Різні види контролю знань учнів на уроках математики

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Зміст

Вступ

І. Загальна характеристика контролю як дидактичного засобу управління навчанням.

1.1 Контроль як метод навчання, його функції

1.2 Типи, види, форми й методи контролю

ІІ. Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності за 12-бальною шкалою

ІІІ. Правила і техніка контролю успішності навчальної діяльності

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Процес навчання в школі спрямований на вирішення навчально-виховних завдань, кожне з яких характеризується дидактичною завершеністю. Обов'язковим компонен-том цього процесу є контроль знань, умінь та навичок, тобто перевірка його результативності.

Контролюючий етап включає перевірку, оцінку та облік і є основною складовою діагностування(об'єктивного визначення результатів навчання).

Оволодіння методикою перевірки знань і їх оцінювання є одним із найважливіших завдань учителя, що стало особливо актуальним останніми роками у зв'язку з оновленням навчальних програм та проведенням 12-бальної системи. Тому мета і завдання у нашій курсовій роботі наступні:

Мета: з'ясувати види та особливості контролю як методу навчання;

Завдання: контроль засіб управління навчання

1) з'ясувати сутність контролю, мету і його функції;

2) розглянути класифікацію контролю, його форми і методи;

3) охарактеризувати оцінку результатів навчально-пізнавальної діяльності;

4)виявити правила і техніку контролю успішності навчальної пізнавальної діяльності.

Об'єкт: контроль знань учнів.

Предмет: види і особливості контролю як дидактичного засобу управління навчанням.



І. Загальна характеристика контролю як дидактичного засобу управління навчанням

1.1 Контроль як метод навчання, його функції

Важливою ланкою процесу навчання математиці є контроль знань і умінь школярів. Від того, як він організований, на що націлений, істоно залежить ефективність навчальної роботи. Саме тому в шкільній практиці приділяється серйозна увага способам організації контролю, його змісту. Для цього веде-ться велика робота щодо вдосконалення форм і методів контролю. Ця робота завжди пов'язана з прагненням більш повно реалізувати цілі і завдання шкільної математичної освіти, вона відображає ті чи інші зміни, які відбуваються в системі навчання математики. У загальноприйнятому розумінні контроль означає перевірку, систематичний облік, а також спостереження, що здійснюється з метою перевірки. Контроль успішності є складовою частиною процесу навчання, тісно пов'язаної з іншими його ланками: вивченням нового матеріалу, його осмисленням, закріпленням та застосуванням; він полягає у перевірці знань, умінь і навичок учнів, в систематичних спостереженнях за їх пізнавальною діяльністю. Підсумки контролю служать основою оцінки успішності учнів, яка характеризується ступенем оволодіння учнями знаннями, вміннями та навичками відповідно до вимог навчальних програм. Контроль та оцінка успішності забезпечують отримання вчителем інформації про хід пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, яка отримала назву зовнішнього зворотного зв'язку, а також отримання інформації самим учнем про його пізнавальні дії та їх результати, що називається внутрішнім зворотним зв'язком. Поєднання зовнішнього і внутрішнього зворотного зв'язку має важливе значення для успішного навчання. Істотним недоліком традиційної системи є обмеженість зворотного зв'язку. Контроль успішності, оцінка знань, умінь і навичок учнів мають навчальне значення. Вони сприяють більш глибокому навчанню учнів, розширенню та вдосконаленню знань, умінь і навичок. Специфіка контролю успішності як однієї зі сторін процесу навчання полягає в тому, що він обов'язково викликає активність кожного учня (у підготовці відповідей на питання і виконанні завдань вчителя, участі в обговоренні відповідей своїх товаришів і т.д.). Перевірка оволодіння матеріалом, що вивчається, пов'язана із систематичними поточними спостереженнями вчителя, оцінка успішності стимулює пізнавальну активність учнів, викликає у них почуття задоволення, виявляє не-доліки в навчальній діяльності та наявні проблеми в освоєнні програми, дає можливість намітити шляхи їх усунення. Разом з тим контроль і оцінка успішності надають позитивний вплив на розвиток пам'яті та мислення, виховання волі, звички до систематичної навчальної праці і самоконтролю, підвищення відповідальності за виконувану роботу. Комплексне використання всіх можливостей контролю і оцінки успішності учнів, в кінцевому рахунку, спрямоване на забезпечення високої якості процесу навчання і підготовки учнів.

Система аналізу й оцінки знань, умінь та навичок учнів передбачає виконання таких основних функцій: навчальної, стимулюючої, виховної, діагностичної, контролюючої, розвиваючої, оцінювальної, управлінської.

1.Навчальна функція полягає, у забезпеченні зворотного зв'язку як передумови підтримання дієвості й ефективності процесу навчання. У ньому беруть участь два суб'єкти: учитель й учні.

Тому система навчання може функціонувати ефективно лише за умов дії прямого і зворотного зв'язків. У процесі навчання добре проглядається, в основному, прямий зв'язок (учитель знає, який обсяг знань має сприйняти й усвідомити учень), а складно, епізо-дично налагоджується зворотний зв'язок (який обсяг знань, умінь і навичок і як засвоїв кожний учень).

2.Виховна функція, що полягає у формуванні вміння відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, сприяє розвитку працелюбності, активності, формує в учнів відповідальність та інших позитивних якостей особистості.

3.Діагностuчна функція аналізу й оцінки знань, умінь та навичок передбачає виявлення прогалин у знаннях учнів, процес учіння має форму концентричної спіралі. Якщо на нижчих рівнях учіння трапилися прогалини, то буде порушена закономірність спіралеподібної структури учіння. Тому так важливо своєчасно виявити прогалини, усунути їх і лише потім рухатися вперед.

4.Стимулююча функція аналізу й оцінки навчальної діяльності учнів зумовлюється психологічними особливостями людини, що проявляється у бажанні кожної особистості отримати оцінку результатів певної діяльності, зокрема навчальної. Це викликано ще й тим, що у процесі навчання школярі щоразу пізнають нові явища і процеси. Через недостатній рівень соціального розвитку та самооцінки учням важко об'єктивно оцінити рівень і якість оволодіння знаннями, вміннями та навичками. Учитель своїми діями і має допомогти учням усвідомити якість і результативність навчальної праці, що психологічно стимулюватиме школярів до активної пізнавальної діяльності.

5.Контролююча функція (учитель отримує зворотній зв'язок, визначає, як узагалі засвоюється навчальний матеріал,чи оптимально підібрані форми, методи й прийоми навчання).

6. Розвиваюча -- в процесі навчання в учнів розвивається логічне мислення, зокрема вміння аналізу і синтезу, порівняння І узагальнення, абстрагування і конкретизації, класифікації та систематизації, мислительна діяльність, мовлення, пам'ять, уява, увага;

7.Оцінювальна -- об'єктивна оцінка знань, умінь і навичок учнів сприяє кращому навчанню;

8. Управлінська ---на основі контролю визначається стан успішності учнів, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її. В цьому разі вчитель коригує і свою власну діяльність -- змінює методику викладання, вдосконалює навчальну діяльність учнів.

Реалізація цих функцій залежить від дотримання основних принципів перевірки навчально-пізнавальної діяльності та оцінки знань, навичок і вмінь учнів. А. М. Алексюк і Ю.К. Бабанський пропонують дотримуватися таких принципів контролю:

індивідуальності (за стилем і формами ) перевірки й оцінки знань, навичок і вмінь;

систематичності і регулярності перевірок і оцінювання навчально-пізнавальних дій;

урізноманітнення видів і форм контролю;

всеосяжності, що передбачає всебічність, тематичність і повноту контролю та оцінювання;

об'єктивності перевірок та оцінювання;

диференційованості контролю та оцінювання;

єдності вимог до контролю;

гуманності контролю;

врахування психологічних та вікових особливостей учнів.

1.2 Типи, види, форми й методи контролю.

Існує досить велика кількість класифікацій контролю. Наприклад, залежно від суб'єкта контролюючої діяльності виділяють такі типи контролю знань учнів:

зовнішній контроль учителя за діяльністю учнів;

взаємоконтроль учнів (здійснюється учнем за діяльністю товариша);

самоконтроль (здійснюється учнем над власною діяльністю).

З точки зору місця й значення контролю розрізняють такі його види:

. попередній;

. поточний;

. періодичний;

. повторний;

. тематичний;

. підсумковий;

. комплексний.

За формою проведення контролю знань існують такі його методи:

. усна перевірка;

. письмова перевірка;

. графічна перевірка;

. практична перевірка;

. тестова перевірка;

. програмована перевірка.

Організаційно розрізняють такі форми контролю:

. індивідуальний;

. фронтальний;

. груповий;

. комбінований.

З формальної точки зору результатом контролю є оцінка.

Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, рівень розвитку інтелектуальних, загальнонавчальних і соціальних умінь, досвід творчої діяльності учнів й досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої діяльності.

Чітке розуміння структури критеріїв оцінки учнівських досягнень, змісту та вимог навчальних програм, принципів проведення оцінювання дозволяє побудувати чітку систему діагностування досягнень учнів й навчально-виховного процесу в цілому з метою його вдосконалення.

Види контролю за рівнем засвоєння учнями певної сукупності знань. За своїм призначенням і характером усі форми і методи перевірки і дидактичної оцінки рівня засвоєння учнями певної сукупності знань, навичок, вмінь і професійно важливих рис розподіляються на попередні, поточні, контрольні (періодичні), підсумкові.

Попередній контроль проводиться в основному з діагностичною метою перед вивченням нової теми на початку уроку, чверті для ознайомлення із загальним рівнем підготовленості учнів з предмета і планування подальшої організації навчально-пізнавальної діяльності. Результати цього контролю суттєво впливають на конкретизування, оптимізацію та більш цілеспрямоване визначення змістового компонента дидактичного процесу, основних методів, форм і засобів проведення, обґрунтування послідовності опрацювання певних розділів і частин навчальних предметів тощо.

Поточний контроль успішності здійснюється вчителем у ході повсякденної навчальної роботи під час уроків. Йому звичайно передує ознайомлення вчителя з успіхами учнів в освоєнні пройденого матеріалу шляхом вивчення письмових та інших робіт учнів, класних журналів, бесід з учителем, які працювали і працюють в даному класі, де вчителю належить працювати. Поточний контроль полягає в систематичному спостереженні за роботою класу в цілому і кожного учня окремо, перевірка знань, умінь і навичок учнів, поєднується з вивченням нового матеріалу, його повторенням, закріпленням і практичним застосуванням. Цей вид контролю успішності має велике значення для стимулювання в учнів звички систематичної самостійної роботи над виконанням навчальних завдань (класних і домашніх), підвищенню їх інтересу до навчання, почуття відповідальності. В.Оконь поточний контроль визначає як виховний і, безперечно має рацію, тому що такий контроль, по-перше, охоплюючи весь дидактичний процес, має постійно вдосконалювати його; по-друге, покликаний стимулювати в учнів прагнення систематично самостійно працювати над навчальним матеріалом,підвищувати свою професійну майстерність і розвивати мотивацію учіння та водночас підштовхнути педагога до підвищення якості дидактичних заходів і вдосконалення своєї педагогічної майстерності; по-третє, має сформувати в учнів навички та вміння самоконтролю і самооцінки.

Повторний контроль є зазвичай плановим, заздалегідь визначеним. Він полягає у визначенні рівня обсягу набуття учнями знань, навичок та вмінь за певний період (декілька уроків) з метою виявлення рівня оволодіння ними матеріалу. Періодичний контроль успішності проводиться зазвичай після вивчення логічно завершеної частини (розділу) програми або в кінці навчального періоду (чверті або півріччя) з урахуванням даних поточного контролю. Він полягає у перевірці знань, умінь і навичок учнів, яка охоплює порівняно великий матеріал.

Різновидом періодичного є тематичний контроль, що полягає у перевірці та оцінюванні знань учнів з кожної теми і спрямований на те, щоб кожен учень належно засвоїв кожну тему. Така система дає змогу усунути елементи випадковості при проведенні підсумкових оцінок, що трапляється, коли вчитель орієнтується лише на поточний контроль. При тематичному опитуванні перед початком вивчення чергової теми усі учні мають бути ознайомлені з тривалістю вивчення теми (кількість занять); кількістю і тематикою обов'язкових робіт і термінами їх проведення; питаннями, що виносяться на атестацію, якщо атестація проводиться в усно-письмовій формі, або орієнтованим завданням(задачами) тощо; терміном і формою проведення тематичної атестації; умовами оцінювання. Якщо темою передбачено виконання учнями практичних, лабораторних робіт та інших обов'язкових практичних завдань, то їхнє виконання є обов'язковою умовою допуску учнів до тематичної атестації.

Підсумковий контроль проводиться наприкінці кожного навчального року, а також при закінченні курсу навчання в школі. Він враховує результати поточного та періодичного контролю. Мета його - встановити систему і структуру знань, навичок і вмінь. Основна форма підсумкового контролю - заліки та іспити. Підсумковий контроль дає змогу визначити також ефективність функціонування всього дидактичного процесу й окремих його ланок, дієвість впливів відповідних посадових осіб і служб на цей процес.

Отже, в сукупності методично і змістовно обґрунтований контроль та правильне його проведення надають педагогам об'єктивний матеріал, всебічний і глибокий аналіз якого допомагає зрозуміти сильні та слабкі сторони їхньої діяльності, своєчасно виявити певні недоліки та вжити необхідні заходи для їх усунення й підвищення ефективності навчання.

Величезне значення має керуюча роль контролю. У залежності від його змісту він може або надавати організуючий вплив на засвоєння знань школярами або дезорієнтувати навчальний процес. У процесі навчання контроль, як правило, присутній на всіх етапах уроку.

Всі види контролю успішності передбачають проведення планомірного систематичного спостереження вчителя за навчальною роботою учнів у класі і поза класом. Дані такого спостереження дозволяють встановити відносини учня до своїх навчальним обов'язків, його сильні і слабкі сторони, прогалини в знаннях, здійснити індивідуальний підхід до учнів шляхом застосування різних методів перевірки знань, умінь і навичок.

Існують різні системи контролю: усний і письмове опитування, математичний диктант, підсумкові контрольні роботи, тести, заліки, іспити, повсякденні спостереження за навчальною роботою учнів, перевірка домашньої роботи, нетрадиційні форми контролю.

Усна перевірка. Усна перевірка організовується по-різному, в залежності від її мети та від змісту матеріалу, що перевіряється. Серед цільових установок перевірки можна виділити наступні: перевірити виконання домашнього завдання, виявити підготовленість учнів до вивчення нового матеріалу, перевірити ступінь розуміння і засвоєння нових знань. Сутність цього методу контролю полягає в тому, що вчитель задає учням питання з вивченого матеріалу і, оцінюючи відповіді, визначає ступінь його засвоєння. Іноді усне опитування називають бесідою. Учитель може запропонувати одному учневі викласти всю тему цілком. Цілісна відповідь дозволяє виявити глибину знань і повноту засвоєння їхньої логіки. Однак, будучи ефективним методом контролю знань учнів, використовуваним вчителями майже на кожному уроці, усне опитування має свій недолік. Цей метод вимагає значних витрат часу і дозволяє протягом уроку перевірити знання не більше 3 - 4 школярів.

Відомим варіантом усного опитування є виставлення поурочного бала кільком учням. Поурочний бал виставляється за знання, які окремі учні виявляють протягом всього уроку. Так, учень може доповнювати, уточнювати і поглиблювати відповіді своїх товаришів, які відповідають в ході усного опитування. Потім він може брати участь у відповідях на запитання вчителя при викладенні нового матеріалу, швидко освоювати нову тему. У цих випадках в кінці заняття вчитель може виставити поурочний бал 4 - 8 учням, хоча вони і не відповідали по всій темі. Виставлення поурочного бала дозволяє підтримувати пізнавальну активність і увагу учнів, а також накопичувати оцінки за поточну успішність. Методика усної перевірки містить у собі дві основні частини: - складання перевірочних питань ;

- відповідь учнів на поставлені питання.

Складання перевірочних питань і завдань - важливий елемент усної перевірки. Якість питань визначається їхнім змістом, характером виконуваних учнями при відповіді на питання розумових дій, а також словесним формулюванням. При складанні питань завжди виходять з того, що перевіряти слід ті завдання, які є основними в даному курсі або відносно важко засвоюються учнями, або які необхідні для успішного засвоєння подальших розділів і тем курсу. Усна перевірка вважається ефективною, якщо вона спрямована на виявлення свідомості сприйняття знань і усвідомленості їхнього використання, якщо вона стимулює самостійність і творчу активність учнів. Якість усної перевірки залежить від підбору, послідовності і постановки питань, які пропонуються. По-перше, кожне питання має бути цілеспрямованим і логічно завершеним, а, по-друге, повинно бути гранично стиснутим, лаконічним і точним.

Прийоми усної перевірки використовуються на різних етапах уроку. Вибір тих чи інших прийомів багато в чому зумовлюється метою і логікою уроку. Усне опитування може проводитися у формі бесіди за питаннями, які складаються з основних понять, що входять у конкретну тему.

Опитування біля дошки вчителі зазвичай доповнюють так званим «усним рахунком». Недолік традиційного «усного рахунку» в тому, що в ньому беруть участь не всі учні.

Альтернатива «усного рахунку» - математичний диктант. Звідси - його місце в навчальному процесі: на самому початку того уроку, на якому починається ускладнення нової порції знань, існує і вимога до змісту математичних диктантів: відповіді на питання повинні показувати, засвоєно чи ні основний зміст викладеного матеріалу. Учитель сам або за допомогою звукозапису задає питання, учні записують під номерами короткі відповіді на них.

Проведення диктанту вимагає від вчителя дуже великої уваги: треба читати в оптимальному темпі тексти завдань; стежити за класом; реагувати на практично неминучі збої. Темп читання диктанту повинен бути приблизно таким, як темп читання останніх вістей дикторами радіо, паузи можна визначити за темпом роботи середнього учня: обравши такого учня в класі, вчитель починає читання наступного завдання тоді, коли цей учень впорався з попереднім завданням. Часто буває, достатня пауза, що дорівнює часу читання тексту з повтором. Потрібно пам'ятати, що математичний диктант перевіряє не кмітливість учнів, а їх знання. Якщо учень при відповіді на питання диктанту надовго задумався, то, отже, він просто не знає відповіді і довга пауза йому не допоможе. Важливо правильно організувати перевірку диктантів. Звичайний спосіб перевірки, коли вчитель збирає відповіді учнів і перевіряє на слідуючий урок, мало ефективний: дитина прагне дізнатися результати своєї роботи безпосередньо після завершення, а на наступний день вони його цікавлять незрівнянно менше. З огляду на це, рекомендується організувати перевірку правильності виконання завдань математичного диктанту безпосередньо після його завершення.

У силу специфіки математичних диктантів (сприйманні на слух питання; лаконічні відповіді) їхні педагогічні можливості обмежені. З їх допомогою, можна перевірити, чи опанували учні обов'язковий мінімум знань, але не можна організувати поглиблену перевірку. Тому помилкою було б протиставляти диктанти іншим формам контролю.

Письмове опитування. Одним з провідних традиційних методів контролю на уроках математики є письмове опитування. Часто його називають самостійною або контрольною роботою. Сутність його полягає в тому, що після вивчення окремих тем або розділів навчальної програми вчитель проводить письмові чи практичні роботи з метою перевірки та оцінки якості засвоєння знань учнями. За результатами цих відповідей вчитель виставляє оцінки в класний журнал. Застосовуючи цей метод, вчитель може одне і теж питання поставити групі учнів або всім учням, і це дає йому можливість з'ясувати і перевірити знання одночасно у великої кількості учнів і встановити, як вони впоралися з тим чи іншим завданням. Крім того, письмові роботи дозволяють вчителю порівнювати знання, вміння і навички учнів і робити відповідні висновки про якість знань, їх розвитку. Письмові роботи вимагають менше часу. Однак вони мають і суттєвий недолік: вчитель не завжди впевнений у тому, що всі учні правильно зрозуміли завдання контрольної роботи, при цьому він не може надати учневі необхідної допомоги. Кожна письмова самостійна робота перевіряється вчителем. При цьому вчителю необхідно врахувати помилки, допущені учнем в кожній роботі. Облік основних прогалин у знаннях і уміннях учнів дає можливість вчителю проводити як спеціальну роботу, так і індивідуальну роботу з дітьми по виправленню помилок, що сприяє попередженню неуспішності.

При проведенні самої контрольної роботи для попередження списування та розмов між учнями часто використовується прийом надання завдань за варіантами (різних варіантів одного і того ж завдання) або навіть індивідуальних завдань для кожного учня зокрема.

При виконанні підсумкової роботи за чверть, півріччя, рік учень вже необмежений рамками однієї теми, що вивчалася б безпосередньо на попередніх уроках, а змушений вирішувати найрізноманітніші завдання, що охоплюють широке коло питань. Тому тут на обов'язковому рівні виявляється якість засвоєння - усвідомленість.

При виконанні завдань підсумкової роботи виявляється і така якість умінь, як оперативність, яка передбачає здатність учня застосувати одне і теж вміння під час розв'язування задач різного змісту.

Тест - це специфічний інструмент, що складається із сукупності завдань або питань, що проводяться в стандартних умовах, і що дозволяє виявляти типи поведінки, рівень володіння будь-якими видами діяльності.

Тест, у психолого-педагогічному розумінні цього слова, означає перевірку випробування, але це не просте встановлення факту наявності або відсутності якої-небудь якості чи властивості. Тест не є аналогією екзаменаційних питань, анкет, головоломок. У його основі лежить спеціально підготовлений і випробуваний набір завдань, що дозволяють об'єктивно і надійно оцінити досліджувані якості властивості на основі використання статистичних методів. За допомогою тестів фіксується тільки результат, але не хід їх виконання, а в учнів є можливість вгадування відповіді. Тому при перевірці знань і умінь, учнів не слід обмежуватися лише текстовим контролем, як і будь-яким іншим способом перевірки, а необхідно їх поєднувати з іншим методом. У практиці навчання математики найбільшого поширення набули тести:

- на встановлення істинності (хибності) твердження;

- з вибором вірної відповіді з декількох заданих;

- на заповнення пропусків у справжньому реченні;

- з перехресним вибором, на встановлення відповідності між заданими елементами множин;

-на встановлення правильної послідовності елементів заданої множини.

При організації контролю для підвищення надійності одержуваних результатів їх слід варіювати спільно з іншими видами тестів. Разом з тим, з огляду на проблеми стилів навчання, слід частіше використовувати тести, з якими учні справляються краще. У ряді випадків певні труднощі у вчителів пов'язані з оцінюванням результатів тестування. Перш за все, формування тієї чи іншої шкали оцінки результатів тестування здійснюється, як правило, тільки з урахуванням правильно виконаної роботи.

Існує ще один вид перевірки знань, умінь, навичок - це словниковий диктант.

Словниковий диктант - це вид слухового або зорового диктанту.

На уроці математики словниковий диктант використовується для перевірки знань математичних термінів. Учитель диктує не пропозиції і текст, а окремі слова. За допомогою диктанту вчитель перевіряє правопис математичних термінів, орфограми, які потрібно запам'ятати. Написання математичних диктантів не вимагає великої кількості часу. Їх можна проводити, як і на початку, так і в кінці уроку протягом 5 хвилин.

Словниковий диктант не повинен бути об'ємним за кількістю слів, в межах 10 - 15 слів. Вчителю необхідно кожне слово читати два рази для того, щоб учні спочатку почули слово, а потім його записали.

Для підвищення інтересу учнів можна використовувати різні форми проведення словникових диктантів. Після проведення словникового диктанту потрібно обов'язково організувати перевірку або взаємоперевірку, де учні самостійно оцінять роботу товариша.

Таким чином, порівнюючи усне і письмове опитування, можна сказати, що на уроках математики часто вчителями використовується тільки письмове опитування. Усне опитування часто відходить на другий план. Тому учні не вміють правильно формувати свою математичну мову. Слід використовувати комплексну перевірку, тобто з'єднати усне і письмове опитування на уроках математики.

Контроль є необхідним структурним компонентом процесу навчання і повинен здійснюватися постійно протягом всього навчального року. Для успішної організації процесу навчання звичайно перевіряється і аналізується декілька фактів. До них відносяться якість засвоєння навчального матеріалу, інтенсивність накопичення дитиною соціального досвіду, освоєння їх навичок взаємодії та рівень індивідуального розвитку учнів.

Для систематичного контролю за досягненням обов'язкових результатів навчання в ході навчального процесу доцільно вибрати таку форму перевірки, як залік.

Залік - це спеціальний етап контролю, метою якого є перевірка досягнення учнями рівня обов'язкової підготовки.

Заліки відрізняються від традиційної роботи і за системою оцінювання, і за характером проведення. Саме ці властивості заліку найбільш точно відповідають особливостям перевірки і оцінки досягнення учнями рівня обов'язкової підготовки.

Основні положення залікової системи, виконання яких робить її застосування найбільш ефективним:

- заліки проводяться по кожній темі курсу. Їх зміст відбирається таким чином, щоб обов'язкові результати навчання були представлені максимально повно;

- кожен учень здає всі передбачені планом заліки;

- залік вважається зданим, якщо учень виконав вірно всі запропоновані йому завдання обов'язкового рівня;

- при проведенні заліків завдання обов'язкового рівня, складові власне зміст заліку, можуть доповнюватися більш складними завданнями.

Для обліку виконання учнями на заліку обов'язкових завдань вчитель веде спеціальну відомість. У ній вказуються номери завдань (або характеристика змісту цих завдань), що виконувалися учнем, і відзначається знаком «+» вірне виконане завдання, знаком «-» - завдання, з яким учень не впорався.

Умови організації заліків дозволяють забезпечити протягом навчального року досить повну перевірку кожного учня на обов'язковому рівні. Можна виділити чотири види заліків:

- відкритий тематичний залік;

- закритий тематичний залік;

- відкритий поточний залік;

- закритий поточний залік.

За допомогою заліків перевіряють оволодіння різними порціями навчального матеріалу. Відповідно до цього їх можна розділити на тематичні та поточні. Тематичні заліки проводяться в кінці вивчення теми і спрямовані на перевірку засвоєння її матеріалу в цілому. Поточні заліки проводяться систематично в ході вивчення теми по невеликих закінченим за змістом порцій навчального матеріалу.

У відкритому тематичному заліку учні попередньо знайомляться зі списком завдань обов'язкового рівня. У другому випадку цей список в явному вигляді учням не пред'являється. Однак це не означає, що учням зовсім невідомо які типи завдань відносяться до обов'язкових. У ході вивчення матеріалу вчитель акцентує увагу учнів на завданнях обов'язкового рівня, підкреслюючи, що подібні завдання необхідно буде вирішувати на заліку.

Графічна перевірка. Спрямована, на виявлення вмінь і навичок учнів у процесі виконання різних видів графічних робіт з різних дисциплін навчального плану. Такий метод набув широкого використання у середніх і особливо у старших класах, оскільки спрямований на узагальнення знань, систематизацію певних про-цесів, технологій. Все це сприяє підвищенню самостійності учнів у процесі учіння, оволодіння методами навчальної діяльності. Використо-вується на уроках математики, креслення, образотворчого мистецтва та ін. Вона перед-бачає створення узагальненої наочної моделі, яка відображає взаємозв'язки в об'єктах і предметах, що вивчаються. Так, графічно можна зобразити умову задачі, механізми, прилади, процеси. Графічна перевірка забезпечує розвиток пізнавального інтересу, економить час, формує вміння узагальнювати, систематизувати, класифікувати вивчений матеріал, сприяє розвитку абстрактного мислення учнів. Основними формами графічної перевірки є складання таблиць, схем, побудова діаграм, графіків, створення малюнків, робота з картами. Вона часто поєднується з усною або письмовою, перевірками.



ІІ. Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності

Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності. Успіхи навчально-пізнавальної діяльності учнів характеризуються кількісними та якісними показниками, що виражаються й фіксуються в оцінці успішності. Під оцінкою розуміють систему певних показників, які відображають їх об'єктивні знання, уміння та навички. Оцінювання знань - визначення й вираження в умовних одиницях(балах), а також в оціночних судженнях учителя знань, умінь та навичок учнів відповідно до вимог шкільних програм. В.Сухомлинський вважав, що «найголовніше заохочення і найсильніше (та й не завжди дійове ) покарання в педагогічній практиці - оцінка. Це найголовніший інструмент, використання якого потребує величезного вміння і культури». З метою забезпечення об'єктивного оцінювання рівня навчальних досягнень учнів вводиться 12-бальна шкала, побудована за принципом урахування особистих досягнень учнів.

При визначенні навчальних досягнень учнів аналізу підлягають:

характеристики відповіді учня: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча;

якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість,міцність;

ступінь сформованості загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;

рівень оволодіння розумовими операціями:вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати,робити висновки,тощо;

досвід творчої діяльності (вміння виявити проблеми, формувати гіпотези, розв'язувати проблеми);

самостійність оцінних суджень.

Ці орієнтири покладено в основу чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів: початкового, середнього, достатнього, високого.

У загально дидактичному плані рівні визначаються за такими характеристиками:

перший рівень - початковий. Відповідь учня (учениці) фрагментарна, характеризується початковими уявленнями про предмет вивчення.

Другий рівень - середній. Учень (учениця) відтворює основний навчальний матеріал, виконує завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.

Третій рівень -- достатній. Учень (учениця) знає істотні ознаки понять, явищ, зв'язки між ними, вміє пояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня (учениця)правильна, логічна, обґрунтована, хоча їм бракує власних суджень.

Четвертий рівень - високий. Знання учня є глибокими, міцними, системними; учень (учениця) вміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, його навчальна діяльність позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію. Водночас, визначення високого рівня навчальних досягнень, зокрема оцінки 12 балів, передбачає знання та уміння в межах навчальної програми і не передбачає участі школярів у олімпіадах, творчих конкурсах тощо (таблиця 2).

Кожний наступний рівень вимог вбирає в себе вимоги до попереднього, а також додає нові характеристики.

Критерії оцінювання навчальних досягнень реалізуються в нормах оцінок, які встановлюють чітке співвідношення між вимогами до знань, умінь і навичок, які оцінюються, та показником оцінки в балах.Відповідно до розглянутих загальних критеріїв до кожного навчального предмета розроблені конк-ретні критерії, які слугують нормами оцінок.

Норми оцінок - конкретні вимоги, які регулюють виставлення оцінок з різних навчальних предметів за усну відповідь чи письмову роботу. Вчитель повинен ознайомитися з ними і керуватися їх положенням у своїй повсякденній роботі.

Іншою формою оцінки є оцінювальне судження. Воно сприяє розумінню учнями якості та рівня засвоєння знань,умінь та навичок, включає оцінку способів роботи учнів, їх ставлення до навчання, ступінь їх старанності, коротко характеризує відповіді учнів. Обґрунтовуючи бал, вчитель аналізує виявлені знання за формою, змістом, обсягом з погляду правильності та виразності мовлення. Значну користь можуть принести окремим учням вказівки вчителя про те, які саме прогалини в знаннях необхідно подолати, яку конкретну роботу потрібно для цього виконати. Важлива мета використання оцінювального судження - зробити вимоги і критерії оцінки вчителя відомим всьому класу. З використанням оцінювального судження пов'язане і вміння учнів розгорнуто проаналізувати свою роботу,виявити залежність своєї оцінки від способів роботи. Якщо об'єктивно виставлений бал підбиває підсумок роботи школяра в минулому, то розумне, добре продумане слово під час його оголошення налаштовує учня на майбутнє. Формою оцінки є і емоційне ставлення. Воно знаходить своє вираження в так званих малих формах: міміці, жестах, модуляції голосу, зверненні до учня, в коротких схвальних, виправляючи, критичних зауваженнях вчителя тощо.

Рівні навчальних досягнень	Бали	Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
І. Початковий	1	Учень (учениця) може розрізняти об'єкти вивчення
	2	Учень(учениця)відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об'єкт вивчення
	3	Учень відтворює частину навчального матеріалу; з допомогою вчителя виконує елементарні завдання
ІІ. Середній	4	Учень з допомогою вчителя відтворює основний навчальний матеріал, може повторити за зразком певну операцію, дію
	5	Учень відтворює основний навчальний матеріал, здатний з помилками й неточностями дати визначення понять, сформулювати правило
	6	Учень виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його(її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком.
ІІІ. Достатній	7	Учень правильно відтворює навчальний матеріал, знає основоположні теорії і факти, вміє наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, частково контролює власні навчальні дії
	8	Знання учня є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її)логічна,хоч і має неточності
	9	Учень (учениця)добре володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в стандартних ситуаціях, уміє аналізувати й систематизувати інформацію, використовує загальновідомі докази із самостійною і правильною аргументацією
ІV.Високий	10	Учень має міцні знання, здатний (а)використовувати їх у практичній діяльності, робити висновки, узагальнення, аргументувати їх
	11	Учень на високому рівні володіє узагальненими знаннями в обсязі та в межах вимог навчальних програм, аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми
	12	Учень має системні глибокі знання в обсязі та в межах вимог навчальних програм, усвідомлено використовує їх у стандартних та нестандартних ситуаціях. Уміє самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювати опанований матеріал, самостійно користуватися джерелами інформації, приймати рішення



Ш. Правила і техніка контролю успішності навчальної діяльності

У процесі аналізу й оцінки навчальної діяльності варто дотримуватись таких правил:

1)індивідуальний характер контролю успішності: виявлення знань кожного учня, його успіхів чи невдач; знання рівня самостійності учня в пізнаваль-ному процесі, характеру труднощів, як він їх долає і якої допомоги потребує; особлива увага до учнів з фізичними вадами; вміле формулювання запитань, використання додаткових запитань під час опитування слабших учнів та ін.

2)Систематичність контролю: привчання учнів систематично виконувати уроки, створення в класі відповідного морально-психологічного клімату, коли «не знати - соромно»; систематичне опитування за допомогою самостійних міні-завдань; розробка системи опитування, за якої оцінки виставляють і учням, які доповнювали відповіді інших, були активними на уроці; приділення особливої уваги слабшим учням, спонукання їх до пізнавальної діяльності на всіх етапах уроку. Відсутність системи в опитуванні учнів призводить до того, що вони вчать матеріал тільки тоді, коли відчувають, що їх можуть викликати, і намагаються визначити наперед, коли і з якого предмета будуть опитувати. Щоб запобігти цьому, учитель повинен добре продумати систему опитування.

3)Достатня кількість даних для оцінки: при виставленні оцінки враховуються насамперед відповіді учня на поставлені запитання, а також його доповнення відповідей інших учнів на цьому й попередніх уроках. Дотримання об'єктивності під час оцінювання знань: оцінка виставляється тільки за знання учня, а не за те, що він «забув щоденник» чи «крутився на уро-ці»; на оцінку не повинні впливати суб'єктивні чинники, особисті мотиви ставлення педагога до учня; кожну виставлену оцінку педагог обґрунтовує, щоб запо-бігти невдоволенню учнів, схильних до переоцінки своїх знань.

4)Єдність вимог до оцінювання знань учнів: дотримання єдиних розумних норм оцінок з кожного предмета, подолання крайнощів в оцінюванні надмірної вимогливості або поблажливості.

5)Оптимізація контролю успішності учнів: розробка методики контролю, яка б передбачала мінімальні затрати зусиль і часу педагогів та учнів для отримання обов'язкових відомостей, запобігала переобтяженню їх виконанням зайвих завдань.

6)Гласність контролю: повідомлення учневі результатів перевірки рівня його знань, обґрунтування виставленої йому оцінки, позитивного і недоліків у його відповіді.

7)Всебічність контролю: перевірка та оцінювання теоретичних знань, умінь та навичок, застосування їх на практиці, навичок самостійної роботи учня.

8)Тематична спрямованість контролю: здійснюючи опитування, проводячи контрольні роботи, вчитель повинен визначити, який саме розділ програми, тема, вид знань, умінь та навичок оцінюються.

9)Дотримання етичних норм: а) віра педагога в можливість учнів навчатися (вміння переконати їх у тому, що вони здатні навчатися); розповідь про можливі труднощі перед вивченням матеріалу, висловлення сподівання, що вони будуть подолані; оптимістичне ставлення до навчальних успіхів і невдач учнів; б) педагогічний такт: доброзичливість і делікатність у ставленні до учнів; відчуття міри в заохоченні й покаранні; вміння визнати свої помилки. Оцінювання у цілому має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач.



Висновки

Контроль як педагогічне поняття являє собою усвідомлене, планомірне спостереження та фіксацію вербальних і практичних дій вихованців з метою з'ясування рівня набуття ними соціального досвіду, опанування програмного матеріалу, оволодіння теоретичними і практичними знаннями, навичками й уміннями та формування в них певних особистісних і професійних рис. Отже, ми розглянули контроль як складову частину навчального процесу - місце і роль його у навчанні;види, методи і правила проведення. Проведення контролю є фактично завершальною стадією кожного етапу навчання, без контролю не можливо визначити ні якість знань учнів, ні якість праці вчителів,тому в даній курсовій роботі ми з'ясували:

1) сутність контролю, мету і його функції; 2)охарактеризували оцінку результатів навчально-пізнавальної діяльності;3)виявили правила і техніку контролю успішності навчальної пізнавальної діяльності.

Основні завдання контролю: виявити обсяг, глибину і якість сприйняття (засвоєння) матеріалу, що вивчається; визначити недоліки в уроках і намітити шляхи їх усунення; виявити ступінь відповідальності учнів і ставлення їх до роботи, встановивши причини, які перешкоджають їх роботі; стимулювати інтерес учнів до предмета і їх активність у пізнанні.

Всі види контролю успішності передбачають проведення планомірного систематичного спостереження вчителя за навчальною роботою учнів у класі і поза класом. Дані такого спостереження дозволяють встановити відносини учня до своїх навчальним обов'язків, його сильні і слабкі сторони, прогалини в знаннях, здійснити індивідуальний підхід до учнів шляхом застосування різних методів перевірки знань, умінь і навичок.

Щоб процес вивчення математики проходив усвідомлено, для цього необхідно:

- переходити від конкретного до абстрактного;

- ставити і вирішувати завдання вироблення навичок і досягнення необхідного рівня володіння або цілком усвідомленими прийомами;

- вчити роздумів і міркуванню;

- проявляти постійну увагу до течії математичної думки учнів;

- заохочувати індивідуальні способи вираження думки учнів, навіть нехай не завжди точні;

- спонукати учнів до власних формулювань і висновків;

- віддавати перевагу точності та результативності математичних обчислень;

- уникати переходу до вивчення нових тем за наявності прогалин у раніше вивчених.

Цьому сприяло проведення різноманітних форм перевірки, що дозволяють перевірити глибину знань.



Література

1.Груденов, Я.І. Удосконалення методики роботи вчителя математики. Кн. для вчителя: з досвіду роботи - М.: Просвещение, 1990. - 147 с.

2.Білковська О. Аналіз контролю та оцінювання навчальних досягнень старшокласників у практиці суч. школи//Рідна школа.2007.№3.-с 19-21.

3.Стефанов, Н.Л. Методика і технологія навчання математики. Курс лекцій: посібник для вузів - М.: Дрофа, 2005. - С. 154 - 156

4.Берсенова, Т.А. Залікові форми організації контролю знань старшокласників. Математика в школі . 1988. - № 6. - С.21 - 24

5.Смирнов, С.А. Педагогіка: педагогічні теорії, системи, технології

6.Буринська Н. М. До проблем оцінного контролю//Педагогіка і психологія.2000№2-с.85-91.

7.Віньковський Ю. Рейтингова модель оцінки знань учнів в освіті//Освіта .- 2007.№22-23.с. 2-6.

8.Волошина Н. Критерії оцінювання і система обліку знань, умінь і навичок школярів//Всесв. література та культ. в навч. закладах України.-2003.№9.-с2-

9.Контроль та оцінювання знань.Урок 2.//Педагогічна академія пані Софії. Міні журнал. - 2006. - лютий.

10.Нові джерела// Шлях освіти.-2009.№2 с.29-34.

11.Остапенко А. Оцінювання засобом рейтингу.Досвід України та зарубіжних країн//Дир. шк. - 2007.-5-с-52-60

12.Павленко О. Контроль в освіті як дидактична категорія і наукова проблема// Історія в школі .- 2005- 5-с.20-22.

13.Проблеми поточного та математичного оцінювань//Дивослово 2003.№4.с.32-34.

14.Кузьмінський А. І., Омелянський В.Л. Педагогіка:Підручник 2-ге видання переробл. і доповнене-К.: Знання -Прес,2004-445с.

15.Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної сер. освіти//Дивослово .-2000-№11.-с.55-64.

16.Рукасова С. Оцінювання знань учнві як педагогічна проблема «Рідна школа» - 2003-№4.с.36-38.

17.Стрілець С. К. Ф. Лебединцев про способи контролю і оцінкии знань учнів//Мат. В школі -2003.-№7.с.53-56.

18.Скиба О. Тестові завдання як одна із форм перевірки знань учнів(5-9класи) Укр. літ у заг. освітній школі. 2005. №1-с.37-40.

19.Семиченко В. Заслуженюк В. Проблема педагогічного оцінювання //Рідна школа.-2001-№7.с.3-9.

20.Шекатунова Г. Проблеми оцінювання якості освіти у заг. освітніх навчальних закладах//Рідна школа .2007.- №8-7.с 3-5.

21.Фіцула М.М. Педагогіка. Навч. посібник для студентів вищ. пед. Закладів освіти-К.:Видав. центр. Академія 2001.-с 528

22.Ягупов В.В. Педагогіка:Навчальний посібник .-К.: Либідь ,2002.-560.

23.Яценко В. Система контролю та оцінювання навч. досягнень учнів. Істор. аспект.//Геог. та осн. економ. В школі .2002.-№6.с.31-32.

Размещено на Allbest.ru