Методика проведення предметних уроків в курсі природознавства

4

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика проведення предметних уроків в курсі природознавства

План

І. Форми навчання природознавству

1.1 Організація спостережень

1.2 Дослідно-практична робота

1.3 Робота з роздатковим матеріалом

1.4 Робота з технічними засобами навчання

1.5 Робота з підручником

Додатки

Висновки

Література

Вступ

Перебудова системи освіти України, подальше удосконалення навчального процесу в загальноосвітній, в тому числі і в початковій школі ставить питання про удосконалення перш за все організаційних форм і методів навчання. В свою чергу методам навчання, від яких залежить немалий успіх роботи учителя і школи в цілому, теж присвячений не один десяток фундаментальних досліджень як в теорії педагогіки, так і в приватних методиках викладання окремих навчальних предметів.

Проблемами удосконалення організаційних форм і методів навчання займалися Я.А. Коменський, Гербардт, Песталоцці, Г.С.Сковорода, О.Ващенко. В останні роки питання вдосконалення організаційних форм і методів навчання розглядалися в роботах А.М. Алексюк, Ю.К.Чабанського, В.О.Онищука, О.Я.Савченко, І.Ф.Варламова. Аналіз цих робіт, не дивлячись на їх високий методичний рівень, показав, що чіткого визначення в педагогічній науці понять “форма організації навчання” чи “організаційні форми навчання”, як і поняття “форми навчальної роботи” як педагогічних категорій поки що немає.

І.Ф. Халамов правий, констатуючи, що "на жаль це поняття не має в дидактиці чіткого визначення" і що "більшість вчених просто обходять це питання і обмежуються буденними уявленнями про сутність даної категорії".

Природознавство як учбовий предмет має пропедевтичний характер, тобто метою його є підготовка учнів до вивчення елементарних курсів ботаніки, зоології, фізичної географії, анатомії, фізіології, інших предметів наступних класів.

Вивчення природознавства в початковій школі дає можливість розв'язати освітні і виховні завдання в єдиному процесі.

А саме:

- розширити елементарні знання учнів про предмети і явища природи;

- розкрити у доступній формі зв'язки між неживою і живою природою, трудовою діяльністю людей;

- озброїти дітей матеріальним підходом до вивчення природи і, первинним атеїстичним знанням;

- виховувати любов до рідної країни.

Виходячи з мети курсу, а це - комплексне пізнання природи і суспільства, специфіка природознавства - його узагальненість, комплексність і разом з тим конкретність.

Озброїти учнів знаннями - значить створити в їх свідомості чіткі уявлення, навчити узагальнювати свої знання в поняттях, допомогти дітям осмислити закономірні зв'язки між явищами, виробити практичні уміння і навички.

Отже, вже в початкових класах повинно мати місце нагрома-дження в молодших школярів певних знань про предмети і явища природи, причому знань нерозрізнення, а об'єднаних провідною ідеєю - ідеєю взаємозв'язку всіх явищ природи.

Вивчення природознавства має велике значення у вихованні в учнів суспільної активності, ініціативи, набутті навичок бережливого ставлення до природи та в психологічній підготовці до виконання корисних справ.

В учнів зростає відповідальність, почуття гордості за те, що й вони брали участь у важливих для країни справах.

Актуальність проблеми, її недостатня наукова розробка послужили причиною вибору теми курсової роботи.

Об'єкт дослідження - дидактичний процес в початковій школі.

Предмет дослідження - педагогічні умови удосконалення організаційних форм та методів навчання.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати шляхи вдосконалення організаційних форм та методів навчання в початковій школі.

Гіпотеза - педагогічні умови удосконалення організаційних форм і методів навчання можуть бути визначені і обґрунтовані, якщо буде здійснений структурно-діяльнісний аналіз педагогічної діяльності учителів початкових класів.

Завдання:

- аналіз літератури;

- аналіз передового педагогічного досвіду;

- виявлення основних характеристик педагогічного процесу;

- розробка методики і постановка констатуючого педагогічного експерименту;

- аналіз результатів констатуючого педагогічного експерименту.

Методи дослідження:

- аналіз літератури;

- анкетування;

- спостереження;

- бесіди з викладачами;

- порівняння;

- констатуючий педагогічний експеримент.

І. Форми навчання природознавству

1.1 Організація спостережень

Організовуючи спостереження за явищами навколишньої дійсності і безпосередню практичну діяльність молодших школярів, насамперед слід дбати про розвиток їхніх розумових сил, викликаючи у дітей потребу міркування, спонукаючи робити висновки, узагальнення. Найперші "помічники" у цьому для вчителя - добре сформульовані, продумані пізнавальні завдання, спрямовані на розширення і збагачення уявлень, понять дітей про живу і неживу природу, ознайомлення із суспільним життям, працею дорослих в освоєнні соціального досвіду, виконанні перших суспільне - значущих обов'язків

У поборі різних типів розвивальних завдань за основу ж взято ті логічні операції, без яких виконання їх неможливе порівняння, узагальнення, класифікацію, встановлення причинне-наслідкових зв'язків.

Перші дотики розуму і почуття дитини по навколишнього світу повинні бути турботливими і ласкавими. В.О.Сухомлинський писав : "Як важливо не попустити, щоб шкільні двері відгородили від свідомості дитини навколишній світ!". Саме нього ми, вчителі і маємо посягнути у своїй роботі з учнями. Розвитку в учнів спостережливості сприяє також систематичний контроль за виконанням завдань.

1.2 Дослідно-практична робота

У процесі вивчення природознавства необхідно приділити велику увагу дослідно-практичній роботі учнів. Саме в цих умовах є можливість виховувати у дітей дослідницький підхід по здобування знань, збуджувати в них інтерес по природи.

Учні вчаться самі одержувати знання, обґрунтовувати свої відповіді, набувати умінь і навичок користуватися нескладними лабораторними обладнаннями, а головне спостерігати явища, розкривати причини, що зумовлюють їхню зміну. Мислення учнів спрямовується на аналіз і синтез. Під керівництвом вчитель вони вчаться виділяти в предметах істотні ознаки, встановлювати між ними подібність, узагальнювати, робити висновки. Дослівно-практична робота сприяє вихованню в учнів повільної уваги, спостережливості, розвитку діалектичного мислення.

На уроках проводять демонстраційні та фронтальні посліпи. У першому випадку вчитель або учень демонструє дослід, який можна показати підчас вивчення нової теми, повторення та закріплення матеріалу або опитування. У другому - вчитель дає завдання, а учні виконують.

Піп час досліду слід обов'язково підтримувати тісний контакт з учнями, щоб вони не тільки зрозуміли зміст матеріалу, а й вчилися розповідати про те, що вони спостерігають. Важливо також у потрібну хвилину спрямувати увагу учнів на пізнання суті досліду.

1.3 Робота з роздатковим матеріалом

Чуттєве сприймання відіграє велику роль у пізнавальній діяльності учнів молодших класів. Саме з ними тісно пов'язана робота з роздатковим матеріалом. Це можуть бути рослини, зібрані піп час екскурсій, гербарій, колекції комах, вологі препарати, предмети неживої природи, роздавальні картки тощо.

Щоб дітям легше було визначити істотні ознаки предметів, які вивчаються, бажано піп час роботи додержуватись певної послідовності у її виконанні, яка буде для учнів планом їхніх дій.

Роздавальні картки можна використовувати піп час фронтальної роботи з класом, для самостійних занять учнів, для ущільнення опитування, письмових, контрольних робіт тощо.

1.4 Робота з технічними засобами навчання

навчання природознавство географічний підручний

Широко використовують технічні засоби навчання. За допомогою їх можна вивчати віддалені предмети і явища природи, за якими в даний момент важко спостерігати в природі. Кольорові зображення викликають у дітей позитивні емоції, інтерес, що полегшує усвідомлення нового матеріалу. Демонстрування кінофільмів дає можливість показати явища в динаміці й розвитку.

Особливо зручно користуватись слайдами. На екрані учням можна показати збільшене кольорове зображення предмета, явища.

Методика роботи із слайдами така сама, як із таблицями чи репродукціями картки. Це може бути складання коротких оповідань учнями, виділення істотних ознак в об'єктах, які вивчаються, проведення ігор та інше.

Доцільно для активізації пізнавальної діяльності учнів перед переглядом діафільмів чи кінофільмів давати їм такі завдання: коротко описати предмети, явища за змістом кадрів, виділити істотні ознаки, з'ясувати, як пристосувалися рослини і тварин по життя в певному середовищі, розвити причини явищ, взаємозв'язків у природі тощо.

Після перегляну екранних засобів можна проводити не тільки бесіду, а й письмову самостійну роботу.

На уроках природознавства треба ширше використовувати грамзаписи. Увага та інтерес дітей значно зростають, коли учні прослуховують музику, співи птахів, короткі оповідання і вірші.

1.5 Робота з підручником

Відповідно дошкільної програми з природознавства побудовано за сезонним принципом. У ньому показано природу і працю людей за порами року, то дає вчителеві можливість поєднувати вивчення статей із спостереженнями учнів, ширше використовувати в навчанні місцевий матеріал.

Система запитань і завдань, що міститься в підручнику допоможе краще учням ознайомитись з предметами та явищами природи. Робота з малюнками а підручнику може бути різноманітною. Користуючись малюнком, розповісти про розвиток рослини чи комахи, виділити істотні ознаки в предметах і явищах, які вивчаються.

У підручнику вміщено кольорові таблиці з якими учні повинні працювати піп час вивчення тем "Рослини", "Тварини", “Охорона рослин".

Перед статтями вміщено запитання і завдання для виявлення життєвого досвіду учнів. активізації їх пізнавальної діяльності: здобутих знань перед тим, як ознайомлювати з новою темою, щоб створити проблемну ситуацію і зацікавити на запитання.

Важливо навчити другокласників самостійно працювати з підручником у класі і вдома. Потрібно привчити дітей давати повні відповіді на запитання, пов'язувати зміст прочитаного з власними спостереженнями і поповнювати його. Слід рекомендувати учням вибирати із статей матеріал по поставлених запитань. Тоді вони краще запам'ятають основний матеріал по поставлених запитань і навчаться працювати з текстом.

Але робота з підручником не передбачає різноманітну пізнавальну діяльність учнів. Тому пропонуємо використання різноманітних форм роботи для підвищення активізації навчальної діяльності учнів на прикладі теми "Звірі " при вивченні різних пір року.

Додатки

Освітня програма “Довкілля”

Автор: Ільченко Віра Романівна - директор Науково-методичного центру інтеграції змісту освіти АПН України, доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України та інші.

Сфера застосування: Загальноосвітні навчальні заклади

Статус: апробація

Тип: зміст освіти

Мета: Формування цілісної свідомості людини, яка здатна брати на себе відповідальність за майбутнє своє і довкілля.

Зміст: На засадах природо-відповідної педагогіки за принципом інтеграції змісту освіти розроблена інтегрована модель природничо-наукової освіти.

Модель передбачає вивчення у 1-6 класах загальноосвітніх навчальних закладів системи інтегрованих курсів, зміст яких включає знання про фізичні, астрономічні, фізико-географічні, хімічні, біологічні явища з життєвого світу дитини відповідно до її інтересів та уподобань, відомості з етнографії, історії рідного краю, життя суспільства, знання про здоровий спосіб життя та безпеки життєдіяльності. У процесі засвоєння ці знання об`єднуються у свідомості дитини на основі уявлень про найбільш загальні сутнісні взаємозв`язки в довкіллі; багаторазове звернення дитини до цих знань призводить до відкриття нею найбільш загальних фундаментальних закономірностей природи. В процесі навчання учень вивчає не сукупність елементів основ наук про природу, а дістає знання про явища свого життєвого світу - довкілля, засвоює систему знань, що є фундаментом вивчення природничих наук у старших класах.

На першому етапі природничо-наукової освіти педагог встановлює суб`єктні взаємовідносини зі своїм вихованцем.

У 1-2 класах вчитель приховано збуджує у дитини наміри виокремлювати серед об`єктів довкілля ті, що її цікавлять, виявити зв`язки живої істоти з її середовищем.

У 1 класі учні вивчать курс “Довкілля”, що розглядає явища і процеси, які відбуваються в цей час у довкіллі дитини і нею спостерігаються. У 2 класі школярі починають вивчати курс “Спостерігаю довкілля”. Крім підручника, в них є щоденники спостережень за довкіллям, що допомагають їм осмислити стан свого здоров`я, здібності, інтереси та потреби. Самочинно складаються учнівські групи спостерігачів за небом, тваринами, машинами тощо. Щоденник спостережень включає спеціальні завдання для спостерігачів, результати їх спостережень обговорюються в класі, дістають “соціальне визнання”. У початковій школі ці групи за інтересами мобільні, при переході учнів в основну школу з груп за інтересами школярів однієї паралелі формуються групи учнів, які вивчають предмети за вибором. У такий спосіб розв`язується проблема ранньої диференціації навчання, виявлення та навчання обдарованих дітей.

У 3 класі вивчається курс “Досліджую довкілля”. Третьокласники за допомогою вчителя відкривають загальні закономірності природи та намагаються словесно пояснити взаємозв`язок об`єктів довкілля.

У 4 класі коло явищ і процесів, які необхідно вміти пояснити, розширюється від власного довкілля до Космосу. Учні переходять на мову графів, моделей, вчаться проектувати.

У 5 класі школярі знайомляться з курсом ”Пояснюю довкілля”. В 6 класі вчитель довкілля підводить учня до розуміння необхідності наступного вивчення окремих природничих предметів.

Школярі оволодівають загальною схемою вивчення систем: встановлюють їх структуру, внутрішні та зовнішні зв`язки, прогнозують подальший розвиток систем. Зокрема учні вчаться пояснювати існування систем на основі загальних закономірностей, “відкривають” для себе періодичну систему елементів, розділяють системи неживої природи на фізичні та хімічні, одержують знання про основи життєдіяльності рослинних і тваринних організмів, вчаться аналізувати зв`язок живих систем із довкіллям. Школярі знайомляться з планетою Земля, вчаться прогнозувати вплив змін у геосистемах на своє довкілля. Педагог спонукає учнів усвідомити необхідність вивчати окремі природничі предмети, знайомлячи їх з еволюцією природничо-наукової картини світу, демонструючи можливості школи у побудові їх світорозуміння на основі сучасного розвитку знань про природу. Вчитель допомагає школярам скласти проект формування свого наукового світорозуміння, свій “образ природи”, підказує їм, що в системах живої і неживої природи діють фізичні, хімічні, біологічні, фізико-географічні закони. Застосовувати ці закони учнів навчать вчителі-предметники.

У 7-11 класах школярі засвоюють зміст ядра природничо-наукових знань і навчаються їх застосовувати при поясненні понять і явищ, пропонованих програмою. Вчителі спрямовують пізнавальну активність вихованців до тієї або іншої області природничо-наукових знань (фізичної, хімічної, біологічної тощо).

У випускному класі учні вивчають філософсько-природничий курс “Еволюція природничо-наукової картини світу”, що дає можливість співставити своє світорозуміння зі світорозумінням людей різних епох.

Випускний екзамен відбувається у формі захисту випускниками своїх “образів природи” і проектів з певного предмету перед класом в останній інтегративний день. На захисті учень має продемонструвати знання з усіх предметів природничого циклу. Захистивши “образ природи” і проект, учень одержує екзаменаційні оцінки з усіх природничих предметів.

Цілісність природничо-наукових знань у свідомості учнів формується специфічними методами навчання: плануванням і проведенням спостережень, досліджень по встановленню зв`язків між об`єктами довкілля; системним поясненням об`єктів; встановленням дидактичного тезаурусу засвоєних знань; моделюванням цілісності дидактичних відрізків навчального матеріалу; ущільненням одержаної інформації на основі сутнісних зв`язків та її структурування; її виразу у знаковій формі.

У початковій школі такими знаками є малюнки, у 5-6 класах - денотантні графи чи ідеографічні описи понять, у 7-11 класах - структурно-логічні схеми тем природничих предметів, що виступають фрагментами природничо-наукової картини світу. При складанні структурно-логічної схеми навчальний матеріал переформульовується, в ньому виділяється теоретичне ядро (закон, закономірність, їх система) теми і 5-9 елементів знань, що пов`язані з ядром на основі закономірностей природи і закону, що вивчається у даній темі. Серед запропонованих учнями СЛС ними обирається найбільш доцільна, що приймається як модель компактного викладу матеріалу з теми. Ця схема використовується учнями для складання "образу природи". В "образі природи" навколо фундаментальних закономірностей довкілля розташовуються закони і закономірності природничих наук (найчастіше вони становлять центри узагальнень у структурно-логічних схемах певних тем).

До "центрів" приєднуються елементи знань з тем, що видаються учневі цінними. В "образах природи" можуть переважати знання з того або іншого предмету, що відображає інтереси його автора.

Принципом інтеграції обумовлена й система форм занять з довкілля. Вона включає як традиційні уроки, так і уроки серед природи (1-6 класи), заняття на екологічній стежці (7-11 класи), узагальнюючі уроки, уроки інтегративних днів, "динамічні паузи" (тривалі перерви, під час яких учні 1-4 класів здійснюють самостійні спостереження чи дослідження за інтересами). Урок засвоєння нового матеріалу є основним у цій системі. Вивчення нового матеріалу відбувається за таким планом:

1) "прив'язування" нового матеріалу до засвоєного раніше;

2) демонстраційний експеримент з використанням "матеріалів довкілля";

3) виклад змісту нового матеріалу;

4) мотивація засвоєння, практичне використання;

5) обґрунтування нових знань на основі закономірностей, що вивчаються у темі, та фундаментальних закономірностей природи.

Таким чином нове знання обґрунтовується на основі загальних закономірностей і включається у єдину систему знань - природничо-наукову картину світу і "образ природи" учня.

Матеріал, засвоєний школярами на уроці, піддається подальшій обробці на практичних заняттях, на уроках серед природи, під час підготовки до узагальнюючого уроку з теми. Він ущільнюється, переформульовується і включається у структурно-логічну схему, що захищається на узагальнюючому уроці і далі використовується при створенні "образу природи".

За допомогою уроків серед природи, уроків на екологічній стежці встановлюються зв'язки учнів з природою, духовним набутком народу. Діти спостерігають і досліджують довкілля у безпосередньому спілкуванні з ним.

Інтегративний день присвячений урокам з природничих предметів. На цих уроках розглядається результат інтеграції природничо-наукових знань навколо наукового поняття, його місце у природничо-науковій картині світу. У 7-11 класах проводиться 5-6 інтегрованих уроків на рік.

Результат застосування: Застосування освітньої програми "Довкілля" виявило, що в експериментальних класах 75-86% учнів засвоїли основні природничо-наукові поняття на рівні сприйняття, 31-34% - на рівні застосування, 63-79% - на рівні розуміння. При встановленні інваріантних ознак об'єктів, при узагальненні та аналізі явищ, що не вивчаються безпосередньо на уроках довкілля, 86-89% учнів експериментальних класів спираються на знання загальних законів природи та загальні природничо-наукові поняття.

Успішність навчання демонструють 86-95% учнів початкових експериментальних класів. Інтегрований курс довкілля позитивно впливає на мотивацію молодших школярів до навчання, їх екологічну орієнтацію, формування їх природничого мислення.

Динаміка інтелектуального розвитку учнів експериментальних класів має такий характер:

- приріст вербального інтелекту - 19 балів;

- приріст невербального інтелекту - 11 балів за три роки, тобто на третину.

Перевага інтелекту учнів експериментальних класів над інтелектом учнів контрольних класів - 3 бали.

Інтегрований курс довкілля дозволяє, не знижуючи темпу вербального розвитку інтелекту молодших школярів, значно інтенсифікувати розвиток їх невербального інтелекту, тим самим ліквідується розрив між знаннями учнів і вмінням їх використовувати.

В експериментальних класах порівняно з контрольними випереджально зростає індекс соціальної зрілості школярів, серед них, зокрема відсутні правопорушення.

Розроблено навчально-методичне забезпечення освітньої програми "Довкілля": навчальний план (затверджений Міністерством освіти України 23 червня 1999р.), програми з довкілля, природознавства, фізики, хімії, біології В.Р.Ільченко (1996), підручники "Довкілля - 1" Гуза К.Ж., Ільченко В.Р., Собакар С.І. (1997), "Довкілля - 2(3)" Гуза К.Ж. та інших (1998), "Довкілля - 5" Гуза К.Ж., Ільченко В.Р. (1997), "Довкілля - 6" Гуза К.Ж., Ільченко В.Р. (1996), "Довкілля - 4(3)" Гуза К.Ж., Ільченко В.Р., Ільченко О.Г., Водолазької Т.В. (1999), зошит для учнів "Спостерігаю за собою і довкіллям" для 2 класу Седих К.В., Ільченко В.Р., Ільченко О.Г. (1999), підручник "Хімія - 7" для 7 класу Фіалкова О.Я., Ільченко В.Р. (1999), методичні посібники для вчителів "Викладання довкілля в 1 класі" та "Викладання довкілля в 2 класі" (1999), "Методика викладання інтегрованого курсу з природознавства в 5 класі" (1997) та "Методика викладання природознавства в 6 класі" (1998). Впродовж 1997-1998рр. на базі Полтавського інституту післядипломної освіти на Всеукраїнських курсах учителів "Довкілля" до роботи за Програмою підготовлено 189 учителів. Розроблено навчальний план і програму курсів для трьох категорій вчителів.

Критерії: В ході експерименту з розробки та апробації освітньої програми "Довкілля" діагностувались: цілісність знань учнів, рівень розуміння учнями набутих знань, розвиток їх вербального і невербального інтелекту, вміння переробляти отриману інформацію, здатність школярів до рефлексії, системність їх мислення, рівень соціальної зрілості.

Критеріями ефективності освітньої програми "Довкілля" також є успішність учнів та їх мотивація до навчання.

Висновки

Шкільний предмет «Природознавство» є інтегрованим, пропедевтичним курсом, головна мета якого -- формування в учнів уявлень про цілісність природи та місце людини в ній; засвоєння знань, що складають основу для подальшого вивчення систематичних курсів астрономії, біології, географії, екології, фізики, хімії.

Завдання предмета: розвиток у школярів пізнавального інтересу до вивчення предметів природничого циклу; формування ключових компетенцій: соціальних, полікультурних, інформаційних, комунікативних, саморозвитку та самоосвіти; розвиток загально-навчальних і спеціальних умінь, способів діяльності щодо вивчення природи (загально-предметні компетенції); формування емоційно-ціннісного ставлення учнів до навколишнього середовища на основі знань про природу.

Постійна увага у змісті шкільного предмета «Природознавство» до людини, жителя планети Земля, передбачає розвиток в учнів почуття причетності та відповідальності за збереження природи, сприйняття її як ідеалу гармонії й досконалості буття.

Література:

1. Горощенко В. П. Методика преподавания природоведения, - М.:"Провлещение", 1984.

2. Кобернік С.Г. та ін. Методика викладання географії в школі : Навчально- методичний посібник. - К. : Стафед - 2, 2000. 320с.

3. Шипович Є.Й. Методика викладання географії: Навчальний посібник для студентів географічних факультетів університетів. - К. : Вища школа, 1981.-174с.

4. Душина И.В.; Понурова Г.А. Методика преподавания географии: Пособие для учителей и студентов педагогичных университетов и институтов . - М. : Просвещение, 1996. - 192с.

5. Методика обучения географии в средней школе: Пособие для учителей /Под редакцией И.С.Матрусова.- М. : Просвещение, 1985.- 256с.

6. Методика обучения географии в средней школе: Учебное пособия для студентов пед. институтов по географ. спец.. /Под ред. Л.М. Панчешниковой.- М. : Просвещение, 1983.-320с.

7. Дьяконов К.Н. и др. Современные методы географических исследований: Книга для учителя.- М. : Просвещение, 1985-256с.

Размещено на Allbest.ru