Використання інноваційних технологій у формуванні іншомовної комунікативної компетенції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання інноваційних технологій у формуванні іншомовної комунікативної компетенції

модернізація освіта діалектичний виховний

Проблема інновацій турбує науковців різних галузей науки, які вважають, що головним чинником стійкого економічного розвитку країни є впровадження науково - технічних інновацій, тобто застосування нових, більш продуктивних технологій, які суттєво змінюють обсяги та якість виробництва і життєдіяльності людини. Сьогодні у світі майже всі переконалися, що успіх економіки перебуває у прямій пропорційній залежності від упровадження інноваційних технологій. І найперше, з чого ми повинні розпочати, - створити відповідне культурне інноваційне середовище. Творча інноваційна готовність є основою педагогічного процесу, що базується на передових ідеях та новітніх методиках. Усі педагогічні вміння та навички, які формуються під час навчання у ВНЗ, обов'язково повинні передбачити творчий рівень їх засвоєння.

Модернізація системи освіти пов'язується, насамперед, із введенням в освітнє середовище інноваційних технологій, в основу яких покладені цілісні моделі навчально-виховного процесу, засновані на діалектичній єдності методології та засобів їх здійснення. Останнім часом досить широко увійшов у вжиток термін «інноваційні педагогічні технології». Основу і зміст інноваційних освітніх процесів становить інноваційна діяльність, сутність якої полягає в оновленні педагогічного процесу, внесенні новоутворень у традиційну систему. Прагнення постійно оптимізувати навчально-виховний процес зумовило появу нових і вдосконалення використовуваних раніше педагогічних технологій різних рівнів і різної цільової спрямованості.

У сучасних умовах зміни освітньо-виховної парадигми вищої школи, яка утверджує людиноцентризм, проблеми виховання, зокрема самовиховання в університетському освітньо-виховному просторі значно актуалізується. Університет, як історично обумовлений центр культури, освіти і виховання, в якому здійснюється активний процес накопичення професійних знань та компетентності майбутнього спеціаліста, виконує надзвичайно важливе завдання з формування світогляду, загальної, професійної культури, свідомого існування особистості в умовах сучасного соціокультурного середовища на гуманістичних засадах.

Сьогоднішній стан університетської освіти все ще має недоліки, які пов'язані з пануванням в ній традицій пріоритету знань, формуванням вмінь та навичок та недооцінкою сучасних світових тенденцій розвитку університетів як центрів культури, де здійснюється процес самопізнання, саморозвитку, самореалізації особистості як освіченої, гармонійної людини, здатної до міжособистісної комунікації з представниками різних країн.

Відповідно до принципів єдності навчання, виховання й розвитку, гуманізації й

демократизації успішна участь особистості в суспільних процесах, задоволення власних практичних потреб значною мірою залежить від здатності до ефективної комунікації. Через пізнання і спілкування людина так чи інакше впливає на дійсність, змінює її, реалізує свої творчі можливості в усіх сферах життя. Отож пріоритетною стає проблема формування комунікативної компетенції як провідного компонента у структурі загальної підготовки й розвитку особистості. Комунікативна особистість - це особистість, яка розглядається з погляду її готовності та здібностей до мовленнєво-комунікативної діяльності. Компетенція виявляється в сукупності тих знань, умінь і навичок, що формуються у процесі навчання мови й забезпечують її опанування. Формування мовленнєво-комунікативних умінь є одним із аспектів розвитку творчої мовної особистості.

Розвиток комунікативної компетенції відбувається відповідно до здатності студентів навчатися, їх предметних знань та попереднього досвіду і здійснюється в межах ситуативного контексту, пов'язаного з навчанням і спеціалізацією. Знання, необхідні для ефективної міжкультурної професійної взаємодії, починають набувати все більше міждисциплінарного характеру і включають лінгвістичні знання, навички, вміння реального спілкування, знання особливостей комунікативної поведінки партнерів і знання соціопсихологічної, культурологічної специфіки партнерів. Саме міждисциплінарність знання покликана сприяти формуванню комунікативної компетенції і перцептивної готовності мовної особистості, яка володіє основами ділового спілкування.

Терміни «компетенція» і «компетентність» останнім часом широко використовуються

в дослідженнях з виховання та навчання. Аналіз психолого-педагогічної та навчально-методичної літератури свідчить, що ці поняття з'являються в різноманітних контекстах і трактуються різними дослідниками по-різному. Поняття «компетентність» походить від слова «компетенція» (у перекладі з латинської мови - competence - право судити; competere - підходити, пасувати) і трактується як: а) коло питань, явищ, де дана особа має авторитет, знання, досвід; б) коло повноважень будь-якого органу або посадової особи. Аналіз визначення понять «компетенція» і «компетентність» у різних словниках дає змогу виділити такі загальні характеристики: знання, досвід, обізнаність у певній галузі.

Проаналізувавши існуючі визначення понять «компетенція» і «компетентність», ми схиляємось до думки, що різниця між ними полягає у наявності власного досвіду в певній галузі знань чи практичній діяльності: бути компетентним означає бути обізнаним, мати досвід у відповідній сфері; компетенція ж означає коло повноважень: наприклад, «діяти в межах своєї компетенції», тобто своїх повноважень.

У педагогічній літературі у значенні «комунікативна компетентність» вживається поняття «комунікативна культура». Як зазначалось вище, комунікативна компетентність є складовою особистості і діяльності вчителя; забезпечує його високу результативність у процесі педагогічної діяльності. Поняття комунікативної культури розглядають у контексті людської культури. Наявність комунікативної культури на рівні особистості можна констатувати за умови наявності, усвідомлення і цілеспрямованої реалізації індивідуального, особистісного змісту комунікативної професійної діяльності, тобто комунікативної компетентності. Комунікативна культура сприяє естетичній формі професійній педагогічній діяльності в цілому. З поняттям комунікативної компетентності тісно пов'язане і поняття «комунікативна освіченість». Однак за змістом вони не співпадають, оскільки освіченість - це лише когнітивна характеристика реалізації певного виду діяльності, яка не передбачає готовності людини до застосування її в процесі діяльності.

За останні роки в методиці викладання іноземних мов значно змінюються цілі.

Відбувається перехід від парадигми розвитку «комунікативної компетенції» учнів до розвитку їх «міжкультурної компетенції». На перший план виступає неповторна своєрідність кожної особистості, самооцінка соціокультурного та інтелектуального рівня розвитку, вибір різних форм культурної та наукової, творчої активності. Головним завданням висувають розвиток умінь студентів користуватися лінгвістичними й комунікативними навичками у різних ситуаціях спілкування, на різних мовах і в різних культурних контекстах. У зв'язку з новими цілями навчання викладачі іноземних мов звертаються до нових інформаційних технологій з метою поліпшення та доповнення традиційних комунікативних завдань. Зокрема, сучасні викладачі вивчають можливості використання комп'ютерно - опосередкованої комунікації як автентичного й ефективного способу підготовки студентів до міжкультурного спілкування.

Сучасний етап інформатизації суспільства не можна уявити без уведення комп'ютерних технологій у всі ланки системи освіти, навчальні заклади та органи управління У національній доктрині розвитку освіти в ХХІ столітті зазначено, що пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційних технологій, які забезпечують доступ до мережі високоякісних баз даних, розширюють можливості до сприйняття складної інформації. Це здійснюється шляхом побудови індивідуальних навчальних програм різних рівнів складності, залежно від конкретних потреб, використання можливостей Інтернету, впровадження дистанційного навчання, випуску електронних підручників.

Для прикладу, у Великій Британії широке визнання отримала національна стратегія щодо інформаційно-комунікаційних технологій, яка передбачала розвиток здатності вмілого та гнучкого їх використання, а також вироблення відповідних знань і умінь у навчальному процесі. Такий спосіб побудови процесу навчання потребує від студентів опанування набором специфічних умінь, серед яких найбільш важливими є:

? використання інформаційних джерел;

? аналізу та інтерпретації отриманої інформації;

? образного й гнучкого використання технологій;

? аргументованого опрацьовування інформації;

? критичного судження;

? творчого мислення;

? приймати рішення;

? робити огляд, модифікувати й оцінювати роботу [1].

Надання студентам свободи творчого вибору активних форм, видів діяльності, методів особистісно орієнтованого виховання принципово змінює підходи до організації системи їх підготовки у вузі. Вона передбачає формування професійно-компетентного та особистісно розвиненого педагога, здатного до творчих, нестандартних рішень, готового до роботи в умовах особистісно орієнтованого вихованого процесу. Інноваційний потенціал педагога - сукупність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога, яка виявляє готовність вдосконалювати педагогічну діяльність, наявність внутрішніх засобів та методів, здатних забезпечити цю готовність.

Кредитно-модульна система організації навчально-виховного процесу у вузі, яка

розкриває творчий потенціал майбутнього фахівця, впливає на всебічний розвиток його загальних, професійних та психолого-педагогічних здібностей, видається нам ефективною. Вона передбачає пріоритетність індивідуальних та групових активних, інтерактивних форм навчання; мотиваційно-ціннісні методи, що ґрунтуються на вірі у творчу активність кожного студента, повазі до його творчої індивідуальності.

Для розвитку аналітичних здібностей студентів доцільно включити до навчального

процесу особистісно орієнтовану самостійну роботу, яка є дуже корисною, так як при її виконанні має місце інтенсифікація розумової та пізнавальної діяльності студентів. Позитивно відпрацьовує психологічний фактор. Продуктивна особистісно орієнтована самостійна робота стимулює креативний потенціал студента. Для активізації пізнавальної діяльності на заняттях і розвитку аналітичного та креативного мислення студентів необхідно враховувати також і їх особисте сприйняття інформації.

Розвитку пізнавальної активності сприяє також залучення студентів до проведення практичних занять. Так, напередодні кожного практичного заняття вони знайомляться з темою, спільно з викладачем визначають ключові поняття, проблемні запитання, складають план заняття, обговорюють рекомендовану літературу. Під час їх проведення використовуються такі активні методи спільної діяльності викладача і студентів, як евристичні бесіди, відверті розмови, творчі монологи, розповіді на морально-етичні теми, диспути, дискусії, самопрезентації, усні розповіді, захисти творчих проектів, створюються емоційно збагачені навчально-пізнавальні ситуації. Участь студентів у підготовці та проведенні практичних занять сприяє ефективному формуванню у них здібностей і бажань усвідомлювати та відстоювати себе як особистість, утверджувати позитивну особистісну сутність, особистісно розвивальний самовимір шляхом спілкування їх з викладачем «на рівних».

Відомо, що творчі здібності людини не завжди виявляються в процесі роботи. Тому для пожвавлення розумової і творчої діяльності студентів доцільно деякі практичні заняття проводити у вигляді аудиторної науково-дослідної роботи. При проведенні такої роботи підвищується креативний потенціал студентів, а знання, які вони одержують в процесі її виконання, набувають якісно вищого рівня.

На практичних заняттях організовується детальний розгляд студентами окремих

теоретичних положень особистісно орієнтованого виховання, формуються уміння та навички їх практичного застосування шляхом виконання студентами індивідуальних завдань. Індивідуальні навчально-дослідні завдання (навчальні проекти) як окремий вид самостійної творчої діяльності студентів становлять особливу групу нововведень. У процесі виконання проекту активізується пізнавальна діяльність студентів у поєднанні з дослідженням та самостійним пошуком для розв'язання наперед визначених завдань особистісно орієнтованого виховання, що вимагає нових знань критичного та творчого мислення, використання нетрадиційних пошуково-творчих прийомів. Після закінчення роботи над проектом проводиться його захист у аудиторії, спільне обговорення, взаємо - та самооцінювання, самозвіт щодо результатів власної діяльності, а також оцінювання викладачем та студентами одержаних результатів.

Все вище зазначене дозволяє нам зробити висновки:

1. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчально-виховного процесу у ВНЗ дозволяє поліпшити підготовку студентів до здійснення особистісно орієнтованого виховання учнівської молоді, оскільки розвиває у них інтерес до науково - дослідницької діяльності, звичку до самостійної навчально-пізнавальної роботи, формує потребу в творчому підході до розв'язання професійних завдань.

2. Використання інтерактивних особистісно орієнтованих технологій навчання в умовах кредитно-модульної системи дозволяє: по-перше, кожному студенту усвідомити себе як особистість, а отже, побачити особистісну цінність своїх майбутніх вихованців; по-друге, активізує мислення студентів, формує у них позитивні мотиваційні установки щодо здійснення особистісно орієнтованого виховання студентської молоді; виробляє звичку активно, креативно-творчо, раціонально мислити та діяти.

3. Практичні заняття відкривають широкі можливості для творчої самореалізації та професійного самостановлення студентів у процесі підготовки до здійснення особистісно орієнтованого виховання, сприяють підвищенню їх навчальних досягнень, оскільки носять нестандартний, пошуковий, дискусійно-полемічний характер.

4. Сучасні інформаційно-комунікативні технології забезпечують вдосконалення навчально-виховного процесу. Застосування комп'ютерних технологій дозволяє підвищити рівень самоосвіти та активізувати можливості для творчості. Використання мультимедійної системи, електронних підручників, вихід до мережі Інтернет дозволяють студентам більш наочно ознайомитись з інформацією, що, в свою чергу, створює нові можливості для відходу від традиційного навчання. Друковані видання (традиційні підручники, навчально-методичні посібники тощо) широко використовуються в системах освіти, але на сучасному рівні розвитку телекомунікаційних технологій перевага надається електронним виданням, які являють собою електронний варіант друкованих навчальних матеріалів. Вони мають ряд переваг: компактність збереження в пам'яті комп'ютера або на зовнішньому магнітному носії, можливість оперативного внесення змін і передачі на великі відстані електронною поштою.

Размещено на Allbest.ru