Стратегія вдосконалення викладання іноземних мов професійного спрямування

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТРАТЕГІЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ

рекомендація іноземний мова професійних

Рекомендації ради Європи (РРЄ) забезпечують спільну основу для розробки навчальних планів з мовної підготовки, типових програм, іспитів, підручників у Європі. РРЄ мають на меті подолати бар'єри у спілкуванні між фахівцями в різних галузях. Вони у доступній формі описують, чого мають навчитись ті, хто оволодіває мовою, щоб користуватись нею для спілкування, які знання і вміння їм потрібно розвивати, щоб діяти ефективно. Рекомендації визначають рівні володіння мовленням, які дозволяють виміряти успіхи тих, хто навчається, на кожному ступені навчання або впродовж усього життя. Лише шляхом кращого володіння сучасними європейськими мовами можна полегшити спілкування та взаємодію між європейцями з різними мовами заради підтримки європейської мобільності, взаєморозуміння і співпраці, та подолання упередження дискримінацію; РЄ проголошує підготовку до життя у демократичному суспільстві пріоритетною освітньою метою. Надається додаткове значення запровадженню інтерактивних методів викладання сучасних мов, спрямованих на досягнення нової мети навчання мов - розвитку лінгвістичного репертуару, в якому присутні усі мовні здібності. При цьому передбачається, звичайно, що мови, які пропонуються для вивчення в освітніх установах, повинні бути урізноманітнені, а студентам слід надавати більше можливостей для розвитку їх плюрилінгвальної (комплексної культурологічної соціо-лінгвістичної та комунікативної) компетенції. Більше того, визнавши, що вивчення мови - це завдання упродовж усього життя, центрального значення набуває розвиток мотивації, умінь та впевненості молодих людей при контакті з новим мовним досвідом у їх позашкільному житті.

Прийнятий у РРЄ підхід є діяльнісно-орієнтованим у тому смислі, що користувачі мови, що її вивчають, є, насамперед, “соціальними агентами”, або членами суспільства. Вони мають виконувати певні завдання (що не обов'язково пов'язані з мовленням) у певних умовах, специфічному оточенні та в окремій сфері діяльності. Підхід, що базується на діяльності, враховує також когнітивні, емоційні та вольові здібності, так само як і цілий ряд специфічних якостей, властивих індивіду і використовуваних ним у ролі соціального агента.

Використання мови, в тому числі і її вивчення, включає в себе дії, що використовуються особами, які в ролі окремих індивідів чи соціальних агентів розвивають ряд компетенцій, як загальних, так і - особливо - комунікативних мовленнєвих компетенцій. Сформовані компетенції використовуються в міру необхідності у різних контекстах залежно від різних умов та різних потреб для здійснення різних видів мовленнєвої діяльності, до яких належать мовленнєві процеси продукції та/або сприйняття текстів, пов'язаних з певними темами у специфічних сферах. Використовуються стратегії, які здаються найбільш прийнятними для використання накреслених завдань. Керівництво цими діями з боку учасників веде до посилення або модифікації їх компетенцій.

Під словом “завдання/ задача” розуміють виконання дій одним або певною кількістю індивідів, які у стратегічній послідовності застосовують свої власні компетенції з метою досягнення певного результату.

Стратегія є певним чином організована, цілеспрямована та керована лінія поведінки, обрана індивідом для виконання завдання, яке він ставить стобі сам або з яким вони стикаються.

Текст є певним відрізком мовлення чи висловлювання (усним та/або писемним), що стосується специфічної сфери. У процесі виконання певного завдання він стає актом мовленнєвої діяльності і може бути як опорою так і метою, як продуктом так і процесом.

Сфера охоплює широкі сектори суспільного життя, в яких діє соціальний агент. Тут була прийнята класифікація порядку в межах головних категорій, релевантних для вивчення, викладання та використання мови: освітня, професійна, суспільна та особистісна сфери.

Мовленнєві процеси є низкою нейрологічних та фізіологічних явищ, що відбуваються під час усної та писемної продукції або рецепції.

Види мовленнєвої діяльності реалізуються в комунікативній мовленнєвій компетенції особи у специфічній сфері у вигляді процесів сприйняття та/або продукування одного чи більшої кількості текстів з метою виконання певної задачі.

Контекст діяльності є скупчення подій або ситуаційних чинників (фізичних чи іншого роду), внутрішніх чи зовнішніх відносно особистості, у лоні яких відбуваються акти спілкування.

Компетенції є сумою знань, умінь і характерних рис, що дозволяє особистості виконувати певні дії.

Загальні компетенції - це ті, що не є специфічними для мовлення, але такі, що необхідні для будь-якого роду діяльності, у тому числі і мовленнєвої.

Комунікативні мовленнєві компетенції - це такі, які забезпечують людині можливість діяти, застосовуючи специфічні лінгвістичні засоби.

Різноманітні категорії взаємопов'язані в усіх формах використання та вивчення мови.

Кожен етап процесу вивчення чи викладання мови певним чином стосується кожної з цих категорій: стратегій, завдань, текстів, загальних компетенцій індивіда, комунікативних мовленнєвих компетенцій, видів мовленнєвої діяльності, мовленнєвих процесів, контекстів і сфер. Звичайно, що в процесі вивчення та викладання мета і оцінювання результатів (кінцевих та проміжних) будуть сфокусовані на окремому компоненті або під компоненті. Інші компоненти в такому разі розглядаються як засоби чи аспекти, що не є релевантними для даних обставин.

Для забезпечення мобільності та доступу до всесвітньої мережі спілкування студентів и викладачів в Європі необхідно добре знати хоча б одну іноземну мову. Нинішні організаційно-педагогічні і науково-методичні основи вивчення іноземних мов у ВНЗ не створюють необхідних можливостей для оволодіння іноземними мовами хоча б для половини випускників немовних факультетів. Пояснення такого становища можна знайти у попередніх середніх навчальних закладах. Однак, і для студентів, які навчались у спеціалізованих школах, не створені всі умови в ВНЗ, щоб протягом п'яти років навчання поглиблювати знання іноземних мов. В умовах європейської інтеграції рівень володіння випускниками хоча б однією іноземною мовою входить до якісних показників вищої освіти в Україні. І чим більше відсотків випускників університету знатиме іноземні мови, тим вищим буде його рейтинг. Для досягнення цієї вимоги вищі навчальні заклади повинні:

По-перше, підвищити вимоги до рівня іномовної мовленнєвої компетенції абітурієнтів- випускників середніх шкіл. З цією метою доцільно було б ввести вступний іспит з однієї із західно-європейських мов.

По-друге, прикласти чималі зусилля для поліпшення викладання дисципліни: пропонувати інноваційні високоефективні методики навчання, активно впроваджувати у навчальний процес новітні інформаційні технології, підвищити вимоги до кваліфікаційних та професійних характеристик викладачів.

По-третє, потрібно здійснювати іномовну підготовку майбутніх фахівців за рівнями володіння мовою, визначеними загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти:

А В С

Елементарний користувач Незалежний користувач Досвічений користувач

Структура курсу іноземної мови у ВНЗ повинна бути прозорою, відповідною до поставлених задач кожного етапу , послідовно направленою, перш за все, на оволодіння мовою загального вжитку, далі - академічного вживання, і в довершення цього розвивається іномовна компетенція у сфері спеціалізації студента.

По четверте, в межах виділених кредитів перерозподілити час на аудиторне вивчення мови і самостійну роботу. При цьому більший акцент слід приділити аудиторній роботі протягом етапів формування та розвитку базового рівня мовленнєвої компетентності та загально-наукової бази спілкування. На етапі розвитку вмінь професійно-орієнтованого спілкування більша питома вага повинна належати самостійній роботі студентів. Цілком зрозуміло, що за цих умов викладач іноземної мови немовного ВНЗ повинен мати високий рівень професійної кваліфікації, тобто володіти відповідними технологіями навчання.

По-п'яте, враховуючи, що за тим чи іншим напрямком підготовки навчається 3-6 груп і на I-II курсах вони можуть навчатись за єдиними планами, можна сформувати диференційовано гомогенні групи за рівнем знання іноземної мови. Диференційоване вивчення іноземної мови протягом двох років уможливить не лише організувати навчання з сильними групами в оптимальному темпі, а й дасть змогу краще навчати й слабших, особливо тих, які відстають з об'єктивних причин. Такий підхід до формування контингенту груп зможе підготувати студентів до вищого та середнього рівнів вивчення іноземної мови.

Велику роль у навчанні іноземної мови професійного спрямування відіграють спеціальні кафедри, які залучають студентів до виступів у наукових гуртках, конференціях з доповідями на іноземній мові., підготовки наукових публікацій іноземною мовою - статей, тез, резюме, дають завдання проаналізувати матеріали останніх друкований та віртуальних видань інших країн. Крім того, доцільно найважливіші навчальні дисципліни з циклів професійної підготовки студентів вивчати вдруге, вкінці курсу дисципліни у вигляду узагальнення, у стислій формі, іноземною мовою.

Безумовно, розв'язання окреслених завдань дасть змогу піднести на вищий рівень знання іноземної мови майбутніми фахівцями і найкраще сприятиме мобільності студентів і викладачів.

Література

1. Державна національна програма “Освіта”. Україна ХХІ століття. - К. : Райдуга, 1994. - 61 с.

2. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / Науковий редактор проф. С. Ю. Ніколаєва. - К. : Ленвіт, 2003. - 273 с.

3. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах/ Кол. авторів під керівн. С.Ю. Ніколаєвої.- К. : Ленвіт, 2002. - 328 с.

4. Сікорський П.І. Кредитно-модульна технологія навчання / Сікорський П.І. - К. : Вид-во Європ ун-ту, 2004. - 127 с.

5. Dubin F. Course Design: Developing programs and Materials for Language learning / F. Dubin, E. Olshtain - Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1991. - 194 p.

Размещено на Allbest.ru