя і інших її учасників висловити свою думку, відстояти його, визначити самостійно способи виконання імітаційно-ігрових ролей, намітити шляхи досягнення цілей, вирішення навчальних проблем.

Імітаційно-ігрові методи відносять до методів активного навчання. У процесі цих методів учні не тільки опановують знаннями, уміннями і навичками, а й набувають емоційно-ціннісний, професійний досвід [9].

Імітаційно-ігрова діяльність, яка реалізується через імітацію і гру, дає можливість використовувати здобуті знання, вступати в різні стосунки при пошуку виходу з ситуації, що моделює майбутню професійну діяльність, тим самим збагачує досвід майбутнього фахівця, розвиває його творчі здібності, формує творчу особистість.

Використання імітаційно-ігрових методів можливе в тому випадку, якщо учні мають певну теоретичну і методичну підготовку, досвід ігрової діяльності, володіють способами самостійної роботи, організації і проектування власних дій та інших учасників, методами підбору навчальної інформації, формулюванні навчальних проблем і їх вирішення в навмисно створених ситуаціях.

Отже, використання імітаційно-ігрових методів навчання має дуже важливе значення, в тому числі в економічній освіті. Тому постає питання про можливість використання окремого імітаційно-ігрового методу, а саме гри-змагання «Бінго» при вивченні питання «Сутність грошей. Їх види».

Використання імітаційно-ігрового методу навчання передбачає відведення лише невеликої частину уроку, певний організаційний етап.

Тому, можна навести таку структуру уроку формувань умінь та навичок.

І. Організаційний етап. Будь-який урок починається з організаційного етапу, який включає привітання, перевірку наявності присутніх учнів на уроці, налаштування учнів на роботу на уроці, створення сприятливого психологічної комфортної атмосфери на уроці тощо.

ІІ. Перевірка домашнього завдання, актуалізації та корекція опорних знань (підготовчі вправи). Для відтворення опорних знань використовується бесіда або повторення матеріалу за підручником, для актуалізації практичного досвіду - підготовчі вправи.

ІІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку та мотивація навчальної діяльності учнів. Тема уроку визначається відповідно навчальної програми за календарним планом. В своєму робочому плані-конспекті заняття вчитель визначає триєдину мету (освітню, виховну, розвиваючу), учням вчитель повідомляє тільки освітню. Мотивація навчальної діяльності взагалі здійснюється на протязі всього заняття. На відміну від інших типів уроку, мотивація здійснюється в першу чергу через проблемні ситуації, практичні завдання.

ІV. Вивчення нового матеріалу (ввідні вправи). На даному етапі уроку вчитель повинен добитися засвоєння учнями відповідних понять або правил на основі виконання окремих завдань або дій. Відні вправи виконує вчитель, роз'яснюючи учням як вони повинні виконуватися, пояснює алгоритм (послідовність) виконання. Якщо передбачається розв'язання за певними формулами, чи визначенням коефіцієнту то вчитель роз'яснює дані формули та роз'яснює як розраховується коефіцієнт і т.п..

V. Первинне застосування набутих знань на практиці (пробні вправи). На даному етапі вчитель викликає одного учня до дошки і той, під керівництвом вчителя, коригуванням вчителем дій учня, виконує вправу аналогічну ввідним вправам. Інші учні, слухаючи пояснення послідовності виконання, записують вправи у себе в зошитах. Наступний етап пробних вправ - виконання всіма учнями самостійно завдання за аналогією з ввідними вправами. Після виконання один із учнів пояснює як він виконав завдання, теоретично обґрунтовуючи свої дії. Пробні вправи спрямовані на формування умінь учнів.

VІ. Використання учнями знань в стандартних умовах з метою формування навичок (тренувальні вправи). Тренувальні вправи виконуються за зразком, але від пробних вправ вони відрізняються більшою самостійністю в їх виконанні. В той час, як виконання пробних вправ супроводжується безпосереднім поясненням, завдання за зразком учні виконують самостійно, без попереднього або послідуючого пояснення ними правил і дій виконання. Учням, які швидко справляються з завданнями, дають картки з більш складними чи додатковими завданнями. Тренувальні вправи направлені на виробітку формування навичок.

VІІ. Творче перенесення знань та навичок в нові, змінені умови (творчі вправи). Творчі вправи відрізняються поміж собою дидактичною метою, ступенем самостійності учнів, рівнем творчості. Для рішення творчих завдань у учнів повинні бути міцні знання та навички успішного використання їх на практиці. Важлива дидактична мета творчих завдань - виробітка у учнів швидко, чітко і правильно вирішувати життєві проблеми, використовувати надбані знання та навички. На відміну від тренувальних вправ, для творчих завдань не передбачено готовий матеріал. Його треба знайти, придумати, створити. Завдання можуть мати різний зміст, але об'єднує їх загальна ознака - творче рішення. Під час виконання перших завдань учні тільки переносять знання та навички, якими вони вже володіють, в нові умови без особливих змін. В подальшому виконання творчих вправ вимагає корінних змін знань та навичок в змінених умовах (більш складніші творчі завдання проблемного характеру).

VІІІ. Підведення підсумків уроку та повідомлення домашнього завдання. Наприкінці уроку підводяться його підсумки: вчитель коротко повідомляє, що нового взнали, якими знаннями оволоділи, як працював весь клас, оцінює роботу окремих учнів (виставлення поурочного балу, обов'язково з поясненням оцінки, щоб у учнів не створювалась суб'єктивна думка про отриману оцінку). Що до домашнього завдання необхідно зауважити, що домашнє завдання можна задати як на початку уроку так і всередині або в кінці уроку, в залежності з логікою навчального процесу. Необхідно спокійно, не квапитися пояснити зміст роботи, прийоми і послідовність її виконання та оформлення. В окремих випадках доцільно перевірити, як учні зрозуміли зміст роботи та засоби її виконання.

2.2 Розробка плану конспекту уроку з використанням гри-змагання «Бінго» при вивченні питання «Сутність грошей. Їх види»

Тема: «Сутність грошей. Їх види»

Освітня мета - оволодіти навичками розрахунку грошового обігу в країні, розрахунку грошової маси в країні.

Виховна мета - полягає у розширенні світогляду тих, хто навчається, виховання особистісних якостей, таких, як порядність, доброзичливість, а також ініціативність, самостійність.

Розвиваюча мета - розвиток в учнів логічного та абстрактного мислення, вміння послідовно засвоювати матеріал, вміння аналізувати, робити об'єктивні висновки.

Форма заняття - урок

Тип уроку - урок формування вмінь та навичок

Методи навчання - словесні (пояснення, розповідь), практичні, індуктивні, дедуктивні, репродуктивні, проблемно-пошукові, методи контролю (ущільнене опитування), імітаційно-ігровий метод.

Дидактичне забезпечення:

1. Основы экономики: учеб. для 11 кл. / [под ред. И.Ф. Радионовой]. - К.: Зодиак-Эко,1999.

2. Основи економіки: підручник для 10-11 класів середніх загальноосвітніх закладів /[за ред.. І,Ф, Радіонової]. - Кам'янець-Подільский: Абетка-НОВА, 2004.

3. Аркуші з завданнями для проведення гри-змагання «Бінго»

Структура уроку:

I. Організаційний момент (3 хв.).

II. Перевірка домашнього завдання та актуалізація і корекція опорних знань (7 хв.).

III. Повідомлення теми, мети, завдань уроку та мотивація навчальної діяльності (5 хв.).

IV. Вивчення нового матеріалу (ввідні вправи). (17 хв.).

V. Первинне застосування набутих знань на практиці (пробні вправи). (7 хв.).

VI. Використання учнями знань в стандартних умовах з метою формування навичок (тренувальні вправи). (3 хв.).

VII. Творче перенесення знань та навичок в нові, змінені умови (творчі вправи). (3 хв.).

VІІІ. Підведення підсумків уроку та повідомлення домашнього завдання.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Привітання з учнями, налаштування учнів на роботу, звернення до учнів з метою створення психологічного комфорту на уроці, перевірка присутніх на уроці.

ІІ. Перевірка домашнього завдання та актуалізація і корекція опорних знань.

Для перевірки та актуалізації опорних знань проводиться гра-змагання «Бінго». Викладач видає листки з таблицею 5х5(Середня клітинка зафарбована) і з 24-ма термінами [Додаток А]. Діти повинні в довільному порядку заповнити таблицю числами від 1 до 24. Потім вчитель диктує визначення, а учні закреслюють числа, які відповідають термінам. Виграє той, хто перший закреслить 5 чисел по діагоналі або по горизонталі, або ж 4 числа, враховуючи зафарбовану клітинку. Всі, хто закреслює і вважає, що він вже закінчив гру - говорить «Бінго!».

Питання для гри «Бінго»:

3. Функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

7. Сучасні форми грошей, до яких належать чеки, векселі, банківські картки.

23. Гроші, використання яких передбачає електронні технології.

6. Тип грошей або валюти, цінність яких походить не від власної вартості або гарантії обміну на золото або іншу валюту, а від державного наказу використання їх в якості засобу платежу.

9. Гроші міжнародних організацій, що призначені для здійснення розрахунків між країнами.

11. Письмове зобов'язання боржника сплатити певну суму грошей у визначений термін.

18. Концепція, згідно якої гроші виникли як наслідок певної раціональної угоди між людьми через необхідність виділення спеціального інструменту для обслуговування сфери товарного обігу.

16. Грошовий агрегат, який включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями, поточні рахунки, короткострокові рахунки та цінні папери банків

8. Своєрідний засіб відображення і контролю за станом і рухом коштів.

2. Функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни.

1. Особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів.

5. Функція, що пов'язана із здатністю грошей бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства.

13. Гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. До них відносяться паперові, кредитні гроші та білонна монета.

17. Грошовий агрегат, який включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями, поточні рахунки та короткострокові рахунки

4. Функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.

12. Гроші, номінальна вартість яких відповідає вартості благородного металу, що міститься в них.

10. Письмове розпорядження власника банківського рахунка перерахувати певну суму пред'явникові даного документа або видати йому готівку

14. Виготовлення з метою збуту, а також збут підроблених державних казначейських білетів, білетів Національного банку України, металевої монети, державних цінних паперів (акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери, казначейські зобов'язання) або іноземної валюти.

22. Банківський білет, кредитний знак грошей, безтермінове грошове зобов'язання емісійного банку, виготовлене з паперу або пластика, зазвичай прямокутної форми.

15. Гроші, якими користувалися в період переходу від повноцінних до неповноцінних грошей.

24. Розрахунковий засіб, який найчастіше видають банки своїм клієнтам.

19. Концепція, згідно якої гроші виділяють із загальної товарної маси, оскільки вони найпридатніші для виконання функціональної ролі грошового товару.

21. Грошовий агрегат, який включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями

20. Грошовий агрегат, який включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями та поточні рахунки

III. Повідомлення теми, мети, завдань уроку та мотивація навчальної діяльності.

Тема: «Сутність грошей. Їх види». Мета - оволодіти навичками розрахунку грошового обігу в країні, розрахунку грошової маси в країні.

Мотивація навчальної діяльності учнів. В сучасних ринкових умовах дуже важливим є швидке реагування на певні економічні процеси, явища і системи. Грошовий обіг не є виключенням. Людина повинна розуміти, що таке грошові агрегати, яка їхня частка у загальному обсягу грошової маси а також швидкість обороту грошової маси в країні.

IV. Вивчення нового матеріалу (ввідні вправи)

Для економіки будь-якої країни вкрай важливою є проблема стійкості національних грошей. Кожна країна заінтересована в належному ставленні до власних грошей як з боку громадян, так і з боку іноземців.

Для забезпечення стійкості грошей необхідно правильно визначити попит на гроші (M) з огляду на виконувані ними функціями та оцінити явну кількість грошей в обігу, або їх пропонування.

Контроль за масою грошей в обігу, забезпечення стійкості національних грошей - основне завдання центрального банку країни.

Попит на гроші визначається такими основними чинниками:

- Загальним обсягом створеного в економіці протягом року продукту національного виробництва (Q)

- Середнім рівнем цін, за яких ці продукти та послуги реалізуються (p)

- Швидкістю руху грошей, або кількістю оборотів, здійснюваних у середньому однією грошовою одиницею протягом року (V).

Для розрахунку кількості грошей потрібних для забезпечення нормального обігу використовують формулу Фішера:

MV=PQ

Пропонування грошей оцінюється показниками, що називаються грошовими агрегатами:

М0 - готівка, або паперові гроші та монети, що обслуговують обіг, поточні - рахунки в банках, гроші з яких можуть бути одержані (перераховані) у будь-який час.

М1 = М0 + поточні рахунки

М2 = М1 + короткострокові рахунки (рахунки, гроші з яких можна одержати і використати тільки через певний, хоч і короткий, строк).

М3 = М2 + цінні папери банків (боргові зобов'язання банків, що використовуються в обігу в розрахунках)

Якщо пропонування грошей перевищує попит на них, то гроші знецінюються та втрачають свою стійкість. У разі втрати стійкості починається «втеча від грошей», коли економічні суб'єкти прагнуть якнайшвидше обміняти їх на майно, товари, гроші інших країн. Виявом втрати стійкості грошей є падіння курсу національної валюти стосовно до інших валют, тобто девальвація національної валюти.

Розглянемо приклад. Розрахуйте кількість грошей ( грошову масу), яка необхідна для забезпечення нормального обігу. Відомо, що середній рівень цін складає 5 у.о., обсяги виробництва склали 200 шт., а швидкість руху грошей дорівнює 10.

Розв'язання.

Дана задача вирішується за допомогою формули Фішера

MV=PQ

Звідси: M=PQ/V, маємо:

M = 5·200/10 = 100.

Другим прикладом буде знаходження явної кількості грошей в обігу, тобто пропонування грошей. Відомо, що:

М0 = 100 у.о.

М1 = 120%·М0

М2= 110%·М1

М3=105%·М2

Розв'язання:

М3 = 1.05·(1.1·(1.2·М0)) = 1.05·(1.1·(1.2·100)) = 138,6 у.о.

V. Первинне застосування набутих знань на практиці

Спочатку вчитель викликає до дошки учня до дошки і той, під керівництвом вчителя, коригуванням вчителем дій учня, виконує вправу аналогічну ввідним вправам. Інші учні, слухаючи пояснення послідовності виконання, записують вправи у себе в зошитах. Наступний етап пробних вправ - виконання всіма учнями самостійно завдання за аналогією з ввідними вправами:

Клас ділиться на 3 групи. Вчитель видає кожній групі по одній задачі для самостійного вирішення.

Задача №1

Необхідно розрахувати швидкість обігу грошей в країні Грошіленд. При цьому відомо, що грошова масу, яка необхідна для забезпечення нормального обігу встановилася на рівні 25000 у.о. Відомо, що середній рівень цін складає 10 у.о., обсяги виробництва склали 5000 шт.

Задача №2

Необхідно розрахувати середній рівень цін в країні Грошіленд. При цьому відомо, що грошова масу, яка необхідна для забезпечення нормального обігу встановилася на рівні 720 у.о. Відомо, що швидкість обігу грошей в країні складає 30, обсяги виробництва склали 9000 шт.

Задача №3

Необхідно розрахувати обсяги виробництва в країні Грошіленд. При цьому відомо, що грошова масу, яка необхідна для забезпечення нормального обігу встановилася на рівні 4500 у.о. Відомо, що швидкість обігу грошей в країні складає 0,8, а середній рівень цін встановився на рівні 6 грн.

Після самостійного виконання задач проводиться аналіз, вчитель пояснює помилки учнів, на що необхідно звернути увагу тощо.

VI. Використання учнями знань в стандартних умовах з метою формування навичок.

Тренувальні вправи відрізняються від пробних вправ більшою самостійністю. Саме тому вчителем може бути запропоновано вирішення наступних задач.

Задача №4.

Є дві країни: А і Б. Відомо, що середній рівень цін в країні А = 6 у.о., грошова маса, яка необхідна для забезпечення нормального обігу = 1400 у.о., а швидкість обігу грошей дорівнює трьом. В свою чергу обсяг виробництва країни Б = 150% обсягу виробництва країни А, швидкість обігу грошей = 1% обсягу виробництва країни А, а середній рівень цін = 10 у.о. Необхідно визначити обсяг грошової маси, необхідної для забезпечення нормального обігу в країні Б.

VII. Творче перенесення знань та навичок в нові, змінені умови (творчі вправи).

Задача №5

Визначити явну кількість грошей в обігу(пропонування грошей) в країні Х, якщо відомі такі дані: маса готівки, яка перебуває на руках у фізичних осіб = 200 млн. у.о., готівка в касах юридичних осіб = 150 млн. у.о., кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках = 58 млн. у.о., кошти на вкладах за трастовими операціями банків = 37,5 млн. у.о., вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків 89 млн. у.о.

VІІІ. Підведення підсумків уроку та повідомлення домашнього завдання.

Вчитель підводить підсумки уроку, виставляє поурочні оцінки, оцінки за гру-змагання «Бінго» і обов'язково коментує оцінки., відзначає найбільш активних учнів на даному уроці. Домашнє завдання: виписати основні формули в економічний словник.

гроші економіка гра змагання



ВИСНОВКИ

При написанні курсової роботи було досліджено стан та проблеми в науковій літературі. Однією з найважливіших проблем сучасної педагогічної науки є пошуки ефективних шляхів і засобів розвитку особистості школяра. Нинішньому навчально-виховному процесу властиве переважання вербальних методів спілкування, недооцінка значення комунікативної взаємодії, відсутність цікавих форм організації навчальної діяльності тощо. Вирішенню цієї проблеми сприяє впровадження у педагогічну практику ігрових методів, які покликані активізувати діяльність учнів.

Ігрове навчання - це система взаємопов'язаних елементів, які являють собою комплекс виборчого залучення складових, де взаємодіяльність і взаємовідношення набувають характер взаємного сприяння компонентів, направлених на досягнення запланованого дидактичного результату [10].

Імітаційно-ігрові методи відносять до методів активного навчання. У процесі цих методів учні не тільки опановують знаннями, уміннями і навичками, а й набувають емоційно-ціннісний, професійний досвід.

До ігрових методів навчання відносяться: ділові ігри, дидактичні ігри, ігри-змагання. Модифікаціями ділової гри можна вважати бліц-гру, гру-вправу, рольову, операційну, імітаційну ігри тощо.

Дидактична гра, як метод навчання, має власне визначення. У словникових джерелах поняття «дидактична гра» розглядається як різновид спеціально створених дорослими чи успадкованих від попередніх поколінь ігор, що використовуються в навчальному процесі під безпосереднім керівництвом педагога.

Ділова гра сьогодні - це імітація професійної діяльності. Характерні ознаки ділових ігор наступні: наявність проблеми, мети, завдань; скорочення масштабу часу; розподіл та розігрування ролей тощо

Інтелектуальні ігри змагального характеру у формі конкурсу, учнівського турніру, інтелектуального бою використовуються найчастіше після вивчення змістового модулю на етапі проміжного контролю або після вивчення окремих тем. Такі ігри сприяють розвитку пізнавальної активності, самостійності, комунікативних навичок учнів.

В курсовій роботі проаналізовано можливості використання ігрових методів навчання при вивченні теми «Попит, пропонування, ринкова ціна та гроші у функціонуванні економіки», обґрунтовано вибір форми організації навчання при вивченні питання «Сутність грошей. Їх види», розроблено і запропоновано план-конспект уроку з використанням ігрового методу навчання, а саме гри-змагання «Бінго» для вивчення даного питання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аксьонова О.В. Методика викладання економічних дисциплін - К.: КНЕУ, 2006. - 320 с.

2. Бабанський Ю.К. Педагогіка: навчальний посібник для студентів пед. інститутів - М.: Освіта, 1988.

3. Бабанський Ю.К. Выбор методов обучения в средней школе. - М.,1981.

4. Балягін І.А. Методика викладання економіки/ Балягін І.А. , Богорад М.А., Ковальчук Г.О. - К.: КНЕУ, 2006

5. Борзова Л. П. Игры на уроке истории : метод. пособ. для учителя / Л. П. Борзова. - М. : Владос-Пресс, 2001. - 160 с.

6. Економіка (рівень стандарту, академічний рівень. 11 клас. /За ред. І.Ф. Радіонової. - К.: Видавництво аксіома, 2011. - 671 с.

7. Кларин М. В. Игра в учебном процессе / М. В. Кларин // Советская педагогика. -1985. - № 6. - С. 57-61.

8. Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній освіті: Навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 2005

9. Кондрашова Л.В., Імітаційно-ігрове навчання у вищій школі: Навч. Посібник/ Кондрашова Л.В., Вієвська М.Г., Савченко Л.А. - Кривий ріг, 2001

10. Мороз М.Л., Ігрове навчання в системі освіти: Навч. Посібник/ М.Л. Мороз, Т. П. Шпак. - К.: Омега, 1999

11. Моя економіка: Підруч. Для уч. 8-9-х, 10-х кл. / Кириленко Л.М., Крупська Л.П., Пархоменко І.М., Тимчанко І.Є. - К. : «А.П.Н.», 2004. - 320 с.

12. Носаченко І.М. Ігрові методи навчання в економіці: Навч.-методичний посібник. - К.: МАУП, 1995

13. Основи економіки: підручник для 10-11 класів середніх загальноосвітніх закладів /[за ред.. І,Ф, Радіонової]. - Кам'янець-Подільский: Абетка-НОВА, 2004.

14. Основы экономики: учеб. для 11 кл. / [под ред. И.Ф. Радионовой]. - К.: Зодиак-Эко,1999.

15. Павленко О. О. Робоча програма з курсу «Основи економічних знань» для факультативних занять загальноосвітньої школи. - Кривий Ріг: КЕІ ДВЗН «КНЕУ ім.. Вадима Гетьмана», 1999

16. Павленко О.О. Методи активізації пізнавальної діяльності студентів // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Зб. наук. пр. - К.: НПУ, 2000. - Вип.4. - С. 167-174.

17. Рудик П. А. Игры детей и их педагогическое значение / П. А. Рудик. - Москва -Ленинград : Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1948. - 64 с.

18. Смолкин А.М. Методы активного обучения - М.: Высшая школа, 1991. 176 с.

19. Хруцький Є.А. Організація проведення ділових ігор. - К.: Вища школа,1991

20. Шмаков С. А. Игры учащихся - феномен культуры / С. А. Шмаков. - М. Новая шк., 1994. - 240 с.

Додаток А

Таблиця А.1. Гра-змагання «Бінго»

		БІНГО!

1. Гроші

2. Міра вартості

3. Засіб обігу

4. Засіб платежу

5. Засіб нагромадження

6. Паперові гроші

7. Замінники грошей

8. Банківські рахунки

9. Міжнародні гроші

10. Чек

11. Вексель

12. Повноцінні гроші

13. Неповноцінні гроші

14. Фальшивомонетництво

15. Змішані форми грошей

16. Грошовий агрегат М3

17. Грошовий агрегат М2

18. Раціоналістична концепція

19. Еволюційна концепція

20. Грошовий агрегат М1

21. Грошовий агрегат М0

22. Банкнота

23. Електронні гроші

24. Банківська пластикова картка

Размещено на Allbest.ru