Український буквар Софії Русової як чинник формування в учнів початкової школи концептосфери національної культури

У статті висвітлено деякі аспекти використання педагогічної спадщини С.Ф. Русової. Розкрито значення «Українського букваря» Софії Русової як чинника формування в учнів початкової школи концептосфери національної культури.

Ключові слова: Софія Русова, педагогічна спадщина, національне виховання, концепти, концептосфера.

В статье изложены некоторые аспекты использования педагогического наследия С. Ф. Русовой. Раскрыто значение "Украинского букваря" Софии Русовой как фактора формирования у учащихся начальной школы концептосферы национальной культуры.

Ключевые слова: София Русова, педагогическое наследие, национальное воспитание, концепты, концептосферы.

Lyurina T. I. "Ukrainian ABC" Sofia Rusova as a factor in the formation of elementary school students conceptual national culture. The article describes some aspects of the pedagogical heritage S. F. Rusova. Disclosed the value of the "Ukrainian Primer" Sofia Rusova as a factor in the formation of elementary school students conceptual national culture.

Keywords: Sofia Rusova, pedagogical heritage, national education, concepts, conceptual.

Постановка проблеми

Концептуальні ідеї теорії розвитку України як демократичної держави вважають національну освіту найважливішою підсистемою суспільства, залежну від існуючих форм соціальної взаємодії Саме засоби навчання повинні доповнювати стратегії навчально-пізнавальної діяльності учнів, сприяти формуванню особистісних якостей та розвитку індивідуальних навчальних можливостей школярів, виховувати громадянина та патріота в найкращих національних традиціях [1]. «У сучасних умовах розвитку української державності формування національної свідомості, успадкування молодим поколінням культурного досвіду українського народу і далі лишається метою виховання молоді, оскільки забезпечує формування громадян-патріотів своєї країни, здатних захистити її незалежність та цілісність. Конкретика реалізації цієї мети полягає в особистісно орієнтованому вихованні, підґрунтям якого є загальнолюдські ідеали, скеровані на Істину, Добро, Красу. Звідси очевидно, наскільки важливим є зміст освіти, покликаної зрівноважено забезпечити і пізнавальні, і виховні завдання, зокрема початкової школи» [1, с. 3].

Стан дослідження проблеми

Аналіз останніх досліджень та публікацій показав, що більшість учених сьогодення вважає головним стрижнем у формуванні особистості ціннісні орієнтири. Акценти на вихованні Істини - Добра - Краси у молодших школярів, як основних проявах цих орієнтирів, простежуємо у працях С. Анічкіна, І. Беха, Н. Бібік, М. Вашуленка, Л. Масол, Н. Миропольської, О. Савченко, М. Стельмаховича, О. Сухомлинської та ін. Учені-педагоги визнають, що виховання духовного первня особистості має враховувати взаємодоповнюваність національного та загальнолюдського і втілюватися у змісті підручників для учнів початкової школи.

Одним із важливих завдань учителя є розвиток індивідуальної сфери (ідеосфери, компонентом якої є слова-знаки національної культури) кожної дитини і одночасно формування таких елементів в ідеосфері, які б об'єднували всіх у спільному - носіїв української культури.

Мета статті

Мета статті полягає у висвітленні деяких аспектів ідейно-педагогічної спадщини Софії Русової; розкритті ролі «Українського букваря» Софії Русової як чинника формування в учнів початкової школи концептосфери національної культури.

Виклад основного матеріалу

Формування концептосфери у дітей, тобто комплексу культурних асоціацій, особливо актуально й необхідно в наш час, коли йде наступ маскультури і відбувається інтенсивне витіснення нею духовних вартостей народу. Важливість цього стає тим більше очевидною, коли пригадати, що мова кодує в концептах весь культурний досвід народу.

У кожного народу є притаманні тільки йому особливі слова - значущі для нього як носія певної культури. Це так звані слова-знаки національної культури. Вони викликають комплекс культурних асоціацій і сприймаються носіями української культури як рідні, свої. Слова-знаки національної культури - один із тих чинників, що об'єднує носіїв даної культури. Культурні асоціації формують концепти слів, інакше кажучи, крім лексичного значення у слова є ще своєрідні «доважки» значення - концепти [1].

Концепт (від лат. сonceptus - думка, поняття) - 1) в логіці - смисл знака (імені) [5, с. 360].

«І слово, і його значення, і концепти (культурні асоціації) існують не самі по собі, а в певній ідеосфері. У кожної людини є свій індивідуальний культурний досвід, сума знань, які й визначають багатство значень слів, багатство концептів цих значень або ж їхню бідність, однозначність слів» [3, с. 4].

Слова-знаки національної культури тлумачимо як частину концептосфери мови, характерної для носіїв певної культури, в даному випадку української. Концептосфера мови - це і є концептосфера української культури. Концептосфера національної мови тим багатша, чим багатша вся культура нації - її авторська література, фольклор, наука, образотворче мистецтво, традиції, звичаї, обряди. В сукупності все це пов'язано з історичним досвідом народу [1].

Засобами формування в учнів початкової школи концептосфери національної культури слугують книги, в яких вміщені матеріали, доступні розуму дитини, здебільшого твори фольклору (казки, прислів'я, приказки та ін.). У статті «В оборону казки» (журн. «Світло». - 1913. - Книжка сьома. - С. 3-8) Софія Русова пише: «Казка й дитина щось таке споріднене, вони так одне з другим зрослися, що як би педагоги не намагалися вигонити казку з дитячої хати, вона таки там пануватиме, бо вона природно відповідає вимогам дитячого розуму» [с. 203].

Софія Русова писала: «Так само, як у думках дитини, так і в казці нема нічого надзвичайного, але усе надзвичайно, нема обмеженого часу ані простору. Зате усе живе, усе має почуття, знає ласку, знає правду, усе повне якогось чарівного життя - й квітка, й берези, й пташки, й звірі, й вітер і вода…» [с. 203].

Слова-концепти, вживані в казках, можуть добре прислужитися інтеграції дитини в рідну культуру. Софія Русова переконливо доводила, що дитині «ближче од других казок будуть казки її рідні, її рідного люду, бо хоча науковий досвід зробив казку всесвітньою складкою, але всесвітні теми (яких не налічують більше, ніж 7-8 десятків) кожним народом переказуються по-своєму. Одягаються в місцеві вбрання, обставляються краєвими умовами життя» [с. 205].

Формувати концептосферу потрібно з дитинства: співаючи колискових, розповідаючи забавлянки, вірші, згодом казки та оповідання.

Наступний етап пов'язаний з букварем, коли дитина вже сама з допомогою книжки активно формує власну концептосферу.

Українські педагоги початку ХХ століття подають нам добрі зразки прищеплення концептів дитині через першу книжку, з якою знайомиться учень у школі. Серед відомих букварів того часу (Т. Лубенець «Граматка. Український буквар з малюнками», Київ, 1906; И. Пухальський «Український початковий букварець», Полтава, 1906; О. Базилевич «Рідна мова. Український буквар», Полтава - 1907; Г. Неводовський «Українська школа. Грамотка», Чернігів, 1907; Б. Грінченко «Українська грамотка до науки читання й писання», Київ, 1907, хоча складений він був 1888 р.; О.Солтис «Буквар до науки неграмотних», Львів, 1908.) чільне місце належить книжці Софії Русової (С. Русова «Український буквар», С. Петербург, 1906), яка відіграла помітну роль у житті українського школяра.

Як зазначає науковець Н. Дзюбишина-Мельник, «упорядники букварів у більшості своїй не були професійними шкільними вчителями, але як представники української інтелігенції вважали своїм обов'язком просвітити народ як у плані грамотності, так і стосовно усвідомлення власної самобутності» [2, с. 45].

Такому призначенню слугував і «Український буквар» Софії Русової, що побачив світ у 1906 році. Він був складений за підручником Олександра Потебні. Тут можна помітити, як розширився спектр концептів - слів-знаків національної культури.

Авторка залучає такі слова з національно-культурним змістом, як млин, гай, калина, соловейко, сад, глек, козак, став, верба, Україна, хата, рожа, жито, куліш, чумак, паляниця, криниця, пшениця. До деяких слів подано ще й малюнки.

Сторінки букваря промовляють до дитини словом Шевченка, як-от: «Село», «Садок вишневий», «Світає, край неба палає», «На Великдень». Ці вірші містять усі найзначущі слова-знаки.

На відміну від букварів радянської доби, де першими словами були рама, мило, слон, мавпа, до свого букваря Софії Русової було залучено чимало слів-знаків національної культури, а також твори, як авторські, так і фольклорні (вірші, казки, приказки, прислів'я, загадки тощо), які містять ці концепти, для того, щоб збагатити і розширити національну концептосферу української дитини (під українською дитиною розуміємо не лише етнічних українців, а носіїв української культури загалом).

Звичайно, частина реалій, названих словами-знаками, сприймаються дещо архаїчно з погляду урбанізованого суспільства, як-от: біла хата, піч, козак, вітряк, жупан, кладка. А проте ці слова потрібні сучасній дитині, щоб відчути зв'язок з минулим свого народу. Вони залишаються значущими для нашої культури і зараз, адже пов'язані з ідеалізованим уявленням про наше минуле. Зрозумілі й доступні дитині (завдяки фольклору, в першу чергу), вони допомагають вкорінювати дитину в культуру, пробуджувати в неї відчуття рідного, свого. Це те далеке минуле, без якого не могло би бути сучасного.

Софія Русова розкриваючи та пояснюючи суть навчально-пізнавального процесу підкреслювала роль наочності, різних джерел інформації. Вона прагнула, щоб «Український Буквар» як підручник уможливлював «здатність забезпечити його випереджальну роль» [4, с. 72] щодо технології вкорінювання дитини в національну культуру відповідно до вікових особливостей, психологічних закономірностей розвитку особистісних якостей учнів. Зокрема, вона вказувала на позитивне значення дослідницького характеру пізнання, на самостійність у поповненні знань через різні джерела інформації, а також на необхідність синтетично-аналітичних підходів до навчання.

Висновок

Аналіз концептуального підходу Софії Русової до проблем національного виховання дав можливість на прикладі «Українського букваря» авторки висвітлити цілі створення і використання підручників як чинників формування в учнів концептосфери національної культури, а саме: формування і донесення до свідомості учнів системи ціннісних орієнтацій, які відповідають умовам соціального життя; надання допомоги учням щодо правильної об'єктивно обґрунтованої і цивілізованої за формою соціальної і національно-культурної самоіндентифікації.

Список використаних джерел

український буквар русова

1. Богданець-Білоскаленко Н. І. Проблема формування особистості у змісті підручників з читання для початкової школи (50-ті роки ХІХ ст. - 50-ті роки ХХ ст.) : дис. … канд. пед. наук за спеціальністю 13.00.01 / Н. І. Богданець-Білоскаленко. - К., 2007.

2. Дзюбишина-Мельник Н. Український буквар. Історія і сучасність / Наталія Дзюбишина-Мельник // ІІІ Міжнародний конгрес україністів. - Х. - 1996. - С. 44-50.

3. Лихачов Д. С. Концепт русского языка / Д. С. Лихачов // Известия АН СССР. - М., 1993. - С. 3-9.

4. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи : підручник [для студентів педагогічних факультетів] / О. Я. Савченко/ - К. : Абрис, 1997. - 416 c. С. 69.

5. Словник іншомовних слів / за ред. член-кор. АН УРСР О. С. Мельничука. - К. : Голов. ред УРЕ АН УРСР, 1975. - 776 с.

Размещено на Allbest.ru