Психологічна адаптація малорічних дітей до шкільного навчання

На сучасному етапі розвитку психології психологічна адаптація до навчання в школі розглядається як комплексна характеристика дитини, яка розкриває рівні розвитку психологічних якостей, що є найбільш важливими передумовами для нормального включення в нове соціальне середовище й для формування навчальної діяльності.

У психологічному словнику поняття «готовність до шкільного навчання» розглядається як сукупність морфо - фізіологічних особливостей дитини старшого дошкільного віку, що забезпечує успішний перехід до систематичного, організованого шкільного навчання.

В.С. Мухіна стверджує, що адаптація до шкільного навчання - це бажання й усвідомлення необхідності вчитися, що виникає в результаті соціального дозрівання дитини, появи у неї внутрішніх протиріч, що задають мотивацію до навчальної діяльності.

Найбільш повне поняття «готовність до школи» дається у визначенні Л.А. Венгера, під яким він розумів певний набір знань й умінь, у якому повинні бути присутні всі інші елементи, хоча рівень їхнього розвитку може бути різний. Складового цього набору насамперед є мотивація, особистісна готовність, у яку входять «внутрішня позиція школяра», вольова й інтелектуальна готовність.

А.Н. Леонтьев вважає безпосередньо рушійною силою розвитку дитини його реальну діяльність зі змінами в «внутрішній позиції».

В останні роки все більша увага проблемі готовності до шкільного навчання приділяється за кордоном. При рішенні цього питання, як відзначає Я. Йірасек, сполучаються теоретичні побудови, з одного боку, практичний досвід, з іншої. Особливість досліджень полягає в тому, що в центрі цієї проблеми знаходяться інтелектуальні можливості дітей. Це знаходить висвітлення в тестах, що показують розвиток дитини в області мислення, пам'яті, сприйняття й інших психічних процесів.

На думку С. Штребела, А. Керна дитина що надходить у школу повинна мати певні ознаки школяра: бути зрілою у розумовому, емоційному та соціальному відношеннях.

До розумової області автори відносять здатність дитини до диференційованого сприйняття, довільній увазі, аналітичному мисленню й так далі.

Під емоційною зрілістю вони розуміють емоційну стійкість і майже повна відсутність імпульсивних реакцій дитини.

Соціальна зрілість зв'язується ними з потребою дитини в спілкуванні з дітьми, зі здатністю підкорятися інтересам і прийнятим умовностям дитячих груп, а так само зі здатністю взяти на себе соціальну роль школяра в суспільній ситуації шкільного навчання.

Треба відзначити, що, незважаючи на розмаїтість позицій, у всіх перерахованих авторів є чимало спільного. Багато хто з них при вивченні адаптації до шкільного навчання користується поняттям «шкільна зрілість», виходячи з помилкової концепції, відповідно до якої виникнення цієї зрілості зумовлено в основному індивідуальними особливостями процесу спонтанного дозрівання вроджених задатків дитини та істотно не залежних від соціальних умов життя й виховання. У дусі цієї концепції основна увага приділяється розробці тестів, що служать діагностиці рівня шкільної зрілості дітей.

Роблячи порівняльний аналіз закордонних і вітчизняних досліджень, можна зробити висновок, що основна увага закордонних психологів спрямовано на створення тестів і набагато в меншому ступені орієнтовано на теорію питання.

У роботах вітчизняних психологів утримується глибоке теоретичне дослідження проблеми готовності до школи.

Складеними компонентами психологічної готовності дитини до школи є: мотиваційна (особистісна), інтелектуальна, емоційно - вольова.

Мотиваційна готовність (адаптація) - наявність у дитини бажання вчитися. У дослідженнях А.К. Маркової, А.Б. Орлова показане, що виникнення усвідомленого відношення дитини до школи визначається способом подачі інформації про неї. Важливо щоб повідомлювані дітям відомості про школу були не тільки зрозумілі, але й відчуті ними. Емоційний досвід забезпечується включенням дітей у діяльність, що активізує як мислення, так і почуття.

У мотиваційному плані були виділені дві групи мотивів навчання:

1. Широкі соціальні мотиви навчання або мотиви, пов'язані з потребами дитини в спілкуванні з іншими людьми, у їхній оцінці й схваленні, з бажанням учня зайняти певне місце в системі доступних йому суспільних відносин.

2. Мотиви, зв'язані безпосередньо з навчальною діяльністю, або пізнавальні інтереси дітей, потреба в інтелектуальній активності й в оволодінні новими вміннями, навичками й знаннями.

Особистісна готовність до школи виражається дитиною відносно до школи, вчителів і навчальної діяльності, включає так само формування в дітей таких якостей, які допомогли б їм спілкуватися із учителями й однокласниками.

Інтелектуальна адаптація припускає наявність у дитини кругозору, запасу конкретних знань. Дитина повинна володіти планомірним і розчленованим сприйняттям, елементами теоретичного відношення до досліджуваного матеріалу, узагальненими формами мислення й основних логічних операцій, значеннєвим запам'ятовуванням. Інтелектуальна адаптація також припускає формування у дитини початкових умінь в області навчальної діяльності, зокрема, уміння виділити навчальне завдання й перетворити його в самостійну мету діяльності.

В.В. Давидов вважає, що дитина повинна володіти розумовими операціями, уміти узагальнювати й диференціювати предмети і явища навколишнього світу, уміти планувати свою діяльність і здійснювати самоконтроль. При цьому важливе позитивне відношення до навчання, здатність до саморегуляції поведінки й прояв вольових зусиль для виконання поставлених завдань.

У вітчизняній психології при вивченні інтелектуального компонента психологічної адаптації до школи акцент робиться не на суму засвоєних дитиною знань, а на рівень розвитку інтелектуальних процесів. Тобто дитина повинна уміти виділяти істотне в явищах навколишньої дійсності, уміти порівнювати їх, бачити подібне й відмінне; вона повинна навчитися міркувати, знаходити причини явищ, робити висновки.

Обговорюючи проблему адаптації до школи, Д.Б. Ельконін на перше місце ставив сформованість необхідних передумов навчальної діяльності. Аналізуючи ці передумови, він і його співробітники виділили наступні параметри:

- уміння дітей свідомо підкоряти свої дії правилам, що узагальнено визначають спосіб дії,

- уміння орієнтуватися на задану систему вимог,

- уміння уважно слухати мовця й точно виконувати завдання, запропоновані в усній формі,

- уміння самостійно виконувати необхідне завдання по зоровому зразку.

Ці параметри розвитку довільності є частиною психологічної адаптації до школи, на них опирається навчання в першому класі.

Д.Б. Ельконін вважав, що довільна поведінка народжується в грі в колективі дітей, що дозволяє дитині здійнятися на більш високий щабель.

Підводячи підсумок можна сказати, що в пізнавальному плані дитина до надходження в школу вже досягає достатньо високого рівня розвитку, що забезпечує вільне засвоєння шкільної навчальної програми.

Крім розвитку пізнавальних процесів: сприйняття, уваги, уяви, пам'яті, мислення й мовлення, у психологічну адаптацію до школи входять сформовані особистісні особливості. До надходження в школу у дитини повинні бути розвинені самоконтроль, трудові вміння й навички, уміння спілкуватися з людьми, рольова поведінка. Для того, щоб дитина була готова і змогла адаптуватися до навчання і засвоєння знань, необхідно, щоб кожна з названих характеристик була у неї досить розвинена, у тому числі й рівень розвитку мовлення.

Таким чином, високі вимоги життя до організації виховання й навчання інтенсифікують пошуки нових, більш ефективних психолого-педагогічних підходів, націлених на приведення методів навчання у відповідність із психологічними особливостями дитини. Проблема психологічної адаптації дітей до навчання в школі одержує особливе значення, тому що від її вирішення залежить успішність наступного навчання дітей у школі.

1.2 Особливості адаптації дітей дошкільного віку до навчання в школі

Адаптацію визначають не лише як процес пристосування до успішного функціонування в даному середовищі, але й як здатність до подальшого психологічного, особистісного, соціального розвитку людини.

Як і ми, дорослі, діти 6-7 років реагують на стан невизначеності всією своєю суттю: у них порушується біологічна і психологічна рівновага, знижується стійкість до стресів, зростає напруженість. Можуть з'явитися стан тривоги, капризи, виявитися яскравіше будь-які труднощі характеру: впертість, незосередженість, замкнутість, демонстративність і тому подібне.

Для дитини прихід в школу - це своєрідне «оформлення на посаду» (за влучним виразом Т.А. Нежнової). «Справжній школяр - це щасливий володар портфеля і старанний виконавець шкільних правил. Він слухає вчителя, піднімає руку і отримує відмітки» - зіграти в таку гру жадає практично будь-який майбутній першокласник. Через декілька днів або років дитина визнає себе обдуреною, а вчителя - обманщиком, з яким треба було, виявляється, грати зовсім в інші ігри. Годинами сидіти за партою виявилося не так цікаво, як очікувалося. Так другого(!) вересня у дитини на все шкільне життя розійшлися реальні інтереси і гра в шкільні атрибути, що швидко приїлася.

Початок навчання дитини в школі - складний і відповідальний етап в ії житті. Діти 6-7 років переживають психологічну кризу, пов'язану з необхідністю адаптації до школи. Які характеристики даного періоду слід враховувати, здійснюючи психологічну адаптацію дитини до школи?

По-перше, змінюється соціальна позиція дитини: з дошкільника вона перетворюється на учня. В неї з'являються нові і складні обов'язки: робити уроки, приходити вчасно в школу, бути уважною на уроках, дисциплінованою і тому подібне. По суті, вперше в своєму житті дитина стає членом суспільства зі своїми обов'язками. Вчитель виступає представником суспільства: він задає вимоги і норми, орієнтує дитину в тому, як ій слід поводитися, що і як робити.

По-друге, у дитини відбувається зміна провідної діяльності. До початку навчання в школі діти зайняті переважно грою. З приходом до школи вони починають опановувати навчальну діяльність. Основна психологічна відмінність ігрової і навчальної діяльності полягає в тому, що ігрова діяльність є вільною, а навчальна - побудована на довільних зусиллях дитини. Слід зазначити так само і те, що власне перехід дитини від ігрової діяльності до навчальної здійснюється не за ії волі, не природним для неї шляхом, а є як би «нав'язаний» їй зверху.

По-третє, важливим чинником психологічної адаптації дитини до школи виступає її соціальне оточення. Від відношення вчителя до дитини залежить успішність її подальшого навчання в школі. Успішність процесу адаптації дитини до школи залежить ще і від того, наскільки міцно вона змогла ствердити свою позицію в класі серед однолітків. Активна та ініціативна дитина стає лідером, починає добре вчитися, тихий і податливий учень перетворюється на аутсайдера, вчиться без бажання або незадовільно.

По-четверте, однією з гострих проблем виступає проблема заборони рухової активності ініціативної дитини і, навпаки, активізація млявих і пасивних дітей.

Соціально-психологічна адаптація є процесом активного пристосування, на відміну від фізіологічної адаптації, яка відбувається як би автоматично. Стосунки з середовищем, до якого треба пристосовуватися, особливі. Тут не лише середовище впливає на людину, але і вона сама змінює соціально-психологічну ситуацію. Тому адаптувати доводиться не лише дитину до класу, до свого місця в школі, до вчителя, але і самого педагога до нових для нього учнів.

Деяка частина першокласників зазнає труднощі, перш за все, в налагодженні взаємин із вчителем і однокласниками, що нерідко супроводжується низьким рівнем опанування шкільної програми. У виразі їхніх облич можна побачити емоційний дискомфорт: печаль, тривога, напруженість типові для них.

Дезадаптованість у певної частини школярів пов'язана з поведінковими проблемами - низьке засвоєння шкільних норм поведінки. На уроках ці діти неуважні, часто не слухають пояснення вчителя, відволікаються на сторонні заняття і розмови. Якщо ж вони зосереджуються на завданні, то виконують його правильно. На перерві відбувається розрядка напруги: вони бігають, кричать, заважають іншим дітям.

Причини дезадаптації

Методики для визначення рівня психологічної адаптації мало річних дітей були проведені у Комунальному закладі ДНЗ №47 «Подоляночка». Всього було проведено дві методики:

1. Проективний тест особистих відношень, соціальних емоцій і ціннісних орієнтацій «Будиночки».

2. Методика «Школа звірів».

1. Проективний тест особистих відношень, соціальних емоцій і ціннісних орієнтацій «Будиночки».

Методичною основою тесту є кольорово-асоціатівний експеримент, відомий за тестом відношень А. Еткінда. Тест розроблений О.А. Ореховою і дозволяє провести діагностику емоційної сфери дитини, а саме вищі емоції соціального генезу, особистісні переваги і діяльнісні орієнтації, що робить його особливо цінним з точки зору емоційного ставлення дитини до школи.

Для проведення методики необхідні наступні матеріали:

- Аркуш відповідей.

- Вісім кольорових олівців: синій, червоний, жовтий, зелений, фіолетовий, сірий, коричневий, чорний. Олівці мають бути однаковими, забарвлені в кольори, відповідні грифелю.

Для проведення цієї методики було обрано 10 дітей 5-6 років. Методика проводилась без допомоги і присутності вихователя. Процедура дослідження складалося з трьох завдань, які передбачали розфарбовування, і тривала близько 15 - 20 хвилин.

Інструкція до першого завдання: «сьогодні ми займатимемося розфарбовуванням. Знайдіть в своєму листочку завдання №1. Це доріжка з восьми прямокутників. Виберіть той олівець, який вам приємний більш всього і розфарбуйте перший прямокутник. Відкладіть цей олівець убік. Поглянете на олівці, що залишилися. Який з них вам більше подобається? Розфарбуйте ним другий прямокутник. Відкладіть олівець убік. І так далі.»

Інструкція до другого завдання: «Перед вами будиночки, їх ціла вулиця. В них живуть наші відчуття. Я називатиму відчуття, а ви підберіть до них відповідний колір і розфарбуйте. Олівці відкладати не треба. Можна розфарбовувати тим кольором, який по-вашому підходить. Будиночків багато, їх господарі можуть відрізнятися і можуть бути схожими, а значить, і колір може бути схожим.

Список слів: щастя, горе, справедливість, образа, дружба, сварка, доброта, злість, нудьга, захоплення.»

Інструкція до третього завдання: «У цих будиночках ми робимо щось особливе, і мешканці в них - незвичайні. У першому будиночку живе твоя душа. Який колір їй личить? Розфарбуйте.

Позначення будиночків:

№2 - твій настрій, коли ти йдеш до школи;

№3 - твій настрій на уроці читання;

№4 - твій настрій на уроці письма;

№5 - твій настрій на уроці математики;

№6 - твій настрій, коли ти розмовляєш з вчителем;

№7 - твій настрій, коли ти спілкуєшся зі своїми однокласниками;

№8 - твій настрій, коли ти знаходишся вдома;

№9 - твій настрій, коли ти робиш уроки;

№10 - придумайте самі, хто живе і що робить в цьому будиночку. Коли ви закінчите його розфарбовувати, тихенько на вушко скажіть мені, хто там живе і що він робить»

2. Методика «Школа звірів».

Для багатьох дітей процес адаптації до школи є складним випробуванням. Дитина стикається з рядом проблем, які не в силах вирішити сама. В результаті в неї можуть виникнути шкільні неврози. Рання діагностика, корекція і профілактика шкільних неврозів залишаються актуальною і надзвичайно важливою проблемою.

Оскільки психологічний захист формується на неусвідомленому рівні, дослідження його механізмів може проводитися за допомогою проективних методик. Одна з них - «Школа звірів» (автори Вьюнова Н.І., Гайдар К.М.). Вона дає можливість виявити шкільні неврози на початковій стадії розвитку, з'ясувати причини і способи корекції. Невизначеність стимульного матеріалу, атмосфера доброзичливості і відсутність оціночних суджень дозволяють дитині розкритися найглибше. До того ж малювання для дітей дошкільного віку є звичною і цікавою справою. Аналіз намальованого дає можливість зробити деякі припущення про ті труднощі, які виникли у дітей в процесі навчальної діяльності.

Для цієї методики було обрано теж 10 дітей. Дошкільникам аркуші та кольорові олівці.

На початку проведення методики вихователь почав: «Зараз ми з вами зробимо дивну подорож в чарівний ліс. Сядьте зручно, розслабтеся, закрийте очі. Уявіть, що ми опинилися на сонячній лісовій галявині. Послухайте, як шумить листя над головою, м'яка трава торкається ваших ніг. На галявині ви бачите «Школу звірів». Погляньте довкола. Які звіри вчаться в цій школі? А який звір вчитель? Чим займаються учні? А якою твариною є ви? Що ви при цьому відчуваєте? Проживіть ці відчуття в собі. Ви можете знаходитися ще деякий час в цій «Школі звірів», поки я рахуватиму до 10, а потім розплющте очі.»

«Ви побували в «Школі звірів». А тепер візьміть олівці і папір і спробуйте намалювати те, що бачили.» Коли діти намалюють: «Поглянете уважно на свій малюнок і знайдіть ту тварину, якою могли б бути ви. Поряд з ним поставте букву «я».

На це завдання дається приблизно 15 хвилин.

Значення сюжетно-рольових і дидактичних ігор у підготовці до школи важко переоцінити. Сюжетно-рольові ігри роблять загальний розвиваючий вплив на особистість майбутнього школяра, а дидактичні ігри із правилами пов'язані з майбутньою навчальною діяльністю й учнів. В іграх відбувається програвання дошкільником ситуацій і дій, у значній мірі наближених до майбутньої навчальної діяльності. Тобто у грі відбувається безпосередня підготовка дитини до переходу на новий щабель навчання - вступ до школи.

Так, якщо ми хочемо навчати дитину за допомогою сюжетно-рольової гри, те необхідно спочатку навчити її цьому виду гри, і тільки тоді, коли має можливість уявляти ситуації сюжетно-рольової гри по сполучених ролях, можна використати її й у навчанні, і в будь-якій іншій діяльності.

Застосування гри в навчанні припускає введення в нього або в будь-яку іншу діяльність ознак, що конституюють уявлювані ситуації різних видів ігор. Тобто, якщо необхідно введення гри або ігрових прийомів, у заняття з дітьми, потрібно лише задати дитині образ, правило, сполучені ролі або окремі предмети, які необхідно об'єднати єдиним сюжетом, - і заняття перетвориться в гру, тому що ми створимо основу для розвитку ігрової діяльності.

Таким чином, укладений в програмі навчання й виховання в дитячому саду зміст потрібно пропонувати дошкільникам не на заняттях, схожих на шкільні уроки, а в різних видах ігор. Це досягається шляхом введення в зміст занять істотних ознак уявлюваних ситуацій, властивих різним видам ігор. Така тактика дозволить одержати міцні знання й уміння, які дошкільники можуть використати в їхній самостійній діяльності.

Важливо відзначити особливості у взаємозв'язку гри й навчання, які з'являються до кінця дошкільного віку й мають неминуще значення в плані психологічної підготовки дітей до школи. Ці особливості стосуються гри із правилами - однієї з пізніх форм гри. Вона безпосередньо передує навчальній діяльності молодших школярів і може бути основою для безболісного переходу від гри до навчання. Крім того, ігри з правилами припускають особливий етап, протягом якого діти освоюють правила наступної гри. Інакше кажучи, для успішної гри старший дошкільник на підготовчому етапі повинен освоїти його спосіб. Цей етап дуже важливий для психічного розвитку дітей й їх наступного шкільного навчання. Діяльність дошкільника на такому підготовчому етапі гри із правилами дуже подібна по своїй структурі й завданням з навчальною діяльністю молодших школярів. Ціль навчальної діяльності, так само, як і ціль підготовчого до гри етапу, пов'язана з освоєнням дитиною загального способу, правил майбутньої діяльності.

Специфіка застосування гри в навчанні за допомогою підготовчого етапу гри із правилами припускає переміщення гри з теперішнього моменту в майбутнє. Гра вводить дитину в зміст діяльності, служить її мотивом, але саме програвання переноситься на час після навчання.

Результати експериментального навчання дітей, проведених рядом психологів, показали, що навчання, спрямоване на підготовку до майбутньої ігрової діяльності, мало для дитини більший зміст і виявилося більше ефективним, чим навчання, підкріплене привабливою «матеріальною» нагородою.

Таким чином, традиційні форми занять у дитячому саду, так само як і відповідні навчальні програми, мають значні резерви підвищення результативності навчання і його розвиваючого впливу, причому першорядне значення в цьому плані має широке застосування ігрових форм діяльності.

Рольову гру в дошкільному віці неможливо замінити якою-небудь іншою діяльністю. Якщо дитина не грає, у неї не розвивається соціальна мотивація, не формуються соціальні позиції. А це, у свою чергу, веде до зниження й недорозвинення пізнавальних здібностей, невмінню спілкуватися. І навпаки, опанувавши соціальними позиціями в грі, дошкільник здатний до подолання труднощів у навчанні й спілкуванні.

Сюжетно - рольова гра може бути, як коротка - на одне заняття, так і довготривала - розрахована на кілька занять. Головна відмінність довготривалої рольової гри від короткочасної в тім, що вона потребує більш детальнішої підготовки і деталізації ігрових атрибутів, активного залучення дітей до підготовки. Саме довготривала гра сприяє найкращому засвоєнню знань і сприяє розвитку пізнавальних здібностей.

Висновки

Проблема психологічної адаптації дітей до навчання в школі - це не тільки наукова, але в першу чергу реально-практичне, дуже життєве й гостре завдання, що ще не одержало свого остаточного рішення. А від його рішення залежить багато чого, в остаточному підсумку доля дітей, їхнє сьогодення й майбутнє.

Виконуючи головні завдання був проведений теоретичний аналіз адаптації до шкільного навчання і виявлено головні критерії адаптації до шкільного навчання з погляду видатних педагогів і психологів. Критерії адаптації або дезадаптації до шкільного навчання пов'язані із психологічним віком дитини, що вираховується не по годиннику фізичного часу, а по шкалі психологічного розвитку. Цю шкалу теж треба вміти читати: розуміти принципи її складання, знати пункти відліку, розмірність.

Була використана комплексна програма діагностики дітей дошкільного віку до шкільного навчання.

В ході роботи охарактеризували роль сюжетно-рольової гри, як одного з головних факторів розвитку дошкільників, у підготовці до шкільного навчання. Показана важливість ігрової діяльності для розвитку і вдосконалення пізнавальних і вольових якостей дитини, наряду з традиційними формами навчання, бо саме в цих видах діяльності вперше виникають суспільні мотиви поведінки, складається ієрархія мотивів, формуються й удосконалюються дії сприйняття й мислення, розвиваються соціальні навички взаємин.

У результаті проробленої роботи побачимо, що до кінця навчального року загальний рівень адаптації дітей експериментальної групи підвищився. Такі результати змогли одержати при спільній роботі з педагогами, вихователями й батьками.

Працюючи по цій програмі ми прийшли до висновків:

- по-перше, обстеження дітей необхідно для школи й для дітей, для їхнього успішного навчання;

- по-друге, обстеження дітей необхідно починати раніше, тоді ця робота буде більше ефективної, тому що, мало констатувати неготовність дитини до навчання в школі, необхідно ще брати на облік і протягом року спостерігати й контролювати його розвиток.