Діагностична діяльність учителя початкової школи як педагогічна проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діагностична діяльність учителя початкової школи як педагогічна проблема

У статті висвітлюється зміст діагностичної діяльності вчителя початкової школи, розкривається значення педагога як суб'єкта діагностичної діяльності, розглядаються труднощі, які виникають у викладачів із педагогічною діагностикою і шляхи уникнення таких проблем.

Ключові слова: «діагностична діяльність», «проблеми вчителів у процесі діагностування», «модель підготовки майбутнього вчителя початкової школи до діагностування учнів».

Постановка проблеми

В умовах сучасного суспільства відбувається модернізація освіти, перехід на особистісно орієнтовану модель навчання: навчання й виховання дитини з урахуванням усіх психічних та фізіологічних процесів, які протікають в організмі людини; виявлення й максимальний розвиток сутнісних сил особистості, її здібностей та інтересів, забезпечення саморозвитку та самовиявлення тощо. Зазначені ідеї та підходи зумовлюють підвищення вимог до професійної компетентності вчителя, його професіоналізму. Педагог покликаний виконувати освітню, інформаційну, виховну, соціокультурну та інші функції. Особливу увагу варто звернути на діагностичну функцію викладача.

Аналіз досліджень і публікацій

Вітчизняними і зарубіжними науковцями здійснена кропітка дослідницька робота над сутністю педагогічної діагностики: обґрунтовано зміст і специфіку педагогічної діагностики, визначено її стадії та методологію (А. С. Бєлкін, Б. П. Бітінас, М. М. Левіна, І.Я. Лернер та ін.); зарубіжні вчені визначили методики педагогічної діагностики (К. Інгенкамп, К. Клауер, Б. Лівер та ін.); розробляються системи підготовки майбутніх вчителів до діагностичної діяльності (О.А. Абдулліна, Н.В. Бордовська, О.С. Гребенюк, А.Й. Григор'єв, І.В. Житко, В.І. Завіна, В. І. Бондар, І.А. Зязюн, Г.С. Тарасенко, Хоружа Л.Л., Л.Л. Хоружа та ін.). На теперішньому етапі значна кількість вітчизняних і зарубіжних науковців займаються дослідженням окремих напрямів діагностичної діяльності (І.В. Житко, М.Д. Захарійчук, Л.М. Кравченко, С.М. Мартиненко, О.М. Мельник та ін.).

Аналізуючи зазначені наукові дослідження, можна стверджувати, що, не здійснюючи діагностику, викладач не зможе ефективно організовувати процес становлення особистості молодшого школяра. Діагностування учнів допомагає вивчати особливості дитини, виявити її достоїнства і сприяти їх розвитку, а недоліків намагатися позбутися.

Мета статті

Розкрити сутність діагностичної діяльності вчителя початкової школи як педагогічної проблеми, визначити її особливості та структуру.

Враховуючи погляди на діагностичну діяльність зарубіжних і вітчизняних педагогів (А.Й. Григор'єв, В.І. Завіна, Д. Зеєбах, К. Інгенкамп, С.М. Мартиненко, О.М. Мельник та ін.), ми визначили діагностичну діяльність учителя як діяльність, спрямовану на розкриття, вивчення стану суб'єктів навчання з метою оптимізації умов для їх навчання, розвитку і виховання. У діагностичній діяльності можна виділити наступні аспекти: порівняння, аналіз, прогнозування, інтерпретація, доведення до відома учнів результатів діагностичної діяльності, контроль за впливом на учнів діагностичних методик.

Порівняння являється відправною точкою процесу діагностики. Спостерігаючи за поведінкою людини, ми порівнюємо її поведінку з її ж колишньою поведінкою або з поведінкою інших індивідів у цей час або в минулому, або ж з описом поведінки якоїсь невідомої нам особи. По суті це ті аспекти порівняння, які називаються в педагогічній діагностиці індивідуальною, соціальною або об'єктивною співвідносною нормою.

Під час аналізу ми виходимо за межі порівняльної класифікації спостережень. Тепер ми хочемо встановити, чому поведінка того чи іншого індивіда відрізняється від його колишньої поведінки, від поведінки інших індивідів або ж відхиляється від норми. Ми хочемо проаналізувати причини, причому в шкільній практиці робимо це тим більш зацікавлено, чим більшою мірою поведінка того чи іншого учня не збігається з нашими очікуваннями.

Під час звичайного заняття вчитель постійно прогнозує ситуацію і в залежності від результатів свого прогнозу визначає послідовність етапів навчального процесу. При проведенні атестації він повинен прогнозувати, чи в змозі той чи інший учень, який зараз може бути переведений в іншу школу, де до учнів пред'являються більш високі вимоги, успішно її закінчити. Слід зауважити, що, враховуючи вимоги сьогодення, кожен викладач просто зобов'язаний займатися прогнозуванням.

Викладач зобов'язаний постійно давати оцінку, в яку разом з його власною точкою зору і очікуваннями включається також інформація, накопичена ним за якийсь проміжок часу. Ця інформація повинна бути систематизована, критично оцінена, піддана процесу індексації та узагальнена у вигляді концепції, яка містить оцінку. Процес, під час якого вся ця інформація в залежності від її важливості зводиться в єдине ціле, називається інтерпретацією.

Повідомлення учням результатів діагностичної діяльності відіграє незрівнянно більш важливу роль у педагогічній діагностиці, ніж в області психологічної діагностики при вивченні професійної придатності. Зворотній зв'язок необхідний для того, щоб домогтися педагогічного впливу [1, 240].

Учитель є суб'єктом діагностичної діяльності. У філософії поняття “суб'єкт” (від лат. subjectus - лежачий унизу, що знаходиться в основі) позначає носія предметно-практичної діяльності і пізнання, джерело активності, спрямоване на об'єкт [5, с. 633]. Для здійснення ефективної педагогічної діагностики вчитель повинен мати певну професійну підготовку, яка давала б йому змогу користуватися різними методами, тестами. Необхідно усвідомлювати доцільність здійснення діагностичних процедур; оцінити спроможність методик; опанувати нові методики; розвивати в собі здатність до прогнозування; коректно використовувати результати діагностики, додержуючись конфіденційності; давати грамотні рекомендації щодо створення умов подальшого розвитку. Все це сприяє адекватності й результативності корекційно-відновлювальної роботи.

Для ефективного здійснення діагностичної діяльності педагог має володіти наступними характеристиками: психофізіологічні (індивідуальні) властивості суб'єкта, що виступають як передумова здійснення ним своєї професійної ролі; здібності (нахили, задатки); спрямованість і професійно значущі якості особистості; професійно-педагогічні та предметні знання і вміння.

До психофізіологічних властивостей належить, передусім, тип вищої нервової діяльності, особливості темпераменту, швидкість нервових процесів тощо. Другою характеристикою суб'єктності педагога є здібності (за Н.В. Кузьміною): комунікативність, перцептивні здібності, динамізм особистості, емоційна стабільність, оптимістичне прогнозування, креативність [4, 422].

Важливим чинником, на нашу думку, що впливає на ефективність діагностичної діяльності, є особистісні, професійно значущі якості вчителя - це суттєві психологічні характеристики, до яких певна педагогічна діяльність висуває підвищені вимоги. Високий рівень розвитку цих здібностей людини під час сформованої позитивної мотивації є важливою умовою, що забезпечує його високу продуктивність у професійної діяльності. Обов'язково кожен учитель має володіти професійно-педагогічними та предметними знаннями і вміннями.

Більшість учителів оволодівають методами педагогічної діагностики лише в процесі практичної діяльності, але без кваліфікованого наставництва подібна самоосвіта не завжди здійснюється на високому рівні. Відсутність достатньої підготовки може порушити головне правило, якого має дотримуватися кожен педагог - не нашкодити дитині. Саме тому в підготовці вчителя до діагностичної діяльності важлива роль належить навчальному закладу. У Київському університеті імені Бориса Грінченка проводиться система роботи з підготовки майбутніх вчителів до діагностичної діяльності. На жаль, не в усіх навчальних закладах різних рівнів акредитації приділяється достатня увага даному аспекту. Проблема полягає у формальному підході до викладання педагогічної діагностики як навчальної дисципліни. У деяких університетах взагалі відсутня навчальна дисципліна, яка спрямована на підготовку майбутніх учителів до діагностичної діяльності. Подібна ситуація сприяє виникненню проблем у педагогів

Найпоширенішими труднощами, які виникають у вчителів з діагностичною діяльністю (за С.М. Мартиненко), є: «самоаналіз професійних дій, вибір оптимальних методів з урахуванням можливостей учнів, аналіз і оцінка ефективності педагогічних засобів, визначення освітньої мети, вивчення індивідуальних особливостей дітей, виявлення причин неуспішності в навчанні та відхилень у поведінці учнів, передбачення труднощів у навчальній діяльності учнів, робота з обдарованими дітьми, аналіз інформації про дітей та її інтерпретації, прогнозування результатів педагогічної взаємодії, побудова гіпотез» 3, с. 108. З метою подолання зазначених труднощів, нами була побудована модель підготовки майбутніх учителів початкової школи до діагностичної діяльності (Рис. 1).

На нашу думку, саме у вищих навчальних закладах має здійснюватися ефективна підготовка майбутніх учителів до діагностичної діяльності.

У моделі ми визначили мету і завдання, які орієнтовані на результат - готовність майбутнього вчителя початкової школи до здійснення діагностичної діяльності. Володіння вчителем особливостями педагогічної діагностики визначається трьома компонентами: мотиваційно-ціннісним, когнітивним, операційно-діяльнісним. Нами обґрунтовано форми і методи (традиційні і нетрадиційні) діяльності викладача зі студентами з метою формування в них умінь і навичок діагностичної діяльності.

педагогічна діагностика учитель початкова школа

Висновки

Отже, проблема виникнення труднощів з діагностичною діяльністю у вчителів є актуальною у наш час. У більшості випадків причиною цього є недостатня підготовка студентів у ВНЗ до здійснення педагогічної діагностики. На нашу думку, необхідно реорганізувати, удосконалити існуючу систему підготовки майбутнього вчителя початкової школи до діагностування навчально-пізнавальної діяльності школярів, ввести до навчального плану спецкурс «Основи педагогічної діагностики», розробити методичне портфоліо, в якому подати методики з педагогічної діагностики, якими мають оволодіти майбутні вчителі початкової школи.

Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження

Можна стверджувати, що було створено міцну теоретичну базу для подальшого розгляду і розвитку педагогічної діагностики, але в нашій країні проблема підготовки майбутнього вчителя до діагностичної діяльності недостатньо розроблена. Незважаючи на широкий спектр теоретичних напрацювань у минулому з дослідження сутності, змісту, функцій і структури діагностичної діяльності вчителя, можна зазначити, що незначна кількість вчителів на високому рівні готова здійснювати діагностування школярів. Тому наступні дослідження можливі в галузі розроблення технології формування в учителів знань, умінь і навичок з педагогічної діагностики.

Список використаних джерел

Ингенкамп К. Педагогическая диагностика. - М.: Педагогика, 1991.- 240 с.

Мартиненко С.М. Діагностична діяльність майбутнього вчителя початкових класів: теорія і практика: [монографія] / Київський міський педагогічний ун-т ім. Б.Д. Грінченка. -- К. : КМПУ ім. Б.Д. Грінченка, 2008. -- 434с.

Мартиненко С.М. Основи діагностичної діяльності вчителя початкової школи: навчально-методичний посібник / С. М. Мартиненко. - К. : Київський університет імені Бориса Грінченка, 2010. - 262 с.

Мельник О.М. Підготовка майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / Центральний ін-т післядипломної педагогічної освіти АПН України. -- К., 2002. -- 21с.

Підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.; За ред. І. А. Зязюна. -- 2-ге вид. допов. і переробл. -- К.: Вища школа, 2004.

Философский энциклопедический словарь / Редкол.: С.С. Аверинцев, Э.А. Араб-Оглы, Л.Ф. Ильичев и др. - М.: Советская Энциклопедия,1989. - 815 с.

Размещено на Allbest.ru