Теоретико-методичні засади процесів інновації при викладанні іноземних мов у школі і мовному виші

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретико-методичні засади процесів інновації при викладанні іноземних мов у школі і мовному виші

Актуальність теми зумовлена оновленням змісту іншомовної мовної освіти на тлі процесів глобалізації та інтеграції України в світовий освітній простір. Вона загострюється загальносвітовою тенденцією «навчання упродовж усього життя», що підвищує вимоги до результативності викладання іноземної мови в загальноосвітніх навчальних закладах і відповідно вимоги до формування професійно компетентнісного вчителя. Вчителя, рівень зазначеної компетентності якого як результат освітнього процесу відповідає вимогам вітчизняних стандартів підготовки вчителя іноземної мови і потенційно може поступово підвищуватись в ході спеціально організованого навчання, а також самонавчання під впливом здобутків сучасної методики та її базових наук у сфері професійної освіти. Дивись праці М.А. Аріян, О.Б. Бігич, М.О. Богатирьової, Н.Ф. Бориско, Н.Д. Гальскової, Л.Я. Зєні, І.О. Зимньої, Н.Ф. Коряковцевої, Р.П. Мільруда, С.Ю. Ніколаєвої, Ю.І. Пассова, В.В. Сафонової, М.В. Сисоєва, О.М. Соловової, Т.Ю. Тамбовкіної, О.М. Трубіциної, А.М. Щукіна, Н.В. Язикової, І.С. Якиманської, R. Arends, A. Doff, D. Frieman, J. Hedge, T. Hutchinson, W. Littlewood, M.J. Wallace.

Методологічною основою модернізації школи (загальноосвітньої, вищої), за даними сучасних досліджень [1; 2], служить гуманістична особистісно-орієнтована парадигма освіти і виховання, яка націлює вчителів/викладачів на розвиток особистості учня/студента, на забезпечення його освітньої автономії, самостійності у прийнятті рішень, на підвищення конкурентоспроможності на ринку праці.

Тим самим зумовлюються вагомі чинники докорінних змін у підходах до вивчення іноземних мов щодо вирішення питань цілепокладання, відбору навчального матеріалу, визначення принципів, прийомів, технологій та засобів навчання. Отже, особистісно-орієнтована парадигма пронизує всі компоненти системи навчання в школі і мовному виші.

Передусім зазначимо, що, згідно із цією парадигмою освіти, сучасними підходами до навчання іноземних мов, услід за ученими-методистами [2], правомірно вважати особистісно-орієнтований, діяльнісний, комунікативно-когнітивний, соціокультурний/міжкультурний, а також компетентнісний підходи. При цьому основне призначення навчання іноземної мови полягає у формуванні іншомовної комунікативної компетенції, тобто здатності і готовності здійснювати іншомовне міжособистісне і міжкультурне спілкування з носіями мови. Діалог культур як результат соціокультурної спрямованості навчання іноземних мов зумовлює підсилення культурознавчого аспекту в змісті навчання іноземної мови. А діяльнісний характер учіння підвищує значення мислення як провідного психічного процесу, на який орієнтується процес засвоєння іншомовного матеріалу.

Отже, складність і багатоаспектність сучасної практичної мети навчання іноземних мов диктують необхідність розглядати цю мету як сукупність наступних взаємопов'язаних та взаємообумовлених аспектів:

прагматичного аспекту, спрямованого на формування іншомовної комунікативної компетенції, до складу якої входять мовні, мовленнєві, а також соціолінгвістична, соціокультурна, соціальна, стратегічна та деякі інші субкомпетенції, повноцінне оволодіння якими дозволяє людині залучатися до етнолінгвокультурних цінностей країни, мова якої вивчається, та практично користуватися відповідною іноземною мовою в ситуаціях міжкультурного взаєморозуміння та пізнання [3, с. 98-109];

когнітивного аспекту, пов'язаного з такими категоріями, як знання (декларативні, тобто «що-знання»; процедурні, тобто «як-знання»), а також мислення і процеси розуміння, задіяні в ході залучення а) до іноземної мови як соціального явища і б) до культури народу-носія відповідної іноземної мови [3, с. 109-118];

педагогічного аспекту мети навчання іноземних мов, покликаного дати відповідь на запитання: які якості необхідно сформувати в того, хто вивчає нову мову, щоб він був здатним здійснювати іншомовне спілкування на міжкультурному рівні [3, с. 118-122]. Зазначені вище особливості цілепокладання позначились на технологіях, що увійшли у педагогічний процес в якості інструмента реалізації сучасної освітньої парадигми і відзначаються такими характеристиками, як: результативність (високий рівень досягнення поставленої навчальної мети кожним учнем), економічність (за одиницю часу засвоюється великий обсяг навчального матеріалу при найменшій витраті зусиль на оволодіння матеріалом), ергономічність (навчання відбувається в обстановці співпраці, позитивного емоційного мікроклімату, за відсутністю перевантаження і перевтоми) та висока вмотивованість у вивченні предмета.

Ідеться, по-перше, про технології в мовній освіті, що використовують можливості ТЗН та нових інформаційних технологій, як-от: аудіо/відео курси, комп'ютерні навчальні програми, Інтернет-ресурси, телекомунікаційні проекти, дистанційне навчання тощо.

По-друге, - про технології навчання, які за своїм значенням наближаються до поняття «методика навчання». Це метод проектів, рольові й ділові ігри, креативні форми роботи інтерактивного характеру, як-от: евристична бесіда, презентація, дискусія, «мозковий штурм», метод «круглого столу», метод «акваріуму», метод «мікрофону» тощо.

По-третє, - про технології мовної освіти, що безпосередньо «не зачіпають» навчальний процес, але спричиняють позитивний вплив на мовну освіту в усіх її аспектах.

Такими, на погляд Н.Д. Гальскової, є Мовне портфоліо і лінгводидактичне тестування [4]. Роль останнього є особливо перспективною для визначення рівня мовної та комунікативної компетентності учнів/студентів, що при потребі суттєво розширює можливості впливу педагога на успішність кожного учня/студента з урахуванням результатів відповідного тесту.

Цілком зрозуміло, що кожний освітній ступінь навчання іноземної мови в школі і мовному виші відрізняється своєю специфікою.

Складність навчання іноземної мови молодших школярів зумовлена передусім фундаментальністю початкової освіти. Адже навчаючи іноземної мови, тобто формуючи у молодших школярів елементарну комунікативну компетенцію і розвиваючи елементарні комунікативні вміння в аудіюванні, говорінні, читанні й письмі, вчитель покликаний водночас створювати необхідні умови для вирішення провідних психолого-дидактичних завдань початкової освіти. Йдеться про: 1) забезпечення ситуації соціального розвитку дитини, сприятливої для набуття нового соціального досвіду і виховання учня як суб'єкта культури; 2) формування навчальної діяльності в ході вивчення іноземної мови; 3) формування молодшого учня як суб'єкта навчальної діяльності, що передбачає: розвиток його теоретичного мислення, рефлексії, здатності бачити мету своєї навчальної діяльності і діяти відповідно до поставленої мети, контролювати свої дії та дії інших учнів.

Запровадження з нового навчального року вивчення іноземної мови з 1-го класу (одне заняття на тиждень) має забезпечити умови: 1) для ранньої комунікативно-психологічної адаптації молодших школярів до нового мовного світу, відмінного від світу рідної мови і культури; 2) для долання психологічних бар'єрів у використанні іноземної мови як засобу спілкування на міжкультурному рівні; 3) для розвитку мотивації до подальшого оволодіння іноземною мовою; 4) для поступового підключення до методичних прийомів інтуїтивного характеру свідомих способів оволодіння матеріалом.

Створенню цих умов покликані сприяти комунікативно-ігрова організація уроків, ознайомлення з іншомовним дитячим фольклором, урахування рідної мови учнів, дидактично виправдане використання рідної мови в дидактичному мовленні вчителя.

В основній школі розширюється діапазон використання мовних засобів, мовленнєвих форм, здійснюється подальший розвиток комунікативних умінь згідно з вимогами чинної програми, покликаний надати учням можливість продовжити іншомовну освіту у старшій школі на базовому або на профільному рівні.

Як відомо, з 5-го класу учні розпочинають вивчати другу іноземну мову. І цей фактор створює певні передумови для формування плюрилінгвальної компетенції. Іншими словами, для комунікативної компетенції, «всередині якої усі мовні знання і досвід є складниками, та в якій мови переплітаються і взаємодіють» [5, с. 4]. А тому особливого значення у цьому напрямі набуває укладання учнями Мовного портфеля, тобто такого пакету документів, який дозволяє учню самостійно фіксувати і оцінювати свої досягнення і досвід оволодіння нерідними мовами незалежно від методів і засобів навчання, що застосовуються.

Навчання мови у старшій профільній школі розширює можливості для організації навчального процесу на білінгвальній основі як компонента поглибленої іншомовної освіти старшокласників. Дане навчання, одним із способів організації якого служить проектна технологія, передбачає:

оволодіння учнями предметними знаннями у певній галузі знань (content-based language learning) на основі взаємопов'язаного використання двох мов (рідної та нерідної) за принципом «скільки можливо, - іноземною мовою і скільки необхідно - рідною мовою»;

оволодіння двома мовами як засобами освітньої діяльності, подальший розвиток загальнонавчальних умінь, наприклад, умінь користуватися спеціальними словниками, оволодіння вміннями єдиної стратегії читання текстів, незалежно від мови викладу матеріалу.

У цьому напрямі важливого значення набуває підготовка старшокласників до представлення своєї країни, свого краю, регіону, міста, селища, традицій і стилю життя громадян України, її наукових і культурних досягнень тощо в умовах іншомовного спілкування, а також оволодіння іншомовними вміннями щодо надання допомоги зарубіжним гостям у ситуаціях щоденного спілкування під час їх перебування в Україні.

Навчання іноземної мови майбутніх вчителів-філологів здійснюється у наступних стратегічних напрямах.

По-перше, з метою практичного оволодіння іноземною мовою як засобом іншомовного спілкування на міжкультурному рівні.

По-друге, з метою володіння відповідною іноземною мовою як предметом навчання цієї мови інших.

По-третє, з метою володіння відповідною іноземною мовою як мовою своєї спеціальності в її двох провідних функціях: 1) служити інструментом навчання інших цієї мови, тобто виконувати функції дидактичного мовлення і 2) володіти відповідною іноземною мовою як засобом іншомовної професійної компетенції у полікультурному та багатомовному професійному освітньому просторі.

Сучасною методикою узагальнено різні стратегії професійно орієнтованого навчання іноземних мов у мовному педагогічному ВНЗ [6]. Завдання викладачів - забезпечити їх ефективну реалізацію на практиці. Методологічними орієнтирами у вирішенні цих завдань мають служити здобутки теорії і методики викладання іноземних мов на кожному ступені шкільного курсу.

Література:

новий підхід викладання іноземна мова

1. Бим И.Л. Что мешает повышению результативности обучения иностранным языкам? / И.Л. Бим // Иностр. языки в школе. - 2007. - № 4. - С. 2-6.

2. Бим И.Л. Иностранный язык в системе школьного филологического образования (концепция) / И.Л. Бим, М.З. Биболетова, А.В. Щепилова, В.В. Копылова // Иностр. языки в школе. - 2009. - № 1. - С. 4-8.

3. Гальскова Н.Д. Теория обучения иностранным языкам: Лингводидактика и методика. Учеб. пособие для студ. лингв. ун-тов и фак. ин. яз. высш. пед. учеб. заведений / Н.Д. Гальскова, Н.И. Гез. - 2-е изд. испр. - М. : Издат. центр «Академия», 2005. - 336 с.

4. Гальскова Н.Д. Новые технологии обучения в контексте современной концепции образования в области иностранных языков / Н.Д. Гальскова // Иностр. языки в школе. - 2009. - № 7. - С. 9-15.

5. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / Наук. редакт. українського видання докт. пед. наук, проф. С.Ю. Ніколаєва. - К. : Ленвіт, 2003. - 261 с.

6. Роман С.В. Теоретико-методичні засади укладання і вдосконалення навчальних програм філологічного профілю в контексті оновлення змісту вищої мовної освіти: Навч. посіб. / С.В. Роман, Л.Я. Зєня. - Горлівка : Вид-во ГДПІІМ, 2011. - 64 с.

Размещено на Allbest.ru