Ділова гра як інноваційний метод у викладанні гуманітарних дисциплін

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДІЛОВА ГРА ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ МЕТОД У ВИКЛАДАННІ ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

Соціально-економічні перетворення сьогодення, обумовлюють необхідність пошуку нових підходів до модернізації навчального процесу під час підготовки майбутніх фахівців. В цьому контексті, окреме місце займають різноманітні форми залучення останніх до активної участі у навчальному процесі. Серед яких, на наш погляд, особливої уваги потребує ділова гра.

Ділова гра як засіб імітації професійної діяльності інтенсифікує процес навчання й тісно пов'язує його з практичною діяльністю, дає змогу надати навчанню предметний та соціальний контексти майбутньої професії і тим самим змоделювати більш адекватні (порівняно з традиційним навчанням) умови формування особистості фахівця. На доцільність і необхідність використання ділових ігор у підготовці фахівців звертали увагу В. Бабурін, М. Бірштейн, Я. Бєльчиков, П. Щербань та ін. Вони наводять загальні правила організації, конструювання й проведення ділових ігор.

Один з провідних спеціалістів у галузі використання методів активізації навчально-пізнавальної діяльності В.Я. Платов, досліджуючи використання ділових ігор в навчальному процесі, зазначає, що при подачі матеріалу за допомогою ділової гри застосовується близько 90 % інформації, тоді як при лекційному викладі - лише 20 %. Він пише: "Завдяки використанню ігрових методів навчання процес навчання стає більш творчим, цікавим;

активність учнів у ділових iгpax проявляється досить яскраво, носить більш тривалий, а не епізодичний характер" [1]. У ході ділової гри у студента виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно розв'язати поставлену задачу, вдало відтворити відведену роль, досягти різними методами загальної мети. Ще одним мотивом гри є пізнання нових вмінь та навичок, засвоєння нового матеріалу.

Таким чином, при використанні методу ділової гри в процесі навчання виконується не тільки репродуктивна функція, а й пізнавальна, проблемно-пошукова, творча. Студент пізнає та вдосконалює систему дій, яка необхідна для успішного виконання відведеної ролі.

Серед різних активних методів, які використовуються у навчальній практиці, саме ділова гра, активізує розумову діяльність і розвиває творчі здібності майбутніх фахівців. Особливого значення застосування ділової гри набуває в процесі підготовки майбутніх юристів, оскільки саме у ділових іграх на основі ігрового задуму моделюються життєві ситуації,гра дає учаснику можливість побувати в ролі судді, прокурора, експерта, депутата,потерпілого, тощо, що наближає навчання до реальної дійсності, вимагаючи від студентів взаємодії, творчості та ініціативи. Аналізуючи принципи розробки і застосування ділових ігор у навчально-виховному процесі вузів, можна зробити висновок про те, що ділові ігри допомагають студентам-юристам розвивати такі якості, необхідні для майбутньої роботи як:

- здатність працювати в команді;

- здатність брати на себе відповідальність при вирішенні різних питань;

- здатність проявляти ініціативу;

- здатність виявляти проблеми та шукати шляхи їх вирішення;

- вміння аналізувати нові ситуації і застосовувати для їх аналізу вже наявні знання;

- вміння розвивати взаєморозуміння між учасниками гри [2].

Слід зазначити, що в навчальних іграх використовується не тільки ігровий метод як такий. У процесі гри можна застосовувати групову та індивідуальну роботу, спільне обговорення, проводити тестування, опитування та «мозковий штурм», створювати рольові ситуації. Іншими словами, гра органічно поєднує і дозволяє використовувати різні методи. У рольовій грі досягається більш високий рівень спілкування, ніж при традиційному навчанні, так як рольова гра робить можливою реалізацію конкретної діяльності.

Успіх проведення ділової гри залежить, в першу чергу, від чіткого моделювання елементів як плану змісту, так і плану вираження. На тренувальному етапі студент повинен оволодіти навичками комунікативних намірів, необхідних для реалізації поставлених цілей комунікації. При безпосередній підготовці ділової гри викладач обробляє матеріал плану змісту, який йому надають самі студенти, визначає тип гри, склад учасників, цілі кожного комуніканта, планує можливі шляхи їх досягнення, прогнозує проблемні ситуації, які можуть виникнути в процесі вирішення поставлених завдань,готує необхідний реквізит.

На етапі реалізації викладач визначає мету комунікації, ролі та рольові відносини учасників спілкування, уточнює завдання кожного комуніканта, дає завдання щодо оцінки результатів ділової гри незадіяною частиною групи студентів. Під час проведення ділової гри викладач виконує роль «адміністратора»: спрямовує спілкування, виводить його з глухого кута, змінює напрям гри за допомогою введення нових учасників і т.д. При цьому виправляються тільки ті помилки, які ускладнюють або порушують комунікацію. Виправлення відбувається шляхом підказки правильного варіанту.

Гра - це унікальний механізм акумуляції і передачі людиною набутого досвіду. У грі актуалізується, знаходить своє поведінкове виявлення активна позиція її учасників [3].

Класичний варіант імітаційної гри включає такі етапи: а) підготовка; б) безпосередньо сама гра; в) аналіз та підбиття підсумків гри. За типом ділові ігри бувають «жорсткі» та «вільні». У «жорстких» іграх детермінуються зміст, функції та обов'язки студентів- виконавців ролей. У «вільних» іграх визначаються лише основні напрями дій. Тут більшою мірою допускаються самостійність і творчість у реалізації основної ідеї та змісту ділової гри. Підготовка ділової гри передбачає озброєння студентів теоретичними знаннями, практичними вміннями та навичками з теми гри; підготовку учнів - «активних» і «пасивних» учасників гри.

«Активні» учасники гри - це студенти, які виконують конкретні ролі у процесі гри; «пасивні» - це слухачі, які спостерігають і реагують на процес її протікання. Сам процес гри залежить від особливостей її різновидів. Аналіз підбиття підсумків гри включає: оцінку змісту ділової гри, тобто оцінку актуальності теми, правильності постановки та досягнення мети, доцільності постановки проміжних цілей і завдань, дотримання процедури проведення ділової гри, оцінку імітаційної діяльності студентів у процесі виконання рольових функцій.

На етапі оцінки викладач вислуховує думку «групи експертів», які стежили за ходом гри, але не брали участь в ній: чи досягнуто мети гри чи ні, які інші більш ефективні шляхи досягнення цих же цілей можливі й ін. Далі викладач сам підводить підсумок.

Розглянемо сутність та можливості ділової на прикладі гри «Судові дебати».

Гра "Судові дебати" - форма проблемного навчання - спрямована на активізацію пізнавальної діяльності студентів і створення стимулюючих умов для поглиблення професійних знань, розвитку творчих здібностей студентів.

Гра охоплює ту частину судового розгляду, в якій дається оцінка вчиненим підсудним діянням, аналізуються розглянуті в судовому засіданні докази, викладаються висновки про винність або невинність притягнутих до справ осіб, про кваліфікацію скоєних дій, міру покарання та інших питань, які повинен вирішити суд під час винесення вироку.

Основна мета гри - активізувати знання студентів з курсу теорії держави та права, кримінального процесу і навчити застосовувати ці знання під час винесення вироку на практиці.

У процесі гри студенти самостійно засвоюють матеріал з допомогою аналізу й оцінки конкретних кримінальних справ.

У грі може брати участь група від 6 до 16 чоловік. Вона поділяється (за бажанням студентів або вибором викладача) на дві частини: державні обвинувачі і захисники. Інші студенти групи слухають виступаючих, зазначають позитивні й негативні моменти, свої замітки здають викладачеві або ж складають у даній справі вирок.

Процес гри складається з чотирьох етапів. Перший етап -- підготовка і початок гри.

Другий этап - розминка (5-10 хв).

Третій этап - проголошення судової промови (80-85 хв).

Четвертий этап - підбиття підсумків гри (близько ЗО хв). Члени журі аналізують допущені помилки, вислуховують міркування і виступи учасників й оцінюють промову кожного учасника.

Проаналізувавши зміст та можливості ділової гри, можна дійти висновку про те, що специфіка використання ділової гри в процесі вивчення юридичних дисциплін полягає в тому, що на перший план висувається чітке спрямування на виділення професійної мети в подальшому житті; пізнання своїх можливостей в плані її досягнення; самовдосконалення та самонавчання на шляху досягнення цілі; практична реалізація набутих знань; можливість корекції та вдосконалення дій.

Доцільно, на наш погляд, під час проведення гри використати й «мозковий штурму» та диспут.

«Мозковий штурм» - це такий прийом в діловій грі, коли спільна діяльність усієї групи спрямована на пошук оригінального, оптимального вирішення теоретичної або практичної проблеми. Особливістю такого прийому є те, що кожен з учасників повинен прагнути висунути декілька, навіть абсурдних, варіантів рішень за обмежений час. Напрацьований в результаті «мозкового штурму» банк рішень аналізується групою експертів, в результаті чого окремі з пропозицій приймаються, інші відкидаються. В обох випадках рішення групи експертів повинно бути обґрунтованим; одночасно з групою експертів аналіз банку рішень можуть проводити й учасники «мозкового штурму».

Викладач в процесі висування рішень, тобто власне «мозкового штурму», виконує функцію каталізатора: заохочує, схвалює, підбадьорює будь-яку пропозицію студентів. Він не бере участі в роботі групи експертів, але узагальнює, доповнює аналіз проблеми та підбиває підсумки заняття.

Диспут - прийом в діловій грі, що передбачає таку форму співробітництва учасників, яка використовується для вивчення двох різних точок зору з будь-якої проблеми з метою встановлення істини.

До диспуту готуються всі учасники ділової гри, вивчаючи літературу з проблеми, всі наявні точки зору фахівців. Під час диспуту на занятті студенти поділяється на дві підгрупи, які тримаються однієї з двох можливих точок зору. Погляди обох підгруп захищають у диспуті їх представники, члени кожної з них в разі необхідності здійснюють допомогу своїм представникам, доповнюють, або поглиблюють їх аргументи на користь своєї позиції та переконливо відкидають аргументи своїх опонентів.

Журі, до складу якого входять викладач та студенти, дає оцінку диспуту, яка передбачає аналіз його результатів, особливостей спільної навчально-пізнавальної діяльності підгруп, індивідуальної діяльності представників підгруп. діловий гра навчальний студент

Підсумки спільної діяльності учасників диспуту, в тому числі і журі, підводить викладач.

При оцінці ефективності ділової гри як активної форми навчання можна відзначити наведені нижче параметри. Одним з основних джерел ефективності ділової гри є економія часу, отримана у порівнянні результатів ділової гри з традиційними методами навчання, за невеликий відрізок часу у учасників ділової гри виробляються навички і якості, що не можуть відпрацьовуватись іншими методами навчання. Ефективність навчання виявляється у зацікавленому ставленні учасників до навчальної ділової гри. Цей психологічний чинник

активізує студентів, що сприяє більш інтенсивному засвоєнню і запам'ятовуванню необхідної навчальної інформації, пов'язаної з фаховою підготовкою спеціалістів юристів.

Ділова гра дозволяє контролювати знання учасників ігрових груп безпосередньо в процесі гри, що дає можливість скоротити час проведення спеціального поточного контролю знань. Аналіз успішності дозволяє зробити висновок, що впровадження ділової гри до навчального процесу значно підвищує рівень успішності і фахової підготовленості [5].

За результатами оцінки діяльності учасників під час ділових ігор можна отримати достатньо повну картину фахових і особистих якостей студентів, їхню готовність до професійної діяльності та вирішення практичних завдань.

З вищевикладеного випливає, що ділова гра базується, перш за все, на взаємодії викладача і групи слухачів. А для створення атмосфери, необхідної для успішного навчання, викладач повинен не тільки добре знати свій предмет, але і не боятися проявити свою некомпетентність у питаннях спеціальності, тих хто навчається, прислухатися до їхньої думки, намагатися за допомогою зібраних відомостей удосконалити процес навчання професійних навичок.

Такі основні особливості методу ділових ігор, що забезпечують успішність його впровадження. Необхідно підкреслити, що, хоч процес ділової гри є моделюванням професійної діяльності в її предметному і соціальному аспектах,він залишається процесом педагогічним, спрямованим на досягнення цілей навчання і виховання. Беручи участь у цих формах навчальної роботи, студент засвоює знання в реальному процесі підготовки та прийняття рішень.

Отже, оцінюючи роль ділової гри в підготовці фахівців можна виділити такі параметри:

- застосування в діловій моделей реальних соціально-юридичних систем дозволяє максимально наблизити процес навчання до практичної діяльності;

- прийняття управлінських рішень у діловій грі здійснюється її учасниками, що виконують відповідні ролі, а оскільки інтереси різних ролей не збігаються, то рішення необхідно приймати в умовах конфліктних ситуацій;

- проведення ділової гри є колективним навчанням, у результаті гри формується колективне уявлення при захисті думки своєї групи гравців і критики інших груп.

ЛІТЕРАТУРА

1. Платов В.Я. Ділові ігри: розробка, організація та проведення: Підручник. - М. : Профиздат, 1991. - 156 с.

2. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: Метод. пособие. - М. : Высшая школа, 1991. - 207 с.

3. Волкова Л.В. Ділова гра як педагогічний феномен // Національний пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. Наукові записки. - К., 2000. - Т. 36. - Ч. 1: (педагогічні та історичні науки). - С. 27-33.

4. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посібник. - К. : Академвидав, 2004. - 352 с.

5. Коломієць В.С. Ігри в структурі професійної підготовки: Зб. наук. праць / За ред. А.Й. Капської. - К.,1999. - С. 153-160

Размещено на Allbest.ru