Питання реалізації міжпредметних зв’язків у навчанні історії

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПИТАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ'ЯЗКІВ У НАВЧАННІ ІСТОРІЇ

Безперечним є той факт, що жоден навчальний предмет неможливо викладати у повній ізоляції від інших галузей людських знань. Зв'язки між предметами допомагають комплексно підходити до навчання та виховання учнів, виступають зв'язуючою ланкою між предметами, які вивчаються у сучасній школі.

Проблемою реалізації міжпредметних зв'язків займалися такі дослідники, як Р.Б. Вендровська, В.В. Баранова, Г.В. Клокова, Ф.П. Коровкіна та ін [1]. В той же час питання реалізації міжпредметних зв'язків у навчанні історії висвітлено недостатньо.

Особливості формування зв'язків між предметами у навчанні історії обумовлені базовою наукою, структурою і змістом учбового предмету, його цілями і місцем в учбовому плані школи. Вивчення історії формує у учнів методологічні знання, важливі для вивчення інших предметів. Тим самим створюється важлива передумова для цілісного сприйняття світу. Вже в середніх класах вивчення історії зумовлює утворення необхідного історичного фону для таких предметів як основи права, література, географія. В свою чергу, опора на знання, отримані при вивченні інших курсів, під час опанування історією, допомагає утворити у учнів цілісне розуміння об'єктивної картини світу, встановити взаємозв'язки, які існують між природним і суспільним середовищем.

Особливістю структури і змісту історичної освіти у школі є наявність двох самостійних курсів - вітчизняної та всесвітньої історії, вивчення в хронологічній послідовності важливих подій і процесів з давніх часів до сьогодення. Формування принципу історизму неможливо при вивченні тільки однієї країни або історичної епохи. Важливо постійно спеціальними запитаннями і завданнями ставити учня в ситуацію, яка потребує від нього співвідношення подій з епохою, яка розглядається. Міжкурсові зв'язки дозволяють більш повно розкрити історію окремої країни. При цьому важливо показати роль зовнішніх факторів, які впливають на історію тієї чи іншої країни. Застосування міжкурсових зв'язків особливо необхідне при розгляді питань зовнішньої політики, економіки, культурного розвитку.

Розглянемо реалізацію внутрішнього зв'язку між предметами всесвітньої історії та історії України на прикладі вивчення теми «Друга світова війна». На нашу думку, найбільш доцільними та ефективними методичними прийомами для втілення цих зв'язків є підготовка виступів учнів про перехід Червоної армії від оборони до наступальних дій, про героїчні вчинки солдатів, партизан та мирного населення, яке винесло на своїх плечах усі труднощі війни; постановка перед учнями логічних завдань, питань, відповіді на які вимагають знань про Велику Вітчизняну війну та Другу світову війну цього періоду (Використовуючи матеріал з історії України та новітньої історії довести, що військові події 1943 р. означали завершення корінного переламу в ході Великої Вітчизняної війни. Які спільні риси та відмінності мав Рух опору на території України, СРСР та у Європі? Як впливали на Рух опору ідеологічні та політичні фактори? У яких художніх творах це відображено? Як проходило визволення України та СРСР? Як на це впливав героїзм солдатів, партизан та мирного населення?), складання синхроністичних таблиць, які включають події у роки війни на території України та у світі.

історія предмет освіта школа

Для успішної реалізації міжпредметних зв'язків вчителю історії необхідно детально знати не тільки програму, але й зміст підручників, методичних посібників з таких предметів, як література, географія, дисципліни естетичного циклу. Саме з цими предметами можливі найбільш часті зв'язки у навчанні історії. Іноді ефективному здійсненню міжпредметних зв'язків заважають недоліки учбового плану: невдале співвідношення в окремих паралелях курсів історії з курсами літератури, економічної і соціальної географії. Одночасно міжпредметні зв'язки не повинні порушувати основних положень діючої учбової програми та перевищувати ліміт часу та обсягів інформації, що подається учням. Сучасний педагог повинен чітко виділяти головне та другорядне. Непотрібно надавати учням інформацію, котра не має практичної, теоретичної, виховної користі [2].

Міжпредметні та внутрішньопредметні зв'язки, які закладені в програмах, підручниках, не знайдуть застосування на практиці, якщо вчитель не оволодіє методикою находження оптимального варіанту залучення знань інших дисциплін чи курсів. Багато чого залежить від рівня професійної підготовки учителя, прагнення зробити власні підходи до встановлення взаємозв'язку між предметами. Доцільно практикувати об'єднанні заняття, які пов'язані єдністю проблематики. Наприклад, проведення шкільної лекції або семінару на міжпредметній основі, які присвячені глобальним проблемам сучасності тощо. Крім того, вчителю історії важливо продовжувати розвивати уміння, які формувались у учнів при вивченні інших предметів - вміння працювати зі схемами, таблицями, картами, статистикою та ін.

Ефективне застосування внутрішньопредметних і зовнішньопредметьних зв'язків обумовлюється використанням наступних методичних прийомів:

- пояснення нового з опорою на раніш відомий учням фактичний та теоретичний матеріал із попередніх курсів історії та іншого учбового предмету;

- співвідношення і інтеграція однотипного матеріалу із курсів вітчизняної та всесвітньої історії або інших учбових предметів;

- узагальнення знань на міжпредметній основі шляхом складення різних тематичних таблиць;

- утворення проблемних ситуацій на міжпредметній і курсовій основі, постановка проблемних завдань, які вимагають застосування знань що були засвоєні на суміжних курсах;

- проведення міжпредметних конференцій, диспутів, тематичних вечорів з доповідями та повідомленнями учнів при застосуванні матеріалів з різних предметів;

- проведення міжпредметних екскурсій;

- сумісні уроки-семінари, присвячені розбору та обговоренню різних документів та матеріалів;

- проведення уроку двома вчителями різних предметів (історії та географії, історії та літератури).

Таким чином, здійснення міжпредметних зв'язків у навчанні історії, постійне звернення до раніш засвоєних історичних, географічних та інших понять, при правильній організації учбового процесу, дозволяє сформувати історичні знання; сприяє розвитку історичного мислення учнів, яке передбачає загальне розуміння історичного процесу в його різноманітності й суперечності; передбачає застосування історичних знань і набутих умінь.

ЛІТЕРАТУРА

1. Румянцева Д.И. Межпредметные связи при изучении истории / Д.И. Румянцева. - К. : Рад. шк., 1984. - С. 6.

2. Левітас Ф.Л., Салата О.О. Методика викладання історії. Практикум для вчителя / - Ф.Л. Левітас, О.О. Салата. - Х. : Основа, 2007. - С. 41.

Размещено на Allbest.ru