Інформаційно-методична підтримка самоосвіти вчителів з питань зміцнення здоров’я засобами фізичної культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний інститут фізичної культури

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНА ПІДТРИМКА САМООСВІТИ ВЧИТЕЛІВ З ПИТАНЬ ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ'Я ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Мар'яна РІПАК

Постановка проблеми. Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Вчитель виконує найважливішу соціальну функцію - розумове, духовне і фізичне відтворення нової людини. Він повинен бути майстром своєї справи, людиною високої культури, здібним фахівцем, який досконало володіє сучасними методами навчально-виховної роботи. Він не повинен зупинятися на досягнутому, а завжди шукати щось нове, працювати над собою, щоб творчо використовувати набуті знання та вміння у практичній діяльності (М.В. Кричфалуший, 1994; А.В. Цьось, 1996; В.Т. Яловик, 1996 та ін.).

Внаслідок специфіки професії, її “наближеності” до молодого покоління, вчитель, як ніхто інший, має потребу у безперервній освіті [2, 8].

Процес підвищення професійного рівня повинен бути індивідуальним для педагога, організованим на основі сполучення навчання із самонавчанням, з використанням власного досвіду, максимально мотивованим і відзначатися значною самостійністю [1].

Для того, щоб самоосвіта вчителів стала ефективнішою, необхідно:

визначити інтереси, труднощі, запити педагогів;

допомогти сформулювати проблему і завдання самоосвіти;

надати інформаційну підтримку;

надати консультативну підтримку [2].

Самоосвіта буде ефективною, наголошує П. Матвієнко [2], якщо буде побудована на таких принципах: самостійність і добровільність; практична спрямованість; системність; актуальність результатів самоосвіти для практичної повсякденної роботи педагогів.

Самоосвіта вважається формою підвищення кваліфікації вчителів і одночасно формою методичної роботи у загальноосвітній школі [3].

Оскільки існуюча система самоосвіти вчителів спрямована, перш за все, на предметно-методичне удосконалення, то виникає протиріччя між нею і потребами вчителів [6].

Потреби та інтереси жінок-вчителів з питань зміцнення здоров'я не досліджувалися. Разом з тим, встановлено, що здоров'ю педагогічних працівників не приділяється належної уваги [4, 7].

Враховуючи вище зазначене, дослідження інтересів жінок-вчителів у самоосвіті з питань зміцнення здоров'я засобами фізичної культури є актуальним і соціально важливим.

Дослідження виконано згідно Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр. за напрямком 2.1.3 “Управління руховою активністю людини (оздоровчі та спортивні аспекти)”.

Мета дослідження: виявити інтереси жінок-вчителів у поглибленні знань з питань зміцнення здоров'я засобами фізичної культури та впровадити організаційні заходи з інформаційно-методичної підтримки відповідної самоосвіти.

Завдання роботи:

Встановити оцінку вчителями власного рівня знань, вмінь і навичок з питань самостійних занять фізичною культурою.

Виявити інтереси вчителів у самоосвіті з питань зміцнення здоров'я засобами фізичної культури.

Розробити та впровадити організаційні заходи з надання інформаційно-методичної підтримки у самоосвіті вчителів із врахуванням їхніх інтересів у зміцненні здоров'я засобами фізичної культури.

Для вирішення поставлених у дослідженні завдань були застосовані такі методи:

аналіз та узагальнення даних літературних джерел;

опитування;

математико-статистичної обробки даних.

Організація дослідження. Дослідження проводилося шляхом опитування жінок-вчителів Сихівського району м. Львова. Всього було опитано 1010 жінок [5].

Результати дослідження. Встановлено, що переважна більшість жінок-педагогічних працівників оцінюють власний рівень знань, вмінь і навичок з питань самостійних занять фізичною культурою як нижче середнього та середній (табл. 1).

педагог самоосвіта оздоровчий спортивний

Таблиця 1 Оцінка жінками-вчителями власного рівня знань, вмінь і навичок з питань самостійних занять фізичною культурою

На високий рівень знань, вмінь і навичок з питань самостійних занять фізичною культурою вказали лише 1,2% опитаних жінок-вчителів. Найбільша кількість респондентів, які відзначили, що у них рівень знань вище середнього - це вчителі віком до 25 років (10,8%).

Найбільшу кількість педагогів, які вважають, що у них низький рівень знань, вмінь і навичок з питань самостійних занять фізичною культурою, встановлено у віковій групі 36-55 років (20,2%). Необхідно вказати, що, на думку Т.М. Симоновой [6], саме у вчителів із стажем педагогічної роботи більше 20 років самоосвіта має кризовий характер.

Можуть скласти програму самостійних занять фізичними вправами оздоровчої спрямованості лише 11,2% респондентів (n = 1010), 64,5% опитаних не впевнені в цьому і 24,3% жінок-вчителів відзначили, що не можуть скласти вказаної програми.

З віком кількість вчителів, які можуть скласти програму самостійних занять фізичними вправами, зменшується. Найбільша кількість респондентів, які вважають, що не можуть скласти програму занять, виявлена у групі педагогічних працівників віком 36-55 років (рис. 1).

Рис. 1. Оцінка жінками-педагогічними працівниками можливості скласти програму самостійних занять фізичними вправами оздоровчої спрямованості.

Примітка. 1 - жінки-вчителі до 25 років (n = 74), 2 - 26-35 років (n = 292), 3 - 36-55 років (n = 541), 4 - старші 55 років (n = 103).

Серед основних причин, через які жінки-вчителі (n = 1010) не можуть скласти програму самостійних занять фізичною культурою оздоровчої спрямованості, є: відсутність знань про способи регулювання фізичного навантаження (40,7%), відсутність знань про форми та зміст самостійних занять фізичними вправами (34,7%), відсутність навичок самоконтролю стану здоров'я (22,6%).

Низький рівень знань з питань самостійних занять фізичною культурою можна пояснити тим, що більшість жінок-вчителів користуються обмеженою кількістю джерел інформації з питань фізичної культури, надають перевагу здебільшого передачам по радіо, телебаченню (75,8%).

В анкету було включено запитання, відповіді на які дозволяли з'ясувати, які чинники, на думку жінок-вчителів, впливають на стан здоров'я людини.

На думку жінок-вчителів (n=1010), найбільше на стан здоров'я людини впливають такі чинники: стресові ситуації (48,0%) (цей чинник посідає перше рейтингове місце серед усіх чинників, які впливають на стан здоров'я людини), шкідливі звички (вживання алкоголю - друге рейтингове місце, 45,0% та куріння тютюну (третє рейтингове місце, 44,3%)), а також незбалансоване харчування (четверте рейтингове місце, 42,7%). Такий чинник як недостатня рухова активність, на думку респондентів, не дуже впливає на стан здоров'я людини (він посідає п'яте рейтингове місце, 32,7%). Найменше на стан здоров'я людини, вважають опитані вчителі, впливає вживання транквілізаторів (22,4%).

Дослідження інтересів вчителів у самоосвіті з питань організації самостійних фізкультурно-оздоровчих занять дозволило встановити наступне. Жінки-педагогічні працівники хотіли б отримати додаткові знання переважно з таких питань як: раціональна організація рухової активності, раціональне харчування, регулювання фізичного навантаження у самостійних заняттях фізичними вправами, самоконтроль, сучасні методики оздоровлення засобами фізичної культури (табл. 2).

Таблиця 2 Питання, з яких хотіли б отримати додаткові знання жінки-вчителі.

Разом з тим, найважливішим для залучення вчителів до занять фізичною культурою, на їхню думку, є посилення пропаганди здорового способу життя серед вчителів (36,2%) та наявність методичних рекомендацій для вчителів з питань раціональної організації рухової активності (22,0%).

На підставі аналізу досвіду організації самоосвіти вчителів як складової методичної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах України та Росії, нами розроблено “Положення про шкільний інформаційно-методичний центр “Фізична культура і здоровий спосіб життя вчителя” та організовано інформаційно-методичні центри у базових експериментальних школах м. Львова.

Центри засновано з метою впровадження дієвої фізкультурної просвіти і самоосвіти вчителів, спрямованої на самоорганізацію здорового способу життя засобами фізичної культури і спорту.

Діяльність Центру базується на таких принципах:

системність;

науковість і практична спрямованість;

добровільність;

індивідуальний підхід;

оперативна мобільність.

У своїй діяльності Центр враховує інтереси, запити педагогів, які були виявлені у ході соціологічного дослідження, проведеного за програмою “Фізична культура і здоров'я вчителя”. Центр співпрацює із методичними об'єднаннями (кафедрами) вчителів фізичної культури, валеології та медичною і психологічною службами школи.

Основними завданнями Центру є:

планування та організація системи методичної роботи, спрямованої на підвищення валеологічної та фізичної культури вчителя як складових його педагогічної культури;

надання методичної допомоги у визначенні змісту самоосвіти педагогічних працівників з питань самоорганізації здорового способу життя засобами фізичної культури;

пропаганда здорового способу життя, впровадження різноманітних форм фізичної культури у режим праці та відпочинку вчителів;

надання інформаційної підтримки вчителям з питань здорового способу життя та оздоровлення засобами фізичної культури;

надання консультативної допомоги вчителям у розробці індивідуальних програм оздоровчої рухової активності, самодіагностиці фізичного стану;

проведення консультативно-методичної роботи з класними керівниками з питань широкого залучення школярів до систематичних занять фізичною культурою і спортом.

Науково-методичну допомогу Центру надає Львівський державний інститут фізичної культури, до роботи в ньому залучаються викладачі, аспіранти, магістранти кафедри теорії і методики фізичного виховання.

Із врахуванням результатів досліджень, передбачається підготовка навчального посібника з самоосвіти вчителів з питань оздоровлення засобами фізичної культури.

Висновки

Встановлено, що переважна більшість жінок-педагогічних працівників оцінюють власний рівень знань, вмінь і навичок з питань самостійних занять фізичною культурою як нижче середнього (48,7%) та середній (30,6%). Можуть скласти програму самостійних занять оздоровчої спрямованості лише 11,2% педагогів.

Виявлено, що жінки-вчителі хотіли б отримати додаткові знання з таких питань як: раціональна організація рухової активності (48,4%), раціональне харчування (42,7%), регулювання фізичного навантаження у самостійних заняттях фізичними вправами, самоконтроль (26,1%).

Для надання інформаційно-методичної підтримки самоосвіті вчителів з питань зміцнення здоров'я засобами фізичної культури у базових експериментальних школах організовано інформаційно-методичні центри “Фізична культура і здоровий спосіб життя вчителя”, які у своїй діяльності керуються розробленим нами Положенням.

Література

1. Марек Антони Якубовски. Математическое моделирование профессиональной деятельности учителя. Монография / Под ред. И.М. Козловской. - Л.: Евросвит, 2003. - 428 с.

2. Матвієнко П. Позитивна “Я-концепція” вчителя // Завуч. - 2003. - №10. - С. 6-8.

3. Методична служба: Проблеми. Прогнози. Пропозиції. - Л.: ЛНМІО, 1993. - 40 с.

4. Петрушкин В. Здоровье учителя // Дайджест педагогічних ідей та технологій “Школа - ПАРК”. - 2003. - №2. - С. 102-106.

5. Ріпак М. Рухова активність і рівень здоров'я жінок-вчителів 36-55 років // Молода спортивна наука України: Зб. наук. пр. з галузі фізичної культури та спорту. - Вип. 8.- Л., 2004. - Т.3. - С. 307-310.

6. Симонова Т.М. Вопросы взаимосвязи профессиональной и общей культуры в самообразовании учителей // Развитие социально-профессиональной активности учителей на разных этапах деятельности. Сб. науч. трудов. - Москва: АПН СССР, 1990. - 86 с.

7. Солдатова Т. Учитель, исцелись сам // Народное образование. - 1996. - №3. - С. 84-86.

8. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. - Ч.2. - Тернопіль: Богдан, 2002. - 248 с.

Размещено на Allbest.ru