Методика розвитку рухового компоненту творчих здібностей в процесі фізичного виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика розвитку рухового компоненту творчих здібностей в процесі фізичного виховання

У статті розповідається про методику розвитку рухового компоненту творчих здібностей учнів молодшого шкільного віку в процесі фізичного виховання. Аналізуються методи, методичні прийоми, засоби, принципи та педагогічні умови, які використовувались для розвитку творчих здібностей рухового компоненту системи формування креативності учнів молодшого шкільного віку в процесі фізичного виховання, а саме енергопотенціалу та психомоторики.

Ключові слова: методи, методичні прийоми, засоби, енергопотенціал, психомоторика, принципи, педагогічні умови

In the article told about the method of development motive the component of creative capabilities of students of midchildhood in the process of physical education. Methods, methodical receptions, facilities, principles and pedagogical terms which was used for development of creative capabilities motive the component of the system of forming of kreativnosti of students of midchildhood in the process of physical education, are analysed, namely to energypotential and psikhomotoriki.

Keywords: methods, methodical receptions, facilities, energypotential, psikhomotorika, principles, pedagogical terms

Постановка проблеми

Науково-технічний прогрес диктує особливі вимоги до людини 21 століття: вона повинна бути не просто будівничим, а інтелектуально розвиненим творцем [8,12]. Реформа системи освіти України розкриває значні перспективи для формування творчої особистості. Фізичне виховання є невід'ємною складовою освіти. Його роль у становленні творчої особистості визначена нормативними документами, де зазначається, що фізична культура є важливим засобом задоволення творчих запитів кожної людини, забезпечення тривалої творчої активності та сприяє найповнішому розкриттю потенційних творчих можливостей людини [1].

У розробленій нами системі розвитку творчих здібностей учнів молодшого шкільного віку в процесі фізичного виховання умовно виділяємо дві складові: психологічну та рухову. До першої відносимо творчу уяву, творче мислення та почуття дитини. До другої психомоторику та енергопотенціал, які відповідають за успішне здійснення творчої рухової діяльності. Можливість фізкультурної освіти забезпечувати фізичний розвиток людини дозволяє ефективно розвивати психомоторику та енергопотенціал при правильному підборі засобів та методів.

Стан дослідження проблеми

Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що в літературних джерелах пропонується велика кількість засобів та методів, що використовуються у фізичному вихованні для розвитку психомоторики та енергопотенціалу [9,58-60; 6; 4;2]. В системі розвитку творчих здібностей вони повинні відповідати індивідуальним можливостям школярів та бути націленими на здійснення творчої рухової діяльності.

Мета статті

Тому, метою нашого дослідження є визначення засобів, методів та методичних прийомів розвитку компонентів творчих здібностей для їх успішного використання в процесі фізичного виховання.

Результати дослідження

Для розвитку енергопотенціалу учнів на уроках фізичної культури використовували ігровий та змагальний методи. Вони передбачали комплексне застосування рухових навичок, прояв вольових та фізичних якостей, що сприяло підвищенню працездатності школярів. Розвиток енергопотенціалу забезпечувався застосовуванням засобів у полегшених, а згодом в ускладнених умовах.

Крім змагального та ігрового методів для розвитку енергопотенціалу використовували методи тренування: безперервної рівномірної вправи, безперервної прогресуючої вправи, інтервальної рівномірної вправи та інтервальної прогресуючої вправи. Метод безперервної рівномірної та прогресуючої вправи сприяли розвитку потужності систем енергозабезпечення організму школярів та покращенню економічності їхніх рухів дітей.

Для ефективного формування рухової креативності учнів у процесі фізичного виховання здійснювали цілеспрямований розвиток психомоторних здібностей. Методичні прийоми їх удосконалення підбирали відповідно до критеріїв оцінки психомоторики. Так, для формування здібностей керувати часовими параметрами застосовували спосіб «використання додаткових звукових сигналів», який під час виконання фізичних вправ розвивав у дітей уміння управляти темпом рухів. Іншим шляхом формування здібностей керувати часовими параметрами було «відтворення часу» в руховій діяльності, який розвивав у першокласників відчуття часу. Ще одним методичним прийомом формування здібностей керувати часовими параметрами було «поєднання різних за тривалістю рухів» під музичний супровід з поєднанням швидкої, повільної музики.

Для розвитку здібностей керувати просторово-часовими параметрами використовували прийоми: зміна швидкості руху, виконання рухових дій за обумовлений час і зорові та слухові орієнтири. Перші два способи передбачали формування в учнів розуміння про рівномірний, нерівномірний рух та прискорення. Реалізація даного завдання відбувалася під час виконання в русі вправ загальнорозвиваючого характеру без предметів, засобів з футболами та елементарних танцювальних кроків. Обумовлений час виконання вправ вимагав перебудови швидкості виконання рухових дій першокласників, а зорові та слухові орієнтири (прапорець, руки вчителя, хлопки, свисток) допомагали учням у підтриманні необхідної швидкості і були засобами оперативної зворотної інформації.

Способами розвитку здібностей до відтворення та диференціації динамічних зусиль було акцентування на відтворення власних зусиль у повторних спробах, відтворення м'язовими зусиллями зорових сприймань лінійної відстані, диференціювання м'язових зусиль по відношенню до попередньої спроби та диференціювання м'язових зусиль у відповідності з діями партнера.

Для розвитку здібностей відтворювати ритм учням пропонували такі методичні прийоми: словесний і музичний супровід, самопроговорювання (підрахунок вголос і про себе), використання ідеомоторного тренування та відтворення діями певних ритмічних моделей після прослуховування.

Для розвитку рівноваги та координації в системі розвитку творчих здібностей учнів ставили в умови, при яких був ризик їх втрати. Способами реалізації такої умови було: обмеження і виключення зорового контролю, використання підвищень та рухомої опори, використання інвентар, дзеркальне виконання вправ. При цьому учням пропонувалося виконання різноманітних рухових дій із заплющеними очима, утримання рівноваги на одній нозі з різноманітними положеннями і рухами руками, ногами, тулубом, різноманітні повороти, нахили, обертання стоячи на одній нозі, на підвищеній або рухомій опорі, виконання вправ з різким припинення рухової дії при збереженні пози за сигналом та інше.

Такі методичні прийоми, як виконання вправ на фоні втоми, включення елементів новизни використовували для розвитку кожної психомоторної здібності.

Рухливі ігри: «Товариш командир», «Швидко по місцях», «Флюгер», «У хлопців порядок суворий», «Стань правильно». «Стрибки по купинах», «Передав - сідай», «Зайці на городі» використовувалися при розвитку здібностей до відтворення та диференціювання м'язових зусиль; «Своєчасний крок», «Переправа в обручах», «Сороконіжка», «Сіамські близнюки» - цілеспрямовано впливали на розвиток здібностей керувати часовими параметрами рухів.

Засоби гімнастики використовували для розвитку психомоторних здібностей в системі формування креативності школярів. Так, ходьбу по орієнтирах, по гімнастичній лаві, повороти, пролізання під «гімнастичним козлом», в обруч учням пропонували для формування точності рухів в просторі. Різновиди ходьби та стрибків, загально розвиваючі вправи на місці та в русі у визначеному темпі і ритмі використовували для розвитку точності рухів в часі. Загальнорозвиваючі вправи на місці і в русі під музику, з прискоренням і уповільненням рухів, різноманітні переміщення виконували для удосконалення ритму рухів учнів. Загальнорозвиваючі вправи на місці і в русі, лазіння по гімнастичній стінці застосовували також для з метою покращення здібностей до диференціації м'язових зусиль. Ходьбу на носках або на п'ятах по лінії, гімнастичній лаві з різним положенням рук, стійку на одній нозі з та без зорового контролю, загальнорозвиваючі вправи в парах, стрибки по лінії рекомендували для покращання рівноваги учнів. Загальнорозвиваючі вправи біля опори, на місці і в русі, спиною вперед, поєднання 3 - 4 вивчених вправ, найпростіші акробатичні елементи використовували для розвитку в школярів координації рухів.

Ритмічна гімнастика використовувалася на уроках фізичної культури як засіб підвищення енергопотенціалу. Учням пропонували такі музично-ритмічні вправи як: підскоки, приставні кроки, ковзний та гострий крок, галопи та найпростіші елементи українських народних танців, а також танцювальні комплекси з різноманітним поєднання вивчених елементів. 1. Одним із засобів фізичного виховання, що використовувався для удосконалення точності рухів був дарц.

Аеробіку використовували для розвитку психомоторних здібностей та підтримання необхідного рівня енергопотенціалу. Першокласникам на уроках фізичної культури пропонували вправи під музику з відомих кінофільмів та мультфільмів, а саме: «Гуси-гуси, га, га, га», «Мішка косолапий», «Вгадай, в якій руці», «Бокс», «Жабка», «Ванька-встанька», «Тік-так» та інші.

При вивченні елементів футболу та легкої атлетики відбувався вплив на розвиток психомоторних здібностей учнів. Для цього школярам пропонували такі технічні прийоми з футболу: пересування, зупинки, ведення, удари по м'ячу; вправи з тактичної підготовки: індивідуальні дії з м'ячем і без нього, групові дії.

Засобами легкої атлетики, які використовувалися у системі розвитку креативності були: біг на 30м, 400-500м, човниковий біг 4*9м, 4*10м та метання. Вони сприяли підвищенню працездатності, а також розвитку точності виконання рухів, відчуття простору, часу та координації рухів.

Ефективність розвитку рухового компоненту системи формування креативності молодших школярів в процесі фізичного виховання забезпечувалась відповідними педагогічними умовами їх реалізації: створенням позитивної емоційної атмосфери, проявом учнями самостійності у творчій діяльності, творчою діяльністю учителя.

Однією з умов ефективного розвитку енергопотенціалу та психомоторики учнів було створення позитивної емоційної атмосфери занять. Позитивний емоційний фон уроків сприяє ефективному вирішенню завдань фізичного виховання [3,30; 7,56; 8,12; 11,43]. У процесі розвитку креативності молодших школярів були використані такі шляхи реалізації визначеної умови: організація творчої діяльності на оптимістичних засадах, віра педагога в можливості дитини, стимулювання стенічних емоції (радість, захоплення), які підвищували активність, рівень енергопотенціалу, викликали бадьорість школярів та гностичних емоцій, що розкривали бажання проникати у сутність творчого процесу, проявляти подив при зіткненні з проблемами та радість відкриття істини.

Необхідною умовою розвитку енергрпотенціалу та психомоторики учнів у процесі творчої діяльності було прояв ними самостійності, оскільки творча діяльність людини передбачає самостійне створення нових, оригінальних продуктів. В експериментальній системі велика увага приділялась заохоченню у школярів: бажання виконувати творчі завдання своїми силами, не звертаючись по допомогу до вчителя, товаришів або батьків; ініціативи; прагнення діяти автономно, окремо від інших.

На мотиваційному та репродуктивному етапах розвитку творчих здібностей молодших школярів основними способами, що спонукали учнів до прояву самостійності у творчій діяльності були: використання «мурашників», які передбачали самостійне п'ятихвилинне виконання засвоєних рухових дій після розучування вправ, залучення учнів до оцінки правильності виконання вправ самого себе або товаришів, підбір оптимальної для себе ваги інвентарю, темпу рухів, музики для розучування вправ музритміки та аеробіки.

Виховання самостійності відбувалось також через виконання самостійної роботи вдома. Самостійна робота над розвитком фізичних якостей, виконання ранкової гімнастики та інших завдань підкріплювали розвиток енергопотенціалу та психомоторики.

Важливу роль у зазначених компонентів творчих здібностей молодших школярів у процесі фізичного виховання відіграла творча діяльність вчителя. Дати імпульс розвитку творчих здібностей учнів, підготувати до творчої діяльності може лише творчий педагог, наділений яскраво вираженими креативними можливостями [6].

Вчитель, який реалізовував експериментальну методику володів яскраво вираженими психомоторними здібностями та високим рівнем працездатності. Навчити дітей управляти своїм тілом в просторі і часі, виконувати нові та власні рухові дії раціонально, гармонійно, економічно, граціозно та естетично може лише той вчитель, який сам є зразком виконання такої рухової діяльності.

Високий рівень енергопотенціалу педагога забезпечував функціонування на високому рівні психомоторних здібностей, прояв ініціативи та активності у здійсненні власної творчої діяльності, стимулювання в учнів спонук до продукування нових ідей в процесі фізичного виховання.

Гармонійність функціонування механізму творчості вчителя, який був зразком для наслідування учнів визначалась комплексним розвитком його креативних здібностей.

Розвиток творчої особистості з яскраво вираженими психомоторними здібностями та високим рівнем енергопотенціалу базувався на принципах: гуманізму, доступності та індивідуалізації, наступності та безперервності, свідомості й активності учнів.

Принцип гуманізму забезпечив спрямування педагогічного процесу на інтереси та потреби учнів через вибір засобів для досягнення завдань уроків фізичної культури, а також виховання свободи творчих дій кожного учня. Для цього в школярів формували рішучість, самостійність, задоволеність, толерантність, активність, ініціативність та позбавляли їх таких рис як невпевненість, тривожність, незадоволеність, агресивність, депресивність та схильність до цинізму.

Великого значення для розвитку енергопотенціалу та психомоторики набуває індивідуалізація розвитку молодших школярів. Творчість у процесі фізичного виховання вимагає від учнів створення індивідуальних рухових ідей для вирішення проблемних ситуацій, прояв індивідуальної техніки виконання вправ, в яких буде проявлятися неповторність та унікальність учня - творця.

До того ж, реалізація принципу індивідуалізації та доступності в експериментальній системі передбачала співвідношення вимог до учнів з їхніми можливостями. Відповідно до вікових можливостей дітей та рівня їх рухового досвіду і фізичного розвитку добиралися засоби, методи і методичні прийоми, визначалися види діяльності школярів в процесі фізичного виховання.

Принцип доступності передбачав визначення оптимальної міри навантаження для кожного учня при вирішенні завдань розвитку творчих здібностей. Для цього враховувалися такі особливості школярів як: відмінності у ставленні до творчої діяльності на уроці; темп навчання кожного школяра, який визначав кількість і обсяг вправ для засвоєння і закріплення навчального матеріалу; можливості витримувати фізичні і психічні навантаження.

Розвиток творчих здібностей в процесі фізичного виховання буде ефективним лише тоді, коли він викликатиме і організовуватиме психічну і фізичну активність школярів. Реалізація принципу свідомості та активності учнів для розвитку психомоторики та енергопотенціалу відбувалась шляхом формування в школярів стійкого інтересу до уроку фізичної культури в цілому, мотивування та стимулювання учнів до здійснення рухової творчої діяльності, доступне донесення до учнів суті поставленого на кожному уроці завдання, внесення елементів новизни в уроки фізичної культури, підтримання усвідомленої активності учнів на уроках, виховання в учнів творчого ставлення до занять, прояву ініціативності, самостійності у створенні нових продуктів рухової діяльності.

Реалізація експериментальної системі відбувалася протягом двох навчальних років. Така тривалість процесу розвитку творчих здібностей обумовлювала необхідність організації безперервної творчої діяльності учнів з поступовим її ускладненням та урізноманітненням. З цією метою запропоновано три етапи формування креативності, які передбачали наступність розвитку компонентів творчих здібностей для досягнення гармонійного формування механізму творчості учнів. Одна здібність була підґрунтям для розвитку іншої. Так, енергопотенціал, на який здійснювався першочерговий вплив через поступове підвищення працездатності, став передумовою для формування в учнів необхідних для здійснення творчої рухової діяльності психомоторних здібностей. Сформованість енергопотенціалу та психомоторики в подальшому забезпечили безпосереднє здійснення учнями творчих дій за допомогою творчої уяви та мислення. Принцип наступності та безперервності передбачав розвиток психомоторних здібностей школярів відповідно до дидактичних правил навчання: від відомого до невідомого, від простого до складного, від легкого до важкого.

Безперервність процесу розвитку та підтримання належного рівня психомоторики та енергопотенціалу забезпечувалась регулярністю занять фізичної культури, а також широким використанням самостійної домашньої роботи учнів, вирішенням завдань розвитку креативності на кожному уроці фізичної культури.

Висновки

На підставі проведеного дослідження можна зробити такі висновки:

Для розвитку компонентів креативності, які відповідають за успішне здійснення творчої рухової діяльності ефективними виявилися засоби гімнастики, рухливі ігри, ритмічна гімнастика, аеробіка, елементи футболу та легкої атлетики, народні пісні та танці. Дія засобів фізичного виховання на розвиток показників креативності рухового компоненту посилювалась шляхом використання таких методів та методичних прийомів: ігровий та змагальний, методи тренування, виконання вправ на фоні втоми, включення елементів новизни. Методичні прийоми удосконалення психомоторних здібностей підбиралися відповідно до критеріїв оцінки психомоторики.

Ефективність розвитку рухового компоненту системи формування креативності молодших школярів в процесі фізичного виховання забезпечувалась створенням позитивної емоційної атмосфери, проявом учнями самостійності у творчій діяльності, творчою діяльністю учителя.

Розвиток творчої особистості з яскраво вираженими психомоторними здібностями та високим рівнем енергопотенціалу базувався на принципах: гуманізму, доступності та індивідуалізації, наступності та безперервності, свідомості й активності учнів.

Використана література

шкільний фізичний виховання

1. Збірник державних документів, що регламентують роботу закладів освіти України / Упоряд. Д-р пед. Наук., С.Г. Мельничук. - Кіровоград, 2004 - 185 с.

2. Иванова Г.К. Формирование творческих способностей школьников на уроках физической культуры: Дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 Майкоп, 1998 146 с.

3. Козленко О. Формування мотивів фізичного вдосконалення у молодших школярів // Фізкультура в школі. - 1999. - №4. - С. 30.

4. Озеров В.П. Формирование психомоторных способностей у школьников. - Кишинев, 1989. - 213 с.

5. Омельяненко І.О. Розвиток психомоторних здібностей першокласників на уроках фізичної культури: Дис. …канд. наук з фіз.. вих. і сп. : 24.00.02 Тернопіль, 1999. - 196 с.

6. Основні чинники формування творчої особистості та розвитку її творчих здібностей у процесі навчання. Сафаян С.І., Н. Гавриш , І. Котик / nbuv.gov.ua.

7. Остапенко О. Виховання у молодших школярів інтересу до фізкультури // Початкова школа, - 2000. - №6 - С.56

8. Прокопьев Д.Л. Развитие интелектуальных и творческих способностей у детей 6-8 лет в образовательных учреждениях различного типа // Прикладная психология и психоанализ. - 2007. - №1. - С.12.

9. Ротерс Т.Т. Формування духовної культури майбутніх вчителів фізичного виховання засобами музично-ритмічних занять / Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. - Харків-Донецьк: ХДАДМ (ХХПІ), 2005. - №10. - 256 с. - С.58-60.

10. Соколов В.А. Мотивация занятий физической и спортивной культурой школьников: Автореферат к.пед.н. - Минск, 1973. - 28с.

11. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 2. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2002. - С.43.

Размещено на Allbest.ru