Ефективність дидактичних ігор у розвитку інтелектуальних здібностей дошкільнят

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Введення

Глава 1. Теоретичний аналіз питання розвитку інтелекту дошкільнят у роботах вітчизняних і зарубіжних психологів

1.1 Розвиток інтелектуальних здібностей в дошкільному віці

1.2 Використання дидактичних ігор як засобу розвитку інтелекту дошкільнят

1.3 Класифікація ігор та їх вплив на розвиток психічних процесів дошкільнят

Висновки 1

Глава 2. Експериментальне дослідження розвитку інтелектуальних здібностей дошкільнят

2.1 Методика проведення констатуючого експерименту

2.2 Методика проведення формуючого експерименту

2.3 Контрольний експеримент, зіставлення результатів контрольної та експериментальної групи

Висновки 2

Висновок

Список використаної літератури

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

інтелектуальний дошкільний дидактичний гра

Введення

Особистісні якості дитини формуються в активній діяльності, і перш за все в тій, яка на кожному віковому етапі є провідною, визначає його інтереси, ставлення до дійсності, особливості взаємин з оточуючими людьми. У дошкільному віці такий провідною діяльністю є гра. М.К. Крупська писала: "Гра для дошкільників - спосіб пізнання навколишнього. Граючи, він вивчає кольори, форму, властивості матеріалу, просторові відносини .... Вивчає рослини, тварин" / 1 /.

У грі формуються або перебудовуються і приватні психічні процеси. Значно підвищується в умовах ігрової діяльності, гострота зору (дослідження Т. В. Ендовицкий) / 2 /. У грі дитина раніше і легше утримує свідому мету запам'ятовувати і, наприклад, запам'ятовує більшу кількість слів, ніж в лабораторних умовах.

У грі складаються сприятливі умови для розвитку інтелекту дитини, для переходу від наочно-дієвого мислення до образного і до елементів словесно-логічного мислення. Саме в грі розвивається здатність дитини створювати узагальнені типові образи, подумки перетворювати їх.

Чому гра настільки сприятливо впливає на розвиток психічних процесів дитини, засвоєння ним знань, умінь? У психології встановлено, що внутрішні, розумові дії формуються на основі зовнішніх, матеріальних дій шляхом їх поетапного зміни і "обертання" в психіку. Ці закономірності проявляються не тільки в шкільному навчанні, але і в ігровій діяльності. Але в грі поетапна відпрацювання розумових дій відбувається стихійно і неорганізовано: одні етапи опускаються, інші поєднуються між собою, так що ефективність формування розумових дій виявляється різною. Однак при відповідних методах педагогічного керівництва грою ця ефективність може бути підвищена.

Отже, важлива роль гри у розвитку психічних процесів дитини пояснюється тим, що вона озброює дитини доступними для нього способами активного впливу, моделювання за допомогою зовнішніх, предметних дій такого змісту, яке за інших умов було б недосяжним і не могло би бути по-справжньому освоєно .

Мета: Показати ефективність дидактичних ігор у розвитку інтелектуальних здібностей дошкільнят.

Завдання:

1. Проаналізувати психолого-педагогічну літературу з проблеми розвитку інтелекту дошкільнят.

2. Розкрити значення дидактичних ігор у розвитку психічних процесів дошкільнят.

3. Провести діагностику інтелекту дошкільнят.

4. Оцінити ефективність використання дидактичних ігор у розвитку інтелектуальних здібностей дошкільнят.

Об'єкт: діти дошкільного віку, підготовчої до школи групи, ясла-садок "Ракета".

Предмет: інтелектуальні здібності дошкільнят.

Гіпотеза: Якщо цілеспрямовано і систематично використовувати дидактичні ігри, то можна підвищити рівень інтелектуальних здібностей дошкільнят.

Методологічною основою дослідження є теорія пізнання, психолого-педагогічна теорія активної діяльності людини у формуванні та розвитку його особистості.

Методи дослідження: Для вирішення поставлених у дослідженні завдань використовувалася сукупність методів. Загальнонаукові методи: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. Емпіричні методи: спостереження, тестування, методи кількісної та якісної обробки результатів дослідження.

Структура дипломної роботи:

Дипломна робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

У вступі подано обгрунтування актуальності теми "Розвиток інтелектуальних здібностей дошкільників за допомогою дидактичних ігор". Виділено предмет, об'єкт, мета і завдання дослідження, сформульовано гіпотезу дослідження, визначено методологічна основа та методи дослідження.

У розділі 1 "Теоретичний аналіз питання розвитку інтелекту дошкільнят у роботах вітчизняних і зарубіжних психологів" розглядаються особливості розвитку інтелектуальних здібностей дошкільників, використання дидактичних ігор для розвитку інтелекту дошкільнят, класифікація ігор та їх вплив на розвиток психічних процесів дошкільнят.

У розділі 2 "Експериментальне дослідження розвитку інтелектуальних здібностей дошкільнят" проводиться оцінка інтелектуальних здібностей дошкільників, ефективності прийомів і методів з розвитку інтелекту дошкільнят, рекомендації для + вихователів.

У висновку викладені висновки та рекомендації за підсумками дипломного дослідження.

Глава 1. Теоретичний аналіз питання розвитку інтелекту дошкільнят у роботах вітчизняних і зарубіжних психологів

1.1 Розвиток інтелектуальних здібностей в дошкільному віці

Довгий час про рівень розумового розвитку дитини судили за кількістю виявлених у нього знань, за об'ємом його "розумового інвентарю", який виявляється у словниковому запасі. Ще й тепер деякі батьки (а часом і педагоги) думають, що чим більше слів знає дитина, тим він більше розвинений. Це не зовсім так. Зараз діти буквально купаються в потоках інформації, вбирають, як губка, нові слова і вирази. Словник їх різко збільшується, але це не означає, що такими ж темпами розвивається і мислення. Тут немає прямої залежності.

У дослідженнях виявлено, що до старшого дошкільного віку діти, користуючись засвоєної системою суспільно вироблених сенсорних еталонів, опановує деякими раціональними способами обстеження зовнішніх властивостей предметів. Застосування їх дає можливість дитині диференційовано сприймати, аналізувати складні предмети. Дошкільнятам є розуміння загальних зв'язків, принципів і закономірностей, що лежать в основі наукового знання. Так, наприклад, в 6-7 років дитина здатна засвоїти не тільки окремі факти про природу, але й знання про взаємодію організму із середовищем, про залежність між формою предмета і його функцією, потребою і поведінкою. Однак досить високого рівня пізнавальної діяльності дошкільнята досягають тільки, якщо навчання в цей період направлено на активний розвиток розумових процесів і є розвиваючим, орієнтованим на "зону найближчого розвитку" (Л. С. Вигодський) / 3 /.

Шестирічна дитина може багато чого. Але не слід і переоцінювати його розумові можливості. Логічна форма мислення хоча і доступна, але ще не типова, не характерна для нього. Тип його мислення специфічний. Вищі форми наочно-образного мислення є підсумком інтелектуального розвитку дошкільника. Спираючись на них, дитина отримує можливість виокремити найбільш суттєві властивості, відносини між предметами навколишньої дійсності. При цьому дошкільнята без особливих зусиль не тільки розуміють схематичні зображення, а й успішно користуються ними (наприклад, планом кімнати для знаходження захованого в ній предмета-"секрету", схемою типу географічної карти для вибору вірної дороги, графічними моделями при конструктивної роботи і т. п.). Однак, навіть набуваючи рис узагальненості, що спираються на реальні дії з предметами і їх "заступниками" / 4 /. Педагогам слід брати до уваги положення вітчизняних психологів про провідну роль практичної діяльності в розвитку дітей, про важливу роль наочно-дієвого і наочно-образного мислення - специфічно дошкільних форм мислення. Дослідження, проведені в останні роки, переконують, що дані форми мислення таять у собі не менш потужні резерви, ніж логічне мислення. Важливо підкреслити, що вони виконують свої специфічні функції в загальному процесі розумового розвитку дітей не тільки дошкільної, але і шкільного віку. У дошкільні роки дитина має бути підготовлений до провідної молодшому шкільному віці діяльності - навчальної. Важливе значення при цьому буде мати формування у дитини відповідних умінь. Володіння цими вміннями, як показало дослідження А.П. Усовой, забезпечує дитині "високий рівень навченості" / 5 /. Характерною його особливістю є вміння виділити навчальну задачу і перетворити її в самостійну мету діяльності. Така операція вимагає від дитини здатності дивуватися і шукати причини помічену ним зміни, новизни. Тут педагог може спертися на гостру допитливість підростаючого людини, на його невичерпну потреба в нових враженнях. "Поет, - писав Я. Корчак, - це така людина, яка сильно радіє і сильно горює, легко почуває, хвилюється і співчуває. І діти такі. А філософ - це така людина, яка глибоко вдумується і обов'язково бажає знати, як все є насправді. І знову діти такі .... " / 6 /. Однак є й діти інтелектуально пасивні. Це приводить їх в підсумку до числа відстаючих, слабоуспевающих учнів. Причини такого роду пасивності часто лежать в обмеженості інтелектуальних вражень, інтересів дитини. Разом з тим, будучи не в змозі впоратися з найпростішим навчальним завданням, вони швидко виконують його, якщо воно переводиться в практичну площину або гру.

У дошкільника провідну роль у його інтелектуального життя грає роль практичної взаємодії з предметами. Цей досвід доповнюється зоровими уявленнями, направляючи немов - мовленнєвий розвиток. Проте розвиток інтелекту здійснюється в міру оволодіння всіма трьома формами подання інформації: у вигляді дій, наочних образів і мовних знаків. Тобто подача інформації повинна здійснюватися різними способами (візуально-просторовими, чуттєво-сенсорними, словесно-символічними). Перевага одного із способів подачі інформації веде до формування поверхневого уявлення про світ. Розвиток інтелекту передбачає розвиток спроможності здійснювати перекази з одного "мови" представлення інформації на інший і назад. Для формування об'єктної картини світу, для розвитку інтелекту дитини з урахуванням її індивідуальних особливостей сприйняття необхідно познайомити дошкільника з різними способами відображення дійсності. Дитина знає значення речей, жестів, слів, подій тощо Але ці значення не розрізнені, а об'єднані в певні структури.

Індивідуальна система значень характеризує змістовний лад інтелекту окремого суб'єкта. Для його розвитку необхідне розширення кругозору дитини, вивчення закономірностей і зв'язків у навколишньому світі. Інтелектуальний розвиток дитини визначається комплексом пізнавальних процесів: уваги, сприйняття, мислення, пам'яті, уяви / 7 /.

Відомий психолог Н.Ф. Добринін писав, що, коли дитина керується швидко проходять інтересами, коли його уваги в залежності від почуття задоволення або незадоволення зосереджується то на тому, то на іншому предметі, коли це супроводжується тим, що ми називаємо інтересом, і носить характер гри, ми тоді говоримо про мимовільному уваги. Таке неволевой увагу, що виникає без свідомо поставленої мети, переважає у шестирічної дитини. Однак до кінця дошкільного періоду з'являються зачатки довільного, активної уваги, пов'язаного з свідомо поставленою метою, з вольовим зусиллям. Його виникнення - важливе новоутворення у психіці дитини. Довільна увага не з'являється само собою з мимовільного, але лише в ході взаємодії дитини з дорослим. Перший, хто звернув увагу на це, був радянський психолог Л.С. Вигодський. Кожна людина в процесі свого розвитку за допомогою спілкування з іншими людьми опановує історично склалися способами організації своєї власної уваги. Перші етапи такого оволодіння припадають якраз на 6-7 років. Основні види уваги - мимовільна й довільна - тісно взаємопов'язані і часом переходять один в іншій. Увага дитини 6-7 років характеризується непроизвольностью, він ще не може керувати своєю увагою і часто опиняється під владою зовнішніх вражень. Проявляється це у швидкій отвлекаемости, неможливості зосередитися на чомусь одному, в частій зміні діяльності. Керівництво педагога повинно бути спрямоване на поступове формування довільної уваги, яке дуже тісно пов'язане з розвитком відповідальності. Це передбачає ретельне виконання будь-якого завдання - як цікавого, так і не дуже цікавого.

Найважливішими характеристиками уваги є стійкість уваги, як здатність до більш тривалого збереження концентрації, переключення уваги, як здатність швидко орієнтуватися в ситуації і переходити від однієї діяльності до іншої, і розподіл уваги - можливість зосередження одночасно на двох і більшому числі різних об'єктів. Виразно позначається на розвитку уваги роль емоційних чинників (інтересу), розумових і вольових процесів. Всі властивості уваги добре розвиваються в результаті вправ.

Сприйняття в дитини розвинене буквально з перших місяців життя. До 6-7 років дитина зазвичай добре розрізняє кольори і форму предметів (він називає різні геометричні фігури). Дитина добре орієнтується в просторі і правильно використовує різноманіття позначення просторових відносин. Більше важким для дитини є сприйняття часу - орієнтування в часі доби, в оцінці різних проміжків часу. Дитині ще важко уявити собі тривалість якого-небудь справи.

Мислення дитини пов'язане з його знанням. І до 6 років його розумовий кругозір вже досить великий. У дослідженнях, проведених М.М. Поддьякова і його співробітниками, виявлені цікаві дані щодо знань, які формуються у дітей в дошкільному віці / 8 /. Тут виявляються дві суперечливі тенденції. Перша - в процесі розумової діяльності відбувається розширення обсягу та поглиблення чітких, ясних знань про навколишній світ. Ці стабільні знання становлять ядро пізнавальної сфери дитини. Друга - у процесі розумової діяльності виникає і росте коло невизначених, не зовсім ясних знань, що виступають у формі здогадок, припущень, питань. Ці розвиваються знання є потужним стимулятором розумової активності дітей. У ході взаємодії цих тенденцій невизначеність знань зменшується - вони уточнюються, прояснюються і переходять у певні знання. Протягом дошкільного віку отримують розвиток і форми розумової діяльності: поняття, судження, умовивід. Розвитку мислення шестирічної дитини можуть сприяти всі доступні йому види діяльності. При цьому необхідно організувати умови, що сприяють поглибленому пізнання того чи іншого об'єкта. У дослідженнях НДІ дошкільного виховання були здійснені спроби формування у дитини початкових форм так званих методологічних знань, в яких одночасно відображені і найбільш суттєві відносини предметів, пізнаваних дитиною, і організація його пізнавального досвіду, упорядкування знову засвоюваних знань. Ці методологічні знання відображали в найбільш простій формі взаємозв'язок предметів і явищ, їх рух, зміна і розвиток, можливість їх якісного перетворення. Так, наприклад, у дітей формували знання про те, що предмети і явища слід розглядати не самі по собі, а у зв'язках з іншими предметами. Що характерно для такого пізнання дитиною того чи іншого предмета? Воно передбачає вихід за рамки цього предмета і розгляд його в більш загальній сукупності предметів і явищ. При цьому дитина незмінно стикається з іншими маловідомими йому предметами, знання про які виступають для нього спочатку як невизначені, неясні. Таким чином, поглиблюється процес пізнання предметів і явищ неминуче веде до виникнення та зростання невизначених, невиразних знань. Нагадаємо, що ці знання, що існують у формі здогадок, припущень, є важливим стимулом розумової активності дитини. Різноманітні ігри, конструювання, ліплення, малювання, читання розвивають у дитини такі розумові операції, як узагальнення, порівняння, абстрагування, встановлення причинно-наслідкових зв'язків. Заняття з дитиною можуть поліпшити показники мислення в 3-4 рази / 9 /.

У дитини 6-7 років пам'ять є мимовільної, заснованої на емоціях, інтересі. Тобто дитина легко запам'ятовує те, що його зацікавило. Але механізми пам'яті шестирічки не вичерпуються мимовільним запам'ятовуванням. До цього етапу життя в психіці з'являється важливе новоутворення - діти опановують власне мнемічної діяльністю, в них виникає довільна пам'ять. Шести-семирічний вік дуже важливий для розвитку багатьох руховий здібностей. Рухова пам'ять дітей цього віку дозволяє їм не тільки освоїти досить складні рухи, але й виконувати їх швидко і точно, з меншою напругою, ніж колись, гнучко змінювати освоєні руху. Високій розвитку досягає у шестирічної дитини емоційна пам'ять. Але дитина запам'ятовує не взагалі почуття, а почуття до конкретної людини, предмету, тобто його емоційна пам'ять невіддільна від образної, наочної. Цей вид пам'яті дуже розвинений у шестирічних дітей і становить його основу. Її розвиток проявляється не тільки в значному розширенні і поглибленні кола уявлень, а й у переході від одиничних і конкретних образів до узагальненим уявленням. Коли мова йде про пам'ять шестирічних дітей та її формуванні, то не можна упускати з уваги її особливості, пов'язані зі статтю дитини. Дослідження останніх років свідчать про те, що у хлопчиків і дівчаток швидкість дозрівання різних утворень мозку не збігається, різний і темп розвитку лівого і правого півкуль, які істотно відрізняються за своїми функціями. Встановлено, зокрема, що у дівчаток значно швидше здійснюється розвиток функцій лівої півкулі, ніж у хлопчиків. Зате в останніх, навпаки, саме права півкуля головного мозку є більш дієвим з зв'язку з більш раннім дозріванням його функцій. Яке відношення це має до пам'яті дітей? В даний час ученими виявлено, що ліва півкуля більшою мірою, ніж праве, відповідально за усвідомлювані довільні акти, словесно-логічну пам'ять, раціональне мислення, позитивні емоції; правому ж півкулі належить лідируюча роль у реалізації мимовільних, інтуїтивних реакцій, ірраціональної розумової діяльності, образної пам'яті, негативних емоцій. Не слід у процесі роботи з шестирічками ігнорувати відомостей про "розподілі" ролей між півкулями. Слід розвивати всі види пам'яті, прагнути до навчання запам'ятовування з опорою на розумову діяльність, на розуміння. Освіта понять, на думку вчених, відіграє ключову роль у процесі інтелектуального розвитку, а також передбачає включення чуттєво-сенсорних вражень, образних уявлень, словесно-мовних (знакових) визначень. Найбільш активне формування понять відбувається в підлітковому віці, але початок цього процесу можна побачити вже в ранньому дитинстві. Наприклад, оволодіння мовою, здатністю до спілкування. Крім того, зображення предметів, явищ повсякденного життя, також свідчить про розвиток понятійного мислення. Знайомлячись зі світом, дитина активно засвоює ознаки об'єктів, їх властивості, зв'язки з іншими об'єктами, узагальнює отримані знання.

Уява дитини, виникнувши на кордоні раннього і дошкільного віку, зазнає серйозні зміни в дошкільному віці. Поряд з подальшим розвитком мимовільної уяви з'являється якісно новий тип уяви - довільна уява. Його поява і подальший розвиток у дошкільному віці психологи пов'язують з виникненням нових, більш складних видів діяльності, зі зміною змісту і форм спілкування дитини з оточуючими, в першу чергу з дорослими. Важливу роль у розвитку уяви дитини відіграє зовнішня опора. Якщо на перших етапах, в період свого зародження уяву дошкільника практично невіддільне від реальних дій з ігровим матеріалом і визначається характером іграшок, атрибутами ролі, подібністю предметів-замінників з замінними предметами, то у дітей 6-7 років вже немає такої тісної залежності ігри від ігрового матеріалу і уява вже може знаходити опору в таких предметах, які не схожі на заміщують. Образам уяви в цьому віці властиві особлива яскравість, наочність, рухливість і мінливість. Уява шестирічної дитини часто носить відтворює (репродуктивний) характер. Воно допомагає уявити те, про що говорить педагог, що написано в книзі, чого ще не було у безпосередньому досвіді, пам'яті дитини (події історії і майбутнє, далекі країни, дивовижні, рідкісні тварини, рослини тощо). Але уява дитини цим не обмежується. У процесі створення образів шестирічна дитина користується як комбінуванням рані отриманих подань, так і їх перетворенням, яке здійснюється шляхом аналізу і синтезу наявних уявлень. До числа найбільш доступних для дитини прийомів перетворення дійсності відноситься зміна величин предметів, що доходить до крайнощів. Взагалі перебільшення (гіпербола) широко використовується дітьми для створення різких протилежностей, легко доступних не розвинене ще розумінню (люди - або зразки чесноти і краси, або чудовиська і лиходії і т.п.). Дитина створює і нові образи, приписуючи предметів невластиві їм якості (часто антропометричні), наділяючи їх здатністю до перетворення в інший предмет, в інший стан і т.п.

Мова найтіснішим чином пов'язана з мисленням ребенка.6 років - період надзвичайно інтенсивного її розвитку. Нагадаємо, що в дошкільному віці провідною діяльністю є гра. У процесі розігрування ситуацій і ролей володіння функціями і формами мови стає для нього дуже важливим. При цьому фізична сторона мовленнєвої діяльності відходить на задній план, заслоняється завданням засвоєння різноманітних функцій мови і форм їх вираження. Акцент переміщується на семантичну (смислове) сторону мови. Значне розширення кола спілкування дитини до 6 років веде до розвитку його вільної мови. До моменту вступу до школи він практично оволодіває всіма сторонами рідної мови: словником, звуковим складом, граматичним ладом. Оволодіння поняттями та їх значеннями дозволяє шестирічній дитині застосовувати узагальнення в мові і розвиває його мислення.

На сьогоднішній день інтелектуальні здібності як зовнішні прояви інтелекту класифікуються різними авторами по-різному. Один з підходів - поділ на дивергентні та конвергентні. Інший виділяє додатково здатність до навчання як інтелектуальну спроможність.

Конвергентні здібності проявляють себе в процесі знаходження єдино правильного вирішення даної проблеми.

Дивергентні здібності дозволяють знаходити кілька рішень, висувати безліч правильних ідей щодо одного і того ж об'єкта.

Учитися проявляє себе у здатності засвоєння нових знань і способів діяльності. Учитися характеризується рівнем самостійності дитини при виконанні завдань, а так само застосуванням знань і способів діяльності для виконання аналогічного завдання. Вища ступінь навченості - активна творча самодіяльність суб'єкта. Оцінюючи результативність навченості, необхідно приймати до уваги стартовий рівень та індивідуальні особливості інтелектуального розвитку кожної дитини. М.А. Холодна вводить четвертий вид - інтелектуальні стилі. Але даний вид здібностей в дошкільному віці не досить організований, він тільки починає позначатися за умови високого рівня інтелектуального розвитку / 10 /. Інтелектуальні здібності знаходять відображення в умінні аналізувати, порівнювати, узагальнювати, зіставляти, синтезувати, виявляються в особливостях розвитку мовлення дитини, уваги, сприйняття, пам'яті, уяви, мислення. Розвиток інтелектуальних здібностей і ментального досвіду тісно пов'язане з вихованням певних особистісних якостей. Умовно їх можна розділити на 4 групи:

пізнавальні: ініціативність, допитливість, самостійність.

самооцінюючої: впевненість у собі, почуття інтелектуальної спроможності.

комунікативні: доброзичливість, вміння враховувати точку зору іншої людини, критичність в оцінці "безперечних" істин, здатність до інтелектуального діалогу.

емоційні: характеризують ставлення до життєвих явищ, навколишньої дійсності, мистецтва, творчості, пізнання, інтелектуальної діяльності. Виховання вище перерахованих особистісних якостей - умови розвитку інтелекту. Розвинений інтелект в свою чергу сприяє формуванню даних якостей особистості. Цей взаємозв'язок можна відобразити наступним чином:

Особистісні якості суб'єкта

Інтелектуальний розвиток.

1.2 Використання дидактичних ігор як засобу розвитку інтелекту дошкільнят

Гра - основний вид діяльності дитини в дошкільному віці, граючи, він пізнає світ людей, граючи, дитина розвивається. У сучасній педагогіці існує величезна кількість розвиваючих ігор, здатних розвинути сенсорні, рухові, інтелектуальні здібності дитини. Перш ніж говорити про розвиток дидактичних ігор, слід нагадати, що поняття "розвиток інтелекту" включає в себе розвиток пам'яті, сприйняття, мислення, тобто всіх розумових здібностей. Сконцентрувавши свою увагу лише на одному показнику, не можна говорити про розвиток дитячого інтелекту в цілому. Не зайвим буде зауважити, що проводити розвиваючі дидактичні ігри краще з групою дітей, так як саме колективні ігри здатні набагато краще розвинути інтелектуальні здібності. Дошкільне дитинство-перша сходинка в психічному розвитку дитини, її підготовці до участі в житті суспільства. Цей період є важливим підготовчим етапом для наступної сходинки - шкільного навчання. Головна відмінність між дитиною дошкільного віку і школярем - це відмінність основних, провідних видів їх діяльності. У дошкільному дитинстві - гра, шкільному - вчення. Кожен з цих видів діяльності висуває свої вимоги до психіки дитини і створює специфічні умови для розвитку певних психічних процесів і властивостей особистості. Тому завдання вивчення наступності між віками значною мірою полягає в тому, щоб виявити, які психічні якості, що складаються в грі, мають найбільше значення для подальшого навчання і як потрібно керувати дитячою грою, щоб ці якості виховати.

Розвиваюче значення гри різноманітне. У грі дитина пізнає навколишній світ, розвиваються його мислення, почуття, воля, формуються взаємовідносини з однолітками, відбувається становлення самооцінки і самосвідомості. Але обмежимося розглядом того значення, яке гра має для розумового розвитку. З цієї точки зору найбільш важливі формуються в ній уявлення дітей про світ дорослих і складаються під її впливом розумові здібності. Дослідженнями психологів З.А. Зак, / 11 /, О.М. Поліванова/12 /, С.С. Степанова / 13/подтверждено, що у грі в дітей складається символічна (знакова) функція свідомості, що складається у використанні замість реальних предметів їх замінників. Дійсно, саме в ігровій ситуації дитина починає використовувати предметні (кубик замість мила, стілець замість автомобіля) та рольові заміщення. І це початок шляху, що веде до засвоєння та використання всього багатства людської культури, закріпленої і передається з покоління в покоління у вигляді таких систем знаків, як усна і письмова мова, математична символіка, нотні записи і т.п. Використання зовнішніх реальних заступників переходить у використання заступників внутрішніх, образних, а це перебудовує всі психічні процеси дитини, дозволяє йому будувати в розумі уявлення про предмети і явища дійсності і застосовувати їх при вирішенні різноманітних розумових завдань. Найбільш типова для дітей дошкільного віку форма таких подань - побудова і використання наочних моделей (типу схеми, плану, креслення) / 14 /. Дослідження, виконані в лабораторії психології дошкільного віку Інституту дошкільного виховання АПН Росії, показали, що здатність до наочного просторовому моделювання є однією з найважливіших інтелектуальних здібностей, що складаються в дошкільному дитинстві. Рівень її розвитку в значній мірі визначає загальний рівень інтелектуального розвитку дитини. Здатність до наочного моделювання обумовлена ??саме тим, що сама діяльність дітей носить моделюючий характер і що в ній переважає гра. Ось чому особливу цінність для інтелектуального розвитку дитини має ігрове моделювання дійсності.

Ще одне придбання в інтелектуальному розвитку, безпосередньо пов'язане з грою, - формування здатності ставати на точку зору іншої людини, дивитися на речі його очима. Заміщення та моделювання явищ, дійсності, що формуються в грі, носять не пасивний, а активний характер. Так, необхідність використовувати в грі не ті предмети, які вживаються в діяльності дорослих, а інші, лише нагадують їх і дозволяють виконувати ігрові дії, штовхає дітей на шлях пошуку підходящих замінників; один і той же замінник починає використовуватися для позначення різних предметів, і навпаки . А це вже елементи уяви, творчості. Ще більший поштовх розвитку уяви дає зіставлення моделі, створюваної в грі, з самої модельованої дійсністю. За власними ігровими діями та діями партнерів дитина починає бачити другий, уявний план.

Таким чином, розвиток мислення в грі нерозривно пов'язане з розвитком уяви. Зрозуміло, що було сказано вище про розвиваючому значенні гри, справді за умови, коли сама гра досягає у дошкільнят досить високого ступеня розвитку. А для цього систематичне і вміле керівництво нею з боку дорослих. Та й при наявності такого керівництва ті інтелектуальні якості, які несе в собі гра, розвиваються не у всіх дітей в однаковій мірі: це залежить від того місця, яке займає дитина в спільних іграх, від його індивідуально-психологічних особливостей і від ряду інших причин. Але важливо підкреслити: ці якості мають неминуще значення, складають золотий фонд особистості. Так, здатність до наочного моделювання, розвинену уяву необхідні в різних видах праці, і, якщо вони не будуть сформовані в дошкільному дитинстві, надолужити це потім надзвичайно важко. Як вже зазначалося, гра - не просто улюблене заняття дітей, це провідний вид діяльності дошкільників. Саме в ній формуються основні новоутворення, що готують перехід дитини до молодшого шкільного віку. Гра є і першою школою волі; саме в грі спочатку виявляється здатність добровільно, за власною ініціативою підкорятися різним вимогам.

Дидактичні ігри допомагають засвоєнню, закріпленню знань, оволодінню способами пізнавальної діяльності. Діти освоюють ознаки предметів, вчаться класифікувати, узагальнювати, порівнювати. Використання дидактичної гри підвищує інтерес дітей до занять, розвиває зосередженість, забезпечує краще засвоєння програмного матеріалу. Особливо ефективні ці ігри на заняттях з ознайомлення з оточуючим, з навчання рідної мови, формування елементарних математичних уявлень. У дидактичній грі навчальні, пізнавальні завдання взаємопов'язані з ігровими, тому при організації гри слід особливу увагу звертати на присутність у заняттях елементів цікавості: пошуку, сюрпризности, відгадування і т.п. Дидактичні ігри, спрямовані на розумовий розвиток дошкільнят (в процесі їх діти опановують певними вміннями, набувають нові знання, закріплюють їх), в найбільшою мірою можуть бути наближені до навчальних занять. Проводячи дидактичні ігри, педагог цілеспрямовано впливає на дітей, продумує методичні прийоми проведення, домагається, щоб дидактичні завдання було прийнято усіма дітьми. Систематично ускладнюючи матеріал з урахуванням вимог програми, вихователь через дидактичні ігри повідомляє доступні знання, формує необхідні уміння, удосконалює психічні процеси (сприйняття, мислення, мовлення та ін) / 15 /.

У наш час виникає новий вид ігор - комп'ютерні. Вони мають саме пряме відношення до інтелектуального розвитку. З одного боку, вони вимагають психологічної готовності дитини, що полягає у розвитку наочно-дієвого і наочно-образного мислення, з іншого боку, - можуть стати важливим засобом розвитку основ логічного мислення. Однак комп'ютерні ігри, їх зміст вимагають серйозного наукового обгрунтування і поки що можуть використовуватися в дитячих садках в експериментальному порядку, під наглядом фахівців - педагогів, психологів. Але, безсумнівно, недалекий день, коли вони поповнять арсенал засобів, спрямованих на інтелектуальний розвиток дитини.

1.3 Класифікація ігор та їх вплив на розвиток психічних процесів дошкільнят

У роботі дошкільних установ велике місце займають дидактичні ігри. Вони використовуються на заняттях і в самостійній діяльності дітей. Виконуючи функцію засобу навчання, дидактична гра може служити складовою частиною заняття. Вона допомагає засвоєнню, закріпленню знань, оволодінню способами пізнавальної діяльності. Діти освоюють ознаки предметів, вчаться класифікувати, узагальнювати, порівнювати. Використання дидактичної гри як методу навчання підвищує інтерес дітей до занять, розвиває зосередженість, забезпечує краще засвоєння програмного матеріалу.

У дитячому саду, в кожній віковій групі, повинні бути різноманітні дидактичні ігри. Необхідність підбору різноманітних ігор аж ніяк не означає, що треба мати їх у великій кількості. Велика кількість дидактичних ігор та іграшок розсіює увагу дітей, не дозволяє їм добре опанувати дидактичним змістом і правилами. При підборі ігор перед дітьми ставляться іноді занадто легкі або, навпаки, надмірно важкі завдання. Якщо за своєю складністю гри не відповідають віку дітей, то вони не можуть у них грати і навпаки - занадто легкі завдання не збуджують у них розумової активності. Дослідження вітчизняних психологів і педагогів показали, що організоване навчання на заняттях є найбільш продуктивним. Таке навчання сприяє кращому придбання дітьми знань, умінь, навичок, а також розвитку у них мови, мислення, уваги, пам'яті. Природно, що з введенням навчання в дитячому саду змінилася роль і місце дидактичної гри у педагогічному процесі. Вона стала одним із засобів закріплення, уточнення і розширення тих знань, які діти отримують на заняттях. Характерні особливості дидактичних ігор полягають у тої, що вони створюються дорослими з метою навчання та виховання дітей. Однак, створені в дидактичних цілях, вони залишаються іграми. Дитину в цих іграх приваблює перш за все ігрова ситуація, а граючи, він непомітно для себе вирішує дидактичну задачу. Кожна дидактична гра містить у собі кілька елементів, а саме: дидактичну задачу, зміст, правила та ігрові дії. Основним елементом дидактичної гри є дидактична задача. Вона тісно пов'язана з програмою занять. Всі інші елементи підпорядковані цьому завданню і забезпечують її виконання.

Дидактичні завдання різноманітні. Це може бути ознайомлення з навколишнім, розвиток мови. Дидактичні завдання можуть бути пов'язані із закріпленням елементарних математичних уявлень. Змістом дидактичних ігор є навколишня дійсність (природа, люди, їхні взаємини, побут, праця, події суспільного життя та ін.) Велика роль у дидактичній грі належить правилам. Вони визначають, що і як повинен робити в грі кожна дитина, вказують шлях до досягнення мети. Правила допомагають розвивати у дітей здатності гальмування. Вони виховують у дітей уміння стримуватися, керувати своєю поведінкою.

Важлива роль у дидактичних іграх належить ігровому дії. Ігрове дія - це прояв активності дітей в ігрових цілях. Якщо проаналізувати дидактичні ігри з точки зору того, що в них займає і захоплює дітей, то виявиться, що дітей цікавить перш за все ігрове дію. Воно стимулює дитячу активність, викликає в дітей почуття задоволення. Дидактична задача, завуальована в ігрову форму, вирішується дитиною більш успішно, так як його увагу перш за все спрямована на розгортання ігрової дії і виконання правил гри. Непомітно для себе, без особливої ??напруги, граючи, він виконує дидактичну задачу. Завдяки наявності ігрових дій дидактичні ігри, застосовуються на заняттях, роблять навчання цікавим, емоційним, допомагають підвищити довільну увагу дітей, створюють передумови до більш глибокого оволодіння знаннями, вміннями та навичками. У кожній дидактичній грі дидактичні завдання, ігрові дії і правила гри взаімосвязани/16 /.

У теорії та практиці дошкільного виховання існує наступна класифікація дидактичних ігор:

1. з іграшками і предметами;

2. настільно-друковані;

3. словесні.

Дидактичні ігри-заняття з предметами та іграшками найбільше відповідають завданням розвитку предметно-ігрової діяльності дітей раннього віку. Малюки освоюють дії з предметами і тим самим пізнають різноманітні їхні властивості. Вони починають практично розуміти відмінності між, наприклад, кубом і кулею, між об'ємним предметом і плоским. Ігри-заняття з дидактичними іграшками розвивають зосередженість, уміння спокійно, не відволікаючись, займатися протягом деякого часу якоюсь справою, розвивають здатність наслідувати дорослому. Дії з подібними предметами завжди ставлять перед дитиною розумову задачу - він намагається добитися результату. Поступово включаються завдання сенсорного характеру: навчити розрізняти величину, форму, колір.

Настільно-друковані ігри відповідають особливостям наочно-дієвого мислення дітей раннього віку. У процесі цих ігор малюки засвоюють і закріплюють знання в практичних діях не з предметами, а з їх зображенням на картинках. Різноманітні і завдання, які вирішуються на заняттях: закріплення знань про предмети, їх призначення, класифікації, узагальнення предметів за істотними ознаками, встановлення взаємозв'язку між предметами, складання цілого з частин. Щоб підтримати інтерес дітей до ігор-занять і сформувати узагальнені уявлення про ознаки предметів, слід пропонувати їм вирішення однієї і тієї ж задачі на різному дидактичному матеріалі. У методологічних посібниках з навчання і виховання дітей наводиться зміст різних видів ігор-занять, вказується послідовність ускладнення пізнавальних завдань. Так, ігри, розроблені Л.М. Шведової, спрямовані на формування елементарної культури мислення, здатності переносити засвоєні вміння на рішення нових практичних завдань. Ігри-заняття з образними іграшками розширюють орієнтування дітей в навколишньому, збагачують їх словниковий запас, сприяють розвитку самостійної ігрової діяльності / 17 /.

Велике значення в мовленнєвому розвитку дітей мають словесні дидактичні ігри. Вони формують слухове увагу, уміння прислухатися до звуків мови, повторювати звукосполучення і слова. Ігрові дії в словесних дидактичних іграх (імітація рухів, пошук того, хто покликав, дії по словесному сигналу, звуконаслідування) спонукають до багаторазового повторення одного разом же звукосполучення, що вправляє в правильну вимову звуків і слів. Враховуючи рекомендації фізіологів (М. М. Кольцова та ін) про необхідність тренування пальців рук з метою розвитку мовних зон мозку, слід проводити з дітьми відповідні ігри, наприклад, "Пальчики". Розвиненість дрібної моторики - основний показник готовності дитини до засвоєння письма, читання, правильної мови і інтелекту в цілому; руки, голова і мову пов'язані однією ниточкою, і будь-які відставання в цьому ланцюгу призводять до відставання.

Велику цінність в інтелектуальному розвитку дітей представляють словесні ігри (народні загадки, мовчанка, заборонене слово). Ці ігри збуджують розумову активність. Правильно використовуються дидактичні ігри допомагають формувати у дітей посидючість, вміння гальмувати свої почуття і бажання, підкорятися правилам. В іграх дитина змушений проявляти розумову активність і наполегливість в оволодінні оточуючих, у здійсненні задуманого, вміння ставити мету і домагатися її рішення. Діти цього віку краще можуть управляти своїми психічними процесами, мовою і мисленням. Систематично проводячи з дітьми підготовчої до школи групи дидактичні ігри, можна не тільки розвинути розумові здібності дітей, а й виробити в них морально-вольові риси характеру, привчати дітей до більш швидкого темпу розумової діяльності.

Дану тему широко освятили у своїх роботах такі педагоги-психологи, як Азаров Ю.П. / 18 /, Богусловская З.М. / 19 /, Бондаренко А.К. / 10 /, Джапарідзе М.А. / 21 /, Субботін О.Ю. / 22 /, Сорокіна А.І. / 23 /.

Висновки 1

У дошкільному віці закладається фундамент уявлень і понять, який істотно впливає на інтелектуальний розвиток дітей. Дошкільне дитинство є оптимальним періодом в інтелектуальному розвитку людини. Встановлено, що можливості інтелектуального розвитку дітей дошкільного віку дуже високі: діти можуть успішно пізнавати не лише зовнішні, наочні властивості предметів і явищ, а й їх внутрішні, суттєві зв'язки і відносини. У період дошкільного дитинства формуються здібності до початкових форм абстракції, узагальнення, умовиводи.

Дидактичні ігри сприяють формуванню у дітей психічних якостей: уваги, пам'яті, спостережливості, кмітливості. Вони вчать дітей застосовувати наявні знання в різних ігрових умовах, активізують різноманітні розумові процеси і доставляють емоційну радість дітям.

Дидактичні ігри - незамінний засіб навчання дітей подоланню різних труднощів у розумової і моральної їх діяльності Ці ігри таять в собі великі можливості і виховного впливу на дітей дошкільного віку.

У грі відбувається формування сприйняття, мислення, пам'яті, мови - тих фундаментальних психічних процесів, без достатнього розвитку яких не можна говорити про розвиток інтелекту дитини. За допомогою дидактичних ігор розвиваються необхідні кожній дитині інтелектуальні здібності, рівень розвитку яких, безумовно, позначається в процесі шкільного навчання і має велике значення для подальшого розвитку особистості.

Глава 2. Експериментальне дослідження розвитку інтелектуальних здібностей дошкільнят

2.1 Методика проведення констатуючого експерименту

Ефективність застосування дидактичних ігор для розвитку інтелектуальних здібностей дошкільнят може бути перевірена при проведенні педагогічного експерименту.

Експеримент є методом педагогічних досліджень, це метод пізнання, за допомогою якого в природних або штучно створених, контрольованих і керованих умовах досліджуються педагогічні явища, шукається новий, більш ефективний спосіб вирішення педагогічної проблеми, завдання. Експеримент дозволяє отримати відповідь на поставлене питання при дотриманні всіх необхідних вимог та умов його проведення.

Структура педагогічного експерименту включає - констатуючий етап експерименту (вересень), формуючий етап (вересень-лютий), контрольний експеримент (березень).

Констатуючий експеримент, іноді також називається методом зрізів, орієнтований на встановлення фактичного стану досліджуваного об'єкта, констатацію вихідних параметрів. Головна мета - визначити стан інтелектуальних здібностей дошкільників на початок експерименту. Для цього необхідно було провести тестування.

Констатуючий експеримент проводився у вересні 2005 року з дітьми шести-семи років підготовчої до школи групи ясла-садка "Ракета". Для проведення констатуючого експерименту ми використовували психодіагностичні методики, що дозволяють визначити рівень інтелектуальних здібностей дошкільнят. Таким чином, у дослідженні ми звернулися до області психодіагностики.

В енциклопедичному словнику дається таке визначення психодіагностики: "Психодіагностика - галузь психологічної науки, що розробляє методи виявлення і вимірювання індивідуально-психологічних особливостей особистості. Психодіагностика спрямована на вимірювання якоїсь якості, постановку діагнозу на цій основі, знаходження того місця, яке займає випробуваний серед інших по виразності досліджуваних особливостей "/ 24 /.

Психодіагностичні методики успішно використовуються у випадках, коли необхідно отримати оцінку тієї або іншої психічної особливості конкретного індивіда або групи, крім того, вони дозволяють зібрати діагностичну інформацію у відносно короткі терміни і дати інформацію не взагалі про людину, а прицільно про ті чи інші його особливості.

На сьогоднішній день з усіх існуючих діагностичних методик найбільш поширеними і вживаними є тести - досить короткі, стандартизовані проби, іспити, що дозволяють в обмежений період часу отримати характеристики індивідуально-психологічних особливостей людини за певними параметрами.

У нашому випадку перевага віддається індивідуальній формі тестування, так як вона дозволяє здійснювати контроль за функціональним станом випробуваних, таких як стомлення й ін, домогтися взаєморозуміння з випробуваними, зацікавити, тобто здійснювати індивідуальний підхід до кожної дитини з урахуванням його психологічних особливостей. Перевагою індивідуальних тестів є можливість отримати в результаті не тільки бали, а й цілісне уявлення про багатьох особистісних особливостях тестується (мотивації, ставлення до навчальної діяльності та ін.)

Як правило, тест має кілька складових частин: посібник з роботи з тестом, уніфіковану інструкцію, тестовий зошит із завданнями і, якщо необхідно, стимулюючий матеріал або апаратуру, лист відповідей (для бланкових методик), шаблони для обробки даних та ін У керівництві до тестового завдання наводяться дані про цілях тестування, вибірці, для якої тестування призначено, способи обробки та оцінки результатів та ін У галузі педагогіки і психології сучасними фахівцями розроблена велика кількість різних методик, що дозволяють вивчати розвиток особистості дитини на різних вікових етапах, рівень розвитку його розумової діяльності, пізнавальних інтересів, мотивації та ін

До і після експерименту проводилося індивідуальне психологічне обстеження дітей, яке будувалося при обов'язковому дотриманні сталості зовнішніх умов експерименту. Він проходив в ігровій формі, в одному і тому ж приміщенні, в першій половині дня, без присутності сторонніх, із збереженням послідовності пред'явлення тестових завдань.

Індивідуальному психологічного обстеження передувала бесіда, метою якої було встановлення позитивного емоційного контакту з дитиною та формування у нього позитивного ставлення до обстеження. Бесіда включала в себе як обов'язкові, так і спонтанні питання, які залежали передусім від психоемоційного стану дитини. У ході психологічного експерименту здійснювалося спостереження, необхідне для виявлення поведінкових особливостей дитини (мінливість - сталість настрою), логічність вчинків і дій, специфіка мови.

У дослідженні були використані такі методики:

1. Тест Гудінаф-Харріса "Намалюй людину";

2. "Логічна класифікація" - модифікована методика (Лурія А.Р. - Карпова С. для виявлення вміння визначати взаємозв'язок предметів і об'єктів, бачити їх вимір у часі).

3. Методика оцінки рівня розвитку загальної і невербального інтелекту - стандартизована методика "Прогресивні кольорові матриці" Дж. Равена.

Всі методики проводилися в 3 етапи, кожна з яких по тривалості полягала в середньому 20-40 хвилин.

Зміст використовуваних методик полягало в наступному:

Первісна стандартизація методики Гудінаф була здійснена в 1926 році. З тих пір аж до 1963 року тест використовувався без істотних змін і придбав за цей час широку популярність. З метою оновлення тестових норм учень Ф. Гудінаф Д. Харріс провів нову стандартизацію методу. З цього часу тестування "Намалюй людину" відомий як тест Гудінаф-Харріса. Основна увага в тесті приділяється точності і детальності малюнка, а не художнім образотворчим засобам. Саме детальність зображення виступає основним показником рівня розумового розвитку дитини. В основі такого підходу лежить гіпотеза про те, що в малюнку знайомого предмета виявляються ті його відмітні, суттєві риси, які дитина виділив у ньому як у представника відповідного класу предметів. Малюнок розглядається як виражене у графічній формі поняття (подання) дитини про предмет. Спостережуване у міру дорослішання дитини ускладнення виконаних ним зображень розцінюється як показник розвитку понятійного мислення. Слід зазначити, що дана гіпотеза, що лежить в основі тесту, не спирається на будь-які строгі теоретичні побудови. Вона висловлює емпірично спостережувану залежність між особливостями дитячого малюнка і загальним розумовим розвитком дитини. У результаті численних досліджень було встановлено, що для дітей дошкільного віку дані тесту Гудінаф-Харріса високо корелюють з даними арифметичних тестів, а також з деякими завданнями, які виявляють рівень розвитку операціонального інтелекту. Дана методика широко використовується в якості компонента комплексного обстеження дитини. Важливо підкреслити, що незважаючи на неодноразово підтверджену високу надійність тесту, більшість фахівців вважають, що самостійної діагностичної цінності тест майже не має. Рисункові тестом користуються для того, щоб отримати перше уявлення про рівень розвитку дитини. У силу того, що більшість дошкільнят люблять малювати, даний тест може допомогти встановити контакт з дитиною і зав'язати співпрацю, необхідне для проведення обстеження з допомогою більш складних діагностичних методик.

Інструкції з проведення тесту.

Дитині видається аркуш білого паперу стандартного формату і один простий олівець. Дитину просять "якнайкраще" намалювати людини ("чоловіка", "дядечка"). По ходу малювання коментарі не допускаються. Якщо дитина виконує малюнок людини не в повний зріст, йому пропонують зробити новий малюнок. По завершенні малювання проводиться додаткова бесіда з дитиною, у якої уточнюються незрозумілі деталі і особливості зображення. Тестування проводилося виключно індивідуально.

Критерії оцінки.

Шкала ознак для оцінки малюнка містить 73 пункти. За виконання кожного пункту нараховується 1 бал, за невідповідність - 0 балів.

"Логічна класифікація" - дана психологічна діагностика спрямована на виявлення вміння визначати взаємозв'язок предметів і об'єктів. Використовується для дослідження рівня перебігу розумових процесів, здатності до узагальнення та відволікання, виділенню істотних ознак розвитку логічного мислення. Графічний варіант методики складається з серії рядів картинок - з 7 різних груп, у кожній з яких одна картинка за змістом є зайвою. Експериментатор показує набір картинок з групи (при необхідності двічі), а потім просить дитини назвати "зайву".

Обробка результатів.

Успішність виконання оцінюється в бальній системі, за кожну правильну відповідь присвоюється 1 бал, максимально можливу кількість балів - 7.

Тест "Прогресивні кольорові матриці" прийнятий для оцінки розвитку невербальних форм інтелекту і невербальних здібностей, який полягає в умінні вільно оперувати невербальним матеріалом, вирішувати конструктивні завдання, дозволяє порівняти баланс рівнів розвитку різних форм інтелекту. Тест Равена вимірює не тільки невербальні характеристики, на відміну від інших тестів інтелекту, але й значимо корелює як з вербальними, так і з невербальними частинами векслеровскіх шкал, що означає, - що він не має відношення до однієї частини більше, ніж до іншої. Матриці Равена оцінюють невербальні властивості інтелекту, що визначаються характеристиками уваги, зорової пам'яті, процедурами порівняння, узагальнення, аналізу.

Тест складається з двох серій матриць - А, Ав, В, в кожній з яких 12 карт-завдань. Дитині пропонувалася карта, на якій зображені кольоровий або чорно-білий килимок і 6 латочок. Дитина уважно розглядав малюнок килимка, а потім - малюнки всіх латочок і вибирав латочку, що підходить по малюнку до килимку. Номер вибраної матриці заносився до протоколу.

Обробка результатів.

За правильну відповідь одного завдання присвоюється 1 бал. Відповідно максимальну кількість балів, яку можна отримати за правильне рішення всіх завдань - 36. Потім підраховуються суми балів: загальні та окремо по кожній серії, потім обчислюється відсоток правильних відповідей від загальної кількості дітей.