Проблемне навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Теоретичні основи проблемного навчання

Найважливіший показник всебічно і гармонійно розвиненої особистості - наявність високого рівня розумових здібностей. Якщо навчання веде до розвитку творчих здібностей, то його можна сполучити з розвиваючим навчанням, тобто таке навчання при якому учитель, спираючись на знання закономірностей розвитку мислення, спеціальними педагогічними засобами веде цілеспрямовану роботу по формуванню розумових здібностей і пізнавальних потреб своїх учнів у процесі вивчення мети основ наук. Таке навчання є проблемним.

Більшість сучасних публікацій по теорії навчання зв'язано з ідеєю активізації навчального процесу і навчальної діяльності учнів. Під активізацією розуміють ефективне використання тих прийомів і методів навчання які відомі з традиційної дидактики. Автори говорять про активізацію за допомогою проблемного навчання, розуміючи при цьому створення проблемних ситуацій і постановку пізнавальних задач.

Навчання учнів готовим прийомам розумової діяльності - це шлях досягнення звичайної активності, а не творчої.

Ціль активізації шляхом проблемного навчання полягає в тому, щоб зрозуміти рівень засвоєння понять і навчити не окремим розумовим операціям у випадковому, що стихійно складається порядку, а системі розумових дій для рішення не стереотипних задач. Ця активність полягає в тім, що учень, аналізуючи, порівнюючи, синтезуючи, узагальнюючи, конкретизуючи фактичний матеріал, сам одержав з нього нову інформацію. Іншими словами, це розширення поглиблення знань за допомогою раніше засвоєних знань чи нове застосування колишніх знань. Нового застосування колишніх знань не може дати ні учитель, ні книга, воно шукається і знаходиться учнем поставленим у відповідну ситуацію. Це і є пошуковий метод навчання.

Розумовий пошук - складний процес, він, як правило, починається з проблемної ситуації, проблеми. Але не всякий пошук зв'язаний з виникненням проблеми? Якщо учитель дає завдання учням, указавши, як його виконати, то навіть самостійний пошук не буде рішенням проблеми.

Справжня активізація учнів характеризується самостійним пошуком не взагалі, а пошуком шляхом рішення проблем. Якщо пошук має на меті рішення теоретичної, технічної, практичної, навчальної проблеми чи форм і методів художнього відображення, він перетворюється в проблемне навчання.

Основна різниця між проблемним і традиційним навчанням ми бачимо в двох моментах: вони розрізняються по меті і принципам організації педагогічного процесу.

Ціль проблемного типу навчання не тільки засвоєння результатів наукового пізнання, системи знань, але і самого шляху процесу одержання цих результатів, формування пізнавальної самодіяльності учня і розвитку його творчих здібностей.

Ціль традиційного типу навчання - засвоєння результатів наукового пізнання, озброєння учнів основами наук, прищеплювання їм відповідних умінь і навичок.

В основі організації вчителем пояснювально-ілюстрованого навчання має принцип передачі учням готових висновків науки. В основі організації мети процесу проблемного навчання має принцип пошукової учбово-пізнавальної діяльності учня, тобто принцип відкриття їм висновків, способів дії, винаходу нових предметів чи способів додатка знань до практики.

При проблемному навчанні діяльність учителя полягає в тому, що він, доводить у необхідних випадках пояснення змісту найбільш складних понять, систематично створює проблемні ситуації, повідомляє учням фактори й організує (проблемні ситуації) їх учбово-пізнавальну діяльність, так що на основі аналізу фактів учні самостійно роблять висновки й узагальнення, формують за допомогою учителя визначені поняття, закони.

У результаті в учня виробляються навички розумових операцій і дій, навички переносу знань, розвивається увага, воля, творча уява.

Проблемне викладання - діяльність учителя по створенню системи проблемних ситуацій, виклад навчального матеріалу з його поясненням і керуванню діяльністю учнів, спрямованої на засвоєння нових знань як традиційним шляхом, так і шляхом із самостійною постановкою навчальних проблем і їх рішення.

Проблемне навчання - це учбово-пізнавальна діяльність учнів по засвоєнню знань і способів діяльності шляхом сприйняття пояснення вчителя в умовах проблемної ситуації, самостійного аналізу проблемних ситуацій, формулювання проблем і їх рішень по засобах висування пропозицій, гіпотез їхнє обґрунтування і докази, а також шляхом перевірки правильності рішення.

Проблемна ситуація - це інтелектуальне утруднення людини, що виникає у випадку, коли він не знає, як пояснити виникле явище, факт, процес дійсності не може досягти мети відомим йому способом дія це спонукує людини шукати новий спосіб пояснення чи спосіб дії. Проблемна ситуація є закономірність продуктивної, творчої пізнавальної діяльності.

Вона обумовлює початок мислення в процесі постановки і рішення проблем.

Психологічною наукою установлена визначена послідовність етапів продуктивної пізнавальної діяльності людини в умовах проблемної ситуації:

Проблемна ситуація > проблема > пошук способів її рішення > рішення проблеми.

Порожній цикл розумових дій від виникнення проблемної ситуації до рішення проблеми має кілька етапів

- виникнення проблемної ситуації,

- усвідомлення сутності утруднення і постановка проблеми,

- пошук способу рішення шляхом здогаду чи висування припущень і обґрунтування гіпотези,

- доказ гіпотези,

- перевірка правильності рішення проблем.

Загальні функції проблемного навчання:

- засвоєння учнями системи знань і способів розумової практичної діяльності;

- розвиток пізнавальної самостійності і творчих здібностей учнів;

- формування діалектико-матеріалістичного мислення школярів (як основи).

Крім того проблемне навчання має спеціальні функції:

- виховання навичок творчого засвоєння знань (застосування окремих логічних прийомів і способів творчої діяльності);

- виховання навичок творчого застосування знань (застосування засвоєних знань у новій ситуації) і уміння вирішувати навчальні проблеми;

- формування і нагромадження досвіду творчої діяльності (оволодіння методами наукового дослідження, рішення практичних проблем і художнього відображення дійсності).

Розумова діяльність учнів стимулюється постановкою питань. Питання вчителя повинне бути складним настільки, щоб викликати утруднення учнів, і в той же час посильним для самостійного перебування відповіді.

Проблемна задача, у відмінності від звичайних навчальних задач, представляє не простий опис деякої ситуації, що включає характеристику даних, що складають умову задачі і вказівку на невідоме, котре повинно бути розкрите на підставі цих умов.

Як показали дослідження, можна виділити найбільш характерні для педагогічної практики типи проблемних ситуацій, загальні для всіх предметів.

Перший тип: проблемна ситуація виникає за умови, якщо учні не знають способи рішення поставленої задачі, не можу відповісти на проблемне запитання, дати пояснення новому факту в навчальній чи життєвій ситуації.

Другий тип: проблемні ситуації виникають при зіткненні учнів з необхідністю використовувати раніше засвоєні знання в нових практичних умовах.

Третій тип: проблемна ситуація легко виникає в тому випадку, якщо мається протиріччя між теоретично можливим шляхом рішення задачі і практичної нездійсненності обраного способу.

Четвертий тип: проблемна ситуація виникає тоді, коли маються протиріччя між практично досягнутим результатом виконання навчального завдання і відсутністю в учнів знань для теоретичного обґрунтування.

Теоретичні основи проблемного навчання:

Перший спосіб - спонукання учнів до теоретичного пояснення явищ, фактів, зовнішньої невідповідності між ними. Це викликає пошукову діяльність учнів і проводить до активного засвоєння нових знань.

Другий спосіб - використання навчальних і життєвих ситуацій, що виникають при виконанні учнями практичних завдань у школі, вдома чи на виробництві, у ході спостереження за природою тощо.

Проблемна ситуація виникає при спробі учнів самостійно досягти поставленої перед ними практичної мети.

Третій спосіб - розміщення навчальних проблемних завдань на пояснення явищ чи пошук шляхів практичного рішення. Прикладом може служити будь-як дослідницька робота учнів на учбово-дослідній ділянці, у майстерні і так далі.

Четвертий спосіб спонукання учнів до аналізу фактів і явищ дійсності, що виражають протиріччя між життєвими представленнями і науковими поняттями про ці факти.

П'ятий спосіб висування припущення (гіпотез) формулювання висновків і їхня досвідчена перевірка.

Шостий спосіб - спонукання учнів до порівняння, зіставлення і протиставлення фактів, явищ, правил, у результаті яких виникає проблемна ситуація.

Сьомий спосіб - спонукання учнів до попереднього узагальнення нових фактів. Учні одержують завдання розглянути деякі факти, явища, що містяться в новому для них матеріалі, порівняти їх з відомими і зробити самостійне узагальнення.

Восьмий спосіб - ознайомлення учнів з фактами що носять начебто б непояснений характер і приведеними в історії науки до постановки наукової проблеми.

Дев'ятий спосіб - організація міжпредметних зв'язків. Часто матеріал навчального предмета не забезпечує створення проблемної ситуації (при обробці навичок, повторення пройденого тощо). У цьому випадку варто використовувати факти і дані наук які мають зв'язок з досліджуваним матеріалом.

2. Система методів проблемного навчання

навчання проблемний учень наука

Система загальних методів (найбільш відома номенклатура методів, пропонована М.Н. Скаткіним і І.Я. Лернером):

1) Пояснювально-ілюстративний;

2) Репродуктивний;

3) Проблемний виклад;

4) Частково-пошуковий;

5) Дослідницький метод.

Система бінарних методів - інформаційно-репродуктивний, інформаційно-евристичний і інший методи викладання і такі методи навчання як слухання читання підручника вправи і так далі.

Система методів проблемного навчання представляє собою органічне сполучення загальних і бінарних методів.

У цілому можна говорити про шість дидактичних способів організації процесу проблемного навчання (тобто загальних методах), що представляють собою три види викладу навчального матеріалу вчителем і три види організації ним самостійної навчальної діяльності учнів:

1) монологічному;

2)міркуючому;

3) діалогічному;

4) евристичному;

5) дослідницькому;

6) методі програмованих завдань.

Метод монологічного викладу.

При монологічному методі вчитель сам пояснює сутність нових понять, фактів, дає учнем готові висновки науки, але це робиться в умовах проблемної ситуації форма викладу - розповідь, лекція.

Методи міркуючого викладу

Перший варіант - створивши проблемну ситуацію, вчитель аналізує фактичний матеріал, робить висновки й узагальнення.

Другий варіант - викладаючи тему, учитель намагається шляхом пошуку і відкриття вченого, тобто він як би створює штучну логіку наукового пошуку шляхом побудови суджень і умовиводів на основі логіки пізнавального процесу. Форма - бесіда лекція.

Метод діалогічного викладу.

Представляє діалог учителя з колективом учнів. Вчитель у створеній їм проблемної ситуації сам ставить проблему і вирішує її, але за допомогою учнів, тобто вони активно беруть участь у постановці проблеми висування припущень, і доказу гіпотез. Діяльності учнів власне сполучення репродуктивного і частково-пошукового методів навчання. Основи форми викладання - пошукова бесіда, розповідь.

Метод евристичних завдань.

Суть евристичного методу полягає в тім, що відкриття нового закону, правила тощо відбувається не вчителем, при участі учнів, а самими учнями під керівництвом і за допомогою вчителя. Формою реалізації цього методу є сполучення евристичної бесіди з рішенням проблемних задач і завдань.

Метод дослідницьких завдань.

Організується вчителем шляхом постановки перед учнями теоретичних і практичних дослідницьких завдань які мають високий рівень проблемності. Учень робить логічні операції самостійно, розкриваючи сутність нового поняття і нового способу дії. За формою організації дослідницькі роботи можуть бути різноманітні: учнівський експеримент, екскурсія і збір фактів, бесіди з населенням, підготовка доповіді, конструювання і модулювання.

Метод програмованих завдань.

Це метод при якому учні за допомогою, особливим образом підготовлених дидактичних засобів можуть здобувати нові знання і нові дії.

Бінарні методи навчання

Повідомляючий метод викладання представляє систему прийомів яка забезпечує повідомлення вчителем фактів чи висновків без достатнього їх пояснення, узагальнення і систематизації.

Виконавчий метод навчання являє собою сполучення прийомів, що характеризують навчальну діяльність школяра в основному за зразком, використовуючи раніше придбані навички. Цей метод припускає: слухання розповіді вчителя, завчання викладених учителем фактів і висновків без критичного аналізу й осмислення.

Пояснювальний метод складається із системи прийомів, що включають повідомлення й узагальнення учителем фактів даної науки, їхній опис і пояснення.

Репродуктивний метод навчання - система таких прийомів, як слухання й осмислення, сприйняття, спостереження, систематизація фактів, рішення типових задач, аналіз тощо. Застосовується для осмислення засвоєння теоретичних знань, для обробки умінь і навичок, для завчання навчального матеріалу.

Інструктивний метод викладання. Вчитель інструктує учнів, що треба робити, і показує, як треба робити. Використовується для організації практичної діяльності учнів.

Практичний метод навчання припускає практичних і фізичних учнів як основний вид діяльності. Такий метод є сполученням прийомів:

а) обробки навичок практичних дій по виготовленню предметів чи їхньої обробки з метою удосконалювання, видозміни.

б) діяльності, зв'язаної з технічним моделюванням і конструюванням, раціоналізацією і винаходом.

Пояснювально-спонукальний метод, являє собою сполучення прийомів пояснення і спонукання учня до самостійних дій пошукового характеру. Навчальний матеріал частково пояснюється вчителем, а частково дається учням у виді проблемних задач, питань, завдань для самостійного засвоєння шляхом відкриття нового знання.

Частково-пошуковий метод навчання є сполученням сприйняття пояснень вчителя учнем з його власною пошуковою діяльністю по виконанню робіт потребуючих самостійного проходження всіх етапів пізнавального процесу. Переважними прийомами навчання тут найчастіше є слухання й осмислення, аналіз фактів, систематизація, пошук рішення проблем.

Спонукаючим методом викладання називається діяльність учителя, що спонукає активну розумову діяльність учня.

Пошуковий метод навчання представляє розумові дії по формулюванню проблеми і пошуку шляху її рішення.

Основним завданням розвиваючого навчання являється формування у учнів активного, самостійного, творчого мислення. Це різні рівні мислення. Активне мислення може і не бути самостійним. Самостійне - це не завжди творче. Творче ж мислення обов'язково буде і активним, і самостійним. Для розвитку творчого мислення слід найчастіше ставити учнів в проблемну ситуацію, в якій вимагалось би від них дослідницького розуміння: необхідно так організувати заняття, щоб в учнів виникали не тільки проблемні питання, але й прагнення їх самостійно розв'язувати.

Творче мислення - основний компонент в побудові дослідницького розуміння, коли учень сам відкриває, сам знаходить невідомий йому до цього часу шлях до відповіді, до розв'язання проблеми. З чого починається підхід до проблеми? З того, що в пізнавальному процесі у учня виникає ускладнення: він не може пояснити з допомогою раніше засвоєних знань нові факти і явища, що його зацікавили. Учень сам прагне відкрити або засвоїти нові відомості, нові способи дій, щоб зняти виникаючі протиріччя в розумінні ним даного явища. Створити пізнавальну потребу на уроці - значить створити проблемну ситуацію. Для того, щоб включити учнів в процес розв'язання проблеми, необхідно ще чітке визначення проблеми, її формулювання і потім рішення через висунення гіпотез, їх перевірку і обґрунтування. В проблемному навчанні слід виділити три основні ланки: постановку проблеми, її формулювання і розв'язання. Якщо вчитель сам ставить проблему, сам її формулює і сам розв'язує, то в кращому випадку він добивається від учнів співвідносного розуміння. Якщо ж вчитель якісь певні ланки передає учням, то він добивається частково дослідницького розуміння. В тому випадку, коли учні самі усвідомлюють проблему, самі її формують і розв'язують, а учитель лише організовує і контролює їх діяльність, вони володіють дослідницьким рівнем розуміння даної проблеми. У проблемному навчанні виділяють два взаємопов'язані елементи: проблемного викладання (діяльність учителя) і проблемного учіння (діяльність учнів). Проблемне викладання полягає в тому, що вчитель систематично створює проблемні ситуації й організовує навчально-пізнавальну діяльність учнів для їх розв'язку. Проблемне учіння - це організована діяльність учнів, яка побудована із урахуванням логіки творчого мислення і полягає в аналізі проблемних ситуацій, постановці і розв'язанні проблем. В результаті проблемного учіння учні під керівництвом вчителя формулюють правила, закони, «відкривають» для себе нові знання. Аналіз педагогічної теорії і практики дає змогу визначити основні способи і прийоми створення проблемної ситуації. Деякі з них:

1. Проблемна ситуація виникає, коли вчитель пропонує учням інформацію, яка містить у собі суперечність.

2. Проблемна ситуація виникає в результаті ознайомлення із різними тлумаченнями одного й того самого явища, факту тощо.

3. Проблемні ситуації виникають при ознайомленні учнів з парадоксами.

Парадокс (від грец. - несподіванка, дивне) - явище, думка або вислів, що різко розходиться із звичайними, загальновизнаними уявленнями, суперечить (інколи тільки на перший погляд) здоровому глузду. На уроках парадокс виявляється найчастіше у формі загадки, задачі-жарту і т.д. Ось приклад такої задачі. Коли Земля рухається, говорили послідовники Птолемея, то гарматне ядро, пущене на захід, полетить значно далі, ніж ядро, пущене на схід, тому що добовий рух Землі, якщо він існує, потягне гармату на схід і в першому випадку гармата віддаляється від ядра, а в другому - доганяє його. Однак досвід переконує в протилежному.

4. Проблемні ситуації виникають під час демонстрування досліду, проведення фронтального експерименту, виконання практичної роботи, коли виявляється невідповідність між наявною системою знань в учнів і новими фактами, явищами.

5. Дуже часто для створення проблемної ситуації застосовують сукупність способів і прийомів. Для створення проблемної ситуації використовується бесіда, практична задача, фронтальний експеримент тощо.

Навчальна проблема - явище динамічне: виявляючи суперечність пізнання, проблема зароджується, як «знання про незнання», як відображення невідповідності в них. Сприйняття учнями суперечності породжує проблемну ситуацію і якийсь час проблема існує як складова її частина. В результаті аналізу проблемної ситуації проблема викристалізовується й усвідомлюється учнями, як проблемне запитання, задача або завдання. Щоб усвідомити проблему слід визначити несумісні інформації, судження, що містяться в ній. Для цього на етапі аналізу і постановки проблеми потрібно здійснити ряд пошукових процедур, тобто сукупність пошукових прийомів і операцій, що ведуть до розв'язання окремих етапів проблеми.

Література

1. Зотов Ю.Б. Организация современною урока. - М.: Просвещение, 1984.

2. Корвлорф Б.Ф., Методика преподавания английского языка, М. I958;

3. Максимова В.Н. Проблемный подход к обучению в школе. Методическое пособие по спецкурсу Л.1973.

4. Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении М. Педагогика 1972.

5. Махмутов М.И. Организация проблемного обучения М. Педагогика 1977.

6. Махмутов М.И. Современный урок. 2-е изд. М., 1985.

7. Паламарчук В.Ф. Домашняя учебная работа школьников / В кн. Дидактика современной школы под ред. В.А. Онищука. - К.: Рад.школа, 1987.

8. Педагогика. Учебное пособие для студентов педагогических вузов и педагогических колледжей / Под ред. П.И. Пидкасистого. - М.: Педагогическое общество России, 1998.

9. Скаткин М.Н. Проблемы современной дидактики. М. Педагогика 1980.

10. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи / Вибрані твори в п'яти томах. - К.: Рад. школа, 1977.

Размещено на Allbest.ru