Психолого-педагогічна характеристика глухих дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат на тему

«Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушеннями слуху - глухотою»

Київ-2012

План

Вступ

1. Порушення слуху, причини, види

2. Характеристика дітей з глухотою

3. Корекційно-виховна робота з глухими дітьми

Висновок

Вступ

Мільйони людей самого різного віку у всьому світі страждають від проблем, пов'язаних з втратою слуху. Це фізична проблема здоров'я, яка може виникнути і розвиватися у будь-який час. В більшості випадків втрата слуху відбувається поступово і в більшості випадків завжди безболісно. Люди можуть протягом декількох років не помічати, що проблема існує в їхньому житті, адже хвороба розвивається настільки поволі, що спочатку може бути ледве помітною. В результаті поступово знижується здатність людей чути звуки і голоси навколо них. А це впливає не тільки на них самих, але і на життя навколишніх людей.

1. Порушення слуху, причини, види

Класифікація порушень слуху визначається характером поразки слухової функції і станом мови. Залежно від цього виділяються дві види слухової недостатності: глухота і приглухуватість. Глухота - найбільш різкий ступінь ураження слуху, при якій розбірливе сприйняття мови стає неможливим. Повна глухота зустрічається рідко. В більшості випадків зберігаються хоч би невеликі залишки слуху. З їх допомогою дитина може сприймати дуже гучні, різкі немовні звуки (дзвінок, свисток), окремі звуки мови, а іноді прості, добре знайомі слова, вимовлені голосно біля вушної раковини. Глухота може бути природженою і придбаною.

Природжена глухота зустрічається рідше. Причинами її є:

1) неправильний розвиток слухового органу у період вагітності матері (вплив спадкового чинника);

2) несприятливі умови розвитку плоду в результаті дії шкідливих чинників в період вагітності матері: перенесені інфекційні захворювання -- грип, кір, травми і т. д.; вживання матір'ю алкоголю; лікування стрептоміцином і іншими лікарськими препаратами; травма плоду в перші місяці вагітності.

Придбана глухота найчастіше є результатом запальних процесів у внутрішньому вусі і слуховому нерві при різних захворюваннях: менінгіті, кори, скарлатині, грипі, свинці і т.д.

Якщо при глухоті сприйняття мови різко обмежене, то при приглухуватості в спеціально створюваних умовах (посилення голосу, використання спеціальної звукопідсилюючої апаратури та ін.) можливості сприйняття мови зростають. Причини виникнення приглухуватості різноманітні. Погіршення слуху наступає:

1) як результат гострого або хронічного запалення середнього вуха: відбуваються патологічні зміни в середньому вусі -- прорив барабанної перетинки, рубці, зрощення, що приводить до порушення рухливості барабанної перетинки і ланцюга слухових кісточок;

2) як результат хронічних захворювань носа і носоглотки (наприклад, аденоїдні розрощування); при цьому порушується прохідність євстахієвої труби;

3) як результат перенесених інфекційних захворювань (скарлатини, грипу, кори);

4) як результат природжених аномалій органів слуху в ембріональному періоді. Приглухуватість може бути виражена в різному ступені -- від незначного порушення сприйняття шепітної мови до різкого обмеження можливості сприйняття мови розмовної гучності.

2. Характеристика дітей з глухотою

корекційний виховний дошкільник глухий

У глухих дітей з рано придбаними чи уродженими недоліками слуху статичні і локомоторні функції відстають у своєму розвитку. На першому році життя в глухих дітей відзначається відставання в термінах утримання голови, запізнювання в оволодінні ходьбою. Діти часто не володіють тим руховим досвідом, що є до цього часу в дітей, що чують: не вміють швидко бігати, стрибати, повзати, робити найпростіші рухи, наслідуючи дорослих. Сформовані рухи характеризуються порушенням координації, орієнтування в просторі, острахом висоти, сповільненістю і скутістю.

Найбільша своєрідність у розвитку рухових якостей у дошкільників з порушеннями слуху відзначається в рівнях швидкісних якостей і рівноваги. Глухі діти трирічного віку не виконують завдання на збереження статичної рівноваги, з якими справляються однолітки, що чують. Хоча в дошкільному віці в дітей з порушеннями слуху починається процес поліпшення стану рівноваги, різких змін не відбувається. Глухі діти за показниками якості рівноваги поступаються не тільки чуючим, але і сліпим, слабозорим і розумово відсталим дітям.

Багатьом глухим дітям притаманні порушення дрібної моторики (рухів пальців, артикуляційного апарата), що відбивається надалі на формуванні різних видів дитячої діяльності. При виконанні багатьох рухів, у тому числі і побутових, діти з вадами слуху створюють зайвий шум, неритмічні й уповільнені рухи. Це виявляється в хибкій ході, човганні ногами, некоординованих і неспритних рухах. Спостерігається асиметрія кроків, похитування корпусу, підвищена різкість рухів. Відсутність вербального спілкування в процесі формування рухів також є однією з причин, що знижують якість рухів. Серед дітей з порушеннями слуху виділяються ті, у кого є залишкові явища ДЦП, що зв'язано з паралічами і парезами тулуба, різко обмежуючи пересування дітей у просторі. Негативний вплив на моторний розвиток дошкільників з порушеннями слуху створює великий обсяг статичних навантажень, пов'язаний з безліччю занять у дитячому садку. Гіподинамія, на думку Г. В. Трофимової, є однією з причин недостатнього розвитку деяких рухових якостей, викликає і збільшує порушення постави, плоскостопість у глухих дошкільників.

У глухих нерідко спостерігається порушення вестибулярного апарату. Воно частіше зустрічається у дітей з придбаним порушенням слуху, чим із спадковою формою глухоти. Важкий запальний процес, що охоплює середнє і внутрішнє вухо дитини, розповсюджується і на ті, що знаходяться в безпосередній близькості переддень і півкруглі канали -- складові частини вестибулярного апарату. В результаті можуть виникати необоротні зміни в будові і функціях обох систем. Таке явище спостерігається при важких отитах, викликаних якими-небудь інфекціями (грипом, скарлатиною, кором і ін.).

Глухі діти, що мають з народження або з раннього дитинства порушення вестибулярного апарату, помітно пізніше, ніж інші діти, опановують ходьбу. Потім вони починають ходити, майже не відриваючи ніг від землі, ковзаючи по підлозі, проводячи багато додаткових рухів, що допомагають їм утримувати вертикальне положення тіла. Поступово їх хода вирівнюється в результаті вироблення рефлексів, які виникають завдяки зоровому сприйняттю власного руху і м'язовим відчуттям від цих рухів.

Труднощі виникають у дітей при виробленні нових рухів -- умінь стрибати, бігати, стояти на одній нозі, стояти і рухатися із закритими очима. Ці труднощі виявляються в ранньому і дошкільному віці, але за відсутності необхідного тренування зберігаються в молодшому шкільному віці і навіть старших.

У глухих дітей з порушенням вестибулярного апарату наголошуються великі труднощі в орієнтуванні спочатку в малому і близькому просторі (кімнаті, квартирі, будинку, де вони живуть), а потім в обширнішому і дальньому (у районі міста або селища, в лісі, при зануренні у воду).

3. Корекційно-виховна робота з глухими дітьми

Робота по формуванню правильної мови у дітей з порушеннями слуху повинна носити систематичний характер і починатися відразу ж з моменту виявлення порушення слуху.

Визначаючи послідовність і зміст коректувальної роботи, необхідно спиратися:

а) на закономірності розвитку мови дитини в нормі;

б) на наявний запас мовних навиків.

При важких ступенях зниження слуху необхідно використовувати підлягаючі зберіганню аналізатори, в першу чергу зоровий: дітей привчають прочитувати з губ, що допомагає з найбільшою повнотою розуміти мову тих, що її оточують. У свою чергу це сприяє подальшому мовному розвитку на основі наслідування.

Навчання глухих умінню орієнтуватися в просторі є одним з багатьох завдань всього учбово-виховного процесу.

Корекційно-виховна робота із глухими дітьми здійснюється в наступних напрямах: розвиток розуміння мови, уточнення і розширення лексичного запасу, формування граматики, а також вимовляння звуків. Одночасно проводяться заняття по навчанню грамоті -- читанню і письму.

На всіх видах занять обов'язково використовується залишковий слух дітей, який підсилюють за допомогою спеціальної апаратури.

Коректувальне навчання здійснюється в спеціальних яслах, дитячих садах для дітей з порушеннями слуху, де вони знаходяться з 2 до 7 років.

Профілактика порушень слуху у дітей здійснюється головним чином батьками і вихователями дитячих установ.

Профілактичні заходи необхідно починати з внутрішньоутробного періоду розвитку дитини, оберігаючи матір в період вагітності.

Після народження дитини важливо ретельно стежити за її здоров'ям: тримати вуха в чистоті, попереджати запальні процеси в органах слуху, приймати заходи по уникненню побутових травм. У маленьких дітей украй важливо оберігати вуха від холоду, оскільки часті простуди можуть привести до патології мовного апарату.

Треба пам'ятати, що для слуху шкідливі дуже гучні звуки, крик, шум в групі. Тому слід створювати дітям охоронний, щадний режим, уникати сильних звукових подразників, спілкування на підвищених тонах.

В цілях попередження порушень слуху лікар-отоларинголог повинен періодично обстежувати дітей. Це допомагає своєчасно усувати щонайменші патологічні зміни, які можуть привести до зниження слуху.

Якщо у дитини вже є природжене або придбане ураження органу слуху, необхідне невідкладне втручання лікаря: від часу почала лікування багато в чому залежить, який характер носитиме порушення слуху і як це вплине на формування мовної функції.

Висновок

Мільйони людей самого різного віку у всьому світі страждають від проблем, пов'язаних з втратою слуху. Це впливає не тільки на них самих, але і на життя навколишніх людей. Класифікація порушень слуху визначається характером поразки слухової функції і станом мови. Залежно від цього виділяються дві види слухової недостатності: глухота і приглухуватість. У глухих дітей з рано придбаними чи уродженими недоліками слуху статичні і локомоторні функції відстають у своєму розвитку. Багатьом глухим дітям притаманні порушення дрібної моторики (рухів пальців, артикуляційного апарата), що відбивається надалі на формуванні різних видів дитячої діяльності. У глухих нерідко спостерігається порушення вестибулярного апарату.

Якщо у дитини вже є природжене або придбане ураження органу слуху, необхідне невідкладне втручання лікаря: від часу почала лікування багато в чому залежить, який характер носитиме порушення слуху і як це вплине на формування мовної функції. Робота по формуванню правильної мови у дітей з порушеннями слуху повинна носити систематичний характер і починатися відразу ж з моменту виявлення порушення слуху.

Список використаних джерел

1. Богданова Т.Г. Сурдопсіхологія.

2. Сурдопедагогіка / під редакцією Є.Г. Речицького

3. Мартинчук О.В. - Основи корекційної педагогіки

4. Спеціалізований сайт - http://surdopedagogika.com/problems.htm

5. http://uk.wikipedia.org/wiki/Глухота

Размещено на Allbest.ru