Розвиток теорії фізичного виховання дітей дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія

Реферат

на тему: "Розвиток теорії фізичного виховання дітей дошкільного віку"

Підготувала

студентка ЗДВ - 52

Пілат Галина

м. Хмельницький

2011р.

План

1. Фізичне виховання один із найстародавніших напрямків цілеспрямованого виховного впливу на підростаюче покоління

2. Внесок педагогів та філософів ХVI-ХVІІІ століття у розвиток теорії та методики фізичного виховання дітей дошкільного віку

3. Новий підхід до проблеми виховання дітей К.Д. Ушинського та концепцію фізичного виховання людини П.Ф. Лесгафта

4. Л.І.Чулицька, С.Ф.Русова, Н.К.Крупська, М.Монтессорі, Є.А.Аркін, А.С.Макаренко - про фізичне виховання

5. ХХ ст.. у розвитку теорії та методики фізичного виховання та навчання дітей дошкільного віку

1. Фізичне виховання один із найстародавніших напрямків цілеспрямованого виховного впливу на підростаюче покоління

Фізичне виховання є історично одним з найстародавнішим напрямків цілеспрямованого виховного впливу на підростаюче покоління. Становлення теорії фізичного виховання дітей як науки попереджало виникнення практики як соціального явища. Із зародженням культури, науки, ускладненням соціальних відносин між людьми у рабовласницьких державах виникають перші системи суспільного виховання дітей, які обов'язково передбачали всебічний фізичний розвиток підростаючих поколінь.

У філософських судженнях Сократа, Платона, Арістотеля, та інших відмічається необхідність фізичних навантажень для зміцнення здоров'я дитини. Вони підкреслюють, що рухова активність людини у різні періоди її життя замінює будь-які ліки. За висловлюванням Платона (427-347 до н.е.): "Гімнастика є цілюща частина медицини" На його думку ігри дітей повинні спрямовуватися таким чином, щоб вони з раннього віку звикали до способу життя дорослих. Поряд з рухливими іграми вони повинні поступово привчатися до вправ у стрибках, з м'ячем, танців під музику, плавання, щоб "завдяки слабкості тіла в них не було прояву малодушності під час війни або в будь-яких випадках".Фізична досконалість людини уявлялась йому як особистість, що має певні здібності оволодіти музикою, поезією, філософією.

2. Внесок педагогів та філософів ХVI-ХVІІІ століття у розвиток теорії та методики фізичного виховання дітей дошкільного віку

Досвід, який було накопичено в розвитку фізичних вправ та народних рухливих ігор у період раннього середньовіччя, вплинув на те, що при розробленні своїх педагогічних систем видатні просвітителі різних країн (Я.А.Коменський, Ж.Ж.Русссо, Й.Г.Песталоцці та ін..) обґрунтували значення фізичного виховання у всебічній підготовці підростаючих поколінь.

Під впливом поглядів утопістів Відродження, а також узагальнюючи особистий досвід, видатний чеський педагог Ян Амос Коменський (1592-1670) дійшов висновку про необхідність застосування фізичного виховання дітей у педагогічному процесі школи та сім'ї. У його працях "Велика дидактика" та "Материнська школа", де розглядалися також питання виховання дітей дошкільного віку, відзначається, що правильно підібрані та дозовані фізичні вправи зміцнюють здоров'я дітей і підвищують їх працездатність. Він рекомендував матерям годувати немовлят материнським молоком та давати дітям, коли вони трохи підростуть, більше гратися та бігати. У педагогіці Коменського роль рухливих ігор та фізичних вправ не обмежувалася лише фізичною підготовкою, вони виконували також важливу функцію як засіб духовного та естетичного виховання особистості дитини.

Про значення фізичного виховання як складової частини всебічного розвитку дітей писав англійський філософ та просвітитель Джон Локк (1632-1704). Відповідно до його теоретичної концепції фізичного виховання було характерне намагання до обґрунтування корисності фізичних вправ для підростаючого покоління. Людині перш за все, на його думку,необхідно дбати про зміцнення здоров'я, постійно доглядати за своїм тілом, систематично виконувати фізичні вправи, мати хороші манери та впевненість у своїх силах. Популярність теорії Д.Локка сприяла введенню фізичного виховання в навчальні заклади Англії рухливих ігор, спорту та спортивних ігор.

Жан Жак Руссо (1712-1778) - французький педагог, філософ та просвітитель - у своїй роботі "Еміль, або про виховання" обґрунтував ідею вільного виховання всебічно розвиненої сильної,вмілої розумної особистості. На його думку, будь-яка суспільна проблема пов'язана з людським злом, а зло, в свою чергу,- від слабкості людини. Це положення можна змінити тільки шляхом виховання загартованого та сильного підростаючого покоління. Чим більше дитина привчається боротися з силами природи, тим більш спритною та сильною вона зростає. Ж.Ж. Руссо був першим, хто вважав за необхідне тренувати у дітей органи почуттів. У своїх педагогічних рекомендаціях він підкреслював важливість розвитку рухової діяльності дитини, спрямованої на подолання різних природних перешкод, таких, як лазіння по деревах, перелітання через стінку, стрибки плавання. Ж.Ж. Руссо у своїй системі використовував погляди інших прогресивних педагогів. Наприклад, у Д.Локка він взяв принцип любові до фізичної праці, до систематичної рухливості людини, яку слід прищеплювати у дитинстві. Він підтримував погляди Я.А. Коменського про те, що фізичне виховання повинне починатися з перших днів народження дитини. Основою фізичного виховання, на його думку, повинні бути дитячі рухливі ігри та фізичні вправи на свіжому повітрі.

Погляди Ж.Ж.Руссо викликали серед його послідовників значний інтерес. Частина з них, особливо молодь, сприйняла його рекомендації про природний спосіб життя й почала за прикладом первісних людей ходити в шкірах тварин з дубинкою на плечах. Були також батьки, які застосовували жорстку форму загартування: занурювали новонароджених у холодну воду, піддавали різного роду природним випробуванням, виставляли голими на холодний вітер або дощ та ін.. Крайності моди на теорію Ж.Ж.Руссо швидко пройшли, однак його погляди про всебічне виховання дитини широко розповсюдились у західноєвропейській педагогіці.

Одним з найбільш відданих послідовників Ж.Ж.Руссо у всебічному виховання дитини був швейцарський педагог Йоган Генріх Песталоцці (1746-1827). У своїй популярній книзі "Елементарна гімнастика" він згрупував підібрані ним вільні вправи залежно від рухливості суглобів людини ( за анатомічною класифікацією). На його думку природні дії дітей та рухливі ігри являють собою лише вправи суглобів ( (вправи для голови, ніг, рук, тулуба). Виходячи з цього, вважав Песталоцці, слід крок за кроком домагатися того, що корисно дітям для їх фізичного розвитку. Однак він не вважав систему вільних вправ єдиною для фізичного виховання дітей, а лише "підготовчим засобом", за допомогою якого можна забезпечити нормальне функціонування внутрішніх органів, формування правильної постави та більш швидке опанування складними за координацією рухами (біг на ковзанах, спортивні ігри, танці та ін..)

Наприкінці ХVІІІ сторіччя велику увагу питанням фізичного виховання приділяв відомий філософ та просвітитель України Г.С.Сковорода (1722-1794). У його праці "Благородний Еродій"чітко обґрунтоване положення про те, що діти з перших років життя повинні отримати фізичне виховання, яке "зміцнить їх таким чином, що допоможе краще пізнати науки".

Таким чином, педагоги та філософи ХVI-ХVІІІ століття науково обґрунтували та активно пропагували необхідність всебічного розвитку особистості, яка поєднує в собі широку освіченість та фізичну досконалість.

Значний внесок у теорію фізичного виховання дітей зробили лікарі та прогресивні діячі Е.А. Покровський (1838-1895 та Е.М. Дементьєв (1850-1919). Е.А.Покровський написав понад70 робіт з фізичного виховання. У цікавій книзі "Фізичне виховання дітей у різних народів, переважно Росії" він обґрунтовує положення про те, що від розвитку фізичного виховання дітей та молоді залежить й розвиток загальної культури суспільства. Е.М.Дементьєву належить фундаментальна робота "Гімнастика", або ігри". Серед засобів фізичного виховання він на перше місце ставив рухливі ігри, які є найбільш корисними для дітей.

3. Новий підхід до проблеми виховання дітей К.Д. Ушинського та концепцію фізичного виховання людини П.Ф. Лесгафта

К.Д. Ушинському (1824-1871) належить пріоритет у новому підході до проблеми виховання дітей. Його ідея зводилась до того, що процесу освіти та виховання дитини повинно передувати всебічне вивчення її. Він неодноразово підкреслював, що в фізичному вихованні необхідно використовувати багатий арсенал народних ігор, найбільш доступних дітям. К.Д.Ушинський був впевнений, що ігри не тільки сприяють фізичному розвитку дітей, а й зміцнюють їх здоров'я.

Великий внесок у розвитку теорії фізичного виховання дітей зробив видатний вчений в галузі анатомії, антропології, педагогіки П.Ф. Лесгафт (1837-1909). У фундаментальній праці "Керівництво з фізичної освіти для дітей шкільного віку"він науково обґрунтував концепцію фізичного виховання людини, яка містила такі положення:

· Системи фізичного виховання підпорядковані закономірностям фізіології. Паралельно з розвитком фізіології повинні переглядатися та удосконалюватися фізичні вправи.

· Фізичне виховання є необхідним засобом формування гармонійно розвиненої людини. Тільки гармонійно розвинена людина здатна у всіх сферах життя виконати суспільні обов'язки з найбільш економним використанням енергії і в найбільш короткий строк.

· Гармонійний розвиток ґрунтується на єдності фізичних та духовних сил людини й відбувається за умови провідної ролі свідомості.

· Навчання в фізичному вихованні є, по суті, частковою передачею навчального матеріалу, який накопичено суспільством у ході історії.

· Нормальний фізичний розвиток дитини можна досягти тільки за науково обґрунтованою системою "фізичної освіти".

· Фізичне виховання є функцією загальної педагогіки. У процесі навчання фізичних вправ більшу увагу слід звертати на поступовість, послідовність, вікові особливості дітей, тобто загальні принципи дидактики.

До нашого часу основи положення теорії фізичного виховання, які розробив П.Ф.Лесгафт, не втратили своєї актуальності. Ідея гармонійного розвитку, необхідність керуватися дидактичними принципами у навчанні дітей фізичних вправ; методика оволодіння рухами свого тіла поетапно - від вивчення правильних форм руху через поступове збільшення напруження до вироблення орієнтування в часі та просторі - повністю перенесенні до сучасної системи фізичного виховання дітей.

В.В.Гориневський (1857-1937) - лікар та педагог, послідовник П.Ф. Лесгафта - був автором багатьох праць з питань фізичного виховання, гігієни та загартування дітей. Його методичний посібник "Фізична культура дітей шкільного віку" був першою публікацією, де розглядалася система засобів фізичного виховання (фізичні вправи, рухливі ігри, загартовуючи процедури), які при системному їх застосуванні сприяли зміцненню здоров'я та покращанню фізичного розвитку дітей цього віку.

Про необхідність своєчасного формування моторики у дітей В.В.Горинський писав: "Готуючи нову зміну моторно активних людей, ми повинні докласти всіх зусиль, щоб своєчасно упередити недоліки розвитку, зробити це потрібно в найбільш юному віці, коли пластичність тіла дитини ще дуже велика".

4. Л.І.Чулицька, С.Ф.Русова, Н.К.Крупська, М.Монтессорі, Є.А.Аркін, А.С.Макаренко - про фізичне виховання

Відомий спеціаліст у галузі гігієни та фізичного виховання Л.І.Чулицька (1868-1938) експериментально обґрунтувала, що систематичне застосування фізичних вправ у виховані дітей дозволяє зміцнити здоров'я та покращити психічний розвиток дітей. "Сфера інтелекту, волі і почуття закладається у дитини і починає проявлятися тільки через руховий апарат. Ось чому наше піклування повинне насамперед торкатися моторної сфери".

Вона науково обґрунтувала об'єктивну методику оцінки фізичного розвитку дошкільників, розробила систему загартування від народження до школи.

У розвиток теорії про всебічний розвиток дітей дошкільного віку значний внесок зробила С.Ф.Русова (1865-1940) - засновник національної концепції суспільного дошкільного виховання на Україні. Акцентуючи увагу дошкільних працівників на необхідності фізичного виховання, як складової частини гармонійного розвитку дитини, вона пропонувала у виховному процесі дошкільного закладу ширше застосувати рухливі ігри - універсальний засіб розвитку та виховання дітей.

Значний вплив на розвиток теорії фізичного виховання дошкільників мали ідеї Н.К.Крупської (1869-1939). Розглядаючи фізичну культуру як засіб виховання здорового та міцного покоління, вона підкреслювала виняткове значення рухливих ігор дл виховання у дітей товариськості, вміння володіти собою, самостійності та впевненості у своїх силах. " Є дуже багато ігор, які зміцнюють влучність ока, розвивають швидкість. Ігри, які розвивають спритність, силу, вміння влучити в ціль та інші речі, що мають велике значення для праці, дуже важливо практикувати в наших дошкільних закладах".

М.Монтессорі (1870-1952) - видатний італійський педагог та лікар - вважала, що фізичний та інтелектуальний розвиток дітей здійснюється на основі специфічних законів, у той час як дорослі виховують їх на свій розсуд, чим гальмують природний розвиток дитини. Вона дивилася на дитину як на активну особистість. В будинках дитини, які працювали під керівництвом М.Монтессорі, був встановлений чіткий режим. День починався з виконання гімнастичних вправ, дошкільників вчили граціозно рухатися, формували різноманітні гігієнічні навички, намагалися стимулювати рухову активність дітей у вільний від занять час. У системі М. Монтессорі є певні протиріччя, однак вона не втратила актуальності для суспільного виховання і в наш час.

Значний внесок у розвиток сучасної системи фізичного виховання дошкільників зробив Є.А.Аркін (1873-1948). Його праці з питань анатомії, фізіології, загартування дітей користувалися значною популярністю серед дошкільних працівників. Основні вимоги щодо створення режиму дня в дошкільному закладі, добору фізичних вправ для дітей різних вікових груп, застосування загартовуючих процедур та ін.. не втратили актуальності й сьогодні.

А.С.Макаренко (1888 - 1939) - видатний педагог та письменник - розглядав фізичну культуру як один з важливих засобів формування всебічно розвиненої особистості. Він вважав, що мету фізичного виховання не можна зводити тільки до зміцнення здоров'я та розвитку фізичних здібностей дитини, в його процесі в певно. Міро. Вирішуються завдання морального та естетичного виховання. А.С.Макаренко вважав, що заняття фізичними вправами та спортом потрібно відводити значне місце у житті дітей. Інтерес до систематичних занять фізкультурою та спортом дитині повинні виховувати батьки. Від того, як вони ставляться до застосування фізичних вправ у побуті, в сім'ї, дотриманні режиму, застосуванні загартовуючи процедур, залежить виховання здорової дитини.

фізичний виховання педагог дошкільний

5. ХХ ст. у розвитку теорії та методики фізичного виховання та навчання дітей дошкільного віку

Певний вклад у розвиток теорії виховання дітей вніс В.О.Сухомлинський (1918 - 1970), його практичний досвід в організації навчально - виховного процесу з шестирічними дітьми (школа під відкритим небом), рекомендації педагогам та батькам про всебічне виховання дитини отримали широке розповсюдження серед громадськості України. На його думку: "Фізична культура - важливий елемент всебічного, гармонійного розвитку людини. Виховання фізичної культури - це по-перше, турбота про здоров'я і збереження життя як найвищої цінності, по-друге, система роботи, що забезпечує гармонію фізичного розвитку і духовного життя, багатогранної діяльності людини".

Теоретичні основи формування у дітей навичок в основних рухах розглядалися у 40-50 роках у роботах Е.Г. Леві-Гориневської та Г.І. Бикової. Досліджуючи особливості розвитку ходьби, бігу, стрибків та метань у дітей 3 - 7 років, Е.Г. Леві - Гориневська обґрунтувала вимоги щодо рухової підготовки дошкільників. Результати її досліджень були покладені в основу програмних вимог тих часів.

Г.І. Бикова розробила методи та прийоми навчання дітей основних рухів, а також методику проведення рухливих ігор з дошкільниками різних вікових груп. Е.Г. Леві - Гориневська і Г.І. Бикова разом з М.О. Метловим та Л.І.Михайловою підготували перший навчальний посібник з методики фізичного виховання дітей дошкільного віку, для учнів педагогічних училищ та вихователів дитячих садків. У посібнику було розглянуто основи теорії та методики навчання дітей рухів, проведення рухливих ігор, організацію та зміст різних форм фізичної культури (заняття, ранкова гімнастика та ін..).

У 50-х роках, узагальнюючи результати багаторічних досліджень розвитку дітей від народження до трьох років, під керівництвом Н.М. Аксаріної та М.М. Щелованова були розроблені методичні рекомендації щодо загартування, масажу та застосування вправ у системі фізичного виховання дітей раннього віку.

У цей час розробляються системи комплексів ранкової гімнастики (М.О. Метлов, М.К. Шейко), видаються методичні посібники з рухливих ігор (М.М.Контарович, Л.І. Михайлова, Г.І. Бикова, М.К.Шейко), загартування дітей дошкільного віку (Е.Г.Леві-Гориневська та Г.І.Бикова, С.С.Познанська).

Проблеми фізичного виховання дошкільників у цей період вивчаються не тільки педагогами, а й лікарями та психологами. Під керівництвом О.В.Запорожця групою психологів було проведено фундаментальне дослідження розвитку довільних рухів. У його праці "Развитие произвольных движений" (1960) обґрунтовані психологічні закономірності розвитку моторики у дітей.

У 60-тих роках минулого століття питання фізичного виховання дітей вивчалася зрізних позицій. М.Ю.Кистяковською було завершено дослідження розвитку рухів дітей у дітей першого року життя. Методика навчання дітей вправ спортивного характеру, плавання (Т.І.Осокіна) та ходьби на лижах (М.П.Голощокіна) була розроблена на основі досліджень та рекомендована дошкільним працівникам. Було обґрунтовано методику навчання технічно складних для дітей рухів (Д.В.Хухляєва, Т.І.Осокіна, Е.С.Вільчковський).

Наукові пошуки в 70-х роках минулого століття спрямувалися на розробку оптимізації рухової активності дошкільників (Н.М.Ледовська, Д.М.Шептицький, Г.В.Сендек), розвиток рухових якостей у дітей(Е.М.Вавілова), обґрунтування методики проведення занять з фізичної культури з дітьми раннього та дошкільного віку (С.Я.Лайзене, Е.С.Вільчковський, Й.Й.Рауцкіс). У цей період видаються перші посібники з теорії та методики фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку для стулентів педагогічних інститутів (О.В.Кенеман та Д.В.Хухляєва, Т.І.Дмитренко).

У 80-90-х роках наукові дослідження та методичні розробки присвячувалися обґрунтуванню системи занять з фізичної культури для дітей різних вікових груп, у тому числі на свіжому повітрі цілорічно (О.Г.Аракелян, Л.В.Карманова, Л.І.Пензулаєва), обгрунтуванню методики проведення рухливих ігор різних видів (Т.І.Осокіна, Е.А.Тимофєєва, Е.С.Вільчковський), створенню оптимального рухового режиму в дитячому садку (Т.І.Дмитренко, Н.Ф.Денисенко, В.А.Шишкіна), навчанню дітей грі в баскетбол та футбол (Е.І.Адашкявичене, О.І.Курок), катанню на ковзанах (Л.І.Пустиннікова), удосконаленню основних рухів у дошкільників природних умовах під час прогулянок (Г.І.Шалигіна) та застосуванню допоміжних вправ у навчанні складних рухових дій (Г.П.Лескова, Н.А.Ноткіна, Т.С.Грядкіна), взаємозв'язку фізичного виховання в дитячому садку та сім'ї (В.Я.Ликова).

Останні роки характеризуються значним збільшенням наукових пошуків у дослідженні різних аспектів фізичного виховання дітей дошкільного віку та випуску відповідної методичної літератури: з навчання дітей вправ та ігор спортивного характеру (Т.І.Осокіна, С.Ф.Цвек, Ю.О.Короп, О.І.Курок) диференційованого підходу в навчанні фізичних вправ (Е.В.Давиденко), впливу фізичних вправ та рухливих ігор на виховання позитивних моральних та вольових якостей у дітей (Е.Ю.Яницька, Н.А.Кіт), застосування ігрового методу в навчанні дітей фізичних вправ (О.Л.Богініч, Г.В.Біленька, А.Я.Вольчинський), використання "малих форм"фізичної культури (О.М.Кириченко), мотивації дітей до занять фізкультурою (Л.А.Сварківська), змісту фізичного виховання раннього та дошкільного віку в сім'ї (М.М.Аляб'єва, Е.С.Вільчковський). Наукові дослідження з проблем фізичного виховання в основу розробки нових програм для дошкільних закладів України (розділ "Фізична культура"), які видано в 1992-93роках (Маляткр, Дитина, Ладусі та ін..).

Використані джерела

1. Вільчковський Е. С., Курок О. І. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. Навчальний посібник- Для студентів дошкільних факультетів педагогічних ВНЗ - Университетская книга, 2008. - 426 с.

Размещено на Allbest.ru