Особиста культура сучасного плановика та його освітня підготовка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Миколаївський Політехнічний коледж

Реферат

плановик освітній підготовка культура особа

Особиста культура сучасного плановика та його освітня підготовка

Підготувала студентка групи Ек-310

Галенко К.І.

Перевірила викладач з планування

Мазуренко А.В.

Миколаїв 2012

План

1. Правова культура особи

2. Особисті якості плановика

3. Сучасна освітня підготовка плановика

1. Правова культура особи

Правова культура особи -- це обумовлені правовою культурою суспільства ступінь і характер прогресивно-правового розвитку особи, які забезпечують її правомірну діяльність.

Правова культура особи включає:

1) знання законодавства (інтелектуальний зріз). Поінформованість була і залишається важливим каналом формування юридично зрілої особи;

2) переконаність у необхідності і соціальній корисності законів і підзаконних актів {емоційно-психологічний зріз);

3) уміння користуватися правовим інструментарієм -- законами та іншими актами -- у практичній діяльності (поведінковий зріз).

Правова культура особи характеризує рівень правової соціалізації члена суспільства, ступінь засвоєння і використання ним правових начал державного і соціального життя. Правова культура особи означає не тільки знання і розуміння права, а й правові судження щодо нього як про соціальну цінність, і головне -- активну роботу з його здійснення, зі зміцнення законності і правопорядку. Іншими словами, правова культура ocoби - це її позитивна правова свідомість у дії. Вона включає перетворення особою своїх здібностей і соціальних якостей на підставі правового досвіду.

Змістом правової культури особи є:

1) правосвідомість і правове мислення. Правове мислення має стати елементом культури кожної людини;

2) правомірна поведінка;

3) результати правомірної поведінки і правового мислення.

Показником правової культури особи є правова активність особи як вища форма правомірної поведінки, що припускає:

1) наявність високого рівня правосвідомості; готовність до ініціативної правомірної діяльності в правовій сфері на основі шанобливого ставлення до права, переконаності в необхідності і справедливості правових норм, їх добровільного здійснення, досконалого знання права (внутрішній аспект);

2) цілеспрямовану, ініціативну, позитивну соціальне корисну діяльність особи, що перевершує звичайні вимоги до можливої і належної поведінки, спрямовану на розвиток демократії, зміцнення законності і правопорядку (зовнішній аспект).

Правова активність -- одна із змістовних характеристик особи. На відміну від держав з тоталітарним режимом, де бажаною є людина конформістської поведінки, а від активної намагаються позбутися, у державах з демократичним режимом потрібна особа активна, зацікавлена в реалізації правових норм і принципів у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Форми прояву правової активності різноманітні: сумлінна службова діяльність, предметне обговорення законопроектів, участь у передвиборній боротьбі як довірена особа кандидата в депутати та ін. Правомірна активність особи досягається через схвалення і стимулювання суспільне корисних дій і припинення шкідливих. Правова активність може бути як епізодичною (дії громадянина по затриманню підозрюваного у вчиненні злочину), так і постійною (виконання функцій народного засідателя).

Правова культура особи (загальна і спеціальна -- професійна) сприяє виробленню стилю правомірної поведінки, який формується залежно від:

* ступеня засвоєння і вияву цінностей правової культури суспільства;

* специфіки професійної діяльності;

* індивідуальної неповторності творчості кожної особи.

Культурний стиль правомірної поведінки характеризується сталістю додержання правових принципів у правомірній поведінці, специфікою вирішення життєвих проблем, яка виражається в особливостях вибору варіанта правомірної поведінки в межах, визначених правовими нормами.

Правова культура професійної групи, або професійна правова культура, -- одна із форм правової культури суспільства, притаманна тій спільності людей, що професійно займаються юридичною діяльністю, яка потребує фахової освіти і практичної підготовки. Як правило, це культура робочої групи, члени якої є службовими особами і носіями службової правової культури.

Професійній правовій культурі робочої групи (колективу) та її членам властивий вищий ступінь знання і розуміння правових явищ у відповідних галузях професійної діяльності.

2. Особисті якості плановика

Планування -- порівняно новий вид діяльності, і професія плановика належить до більш-менш молодих. На відміну від інших професій (лікарі, юристи) плановиків наймають потужні клієнти (керівник підприємства, мер, начальник департаменту і т. д.), котрі, як правило, мають широкі повноваження, розбираються в політиці й займаються нею.

Але кваліфіковані плановики-професіонали знають, що вони працюють не тільки на господаря, і не лише він оцінює їхню роботу. Вони працюють і на споживачів продукції (її якість, ціна тощо), і на громадськість (наприклад, екологічні аспекти виробництва). Плановики, які стали недобросовісними найманцями, невдовзі й обов'язково стануть відомі як такі.

Тому в 1981 р. Американський інститут дипломованих плановиків прийняв Кодекс етичної та професіональної підготовки плановиків, у якому наголошується:

-- найголовнішим обов'язком плановика є служіння суспільним інтересам;

-- плановик повинен старанно, творчо, незалежно і компетентно виконувати свої обов'язки в інтересах своїх клієнтів та наймачів;

-- плановик мусить усвідомлювати особливу відповідальність перед слабозахищеними особами чи громадянами;

-- плановик має приносити користь своїй професії;

-- плановик повинен говорити правду.

Парадокс планування полягає в тому, що висловлювання правди не веде автоматично до бажаних результатів. Це може призвести до затяжних конфліктів, ерозії влади та інших непередбачуваних і небажаних наслідків. Існують очевидні межі допустимості гласності. Планування -- це не круглий акваріум; йому шкідливе повне світло.

Дилема планування полягає в тому, що воно не може бути успішним без участі громадськості, і разом з тим -- не можна дозволити, щоб процес участі зацікавлених осіб домінував. Секретність у плануванні є бажаною, адже процес прогнозування майбутнього непередбачуваний, творчий, ґрунтується на виробленні нових ідей і використанні нових можливостей і тому не може бути повністю відкритим і демонстративним.

З другого боку, щоб план став реальністю, у нього мають бути в організації прибічники. Слід створити коаліцію. Тому секретність потрібна, доки коаліція перебуває на стадії формування. Коли ж переговори завершені, настає час для обнародування плану.

Однак щоб уникнути зриву плану, плановики відкривають не все. Їм не слід турбуватись про те, що не проконсультувались із кожним або «наступили комусь на мозоль». Етична поведінка важлива, але треба пам'ятати стару приказку, що «не можна зробити яєшню, не розбивши декількох яєць».

Якщо планування хоче бути творчим, йому не слід прагнути вгодити кожному. Проте воно має задовольнити достатньо велику кількість людей, якщо плановики хочуть досягти успіху.

Плановикам слід зрозуміти, що вони не можуть розраховувати на автоматичне прийняття їхніх планів. Конфлікти під час планування, особливо після обнародування планів -- звичайна річ. Тому плановикам рекомендується, з одного боку, бути обережними, а з другого -- учитись розв'язувати конфліктні ситуації (між агрономічною і зоотехнічною службами, між технологами і фінансистами).

Хоча плановик не має права приймати рішення з питань планування, він є дуже важливою фігурою у визначенні змістовного та організаційного аспектів планування. Важливість передбачення і документального оформлення майбутнього організації висуває ряд серйозних вимог до особистих якостей плановика.

Він повинен:

-- бути хорошим теоретиком, володіти навичками абстрактного мислення і в той же час -- різними технологіями планування;

-- володіти якостями дипломата й уміти розв'язувати конфліктні ситуації;

-- уміти спілкуватись на професійному рівні зі спеціалістами різного профілю, що працюють в організації: технологами, фінансистами, маркетологами та ін.;

-- володіти досвідом роботи у підприємницькій сфері -- чи то у фірмі, де він працює зараз, чи в іншій економічній організації. Бажано мати досвід управління;

-- бути зрілою, глибокою людиною в усіх відношеннях: діловому, технічному, особистому.

3. Освітня підготовка плановика

Внутрішньофірмовим плануванням на різних вітчизняних підприємствах займаються керівники всіх рівнів управління, інженери-економісти і фахівці-менеджери різних категорій, а також основні і безпосередні виконавці-плановики відповідних лінійних підрозділів і функціональних служб. На кожному підприємстві рівень внутрішньогосподарського планування і фінансовий стан залежать не тільки від застосовуваних теоретичних принципів, методологічних положень, методичних рекомендацій та нормативних матеріалів, а й головним чином від складу персоналу, його економічних знань і професійних умінь, ступеня розвитку трудового потенціалу та підприємницьких здібностей і багатьох інших людських якостей.

Сучасним російським підприємствам, як підтверджує наш досвід переходу до ринкових відносин, потрібні економісти-менеджери високої професійної кваліфікації та нової творчою орієнтації. Цей менеджер повинен володіти не тільки глибокими теоретичними знаннями в області ринкової економіки, але й міцними практичними навичками у сфері своєї трудової діяльності, а головне - необхідними підприємницькими здібностями та вміннями раціонально організувати виробництво товарів і послуг, ефективно використовувати обмежені виробничі ресурси, забезпечувати максимальний прибуток підприємству і зростаючі доходи всім працівникам. Таким чином, кожен економіст-менеджер в процесі внутріфірмового планування потреби тих чи інших виробничих ресурсів повинен приймати вигідні для себе і свого підприємства альтернативні рішення.

Виконувані на більшості підприємств і фірм різноманітні види діяльності персоналу, виробничі функції, або операції, як уперше запропонував А. Файоль, можна підрозділити на шість основних груп:

технічні, до складу яких входить проектування нової техніки, її виробництво, збирання та обслуговування;

комерційні, пов'язані з маркетингом, закупівлями, продажем та обміном товарів;

фінансові, складаються у залученні інвестицій і використання грошових коштів;

страхові, полягають у збереженні майна, основних фондів і ресурсів;

облікові, передбачають калькуляцію витрат, бухгалтерський облік та звітність;

адміністративні, передбачають керівництво, передбачення, організацію, Розпорядництво, координацію і контроль.

З урахуванням загальних функцій підприємства та основних вимог сучасного ринку будь-який менеджер повинен мати необхідні професійні знання та практичні навички у сфері обраного виду виробничої або підприємницької діяльності для виконання таких найважливіших робіт:

1) досліджувати ринок і визначати види і обсяги виробництва користуються високим попитом товарів, робіт і послуг;

2) прогнозувати динаміку попиту, пропозиції і рівень ринкових цін на продукцію, що випускається з урахуванням зміни внутрішнього та зовнішнього середовища;

3) створювати прогресивні нормативи і норми витрати обмежених економічних ресурсів на виробництво продукції та послуг;

4) розробляти короткострокові цілі і стратегічні плани розвитку підприємства та його структурних підрозділів;

5) вибирати оптимальні методи, форми і системи планування, організації та управління виробництвом в умовах вільних ринкових відносин і наявних обмежень ресурсів;

6) складати бізнес-плани виробництва нових конкурентоспроможних товарів і визначати їх ефективність і беззбитковість;

7) координувати роботу персоналу підприємства, залучати здатних співробітників і надавати їм необхідні повноваження і свободу у сфері їх планово-економічної діяльності;

8) проводити аналіз і контроль результатів виробничо-господарської і планово-організаційної діяльності та приймати оперативні рішення по їх покращання;

9 ) обгрунтовувати найважливіші напрями наукових досліджень, здійснювати своєчасне оновлення продукції, що випускається, розвиток нових технологій і форм організації виробництва і підприємництва;

10) складати статути і установчі договори на відкриття нових малих і середніх підприємств;

11) здійснювати обгрунтування інвестиційних проектів, визначати обсяги та джерела необхідних фінансових ресурсів;

12) готувати аналітичні записки і звіти про фінансово-економічний стан підприємства і представляти вищому керівництву письмові пропозиції про вдосконалення своєї діяльності.

У здійсненні основних своїх функцій в сучасному виробництві кожному менеджерові потрібні не тільки фундаментальна економічна підготовка, отримані професійні знання і розрахунково-аналітичні уміння, але й високі особисті якості. Всякому виду діяльності та, значить, будь-якій групі функцій повинна відповідати, за висновком А. Файоля, своя професійна кваліфікаційна установка або підготовка, яка грунтується на необхідній сукупності наступних якостей і знань:

фізичні якості (здоров'я, сила, спритність);

розумові якості (тями, легке засвоєння, розважливість, сила і гнучкість розуму);

моральні якості (енергія, стійкість, усвідомлення відповідальності, ініціатива, почуття обов'язку, такт, почуття гідності);

загальний розвиток (запас різних понять, що не відносяться виключно до області виконуваних функцій);

спеціальні знання (належать винятково до однієї функції - технічної, фінансової і т.д.);

досвід (знання, що випливають з практики; спогади про уроки, особисто витягнутих з фактів).

Сукупність особистих якостей, професійних знань і виробничого досвіду, що характеризують здатність людини до економічної діяльності, являє собою трудовий потенціал, або людський капітал. Рівень розвитку трудового потенціалу людини визначається двома основними компонентами: природними здібностями і набутими знаннями. Основою людського капіталу є розумові та фізичні здібності людей, їх моральні та інтелектуальні якості і інші особисті характеристики або компетенції людини. Ще Ф.У. Тейлор звертав увагу на той факт, що важко знайти людину, який з'єднував б у собі різноманітні пізнання і різні розумові і душевні якості, необхідні для виконання всіх обов'язків, які покладаються на керівників-менеджерів. Це видно з доданого списку дев'яти якостей, потрібних від ідеальної людини.

Серед найважливіших якостей менеджера були названі такі відомі, як розум, освіта, спеціальні або технічні пізнання, фізична вправність або сила, такт, енергія, рішучість, чесність, розсудливість, здоровий глузд, здоров'я. Люди, на думку засновників менеджменту, що володіють трьома з перерахованих якостей, можуть бути в усякий час найняті в якості робітників-виконавців. Поєднавши разом чотири з цих здібностей, можна отримати кращого працівника-фахівця. Людини, що об'єднав в собі п'ять якостей, дуже важко знайти, а людей з шістьма, сім'ю і вісьма видами здібностей майже неможливо добути. З цього положення класичного менеджменту в даний час слід:

1) зростаюча потреба підприємств і фірм у відборі здібних спеціалістів;

2) економічна необхідність дбайливого використання рідкісних людських здібностей;

3) реальна можливість досягнення необхідного професійної освіти та подальшого розвитку трудового потенціалу менеджерів у процесі економічної діяльності.

Відповідно до чинного Державним освітнім стандартом всі майбутні економісти-менеджери повинні отримувати необхідний мінімум загальної та професійної підготовки за чотирма основними циклами дисциплін: гуманітарних і соціально-економічним, математичним і природничонаукових, загально-і спеціальним. До складу кожного циклу входять як обов'язкові навчальні дисципліни, так і курси з вибору студентів. Всього навчальним планом підготовки економістів-менеджерів за спеціальністю «Економіка і управління на підприємстві» передбачається освоїти понад 50 різних дисциплін. Освітній стандарт визначає не тільки склад предметів, що вивчаються, а й основні вимоги до рівня і змісту професійної підготовки менеджерів, а також гарантує кожному з них отримання відповідних теоретичних знань і практичних умінь з будь-якої з усіх досліджуваних навчальних дисциплін. Наведемо для прикладу перелік необхідних економічних знань і розрахунково-аналітичних умінь з основних навчальних курсів циклу загально-професійних дисциплін:

статистика - знати методи побудови і аналізу найважливіших показників і вміти використовувати дані спостережень і експериментів;

маркетинг - вміти планувати виробництво і збут продукції виходячи з ринкових потреб;

менеджмент - знати методи прийняття рішень і вміти вибирати найбільш раціональні способи їх виконання;

економіка підприємства - мати уявлення про основи його економічної діяльності як об'єкта ринкових відносин;

планування на підприємстві - знати основні принципи та методи планування, найважливіші планові показники і способи їх розрахунку, систему внутрішньогосподарських планів і механізм їх взаємодії і вміти складати плани соціально-економічного розвитку;

економіка нерухомості - мати уявлення про ринок нерухомості та вміти планувати отримувані доходи.

Передбачені освітнім стандартом вимоги до знань і вмінням з різних навчальних дисциплін є основою складання професійних або робочих програм, що містять по кожній з них обов'язковий мінімум знань. Наприклад, по курсу «Планування на підприємстві» навчальна програма включає наступні питання: сутність та функції планування в управлінні; поняття, завдання, основні принципи та методи планування; планові розрахунки та показники; система планів підприємства та їх взаємозв'язок; стратегічне планування розвитку підприємства; планування потенціалу підприємства (науково-технічного і соціального розвитку підприємства); планування виробництва і збуту продукції; планування ресурсного забезпечення діяльності підприємства; планування витрат і результатів, фінансове планування; організація планування на підприємстві; планування на базі ЕОМ.

Існуючий зараз освітній стандарт значно розширює необхідну в ринковій економіці свободу вибору не тільки майбутньої спеціальності і сфери діяльності, а й професійно-освітньої програми та бажаного рівня і терміну підготовки. У стандарті передбачаються три рівні підготовки менеджерів: бакалавр менеджменту (4 роки), економіст-менеджер (5 років) і магістр менеджменту (6 років). В даний час на всіх вітчизняних підприємствах менеджер будь-якого рівня підготовки може стати керівником як низового чи середнього, так і вищої управлінської ланки. У його функції входить багато творчі види планово-економічної та організаційно-управлінської діяльності, але головними завжди залишаються вироблення і прийняття рішень, керівництво персоналом і виробництвом, вдосконалення форм і методів виконання роботи і т.п.

Будь-який менеджер у всіх своїх рішеннях повинен завжди керуватися економічними і соціальними вимогами, міркуваннями і цілями. Тому головне в сучасному виробничому менеджменті полягає в правильному виборі основних економічних цілей і шляхів їх здійснення, найбільшою мірою відповідних інтересам підприємства і його працівників. На якість та результати економічної діяльності, як зауважив Р.Л. Акофф, роблять вплив такі фактори, як відсутність у менеджера необхідної інформації, наукових знань, належного розуміння питання, мудрості, не кажучи вже про уяві. А. Маршалл також відзначав, що економіст повинен володіти трьома великими інтелектуальними якостями - сприйняттям, уявою, розсудливістю, але найбільше йому необхідно уяву, щоб він опинився в змозі виявити ті причини видимих явищ, які віддалені або приховані від очей, і уявити собі ті наслідки видимих причин, які віддалені або не лежать на поверхні. У європейському бізнесі хорошим менеджером зараз вважається такий керівник, який для свого підприємства не лише створює нові ринки, але і своєчасно реагує на всі ринкові зміни, а також сам активно змінює ринок.

Відповідно до освітнім стандартом основними видами професійної діяльності економістів-менеджерів на підприємствах в сучасних ринкових умовах є організаційно-управлінська, виробничо-економічна, планово-економічна, соціально-управлінська, проектно-економічна, маркетингова, підприємницька, зовнішньоекономічна та аналітична . За відповідної професійної адаптації багато менеджерів можуть займатися науково-дослідної, фінансово-господарської, аудиторської, біржовий, викладацької та іншими видами діяльності.

Отже, основні вимоги освітнього стандарту до професійної підготовки економістів-менеджерів повинні бути більш тісно пов'язані з обраної сферою діяльності та головними економічними цілями сучасного виробництва. Новим ринкових відносин в повній мірі повинен відповідати і необхідний рівень професійної підготовки наших менеджерів. Вища економічна школа, як свідчить світовий досвід, покликана виробити у майбутніх фахівців з економіки й управління виробництвом наступні вельми потрібні в сучасному менеджменті професійні навички і особисті якості:

- здатність керувати собою;

- розумні особисті цінності;

- чіткі особисті цілі;

- упор на постійний особистий ріст;

- вміння вирішувати проблеми;

- винахідливість і здатність до інновацій;

- здатність впливати на оточуючих;

- знання сучасних управлінських підходів;

- здатність керувати;

- уміння навчати і розвивати підлеглих;

- здатність формувати робочі групи.

Розвиток необхідних особистих здібностей і формування компетенції економістів-менеджерів має передбачати відповідне розширення в освітніх стандартах програми їх практичної підготовки . Наша вища школа в усі колишні часи в основному була зайнята лише теоретичним навчанням майбутніх фахівців виробництва, даючи відповідні їх здібностям і бажанням знання. Що ж стосується формування необхідних і стійких професійних умінь, то їх доводилося досягати на виробництві кожному самостійно відомим усім шляхом «проб і помилок». Якщо при цьому мати на увазі, що з переходом до ринкових відносин злагоджений економічний механізм взаємодії підприємств і вищої школи був помітно ослаблений, то стає очевидною зросла необхідність формування у всіх менеджерів у процесі навчання творчих здібностей до майбутньої економічної діяльності. Цим ринковим цілям і задачам багато в чому буде відповідати глибоке вивчення кожним студентом курсу «Внутріфірмове планування», що сприяє формуванню у майбутніх економістів-менеджерів знань і умінь з раціонального вибору і економічному використанню різних виробничих ресурсів на підприємствах усіх форм власності.

Таким чином , основні завдання курсу внутрішньофірмового планування як наукової, так і навчальної дисципліни полягають у розвитку теорії та методології ринкового планування, вдосконалення методики та практики розробки планів на підприємствах, посилення взаємодії функцій планування, організації та управління виробництвом, підвищення ефективності планування, а також в освоєнні нових наукових знань і передових практичних досягнень усіма економістами-менеджерами та іншими фахівцями.

Список використаної літератури

1. Конституція України. - К., 1996.

2. Бойков. Правовая культура и вопросы правового воспитания. - М., 1994. - 220 с.

3. Головченко С.І. Правова культура і демократизація. - К., 2000.

4. Зюбин. Психолого-педагогический аспект правового воспитания. - М., 2001.

5. Іванчук В. Формування громадянської культури учнівської та студентської молоді в процесі навчання // Шлях освіти. - 2000. - № 2

6. Магдик О. Правове виховання школярів: теорія, досвід, проблеми. - Постметодика. - 1999 № 2/4.

7. Матвієнко П. Живодайні джерела патріотизму // Постметодика. - 2000 - № 1.

8. Рагозін М. Громадянське виховання: методологія і організація у світлі європейського досвіду // Шлях освіти. - 1999.

9. Теория права: Підручник/ С.С. Алексєєв - видавництво БЕК, Харьков, 1994.

10. Основи теорії права: Навчальний посібник/ А.А. Нечитайленко - Харків, 1998.

11. Основи загальної теорії держави і права: Навчальний посібник / П.М. Рабінович. - К.: ШСДО, 1995.

12. Менюк О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття, структура // Право України. --2001. -- № 4.

13. Назаренко Є.В. До поняття правової культури // Правова культура і підприємництво. -- Донецьк, 1999.

14. Костенко О.М. Правова культура і економічна поведінка // Правова культура і підприємництво. -- Донецьк, 1999.

Размещено на Allbest.ru