Цивілізаційний підхід до викладення історії: за і проти

Размещено на http://allbest.ru/

ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ: ЗА І ПРОТИ

Сучасний етап розвитку науки взагалі та історичної зокрема актуалізував питання визначення засад, принципів, методів дослідження. Для дослідника будь-якої галузі науки завданням номер один є характеристика методологічних основ своєї роботи. Донедавна ми однозначно писали, що методологічною основою є положення марксистсько-ленінської теорії, інколи, навіть не розуміючи повною мірою зміст цієї фрази. На наступному етапі, орієнтовно це 90-ті роки вже минулого століття, достатнім було покритикувати цю теорію. Зараз такої однозначності немає, але, на жаль, немає і чіткості у з'ясуванні цього питання. А чіткість, мабуть, потрібна з'явитися, адже згідно вимог до дисертацій на здобуття вченого ступеня кандидата, а тим більше доктора історичних наук обов'язковим є розділ, в якому викладаються основні результати історіографічного та джерелознавчого аналізу, а також методологічна основа дослідження.

На допомогу дослідникам, особливо початківцям, прийшли відомі майстри (І. Бойченко, А. Болебрух, Г. Бондаренко, С. Кульчицький, В. Якунін та ін.), які в останнє десятиріччя підготували кілька робіт з цієї проблеми [1]. В них аналізуються закономірності і головні виміри історичного процесу, визначаються функції історичного пізнання і методи історичного дослідження. Новаторською стала робота Н. Яковенко, в якій авторка в філософському контексті історичного знання проаналізувала розвиток історичних поглядів від античності до сьогодення [2].

Аналогічні проблеми цікавлять і російських колег, серед яких особливо виділяються своєю неординарністю і достатньою дискусійністю роботи математиків А. Фоменка і Г. Носовського, що видали вже науково-історичну серію „Перший канон”. Ми посилаємось на першу книгу з цієї серії „Засади історії”, в якій застосовано нові математико-статистичні методи до аналізу історичних літописів, хронології давнього світу і середньовіччя, і на підставі цих методів зроблено висновок про недостовірність традиційної хронології і запропоновано новий варіант. Перша робота з цими пропозиціями вийшла ще в 1990 р. і активізувала наукову думку в напрямку пошуків нових алгоритмів історії. Так харківський дослідник М. Шильман викладає ідею розвитку історії за своєрідними порогами, які він називає «тактами історії», останній з яких - дев'ятий - припадає на наше ХХІ століття [3]. Особлива увага до цих проблем, на наш погляд, дає підстави говорити про обов'язковість введення курсу „Філософія історії” в програму підготовки магістрів, аспірантів і здобувачів з історичних спеціальностей, а можливо і виділення наукової спеціальності «Філософія історії».

Метою даної роботи є визначення основних підходів до вивчення історії та з'ясування гносеологічних можливостей цивілізаційного підходу. Практично всі історичні дослідження базуються на двох основних підходах: формаційному та цивілізаційному. Формаційний підхід донедавна мав монополію на вітчизняні історичні роботи. Визначений він був в ХІХ столітті і його підґрунтям були марксистські положення про суспільно-економічні формації, серед яких засновники цього підходу називали рабовласницьку, феодальну, капіталістичну та комуністичну з двома фазами-соціалізм та власне комунізм. На підставі означеного підходу побудована й сьогодні більшість підручників з історії. Не заперечуючи й не відкидаючи остаточно цей підхід, разом з тим зазначимо його недоліки: а) певна спрощеність в оцінках історії як лінійного й обов'язково прогресивного процесу зміни нижчих суспільних форм вищими, процесу послідовного руху від однієї стадії розвитку до іншої; б) перевага матеріально-економічних засад в історії людства й недооцінка духовно - моральних, культурних проявів; в) спроба розглядати в центрі історичного процесу не конкретну особистість, а великі соціально-структуровані групи людей з історично визначеним соціально-економічним і політичним становищем та відмінностями в інтересах і цінностях, нормах поведінки, соціальних ролях тощо. В марксистсько-ленінській теорії цьому визначенню відповідає термін «класи».

В останні десятиріччя минулого століття серед вітчизняних істориків значно зростає інтерес до цивілізаційного підходу, який за радянських часів піддавали нищівній критиці й фактично не давали можливості ознайомитися з основними його положеннями. Цей інтерес знайшов свій вихід у публікаціях кількох досліджень, серед яких визначимо в Росії роботу Черняка Ю. Б., а в Україні - Павленка Ю. В. та Гончаревського В. Е. [4]. Обмежені обсягом, ми визначимо лише провідні положення означеного підходу - спільність соціально-економічних, політичних, науково-технічних та культурних характеристик для визначення окремої цивілізації, близькість демократичних та правових принципів суспільної організації, винесення на перші позиції особистості, її неповторності та значущості, взаємозалежність та взаємовпливи, що приводять до загальних інтересів у вирішенні глобальних проблем та ін. Саме цей підхід надає можливість пояснити історичні процеси як на локальному, так і на світовому рівні у їх співвідношенні, а також можливість прогнозувати їх результати. До складностей використання цього підходу можливо віднести: а) наявність кількох вчень щодо цивілізаційного підходу і необхідність оптимального вибору; б) відсутність достатнього досвіду і вивчення, і викладання історії на засадах цивілізаційного підходу. З огляду на останнє, вважаємо за необхідне розробити програму нового навчального курсу «Цивілізаційні засади світової історії» для студентів історичної спеціальності й почати його викладання наступного навчального року.

історичний пізнання гносеологічний цивілізаційний

ЛІТЕРАТУРА

1. Бойченко І. Філософія історії / І. Бойченко. - К. : Либідь, 2000; Бондаренко Г. Історичне пізнання: питання теорії і практики / ГеннадійБондаренко. - Луцьк, 1998; Кульчицький С. В. Методологія і методика наукового дослідження / Станислав Кульчицький. - К. : Інститут історії, 2003. - 32 с.; Якунин В. Болебрух А. Методология истории: поиск нових основ // Грани. - 2000. - № 2. - С. 5.

2. Яковенко Н. Вступ до історії / Наталя Яковенко. - К. : Критика, 2007. - 375 с.

3. Коломийцев В. Ф. Методология истории (от источника к исследованию) /В.Коломийцев. - М. : РОССПЄН, 2001. - 191 с.; Фоменко А. Т. Основания истории / Анатолий Фоменко. - М. :Римис, 2005. - 495 с. Шильман М. Такты истории. Алгоритм развития всемирной истории / М.Шильман. - Харьков : ХГАДТУ, 1998. - С. 17-21.

4. Черняк Е. Б. Цивилиография. Наука о цивилизации / Ефим Черняк. - М. :Международные отношения, 1996. - 384 с.; Павленко Ю. В. Історія світової цивілізації. Соціокультурний розвиток людства / Юрій Павленко. - К. : Либідь, 2001. - 360 с.; Гончаревський В. Е. Цивілізаційний підхід до історії: сучасний історичний досвід (1991-2009) / Владислав Гончаревський. - К. : Логос, 2011. - 220 с.

Размещено на Allbest.ru