Музично-дидактичні ігри

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

53

Вступ

Здається, що немає в світі людини, яка б байдуже ставилася до музики, адже в ній втілено все прекрасне, світле, добре й вічне. Музику любить багато хто, але кожний по-своєму.

Щоб полюбити музику по-справжньому, треба прагнути не просто слухати, а вслуховуватися в неї, вивчати нотну грамоту та музичну літературу, приймати участь у позакласній роботі.

Ігрова діяльність для школярів зберігає своє значення як найбільш доступна і природна форма діяльності, що усуває авторитарність у стосунках учителів і учнів, створює особливу атмосферу інтересу, емоційного піднесення.

Спираючись на багатий досвід української музичної педагогiки, ми, водночас, запозичуєм усе, що є найцiннiшого у свiтовiй музичнiй педагогiцi

На своїх уроках музики, використовуючи музично-дидактичні ігри, я розвиваю в дітях здібність розуміти мову музики, відчути її виразність, даю учням необхідні знання, навички, вміння, виховую інтерес до музики, формую естетичні смаки.

Музичне сприймання розвивається не тільки в процесі слухання музики, а й на інших видах музичної діяльності. Тому дуже важливо, щоб учні набували навичок і вмінь під час співу, ритміки, гри на ДМІ, а також в процесі вивчення музичної грамоти, яка допоможе їм краще зрозуміти і виразно виконувати твори.

Духовний розвиток особистості завжди спирається на її власну активність і виявляється у формуванні запитів та інтересів, виборі ідеалів, у визначенні сенсу життя. Тому інтерес до мистецтва є складовою частиною духовної культури особистості, її своєрідною домінантою.

Дитина молодшого шкільного віку! Який іще період життя людини можна порівняти з цими роками? Допитливість, безпосередність, надзвичайна активність, радість від отриманих результатів. Саме такі риси характеризують дітей цієї вікової категорії. Ми звертаємо увагу на ці якості тому, що завдяки їм використаний в навчальному процесі гри, зокрема, музично-дидактичної, надзвичайно підносить її педагогічний ефект. Аналізуючи багатовікову історію людства дослідники виявили, що гра - основна діяльність людини в дошкільному і молодшому шкільному віці. Обираючи музично-дидактичну гру як засіб навчання і виховання важливим є той факт, що дитина постійно відчуває в ній потребу. Тому небайдуже, яка гра використовується, чи сподобається вона учням, чи будуть вони з цікавістю оволодівати нею, виконуючи ігрові дії, якими мають бути дії педагога тощо. Гра для дитини взагалі, а особливо дитини замкнутої, скутої - перша можливість виявити себе, самовиразитись і самоствердитись.

Найголовнішим при використанні музично-дидактичних ігор є розвиток творчого потенціалу учнів. Тому знов виникає безліч питань стосовно ролі вчителя, а саме: які творчі завдання він ставитиме перед дітьми, як методично їх вирішуватиме; які ігрові дії при проведенні гри сприятимуть пробудженню творчої фантазії і творчого пошуку; які результати вчитель хотів би отримати при цьому; чи є в нього самого нахили до творчості; в якій діяльності учнів на уроці, зокрема, в якому компоненті уроку музики є можливим досягти найкращих результатів тощо. Одноманітно побудований урок ускладнює розвиток музичних здібностей учнів. Відомо, що для кожної дитини властиве певне поєднання музичних здібностей, які розвиваються нерівномірно. Кожний з видів музичної діяльності сприяє удосконаленню тих або інших музичних здібностей. Різні види діяльності, об'єднані в комплекс, ефективніше впливають на формування й розвиток музичних здібностей.

Треба мати на увазі, що музичні здібності дітей розвиваються за принципом компенсації. За теорією Б. Теплова, відносна слабкість будь-якої здібності може бути компенсована іншою, розвиненішою в дитини. Отже, залучення учнів до різноманітних видів діяльності доцільно розглядати як умову, що сприяє формуванню й розвитку музичних здібностей.

Одноманітна структура уроку небажана й тому, що призводить до втомлення учнів молодшого шкільного віку. Як відомо, увага дітей ще нестійка, їм важко зосередитися на виконанні однотипових завдань. Різноманітність форм і методів роботи є одним з найважливіших чинників уважності учнів протягом усього уроку, посилення їхнього інтересу до занять.

Музично-дидактичні ігри використовуються здебільшого в роботі з дітьми молодших класів. Проте, мій досвід роботи з учнями, спостереження результативності застосування музично-дидактичної гри в навчальному процесі з дітьми середніх і, навіть старших класів, дозволяє стверджувати, що ця форма роботи є дійовою і результативною для всіх школярів.

Розглянемо характерні для дітей цієї вікової категорії психологічні та фізіологічні особливості, які мають відношення до даного виду музичної діяльності. Цей період позначений зростанням фізичних сил, розвиваються природні здібності, поступово розширюється інтелектуальний потенціал. Відбуваються значні зміни в характері, поведінці. Надмірна емоційність, притаманна більшості дітей, поступово зникає, дитина вже в змозі, хоча і не повністю, контролювати свої дії, поведінку. Якщо в дитячому садку основним видом діяльності була гра, то в школі головним стає навчання. Воно вносить свої складності і проблеми. В цей період відбувається якісна перебудова пізнавальних процесів. Спостереження, мислення, запам'ятовування набувають довільного характеру і прискореного темпу розвитку. Характерною ознакою дітей молодшого шкільного віку, за спостереженнями психологів, є підвищена емоційна чутливість. Як наслідок - вони швидко зацікавлюються і захоплюються іграми, казками, різноманітними історіями з фантастичним сюжетом, піснями з яскравим рольовим змістом, музичними творами з конкретним сюжетом і яскравими засобами художньої виразності, сюжетною грою. Все це впливає на їхній загальний і творчий розвиток, логічне мислення, а тому потребує цілеспрямованих дій вчителя на формування і оволодіння навичками аналізу, синтезу, спостереження, швидкості реакції в застосуванні необхідних знань при вирішенні певної задачі; вмінню точно, лаконічно висловити власну думку.

Поряд з розвитком мислення, зокрема, творчого, слід приділяти увагу активізації пізнавальної діяльності, пізнавальної активності. Саме на уроці музики, специфіка якого полягає в різноманітних видах діяльності учнів на одному уроці, частиною якої є і музично-дидактична гра, передбачено формування і розвиток цих навичок.

І.Г. Огородников розглядає творчість як результат поглиблення знань на основі розширення навчального матеріалу, звертає увагу на необхідність висловлювання учнями своїх міркувань у процесі творчої діяльності. Н.О. Ветлугіна вважала творчість основою і засобом розвитку здатності образного бачення світу. Для музикантів, вчителів музики цінними є думки Б.Л. Яворського, який розробив і виявив можливості творчої діяльності і її вплив на музичний розвиток дітей. Він підкреслював виховне значення творчого процесу, вважав, що творчість повинна супроводжувати всі види музичної діяльності - хоровий спів, слухання музики, гру на музичних інструментах, музично-дидактичну гру, ритміку. Так, М. Чорноіваненко розробив методику та засоби розвитку творчих здібностей учнів першого класу в співочій діяльності. Він переконаний, що робота в цьому напрямку позитивно впливає на процес сприйняття музики дітьми. Дослідження в галузі співочої імпровізації (Г. Ригіна, Л. Горюнова) підтверджують, що вона не лише активізує учнів і весь учбовий процес, а й позитивно впливає на розвиток вокально-слухових навичок.

Однією з хиб уроків музики є відсутність взаємозв'язку між різними видами музичної діяльності, коли компоненти уроку ізольовані один від одного, й незрозуміло, чому саме використовують ті чи інші твори, за яким принципом їх поєднують в єдине ціле. Сутність комплексної структури уроку в тому й полягає, що застосовані види музичної діяльності мають бути взаємозумовлені і взаємопов'язані між собою. Якщо урок ділять на частини, естетичне чуття цілого в учня не задовольняється. Вдосконалення форм, засобів, прийомів, методів в навчальному процесі завжди було і залишається основною проблемою в роботі вчителя. Саме музично-дидактичні ігри повинні урізноманітнити творчу діяльність учнів на уроці, сприяти розвитку творчої ініціативи, творчої активності. Взагалі гра як форма пізнання дитиною світу, має велику історію, коріння якої йде від народної педагогіки.

Музично-дидактична гра є природною формою розвитку дітей, ефективним засобом залучення їх до самостійної музично-творчої діяльності і пізнавально-творчої активності. Методологічною основою теорії і практики дитячої гри є положення, яке стверджує, що гра, крім важливого засобу навчання і виховання, є водночас цілеспрямованою соціальною діяльністю. На думку Д. Ельконина, дитяча гра є формою оволодіння суспільними відносинами. Внутрішня суть гри, пише вчений, полягає в тому, щоб відтворити саме ставлення один до одного. Він відзначає, що за муніпулятивною діяльністю дітей, за дитячою грою, яка виступає у ролі предметних дій, і за сюжетом рольових ігор стоїть світ суспільної людини. Неоціненний внесок у методологію дитячої гри, з точки зору її навчальної, виховної, пізнавальної функції внесли К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський. На підставі особистого практичного досвіду вони довели, що дидактична гра, застосована в навчальному процесі, формує психіку, творчу фантазію, виявляє творчі можливості учнів, розвиває мислення, активність сприйняття навчального матеріалу. ?У грі розкриваються творчі здібності особистості ". О.В. Сухомлинський відзначав, що без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра -- це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять. Гру він порівнював з іскоркою , що запалює вогник допитливості і любові до знань.

За словами Л.С. Виготського -- " гра дитини - це не простий спомин про те, що було, а творче переосмислення пережитих вражень, комбінування їх і побудова з них нової дійсності, яка відповідає запитам та інтересам самої дитини ". Тобто гра розглядається як творча діяльність в якій наочно виступає комбінуюча дія уяви.

Прояв творчої гри дозволяє дитині глибше зрозуміти навколишній світ, дає їй деякий життєвий досвід, викликає потребу виразити себе у діяльності. Радість творчої гри змінює дитяче життя, наповнює його казкою та чарами. Оскільки гра охоплює всі сторони особистості учня, вона потребує активної роботи мислення, трудових умінь, прояву емоційних, щирих почуттів. Важлива якість, яка виникає у грі -- це, як відмічав глибокий знавець дитячої психології К. Чуковський, " дивна здатність людини хвилюватись за чужі нещастя, радіти за радощі іншого, переживати чужу долю як свою ". У творчій грі закладені ті елементи, спираючись на які можна збагачувати духовний світ особистості учня.

Образно-рольові ігри стають джерелом діяльністного процесу, які досягають своєї найбільш розвинутої форми в середньому шкільному віці. Перевага надається іграм за правилами. Слід відзначити, що виникнення нових видів ігор не відміняє значення попередніх, уже освоєних, - всі вони зберігаються у творчому досвіді особистості.

У сюжетно - рольових іграх молодші школярі відтворюють безпосередньо людські ролі і взаємини. Граючись один з одним або з лялькою, як ідеальним партнером, який теж наділяється своєю роллю, діти чітко дотримуються правил гри, зазвичай тут виникає мотив змагання. Особливий груповий або особистий виграш передбачається у більшості рухливих, спортивних ігор.

Творча гра має свою структуру, де сюжетом стає сфера дійсності, яка відбивається у творчій інтерпретації граючих. Центральним компонентом у сюжетно-рольовій грі є роль, яку бере на себе учень, і його імпровізаційні, ігрові дії. У розгорнутій формі гра є колективною діяльністю , де її учасники вступають у відносини співробітництва. Розгорнута гра за сюжетом об'єднує всіх її учасників одним задумом, де кожний з гравців вносить свою частку фантазії, досвіду, активності в інтерпретації схваленого задуму всією групою. Водночас кожен учень підкоряється правилам, що диктує взята на себе роль. Спільні переживання, захоплення творчою діяльністю, яка відображає життя з його пригодами, небезпеками, радощами і відкриттями, незважаючи на те, що багато робиться, "начебто", не заважає їм переживати справжні почуття. Тому у грі створюються винятково сприятливі умови для розвитку колективістських відносин, почуття гуманізму.

Перехід від гри до навчання є серйозною подією в житті молодших школярів, пов'язаною з появою нових мотивів. Однак це не означає, що гра має бути виключена з діяльності школяра. У навчанні молодших школярів, зокрема першокласників, певною мірою інтенсивно використовуються ігрові дії, як на уроках музики, так і в позакласній роботі.

Шестилітня дитина в силу функціональної тенденції не може жити без активності, без гри. Припинити ігрову діяльність насильно виключити її з руху інтерфункціональних сил, що означає -- загальмувати інтенсивний розвиток і всебічне розкриття його задатків. Тому примушення шестилітньої дитини до навчальної діяльності може покликати за собою одне: вона незлюбить школу, навчання ,книгу, самого педагога.

В зв'язку з цим, відомий педагог О.В. Запорожець писав, що дитяча гра істинна, соціальна практика дитини, це її реальне життя в колективі, в якому формуються суспільні якості і моральна свідомість дитячої особистості.

Музично рольова гра молодших школярів ґрунтується на взаємовідносинах у класному, шкільному колективі, на стосунках літературних та історичних героїв тощо. У рольових іграх учні розвивають свою творчу фантазію, самостійно тренуються в засвоєнні соціальних норм поведінки, навчаються звертати увагу на реальних і символічних учасників гри, набувають цінного досвіду взаємодії, виявляючи готовність до виконання вимог партнерів. Подальшого запиту у молодших школярів набувають конструктивні ігри, які сприяють більшій обізнаності про властивості різних матеріалів, усвідомлення просторового розміщення, диференціації форм. Особливої уваги потребують ігри, пов'язані з комп'ютером, що потребує спеціального вивчення змісту ігор та їх впливу на загальний розвиток, психофізіологічний стан, здоров'я дитини. Вміло спрямована вчителем і батьками гра для молодших школярів може стати одним із засобів організації та поліпшення навчально-виховної роботи. Включення до навчальної діяльності ігрових елементів активізує і підвищує їх пізнавальну діяльність. Молодші школярі з більшим інтересом виконують завдання трудового характеру. Існують індивідуальні особливості у виборі учнями молодших класів кількості різноманітних ігор. Є також деякі відмінності в іграх хлопчиків та дівчаток : перші віддають перевагу розвагам з автомашинами, літаками, ракетами; у других -- переважають ігри з ляльками, але у дівчаток четвертих класів інтерес до гри з ляльками дещо знижується.

У молодших школярів заняття, в тому числі й музичні, набувають важливого значення. Удосконалюється пізнавальна діяльність, увага та інтерес стають цілеспрямованими, розвивається спостережливість, націлена на виконання певних творчих завдань. Розвивається музичний слух, набуваються навички розрізняти і відтворювати напрям руху мелодії (пониження і підвищення звуків), тривалості звуків, зміни темпів у співі і в музично - ритмічних рухах. У зв'язку з розвитком мислення і мови формується й моторика, удосконалюються вміння послідовно виконувати рухи досить складних танців, сюжетних і несюжетних ігор.

Залежно від вікових особливостей видозмінюється і характер творчих ігор. Це помітно з аналізу сюжетів самих ігор, характеру виконання рухів тощо. В іграх спостерігається логічна послідовність підпорядкування задуму різноманітних сюжетів, у яких вони спираються не тільки на свої безпосередні спостереження, а також на враження від розповідей, бесід, співу. Удосконалення елементів гри відбувається разом з маніпуляцією творчих дій, які відображають навколишнє життя.

У сфері творчих можливостей молодших школярів слід виділити наступні: легке сприймання різних творчих завдань; імпровізація на заданий образ; створення ритмічних і мелодичних імпровізацій на дитячих музичних інструментах; інсценізація знайомої пісні; інтерпретація інструментальної п'єси зображального характеру. Тому у молодших школярів з'являється реальна можливість більш інтенсивного музично-естетичного розвитку. У результаті систематичного навчання розвиваються музичні і загальні творчі здібності, вдосконалюються певні співочі і музично-ритмічні навики. Тому для інтенсивнішого музичного їхнього розвитку необхідно використовувати різноманітні види музичної діяльності та допоміжні засоби і прийоми роботи, враховуючи індивідуальні особливості.

Використання музично-дидактичних ігор на уроках музики якнайкраще допомагає дітям зрозуміти і відчути звуковисотність, динамічну палітру, розвиває почуття ритму, тембровий слух, сприяє кращому запам'ятовуванню навчального матеріалу, оволодінню навичками, необхідними в різноманітній музичній діяльності. На уроках музики музично-дидактична гра може використовуватись у всіх його компонентах (при слуханні музики, у вокально-хоровій роботі, вивченні музичної грамоти).

Музика як вид мистецтва, передає почуття людей, їх думки, картини природи, навколишню дійсність, а як навчальний предмет повинен дати учням суму знань, понять, навичок, правил, головне, навчити їх бути справжніми цінителями мистецтва, розуміти і сприймати музику, стати підготовленими слухачами. Зважаючи на це, дітей слід вчити мислити, розвивати самостійність суджень, співставляти почуте, вибирати найбільш .оптимальні варіанти при розв'язанні конкретної задачі. Саме ігрові елементи значно полегшують вирішення цих завдань.

Як правило, учні, які добре справились з завданнями, вийшли в грі переможцями, завжди отримують від цього задоволення, радість. Учитель обов'язково має похвалити, підтримати їх, пояснити за що саме вони дістали схвалення, Такі дії вчителя, з одного боку, будуть стимулом для подальшої плідної роботи, а з другого - виховним моментам. Виховні задачі при проведенні музично-дидактичних ігор повинні бути обов'язковими. Перш за все це стосується відносин між переможцями і дітьми, які не можуть виконати певні дії внаслідок властивостей характеру або з інших причин. Як свідчить практика, досить часто в іграх беруть участь одні і ті самі діти - сміливі, активні спритні, кмітливі. Вчитель має стежити за цим, прагнути залучати до гри усіх учнів, використовувати ігрову ситуацію для розвитку активності, виховання впевненості в дітей з різним психологічним станом.

Дидактична гра як форма навчання, складається з кількох елементів. Основний - дидактичний. Він точно встановлює мету використання гри (навчити дітей чогось). Наступний - ігрове завдання - визначає дії учнів, спрямовані на реалізацію дидактичного елемента на основі набутих знань, їх закріплення, або набуття у процесі гри. Ігрові дії є основою проведення гри і потребують дохідливого пояснення. Ігрові дії - це результат розумової діяльності на основі процесів мислення (цілеспрямоване сприйняття, порівняння, спостереження, пригадування) у взаємозв'язку з практичною дією. Правила гри організовують пізнавальну діяльність учнів, несуть дидактичну, виховну, дисциплінарну, організаційну функції. На основі правил гри вчитель керує грою, процесами пізнавальної діяльності, поведінкою учнів. Ігрова мета - бажання виграти, швидко застосувавши необхідні знання, навички, вміння. Це активізує роботу, спонукує до швидкої реакції, мислення, зосередженості. Результат гри завжди важливий і для вчителя, і для учнів. У музично-дидактичних іграх важливим є темп їх проведення. Він залежить від розуміння і рівня засвоєння ігрових дій, правил гри; розумової активності учнів; емоційного їх стану; зацікавленості даною грою; набутих знань, вмінь, необхідних для проведення конкретної гри. Темп проведення гри встановлює вчитель, виходячи з підготовки учнів і їх практичних можливостей.

Враховуючи насиченість і, в деякій мірі, перевантаженість уроку музики, деякі вважають, що використання музично-дидактичних ігор внесе певні складності. Наголошуємо, що дидактична гра використовується не на кожному уроці. Вчитель музики, маючи в арсеналі достатню їх кількість, (бажано, щоб ігри були диференційовані за окремими дидактичними завданнями), складаючи календарний план роботи, визначає коли і для чого потрібна буде та чи інша гра. Однак, системність і послідовність відносно ускладнення ігор за дидактичними завданнями, змістом є обов'язковими. При розподілі учбового часу для проведення гри варто в середньому відвести 10-15 хвилин. Успіх у цій роботі може бути досягнутим за умови ретельної підготовки вчителя і учнів. Під час підготовки учні ознайомлюються зі змістом гри, ігровим завданням, правилами гри, їх дією. Одночасно пригадують, повторюють, удосконалюють необхідні знання, навички, виконують елементи гри. Така робота дає учителю можливість визначити ступінь готовності дітей до проведення гри в повному її обсязі. Музично-дидактична гра на уроці ні в якому разі не повинна мати розважальний характер. Це важливий активізуючий засіб вивчення, засвоєння, закріплення навчального матеріалу на основі ігрової діяльності. Вчитель - не лише керівник гри, а й активний учасник. А.О. Макаренко висловлював таку думку, що вчитель повинен сам грати з дітьми, якщо, мовляв він тільки привчає, вимагає, наставляє, то залишається сторонньою силою, можливо, корисною, але не близькою. Він сам завжди грав з дітьми і вимагав цього від своїх колег.

Отже, урок музики - складне цілісне утворення, в якому нерозривно пов'язані різні компоненти методичної та дидактичної структур. Особливо багатопланова методична структура уроку. Кожний з видів музичної діяльності має свої, часткові навчальні завдання. Якщо вчитель зможе інтегрувати на уроці згадані види діяльності, підпорядковуючи часткові завдання загальним, він виконає головну мету - забезпечить виховання в учнів естетичного, творчого ставлення до мистецтва й дійсності.

Ігрова діяльність для школярів зберігає своє значення як найбільш доступна і природна форма діяльності, що усуває авторитарність у стосунках учителів і учнів, створює особливу атмосферу інтересу, емоційного піднесення.

Далі пропоную музично-дидактичні ігри, диференційовані стосовно розвитку в дітей почуття ритму, звуковисотного слуху, співочого голосу, вокальних імпровізаційних навичок, вивчення і закріплення інтервалів, тризвуків, іншого програмного матеріалу з трьох основних компонентів уроку музики в різних ігрових ситуаціях.

Частина ігор, відомих з методичної літератури, творчо модифіковано, урізноманітнено, стосовно їх практичного використання саме на уроках музики .Частину з них можливо використати і в позаурочних заходах.

1. Розвиток чуття метру та ритму

1.1 Музично-дидактична гра “Скільки долей у такті?”

а) Вчитель плескає пульс твору, виділяючи наголосом початок кожного такту. б) Учні, порахувавши кількість ударів, мовчки показують пальцями отримане число.

Гру можна ускладнити, вклинивши поміж такти з пульсуванням долей - такти з довільними ритмами.

1.2 Музично-дидактична гра “Повтори ритм”

а) Вчитель проплескує коротенькi ритмiчнi формулки.

б) Учні (за помахом руки вчителя) повторюють їх.

Гру ускладнюємо, додаючи пiсля плескань [для розвитку зорової уваги] жартiвливi рухи (наприклад, - розводимо руки вбiк, торкаємося вух, стискаємо пальцi в кулак, розчепiрюємо пальцi та повертаємо руки долонями до учнів тощо).

1.3 Музично-дидактична гра “Дай вiдповiдь”

а) Вчитель проплескує коротеньку ритмiчну формулку-запитання.

б) Клас повторює питання (окрім учня, який вiдповiдатиме).

в) Учень, двічі послухавши музичне запитання, плескає-iмпровiзує ритм-вiдповiдь.

г) Учень ставить своє музичне питання сусідові [гра продовжується по колу].

Пам'ятаймо: музична вiдповiдь може бути довшою або коротшою від запитання. Можна змiнювати темп, розмiр тощо.

1.4 Музично-дидактична гра “Ритмічний диктант”

а) Вчитель проплескує нескладнi ритмiчнi формулки.

б) Учні розшифровують їх складами ритму.

Якщо дiти не можуть впоратися iз завданням, то нагадайте їм про зв'язок складiв ритму iз ходою хлопчика, качечки i коника. Так, наприклад, про ритмiчну формулку можна сказати: Спочатку йшов хлопчик (та ), потiм кривуляла качечка (тi тi ), за нею бiг коник (тукутуку), а за коником знову йшов хлопчик (та ).

1.5 Музично-дидактична гра “Читаємо ритми”

Намалювати на дошцi чотири квадрати із чверткою, із двома вісімками, із чотирма шістнадцятками та вісімковою тріоллю. Написати під ними назви складів ритму. Утворювати iз записаних тривалостей ланцюжки ритмiв.

а) Вчитель по черзi показує указкою на один iз квадратiв.

та ті ті тукутуку три ноти (в тріолі)

б) Учні вголос [у стриманому темпi] прочитують його складами ритму.

Щоб дiти встигали зорiєнтуватися, переводьте указку iз квадрата на квадрат iз невеликим випередженням.

Коли дiти вже вiльно читатимуть показанi ритми, переходьте до засвоєння складніших ритмоформул:

чвертка-дві вісімки [та ті ті ], чвертка з крапкою-вісімка [та і ті ],

вісімка-чвертка-вісімка [ті та ті], вісімка-чвертка з крапкою [ті та і],

вісімка-дві шістнадцятки [ті туку], дві шістнадцятки-вісімка [тукуті ],

1.6 Музично-дидактична гра “Годинникова майстерня”

Вчитель ділить клас на три групи. Кожна група iмiтує голосом хiд одного з годинникiв: великого (вiн iде чвертками -- та та ), середнього (йде вiсiмками -- тi тi тi тi ) та ма-ленького (вiн iде шiстнадцятками -- тукутуку тукутуку).

Годинникар (вчитель або хтось iз дiтей) перевiряє годинники - запускає їх хiд та зупиняє. Годинники цокають-йдуть усi разом, по одному, по два.

Гру можна ускладнити. Подiливши клас на шiсть груп, годинникар перевiряє правильнiсть ходу годинникiв, включає та виключає годинниковi дзвiночки. Стежить за єдиним темпом, єдиним пульсом для усiх годинникiв своєї майстернi.

Великий годинник [1-ша та 2-га група дiтей]

"ходить" i дзвонить чвертками (та та // бам бам ).

Середнiй [3-тя та 4-та групи] -- вiсiмками (тi тi тi тi // дзiнь дзiнь дзiнь дзiнь ).

Маленький [5-та та 6-та групи] -- ходить шiстнадцятками (тукутуку тукутуку), дзвонить-дзиньчить одним довгим звуком (дзззззззз...).

2. Розвиток чуття динаміки

2.1 Музично-дидактична гра “Відлуння”

Учитель співає короткі мелодії та окремі звуки. Учні, імітуючи відлуння, повторюють їх.

2.2 Музично-дидактична гра “Гiрські вiдлуння”

Кожен ряд учнів повторює мовлене вчителем слово iз поступовим, але добре вiдчутним спадом динамiки. Слова можна повторювати одне за одним одразу, а можна робити мiж повторенням слiв зупинки. Другий варiант промовляння слiв дає змогу краще вiдчути-уявити гiрське безмежжя, простiр, далечiнь.

3. Розвиток звуковисотного відчуття

3.1 Музично-дидактична гра “Куди бiжать нотки?”

Варіант А. Вчитель грає коротенькi мелодичнi ходи висхiдного та низхiдного напрямкiв. Заплющивши очi, учні уважно слухають. Виставленою уперед рукою одразу реагують на змiни напряму руху ноток (пiднiмають руки вгору або опускають вниз). Пiсля кожної заграної групки звукiв учитель повiдомляє куди бiгли нотки. Починати гру доцiльно вiд звуку Ля першої октави (почувши кiлькаразове повторення цього звуку, учні ставлять праву руку у вихiдне положення - перед собою на рiвнi грудей).

Варіант Б. Нагадати учням, що на фортепiано та ксилофонi високi нотки знаходяться справа, а низькi - злiва. Ще раз провести гру “Куди бiжать нотки”, попросивши дiтей показувати висхiдний рух звукiв вiдведенням руки вправо-вгору, низхiдний рух звукiв - вiдведенням руки влiво-вниз.

3.2 Музично-дидактична гра “Слуховий диктант”

а) Вчитель грає на iнструментi два-три сусiднi звуки (пощаблево вгору або вниз [без пере-стрибування через звук!]). Повiдомляє назву першого звуку.

б) Дiти, уяснивши напрям мелодичного руху, спiвають-називають заграну групку звуків.

в) Учитель грає наступну групку (починаючи від кінцевого звуку попередньої).

3.3 Музично-дидактична гра “Заспівай лінію”

Нагадати учням, що нотки можуть звучати на одному рiвнi. Можуть пощаблево пiднiматися вгору та збiгати вниз (гамоподiбний рух мелодiї). Можуть перескакувати через щаблi (рух мелодiї по тонах акорду). Можуть погойдуватися вгору та вниз як морськi хвильки (хвилеподiбний рух мелодiї) тощо.

а) Намалювати на дошцi хвильку та чотири рисочки. Із їхньою допомогою навчитися спiвати дві щедрівки (“Щедрик”, “Щедрiвочка щедрувала” ).

б) За допомогою хвильок-двотактів вивчити пiсню “Коломийки заспiвати”.

3.4 Музично-дидактична гра “Намалюй мелодичну лінію пісні”

Нагадати учням, що речення складаються зi слiв; слова - зi складiв; склади - з окремих лiтер. Мелодiї теж можна дiлити на меншi побудови - фрази та мотиви. На прикладі зображення мелодії пiснi “А хто, хто” показати учням, в яких місцях доцільно розірвати суцільну графічну лінію, щоб був виднішим її подiл на меншi побудови.

а) Попросити учнів “намалювати” мелодичні лiнії вивчених пiсень на уявній стiні (водночас співаючи їх у повільному темпі). Щоб надати рухам необхiдної мягкостi, нехай дiти уявлять, що в руках у них широкий пензель-флейц. Вмочивши кiнчик пензля в уявну фарбу, хай діти легесенько (щоб не “капало на пiдлогу”) зображають вивчені мелодії великими розмашистими рухами.

б) Попросити учнів намалювати мелодичні лiнії вивчених пiсень на папері.

3.5 Музично-дидактична гра “Промовляй скорочено”

а) Сольфеджуючи з учнями мелодії, вживаймо скороченi форми назв нот (із двох літер):

б) Учитель просить заспівати мажорну гаму від одного зі звуків

До-дієз, До-дубль-дієз, До-бемоль, До-дубль-бемоль. Учні співають гаму, замінюючи слово дієз - голосною І, дубль-дієз - Ї; бемоль - голосною У, дубль-бемоль - Ю.

(Назви-винятки: дмi [дiєз-мi], дсi [дiєз-сi]).

3.6 Музично-дидактична гра “Сольфеджіо з підказкою”

а) Розгадати назви нот заспiваних вчителем речень та слів.

Гарна наша Коляда. Вже настала весна - березень, квiтень, травень.

фа фа фа фа зо ля фа ре фа фа фа ре фа ре ре ре мi ре фа ре

Мій брате, пам'ятай: наша мова найкраща, наша земля свята.

мі фа ре фа ля фа фа фа зо фа фа фа фа фа фа ре ля ля фа

Золотi ворота. Князь Ярослав. Шабля, козак, гетьман, прапор, зброя.

зо зо мi до до фа ля ля зо фа фа ля зо фа ре фа фа зо зо ля

б) Навчити учнів, точно дотримуючись абсолютної висоти, розспiвувати свої iмена. Важкi для розспiвування iмена спрощуймо: Галина = Галя [фа ля], Парасковiя = Параска [фа фа фа].

Анна, Вiра, Надя, Созонт, Тадей, Платон, Роман, Варвара, Потапiй, Стефан.

фа фа мi фа фа ля зо зо фа ре фа до до фа фа фа фа зо фа мi ре фа

в) Розспiвувати назви інструментів, марки автомобілів тощо.

Флейта, кларнет, гобой, фагот, туба, труба, валторна, тромбон.

ре фа фа ре до зо фа до сум фа су фа фа до фа до до

г) Ось варiанти можливих на уроцi музики звертань до дiтей.

Добрий день, слава працi. Добрий день, слава i честь. Молодець. Добре. Вiдмiнно. до до ре фа фа фа мi до до ре фа фа мi ре до до ре до ре мi мi до

Доброго дня вам. Доброго i Вам. Прощавайте. Допобачення.

до до до ля фа до до до мi фа до фа фа ре до до фа ре ля

Зверніть увагу: голосну И спiваємо найчастіше на висотi голосної з попереднього складу (див., наприклад, Добрий день).

3.7 Музично-дидактична гра “Співаємо з нот”

Написати на дошцi лiтери Д Р М Ф З Л С Д - скорочений запис назв нот до ре мі фа зо (соль) ля сі до2.

Переводячи указку iз літери на літеру, спiвати з учнями нескладнi мелодiї.

Якщо дiти не попадають одразу на потрiбну висоту, то навчити їх “перебiгати” тихенько голосом (по щабельках гами) вiд однiєї заданої ноти до iншої.

3.8 Музично-дидактична гра “Оберни інтервал”

а) Вчитель співає два звуки.

б) Учень повторює другий звук, а перший переставляє голосом вгору або вниз (доповнюючи мелодичний хід до октави). Дає назви утвореним інтервалам.

3.9 Музично-дидактична гра “Що змінилося?”

а) Вчитель грає мажорний або мінорний тризвук у висхідному русі. Повторно грає тризвук, піднявши або опустивши на півтон одну з ноток.

б) Учні показують пальцями яка нотка змінилася, і в який бік, - тримаючи один [два, три] пальці вгору або донизу. Гра дає змогу учням відчути різницю між чотирма видами тризвуків: мажорним, мінорним, зменшеним, збільшеним.

Гру можна ускладнити: вчитель називає “імена” ноток першого тризвуку і просить учнів назвати нотки другого тризвуку. Наприклад: ре-фа-ля - ре-фі-ля; ре-фі-ля - ре-фі-лі;

ре-фа-ля - ре-фа-лу; ре-фа-лу - ру-фа-лу.

Учитель грає учням по два септакорди:

малий мінорний - великий мінорний; малий мажорний - великий мажорний;

малий мінорний - малий зменшений; малий зменшений - двічі зменшений.

Назвавши “імена” ноток першого септакорду, просить назвати імена другого.

ре-фа-ля-до - ре-фа-ля-ді; ре-фі-ля-до - ре-фі-ля-ді;

ре-фа-ля-до - ре-фа-лу-до; ре-фа-лу-до - ре-фа-лу-ду.

4. Розвиток ладового відчуття

4.1 Музично-дидактична гра “Вкажiть правильне закiнчення”

Вчитель грає учням знайомi мелодiї, та закiнчує їх не тонiкою, а будь-яким iншим звуком. Наприклад, До-мажорну мелодiю закiнчує спочатку Фа-дiєзом, за другим разом -- Ля-бемолем, за третiм -- Мi-бемолем тощо. Тiльки за четвертим-п'ятим разом грає правильну ноту.

Дiти, заплющивши очi, показують рукою яка iз кiнцевих ноток найкраще пiдходить до даної мелодiї. Похитування пiднятою рукою з розчепiреними пальцями є сигналом, що заграна нотка не годиться, щоб нею закiнчували мелодiю. Пальці стиснутi в кулак сигналiзують, що кiнцеву нотку взято правильно.

4.2 Музично-дидактична гра “Ручні знаки”

Навчити учнів показувати мелодiї зорово-моторними символами щаблiв ладу. Озвучення назв щаблів. Мажор: Раз, два, три, чо, п'ять, шість, сім, вім. Йо, ле, ві, на, зо, ра, ті, йо.

Натуральний мінор: Шість, сім, раз, два, три, чо, п'ять, шість.

(Раз, два, тру, чо, п'ять, шу, су, вім).

Ра, ті, йо, ле, ві, на, зо, ра.

Хроматична гама: Раз-рі, два-дві, три, чо-чі, п'ять-пі, шість, су-сім, вім; вім, сім-су, шість-шу, п'ять, чі-чо, три-тру, два-дву, раз.

4.3 Музично-дидактична гра “Ми в мажорі чи в мінорі?”

Подiливши клас на двi групи, заспiвати слова Це мажор - це мінор на два голоси iз запiзненням (як відлуння). Слова Нахил добре чуємо ми - на один голос, разом, в унісон. За допомогою цієї гри з'ясовувати ладовий нахил інших мелодій.

1.Це мажор, ------------ Це мiнор, ----------- Нахил добре чуємо ми.

2.------------- це мажор. ----------- це мiнор. Нахил добре чуємо ми.

ре мі фі ре мі фі ре мі фа ре мі фа фа фа ре ре фі ляля ре

5. Розвиток чуття багатоголосся

5.1 Музично-дидактична гра “Скiльки чуєш звукiв?”

а) Вчитель грає на фортепiано 1-4 звуки (поодинокi звуки та спiвзвуччя -- гармонiчнi iнтервали, тризвуки, септакорди).

б) Учнi, заплющивши очi та виставивши перед собою руку, показують пальцями кiлькiсть заграних звукiв.

в) Учитель, витримавши паузу, називає правильну кiлькiсть звукiв.

Щоб уникнути зайвих помилок, учитель грає спiвзвуччя iз трьох-чотирьох звукiв [тризвуки та септакорди] почерговими ударами пальцiв (iз форшлагом).

5.2 Музично-дидактична гра “Який варіант цікавіший?”

а) Подiливши клас на двi групи, спiвати вправу “Заспіваймо, друзі, наш канон” чотирма варiантами “запiзнень” другого голосу. Вибрати найцiкавiший варіант.

1. До ре мі фа зо фа мі ре до.

До ре мі фа зо фа мі ре до.

2. До ре мі фа зо фа мі ре до.

До ре мі фа зо фа мі ре до.

3. До ре мі фа зо фа мі ре до. 4. До ре мі фа зо фа мі ре до.

До ре мі фа зо фа мі ре до. До ре мі фа зо фа мі ре до.

6. Розвиток внутрішнього слуху

6.1 Музично-дидактична гра “Спів зовнішній та внутрішній”

Навчившись співати пісню (голосом, зовнішньо), учні вчаться співати її подумки. Щоб перевірити уміння дітей внутрішньо уявляти музику, вчитель показує однією рукою пульсацію долей, а іншою переводить учнів зі співу зовнішнього на спів внутрішній (і навпаки).

Пальці вчителя зібрані в кулак - сигнал, що співаємо в думці, внутрішнім слухом.

Розкрита рука - що співаємо уголос. Сигналізувати про спосіб співу можна й за допомогою “семафорної палички” із зеленим та червоним кружечками.

музика школяр урок ігровий

6.2 Музично-дидактична гра “Прицiлювання вухом”

Увесь клас напружено вслухається у заграний вчителем звук. Пiсля його завершення дiти намагаються продовжити заграний звук в уявi (внутрiшнiм слухом). За поданим знаком дiти тихенько вiдтворюють почутий звук, намагаючись заспiвати його iнтонацiйно якнайточнiше.

7. Розвиток музичної пам'яті

7.1 Музично-дидактичні ігри “Повтори мелодiю” (а), “Повтори мелодію навпаки” (б)

Вчитель спiває ряд звукiв i одночасно показує рукою висоту їх звучання.

а) Учнi повторюють заспiване вчителем:

Вчитель Учнi

До-ре-мi - До-ре-мi,

Раз-два-три - Раз-два-три...

б) Учнi повторюють заспiване у дзеркальнiй послiдовностi:

Вчитель Учнi

Мi-фа-соль - Соль-фа-мi,

Три-чо-п'ять - П'ять-чо-три...

Музично-дидактична гра “Співаємо ланцюжком”

У повільному темпі учні співають добре знану пісню по черзі, - кожен по одному звукові. Варіант: співають по одному звукові рядами.

7.2 Музично-дидактична гра “Живе фортепіано”

Учитель, викликавши на середину класу кількох учнів, дає їм у руки картки із назвами ноток - кожному іншу (напр. До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля). Просить запам'ятати звучання своєї «клавіші» і точно його відтворювати. Торкаючись указкою відповідної картки, “грає” на живому фортепіано нескладні мелодії.

Варіант: «Клавішами фортепіано» є ряди учнів класу.

8. Гра на музичних інструментах

8.1 Музично-дидактична гра “Музичний гребінець”

Прикласти до гребінця смужку тонесенького паперу. Навчити учнів грати (точніше наспівувати) мелодiї на “музичному гребiнчику”. Нагадати їм, що гребiнець завжди повинен бути чистим; що гребiнець не можна нікому позичати (нi для причiсування, нi для гри на ньому).

8.2 Музично-дидактична гра “Граємо на дзвонах”

Уявити, що тримаємо в руці паличку для великого барабана. Грати нею на уявних дзвонах мелодiї пісень та одночасно співати їх числовими позначеннями щаблів ладу (назвами нот, словами).

8.3 Музично-дидактична гра “Граємо дзьобиком горобчика”

“Дзьобиком горобчика” (-склавши разом вказiвний та великий пальці правої руки; три iншi -- в кулачок) грати мелодії на німій клавіатурі фортепіано. Послiдовнiсть виконавських рухiв рук така ж, як i при грi на уявних дзвонах.

9. Розвиток голосу

9.1 Музично-дидактична гра “Співаємо носиком”

а). Вiдчути роботу свого голосового апарату. Співати на пiанiссiмо довгі тривалості, почергово спрямовуючи струмiнь повiтря то через рот (у-у-у-у), то через нiс (м-м-м-м).

б) Згадати з дітьми найперші промовлені ними слова (діді, тятя, дай, гам). Заспівати на одній висоті вправу Там-м-м-м-м-м мама, баба, тато, няня.

в) Грати на уявних дзвонах (на одній висоті) та одночасно співати слова бам, бом, бім, бум; сам, сом, сім, сум. Пiд час спiву кiнцевих лiтер м, н постаратися вiдчути резонування вокальної маски [вiбрацiю твердих частин лицевого кiстяка i резонаторних порожнин голосо-вого апарату].

9.2 Музично-дидактична гра “Музичний літачок”

Поклавши руку на колiно, учні гудуть найнижчу нотку (лiтачок “прогрiває” двигуни). Потiм, повiльно пiднiмаючи руку, гудуть все вище й вище, тонше й тонше. Запищавши як комарики, плавно ведуть свiй уявний лiтак на посадку (повiльно опускаються голосом вiд найвищої нотки до найнижчої).

9.3 Музично-дидактична гра “Вчимося артикулювати голосні”

Протяжно промовляючи звуки вокальної азбуки У, О, А, Е, И, I (у-у-у-у, о-о-о-o, а-а-а-а, е-е-е-е, и-и-и-и, i-i-i-i), формувати навички їх правильної вимови.

У -- губи складено “трубочкою”;

О -- розташування губ схоже на букву О;

А -- рот широко вiдкритий, видовжений вниз;

Е -- губи трохи розтягнутi на боки й притиснутi до зубiв.

Вiдстань мiж зубами менша, нiж пiд час вимовляння звуку А.

И -- губи “усмiхаються”;

I -- губи ще бiльш розтягуємо в посмiшцi; видно напiввiдкритi зуби.

9.4 Музично-дидактична гра “Фізкультхвилинка для язика”

Запропонувати дiтям, заплющивши очi, внутрiшньо відчути роботу язика пiд час промовляння звуків. Сказати, що той учень гарнiше й правильнiше вимовляє звуки, у кого слухнянiший язичок.

а) Виставивши язика, скрутити його трубочкою, розiгнути в жолобок, розпрямити як лопатку, зробити чашечку (загнути вгору кiнчик та край язика).

б) Загнути язик на верхню губу, на верхнi рiзцi з зовнiшнього боку (мiж губою i зубами), на верхнi рiзцi з внутрiшнього боку.

в) Облизати кiнчиком язика верхню губу (рот напiввiдкритий); облизати ясна iз зовнiшнього боку, iз внутрiшнього боку, облизати кiнчиком язика пiднебiння.

10. Розвиток творчих навиків

10.1 Музично-дидактична гра “Імпровізуємо супровід”

Супроводжувати спiв пісень [наприклад, забавлянки “Тосi, тосi”] виплескуванням найрiзноманiтнiших ритмiв (кому як вдасться). Навчити використовувати для імпровізації супроводів бубон, трикутник, дзвіночки тощо.

10.2 Музично-дидактична гра “Ритмізуємо та інструментуємо тексти”

Зі слова народжується спiв. Вчiмо учнів правильно вимовляти слова. Вчiмо мiняти темп та ритм промовляння слiв. Вчiмо “iнструментувати” свою мову, тобто вiдтворювати слова у найрiзноманiтнiших вiдтiнках тембру (легко, свiтло, прозоро, гулко, в'язко тощо). Навчiмо дiтей ставити в мовi логiчний (смисловий) наголос, тобто видiляти найважливiшi щодо смислу слова пiдвищенням iнтонацiї, змiною динамiки, сповiльненням темпу, паузою тощо.

НАщо хлопець купив шапку? -- Щоб носити.

Нащо хлОпець купив шапку? -- Бо хусток хлопцi не носять.

Нащо хлопець купИв шапку? -- Бо задурно не дають. А красти -- це великий, непростимий грiх!

Ритмо-декламацiйнi вправи повиннi розковувати учнів; будити творчу уяву, фантазiю; приносити дiтям радiсть, утiху вiд створених, зiмпровiзованих просто на уроцi нових ритмiв та iнтонацiй. Помiркувати над змiстом наступних загадок. Промовляти їх кiлькома варiантами:

а) iз звичайною гучнiстю та пошепки;

б) промовляючи їх на однiй висотi, пiднiмаючись голосом вiд низьких до високих звукiв, опускаючись вiд високих до низьких;

в) промовляючи загадки у швидкому темпi, у повiльному темпi, промовляючи iз прискоренням, сповiльненням, зупинками тощо.

Не вогонь, а печеться. Що це? (Кропива)

Не звiр, не птиця, а носик -- як спиця. Хто це? (Комар)

Сини в шапках, а батько -- нi. (Дуб, жолудi)

Сам у церквi не буває, а других туди скликає. (Дзвiн)

В якiм лiсi нема листя? (В бору)

Маленьке, легеньке, а через хату не перекинеш. (Пiр'їна)

Провести з дiтьми ритмо-декламацiйну вправу. Промовляти поданi тексти у рiзних метро-ритмiчних та тембрально-iнтонацiйних варiантах, iлюструючи їх змiст мiмiкою, вiдповiдними рухами рук, тiла. Запропонувати дiтям створити на основi даних текстiв “двоголосну музику ”.

Водовіз воду віз. У бобра багато добра.

Добре слово краще за цукор i мед. Коротко i ясно -- тому i прекрасно.

Носорiг носорогу наступає на ногу. Мурлика муркоче -- морозива хоче.

Ногач ногатий, окач окатий з води визирає. Хто це? (Ква-а-а-а-а!)

На дзвiницi у дзвони дзвiнко дзвонить дзвонар.

10.3 Музично-дидактична гра “Мелодизуємо діалог”

а) Вчитель співає речення-запитання, закінчуючи мелодію нестійким щаблем.

б) Учень співає-імпровізує речення-відповідь, закінчуючи мелодію тонікою.

10.4 Музично-дидактична гра “Додай підголосок”

а) Увесь клас тихенько співає одноголосну пісню.

б) Один із учнів імпровізує-додає підголосок.

10.5 Музично-дидактична гра “Придумай мелодію”

а) Запропонувати учням придумати мелодiю до слiв:

Весна красна вже прийшла і тепло нам принесла.

Ясне сонце угорі засміялось дітворі.

Послухати 3-4 варiанти придуманих учнями мелодiй. Заспiвати вiрш “Весна красна” iз народною мелодiєю. Порівняти мелодії: звернути увагу на мелодичні звороти, які краще узгоджуються з настроєм, ритмікою вірша.

Перед вивченням нових пісень пропонуймо учням придумувати до пісенних текстів власні мелодії. Порівнявши їх із мелодіями, створеними професійними авторами, вдосконалюймо свій “композиторський хист”.

б) Придумати-зiмпровiзувати мелодiї до вiршів:

Богдан Чепурко. Наварили смакоти -- будем їсти я i ти.

А сорроки та воррони будуть їсти макаррони!

Роман Хоркавий. Кво-кво-квочка край горбочка кво-кво-квокала собi. Кур-курчаток квочка-мати так cкликала на обiд.

Роман Скиба. Свинка Хруня у калюжi замочила нiжки дуже.

На прогулянку не пiде -- чобiткiв узяти нiде ...

Іван Малкович. Усi гарнi люди до церкви ступають:

моляться, спiвають, -- Бога прославляють.

11. Музично-дидактична гра “Хто швидше?”

Повправлятися з учнями у швидкому називаннi нот звукоряду вгору та вниз вiд заданої вчителем ноти. Секундомір допоможе визначити переможця.

До ре мi фа соль ля сi до -- до сi ля соль фа мi ре до.

Ре мi фа соль ля сi до ре -- ре до сi ля соль фа мi ре.

Мi фа соль ля сi до ре мi -- мi ре до сi ля соль фа мi. I т.д

12. Музично-дидактична гра “Рухи-сигнали, звуки-сигнали”

Вивчити з дiтьми рухи-сигнали.

Пiднята вгору рука (як звичайно) означає - “дозвольте вийти з класу”.

Пiднятий вгору кулачок - “знаю вiдповiдь, можу вiдповiсти”.

Рука звернена долонею до вчителя - “хочу запитати”.

Рука звернена зворотньою стороною (та із роз'єднаними пальцями)

- “не розумiю, вiдповiдi не знаю”.

Сказати, що для означення часто повторюваних рухiв та дій, ми вживатимемо спецiальнi музичнi сигнали [фрагменти музичних творiв, послідовність акордів тощо]. Музичнi сигнали замiнятимуть словеснi вказiвки - Встаньте!, Сiдайте!, Заплющiть очi й уважно слухайте музику! і т.п.

13. Музично-дидактична гра “Диригування”

Щоб учні навчилися правильно поєднувати ауфтактовий рух iз вдиханням, говоримо: -- Поставте руки перед собою на ширинi плечей долонями донизу. Уявiть, що в руках у вас дві великi ложки і ми начерпуємо ними варення із двох казанкiв. Варення дуже смачно пахне, тому одночасно iз черпанням ми глибоко вдихаємо його аромат. Починаємо спiв лише тодi, коли рука йде донизу (коли кладемо варення на хліб).

Вивчаючи схеми, кожну з них диригуймо чотири рази.

За першим разом нагадуємо напрям руху.

За другим -- iмiтуємо голосом гру на барабанi з тарiлкою.

За третiм разом -- рахуємо долi такту.

За четвертим -- знімаємо звук на останнiй долi такту.

Схема “на 2”: Вниз-вгору, бум-цик, раз-два, ра-аз-хоп!

Схема “на 3”: Вниз-вбiк-вгору, бум-цик-цик, раз-два-три, раз-два-а-хоп!

Схема “на 4”: Вниз-разом-вбiк-вгору, бум-цик-цик-цик, раз-два-три-чо, раз-два-три-и-хоп!

(На словi “хоп!” нiби хапаємо пальцями зернятко в уявному яблучку).

14. Музично-дидактична гра “Допоміжні рухи”

Майже до кожної пiснi можна придумати декiлька рухiв, якi збагатять її виконання. Спiваючи, наприклад, забавлянку “Горошок”, торкаємося правою рукою кiнчикiв пальцiв лiвої (починаючи вiд мiзинця). На словi бiб хапаємо за великий палець i легенько тягнемо (нiби вiдриваючи стручок бобу).

Кожен вчитель знає, як важко домогтися невимушеної i водночас динамiчної постави пiд час спiву чи гри на музичних iнструментах. В учнів надмiрно пiднiмаються плечi (у момент вдихання повітря), сковуються рухи голови [що одразу вiдбивається на якостi виконання творів]. Я. Михайлюк та О. Цалай-Якименко (автори книги “Музична грамота в моделях”) радять учити дітей уміння знімати напругу зі своїх м'язевих груп. Коли плечi занадто пiднятi - запропонуймо учням виконати плечима ряд рухiв (вiдвести плечi назад [“Гордий”], подати вперед [“Холодно”], пiдняти плечi [“Не знаю”], опустити [“Знову двійка”], зробити плечима невеликi рухи по колу, повернутися у вихідну позицію [“Бадьорий”]. Цi руховi манiпуляцiї можна виконувати навiть пiд час концерту. У даному випадку їх слiд робити iз мiнiмальною амплiтудою. Можна й зовсiм без зовнiшнiх проявiв -- лише з їх внутрiшнiм уявленням.

Якщо учні втомилися, то проводимо фiзкультхвилинку для шиї. Назви положень голови (“Поглянь вправо”, “Поглянь влiво”, “Жайвiр”, “Степова далина”, “Задума”) -- це слова-пускачi, якi конкретизують суть кожної вправи та емоцiйно забарвлюють її, сприяючи мiцнішому закрiпленню рухового рефлексу. Виконуються вправи з максимальною амплiтудою вiдхилень. Пiсля кiлькаразового повтору вправ (два-п'ять разiв) учні зупиняються й викликають у собi внутрiшнє вiдчуття цих рухiв. Словеснi команди вчителя подаються при цьому тою самою iнтонацiєю, що й для справжнiх рухiв. Ритм виконання реального руху та уявного теж має бути однаковим.

ЗАГАДКИ

В руках музикантів на знак диригента

Прокинуться і оживуть...

На п'яти лінійках нотних

Жили ноти безтурботно

І тому не заростав

Шлях в гостинний нотний....

Назва гри-знайома, проста,

З трьох складів будується

Перший-ступінь до мажору,

Далі звук стрибає вгору,

Склад останній в слові -„но”

Гра ця зветься ...



Перший склад у слові-наша,

Другий в спорті нагорода,

А остання буква -„а”

Бачиш знак цей-двічі грай....

Хто в концертнім залі грає на роялі?

Чому так дивно зветься цей музикант-соліст?

В його руках старанно звучить фортепіано

Він грає на роялі, а зветься...

Як пісні свої співає

Цей старенький бандурист,

Відчуваєш в серці жар

Хто ж він є?-

Співець...

Ось казахський інструмент

Дві струни на довгій деці

Взяв акин його та й гра

Це відома всім...

Ну й велика в хлопця скрипка -

Відвести не міг очей.

Звук низький бери тональний

Це і є...



СТРУННІ ІНСТРУМЕНТИ

Хто з нею добре знається,

До того озивається.

А хто не в лад її бере,

Аж по душі вона дере.

(Скрипка)

Десь у гаю родилася,

В хаті опинилася,

Була німа і нежива

Тепер говорить і співа.

(Скрипка)

У лісі родилася,

В майстерні робилася,

А на руках плаче.

(Скрипка)

Прилягла панянка

На моє плече,

Від її співанки

Аж сльоза тече.

(Скрипка)

Як смичок струни торкнеться,

вона піснею озветься.

Дуже ніжну душу має,

що сміється і ридає.

(Скрипка)

Що плаче, а сліз не має?

(Скрипка)

Как будто девушка запела,

И в зале словно посветлело.

Скользит мелодия так гибко.

Затихло все: играет …

(скрипка)

Имя вам моё известно

Знаменит я повсеместно,

Я в оркестре - главный бас,

Потому что …

(контрабас)

Україну прославляє,

Хоч не знає слів,

Тугу людям розганяє

Многострунний спів.

У похід її з собою

Брав козак Мамай,

Мов ясну леліяв зброю.

Хто вона: вгадай?

(Бандура)

Ой же гарно вона грає,

Кожне слово вимовляє.

Хоч і має три струни,

Та співочі всі вони.

Запитаймо у всезнайка:

Хто це? Що це?

(Балалайка)

Звенят серебряные струны

Как будто струйки водяные,

И на волнах, качая шхуны,

Резвятся ветры удалые!

И ветер, и волну морскую --

Всё струны нам изображают,

Все звуки музыки рисуют.

Какой же это инструмент играет?

Зовут его красиво, звонко,

Но не Татьяна и не Марфа.

А звуки нежны, струны тонки.

Наш инструмент зовётся…

(Арфа)

Сім доріжок в неї є

Кожна голос подає,

Як гравець торкне всі сім,

Стане весело усім.

(Гітара)

Шести- и семиструнная,

Легка и хороша,

Всегда необходимая,

Ничем не заменимая

В походах у костра.

(Гитара)

Этот струнный инструмент

Зазвенит в любой момент -

И на сцене в лучшем зале,

И в походе на привале.

(Гитара.)

ДУХОВІ ІНСТРУМЕНТИ

Паличка з дірками

І проворні пальці, -

Любо її слухають

В лісі на галявці

(Сопілка)

Голосок тоненький має,

Всіх маляток звеселяє,

Ви на ній всі граєте,

Хто вона - впізнаєте?

Ду-ду-ду, віть-віть-віть!

Ви моє ім'я назвіть.

Не паличка, не гілочка,

Звуть мене ...

(Сопілочка)

Ще недавно бузиною

я росла попід горою.