Народний досвід трудового виховання дітей

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Народний досвід трудового виховання дітей

План

Вступ

І. Проблема трудового виховання дітей в дослідженнях минулих років та сучасних психолого-педагогічних дослідженнях

ІІ. Народний досвід трудового виховання дітей

2.1 Народний досвід та традиції трудового виховання дітей

2.2 Методи і прийоми виховання інтересу і поваги до праці дорослих у дітей

Висновки

Використана література

Вступ

Формування позитивного відношення до праці, засвоєння визначених трудових навичок і вибір професії - невід'ємні компоненти становлення особистості. Але процеси ці не тотожні і не одночасні.

У патріархальному суспільстві далекого минулого, коли діти прилучалися до праці в безпосередній взаємодії з дорослими, усе було значно простіше. «Трудове виховання» одночасно формувало в дитини і працьовитість, тобто навичку і любов до праці, і конкретні трудові навички, що служили їй протягом усього життя. Сьогодні письменники і публіцисти справедливо критикують «безмозольну педагогіку», зневага до фізичної праці, у результаті чого діти виростають білоручками, нездатними навіть до самообслуговування. Але елементарні трудові навички, які повинна опанувати кожна дитина, не заміняють спеціальної профорієнтації і не усувають психологічних труднощів вибору професії. Справа, звичайно, не тільки в недоліках дошкільного виховання. В всіх індустріально розвинених країнах традиційна трудова мораль стала в деяких відношеннях проблематичною, менш ефективною, чим раніш. Молодь, що має більш високий рівень освіти і матеріальної забезпеченості, стала пред'являти більш високі вимоги до інтелектуального, творчого потенціалу своєї трудової діяльності. Нецікава, рутинна робота, навіть пристойно оплачувана, її вже не задовольняє. І в США, і у ФРН, і у Франції молоді люди надають рівню зарплати менше значення, чим цікавості праці і можливості реалізувати в ньому свої людські потенції. І це - незважаючи на безробіття.

Але цікавої, творчої праці на усіх не вистачає, і не усі до неї здатні. Звідси - падіння трудової моралі і переміщення ідеалів значної частини молоді в сферу дозвілля. От типові висловлення молодих французьких робітників: «Я не можу жити так, як мій батько. Він чекає понеділка, щоб піти працювати. А я? Я, коли працюю, чекаю суботи... щоб погуляти». «Ми працюємо, щоб жити, а не навпаки... Я не хочу працювати повний робочий час... Мене часто називають ледарем, але мені це все рівно. Я щиро вважаю, що в наші ідіотські часи це комплімент»1.

Не рятує положення і раннє залучення підлітків до продуктивної праці. Американські соціологи Елен Грінбергер і Лоренс Стейнберг у книзі «Коли тінейджери працюють. Психологічні і соціальні витрати юнацької праці» (1986) узагальнили дані про те, як впливає на установки і поводження старшокласників і студентів молодших курсів робота з наймання. Картина виявилася дуже тривожною. Робота, особливо в напружених ситуаціях, збільшує ризик алкоголізації і наркотизації підлітків. Крім того, вона сприяє розвитку в багатьох молодих людей негативного відношення до праці як такої. Можливо, ці висновки перебільшені, але відсутність або слабкий позитивний ефект трудової діяльності відзначають і багато інших закордонних дослідників. Це випливає зі специфічних американських умов. Але є і причина загального порядку.

Ці проблеми актуальні і для нашого суспільства. Привчити хлопців до праці голими призовами або примушуючи їх виконувати нецікаву, а часом і непотрібну роботу неможливо. Тим більше що і з матеріальним стимулюванням праці справа в нас йде не дуже добре.

Співвідношення цінностей праці і відпочинку - не лише глобальна, а більш конкретна, особова проблема. Її загострення і способи розв`язку залежать насамперед від того, чи вдалось особі знайти собі діло по душі і побудувати власну ієрархію цінностей.

Актуальність теми. Виховання покоління, на долю якого ляже складне завдання розбудови нової незалежної, демократичної України, потребує оновлення широкого спектра проблем, пов'язаних з формуванням світоглядних орієнтацій особистості, розвитком її свідомості, самостійності, активності. А тому система освіти і виховання на всіх її ступенях має ставити за мету формування особистості, яка усвідомлює свою належність до роду, етносу, краю, держави, особистості здорової і багатої фізично і духовно.

Мета роботи. Трудова діяльність людини спрямована на зміну, перетворення навколишнього світу, на створення суспільно корисного продукту. Мета праці полягає не в ній самій, а в її продукті. Мотиви праці мають суспільний характер. Ця діяльність здійснюється за допомогою особливих предметів - знарядь праці. Тому успішність трудової діяльності залежить від того, наскільки людина володіє діями зі знаряддями, чи має практичні уміння і навички. Ефективність праці забезпечується постановкою її мети, плануванням послідовності дій. У процесі праці людина регулює і контролює її перебіг, порівнюючи отриманий результат із гаданим, прикладає вольові зусилля, долаючи труднощі для досягнення наміченого.

І. Проблема трудового виховання дітей в дослідженнях минулих років та сучасних психолого-педагогічних дослідженнях.

Трудова діяльність дитини відрізняється від продуктивної і побутової праці дорослих. Вона не призводить до одержання об'єктивно значимого продукту, зато має величезне значення для психічного розвитку самої дитини.

Специфіка праці дитини складається в тому, що він тісно пов'язаний із грою. Варто підкреслити, що в цих видах діяльності загальне джерело - потреба приймати активну участь у житті дорослих і прагнення до самостійності. У праці й у грі дитина освоює сферу соціальних відносин і дій, пов'язаних із побутовими і фаховими функціями дорослих. У грі дитина діє в уявлюваному плані, вона не має конкретного результату. Її розвиток йде по шляху зростання умовності ігрових дій. У праці дії і ситуації їхні виконання реальні і призводять до одержання кінцевого (відчутного) продукту. У трудовій діяльності дитина встановлює більш прямий, безпосередній зв'язок із життям дорослих, ніж у грі

Чим молодші діти, тим швидше їхня праця перетворюється в гру. Особливо часто заміна трудової мети на ігрову буває в ранньому і молодшому дошкільному віці. Це відбувається, якщо доручення, дане дитині, непосильне для нього і він не розуміє, що від нього вимагають, або не знає, як потрібно виконувати завдання, а дорослий не контролює його діяльність. Шестирічні діти усвідомлять розходження гри і праці (як показали Я.Л. Коломинський, Л.В.Финькевич). У грі вони виділяють іграшки або предмети-замінники, виконувані ролі. У трудовій діяльності дошкільники підкреслюють використання знарядь праці, виконання трудових операцій, вказують об'єктивну мету праці («щоб чисто було, порядок треба навести»), його суспільно корисну спрямованість. Гра розглядається дітьми як діяльність для задоволення, а праця як важлива робота.

На протязі дошкільного дитинства зв'язок гри і праці зберігається. З одного боку, часто необхідність у визначених ігрових предметах диктує виконання трудової дії, тоді діти виготовляють атрибути і потім включають їх у гру. З іншого боку, продукти дитячої праці нерідко допомагають створити уявлювану ситуацію, підказуючи вибір і розвиток сюжету гри. Наприклад, виготовлення іграшки-саморобки включається в режисерську гру. У ігровій діяльності відбувається підготовка дітей до праці. Граючи, вони осягають зміст праці дорослих, сутність їхніх взаємовідносин. Крім того, ситуація гри (за даними Я.З.Неверович) найбільше сприятлива для розгортання трудової діяльності тим, що поліпшується якість роботи, росте прагнення довести її до кінця. Така ситуація ефективна для формування позитивного відношення до господарсько-побутової праці, особливо до одноманітних процесів, наприклад прибиранню снігу з веранди. Слід зазначити, що спадкоємність між працею і грою дошкільника складається в тому, що в цих видах діяльності дитина одержує, узагальнює і систематизує уявлення про працю дорослих. З працею, як і з грою, пов'язаний перший емоційний етап фахового самовизначення. Знайомство з працею дорослих, виконання трудових обов'язків формує уявлення про професії, веде до того, що укладаються перші фахові переваги, намічаються фахові інтереси.

За даними дослідження, проведеного А.Н.Білоус, старший дошкільник називає від 4 до 15 професій. Тут виявляються розходження. Хлопчики знають більше найменувань професій, зобов'язаних із водінням різноманітних видів транспорту, сільськогосподарських машин, а також будівництвом (муляр, будівельник, зварник, крановик, бульдозерист, екскаваторник), і, звичайно, військові (льотчик, танкіст, ракетник) фахи. Дівчата більше, чим хлопчики, знають про професії вихователя, вчителя, лікаря, медсестри, перукаря, музичного працівника, продавця. Самим складним для дошкільників є усвідомлення праці дорослих. Його суспільну значимість вони легше виділяють у діяльності конкретних людей, професії яких їм знайомі. Старші дошкільники знають знаряддя праці, необхідні людям багатьох професій, можуть описати процес праці і виділити якості, необхідні людям різних спеціальностей («капітан повинен бути сміливим і мужнім»). Дитина осягає зміст фахової діяльності, розуміє необхідність кожної професії, що образно сформулював С.Міхалков у вірші «А що у вас?»: «Мами різні потрібні, мами усякі важливі». У маляти укладається поважне відношення до праці дорослих. Зауважимо, що знання про працю дорослих виступають як центральна ланка уявлень про соціальну дійсність (В.И. Логінова).

Трудова діяльність дошкільника розвивається в декількох напрямках. По-перше, відбувається ускладнення її компонентів. По-друге, це ускладнення веде до освоєння нових видів і форм праці.

Удосконалювання компонентів праці включає ускладнення його мотивів, цілей, контролю і навичок. У 3-4 роки мотив праці криється в інтересі дитини до самого процесу або його устаткування. Нерідко в працю переносяться ігрові мотиви: коли дитина миє посуд, вона виконує роль мами. Протягом усього дошкільного віку діючим залишається мотив заохочення й догани. Якщо маля пояснює зміст праці так: «Щоб мама не лаяла», «Щоб мама похвалила», «Коли попрацюю, мені завжди що-небудь смачненьке дають», виходить, що дорослий зайняв неадекватну позицію в трудовому вихованні. Про помилки в трудовому вихованні говорять і мотиви, пов'язані з виконанням вимог дорослого: «Працюю, тому що мама сказала». Підкреслимо, що зазначені дві групи мотивів швидко набувають стійкого характеру. Посилання на них свідчить про те, що дитина не розуміє суті праці, а в кінцевому рахунку в нього не формується потреба працювати. Суспільні мотиви праці («Допомагаю мамі») з'являються достатньо рано. Спочатку маля їх не усвідомить, хоча і керується ними. У старшому дошкільному віці такі мотиви стають більш усвідомленими, дитина бачить сенс праці в наданні допомоги іншим людям («Працювати треба, щоб допомагати мамі, дорослим, маленьким. І взагалі мамі треба допомагати»). Дитина переходить від того, що цікаво самому, до того, що потрібно іншим. Для формування суспільних мотивів важливо, щоб дитина розуміла зміст праці дорослих. Таким чином, саме в дошкільному віці складаються найбільш сприятливі умови для становлення суспільних мотивів у трудовій діяльності. Праця жадає від дитини вміння приймати від дорослого і самостійно ставити мету діяльності. Причому чим молодше діти, тим більше їхні цілі визначаються задоволенням власних потреб.

Підпорядкувати свої дії поставленій меті дитина 2-4 років може тільки в тому випадку, якщо ця мета їм почуттєво сприймається, а завдання зрозуміло. Часто 3-4- річні діти хочуть прибирати іграшки саме тому, що добре не представляють, що ж від них потрібно. У такій ситуації необхідно пояснення: «Склади кубики в коробку, а іграшки розстав на полку». Поступово з накопиченням досвіду трудової діяльності завдання може формулюватися більш узагальнено: «Наведи порядок в іграшковому кутку». Старші дошкільники приймають і ставлять мету праці на основі сформованих уявлень. Вони впевнено діють під впливом словесної інструкції дорослого, що припускає виконання складних дій протягом достатньо тривалого часу. З віком цілі стають не тільки більш стійкими, але і реальними, що спираються на оцінку дитиною своїх можливостей і умінь.

Ще до початку трудової діяльності старший дошкільник виділяє умови, засоби і засоби досягнення мети. Тобто в нього складається вміння попередньо планувати працю, що значно підвищує якість роботи.

Старші дошкільники можуть уже планувати не тільки власну, але і спільну з однолітками трудову діяльність, що виявляється у визначенні плану роботи, перебуванні загальної думки з приводу засобів досягнення мети, розумінні взаємної відповідальності за досягнення мети. Сформованість навичок колективного планування сприяє виникненню в дітей прагнення до самоконтролю, самостійному удосконалюванню прийомів і умінь, необхідних для здійснення самостійного плану, підвищенню почуття відповідальності. І як результат колективного планування виступає висока якість отриманого спільно результату трудової діяльності.

Успішність досягнення мети в значній мірі залежить від вміння проконтролювати свою діяльність. Діти 3-4 років помилок у своїй роботі не помічають, вважають її гарною, незалежно від того, як і який результат досягнутий. До праці однолітків ставляться критично. У 5-7 років дошкільники намагаються правильно оцінити свою роботу, хоча помічають не всі помилки, а самі грубі. Їх цікавить якість праці. Тому вони звертаються з питаннями до дорослого про правильність і якість власних трудових дій.

Протягом дошкільного віку ускладнюються освоювані дітьми трудові дії. Поступово вони стають більш точними, швидкими і координованими. Проте обмеженість можливостей дитини, особливості його психічного розвитку призводять до того, що трудові завдання він звичайно виконує довго, не завжди якісно (ламається віник, б'ються тарілки). Тому так важливо давати дитині посильні завдання, навчити його правильно обертатися зі знаряддями і предметами праці. Критерієм оцінки трудової діяльності маляти повинно виступати не тільки досягнення результату як такого, але головним чином його якість. Пригадаємо слова А.С.Макаренко: «Якість праці повинна мати саме вирішальне значення: високої якості треба вимагати завжди, вимагати серйозно. Звичайно, дитина ще недосвідчена, часто вона фізично не здатна виконати роботу у усіх відношеннях ідеально. Від неї і потрібно вимагати такої якості, що для нього цілком посильна, що доступна і його силам, і його розумінню».

Саме якість результату виражає відношення дитини до інших людей, що виявляється в праці. Дорослий прагне, щоб у маляти складалося дбайливе відношення до результатів не тільки своєї праці, але й інших людей. Якщо він знає, як важко помити підлогу або посуд, скількох зусиль це потребує, то постарається не бруднити підлогу, бути акуратним з посудом. І тоді якість трудової діяльності стає основним критерієм в оцінці дій своїх і однолітків: чисто вимив стільчики, виходить, добре попрацював. Розширення взаємодії дитини-дошкільника з оточуючим, зростання його фізичних і психічних можливостей призводить до розширення сфери застосування трудових дій і появі нових видів праці. Найперший із них - праця по самообслуговуванню - дитина освоює в ранньому дитинстві. Виконання цього виду праці спрямовано на самого себе (і вчинення змін у самому собі): зачесався, вимив руки. Поступово спрямованість на себе заміняється спрямованістю на іншого, і тоді на основі самообслуговування виникає побутова праця, де об'єктом перетворення стають предмети, включені в побутові процеси: посуд, одяг, взуття. У господарсько-побутовій праці важливу роль грають зовнішні його атрибути: фартух, пилосос, віник, щітка і т.д.

Саме вони і приваблюють дитину. Результат господарсько-побутової праці стає цікавим для дошкільника, якщо дорослий формує в дитині потребу підтримувати порядок, естетично привабливо організувати свій побут, постійно вказує на важливість і значимість такої праці для інших людей і тим самим формує його суспільні мотиви. Варто підкреслити два види спрямованості цього виду праці.

По-перше, спрямованість на організацію власної побутової діяльності: почистив одяг, щоб він не псувалася; приємно, коли виглядаєш акуратно; розставив красиво столові прилади, щоб було приємно обідати. По-друге, спрямованість на полегшення праці іншої людини: допоміг мамі прати білизну, щоб вона менше втомилася.

Праця дитини в природі спрямована на рослини і тварини - об'єкти, що слабкіші за самого дошкільника і добробут яких у визначеній мірі від нього залежить. Дитина бачить, що якщо забув полити квітку, то вона засохла; якщо не напоїв щеняти, він страждає від спраги. Тому праця в природі формує відповідальність дитини за тих, хто слабший за його. Дитина відчуває себе великим, дорослим, сильним, вона відчуває яскраві позитивні емоції. Активно взаємодіючи з природою, дошкільник відчуває свою причетність до неї.

Оскільки ручна праця потребує складних дій (уміння користуватися голкою, молотком, лобзиком та інше), дошкільники освоюють його приблизно з п'ятьох років. Своєрідність ручної праці складається в тому, що вона набуває власне продуктивного характеру. Дитина створює задум, утілює його й одержує новий продукт у вигляді вишивки, виробу. Мотиви цієї праці різноманітні: ігрові (зробити атрибути для гри); суспільні (порадувати друзів, зробити приємне мамі); естетичні (створити щось гарне, прикрасити свій побут). Тому в ручній праці складається позиція дитини - позиція творця.

Можна зробити висновок, що в основі освоєння дошкільником різних видів праці лежать дві взаємозалежні тенденції, обумовлені ускладненням його компонентів. Перша пов'язана зі зростанням самостійності дитини в межах сформованих у нього умінь. Водночас дошкільник усе більше і більше включається в спільну з дорослим життя, виконуючи разом із ним звичайні повсякденні обов'язки.

Ускладнення проявів самостійності пов'язано з ускладненням форм організації трудової діяльності. Роздивимося ці форми, описані Д.В.Сергєєва. Генетично перший і найбільш прийнятний з них для дітей раннього і молодшого дошкільного віку виступає спільна із дорослим праця. Дорослий не тільки вчить дитину трудовим умінням, але постійно контролює процес праці, показує послідовність дій, допомагає досягти результату й усвідомити засоби дій, їхній зв'язок з отриманим результатом.

Така форма - доручення - характеризується тим, що дорослий формулює мету, обґрунтовує її значимість, виділяє кінцевий результат і засоби його досягнення. Але доручення дитина може виконати тільки в тому випадку, якщо трудова дія йому добре знайома.

Обов'язок як форма організації праці дошкільника, можливий у випадку, якщо він розуміє необхідність постійного систематичного виконання якоїсь справи. Зміст цієї форми праці спочатку визначає дорослий. А потім дитина сама вибирає умови, засоби і шляхи досягнення результату, організує і контролює процес праці. Дана форма праці можлива в дошкільному віці лише в постійно повторюваних трудових процесах і в звичних умовах.

Найбільше високий рівень самостійності виявляють дошкільники в праці за власною ініціативою. Дитина не тільки організує власну працю, але і помічає, коли необхідно попрацювати. Підкреслимо, що протягом усього дошкільного віку спільна праця з дорослим, протікаючи як співробітництво, залишається привабливою для дитини.

У дошкільному віці складається спільна праця з однолітками. Спочатку взаємовідносини в праці виникають на основі загального місця або предмета праці, наприклад коли діти миють стільчики. Це поки ще не спільна діяльність, тому що одні діти активно діють, а інші їм пасивно наслідують. Виникнення спрямованості на організацію загальної діяльності спонукає дітей повідомляти один одного про свої наміри, мотиви і цілі. Дошкільники оцінюють свою роботу, але безвідносно до її результату. Готовий результат обговорюється ними тільки з погляду кількості або приналежності виконавця: «Це я вимив». Старші дошкільники починають керуватися правилами організації спільної праці. Вони уточнюють загальну мету, розкривають її зміст, зв'язують із ній завдання певних учасників, домовляються про план дій, розподіляють обов'язки, допомагають одноліткам у процесі досягнення мети, поступаються частиною матеріалу в інтересах справи. Діти прагнуть до якісного результату, усвідомлять його цінність і важливість загальної праці.

Старші дошкільники можуть досягати такого високого рівня організації спільної праці, коли він регулюється самими дітьми. Qeped учасників роботи виділяється організатор, із яким всі інші погоджуються: звертаються з питаннями, підпорядковуються вимогам. Організатор розподіляє матеріал, дає оцінку результату праці, указує на помилки і недбалість у роботі, служить посередником між дітьми і дорослими у тих випадках, коли потрібно втручання педагога. Цю роль беруть на себе діти ініціативні, що володіють комунікативними й організаторськими здібностями, що добре засвоїли технічний і мотиваційний бік трудової діяльності. Вибір партнерів для спільної праці здійснюється не тільки на основі симпатій, але і з урахуванням наявності в однолітка трудових навичок і умінь, якісного й акуратного виконання їм трудових дій, а також позитивної оцінки властивостей особистості однолітка самою дитиною і позитивною оцінкою дорослими його умінь і особових якостей.

Дошкільний вік - це період, коли дитина бажає працювати і з задоволенням включається в працю дорослих. Тому він найбільше сприятливий для приучення дітей до праці. Головна завдання дорослих - це організувати діяльність так, щоб дитина відчувала радість праці, позитивно ставилася до нього.

ІІ. Народний досвід трудового виховання дітей

2.1 Народний досвід та традиції трудового виховання дітей

Уся народна педагогіка ґрунтується на праці, як першооснові життя суспільства. Про це свідчать прислів'я, пісні, крилаті слова, казки, приказки, ігри. Народ опоетизував працю, надав їй природньої ваги в житті.

"Щоб людиною стати, треба працювати".

"Без праці нема життя і собаці".

"Без трудів не їстимеш пирогів".

"Вперта праця все перемагає".

"Де ліниво працюється, там пожитку не чується".

"Землю прикрашає сонце, а людину - праця".

"Як вмієш робити, навчишся як жити".

В казках народ вшановує людей, які своєю наполегливістю завжди піднімаються вище нероб, лінивих, тих, що живуть чужою працею, та ще й насміхаються з роботящих. В казках народ завжди з повагою ставиться до чесних, працьовитих, і ненавидить лінивих і брехливих ("Дідова дочка й бабина дочка", "Дідова дочка і золота яблунька", "Хлібороб", "Як чоловік кішку вчив працювати".

"В казках скромна, працьовита, доброзичлива і чесна дідова дочка мусить терпіти поневіряння і приниження з боку бездумної, черствої мачухи та її лінивої, гоноровитої і черствої дочки ("Дідова дочка й бабина дочка", "Дванадцять місяців", "Золотий черевичок", "Калинова сопілка"). В цих поетичних народних історіях, піснях, прислів'ях, приказках як правило, перемагає добро, правда на боці працьовитих, чесних, сумлінних героїв.

Пригадаймо українські народні пісні "Грицю, Грицю, до роботи", "Я в матері одна була", "Чи не той то Омелько", і ряд інших. В першій висміюється Гриць, якого важко заставити до роботи, бо завжди в нього є на це причина: "порвані чоботи"..., "ніженьки болять"..., то він "нездоров", то він "щось охрип"... Коли ж його просять їсти, то він спішить, аби першим сісти за стіл. В пісні "Чи не той то Омелько" народ їдко картає неробу і брехуна Омелька:

Він нажав півснопа,

Він нажав півснопа,

Та й хвалиться, що копа.

Він нажав цілий сніп,

Він нажав цілий сніп,

Та й говорить - десять кіп

Та зовсім іншим стає Омелько, коли сідає обідати

А як сяде за обід,

А як сяде за обід,

Із Омелька ллється піт.

Українська народна педагогіка зберегла величезне число традицій, що стосується трудового виховання. В часи Київської Русі стали поширюватись збірники повчань, в яких були статті і вислови педагогічного характеру. Визначним літературним пам'ятником, який свідчить про високий рівень культури і розвитку педагогічної думки на Русі в час Київської держави є "Поученіє Володимира Мономаха дітям", де мудрий державний діяч турбується про те, щоб діти росли хоробрими, сміливими, відданими рідній землі, закликає їх не лінитися, а трудитися для цього.

Б) Із скарбів народної педагогіки черпали безцінний досвід трудового виховання дітей і підлітків Г.С.Сковорода, К.Д.Ушинський та Т.Г.Шевченко, О.В.Духнович, І.Я.Франко, В.О.Сухомлинський та багато інших.

К.Д.Ушинський підкреслював, що самовиховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці життя.

Значний вклад в розвиток теорії трудового виховання вніс Т.Г.Шевченко. Він мріяв про створення справді народної школи, яка б давала дітям не тільки теоретичні знання, але і знайомила з токарною і слюсарною справою з будовою сільськогосподарських знань. Про це вказувалось в проекті створення народних шкіл, який обговорювався на зборах Кирило-Мефодіївського братства, активним учасником якого був Т.Г.Шевченко. Робота Шевченка над складанням підручника для народної школи свідчить про його спроби внести в загально освіту елементи трудового виховання.

На західноукраїнських землях педагог, поет , філософ, громадський діяч освіти і виховання Духнович в своїй книзі "Народная педагогия в пользу училищ и учтителей сельских" (ч.І Педагогия общая) в основу своєї теорії поклав ідею народності виховання. Суть виховання він бачив в реалізації принципу природовідповідності, тобто в тому, щоб "силы человеческие, телесные и духовные от натуры данные, от молодости разуму пристойно и согласно сохранити и совершати". Він переконував, що не споглядання, а щоденна праця, активна позиція людини забезпечує прогрес:

"Ожидати - нич не мати,

Так до праці братись враз!"

О.В.Духнович вважав працю важливим засобом формування особистості учня. Тому він вважав за необхідне поєднувати навчання школярів з сільськогосподарською працею, навчати в школах вишивання, різьби по дереву, малювання, займатися ковальством, виготовляти сільськогосподарське знаряддя, тощо.

Натхненним співцем праці був І.Я.Франко.

"Пісня і праця великі дві сили,

Їм я до скону бажаю служить"

За висновком І.Я.Франка, у загальноосвітніх школах Галичини не було трудового виховання. В деяких школах лише дівчата займалися швейною працею, але вчителів для їх організації не було. Школа не вирішувала завдань виховання підростаючих поколінь. Тому на даному етапі винятково важливого значення набуло використання народної педагогіки.

Система трудового виховання охоплювала різні сфери життя дитини. До праці дітей залучали з раннього дитинства: пасти гусей, ягнят і корів, забавляти молодших дітей, допомагати батькові й матері в господарстві (мити посуд, підмітати в хаті і на подвір'ї, полоти город, готувати їжу і т.п.) У гірських районах діти одержували знання із скотарства, залучались до роботи по догляду за отарою. Часто діти залучалися до роботи на пасіці, збиранні ягід і грибів.

В) Велика роль у розвитку особистості дитини належала традиціям. Наприклад, в багатьох селах у холодну пору року молодь у спеціально найнятих хатах проводила вечорниці, які поєднували в собі відпочинок з певним виконанням господарських робіт, що виконувалися в супроводі пісень, музики. На вечорниці запрошували дотепних оповідачів із числа старших досвідчених людей, придумували розваги, ігри тощо. В таких умовах молодь більш охоче виконувала господарську роботу.

Велике значення у формуванні трудової культури мають традиції по відзначенню свят урожаю, Івана Купала, Зелених свят та інших календарних свят. В час їх підготовки діти з батьками виконують велику роботу, кожен намагається виконати її якнайкраще, допомогти сусідові, що сприяє формуванню справжнього культурного трудівника. І сьогодні такі традиції широко відновлюються.

Народна педагогіка знає, що дитині посильне і непосильне, бо в ній органічно поєднується життєва мудрість з материнською і батьківською любов'ю. Народна педагогіка не боїться того, що праця втомлює, вона знає, що праця не можлива без поту і мозолів. Народна педагогіка знає, що дитині посильне і непосильне, бо в ній органічно поєднується життєва мудрість з материнською і батьківською любов'ю. Народна педагогіка не боїться того, що праця втомлює, вона знає, що праця не можлива без поту і мозолів. Народна педагогіка знає чарівну силу праці. Тільки завдяки праці, в якій є піт, і мозолі, і втома, людське серце стає чуйним, ніжним. Завдяки праці людина стає здатною пізнавати навколишній світ серцем. Виховна сила праці настільки велика, що її важко переоцінити. Любов до праці, уміння працювати є найкращою спадщиною, яку можуть залишити батьки своїм дітям. І якщо в середовищі трудівників не існувало проблем батьків і дітей, то здебільшого завдяки тому, що їх згуртувала праця. Люди праці бачили в дітях свою майбутню зміну, своїх спадкоємців, помічників і годувальників. Гармонія - найвище мірило цінності людини; обравши своїм провідним гаслом принцип "Хто працює, той не їсть, народна педагогіка бореться за реалізацію його на практиці. Праця в ній є першоосновою, необхідністю, обов'язком кожного.

2.2 Методи і прийоми виховання інтересу і поваги до праці дорослих у дітей

трудовий виховання народний педагогічний

Освоєння дій із предметами і порівняння їх із діями дорослого формує в дитини уявлення про дорослого як про зразок. Тому дошкільник підходить до «відкриття» світу дорослих.

У ранньому дитинстві дитина пізнавала соціальну дійсність із боку предметів, створених людьми. Перед дошкільником «відчиняється» світ дорослих із боку їхніх взаємовідносин і діяльності. Соціальна ситуація розвитку в дошкільному віці перебудовується в таке співвідношення: дитина-предмет-дорослий.

Головна потреба дитини складається в тому, щоб ввійти у світ дорослих, бути як вони і діяти разом із ними. Але реально виконувати функції старших дитина не може. Тому укладається протиріччя між його потребою бути як дорослий і обмежені реальні можливості. Дана потреба задовольняється в нових видах діяльності, що освоює дошкільник. Спектр його діяльності значно розширюється.

Всі види діяльності дошкільника об'єднує їхній моделюючий характер.

Діти моделюють взаємовідносини людей, коли розігрують якийсь сюжет у грі. Вони створюють моделі, що відбивають взаємозв'язки між предметами, коли використовують заступники замість реальних предметів. Малюнок є наочною моделлю що зображується об'єкта або ситуації. Утворювані конструкції подають об'ємні моделі предметів.

У той же час види діяльності дошкільника різняться з погляду відношень, що укладаються між дитиною і дорослим, тобто по тому, у якій формі дорослий є присутнім у тієї або іншої діяльності дитини. У грі дорослий, його суспільні функції, відношення до речей і інших людей присутні опосредованно, через роль. Завдяки ролі, її діючому втіленню дошкільник засвоює прийняте в суспільстві відношення до людей і речей.

Близько до гри стоять продуктивні види діяльності. У них навколишня дійсність опосередковується у формі уявлення дитини про предмети і ситуації.

У побутовій діяльності, пов'язаній з виконанням режимних процесів, дитина діє в реальній ситуації так само, як і дорослий.

У різноманітних видах праці, доступних дошкільнику, він стає безпосереднім співробітником дорослого, як і в побутовій діяльності. І в той же час дитина вступає у відношення з дорослим через соціально значимий результат своєї праці. У дошкільному віці відбувається значне розширення рамок спілкування з дорослим насамперед за рахунок оволодіння мовою, що виводить комунікативні контакти за межі конкретної ситуації, розширює їхні межі. Тепер спілкування відбувається з приводу пізнавальних, моральних, особових проблем. До того ж дитина спілкується не тільки з близькими людьми, педагогами, але і зі сторонніми, інтенсивно розвиваються форми й зміст спілкування з однолітками, перетворюючись у потужний фактор психічного розвитку, що спричиняє за собою освоєння відповідних комунікативних умінь і навичок.

Головним видом діяльності виступає сюжетно-рольова гра. Саме в ній дитина бере на себе роль дорослого, виконуючи його соціальні, суспільні функції.

Таким чином, дошкільний вік можна назвати періодом найбільше інтенсивного освоєння сенсів і цілей людської діяльності, періодом інтенсивної орієнтації в них.

Головним новотвором стає нова внутрішня позиція, новий рівень усвідомлення свого місця в системі суспільних відносин. Якщо дитина наприкінці раннього дитинства говорить: «Я великий», - то дошкільник до 7 років починає вважати себе маленьким. Таке розуміння засноване на усвідомленні своїх можливостей і спроможностей. Дитина розуміє, що для того, щоб включитися у світ дорослих, необхідно довго навчатися. Кінець дошкільного дитинства знаменує собою прагнення зайняти більш дорослу позицію, тобто піти в школу, виконувати більш високо оцінювану суспільством і більш значиму для нього діяльність - навчальну.

У дошкільному дитинстві значні зміни відбуваються у всіх сферах психічного розвитку дитини. Як ні в якому іншому віці, дитина освоює широке коло діяльності - ігрову, трудову, продуктивну, побутову, спілкування, формується як їхній технічний бік, так і мотиваційно-цільова.

Головним результатом розвитку усіх видів діяльності, з одного боку, виступає оволодіння моделюванням як центральною розумовою здатністю (Л.А. Венгер), з іншого боку, формування довільної поведінки (А.Н.Леонтьєв, Д.Б. Ельконин). Дошкільник навчається ставити більш віддалені цілі, опосередковані уявленням, і прагнути до їхнього досягнення, незважаючи на перешкоди.

У пізнавальній сфері головним досягненням є освоєння засобів і засобів пізнавальної діяльності. Між пізнавальними процесами встановлюються тісні взаємозв'язки, вони усе більш і більш інтелектизуються набувають довільного, керованого характеру.

У сфері розвитку особистості виникають перші етичні інстанції, укладається супідрядність мотивів, формується диференційована самооцінка і особова свідомість.

Висновки

Підсумовуючи вище згадані положення роблю висновок: трудове виховання - це найважливіший елемент виховання людини. Праця виховала людину. Віковічне зростання людського роду вдосконалювала його, привело до вершин розвитку науки і техніки.

Щоб дитина виросла повноцінним громадянином, з перших днів життя необхідно привчати її до праці.

Український народ відзначається великою працьовитістю свій досвід у вихованні нової людини, наш народ залишає у прислів'ях, піснях, приказках. Повернення до духовного коріння народу та світової педагогічної гуманістичної думки ставить у центрі нашої уваги особистість учня з його здатністю до розвитку та саморозвитку. Тому нашим обов'язком є вглиблюватися і вивчати народні скарби труда і культури.

Праця створює людину. Вона є першоосновою людського життя. Без праці не може існувати і розвиватися людське суспільство, вдосконалюватися людина, її здібності й природні задатки.

До основних видів трудової діяльності відносяться:

1) навчальна;

2) суспільно-корисна;

3) продуктивна праця.

Система трудового навчання передбачає трудовий характер школи - формування культу інтелектуальної і фізичної праці, полягає у засвоєнні наукових основ сучасного виробництва, засвоюється шляхом змісту освіти.

До форм організації належать:

1) зміст освіти на кожному уроці;

2) різноманітні гуртки і факультативи з трудовим вихованням;

3) трудові об'єднання школярів - старшокласників.

Використовується спільна робота школи і базового підприємства.

Ознаки, які повинні характеризувати рівень трудової зрілості випускників середньої школи:

А) прагнення в трудовій діяльності;

Спиратися на загальноосвітні і політехнічні знання.

Б) прагнення організовувати працю на наукових засадах: проявляти творчість, забезпечувати плановість, добиватись раціоналізації, економії, тощо.

В) Уміння використовувати набутий трудовий досвід у нових видах праці у різних умовах і ситуаціях;

Г) прояв активності і організаторських здібностей;

Д) забезпечення культури і естетики праці.

Методи трудового виховання.

1) усвідомлення необхідності праці;

2) виховання колективних трудових завдань;

3) особистий приклад вчителя і вихователя.

Використана література

Формування трудової культури учнів засобами народознавства.

Виховання в учнів національної самосвідомості в процесі трудового навчання //Українське народознавство і проблеми виховання учнів. Матеріали наукової практичної конференції (10-12 жовтня) ( 1995 р. м. Івано-Франківськ) у 2-х частинах (ч. І за ред. Скульського).

Народознавчі елементи в трудовому вихованні школярів за ред. Костіва ч. ІІ).

В.О.Сухомлинський. Вибрані твори в 5-ти томах. Т.2.-К.

Домбровський С.В. Ступарик Б.М. Використання народознавчого матеріалу у трудовому вихованні молодших школярів. Методичні рекомендації . Івано-Франківськ.

М.Г.Стельмахович. Народная педагогия. К. Радянська школа. 85 р.

Концепція трудової підготовки школярів України. Проект //освіта - 1993.- 30 серпня.

Будник О.Б. Педагогічні передумови виховання господарської культури школярів. Івано-Франківськ. 1997 р.

Азоров Ю.П. Педагогика семейных отношений. - М., 1976.

Амонашвили Шалва. Размышления о гуманной педагогике. - М.,1996.

Борисова З.Н. Виховання в праці. - К.: Рад. школа, 1977.

Бех І.Д. Праця - головний вихователь школярів. - К.: Знання, 1983

Болотина Л.Р., Баранова С.П., Семушина Л.Г. Педагогика. - М.:1987.

Буре Р.С., Година Г.Н. Учите детей трудиться. - М., 1983.

Васнецова З.Т. Мудрые заповеди народной педагогики. - М., 1983.

Воспитание дошкольника в труде / Под ред. Н.Ф. Виноградовой. М., 1989.

Воспитание о работе с семьей/ Под ред. В.Г. Нечаевой. - М., 1983г.

Воспитание с любовью и логикой/ Под ред. М.С. Мацковского - М., 19951

Кон И.С. Психология ранней юности. - М., 1989.

Лещенко О.М. Трудове виховання дітей дошкільного віку. - К.:/ Рад. школа, 1988

Маркова Т.А. Воспитание трудолюбия у дошкольников. - М.:

Просвещение, 1991г. - 109с. 5. Нечаева В.П. Воспитание дошкольника в труде. М.:

Просвещение, 1983. - 207 с. 6. Педагогічна психологія/ За ред. Л.М. Проколієнко, Д.Ф.

Ніколенко - Київ.,1991. - 181с. 7. Рябухін М. Перші уроки працьовитості //Дошкільне виховання,

Сухомлинський В.А. Как воспитать настоящего человека. - М.: Просвещение.

Урунтаева Г.А. Дошкольная психология /учебное пособие/ - М.:

Издательский дом «Академия», 1996. - 336с. 10. Ушинський К.Д. Про сімейне виховання. - К., 1974.

Шаферська А. Ростемо працьовитими // Дошкільне виховання, 1989 -№6.

Федоренко М.М. Біля джерел працедюбства // Дошкільне виховання, 1991. -№9.

Яновська О.П. Трудове виховання змалку. // Трудове виховання, 1991 -№9

Размещено на Allbest.ru