Розвиток дитячої творчості та ігрового задуму

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Розвиток дитячої творчості та ігрового задуму

Зміст

Вступ

1. Організація самостійної діяльності дітей і планування виховної роботи по керівництву грою

2. Творча гра в педагогічному процесі дитячого садку

3. Розвиток дитячої творчості та ігрового задуму

4. Ігри

4.1 Дидактичні ігри

4.2 Театральні ігри

4.3 Музико-дидактичні ігри

5. Роль гри в вихованні позитивного відношення до школи

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Глибокий та складний процес перетворення та засвоєння життєвих вражень відбувається в іграх.

Гра - явище багатогранне, її можна розглядати як особливу форму існування всіх без виключень сторін життєдіяльності дитячого колективу.

Чим старші та більш розвинутіші діти, тим вимогливіші вони до предметів гри, тим більше схожості шукають з дійсністю. Звідси виникає бажання самим зробити потрібні речі. Отже, одна з тенденцій розвитку гри - все більший зв'язок її з працею. Завдання вихователя - підтримати бажання дитини до самостійного виготовлення іграшок, допомогти йому в цьому.

Ігрова творчість проявляється і в пошуках засобів для зображення задуманого. Діти реалізують свій задум за допомогою мови, міміки, жестів, використовуючи різноманітні предмети, споруди.

Творча уява дитини найяскравіше проявляється і розвивається в грі, конкретизуючись в цілеспрямованому ігровому задумі.

Таким чином, в іграх дошкільнят задум отримав значний розвиток - від випадково, за асоціацією виникаючої мети до добре продуманої теми гри, від повторення дій тої чи іншої людини до передачі її переживань та почуттів.

В грі діти часто проявляють емоції, які в житті ще недоступні їм.

Відчуває малюк ці переживання чи тільки відтворює їх? Який вплив здійснюють вони на формування його морального обличчя?

І.М. Сеченов доказав, що ігрові переживання залишають глибокий слід в пізнанні дитини.

Постійне повторення дій дорослих, їх моральних якостей впливає на утворення тих самих якостей у малюка. Розглянемо вплив ігрової діяльності дитини на її виховання.

1. Організація самостійної діяльності дітей і планування виховної роботи по керівництву грою

Майстерність вихователя найяскравіше проявляється в організації самостійної діяльності дітей. Як направити кожну дитину на корисну та цікаву гру, не пригнічуючи її активності і ініціативи ? Як чергувати ігри і розподіляти дітей на ігровому майданчику, щоб вони гралися, не заважаючи один одному? Як усувати виникаючі між ними конфлікти і непорозуміння? Від вміння швидко знайти відповіді на ці питання залежить всебічне виховання малюків, творчий розвиток кожної дитини. В дошкільній педагогіці наводиться багато методів і прийомів впливу на дітей, вибір яких залежить від конкретної ситуації. Іноді вихователі на першому педадогічному досвіді ( під час перегляду відкритих занять, ігр) помічають нові прийоми керування, оформлення ігрових зон і автоматично переносять їх в свою роботу, не досягаючи при цьому бажаного результату.

Методичні прийоми приносять результат в тих випадках, якщо вихователь застосовує їх системно, враховує загальні тенденції психічного розвитку дітей, якщо педагог добре знає та відчуває кожну дитину.

Засвоївши за допомогою дорослих основні способи дій, що характерні для тої чи іншої діяльності, діти можуть використовувати їх в тих самих або дещо змінених умовах. Для цього потрібно, щоб в ігровій кімнаті чи на майданчику були створені відповідні умови для різноманітної самостійної діяльності малят. Кожен вид іграшок треба зберігати в визначеному порядку. Це дозволить дітям знайти потрібний предмет, а після гри покласти його на місце. Важливо продумати, як найбільш раціонально розподілити ігровий матеріал, щоб діти могли зайнятися різноманітною діяльністю, не заважаючи один одному.

Спокійне місце в групі відводиться для самостійних ігр з дидактичними іграшками, для розглядання картинок. Дидактичні іграшки, книги зберігаються у відкритій шафі, біля столиків, за якими діти граються та розглядають малюнки. Складнішіі дидактичні іграшки, іграшки - забави повинні лежати на видному місці. Найкраще, якщо вони будуть лежати на полиці вище зросту дитини, щоб дорослий міг не тільки допомогти взяти потрібну іграшку, а й прослідкувати за грою малюка.

З дидактичними іграшками (пірамідами, матрьошками, закладками) діти під пильним оком вихователя граються самостійно. Так у малюків закріплюються знання, отримані на уроках, і вміння самостійно користуватися дидактичними іграшками.

Матеріали для образотворчої діяльності дітей (олівці, папір, крейда) найкраще зберігати в закритій шафі, так як самостійно малюки ще не вміють користуватися цими предметами за призначенням (для малювання), але вже вільно малюють крейдою на дошці, паличкою по снігу, піску.

Дітям потрібні живі об'єкти для спостереження (рибки, пташки), і природній матеріал (шишки, жолуді, каштани). Для розвитку ходьби, бігу та для рухливих ігр на ігровій площадці повинно бути достатньо вільного місця. Меблі, великі іграшки розміщують так, щоб діти легко могли проходити між ними, підходити до них з різних боків. Чіткий розподіл іграшок в кімнаті та на майданчику, їх розміщення, художнє оформлення створюють порядок та затишок. Але це не означає, що кожен вид іграшок повинен використовуватися ізольовано. Багато з них можуть використовуватися в змістовних іграх. Так в «дім» діти можуть потрапити тільки через «двері» у вигляді обруча чи дуги, а в «магазин» - по східках перед входом в дім. Короткі шнури, палички, природний матеріал - дивовижні і не замінимі ніякими досконалими іграшками предмети для гри.

Після закінчення гри діти разом з виховатилем складають усі іграшки на місця. Навіть під час гри не повинна спостерігатися така картина: під стільцем вяляється забутий кимось заєць, на підлозі - розкидані кубики та інші іграшки. Якщо ж діти почали цікаву гру, спорудивши незвичайний дім і розмістивши іграшки в усіх кінцях кімнати, краще її не розбирати, щоб продовжити гру після сну чи прогулянки.

Забезпечення ігровим матеріалом - важлива, але не єдина умова, що спонукає дитину до самостійної гри.

Розвиток самостійної діяльності дітей залежить від змісту і форми безпосереднього спілкування педагога з кожним малюком. Це спілкування, якими б педадогічними прийомами воно не здійснювалось, повинне проходити в формі рівноправної співпраці дорослого з дітьми. Воно повинне спонукати дітей до самостійного відтворення знань, вмінь, способів дій з предметами, що отримані на уроках і в спільній діяльності з дорослим. Педагогу потрібно заохочувати виявлення активності, ініціативи та видумки дітей.

Звертаючись до одного малюка чи до групи дітей,вихователь повинен говорити тихо, щоб не відволікати інших від гри. Малюки не сприймають звертання, адресованого всім дітям. Дитину потрібно назвати по імені, дати індивідуальне доручення. Малі діти не сприймають монотонну, невиразну мову, вони вловлюють веселі, ніжні інтонації в голосі. Якщо вихователь вміє та любить гратися він лагко зрозуміє настрій своїх вихованців, спілкується з ними відкрито, зацікавлено, не користуючись стандартними заученими фразами та словами.

Досвідчений вихователь уважно спостерігає за дітьми, що граються. Він може ходити, стояти, сидіти, але завжди займає таку позицію, щоб, звертиючись до однієї дитини, чи до групи дітей, не випускати з поля зору інших. До кожного вихованця протягом самостійної гри можна підійти і звернутися не менше 3-5 разів; з сумним малюком - пограти в «хованки», приласкати його; другому - показати як правильно скласти піраміду; третьому - привести до порядку костюм, поговорити з ним про враження після поїздки в метро.

Організовуючи самостійну діяльність дітей, вихователь особливої уваги надає формуванню дружніх відносин між ними. Він показує малюкам, як можна разом гратись в дидактичні та рухомі ігри, як вдвох переглянути картинки, як пожаліти товариша, допомогти йому.

З дітьми спілкуються на рівних, спокійно, терпляче. Вихователь не повинен кричати, роздратовано, голосно розмовляти. Мова вихователя - не тільки приклад для всіх дорослих. Від того, як дорослий відноситься до дітей, залежить його педадогічна кар'єра. Існує хороше правило: під час уроків не відволікати вихователя та дітей. Це правило відноситься до організації та проведення гри, під час якої не дозволяються розмови на посторонні теми з іншими колегами по роботі. Під час гри педагогу - методисту, завідуючому, медсестрі та іншим працівникам дитячого садку треба, заходячи, звертатись до дітей, включатися в гральний процес.

Планування системи педадогічних мироприємств, з одного боку, повинне спрямовувати дітей на відображженні в грі різноманітних, нових для них явищ навколишньої дійсності, з іншого боку, ускладнює способи та засоби відтворення цієї дійсності. Знання дітей про навколишнє життя, отримане з різних джерел, визначають зміст ігрових завдань. Від вмілого ускладнення способів та засобів розв'язання гральних задач залежить формування самої гри.

Розширення знань дітей передбачається на уроках чи під час спеціальних спостережень. При цьому встановлюється зв'язок між попереднім досвідом дітей і новими знаннями.

Гра - явище багатогранне, її можна розглядати як особливу форму існування всіх без виключень сторін життєдіяльності колективу.

Величезна роль в розвитку та вихованні малюка належить грі - найважливішому виду дитячої діяльності. Вона є ефективним засобом формування особистості дошкільняти, його морально - волевих якостей, у грі реалізується потреба взаємодії зі світом. Педагог В.А. Сухомлинський підкреслював, що «гра - це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєвий потік понять про навколишній світ. Гра - це іскра, що запалює вогник цікавості.»

Виховне значення гри багато в чому залежить від професійної майстерності педагога, від знання ним психології вихованців, врахування його індивідуальних особливостей, від правильного методичного втручання у взаємовідносини дітей, від чіткої організації та проведення різноманітних ігр.

Основні проблеми пов'язані з моральним вихованням дошкільнят (колективних взаємовідносин, особистих якостей дитини - гуманності, працелюбства, активності, організаторських вмінь, формування відношення до навчання). Вирішенню цих питань допомагають змістовні, творчі ігри.

2. Творча гра в педагогічному процесі дитячого садку

Дошкільне дитинство - короткий, але важливий період в становленні особистості. В ці роки малюк набуває початкових знань про навколишнє життя, у нього формується визначене відношення до людей, до праці, виробляються навички та звички правильної поведінки, складається характер..

Основний вид діяльності дітей дошкільного віку - гра в процесі якої розвиваються духовні і фізичні сили малюка; його увага, пам'ять, уява. Крім того, гра - це своєрідний, властивий дошкільному віку спосіб засвоєння суспільного досвіду.

Н.К. Крупська в багатьох статях говорила про значення гри для пізнання світу, для морального виховання дітей. «…Самодеятельная подражательная игра, которая помогает осваивать полученные впечатления, имеет громадное значение, гораздо большее, чем что-либо другое». Ту ж думку формує О.М. Горький; «Игра - путь детей к познанию мира, в котором они живут и который призваны изменить».

В грі формуються всі сторони особистості дитини, відбуваються значні зміни в психіці, що готують до нової, більш вищої стадії розвитку. Цим пояснюються великі виховні можливості гри, яку психологи рахують найголовнішою діяльністю дошкільняти.

Особливе місце займають ігри, які створюються самими дітьми, - їх називають творчими. В цих іграх дошкільнята відтворюють все те, що вони бачать навколо себе в житті і діяльності дорослих. Творча гра найбільш повно формує особистість малюка, тому є важливим засобом виховання. Що дає право називати гру творчою діяльністю?

Гра - відображення життя. Тут усе « ніби - то», «спеціально», але в цій умовності, що створюється уявою дитини, багато справжнього; дії дітей, що граються, завжди реальні, їх почуття справжні. Малюк знає, що лялька та медведик - тільки іграшки, але любить їх як живих, розуміє, що він не льотчик чи моряк, але відчуває себе відважним пілотом, хоробрим моряком, який не боїться небезпеки, по - справжньому пишається своєю перемогою.

Дитина не копіює дійсність, він комбінує різні враження життя з власним досвідом.

Дитяча творчість проявляється в змісті гри і в пошуку засобів для його реалізації. Скільки уяви потрібно, щоб вирішити в яку подорож відправитися, який побудувати корабель, яке підготувати обладнання! В грі діти одночасно виступають як драматурги, декоратори, актори. Однак вони не виношують свій задум, не готуються довгий час до виконання ролі, як актори. Вони грають для себе, виражаючи свої мрії, думки і почуття, які володіють ними в теперішній момент. Тому гра - завжди імпровізація.

Гра - самостійна діяльність, в якій діти вперше вступають в спілкування з однолітками. Їх об'єднує єдина мета, інтереси та переживання.

Діти самі вибирають гру, самі організовують її. Але в той же час ні в якій іншій діяльності немає таких жорстких правил, такої напруженої поведінки, як тут. Тому гра привчає дітей скеровувати свої дії та думки на досягнення відповідної мети, допомагає виховувати цілеспрямованість.

В грі малюк починає відчувати себе членом колективу, справедливо оцінювати дії і вчинки своїх товаришів і свої теж. Завдання вихователя полягає в тому, щоб зосередити увагу всіх вихованців на такій меті, яка б викликала єдиність почуттів та дій, допомагала встановлювати взаємовідносини між дітьми, що засновані на дружбі, справедливості, відповідальності.

Творча колективна гра є школою виховання почуттів дошкільнят. Моральні якості, сформовані у грі, впливають на поведінку дитини в житті, в той самий час навики, що склалися в процесі повсякденного спілкування дітей один з одним і з дорослими, далі розвиваються у грі. Потрібна велика майстерність вихователя, щоб допомогти малюкам організувати гру, яка б викликала найкращі почуття.

Гра - важливий засіб розумового виховання дитини. Знання, отримані в дитячому садку і вдома, знаходять в грі практичне застосування і розвиток. Відтворюючи різні сцени життя, епізоди із казок та розповідей, малюк розмірковує над тим, що бачив, про що йому читали і говорили; зміст багатьох явищ, їх значення стає для нього більш доступним.

Відтворення життєвих переживань у грі - процес дуже важкий. Творчу гру не можна підпорядкувати вузькій дидактичній меті, з її допомогою розв'язуються найважливіші виховні завдання. Роль в грі діти вибирають відповідно до своїх інтересів, своїх мрій про майбутню професію. Вони ще не раз зміняться, але важливо, що дитина мріє про участь в суспільній праці. Поступово в грі у малюка формуються загальні уявлення про значення праці, про роль різноманітних професій.

В грі активність дітей завжди пов'язана з роботою уяви; потрібно знайти собі роль, уявити собі, як діє людина, яку хочеться наслідувати, що вона говорить. Уява проявляється і розвивається також в пошуку засобів для виконання задуманого; перед тим як відправитися в політ, необхідно спорудити літак; для магазину потрібно підібрати потрібні товари, а якщо їх не достатньо, - виготовити самому. Так в грі розвиваються творчі можливості майбутнього школяра.

Цікаві ігри створюють веселий, радісний настрій, роблять життя дітей повним, задовільняють їх активну діяльність. Навіть в хороших умовах без гри дитина буде погано розвиватися.

В грі всі сторони дитячої особистості формуються у взаємодії. Організувати дружній колектив, виховати у дітей дружні почуття, організаторські вміння можна тільки в тому випадку, якщо вдається зацікавити їх іграми, що відображають добрі взаємовідносини дорослих, їх працю. В свою чергу тільки при певній організації дитячого колективу можна успішно розвивати творчі можливості кожного малюка, його активність.

Гра тісно пов'язана з художньою творчістю дошкільнят - малюванням, складанням конструкторів. Не дивлячись на різноманітні засоби відтворення вражень, думок, почуттів, ці види дитячої діяльності мають багато спільного; можна побачити одні і ті ж теми в грі та в малюнку; за змістом ігрового сюжету діти нерідко співають, танцюють, згадують віршики.

Таким чином, творча гра як важливий засіб всебічного розвитку дітей пов'язана з усіма видами їх діяльності. Цим визначається її місце в педагогічному процесі дитячого садку. В «Програмі виховання в дитячому садку» вказано, що гра - найважливіша самостійна діяльність, яка має велике значення для становлення індивідуальності і формування дитячого колективу. Для кожної групи визначені задачі виховання, які вирішуються за допомогою гри.

Керівництво творчими іграми - один із найскладніших розділів методики дошкільного виховання. Педагог не може зарання знати, що придумають діти і як вони будуть поводити себе в грі. Але це не означає, що роль вихователя в творчій грі менш активна, ніж на заняттях чи в іграх за правилами.

Найважливіша умова успішного керівництва творчими іграми - вміння завоювати довіру дітей, встановити з ними контакт. Це досягається в тому випадку, якщо педагог відноситься до гри серйозно, з цікавістю, розуміє переживання дітей. Такому вихователю діти розповідають про свої плани, питаються в нього поради, звертаються за допомогою.

Часто ставиться питання: чи може і повинен вихователь втручатися в гру? Розуміється, таке право у нього є, якщо це потрібно для того, щоб надати грі потрібного напрямку. Але втручання дорослого тільки тоді буде успішним, коли він користується у дітей повагою та довірою, коли він вміє, не порушуючи їх задуму, зробити гру цікавішою. В грі розкриваються особливості кожного малюка, його інтереси, добрі та погані риси характеру. Спостереження за дітьми в процесі цього виду діяльності дають педагогу багатий матеріал для вивчення своїх вихованців, допомогають знайти правильний підхід до кожної дитини. Тема гри - це те уявлення життя, яке буде відображатися: сім'я, дитячий садок, школа, мандрівки, свята. Одна й та ж тема включає в себе різні епізоди в залежності від інтересів дітей і розвитку фантазії. Таким чином, на одну тему можуть створюватися різні сюжети. Кожна дитина зображає людину визначеної професії (вчитель, водій, капітан) чи члена сім'ї (мама, бабуся). Инколи розігруються ролі тварин, персонажів із казок. Створюючи ігровий образ, малюк не тільки показує своє відношення до вибраного героя, але й проявляє особисті якості. Всі дівчата бувають мамами, але кожна надає ролі свої індивідуальні риси. Так само в зіграній ролі льотчика чи космонавта складається образ героя з рисами дитини, що його зображує. Тому ролі можуть бути однаковими, але ігрові образи завжди індивідуальні.

Спостерігаючи поведінку малюка в грі, можна судити про взаємовідносини дорослих в сім'ї, про їх відношення до дитини. Ігри допомогають виховувати у дітей повагу до батьків, до старших, бажання піклуватися про менших. Беручи приклад з домашнього прибирання дорослих, діти засвоюють деякі навики господарської роботи: витирають пилюку з лялькових меблів, підмітають підлогу в своєму “домі”, перуть ляльковий одяг.

Життя в дитячому садку також дає багатий матеріал для ігрової діяльності, особливо в молодших групах, коли маля отримує багато різних вражень. В грі відображається повсякденне життя дитячого садка і незвичайні радісні події: новорічна ялинка, відвідування лялькового театру, зоопарку.

Не потрібно пропонувати дітям розробленні педагогом, готові сюжети гри. Діти в грі виконують роль дорослих, але не копіюють її, а комбінують свою уяву про них, показують свої почуття. І якщо їм запропонувати діяти за планом вихователя, копіювати дані образи, то це буде принижувати іхню самостійність, пригнічувати уяву. В висловлюваннях великих педагогів - К.Д. Ушинського, Н.К. Крупської, О.С. Макаренко гра розглядається як самостійна творча діятельність дітей.

“Очень важно не шаблонизировать игры, а давать простор детской инициативе. Важно, чтобы дети сами придумывали игры, ставили себе цели… Педагог не должен стеснять инициативу ребят, расхолаживать их, навязывать им те или иные игры…”1¹ Крупская Н.К. Пед. Соч. М., 1959..

“Мы на ребят должы влиять, и влиять очень сильно, но так, чтобы дать известное развитие силам, не водить их за ручку, не регулировать каждое слово, а давать возможность всестороннего развития на игре, общении, на наблюдении окружающего…”2² Крупская Н.К. Пед. Соч. М., 1959..

О.С. Макаренко, даючи поради батькам, вказує на поширені помилки сімейного виховання: деякі батьки просто не цікавляться грою своїх дітей, інші обмежуються тим, що купляють дуже багато іграшок, треті занадто втручаються в гру дітей, показують, розказують, не дають дитині можливості самій розв'язати ігрову задачу. “У таких родителей ребенку ничего не остается, как слушаться родителей и подражать им: здесь, в сущности, играют больше родители, чем ребенок”3³ Макаренко А.С. Игра. Соч. М., 1957..

Щоб вирішити питання про методи впливу на ігрову діяльність дітей, необхідно зрозуміти, чим вони керуються при виборі гри, чому відображають дану подію, даного героя.

Багаточисельні спостереження показують, що вибір гри визначається силою переживань дитини. Вона відчуває бажання відображати в грі і повсякденні враження, пов'язані з тими почуттями, які відчуває до близьких людей, і незвичайні події, які вражають своєю новизною.

Завдання вихователя - допомогти дитині вибрати із маси життєвих вражень найяскравіші, такі, які можуть бути використані в слідуючій грі. Досвід найкращих педагогів переконує в тому, що єдиний правильний шлях керування грою - створення інтересу до тої чи іншої події життя, вплив на уяву та почуття дітей.

Для того щоб гра вдалася, недостатньо, щоб діти тільки побачили, як будують дім, перевозять вантажі. Якщо обмежитися цим, малюки будуть повторювати тільки дії дорослих, не розуміючи заначення їх праці. В результаті гра буде бідною, незмістовною. Потрібно глибоко зацікавити дітей подіями життя, щоб вони захотіли повторювати їх.

Вплив мистецтва і художньої літератури на формування особистості дитини дуже великий. Книга відкриває перед дітьми новий світ, вперше заставляє задуматися над тим, “що таке добро і що таке зло”. Герої книг часто стають героями ігор. Однак необхідно допомогти дітям розібратися в їх характерах, зрозуміти мотиви їх вчинків, щоб у дітей з'явилось бажання повторити їх у грі.

Найбільше впливає на гру телебачення, яке ввійшло в побут кожної сім'ї. Телепередачі дають цікавий матеріал для ігор. Багато ігор виникають під впливом дитячих передач, а також передач про події, якими живе наша країна.

Спираючись на інтереси дітей, на їх уявлення, педагог керується вибором гри. Різними способами він намагається випитати в них про те, що вони бичили, про що їм читали. Для малюків, наприклад, важливе нагадування зовнішнього вигляду предмета - іграшки: іграшкове піаніно наводить на думку провести урок музики, іграшкові тварини нагадують знайому казку. Інколи, щоб підказати дітям ідею гри, можна показати їм виставу лялькового театру. Повторюючи сцени, малюки, як правило їх переробляють, об'єднуючи показане з своїм особистим досвідом: так, лікар Айболить лікує не тварин, а ляльок, що захворіли грипом.

Маленькі діти зазвичай починають гратись, не задумуючись над метою гри і її змістом. Однак досвід показує, що вже на четвертому році життя дошкільнята можуть вибирати тему гри та ставити визначену мету.

розвиток дитяча творчість ігровий задум

3. Розвиток дитячої творчості та ігрового задуму

Перші зародки творчості можуть проявитися в різноманітній діяльності дітей, якщо для цього створені відповідні умови. Від виховання залежить успішний розвиток тиких якостей, які в майбутньому забезпечать участь дитини в творчій праці.

Психологічні і педагогічні дослідження, а також практика наших дитячих садків доказують, що початок розвитку творчих можливостей дітей попадає на дошкільний період, коло міняється характер їх діяльності порівняно з раннім дитинством. Цей новий тип діяльності Л.С. Виготский характеризує як перехід до творчої діяльності, «если иметь в виду тот факт, что во всех видах деятельности дошкольника возникают совершенно своеобразные отношения мысли к действию, именно возможность воплощения замысла, восможность идти от мысли к ситуации, а не от ситуации к мыли. Возьмете ли вы игры, возьмете ли вы рисунки, возьмете ли вы труд, - везде и во всем вы будете иметь дело с совершенно новыми отношениями, которые возникают между мышлением и действиями ребенка» Выготский Л.С. Избранные психологические исследования. М., 1956.

Уява старших дошкільнят набуває все більш активного характеру, у них пробуджується талант до творчої діяльності. «Это подтверждается и тем, что все большее внимание дети начинают уделять идее, т.е. замыслу своего произведения. Конечно, ни дошкольник, ни даже школьник не пытается передать какую-то отвлеченную мысль в образной форме. Идейный замысел 6-7-летнего ребенка обычно исчерпывается сюжетом его рисунка, игры или рассказа» Люблинская А.А. Очерки психологического развития ребенка. 2-е изд. М., 1965.

Глибокий і складний процес засвоєння життєвих вражень відбувається в іграх. Творче начало проявляється і в задумі - виборі теми гри, в знаходженні способів здійснення задуманого, і в тому, що діти не копіюють побачине, а не переживаючи про глядачів та слухачів, передають своє відношення до змальованого, свої думки та почуття.

На відміну від дорослих, діти не можуть в усіх деталях обдумати свою гру, вони намічають лиш загальний план, який реалізується в процесі діяльності.

Навчання грає величезну роль в «розумній творчій діяльності» дитини. «Творческое начало пронизывает процесс усвоения навыков»1¹ Ветлугина Н.А. О теории и практике художественного творчества детей. - Дошкольное воспитание, 1965, № 5. При правильному навчанні творчість дітей досягне відносно високого рівня. «Сознание играет ведущую роль в деятельности человека в целом, тем более в творческой, где требуется полет мысли, сила воображения, опирающегося на опыт и знания. Способность анализа, критического отношения к качеству своей работы, которые у ребенка нарастают, прокладывают путь к новым достижениям в этой о бласти, дают перспективу для дальнейшего развития и укрепления творческих способностей ребенка»2² Флерина Е.А. Эстетическое воспитание дошкольника. М., 1961.

Таким чином, в дошкільному віці закладаються основи творчої діяльності дитини, які проявляються в розвитку задуму і його реалізації, в умінні комбінувати свої знання та уявлення.

4. Ігри

В средній групі ігри дітей стають більш різноманітними. Розвиток мови, достатній запас знань вихованців дозволяють педагогам формувати у них більш складні вміння у різних видах ігр: дидактичних, рухових. Діти починають розрізняти характерні особливості кожного виду гри і використовувати в своїй діяльності відповідні ігрові способи і засоби.

Повноцінного розвитку гра дітей досягає лише тоді, коли вихователь систематично і цілеспрямовано формує цю діяльність, опрацьовуючи всі її основні компоненти. Так , в дидактичних іграх допомагає їм виділити і зрозуміти правила, визначити послідовність дій та кінцевий результат, під час організації і проведення рухових ігор знайомить із переліком правил і вимог ігрових дій, розкриває зміст ігрової символіки і функції ігрових атрибутів, допомагає оцінити досягнення однолітків. Разом з тим вихователь керує і самостійними іграми дітей, обережно направляючи їх у потрібне русло з допомогою організації ігрового простору і спеціального підготовчого етапу гри.

4.1 Театралізовані ігри

Театралізовані ігри, на відміну від інших, проходять в присутності глядачів (одноліток, молодших дітей, батьків). В їх процесі у дітей формується вміння з допомогою образотворчих засобів (інтонації, міміки та жестів) точно відтворювати ідею художнього твору та авторський текст. Ця складна діяльність потребує обов'язкової участі дорослого, особливо в підготовчий її період. Щоб театралізовані ігри стали по-справжньому видовищними, потрібно навчити дітей не тільки способам виразного виконання, але й сформувати у них вміння готувати місце для вистави. Все це для дітей середнього дошкільного віку є нелегким завданням.

4.2 Дидактичні ігри

В середній групі вихователь організовує і проводить дидактичні ігри як на уроках, так і поза ними; це тренування дітей в пізнаванні, розрізнянні та визначенні форми, величини, кольору, простору, звуків. З допомогою дидактичних ігр діти вчаться порівнювати і групувати предмети як за зовнішніми ознаками, так і за їхнім призначенням, розв'язувати задачі; у них виховується увага, розвиваються пізнавальні можливості.

4.3 Музико-дидактичні ігри

Музико-дидактичні ігри засвоюються дітьми поступово. Ознайомлення з новою грою відбувається в основному під час музичних занять. Педагог знайомить дітей з правилами гри, ставить перед ними певну дидактичну задачу. Спочатку вихователь є ініціатором проведення гри в групі, на прогулянці. Потім діти можуть самостійно гратись і без допомоги педагога, вибравши ведучого серед своїх товаришів. Навички, отримані дітьми в процесі вивчення музико-дидактичних ігр, дозволяють їм більш успішно виконувати завдання, пов'язані з різними видами музичної діяльності.

5. Роль гри в вихованні позитивного відношення до школи

Подготувати дитину до школи - це означає виховати у неї позитивне відношення до навчальної та суспільної діяльності, змусити її зрозуміти важливість і необхідність навчання в школі: викликати у неї бажання стати учнем; симпатію до інших учнів, бажання бути схожою на них, повагу до особистості та професії вчителя, розуміння суспільно корисного значення його праці; розвинути необхідність в книзі, намагання навчитися читати.

Успішність підготовки дітей до школи визначається тим, наскільки педагог враховує своєрідність діяльності дошкільнят і, частково, як він використовує для цієї мети гру. Підвищена увага до навчального процесу в підготовчій групі інколи приводить до того, що значення творчої гри незаслужено принижується. А вона ховає в собі величезні виховні можливості в підготовці дітей до школи.

Через гру і в грі поступово готуються діти до майбутніх змін у житті, до взємовідносин між однолітками та дорослими, формуються якості особистості, необхідні майбутньому учню. В грі формуються такі якості, як самостійність, ініціативність, організованість, розвиваються творчі можливості, вміння працювати в колективі. Все це потрібне майбутньому першокласнику.

Методи, що застосовують педагоги, для ознайомлення дітей з школою, повинні доповнювати один одного. Різні заняття потрібно співставляти з працею та грою. Знання, отримані дітьми під час екскурсій, спостережень, прогулянок, треба поповнювати та уточнювати, читаючи їм твори художньої літератури.

Гра виявляє відношення дітей до відображеного і в той же час допомагає закріпленню та розвитку такого відношення. Дітям подобається знову і знову переживати радість, захоплення, здивування, які вони пережили при знайомстві з явищем, подією, об'єктом. Цим пояснюється їх постійний інтерес до гри. Тільки в грі діти практично реалізовують те, щоб вони хотіли побачити в школі в першому класі.

Любов і бережливе ставлення до книги зберігається в дітей і в школі. Ті, хто в дитячому садку з цікавістю брався за підручник, в позакласний час пропонують різні форми роботи з книгою, виступають організаторами вікторин, оформлюють виставки книг.

Бажання та вміння знаходити в книзі відповіді на потрібні запитання, бережне відношення до книги з перших днів навчання в школі допомагають вчителю зацікавити дітей читанням, підтримати та розвинути інтерес до отримання нових знань.

Висновок

Щоб працювати з дітьми педагог повинен мати свої власні якості. Після невеличкого опитування учнів можна визначити образ ідеального вчителя за їх мірками. Серед найцінніших якостей були відмічені: доброта, вміння бачити в дітях друзів, справедливість, чесність, кмітливість. Але ці якості характерні не для всіх вчителів.

Учні назвали і негативні якості педагога: лінь, грубість, виділення улюбленців, несправедливість.

Які ж недостатки учні можуть пробачити педагогу?

Відсутність почуття гумору, замкнутість, невміння “поставити себе”. Хоча я рахую, що в педагога не повинно бути недостатків. Напевно, це характерно для тих випадків, коли спілкування вчителя та учнів обмежується тільки рамками предмету. Тоді вчитель не стає для дітей особистістю з певними слабкостями, вони не знають його як людину.

На мою думку ідеальний вчитель повинен досконало знати свій предмет, викладати його доступно та зрозуміло, використовувати навчальні посібники, легко йти на контакт із учнями як старшого, так і молодшого віку, бути чесною, справедливою, культурною людиною.

Список використаної літератури

Аникеева Н.П. Воспитание игрой: Кню для учителя. - М.: Просвещение, 1987.

Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М., 1968.

Воспитание детей в игре: Пособие для воспитателя дет. сада/ Сост. А.К. Бондаренко, А.И. Матусик. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Просвещение, 1983.

Выготский Л.С. Игра и ее роль в психологическом развитии ребенка// Вопросы психологии: - 1966. - № 6.

Геллер Е.М. Наш друг - гра. - Мінськ: Народна освіта, 1979.

Гельфан Е.М., Шмаков С.А. От игры к самовоспитанию. - М.: Педагогика, 1971.

Занков Л.В. Развитие школьников в процессе обучения. - М., 1967.

Змановский Ю.Ф. Вуоспитаем детей здоровыми. - М.: Медицина, 1989.

Каникулы: игра, воспитание/ Под ред. Газмана О.С. - М.: Просвещение, 1988.

Кон И.С. Ребенок и общество. -М., 1988.

Минскин Е.М. От игры к знаниям: Пособие для учителя. - 2-е изд., дораб. - М.: Просвещение, 1987.

Никитин Б.П. Развивающие игры. - 2-е изд. - М.: Педагогика, 1985.

Педагогика и психология игры: Межвузовский сб. науч. трудов. - Новосибирск: Изд. НГПИ, 1985.

Терский В.Н., Кель О.С. Игра. Творчество. Жизнь. - М.: Просвещение, 1966.

Шмаков С.А. Игра и дети. - М.: Знание, 1968.

Эльконин Д.Б. Психология игры. - М.: Педагогика, 1978.

Яновская М.Г. Творческая игра в воспитании младшего школьника: Метод. пособие для учителей и воспитателй. - М.: Просвещение,1974.

Размещено на Allbest.ru