Педагогічна та акторська дії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чернігівський національний педагогічний університет

імені Т.Г. Шевченка

Реферат

з педагогічної майстерності

на тему:

Особливості педагогічної та акторської дії

Чернігів - 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. АКТОРСЬКІ ЗДІБНОСТІ ЯК НЕВІД'ЄМНА СКЛАДОВА ОСОБИСТОСТІ ПЕДАГОГА

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТА АКТОРСЬКОЇ ДІЇ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Існує багато видів професійної діяльності, що безпосередньо стосуються людини, але є серед них професії лікаря, юриста, педагога, які впливають на її долю. Ось чому кожна з цих професій повинна бути не лише діяльністю, а й покликанням.

Викладач великій кількості людей дає можливість не лише багато чого дізнатися, а й відчути ту особливу емоцію доторку до науки, до пізнання, до педагогічної творчості, що по суті має ту саму природу. Що й зіткнення з художньою творчістю на концертах і виставах за участю великих майстрів.

Важко переоцінити значення цієї емоції у розвитку особистості молодої людини, її смаків, пристрастей і всього того, що можна було б назвати інтелектуальним, естетичним і кінець-кінцем просто духовним багатством. Значення особистості педагога в педагогічному процесі накладає на нього велику відповідальність і вимагає великої постійної роботи над собою. Педагог обов'язково повинен багато працювати для вдосконалення себе як викладача.

Щоб досягти довершеності, йому потрібно повсякчас не лише вивчати свій предмет, його історію, філософію, а й вдосконалити техніку свого викладання. У цьому відношенні діяльність викладача дуже близька до діяльності актора.

РОЗДІЛ 1. АКТОРСЬКІ ЗДІБНОСТІ ЯК НЕВІД'ЄМНА СКЛАДОВА ОСОБИСТОСТІ ПЕДАГОГА

Історія науки знає багато прикладів, коли видатні вчені були водночас і блискучими лекторами, М.В.Ломоносов, Д.1.Менделєєв, К.А.Тімірязєв, Н.Н.Лузін, О.Ю.Шмідт - цей список можна було б продовжити. На жаль, не всім педагогічний талант дається від народження, і якщо його немає, його обов'язково потрібно виховувати, розвивати в собі. О.С.Макаренко сподівався, що прийде час, коли майбутніх педагогів будуть навчати тому, як увійти в аудиторію, де і як стояти, як привітати, як посміхнутись і навіть як подивитись на своїх вихованців. В останнє десятиліття проблема педагогічної майстерності досліджувалась багатома вченими. У їхніх роботах досліджується проблема підготовки викладача творчого що має яскраву індивідуальність, здатного до безперервного самовиховання і самоосвіти.

Педагогічна майстерність - це професійне вміння оптимізувати всі види навчально-виховної діяльності, спрямувати їх на всебічний розвиток та удосконалення особистості, що забезпечує високу організацію педагогічного процесу. Вона хаарктеризується високим рівнем розвитку спеціальних узагальнених вмінь, і, звичайно, суть його - в особистості викладача, його позиції, здатності керуваати діяльністю на високому рівні. Велике значення у цьому контексті має володіння викладачем педагогічною технікою.

Володіння цією технікою відзначається вмінням перетворювати на апарат педагогічного впливу свої емоції, голос (тон, сила, інтонація, жести, міміку).

Вміння керувати своїм психічним станом, педагогічно активно і емоціонально відкрито виявляти своє ставлення до предмета і студентів є однією з ознак технологічної культури, викладача.

У діяльності актора і педагога загальним є участь живої людини у процесі сприйняття іншою людиною (для актора - глядачі, слухачі, для педагога - студенти).

У роботі викладача сприйняття, як і в актора, визначається особистістю педагога. Викладач передає студентам не лише свої знання, а й своє ставлення.

При будь-якому підході до визначення змісту педагогічної техніки постійно зберігається ряд елементів, а саме:

- культура спілкування викладача зі студентами,

- саморегуляція технічної діяльності (самоконтроль, витримка), управління внутрішнім самопочуттям,

- оволодіння увагою аудиторії,

- виразний показ почуттів і відношень (міміка, пантоміміка, зовнішній вигляд педагога),

- володіння мовою (голос, дихання, дикція, грамотність, інтонаційна гнучкість, емоційна виразність, тощо).

Загальною ознакою цих елементів є їх найтісніший зв'язок з індивідуальної особливістю викладача.

Розглянемо спілкування як важливий професійний інструмент педагогічної діяльності. Педагогічне спілкування - це професійне спілкування викладачів і студентів піл час занять або поза ними, спрямована на створення сприятливого психологічного клімату, яке має такі функції, пізнання особистості і обмін інформацією, організація діяльності, обмін ролями, співпереживання, самоствердження.

На етапі управління спілкування необхідно вміння підтримувати ініціативу студентів організувати діалогічне спілкування.

Природно, що викладач у навчальній діяльності і поза нею повинен бути ініціатором в управлінні спілкуванням. Для цього необхідно звернути увагу на демонстрацію власної прихильності до аудиторії, показ яскравих цілей діяльності, передачу студентам розуміння викладачем їхнього внутрішнього стану під час навчання, організацію контакту з усією аудиторією.

Усе це допомагає переборювати перешкоди, що заважають ефективному навчанню і виникає на початку викладацької діяльності. Передусім це деякий страх перед аудиторією. Він знімається психологічним настроюванням, переключенням уваги на інтерес до майбутньої роботи, пошуком емоційного "ядра" спілкування. Викладачеві необхідно розвивати в собі оптимістичні прогнозування своєї діяльності.

Фактор уміння спілкуватись дуже аргументовано викладений у книзі Д.Карнегі '' Як завойовувати друзів і впливати на людей", а також у книзі А.Іствуда "Я Вас слухаю". Молодим викладачам буде дуже корисно познайомитись з ними.

Педагог повинен володіти арсеналом засобів за допомогою яких він передає свій досвід, свої уявлення. Ці засоби завжди індивідуальні неповторні. Окрім слів, голосу, інтонації в арсеналі педагога є ще жести, рухи, ритм. Але, насамперед, очі!

Вчені вже давно встановили, що ефективне спілкування викладача із студентами перебуває на рівні його сугестивної дії, оскільки заняття або лекції - творчість педагога.

Слід згадати про творче самопочуття викладача. За Станіславським, це така душевна і тілесне почуття актора на сцені, яка благотворно сприяє творчому процесу.

Творче самопочуття викладача ніколи не залишається безслідним. Воно проникає, впливає на почуття і свідомість студентів, переборює психологічні бар'єри, народжує творче сприйняття матеріалу і залишається не лише надовго в пам'яті, а й стає якоюсь мірою їхньою життєвою позицією.

У науковій психолого-педагогічній літературі виділяються такі компоненти творчого самопочуття викладача:

- зібраність, поглиненість вчителя головними завданнями заняття його пізнавальним виховним задумом, усвідомлення задуму цілей і завдань, які впливають на волю, розум і почуття, стаючи збуджувачем його творчості, усвідомлення задуму цілей і завдань впливають на волю, розум і почуття викладача, стаючи збуджувачем його творчості:

- уявлення викладачем усіх студентів і кожного ніби "зсередини",

- здатність контролювати себе, здійснювати самоаналіз.

Лекція викладача схожа на дію, і лектор повинен користуватись всіма засобами, доки він не відчує, що в думки слухачів проникла та ідея, яку він хотів до них донести. Викладачеві необхідно вміти говорити логічно і послідовно, з правильними зупинками.

Велике значення під час спілкування викладача з аудиторією мають пантоміміка і міміка.

Пантоміміка - це рухи тіла, рук, ніг. Вона допомагає виділити головне, малює образ. Рівна хода, зібраність говорити про впевненість педагога в собі, в своїх знаннях. Водночас сутулість, в'ялість свідчить про внутрішню слабкість людини, невпевненість у собі. естетика тіла не терпить поганих звичок: покачування взад-вперед, переступання з ноги на ногу, звички триматися за спинку стільця, тримати в руках різні предмети, тощо. Жест викладача повинен бути органічним і стриманим, без різних змахів.

Міміка - мистецтво висловлювати свої думки, почуття, настрої, стани, діями м'язів обличчя. Жести, міміка, підсилюючи емоційну значущість інформації, активно впливають на слухачів. Широкий діапазон почуттів демонструє посмішка на обличчі викладача. Найвиразніші на обличчі людини очі , '' Порожні очі - дзеркало порожньої душі".

Таким чином, у формуванні професійної майстерності необхідний тісний зв'язок теорії, методики і педагогічної техніки.

В справі оволодіння педагогічної майстерності важливі наступні положення,

- не можна вдосконалити свою педагогічну майстерність, не займаючись постійно вивченням власної методики, і навпаки, не можна вивчати методику, не ставити шляхи її вдосконалення ,

- не можна вдосконалити свою майстерність, не використовуючи досвід своїх колег,

- вивчення своєї методики і методики колег можливо лише при практичній діяльності,

- по-справжньому можна вивчити методику свого колеги, лише допомагаючи йому,

- не можна вдосконалити педагогічну майстерність з орієнтацією на "чорний ящик",

- вдосконалення і самовдосконалення викладача не має меж.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТА АКТОРСЬКОЇ ДІЇ

Вибудувати педагогічну дію за принципом театральної на уроці зовсім не проста річ. Це можна пояснити словами В. Шаляпіна: «Справжній театр -- не лише індивідуальна творчість, а й колективна дія, яка вимагає повної гармонії її складників». Педагогічна дія в класі -- це вміння педагога-актора відразу стати педагогом-режисером, віддавши свої акторські функції учням. Для педагога важливо опанувати курс практичного педагогічного мистецтва, усвідомити особливості сценічної дії, якщо під дією розуміємо живий органічний процес, спрямований на здійснення певно визначеної цілі. Педагогічну дію з театральною єднає їхня органічність, яка зумовлює процес творчості за законами своєї природи. Це означає, що і актор, і вчитель, як і в житті, мусять набути досвіду по-справжньому бачити, слухати, мислити, переживати. Одначе в органічності приховується і відмінність між актором і педагогом, а отже й між відповідними діями. Якщо перший повинен навчитися правильно сприймати, оцінювати, знаходити рішення і впливати на суб'єкти, що оточують його, в умовах художнього узагальнення, то другий, концентруючи в собі акторсько-режисерські можливості, повинен доводити результати своєї впливовості до художнього узагальнення. Якщо акторові на сцені доводиться по-новому навчатися всього того, що йому добре знайоме в житті, то педагогові необхідно навчатися бути природним, з поглибленим баченням життя через призму своєї професії.

Коли входите до аудиторії, учні вітаються, зосередьте свою увагу на учнях, витримайте мовчазну паузу, поки не наступить тиша. Тільки після цього відразу ж уключіть їх у конкретну діяльність. Людина мислить тільки тоді, коли перед нею є завдання! Необхідна мобілізація всіх учнів на конкретну роботу. Головне -- активізувати увагу дітей, викликати в них інтерес до навчання. Ще К. Ушинський писав: «Увага -- це єдині двері, через які відчуття зовнішнього світу викликають у душі почуття».

Залежно від характеру дій людини увага її буває зовнішньою і внутрішньою. Перша пов'язана з об'єктами поза людиною, друга -- з відчуттям образів, створюваних уявою, фантазією. Види й форми уяви завжди взаємозумовлені, взаємопе-рехідні, взаємозалежні і важливі для педагога, на думку К. Ушинського, у трьох відношеннях:

* як барометр, за яким можна судити про розвиток і напрям виховання;

* як ворота, через які тільки він має доступ до душі вихованця;

* як матеріал до опрацювання.

Тепер поставмо перед собою питання: до чого довільно, підсвідомо тяжіє увага вчителя-початківця, який не знає законів свого мистецтва, не володіє внутрішньою технікою? До числа об'єктів, які незалежно від волі вчителя чи навіть усупереч їй володіють його увагою, на-лежить передусім учень. У руках учнів -- доля вчителя. Фізично вчитель від учнів віддалений, думками й почуттями він переноситься в їхню особисту сутність. Як правило, учитель переконаний, що його учні здатні критично осмислювати його підготовленість до уроку та його фахову компетентність. Проходить третина часу, відведеного на пояснення уроку, а він зовсім не пам'ятає, що робив і що говорив. Неначе й був якийсь творчий замисел, але швидко розмився. Тепер він намагається стежити за собою, підпорядковувати свою педагогічну поведінку контролю свідомості, і тоді об'єктом уваги стає він сам -- його власна поведінка, його власні переживання.

Допоки увага була прикута до учня, вона була зовнішньою, тепер вона стає внутрішньою, пе-реключившись на власну свідомість. Зовнішній світ неначе перестав існувати. Щось там роблять учні, він нічого не бачить і не чує. Увага вчителя тяжіє до трьох об'єктів: учня, самого вчителя, матеріалу з теми уроку. Але не тільки початківець, а й учитель з досвідом роботи, який добре володіє законами свого мистецтва, підпадає під владу цих шкідливих для творчості об'єктів. Це особливо стосується тих випадків, коли вчитель вимушений тримати відповідальний для себе творчий іспит. Як боротися вчителеві з цією згубною для його творчості негативною домінантою?

«Перемогти негативну домінанту можна лише з допомогою більш сильної позитивної, характерної для вищої стадії уваги. Тримати неперервну лінію уваги образу, який зосереджує увагу учнів, надзвичайно важко, якщо вчитель не підготувався до виконання педагогічної дії, не розробив чітку партитуру уроку, не встановив чітко визначеної послідовності в чергуванні об'єктів і не збагнув тих причин, з допомогою яких увага образу переключається з одного об `єкта на інший. Жодна реакція в класі, навіть незначна, не обходить увагу вчителя, вона обов `язково впливає на його творчу увагу, вона йому обов `язково допомагає чи заважає. У поодиноких випадках увага до об'єкта спрямовується силоміць. У цьому випадку всі об `єкти уваги і педагогічне середовище вчителеві знайомі, вивчені, не приховують ніяких несподіванок. І ось тут вчитель має сам зробити для себе нецікаве цікавим. На уроці все має бути цікавим і захопливим. Ось чому вчитель зобов `язаний постійно ставити перед собою вимогу: навчитися захоплювати свою увагу, робити її зосередженою і неперервною. Лише за таких умов увага, на переконання К. Станіславського, стає «провідником» почуття».

Працюючи над самовдосконаленням, педагогу варто звернути увагу на такі моменти, що потребують подальшого опрацювання:

* Викладач говорить дуже тихо, окремі слова вимовляє нечітко, учням складно стежити за ходом розповіді.

«Запитайте учнів, що сидять за останніми партами, чи чують вони вас. Запишіть свою розповідь на магнітофон і прослухайте себе вдома (приблизна відстань від учительського столу до останньої парти)».

* Голос занадто дзвінкий, учні швидко стомлюються:

«Постійно змінюйте тональність свого голосу залежно від змісту матеріалу, що викладається, і видів навчальної діяльності».

* Викладач виявляє надмірну балакучість, дає надлишкову кількість інформації, хоче вразити своєю ерудицією:

«Уникайте показної балакучості й ерудованості, оскільки це відвертає увагу школярів від головного -- засвоєння теми уроку. Рахуйтеся з розмовними можливостями учнів даної групи».

* Педагог говорить дуже швидко, учні не в змозі стежити за ходом його думок, поступово виключаються з навчальної діяльності:

«Пам `ятайте, що швидкість мови педагога на уроці не повинна перевищувати 40--50 слів на хвилину (перевірте!). Голос з усіма його властивостями є головним інструментом учителя. Слова -- наші робочі інструменти. А чи знаєте ви, що такі слова, як «навіщо», «спробувати», «але» призводять до збентеження? Так, запитанням «навіщо?» ставиться під сумнів внутрішня підсвідома логіка. Якщо вас цікавить інформація, потрібно вживати запитання: як, коли, де, який?»

* Пояснюючи навчальний матеріал, викладач дивиться на стіни класної кімнати, поверх голів учнів чи у вікно:

«Намагайтеся тримати в полі зору всіх учнів, непомітно переводьте погляд з одного на іншого. Намагайтеся аналізувати по очах дітей, як вони сприймають вашу розповіді».

* Приступаючи до виконання самостійної роботи, учні звертаються до вчителя з питаннями про порядок дій, способи роботи:

«Перед тим як включити учнів у самостійну роботу, необхідно озброїти їх алгоритмом виконання, виходячи зі змісту завдання, допомогти зорієнтуватися в послідовності виконання навчальних операцій».

* Педагог нечітко формулює запитання, вони мають риторичний характер або вимагають однозначної відповіді (так чи ні):

«Запитання для перевірки рівня навчальних досягнень учнів ретельно продумуйте під час підготовки до уроків. Запитання повинне змусити думати!»

* Учень відповідає на поставлене запитання, а педагог у цей час говорить з іншим учнем, копається у своїх паперах або байдуже дивиться у вікно:

«Виявляйте цілеспрямовану увагу до учня й особливо інтерес до змісту його відповіді, так начебто ви чуєте це вперше».

* Педагог слухає учня, оцінює його досягнення, але не аргументує свою оцінку:

«Намагайтеся в усіх випадках аналізувати відповідь учня, підкреслюйте позитивне і вказуйте на допущені помилки. Вводьте у свою практику самоаналіз».

* Наприкінці семестру чи навчального року під тиском учнів і їхніх батьків викладач іноді ліберально ставитися до визначення підсумкової оцінки:

«Завжди дотримуйтеся позиції об `єктивності. Якщо хтось з учнів чи їхніх батьків не згодний з майбутньою підсумковою оцінкою, можна визначити коло навчальних завдань для опрацювання певних розділів, а потім у присутності всіх учнів (чи навіть батьків) ретельно перевірити рівень навчальних досягнень, об `єктивно їх оцінити, не допускаючи найменшої причепливості. Гіпертрофія довірливості, як і недовірливості -- поганий симптом. Зайва довірливість -- ознака недосвідченості».

Звичайно, досвідчений педагог вирізняється пошуком власних шляхів вирішень йому властивих можливих ускладнень.

І кожен має враховувати власний характер, темперамент, погляди та конкретні умови. Досвідчений педагог виробляє власний стиль, який має бути гнучким, неупередженим, враховувати всі новітні знахідки і досягнення сучасної педагогічної думки.

акторський педагог художній навчальний самовдосконалення

ВИСНОВКИ

Психологічна структура діяльності педагога є своєрідним відображенням діяльності педагогічних систем. Психологічна структура діяльності - це взаємозв'язок, система і послідовність дій педагога, спрямованих на досягнення поставлених цілей через розв'язання педагогічних задач. У ній Н.В.Кузьміна виділяє конструктивний, організаторський, комунікативний і гностичний функціональні компоненти.

Ш.О. Амонашвілі не дає чіткої дефініції педагогічної майстерності, але називає її основні риси: «Бути майстром педагогічної справи - це означає мати вихідну позицію...яка є особистісно-гуманною;...це яскрава особистість, мудра, чуйна, доброзичлива і принципова людина;...це першо-дослідник теоретичних рекомендацій, який може їх переконливо довести або спростувати....Його творчість може збагатити педагогічну науку і практику новими висновками, дати початок новим ідеям і підходам». 

Для педагога важливо опанувати курс практичного педагогічного мистецтва, усвідомити особливості сценічної дії, якщо під дією розуміємо живий органічний процес, спрямований на здійснення певно визначеної цілі. Педагогічну дію з театральною єднає їхня органічність, яка зумовлює процес творчості за законами своєї природи. Це означає, що і актор, і вчитель, як і в житті, мусять набути досвіду по-справжньому бачити, слухати, мислити, переживати. Одначе в органічності приховується і відмінність між актором і педагогом, а отже й між відповідними діями. Якщо перший повинен навчитися правильно сприймати, оцінювати, знаходити рішення і впливати на суб'єкти, що оточують його, в умовах художнього узагальнення, то другий, концентруючи в собі акторсько-режисерські можливості, повинен доводити результати своєї впливовості до художнього узагальнення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Байц Р. Поради викладачам-початківцям. - К.: Навч.-мет. центр, 2005. -488 с.

2. Вашкевич І.С. Педагогічна майстерність вчителя. - К.: Освіта, 2000. - 215 с.

3. Головчук М.І. Педагогіка. - К.: Освіта , 2001. - 345 с.

4. Заграва Д.І. Уроки педагогічної майстерності. - К.: Освіта, 1989. - 275 с.

5. Зязюн І.А., Крамущенко Л.В., Кривонос І.Ф. Педагогічна майстерність. - К.: Вища школа, 2004. - 349 с.

6. Поддасый И.П. Педагогика. Новый курс. - М.: Владос, 2003. - 576 с.

7. Хуторской А.В. Современная дидактика. - СПб.: Питер, 2001. - 317 с.

8. Електронне джерело. Режим доступу: http://www.info-works.com.ua/referats/pedagogika/1151.html

9. Електронне джерело. Режим доступу: http://lisnovychi.info/?p=2875

Размещено на Allbest.ru