Прислів’я як джерела мудрості, цінностей та морального досвіду народу на уроках читання в початкових класах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прислів'я як джерела мудрості, цінностей та морального досвіду народу на уроках читання в початкових класах

У статті розкривається історичний розвиток прислів'їв, їх сутність, принципи класифікації, а також виокремлюються особливості роботи з прислів'ями на уроках читання в початкових класах як засобу формування морально-етичних цінностей молодших школярів.

Ключові слова: прислів'я, паремії, алфавітний і тематичний принципи класифікації прислів'їв, морально-етичні цінності.

В статье раскрывается историческое развитие пословиц, их сущность, принципы классификации, а также выделяются особенности работы с пословицами на уроках чтения в начальных класах как средства формирования морально-этических ценностей младших школьников.

Ключевые слова: пословицы, паремии, алфавитный и тематичный принципы классификации пословиц, морально-этические ценности.

The article deals with the historical development of proverbs, their nature and principles of classification. The peculiarities of work with proverbs at lessons in reading in primary school as means of formation of moral and ethical values of junior schoolchild are also distinguished in the article.

Key words: proverb, paroemia, alphabetic and thematic principles classification of proverbs, moral and ethical values.

Постановка проблеми

Сьогодні моральні цінності суспільства в значній мірі нівелюються. Тому вагоме значення відіграє звернення до минулого як першоджерела духовної мудрості народу. Такими джерелами є прислів'я. Їх роль у розвитку підростаючого покоління неоціненна. Адже виховання молодших школярів має ґрунтуватися на ціннісних засадах, постійному збагачені морального досвіду молодшого школяра та засвоєні споконвічних морально-етичних цінностей людства.

Мета статті

Питанням використання прислів'їв на уроках читання займалися науковці, методисти, зокрема М.Я. Геник, О.О. Губенко, Е.Х. Пелешок, Т.О. Шевчук, Л.В. Кравчук, Л.В. Калініна та ін.

Мета статті - актуалізувати наукові основи роботи з прислів'ями, які визначатимуть методику їх застосування на уроці читання і формування морально-етичних цінностей засобами прислів'їв.

Прислів'я в усі віки є скарбницею духовності народу. У них віддзеркалюються стосунки, взаємовідносини, особливості побуту, ідей та прагнень людей. На прислів'ях виховувалося молоде покоління з сивої давнини, з козацьких часів. Велике значення короткі влучні народні висловлювання повчального змісту мають і в наш час.

Арістотель називав прислів'я «священними залишками стародавньої філософії, без яких вона була б для нас повністю втраченою» [7:12].

І. Франко у роботі «Галицько-руські народні приповідки» підкреслював: «Народ високо шанує глибоку, стислу, мудру думку, що її довгі часи переховує в собі прислів'я : східні народи звуть прислів'я «квітами мови, нанизаними перлинами»; греки та латинці «домінантною думкою»; англійці, французи та італійці - «плодами досвіду» [1: 7].

В. Даль називав прислів'я коротенькою народною притчею, мораллю.

Прислів'я мають вагоме значення навіть в галузі метеорології, адже як зазначає відомий американський метеоролог В. Гефріз у роботі «Народні прикмети і парадокси природи»: «Прислів'я, що базуються на спостереженні за природою, варто детально вивчати, адже вони містять у собі точний опис явищ та виражають звичайну послідовність подій» [1: 9].

У прислів'ях закладений глибокий зміст. Він проникає у самі приховані куточки душі, змушує прислухатись, а зрозумівши, змінити програму поведінки [2: 4].

Паремійні одиниці давнього часу мали більш конкретне значення, ніж їх пізні зразки. Відбувався тривалий процес розширення значень, з'явилися варіанти.

У ході розвитку мови одні прислів'я виходили з ужитку, інші міняли значення. Джерела появи прислів'їв розширювалися. Жанр поступово збагачувався афористичними висловлюваннями народних казок, притч, бувальщин, оповідань, легенд, загадок, пісень тощо. Але найчастіше, на думку М.М. Пазяк, прислів'я зароджувалися в усному спілкуванні.

Отже, джерелами прислів'їв було реальне життя і побут людей, їх творчість.

Серед перших рукописних пареміографічних збірників східнослов'янського фольклору, що дійшли до нас, є «Приповістки (або теж прислів'я) посполитые и азбукою ради скорішаго (якого слова) поісканя … » Климентія Зіновієва, рукописний збірник прислів'їв та приказок 30-40-х років XVIII ст. І. Ушівського та ін.

Збірка К. Зіновієва була визначною культурною подією свого часу. Вона містить 1500 приказкових одиниць. До неї входять найбільш влучні й художньо довершені зразки.

Проблемою класифікації та упорядкування прислів'їв займались: М.І. Оболенський, Н. Курганов, О.І. Тургенєв, М.П. Погодін, І. Снєгирьов, В.І. Даль. Ними було створено рукописні збірники прислів'їв і притч кінця XVII - початку XVIII століття.

Величезний вклад у систематизацію прислів'їв вніс І.Снєгирьов, впорядкувавши їх за алфавітом. Він наголошував : «Здається, ніде настільки різко й яскраво не висловлюється зовнішнє і внутрішнє життя народів усіма її проявами, як в прислів'ях, в яких утілюється його дух, розум і характер» [7:10].

І. Снєгирьов вирізняв у прислів'ях зміст, форми та їх джерела. Тому розподіляв їх на групи:

· побут і вжиток у минулому і теперішньому;

· його дух і характер;

· звичаї і традиції;

· вірування і марновірство;

· домінуючі поняття про природу, про Бога і про людину.

Також дослідник дотримувався думки про те, що деякі з них можуть розглядатися у відношенні до часу (древні, старовинні та нові), інші у відношенні до місцевості (вітчизняні й запозичені від інших народів, міські й сільські).

В той же час він розподіляв їх за змістом на такі, що відносяться до:

· природознавства - спостереження зовнішнього світу й людської природи

· філософії - більш моральні істини, першочергові джерела права

· історії - пам'ятні події й особистості, більш схожі на притчі, як їх називає Нестор літописець [7 : 20].

Щодо майнового стану народу І. Снєгирьов поділяє прислів'я на такі:

· духовні;

· дворянські;

· купецькі;

· солдатські;

· селянські [7:21].

В Україні звернення до джерел народної поезії проходило через художні твори Г.С. Сковороди, І.П. Котляревського, П.П. Гулака-Артемовського, К.Д. Думитрашка, Г.Ф. Квітки-Основ'яненка, Л.І. Боровиковського, В.М. Забіли, М.С. Шашкевича, Є.П. Гребінки та ін.

Друга половина XIX ст. - час бурхливого розвитку пареміології та пареміографії в усіх слов'янських народів. У виданнях того часу застосовуються дедалі чіткіші наукові принципи в класифікації матеріалу та його науковому трактуванні. З'являються фундаментальні праці В. Даля - у російській, «Українські приказки, прислів'я і таке інше» М. Номиса - в українській. Спосіб алфавітного розміщення не міг розв'язати тих завдань, які ставили перед собою укладачі.

М. Номис уперше серед дослідників впорядкував свою збірку за тематичним принципом. Вона має дві частини: більшу - прислів'я та приказки і меншу - загадки. До того ж до кожної з них додаються покажчики.

Матеріал щодо прислів'їв має двадцять розділів і налічує близько 15 000 одиниць. Такими розділами є:

1. вірування українського народу;

2. природа, пори року;

3. історичне минуле;

4. сила і воля людини;

5. соціальні відносини, доля, недоля, лихо;

6. різні моральні вади людей;

7. різні сторони людської вдачі і настрою;

8. скупість і щедрість людини;

9. розум, голова, дурощі;

10. правда, брехня, суд;

11. багато - трохи;

12. здоров'я, хвороби, смерть;

13. кохання, одруження, чоловік і жінка, діти;

14. сусіди, куми, приятелі, вороги;

15. своя хата, своє - чуже;

16. господарська діяльність;

17. недбалиці, лінивство;

18. зовнішній вигляд людини, одяг;

19. примовляння, побажання, гостини;

20. спів, музика, танці.

Так як перша збірка М. Номиса була видана малим тиражем і до того ж з неї було вилучено частину висловів цензором, то пізніше вона була перевидана разом з вилученими з неї матеріалами, але вже після смерті М. Номиса.

М. Сумцов висловив думку, що книга М. Номиса: «чудове видання, одна з найкращих пам'яток живої й плідної любові до рідного слова» [9 : 22-23].

Фольклорист П. \М. Попов зазначав, що поява збірника «була в свій час значним явищем не тільки в українській, а й взагалі в слов'янській науці про народну творчість» [ 9 : 23].

М.Є. Сиваченко особливим і корисним вважав застосований М. Номисом принцип публікації прислів'їв з розкриттям історії їх походження.

Робота М. Номиса щодо упорядкування паремій (прислів'їв) набула особливої значимості й активізувала подальшу роботу інших дослідників щодо зібрання й упорядкування паремій українського народу. З'явилися книги прислів'їв М. Костомарова «Нова збірка народних малоруських приказок, прислів'їв, помовок» (1890), В. С. Висоцького «Прислів'я та приказки Галицької і Угорської Русі» (1869), колекція паремій в «Етнографических матеріалах» Б. Грінченка, добірки прислів'їв І. Мажури і колосальна праця І. Франка «Галицько-руські народні приповідки» (1901-1910).

Сучасні дослідники прислів'їв А. Багмет, М. Дащенко, К. Андрущенко здійснили поділ прислів'їв на такі групи:

1. Трудові взаємини людей.

2. Соціальний лад.

3. Громадські відносини.

4. Життя та властивості людини:

5. а) Життя, б) Властивості людини.

6. Побут.

7. Життєва мудрість.

8. Гумор.

9. Уявлення, почуття, переживання людини та інше.

10. Природа.

Дані дослідники прислів'їв дотримуються такої думки, що прислів'я можуть утворюватися з байок, тому існує два способи перетворення байки у прислів'я:

1. певна частина байки, а саме її кінець стає прислів'ям (інверсія);

2. стислий зміст байки робиться прислів'ям [1 : 17-18].

Проаналізувавши народні джерела, ми дійшли до висновку, що найдавніші прислів'я пов'язані із спостереженням за природою й трудовою діяльністю. Також поширена досить велика кількість прислів'їв, що стосуються позитивних рис характеру людини: працелюбність, сміливість, розсудливість, розум, вірність слову.

Отже, прислів'я є неоціненною мудрістю народу; вони є незмінними одиницями, в яких зосереджено погляди народу щодо етики, моралі й політики; вони є певним «кодексом», зводом правил, яких мають дотримуватись люди у повсякденному житті.

Досить важливого значення щодо прилучення дітей до духовної мудрості народу надавав В.О. Сухомлинський. У Павлишській школі учні не тільки вивчали й записували прислів'я, а й самостійно їх створювали, беручи за основу реальні життєві ситуації. Ця робота, на думку В.О. Сухомлинського, «сприяла розширенню їх світогляду і створенню практичних навичок в дослідницькій роботі» [3].

На уроках читання є широкі можливості залучати молодших школярів до багатства і безмежного колориту цієї мудрості :

1. Знайти кінець (початок) прислів'їв і з'єднати їх стрілочками. Причому кольори олівців, фломастерів для з'єднання кожного прислів'я мають бути різними. Такий спосіб виконання дасть змогу молодшим школярам закарбувати у пам'яті прислів'я не тільки на основі слухової, а й зорової пам'яті.



2. Подано малюнки казкових персонажів та їх хатинок. Дитині пропонується знайти правильний шлях до хатинки, шляхом «збирання» прислів'я по дорозі додому. А потім навести кольоровим фломастером або олівцем правильний шлях і записати «зібране» прислів'я. Такий вид діяльності зацікавить дитину відразу, як тільки вона побачить малюнки.



Прислів'я:

1. Хто багато говорить, той мало творить.

2. Не тим крапля камінець довбає, що сильна, а тим, що часто падає.

3. Розумного саджають на покутті для честі, а дурного для сміху.

3. Також цікавим для дітей буде утворення прислів'я з пелюсток квіточки. Причому, перше слово прислів'я записане в серцевині квітки, а пелюстки є його продовженням. Дитина також записує у вільному рядку під малюнком утворене прислів'я та розмальовує пелюстки квітки за кольорами: від світлішого (початок) - до темнішого кольорів (кінець прислів'я).



4. Можна погратися з дітьми у своєрідний ланцюжок-коло: подається прислів'я до казки, оповідання й серед них є зайве, яке взагалі не підходить до змісту поданого твору. Дитині пропонують з'єднати олівцем між собою лише ті прислів'я, які співзвучні змісту прочитаного твору.

5. Цікавим завданням є групування прислів'їв за певними морально-етичними цінностями:

· Добро;

· Справедливість;

· Обов'язок;

· Щастя;

· Любов;

· Дружба;

· Честь;

· Гідність;

· Совість;

· Відвага;

· Правда;

· Чесність;

· Краса;

· Свобода;

· Відповідальність;

· Мудрість та ін.

Причому визначену цінність записують у сонечку, а нижче подані пронумеровані прислів'я. Дитина повинна записати на промінчиках сонечка номери тих прислів'їв, які відповідають даній морально-етичній цінності.

1. Добре словечко робить тепле містечко.

2. Панська воля -- панська й сила.

3. Красиве обличчя з часом змінюється, добре серце -- ніколи.

4. Щоб тобі робили добро, роби добро іншим.

5. В клітці є пити, їсти і хороше сісти, та немає волі.

6. Часок у добрі побудеш -- все горе забудеш.

7. Живому багацько і треба.



1. Заліз кіт на сало та й кричить: «Мало!»

2. Буде й на нашій вулиці празник.

3. Аби живі, а що голі - то нічого: колись і наша візьме.

4. Люди стали знати, як стало хліба не ставати.

5. Правда кривду переважить!

6. Хазяїн на чуже рота роззявив.

7. Віділлються вовкові овечі сльози!

6. Також для виявлення рівня осмислення домінантної морально-етичної цінності у прислів'ї доцільно буде подати до кожного з прислів'їв варіанти його тлумачення. Дитині пропонують зафарбувати кольором те тлумачення, яке є правильним.

Прислів'я	Пояснення
	Битого просто шкода і тому його друзі його «обмінюють».
За битого двох небитих дають, та й то не беруть.	Двоє небитих - це просто сильні люди, які можуть себе захистити.
	Якщо тричі сказати «потім», то це все одно що сказати один раз «зараз».
	Просто слово «зараз» краще говорити, коли тебе щось просять зробити.
Одне «зараз» краще трьох «потім».	Потрібно все виконувати вчасно.

7. Змістовним і творчим видом роботи з прислів'ями є пропозиція самостійно скласти прислів'я відповідно до прочитаного твору і висвітленої в ньому морально-етичної цінності (цінностей).

Щирість:

· Правду кажеш - правдивим будеш;

· Хто правдивий, той і чесний;

· Щира душа - щира любов;

· Щирість не горить й у воді не тоне;

· Щире слово і пташці приємне, і собі миле.



Висновки

Детальне вивчення витоків прислів'їв, їх систематизації створює умови для розробки цікавих, доступних видів роботи з прислів'ями, які включають дитину в активну діяльність, вливають на засвоєння морально-етичних цінностей. прислів'я урок читання

Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження Ця проблема є актуальною і потребує подальшої розробки змісту і форм засвоєння прислів'їв у навчальному процесі в початкових класах.



Список використаних джерел

1. Багмет А., Дащенко М., Андрущенко К. Збірка українських приказок та прислів'їв : Репринтне відтворення вид. 1929 р. - К. : Техніка, 2002. -224с. - (Народні джерела).

2. Безлюдова М.М. Энергетические тайны древнерусских пословиц - М. : ООО «Издательство «Пилигрим-Пресс», 2007. - 96 с , ил.

3. Сухомлинський В.О. Робота над усною народною творчістю у літературному гуртку // Литература в школе. - 1951. - № 2.

4. Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості : Пісні, прислів'я, загадки, скоромовки : Для ст. шк. віку. [Упоряд. Передм. Та прим. Н.С. Шумади; худож. оформл. В.П. Вересюка. Упоряд. граф. матеріалу С. М. Музиченка]. - К. : Веселка, 1989. - 606 с. : іл. (с. 431 -522).

5. Народні прислів'я та приказки / Упоряд., передмова М. Дмитренка. - К.: Ред. Часопису «Народознавство», 1999. -180 с. (Бібліотека часопису «Народознавство»).

6. Прислів'я та приказки шістьма мовами: близько 2200 одиниць / Уклав Г. Бігун. 2-е вид., випр. і доп. - К.: Тандем, 2003. - 320с. - Бібліогр. : с. 315-316. - Укр., лат., нім., рос., англ., пол.

7. Русскія народныя пословицы и притчи, изданныя И. Снегиревым. С предисловіем и дополненіями. Москва. В Университетской Типографіи.1848.

8. Українські народні прислів'я та приказки. - Харків : МОСТ-Торнадо, 2002. - 320с.

9. Українські приказки, прислів'я і таке інше. Уклав М. Номис / Упоряд., приміт. та вступна ст. М.М. Пазяка. - К. : Либідь, 1993. - 768 с. («Літературні пам'ятки України»).

10. Усі крилаті вислови, прислів'я, приказки, загадки. Укладач Н.В. Курганова. - Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. - 320 с.

Размещено на Allbest.ru