Актуальність проблеми, недостатня її науково-методична розробленість та низька ефективність вирішення на практиці зумовили проведення дослідження механізму формування прагнення як засобу дієвого спонукання ведення ЗСЖ.

За основу визначення змісту ЗСЖ був прийнятий комплекс заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я, підвищення працездатності людини, продовження її творчого довголіття. До компонентів ЗСЖ входять усі види діяльності, що сприяють збереженню та зміцненню здоров'я і є найпридатнішими для учнів в умовах школи: фізична підготовка, загартування, особиста гігієна, раціональне харчування, гігієнічно обґрунтований режим дня, аутогенне тренування тощо.

Однією з необхідних умов ефективного виховання прагнення до ведення ЗСЖ є мотивація оздоровчої діяльності. Вчителі в експериментальних класах спрямовували свої зусилля на формування у молодших школярів необхідних і достатніх компонентів прагнення: переконання, інтересу, звички, наполегливості, самостійності. Ці компоненти належать до складних психічних утворень, що ґрунтуються на трьох спонукачах діяльності - свідомості, емоціях, волі. Ці компоненти сприяли переходу учнів із об'єкта в суб'єкт діяльності, а також виробленню активно-позитивного ставлення, що лежить в основі прагнення. Так поетапно формувалися [5, 19]:

1) уявлення про здоров'я на основі сприйняття учнями привабливого образу здорової людини, який створювався вчителем при розкритті зовнішніх її ознак (маси тіла, стану шкіри, волосся, виразу обличчя тощо); поняття про здоров'я людини на основі порівняльних схематичних образів функціонування органів здорової та хворої людини;

2) мотиви зміцнення здоров'я через дотримання ЗСЖ на основі усвідомлення його значущості для збереження і зміцнення здоров'я;

3) бажання вести ЗСЖ та утворення пасивно-позитивного ставлення до нього, як до ціннісного засобу зміцнення здоров'я через озброєння учнів знаннями про значущість кожного його компоненту і значення оздоровчих видів діяльності;

4) намір вести ЗСЖ. Прийняття учнями усвідомленого рішення систематично виконувати вимоги ЗСЖ обов'язково вимагає прояву ними вольових зусиль. Основними засобами формування наміру е бажання та використання різних стимулів, що спонукають учнів до діяльності, спрямованої на досягнення мети. Наприклад, лист-подяка батькам, подяка в наказі по школі, похвальний лист за успіхи з предмета та ін.;

5) знання, уміння, навички, необхідні для самостійного успішного дотримання ЗСЖ (до початку оздоровчих занять), їх засвоєння. Можна назвати такі рівні засвоєння цілісної діяльності з компонентів ЗСЖ:

Ш невміла діяльність (неузгоджене виконання дій із суттєвим помилками);

Ш успішна цілісна діяльність під контролем і за допомогою вчителя;

Ш уміла діяльність (її успішне самостійне виконання в стандартних умовах);

Ш творча діяльність (успішне виконання дій у варіативних умовах).

6) переконання вести ЗСЖ на основі всього засвоєного. Основні педагогічні засоби стимулювання:

Ш оцінювання досягнень старшокласників у різних видах оздоровчої діяльності із врахуванням росту особистих рекордів (поліпшення попередніх результатів), які заносилися а класну таблицю фізичної підготовки школярів;

Ш постановка конкретних, посильних завдань, які учень у змозі виконати за період одного тренувального мікроциклу (між перевірками);

Ш встановлення проміжних планових завдань з фізичної підготовки для класу;

7) інтерес до ЗСЖ на основі знань та позитивних емоцій від успішної діяльності з певного компоненту. З цією метою кожний урок фізкультури закінчується рухливою грою, навчально-тренувальні ж заняття і змагання зі спортивних ігор (баскетболу, волейболу) проводяться в позаурочний час. Ефективним засобом стимулювання в учнів інтересу є й забезпечення висвітлення результатів спортивних досягнень на батьківських, класних зборах, регулярне занесення результатів вихідних, проміжних і кінцевих перевірок зі стану фізичної підготовленості учнів у загально-класну таблицю.

8) звички на основі переважно автоматизованого виконання дій з видів діяльності ЗСЖ в учнів учителем через багаторазове, успішне, самостійне виконання дій в стандартних умовах; регулярний контроль (перевірка, оцінка, ведення обліку) і гласність досягнень учнів; використання інших засобів активізації (засобів виховання інтересу).

9) наполегливість на основі тривалого долання труднощів при виконанні всіх видів діяльності та вимог ЗСЖ (загартування, аутогенного тренування, планових завдань з фізичної підготовки та ін.);

10) самостійність на основі оволодіння ними вміннями, необхідними для їх переходу із об'єкта в суб'єкт діяльності. Вчитель формує мотиви оздоровчих занять, навчає дітей самостійно планувати, підбирати і застосовувати засоби і методи з кожного компонента ЗСЖ, організовувати, регулювати і коректувати оздоровчу діяльність, підбирати і використовувати інвентар та обладнання для оздоровчих занять, контролювати свої досягнення в оздоровчій діяльності.

Завдяки цьому в експериментальних класах у молодших школярів сформувалося прагнення до ведення ЗСЖ на основі активно-позитивного ставлення до оздоровчої діяльності. Вчитель працював з дітьми, враховуючи індивідуальні особливості кожного з них. Так, якщо учень був недостатньо переконаним у значущості ЗСЖ, то для нього добиралися додаткові засоби мотивування його необхідності. Якщо ж школярі не отримували позитивних емоцій від оздоровчої діяльності, то вчитель використовував індивідуальні засоби стимулювання (створення ситуацій успіху, використання гри та активізуючого заохочення) [5, 20].

Це ж саме стосується кожного компоненту прагнення, рівень сформованості яких у них був не однаковий. Тому вчитель добирав додаткові індивідуальні засоби для кращого формування відповідного компоненту. Наприклад, переконання, інтерес сприяли підвищенню, а звичка - економії психічної енергії у школярів, що дозволяло їм ефективніше займатися оздоровчою діяльністю, менше стомлюватися, успішно долати труднощі на шляху до мети. Особливу роль у виконанні вимог ЗСЖ відігравав інтерес, який дозволяв навіть ослабленим учням тренуватися цілеспрямовано, систематично і з бажанням, досягаючи значних успіхів. Якщо ж усі ці компоненти були недостатньо сформовані, то учнів залучали до ЗСЖ через додаткове стимулювання.

Формування переконання, інтересу, звички, наполегливості, самостійності залежало від початкового ставлення учнів до ЗСЖ. Особлива увага приділялася школярам з активно-негативним, пасивно-негативним і байдужим ставленням до оздоровчої діяльності. Якщо основною причиною цього був низький рівень фізичної підготовленості школярів, то вчитель рекомендував їм займатися в групах загальної фізичної підготовки, де широко використовувалися спортивні та рухові ігри. Пізніше за допомогою тестових (контрольних) вправ пояснював школярам, що для гри у волейбол потрібні не лише досконала координація рухів, але й стрибучість; для гри в баскетбол - швидкість і витривалість. Тому необхідно більше бігати, стрибати. Якщо ж це пояснювалося захопленням іншими видами творчої діяльності (заняття музикою, участь в технічних гуртках та ін.), то використовувалися найбільш захоплюючі спортивні та рухливі ігри (теніс, бадмінтон тощо), розкривалася роль ЗСЖ у зміцненні здоров'я та ін.

Нерідко причинами негативного ставлення були неорганізованість, нерішучість, страх перед невдачею та інше. З метою їх усунення створювалися умови успішної діяльності, за якої школярі могли досягти зростання результатів у виконанні тестових вправ. Для цього встановлювалися вихідні показники з усіх тестів, що систематично порівнювалися з їхніми зростаючими результатами за принципом особистих рекордів. Сприяли успіху і проміжні планові завдання з фізичної підготовки, які були розроблені для юнаків та дівчат [6, 33].

Таким чином, дослідження питання формування у школярів мотивів ЗСЖ на основі потреби бути здоровим показало, що для частини учнів ця потреба не є актуальною, тому що вони відносно здорові, і це не спонукає їх до оздоровчих занять. Хворі ж школярі, хоча для них ця потреба і е актуальною, не дотримуються вимог ЗСЖ. Основна причина цього - несформоване прагнення до оздоровчих занять. Найефективніше його формувати поетапно, починаючи з установки на оздоровчу діяльність, мотиву зміцнити своє здоров'я шляхом виконання заходів ЗСЖ, бажання та наміру дотримуватися його вимог, знань, умінь і навичок у виконанні всіх заходів, переконання в необхідності ведення ЗСЖ, інтересу до конкретного його виду діяльності тощо.

2.2 Педагогічні умови і шляхи формування здорового способу життя школярів

Здоров'я визначається як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, об'єкт споживання, вкладення капіталу. Індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, що постійно взаємодіє з навколишнім середовищем. Спеціалісти у сфері охорони здоров'я та формування здорового способу життя вказують на те, що стан власне системи охорони здоров'я не є визначальним з усього комплексу впливів.

Тому велика увага приділяється саме педагогічним заходам щодо формування здорового способу життя учнів та усвідомлення нею цінностей здоров'я.

Фахівцям у сфері педагогіки відомо, що саме у молоді роки відбувається сприйняття певних норм і зразків поведінки, накопичення відповідних знань та вмінь, усвідомлення потреб та мотивів, визначення ціннісних орієнтацій, інтересів та уявлень. Як відзначається в літературі, саме у дитячому та підлітковому віці в людей формуються основні життєві норми, цінності та установки. Таким чином, можна зробити висновок, що особлива педагогічна увага повинна приділятись формуванню здорового способу життя, починаючи з дошкільного віку [6, 34].

Про основні проблеми в цій сфері свідчать дані Міністерства освіти і науки України, які вказують на те, що різні порушення статури виявлено у більшості учнів шкіл, у багатьох спостерігались відхилення від норми у серцево-судинній системі, неврози. Багато учнів відстають у навчанні, основною причиною цього, на думку науковців, є погіршення стану здоров'я, слабкий фізичний розвиток, зниження імунітету до захворювань. За дослідженнями Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, лише близько 10% немовлят народжуються здоровими. Слід зауважити, що до школи потрапляє ще менше здорових дітей. Негативну роль відіграють екологічний чинник, спадковість, умови і спосіб життя. Погіршення загального рівня досягнень у навчанні, як зазначають науковці, пов'язано з низьким рівнем здоров'я школярів. Подібні дані були отримані Всеукраїнським фондом соціальних досліджень, який провів аналіз стану здоров'я дітей України. Зокрема, було зроблено висновок, що стан здоров'я дітей та підлітків України поступово погіршувався протягом останніх 10-15 років і на цей час опинився на рівні, котрий у перспективі загрожує існуванню здорової нації.

Систематизувавши чинники, що впливають на погіршення здоров'я, підвищення захворюваності, інвалідності і смертності дітей та молоді України, ми виокремили такі найважливіші:

§ відсутність педагогічної та соціальної діяльності щодо запобігання не-щасним випадкам;

§ незадовільний стан здоров'я вагітних і дівчаток - майбутніх матерів, поширення серед них гінекологічних захворювань;

§ поширення гострих кишкових інфекцій з причин нехтування основними санітарно-гігієнічними нормами;

§ зменшення можливостей природного фізичного розвитку і послаблення роботи з масового фізичного виховання;

§ незадовільний стан статевого виховання, наслідком чого є небажана вагітність і венеричні хвороби;

§ слабка ефективність традиційних методів протидії поширення ВІЛ СНІДу і хімічних залежностей - тютюнової, алкогольної, наркотичної, токсикоманії;

§ поширення туберкульозу.

Аналіз літератури дав можливість узагальнити причини, що негативно впливають на формування здорового способу життя учнів. Зокрема, були виокремлені такі:

§ нездоровий, а нерідко й асоціальний спосіб життя батьків, відсутність родинного виховання;

§ обмежені матеріальні можливості дітей, молоді і дорослих;

§ недосконалість профілактичної роботи в системі охорони здоров'я;

§ недосконалість навчально-виховної діяльності в системі освіти;

§ нестача знань та інформації, що повинні надаватися з інших державних

і суспільних структур - засобів масової інформації, позашкільних молодіжних осередків, соціальних служб для молоді, громадських організацій тощо.

Як зазначають сучасні дослідники, проекти формування ЗСЖ мають прищеплювати дітям особисті навички здорового способу життя, поширювати адресну інформацію з проблеми здоров'я, навчати людей передбачати і розпізнавати ризики для здоров'я, уникати їх у повсякденному житті.

З метою створення позитивних умов для формування ЗСЖ школярів основними напрямами педагогічного та культурно-просвітницького впливу на особистості школярів, на нашу думку, мають стати:

§ формування в школярів навичок соціальної діяльності щодо запобігання нещасним випадкам;

§ формування уявлень щодо необхідності проходити медичні обстеження згідно із затвердженими нормами; про важливість дотримання основних санітарно-гігієнічних норм;

§ поліпшення роботи з масового фізичного виховання;

§ організація статевого виховання з метою запобігання небажаної вагітності і венеричних хвороб;

§ розробка ефективних культурно-просвітницьких методів протидії поширення ВІЛ СНІДу і хімічних залежностей - тютюнової, алкогольної, наркотичної, токсикоманії;

§ педагогічна корекція поведінки відповідно до умов дотримання здорового способу життя [6, 35].

Необхідно зауважити, що специфіка педагогічного впливу на учнів повинна ґрунтуватися на вікових особливостях особистості.

Наприклад, якщо для молодших школярів значну роль відіграє авторитет дорослого - батьків, вчителів, керівників гуртків тощо (діти цього віку не піддають критиці надану інформацію і сприймають її як даність), то для учнів середніх класів характерна більша орієнтація на однолітків, що потребує різної специфіки надання інформації. Слід зауважити, що інформація, отримана від джерела, яке заслуговує на довіру, здатна проходити через усі рівні психологічного захисту та фільтри сприйняття. Повідомлення ж, що було передане не значущим для підлітків джерелом, оцінюється як кривда та ігнорується. У цьому віці великого значення набуває увага оточення, з'являється прагнення бути почутими; особливу роль відіграє ступінь довіри до особистості, яка надає інформацію.

Таким чином, існує методична різниця в проведенні занять з дітьми різного віку, яка базується на вікових особливостях сприйняття ними інформації.

На нашу думку, культурно-просвітницьку роботу з ФЗСЖ мають проводити педагоги, які заслуговують на довіру в школярів; самі є прикладом ведення здорового способу життя. Нагальною педагогічною умовою створення ефективних програм формування ЗСЖ постає навчання вчителів (курси, семінари, тренінги з педагогіки, підліткової і родинної психологи, медицини). Досить гострою є проблема, яка стосується не тільки кваліфікації вчителів, а й застарілих, традиційних вимог школи до вчителів та учнів [12, 16].

Відомо, що досить часто діяльність з формування ЗСЖ школярів у школах перетворюється на примусову, у таких випадках, як відомо, годі чекати на позитивні результати.

Таким чином, до культурно-просвітницької роботи з формування ЗСЖ, вважаємо, краще залучати фахівців зі створення та впровадження вищевказаних програм. Тому наступною педагогічною умовою повинна стати підготовка педагогів шкіл і педагогів дозвілля, які працюють з школярами.

Висновки

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної педагогічної науки і практики - формування здорового способу життя у молодших школярів. Вивчення та аналіз низки літературних джерел, спостереження за шкільною практикою дали змогу зробити такі висновки:

Проблему виховання у школярів здорового способу життя в історії педагогіки, педагогічній теорії та практиці порушували і розвивали С.Ф. Русова, М.І. Пирогов, Х.Д. Алчевська, І.І. Огієнко, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський. Цінними в цьому аспекті є ідеї та освітня діяльність названих учених, хоча в їх працях немає термінів валеологічних понять у сучасному трактуванні.

Аналіз літературних джерел показав, що за останні роки проблема збереження здоров'я дітей молодшого шкільного віку, їх оздоровлення та профілактика найбільш розповсюджених «шкільних» хвороб є предметом фундаментальних наукових досліджень.

Здоровий спосіб життя - це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров'я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність із оздоровлення умов життя - праці, відпочинку, побуту. Спосіб життя людини є важливою характеристикою її духовного здоров'я.

Здоровий спосіб життя учнів - це сукупність ціннісних орієнтацій та настанов, звичок, режиму, ритму і темпу життя, спрямованих на збереження, зміцнення, формування, відтворення здоров'я в процесі навчання і виховання, спілкування, гри, праці і відпочинку та передачу його у майбутньому.

Здоровий спосіб життя виключає наявність шкідливих звичок. Таким чином, здоровий спосіб життя учнів має охоплювати, вплив природного та соціального середовища, духовний світ, форми і види діяльності, відпочинку та досвід використання чинників здоров'я в повсякденному житті. Особливе місце в його реалізації має зайняти здоров'язберігаюча педагогіка, побудована на принципах гуманізації та «бережливого ставлення вчителя до здоров'я дітей у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи».

Дослідження питання формування у школярів мотивів здорового способу життя на основі потреби бути здоровим показало, що для частини учнів ця потреба не є актуальною, тому що вони відносно здорові, і це не спонукає їх до оздоровчих занять. Хворі ж школярі, хоча для них ця потреба і є актуальною, не дотримуються вимог здорового способу життя. Основна причина цього - несформоване прагнення до оздоровчих занять.

Велика увага повинна приділятися в загальноосвітньому навчальному закладі формуванню здорового способу життя, профілактиці шкідливих звичок серед дітей та підлітків. Школа спільно з батьками має відповідати і за навчання, і за здоров'я дітей.

Діяльність, пов'язану з охороною здоров'я дитини в школі, слід чітко організовувати. Це має бути систематична робота, пов'язана з поліпшенням здоров'я та самопочуття учнів. У школі школярам необхідно давати знання та формувати вміння і навички реалізації здорового способу життя, навчити школярів визначати життєві цінності, спонукати відповідально ставитися до власних вчинків і власного здоров'я.

Список використаної літератури

1. Амосов Н.М., Бендет Я.А. Физическая активность и сердце. - К.: Здоровье, 1989. - 216 с.

2. Бальсевич В.К. Физическая подготовка в системе воспитания культуры здорового образа жизни человека (методологический, экологический и организационный аспекты) // Теория и практика физической культуры. - 2001. - №1. - С. 22-26.

3. Бальсевич В.К., Лубышева Л.И., Прогонюк Л.Н. Новые векторы модернизации систем массового физического воспитания детей и подростков в общеобразовательной школе // Теория и практика физической культуры. - 2003. - №4. - С. 56-58.

4. Валеологічна освіта та виховання: сучасні підходи, доступність і шляхи їх розвитку в Україні: Збірник науково-практичних статей / За заг. ред. В.М. Оржеховського. - К.: Майстер, 1999. - 120 с.

5. Дейч О. Формування здорового способу життя в учнів початкової школи // Початкова школа. - 2003. - №4. - С. 19 - 20.

6. Єременко Г.М. Гігієнічні умови раціональної організації навчання й виховання 6-річних першокласників // Навчання і виховання 6-річних першокласників. - К., 1990. - С. 33-35.

7. Мартиненко А.В., Валентик Ю.В. Формирование здорового образа жизни молодежи. - М.: Медицина, 1988. - 123 с.

8. Петрик О.І. Медико-біологічні та психолого-педагогічні основи здорового способу життя: Курс лекцій / Навч. посіб. для студентів ун-тів та пед. ін-тів. - Львів: Світ, 1993. - 119 с.

9. Полулях А. Формування здорового способу життя школярів засобами фізичного виховання в умовах ступеневої освіти // Фізичне виховання в школі. - 2002. - №4. - С. 35-38.

10. Сущенко Л.П. Історичний аспект становлення поняття «здоровий спосіб життя» людини у давньому світі та середніх віках // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції з валеології «Формування, збереження і зміцнення здоров'я підростаючого покоління як обов'язковий компонент системи національної освіти». - К.: ІЗМН, 1997. - 346 с.

11. Сущенко Л.П. Соціальні технології культивування здорового способу життя людини // Запоріз. держ. ун-т. - Запоріжжя, 1999. - 308 с.

12. Турчин Т. Здоровий спосіб життя молодших школярів у позакласній роботі // Початкова школа. - 2007. - С. 16-17.

13. Формуванні здорового способу життя: Навч. посіб. для слухачів курсів підвищення кваліфікації державних службовців / О. Яременко, О. Вакуленко, Л. Жаліло, Н. Комарова та ін. - К.: Український Інститут соціальних досліджень, 2000. - 232 с.

14. Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи / О. Яременко, О. Балакірєва, О. Вакуленко та ін. - К.: Український Інститут соціальних досліджень, 2000. - 207 с.

15. Фіцула М.М. Педагогіка. - К.: Академія. - 2006. - 478 с.

16. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2005. - 560 с.

Размещено на Allbest.ru