Формування і розвиток пізнавальних інтересів школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ I. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1 Роль пізнавальної діяльності у всебічному розвитку особистості. Засоби її організації

1.2 Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів

1.3 Погляди В.О. Сухомлинського на розвиток інтересу дітей до знань

РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНЕ ВПРОВАДЖЕННЯ ШЛЯХІВ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ УЧНІВ

2.1 Розвиток пізнавальних інтересів і творчості дітей засобами природознавства

2.2 Вправи на формування пізнавальних інтересів школярів у процесі навчання грамоти

2.3 Пізнавальні задачі на уроках математики

РОЗДІЛ III. АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАВЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ

3.1 Дидактична гра - дієвий засіб активізації пізнавальної активності учнів

3.2 Активізація пізнавальних інтересів в процесі колективного навчання молодших школярів

Висновки

Список використаних джерел



ВСТУП

Розвиток пізнавальних інтересів, допитливості, спостережливості, бажання вчитися у молодших школярів -- «вічні» завдання, які покликана вирішувати початкова школа. Одне з важливіших засобів їхнього розв'язування, за результатами досліджень,-- це інформативність уроку, тобто використання у навчальному процесі інформаційно-насичених матеріалів, творчих завдань і вправ, складених з урахуванням мотиваційного, змістового та процесуального компонентів навчання.

Враховуючи вище сказане, актуальність цієї проблеми ні в кого не може визвати сумніву.

Обираючи тему для роботи, я керувалася тим, що на початку XXI ст. в теорії і практиці навчання особливо гостро стоїть питання про розвиток творчих здібностей учнів. Це пов'язано з тим, що орієнтація шкіл на формування в учнів в основному репродуктивного мислення призвела до того, що більшість випускників, які на відмінно знали шкільну програму, не вміють використовувати отримані в школі знання в нестандартній ситуації, під час розв'язання проблемних завдань у різних сферах суспільного життя.

Мета цієї роботи саме в тому і полягає, щоб довести необхідність застосовування пізнавальних (творчих) завдань, які мають складати систему, що дає змогу сформувати і розвинути всю різноманітність інтелектуальної і творчої діяльності учнів та забезпечити перехід від репродуктивних, формально-логічних дій до творчих.

Завдання роботи:

Виділити основні погляди на проблему, охарактеризувати процеси пізнавальної діяльності учнів, та їх ефективність, запропонувати ряд творчих завдань на уроках, акцентувати увагу на формування пізнавальних інтересів дітей.

Структура роботи включає три розділи, органічно пов'язаних між собою. Перший розділ присвячений проблемам формування пізнавальних інтересів молодших школярів. В ньому узагальнені умови розвитку пізнавальних інтересів та їх виховання у молодших школярів. Розкрито погляди В.О.Сухомлинського на розвиток інтересу дітей до знань.

В другому розділі показане практичне впровадження шляхів формування пізнавальних інтересів учнів на уроках навчання грамоти, математики, природознавства. Систематизовано основні форми і методи формування пізнавальних інтересів в процесі навчання.

В третьому розділі розкрито роль дидактичної гри та колективного навчання для активізації розумової діяльності молодших школярів у процесі навчання.

Сам перелік літератури з даної проблематики, яка вийшла останнім часом, досить великий. Під час написання роботи мною були вивчені і опрацьовані статті із журналів «Початкова школа», «Початкова освіта», «Початкове навчання і виховання».

Робота Щукіної Г.І. «Педагогічні проблеми формування пізнавальних інтересів учнів» розкриває закономірність процесу засвоєння знань. В книзі показані методичні прийоми по формуванню пізнавальної діяльності школярів. Звертається увага, що потрібно знати вчителю, щоб гарантувати формування пізнавальної діяльності у всіх учнів [17].

Книга «Формирование познавательной деятельности младших школьников» Н.Ф. Тализіної розкриває психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку. Автор акцентує увагу, що пізнавальні дії необхідні не тільки для теоретичної, але й для практичної діяльності. В книзі розкрито конкретний зміст різних видів пізнавальної діяльності [16].

В роботі Савченко О.Я. «Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів» детально розглянуто уміння вчитися. В книзі показано, що це вміння включає як загальні, так і специфічні види пізнавальної діяльності [10].



РОЗДІЛ I. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1 Роль пізнавальної діяльності у всебічному розвитку особистості. Засоби її організації

Зараз, як ніколи, нашій країні потрібні люди, які вміють творчо мислити, здатні приймати нестандартні рішення. Обов'язковими якостями творчої людини є уміння переносити знання і вміння в нову ситуацію, гнучкість мислення, уміння створювати нові образи, бачити нові функції об'єктів, легко звільнятись від стереотипів, знаходити багатоваріантність розв'язків, готовність до ризику та відповідальності за прийняте рішення. Усі ці якості, нехай і в елементарній формі, необхідно виявляти, розвивати і закріплювати, починаючи з перших років навчання.

Нажаль, сучасна масова школа ще зберігає нетворчий підхід до засвоєння знань. Ще доволі часто навчання зводиться до запам'ятовування і відтворювання прийомів дії, типових способів вирішення завдань. Одноманітне, шаблонне повторення одних і тих же дій відвертає потяг до навчання. Діти позбавляються радості відкриття і поступово можуть втратити здатність до творчості.

Концепція 12-річного навчання в школі передбачає наявність у кожного учня бажання та вміння вчитися, що є запорукою освіти протягом усього життя.

Психологічні дослідження засвідчують, що бажання та вміння вчитися характеризують молодшого школяра як суб'єкта навчальної діяльності. Саме це примушує сучасного вчителя впроваджувати ідеї особистісного підходу, наштовхує на роздуми: як перетворити кожного учня на суб'єкт навчальної діяльності, стати координатором, а не поводирем, як досягти кращих результатів у навчально-виховному процесі.

Особистісно орієнтований підхід до навчання і виховання -- прогресивна тенденція розвитку нашого суспільства. Сьогодні пропонується широкий спектр стратегій, методик, технологій, але не всі вони адаптовані до умов масової школи або можуть функціонувати лише в авторському виконанні.

Немає сумнівів: вчитель має глибоко усвідомити свою систему роботи, особисто сформувати концептуальне бачення педагогічної системи, в яку буде включатись учень; ефективно переробляти інформацію про сучасні педагогічні технології і підходи у значущі ідеї, які потім можна використовувати на практиці, вибирати особистий педагогічний стиль, почерк. Вчитель, що має сформовану систему роботи, завжди може раціонально обґрунтувати й логічно пояснити свій вибір, він стверджує себе як компетентна особистість, як професіонал.

Ідеї розвивального та особистісно орієнтованого навчання змінили погляд на роль вчителя у процесі навчання і роль вчителя у процесі учіння. Вчитель повинен так організувати процес учіння, щоб учень став його активним учасником і стверджував себе як особистість та індивідуальність. Кожна дитина повинна усвідомити: відкрити таємницю можна лише одним ключем -- власною дією.

За яких же умов це можна здійснити? Шляхів багато. Один з них -- ускладнення процесу навчання і учіння різносторонньою діяльністю, яка може задовольнити духовні запити і потреби, і, у свою чергу, впливає на розвиток особистості, формування її інтересів.

Підтвердження цьому -- класичні педагогічні системи С. Т. Шацького, А. С. Макаренка, В. А. Сухомлинського, Ш. О. Амонашвілі.

Докладна характеристика і функціональні можливості всіх видів діяльності розкрито М. М. Сказкіним у роботі «Школа і всебічний розвиток дітей»1.

Було визначено шість видів діяльності:

пізнавальна діяльність;

предметно-практична діяльність;

спілкування;

художня діяльність;

громадська діяльність;

ігрова діяльність.

Їх необхідно включати в педагогічний процес в єдності і взаємозв'язках з метою всебічного розвитку особистості.

Докладно зупинимось на організації пізнавальної діяльності, під впливом якої розвиваються всі процеси свідомості, яка вимагає активної роботи думки, стимулює розвиток самостійності учнів, їх творчий підхід в опануванні знаннями. В ході пізнавальної діяльності навчання стає особисто значимим, тому що учень не може виступати тільки об'єктом цього процесу. Учіння цілком залежить від його діяльності, активної позиції, а навчальна діяльність в цілому, якщо вона будується на основі міжсуб'єктивних відносин вчителя і учнів, завжди дає більш плідні результати. Отже, формування діяльної позиції школяра в пізнанні -- головна задача навчального процесу.

Дослідженнями встановлено, що пізнавальна діяльність передбачає активність і самостійність самого учня: прагнення впізнати щось нове, зробити відкриття; уміння застосувати знання на практиці. Пізнавальна активність учнів в той же час -- показник ефективності учня, тому що вона стимулює розвиток самостійності школярів, їх творчий підхід в опануванні знаннями. В. І. Лозова дає таке визначення активності: «активність як риса особистості виявляється у стані готовності і прагнення до діяльності, що здійснюється шляхом вибору найоптимальніших шляхів для досягнення мети» Лозова В.І. Формування пізнавальної активності школярів :Зб. наук. тр. - Харків : ХГТП, 1988-1989. - С.117..

Пізнавальна активність як спрямованість особистості свідчить про те, що учень не тільки з бажанням та зацікавленістю усвідомив ту чи іншу інформацію, але його відрізняє міцно сформована потреба в якісній пізнавальній діяльності, спільні, стійкі мотиви цієї діяльності. Учень не просто в тих чи інших випадках виявляє активність, а він по-іншому просто не може діяти.

Пізнавальна активність на рівні спрямованості особистості означає глибоке переконання у необхідності пізнання, творчого засвоєння системи наукових знань.

Проблема пізнавальної активності, а значить і активізація пізнавальної діяльності -- одна з найголовніших проблем не тільки дидактики, але й всього процесу виховання, тому що вона -- багатогранна і пов'язана з такими важливими питаннями, як розвиток пізнавальних інтересів, навчання школярів мислення, формування самостійності, прищеплення бажання і вміння вчитись, набуття таких якостей, як спостережливість, цілеспрямованість, відповідальність.

Щоб включити учнів до активної пізнавальної діяльності, вчитель повинен таким чином організувати свою роботу, щоб в учнів виникло бажання діяти і вносити нове у свій учбовий досвід.

В цьому безперечно допомагає створення ситуацій, в яких учень повинен:

захищати свою думку, наводити на її захист аргументи, докази, користуватися здобутими знаннями;

виконувати завдання, розраховане на читання додаткової літератури, першоджерел, на тривалі спостереження;

ставити запитання вчителю, товаришам, з'ясовувати незрозуміле;

рецензувати відповіді товаришів, творчі роботи, вносити корективи, давати поради;

ділитися своїми знаннями з іншими;

допомагати товаришам, коли вони відчувають утруднення;

* викликати інтерес до колективної діяльності, на основі якої відбувається формування самоперевірки, аналізу, особистих пізнавальних і практичних дій;

урізноманітнювати пізнавальну діяльність, включати в пізнання елементи праці, гри, художньої діяльності;

практикувати вільний вибір завдань, переважно пошукових, творчих;

включати в пізнавальну діяльність розгляд сучасного матеріалу, актуальних проблем.

1.2 Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів

Інтерес у навчанні є своєрідним епіцентром активізації навчання, розвитку пізнавальної активності школярів, формування у них позитивного ставлення до процесу й результатів своєї праці.

Уміння щось побачити, здивуватися, захопитися, а, діставши відповідь, знову прагнути вперед, у незвідане, -- все це, разом узяте, і є інтерес. Інтерес емоційний, він дарує радість творчості, радість пізнання, він міцно пов'язаний з гостротою сприймання навколишнього світу, увагою, пам'яттю, мисленням і волею.

Формування пізнавального інтересу є і результатом, і необхідною умовою шкільного навчання. Невипадково інтерес образно порівнюють з каталізатором, який полегшує і прискорює розумові реакції, з ферментом, що дає змогу учням асимілювати основи наук Майборода В. Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів // Початкова школа. - 1998. - №6. - С.9..
Дослідження у галузі педагогіки та методики початкового навчання показали, що важливими умовами виховання інтересу є:

· розуміння дитиною змісту і значення матеріалу, їло вивчається;

· наявність нового як у змісті матеріалу, що вивчається, так і в самому підході до його розгляду;

· емоційна привабливість навчання;

· наявність оптимальної системи пізнавальних завдань до відповідної «порції» програмового матеріалу;

· творче використання якісної додаткової інформації;

Оволодіти навчальним предметом -- означає навчитися розв'язувати не лише передбачені державним освітнім стандартом задачі («стандартні завдання»), а й такі що потребують певної незалежності мислення, творчих пошуків, оригінальності, винахідливості («нестандартні завдання»).

Для розвитку пізнавального інтересу школярів у процесі навчання застосовуються різні типи нестандартних завдань: складання і розв'язування задач на матеріалі довкілля та народних знань українців; розгляд вправ на розвиток уміння висловлювати здогад, припущення, доводити справедливість певних тверджень, збагачення навчального матеріалу завданнями комбінаторного типу та задачами з логічним навантаженням; виконання інтегрованих завдань-комплексів; використання цікавинок на уроках (завдання для інтелектуального самовдосконалення, головоломки, задачі-казки, задачі-вірші, ігрові вправи, тематичні загадки).

Використовуючи: непідручниковий матеріал, бажано зважати на такі рекомендації:

· на уроці додаткові вправи слід комбінувати з програмовими (стандартними) так, щоб попереднє завдання готувало учнів до виконання наступного і щоб ця робота ґрунтувалася на використанні життєвого досвіду дитини;

· особливу увагу необхідно приділити розкриттю сюжету нестандартної вправи, домагатися, щоб діти усвідомили кінцеву мету завдання; до моделювання корисно звертатися тільки тоді, коли без цього учні не можуть правильно уявити зміст задачі;

· не обов'язково, щоб учень розв'язав додаткову задачу самостійно, важливо створювати такі ситуації, щоб він подумав над задачею, спробував її розв'язати;

· під час самостійного розв'язування творчих вправ не варто обмежувати дітей у виборі способів їх розв'язування; бажано максимально заохочувати пошуки різних способів розв'язання задач, знаходити серед них найраціональніші;

· не слід підказувати хід розв'язування, значно важливіше правильно спрямувати думку учня, головне -- не кінцевий результат, а сам процес розв'язування;

1.3 Погляди В.О. Сухомлинського на розвиток інтересу дітей до знань

З - поміж важливих педагогічних проблем, які розробляв В.О. Сухомлинський, значне місце займає дослідження питань розвитку пізнавальних інтересів учнів початкових класів.

У своїй творчій діяльності Василь Олександрович спирається на положення класичної педагогіки про важливість дошкільного і молодшого шкільного віку у формуванні людської особистості та великі потенційні можливості для розвитку і виховання в ці роки. Глибока орієнтація у прогресивному педагогічному вченні минулого і психолого-педагогічних дослідженнях його сучасників дала змогу В.Сухомлинському розробити нові шляхи, які б розвивали у дітей інтерес до знань. Як приклад, можна зазначити, що в його педагогічній спадщині знаходимо глибше, порівняно з іншими видатними попередниками, розуміння ролі рідної мови, спілкування з природою у всебічному розвитку дошкільників і молодших школярів, новаторські форми роботи та їх використання у навчанні та вихованні дітей.

Василь Олександрович так визначав мету шкільного навчання: розумові сили і здібності дитини мають постійно збагачуватися і розвиватися; а міцні знання вона матиме лише тоді, коли не залишатиметься на одному й тому ж рівні розумових сил і здібностей. Сьогодні дитина має бути розумнішою, ніж вона була вчора, -- тільки за цієї умови, у неї буде бажання вчитися, і вона матиме успіх у нявчанні. Отже, необхідна єдність: по-перше, і це головне -- виховання розуму дитини; по-друге, оволодіння нею певним обсягом знань. Педагог має бути не тільки вчителем, а й вихователем розуму дитини Сухомлинський В.О. Сто порад вчителю. - К.: Освіта, 1984. - С.32..

У багатьох своїх працях В.Сухомлинський залишив яскраві зразки індивідуальної роботи з учителями початкових класів, аби навчити їх виділяти розвивальну спрямованість матеріалу, орієнтуватися на «завтрашній день розвитку» дитини. «Повноцінне навчання, тобто навчання, яке розвиває розумові сили дитини, її здібності, було 6 немислимим, якби не спеціальна спрямованість, скерованість навчання -- розвивати розум, виховувати розумну людину навіть за умові: відносної незалежності розумового розвитку, творчих сил розуму від обсягу знань», -- стверджував видатний педагог Сухомлинський В.О. Сто порад вчителю. - К.: Освіта, 1984. - С.97.. Ця спеціальна спрямованість потребує розв'язання важливих питань: співвідношення того, що вкладено в розум у готовому вигляді, і того, що утвердилося завдяки самостійним роздумам. В.Сухомлинський теоретично і практично реалізував ідею взаємовпливу трудової та інтелектуальної діяльності як важливого джерела активності і самостійності дитини.



РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНЕ ВПРОВАДЖЕННЯ ШЛЯХІВ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ УЧНІВ

2.1 Розвиток пізнавальних інтересів і творчості дітей засобами природознавства

Формування дієвих природничих знань учнів початкових класів -- це складний і багатогранний процес, який передбачає взаємозв'язок сприймання, осмислення, запам'ятовування і застосування засвоєного матеріалу. Провідна роль при цьому належить застосуванню знань учнями в стандартних і варіативних навчальних ситуаціях. Саме цей етап процесу засвоєння свідчить про дієве й міцне засвоєння школярами усіх видів знань (фактів, уявлень, понять, оціночних і методологічних знань). Вивчення й аналіз практики роботи школи показує, що вчителі приділяють увагу, в основному, відтворенню та закріпленню природничих знань учнями. Цілеспрямована робота з формування у молодших школярів уміння застосовувати знання, в тому числі й у варіативній навчальній ситуації, як правило, відсутня. Таким чином, процес засвоєння залишається незавершеним. Це призводить до того, що накопичення природничих знань поєднується з недостатньо сформованим умінням оперувати ними, тобто знання учнів не є дієвими -- мають формальний характер.

Одним з ефективних засобів цілеспрямованого впливу на процес формування дієвих природничих знань молодших школярів є використання на уроках системи пізнавальних завдань, в основі яких лежить виконання розумових дій, а саме: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, аналогія, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, класифікація. Слід зазначити, що в педагогічній літературі використовуються різні визначення поняття пізнавальні завдання. На думку Н.І.Підгорної, пізнавальні завдання -- це "...комплекс тренувальних, частково самостійних, пошукових вправ, спрямованих на утворення в учнів повноцінних знань про властивості та ознаки предметів і явищ, які вчать виділяти та диференціювати їх на істотні й неістотні" Підгорна Н.І. Пізнавальні завдання у підготовчих класах: Методичні рекомендації. - К. : НДІ педагогіки, 1982. - С. 8.. О.Я.Савченко , та інші під пізнавальними розуміють такі завдання, розв'язання яких за допомогою різних методів пошукової діяльності призводить до формування в учнів нових знань про об'єкт та спосіб діяльності. Основною ознакою пізнавальних завдань, зазначає І.Я.Лернер, є те, що учень, маючи усі необхідні дані, не може отримати результат безпосередньо з пізнавальних завдань, "...для цього необхідно перетворити ці дані й самостійно виконати з ними ряд практичних і розумових операцій у певній послідовності" Лернер И.Я. Проблема познавательных задач в обучении основам гуманитарных наук и пути ее исследования (постановка проблемы) // Познавательные задачи в обучении гуманитарным наукам / Под ред. И.Я.Лернера. - М.: Педагогика, 1972. - С.9..

З точки зору мети нашого дослідження, пізнавальні завдання -- це комплекс завдань, які співвіднесені зі структурою знань навчального предмета, зокрема природознавства, сприяють засвоєнню учнями природничих знань і формуванню такої їх якості, як дієвість.

Пізнавальні завдання можуть бути різні за формою, пізнавальні завдання можуть мати форму кросвордів, дидактичних ігор, загадок, ребусів тощо, розв'язання яких потребує творчої самостійної пошукової діяльності учнів, застосування здобутих знань у нових ситуаціях, незалежності мислення дитини, оригінальності, винахідливості.

Пізнавальні завдання можуть бути у вигляді: запитання (це завдання, яке сформульоване у питальній формі та не містить спеціальної інформації, необхідної для його виконання); вправи (це завдання, яке запропоноване у будь-якій формі, але спрямоване на відпрацювання в учнів набутих умінь та навичок); задачі (це завдання на знаходження якогось результату, коли дії для його виконання не вказані, але в умові задачі є основна частина необхідної інформації). Всі ці види завдань застосовуються у процесі формування природничих понять, які передбачені державним освітнім стандартом.

Крім того, пізнавальні завдання можуть бути у формі головоломок, кросвордів, ребусів, загадок, ігрових вправ. Розв'язання таких завдань потребує певної незалежності мислення дитини, творчих самостійних пошуків, оригінальності, винахідливості, моделювання різних видів зв'язків, схематичної побудови системи істотних ознак поняття та системи понять тощо.

У процесі формування природничих понять переважають пізнавальні завдання на: порівняння з наступним встановленням та поясненням відношення подібності й відмінності між об'єктами і явищами природи; класифікація; використання аналогії, як засобу перенесення способу дій; визначення головного; визначення та пояснення зв'язків між причиною і наслідком; узагальнення та конкретизація; доведення істинності суджень.

Для розв'язання цих завдань учневі необхідно проаналізувати факти, встановити зв'язки, відношення та залежності між ними; використати набутий досвід; виділити ознаки та їх співвідношення; сформулювати узагальнення, висновки. усі ці дії виконуються у формі різноманітних прийомів розумової діяльності.

За ступенем самостійності учнів у виконанні цих завдань вони можуть бути: репродуктивними, частково-пошуковими, продуктивними. Репродуктивні завдання -- це такі, які спонукають дитину до відтворення раніше здобутих знань.

Частково-пошукові завдання учень розв'язує, користуючись інформацією з підручників, засобів унаочнення, результатами спостережень, дослідів, практичних робіт і т.п.

Продуктивні завдання потребують здійснення учнями операцій логічного мислення з уже відомими знаннями або під час розв'язання проблеми).

Наприклад, при вивченні теми «Рослини - частина живої природи» можна запропонувати такі завданя:

1. Відгадай загадку.

Дихають, ростуть, а ходити не можуть. (Рослини). Які ще істотні ознаки властиві рослинам?

2. Доповни речення.

Для рослин характерно: у дерев є_____________________________ ,

у кущів є ____________________________________________ ,

у трав'янистих рослин є___________________________________

3. Запиши назви рослин до таблиці.

Калина, каштан, підсніжник, аґрус, дуб, мак, пшениця, горобина, шипшина.

Дерева	Куші	Трав'янисті рослини

4. Підкресли назви хвойних (або листяних) дерев.

Ялина, липа, дуб, сосна, кедр, каштан, осика, тополя, яблуня, модрина, верба, ялиця, вишня, смерека, граб.

5. Закресли неправильні твердження.

Корінь вбирає із ґрунту воду.

У плоді утворюються поживні речовини.

Насіння захищає плід від пошкоджень.

Стебло проводить воду від кореня до всіх органів.

3 листя утворюється плід.

Систематичне розв'язання учнями пізнавальних завдань у процесі засвоєння та застосування базових знань з природознавства дозволить сформувати у молодших школярів дієві природничі знання. Крім того, такі завдання активізують творче мислення дітей і позитивно впливають на загальний розвиток учнів початкових класів.



2.2 Вправи на формування пізнавальних інтересів школярів у процесі навчання грамоти

Процес навчання грамоти потребує таких методичних прийомів, які враховували б особливості дитячого сприймання, уваги, пам'яті, мислення. При цьому добір мовного матеріалу має здійснюватися так, щоб учні мали можливість оволодіти такими важливими прийомами розумової роботи, як аналіз і синтез, класифікація, узагальнення, уміння робити висновки.

Якість процесу формування навичок читання і письма залежить від розуміння першокласниками змісту понять «звук» і «буква». Тому у підготовчому (добукварному) періоді чільне місце належить звуковому аналізу слів, який є передумовою успішного перекодування звуків у букві:, і, навпаки, -- букв у звуки. Однак така робота для першокласників пов'язана з певними труднотами, оскільки передбачає різноманітні звукові перетворення: зображення частини звукового потоку у вигляді послідовності звуків; зіставлення звуків між собою, визначення своєрідності кожного з них; фіксування звукового складу шляхом перетворення з миттєвості його слухового сприймання на стійкий, зримий об'єкт, яким є модель слова. Побудова моделей також потребує від дітей певної аналітичної та синтетичної роботи. Важливою умовою успіху є проведення її у цікавій ігровій формі Дюдіна О., Дюдін М. Пізнавальна діяльність молодших школярів на уроці // Початкова школа. - 2006. - №6. - С.16..

Для того, щоб звукові схеми не «лякали» дітей, а стали бажаними учасниками кожного уроку, їм можна надати незвичного, казкового вигляду, розповівши своїм вихованцям казку про веселих чоловічків, які позначають голосні та приголосні звуки. У чоловічка, що є позначкою голосного звука, широко розкритий ротик. Це свідчить про те, що вимова голосного звука не зустрічає перешкод. Чоловічки, що позначають приголосні звуки, різняться формою своїх ротиків: перший символізує твердий звук, а другий -- м'який. Здійснюючи звуковий аналіз слів, учителька пропонує першокласникам своєрідний алгоритм, який лає змогу уважно ставитись до кожного звука у слові:

Визначте перший і останній звуки у слові.

Визначте усі інші звуки.

Назвіть лише голосні.

Назвіть приголосні.

Назвіть тверді і м'які приголосні.

Розширити уявлення молодших школярів про звуковий склад слів допоможуть звукові аналітико-синтетичні вправи, як наприклад:

1. Гра «Ніч».

«Ніч». Діти заплющують очі і слухають окремі звуки, які називає вчитель, вимовляючи вголос злиття, яке з'єднали з цих звуків. Коли вчитель вимовляє слово «день», діти «прокидаються» і починають працювати над наступним завданням.

2. Гра «Назви перший і останній звуки в словах».

учні слухають слова і по черзі називають перший і останній звуки у запропонованих словах. Учитель уважно стежить за ходом виконання завдання, яке ускладнюється тим, що серед поданих слів є «зайве», яке розпочинається іншим звуком. Учитель пропонує дібрати слова, які починаються цим звуком.

Розвитку мовленнєвих здібностей та активізації діяльності молодших школярів сприяє такий підхід до викладу навчального матеріалу, який передбачає об'єднання усіх завдань, запропонованих учителем, єдиним цікавим сюжетом, як приміром: подорож до осіннього лісу; розповідь чарівників; таємниці острова звуків; чари лісових мешканців.

Важливим у використанні таких сюжетів є те, що вони становлять не лише окремі епізоди уроку, а є наскрізними, логічно пов'язаними між собою. Першокласники стають активними учасниками подій і разом зі звуками (буквами) переживають, перемагають злих чарівників, здогадуються і, нарешті, розкривають

таємницю. Гра поступово і непомітно на уроці переходить у серйозну, плідну роботу.

У букварний період навчання грамоти на кожному уроці ознайомлення з новою буквою до ґрунтовної звукової роботи додаються вправи, спрямовані на формування навичок складового читання. Наприклад,

1. Гра «Впала шишка».

Вчитель Імітує падіння шишки, проводячи її спочатку перед буквами, які написані на стовбурі дерева, а потім після них. учні читають прямі та обернені склади у зростаючому темпі («шишка падає швидше»),

2. Гра «Букви знайомляться».

3. Використовуючи різні варіанти цієї гри, вчитель має можливість демонструвати учням для читання велику кількість складів, з'єднань та слів.

Така постійна установка не на букву, а на склад дає змогу уникнути спрощеного (по буквеного) способу читання.

3. Гра «Розсипані склали».

Із окремих складів, зображених на таблиці, учні намагаються скласти якнайбільше слів.

Завдяки подібним вправам навчальний процес стає невимушеним, активізується діяльність учнів, формується позитивне ставлення до уроків.

Застосування таких таблиць дає можливість багаторазовим, не набридливим повторенням досягти миттєвого прочитування будь-якого складу, позитивно впливає на пам'ять, розвиток уваги, пробудження пізнавального інтересу.

2.3 Пізнавальні задачі на уроках математики

У початковій школі учні засвоюють елементарні математичні поняття про число і дію, задачу, величини і вимірювання, про геометричні фігури. Крім математичних понять, формуються також і загальнопізнавальні.

Для розвитку пізнавального інтересу на уроках математики під час узагальнення та систематизації знань з певної теми програмового матеріалу пропонується дітям розв'язувати задачі, в яких вони можуть застосувати отримані знання або набути нових знань з курсів: «Я і Україна», «Географія», «Астрономія».

У процесі розв'язування задач з'являється інтерес до навчання. Думка школяра послідовно проникає в суть явищ та процесів на евристичному підґрунті, а не спрямовується тільки на застосування прийому обчислення математичного результату. Учні набувають знань з різних галузей науки, поповнюють свій словниковий запас, розвиваються як особистості.

Робота над пропонованими задачами передбачає і самостійний пошук учнями числових даних, і організацію групових форм та методів роботи. Розумова активність підвищується навіть у дітей з низьким і середнім рівнем знань, якщо на уроках під час розв'язування використовувати наочність (карти, глобус, предметні малюнки).

Задачі на порівняння різниць для 1--2-х класів

1. Тривалість дня або ночі відчутно змінюється на полюсах. Влітку день, а взимку ніч тут тривають по 24 години. На екваторі ж день і ніч тривають по 12 годин. На скільки годин коротший(а) день (ніч) на екваторі, ніж на полюсі влітку (взимку)?

2. Найхолодніше місце на Землі -- Полюс Недосяжності в Антарктиді, де середня температура повітря дорівнює --58 °С. На скільки градусів вища середня зимова температура у твоєму місті (селі), ніж середня температура повітря на Полюсі Недосяжності?

Планета Земля робить повний оберт навкруг своєї осі за 24 години, а планета Нептун -- за 16 годин. На скільки годин Нептун обертається швидше за нашу планету?

Шум від шелесту листя може досягти 10 дБ, а від гучної людської розмови -- 60 дБ. На скільки децибелів шум від шелесту листя менший за шум від гучної людської розмови?

Задачі на порівняння різниць для 3--4-х класів

Швидкість руху цунамі 800 км/год, а швидкість вітру на краю бурі близько 120 км/год -- така, що може знести будинки. На скільки швидкість вітру на краю бурі менша за швидкість руху цунамі?

Найбільша квітка на Землі -- рафлезія арнольді. Діаметр цієї квітки становить 1 метр. Найменша квітка -- безкоренева вольфія. її діаметр рідко перевищує 1 мм. На скільки рафлезія більша за вольфію?

Протяжність України з заходу на схід 1316 км, а з півночі на південь -- 893 км. На скільки кілометрів протяжність України з заходу на схід більша за протяжність з півночі на південь?

Протяжність річки Дніпро на території України 981 км (1005 км), а річки Десна -- 591 км. На скільки кілометрів протяжність Дніпра більша за протяжність Десни на території України?

Задачі на кратне порівняння для 3--4-х класів

Тривалість дня і ночі відчутно змінюється на полюсах. Улітку тут день і ніч тривають по 24 год. На екваторі ж день завжди дорівнює ночі, а саме -- кожний по 12 год. У скільки разів ніч узимку довша на полюсі, ніж на екваторі? У скільки разів день коротший на екваторі, ніж на полюсі влітку?

Найбільша квітка на Землі --рафлезія арнольді. Діаметр цієї квітки становить 1 м. Найменша квітка--безкоренева вольфія. її діаметр рідко перевищує 1 мм. У скільки разів рафлезія більша за вольфію?

Швидкість руху цунамі --800 км/год, а швидкість вітру на краю циклічної бурі -- 150 км/год. У скільки разів швидкість цунамі перевищує швидкість вітру ?



РОЗДІЛ III. АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАВЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ

3.1 Дидактична гра - дієвий засіб активізації пізнавальної активності учнів

Гра переслідує дві цілі: навчальну та ігрову. Важливо, щоб ігрове завдання збігалося з навчальною метою. У початкових класах можна запроваджувати ігри:

на формування розумових операцій (аналіз, порівняння, класифікація, узагальнення);

на відновлення, доповнення цілого;

на виключення зайвого;

ігри-інсценізації;

ігри-конструювання, рольові ігри з елементами сюжету.

У навчальному процесі ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрових ситуацій, ігрового прийому, ігрової вправи. Всі ці форми діяльності націлені на вирішення програмних завдань, засвоєння конкретного пізнавального матеріалу. Вони дають можливість «заховати» від дітей на деякий час дидактичну задачу і, таким чином, полегшити процес одержання знань Талызина Н.Ф. Формирование познавательной деятельности младших школьников: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1988. - С.132.

На моє глибоке переконання, пізнавальне навантаження, функцію інтелектуального розвитку беруть на себе дидактичні ігри.

Суть їх полягає в тому, що школярі розв'язують навчальні задачі, запропоновані в ігровій формі, і таким чином опановують принципи розумової діяльності, набувають уміння застосовувати знання в різних ситуаціях. Як відомо, у дітей молодшого віку слабко розвинуті довільні процеси сприймання, пам'яті, уваги. Засвоєння навчального матеріалу відбувається методом багаторазових варіативних вправ, але дитині для цього недостатньо вольових зусиль. Тоді гра, стримуючи плин психічних процесів, реалізує мету значно швидше і міцніше, ніж будь-який педагогічний засіб. У грі вчитель ненав'язливе розвиває інтелект дитини, викликає інтерес до навчання. Ігрові моменти покликані не розважати, а допомагати у навчанні. Необхідність їх застосування залежить від рівня засвоєння дітьми знань, умінь і навичок, від ступеня складності завдань. Коли важко, коли виникає потреба створити додатковий фон навчання, доцільно надати прав грі, щоб, підтримавши сили учнів, вплинути на хід і результати їхньої діяльності. Складовими елементами структури гри є: дидактичне завдання, ігровий задум, ігровий початок, ігрові дії, правила гри, підбиття підсумків.

Впроваджуючи гру в хід уроку, необхідно дбати про те, щоб основне дидактичне завдання, що складає зміст гри, відповідало навчальній меті уроку, було для дітей посильним, сприяло максимальній активізації розумової діяльності.

ЇЇ можна застосовувати на всіх етапах уроку, при вивченні нового матеріалу, закріпленні знань та на етапі перевірки знань, умінь, навичок. На уроках перевагу віддавати тим іграм, які передбачають участь більшості дітей класу, щоб вони мали змогу швидко відповідати, зосереджувати довільну увагу.

Раніше вчителі початкових класів, зловживали проведенням уроків у формі казки. Настав час інтелектуальних ігор, що активізують розумові здібності, розвивають швидкість реакції, вимагають мінімальної витрати часу.

У педагогіці вирішальне значення має перший момент--перша зустріч, перше спілкування, перші слова. Це притаманно, на мою думку, і навчальному процесу.

Наприклад, на уроці вивішується малюнок із відомим нам лікарем Айболить і пропонується вислухати таку ситуацію:

Как-то раз в лесу все звери

Очень сильно заболели.

Добрый доктор Айболит

К ним из Африки летит.

Их послушал Айболит

И зверятам говорит:

-- Вся звериная семейка заболела неумейкой.

Я помочь вам не хочу --

Я лентяев не лечу.

В дітей запитується, що незвичного в цій історії:

Айболить відмовився лікувати.

А чи траплялось із ним таке раніше?

Йому не доводилось мати справу з такою хворобою.

- Мабуть, нам треба разом взятися за цю «неумійку». Давайте сімейку навчимо трудитися так, як це вміємо робити ми з вами.

Ефективно й плідно діти працюють на уроці, беручи участь у грі «Знімемо чари з дерева». На дошці намальоване сумне, непривітне дерево без жодного листочка. Повідомляється учням причина цього:

В стране сказочной одной

Жил волшебник очень злой.

Деревцо заколдовал,

Все листочки оборвал.

І пропоную:

Деревцо скорей спасем,

Ему листики вернем.

Надо нам скорей считать,

Все заданья вьшолнять.

На інших уроках можна дещо видозмінити спрямування гри.

Діти, ось перед вами дерево. Чи подобається воно вам? Воно непривітне, голе. Мабуть, журиться за теплим, сонячним літечком.

А хотіли б ви побачити це дерево веселим і зеленим?

За гарні відповіді на уроці ви будете отримувати листочки двох кольорів -- зеленого і жовтого. Зелений буде символізувати оцінку «дуже добре», а жовтий -- «правильна відповідь». Пам'ятайте, від вас залежить, чи зашелестить дерево привітно листям до кінця уроку або ж залишиться сумним і журливим.

Клас залюбки працює, діти роблять все можливе, щоб заробити побільше позитивних оцінок-листочків. Наприкінці уроку дітям пропонується вийти з листочками і притулити їх до оголеного віття. Торжествує ситуація успіху.

Такі ігрові ситуації вимагають від дітей великої самовіддачі.

Кожний із учнів намагається проявити найкращі свої риси, докладаючи багато творчих сил і зусиль, щоб з гідністю пройти всі перешкоди і виконати поставлені завдання. Кожен учень працює на уроці так, ніби тільки від нього залежить врятування честі всього класу.

У перші тижні навчання вчителю доводиться постійно нагадувати про правила посадки, про те, як слід тримати ручку і класти зошит. Щоб не лунало по класу набридливе: «Як ти сидиш?», «Як ти ручку тримаєш?»,-- доцільно доброзичливо нагадати ці «прописні істини».

Поєднання ігрових дій і серйозних завдань допомагає дітям швидше опанувати роль учнів. Гра завжди створювала бадьорий творчий настрій, і ні в якій іншій діяльності дитина не проявляла стільки наполегливості, цілеспрямованості, кмітливості, як в ігровій. Вона зробила цікавим процес навчання, сприяла полегшенню усвідомлення матеріалу. А через ігрові форми можна вирішувати важливі виховні завдання -- уміння турбуватись про оточуючих, толерантність, здатність співчувати й товаришувати. Гра, як і творчість, єднала дітей і вчителя, вчила оптимізму, життєлюбству, взаєморозуміння. Вона сприймалася як радісний підсумок здійснення планів, реалізація перспективи. Одночасно з грою непомітно для дітей відбувався їхній саморозвиток, самовиховання. Можна з впевненістю сказати, що гра розкриває дітей краще від діагностичних тестів. Це для вчителя в майбутньому -- великий простір для спостережень і роздумів. Орієнтація на гру як спосіб навчання й форму організації діяльності допоможуть вчителю зробити працю приємною, стосунки з учнями -- приязними та довірливими, а навчання -- цікавим та захоплюючим.

Гра дарує учням радісні хвилини. А там, де учні бажають учитися, прагнуть навчатись, є позитивні емоції, є і результат.

3.2 Активізація пізнавальних інтересів в процесі колективного навчання молодших школярів

пізнавальний школяр інтерес творчий

Найбільша активність учнів проявляється тоді, коли учень виступає в ролі вчителя. Колективне навчання передбачає, що учні навчають один одного. Такий вид навчання можна організувати, доручивши кільком учням самостійно вивчити новий матеріал, наприклад шістьом учням. Урок починається з повторення матеріалу, а в цей час шість учнів складають пари «вчитель-учень».

Через десять хвилин у класі вже готові до навчання дванадцять учителів. Таким чином, через двадцять хвилин уроку всі учні добре засвоїли нові знання.

Така організація класу дає вчителеві змогу досягти активності кожного учня, розвивати в учнів рефлексію, яка є вищим рівнем усвідомлення нових знань у системі вже набутих раніше Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебной работы: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1991..

Активізація розумової діяльності молодших школярів визначається цілеспрямованістю роботи вчителя з розвитку пізнавальних процесів: сприйняття, мислення, уяви, пам'яті. Якість сприйняття молодшими школярами визначається наявністю казкової, яскравої наочності. На уроках математики призначення наочності - на предметних діях показати суть арифметичних дій із числами. Шестирічні учні швидко навчаться рахувати, додавати і віднімати, якщо вони будуть самі викладати потрібну кількість предметних картинок у відповідності до конкретного числа, навчаться збільшували, зменшувати множину предметів згідно з поставленою задачею. На уроках природознавства наочність допомагає визначити об'єкт навчання, вивчаючи диких тварин, учні роздивляються їх зображення, якщо вивчається нежива природа, є нагода потримати в руках корисні копалини.

Повнота сприйняття молодшими школярами нових знань залежить від їх зацікавленості навчальним матеріалом. Активність учнів підвищується на нестандартних уроках: театралізованих уроках, інтегрованих уроках, уроках -казках, уроках-мандрівках, уроках-іграх. Для шестирічних учнів активність підтримується за рахунок цікавих демонстрацій, театралізованих дій, наприклад, театралізоване дійство може відбуватися у вигляді мандрівки до пташиної сім'ї.

Окремі учні виконують ролі курки, півня, курчат. Учитель надіває їм на голови кокошнички з зображенням потрібної пташки, пташина сім'я збирається біля дошки, а клас учиться вживати слова: багато, мало, один, два, а також рахувати до 10, визначати склад одноцифрових чисел. Наприклад. «З курчат пасуться на травичці, а 2 курчати пішло до водички, а скільки всього курчат? Значить. 5- це 3 і 2».

Активна пізнавальна діяльність молодших школярів визначається рівнем їх мислення. Характер мислення в молодшому шкільному віці наочно-образний, а словесно-логічний тільки починає розвиватися. Завдання вчителя - на всіх уроках цілеспрямовано розвивати новий тип мислення в молодших школярів. Ось чому треба давати завдання для розвитку розумових дій: аналізу і синтезу, узагальнення і класифікації, порівняння. Розв'язуючи задачу, учні спочатку поділяють умову на частина, вивчають задачу, а потім, поєднуючи окремі частини, відповідають на поставлені питання. Для правильного написання слів, складання речень учні також проводять аналітико-синтетичну діяльність. На уроках природознавства молодші школярі порівнюють форму листя різних порід дерев і доходять висновку, що форма листя залежить від клімату.

Пізнавальна діяльність потребує цілеспрямованої роботи вчителя з розвитку в молодших школярів уяви. Уява пов'язана з процесами навчання, яке буде свідомим, якщо кожне слово вчителя буде зрозумілим для молодшого школяра, збуджує набутий ним досвід. На уроках математики з метою розвитку уяви учні виготовляють схематичні малюнки у клітинках. Вони спостерігають, як окремі деталі змінюють образ. Досвід учителів показує, що учні початкової школи з задоволенням малюють портрети тварин.

На уроках малювання теж багато видів роботи пов'язано з розвитком уяви. Наприклад, малювання по пам'яті: «літо», «осінь», «зима».

Активність молодшого школяра залежить від того, чи може він добре запам'ятовувати навчальний матеріал. Розвиток пам'яті починається з перших днів навчання дитини. Діти хором читають, повторюють за вчителем (гра «відлуння»), учать прислів'я, загадки, пісні, вірші, правила. Уже в початковій школі учні пишуть перекази, на уроках математики вони вчаться самоконтролю, щоб дії виконувати правильно, а коли забута відповідь приклада, тоді можна встановити правильність відповіді і ще раз повернутися до розв'язку. З метою розвинення в молод- ших школярів слухової та зорової пам'яті на уроках математики проводяться слухові та зорові диктанти. Учитель читає приклади, тучні запам'ятовують їх, обчислюють, а в зошитах записують тільки відповіді. Зоровий математичний диктант відрізняється від слухового тільки тим, що вчитель показує картки з записаними на них прикладами. Перевіряти математичні диктанти краще методом взаємоперевірки, коли учні обмінюються зошитами і звіряють записані відповіді прикладів з правильними відповідями, записаними на дошці. Геометричні диктанти вимага- ють запам'ятати взаємне розташування геометричних фігур, їх колір. На набірне полотно вчитель виставляє кілька геометричних фігур різного кольору, учні уважно подивилися, запам'ятали, вчитель забрав фігури, а вони напам'ять намалювали в зошитах.

Проблема активізації розумової діяльності молодших школярів в навчальному процесі є багатоаспектною і потребує від учителя цілеспрямованої роботи, побудови такої навчальної системи, щоб кожен учень зміг до неї пристосуватися, успішно навчатися, розвивати свої здібності Строгонова Л. В. Развитие познавательных процессов у учащихся младших классов // Початкове навчання і виховання. - 2007. - №1.-С.5-13..



Висновки

Виховання стійкого інтересу -- процес тривалий і складний. Тут потрібна система ретельно продуманих заходів і прийомів, за яких використовуватимуться всі можливості навчально-виховного процесу. Не слід нехтувати закономірностями розвитку дітей на тій підставі, що та чи інша нова система навчання дає оптимістичні прогнози. Навчити можна всього за будь-якої системи, та головне -- якими засобами досягається успіх і як він відбивається на розумовому й фізичному розвитку учнів.

Для кожного педагога не таємниця, що молодший школяр відрізняється від дорослої людини не обсягом знань і умінь. Це відмінність якісна: він про все судить по-своєму, бачить, оцінює по-своєму, у нього інша логіка, а не просто «менш логічна», ніж у вчителя або батьків. І те нове, що відкривають дитині у школі, -- це не «доважок», а кардинальна перебудова її досвіду, в результаті якої й з'являється новий, розумний погляд на світ.

Розв'язування нестандартних завдань, організованих у певну систему має бути нормою педагогічної практики, бо цей вид навчальної праці найкраще розвиває розумові можливості школярів, їхні пізнавальні інтереси.

Саме пізнавальні завдання підвищують інтерес до навчання, формують самостійність, впевненість у власних знаннях і можливостях.

І мета учителя - виховати творчу особистість, готову свої пізнавальні можливості використовувати у житті.



Список використаних джерел

1. Варакута О. Пізнавальні завдання для формування природничих понять // Початкова школа. - 1999. - №8.

2. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова школа. - 2001. - №1.

3. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебной работы: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1991.

4. Дюдіна О., Дюдін М. Пізнавальна діяльність молодших школярів на уроці // Початкова школа. - 2006. - №6.

5. Лернер В.Я. Дидактичні основи методів навчання. - М. : Педагогіка,1981. - 186 с.

6. Лернер И.Я. Проблема познавательных задач в обучении основам гуманитарных наук и пути ее исследования (постановка проблемы) // Познавательные задачи в обучении гуманитарным наукам / Под ред. И.Я.Лернера. - М.: Педагогика, 1972. - С.5-37.

7. Лозова В.І. Формування пізнавальної активності школярів :Зб. наук. тр. - Харків : ХГТП, 1988-1989. - С.117.

8. Майборода В. Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів // Початкова школа. - 1998. - №6.

9. Підгорна Н.І. Пізнавальні завдання у підготовчих класах: Методичні рекомендації. - К. : НДІ педагогіки, 1982. - 66 с.

10. Савченко О.Я Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів. - К: Рад. школа, 1982. - 176 с.

11. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах.-К.: «Магістр-S», 1997. - 256 с.

12. Сказкін М. М. Школа і всебічний розвиток дітей. - М.: Педагогіка, 1980. - С.28

13. Сокіл І. Пізнавальні задачі на уроках математики // Початкова освіта. - 2007. - №6.

14. Строгонова Л. В. Развитие познавательных процессов у учащихся младших классов // Початкове навчання і виховання. - 2007. - №1.

15. Сухомлинський В.О. Сто порад вчителю. - К.: Освіта, 1984.

16. Талызина Н.Ф. Формирование познавательной деятельности младших школьников: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1988. - 175 с.

17. Щукіна Г.І. Педагогічні проблеми формування пізнавальних інтересів учнів. - М.: Педагогіка. 1988. - С.208.

Размещено на Allbest.ru