Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ

ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Кафедра методики професійного навчання та новітніх технологій виробництва

ПІДСУМКОВА ВИПУСКНА РОБОТА

на тему:

Методика проведення уроків виробничого навчання різних типів і видів (за професійною спрямованістю)

Виконав: Нога Сергій Петрович

майстер виробничого навчання

ДПТНЗ « Синівський професійний аграрний ліцей»

Керівник: Майорова Ірина Германівна

Донецьк -2010 р.

Анотація

У підсумковій випускній роботі слухач спробувала розкрити деякі аспекти теми «Типи і види уроків виробничого навчання, методика їх вибору». В роботі розкриті цілі, задачі різних типів та видів уроку, методи формування у учнів основ професійної майстерності, творчого відношення до праці, розглядаються шляхи підвищення ефективності уроків на сучасному етапі, вимоги до структурних елементів уроку виробничого навчання.

Зміст

Вступ

Теоретична частина

1.1 Типи та види уроків виробничого навчання

1.2 Класифікація уроків виробничого навчання відповідно до основної дидактичної мети

1.3 Типи уроків виробничого навчання, класифіковані за змістом

1.4 Вимоги до структурних елементів уроку виробничого навчання

1.5 Алгоритм проведення вступного інструктажу

1.6 Типові недоліки проведення вступного інструктажу

2. Методична частина

2.1 Методика видачі домашнього завдання

2.2 Методика організації занять з професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки

2.3 Методика формування мотивації навчання на уроці

2.4 Методика проведення уроків виробничого навчання

3. Практична частина

3.1 Оцінювання навчальних досягнень учнів при професійній підготовці

Висновки

Література

Вступ

Під формою організації навчальної діяльності розуміють способи організаційної побудови навчального процесу та взаємодії учнів, що визначає характер управління з боку педагога, способи навчально-виробничої діяльності проведення занять, структуру, зміст, методи занять і спрямовані на оптимізацію навчального процесу.

В сучасній системі професійно-теоретичної підготовки найбільш широко застосовуються групова, ланкова, бригадна, парна й індивідуальна форми організації навчальної діяльності учнів.

Групова (фронтально-групова) форма - це заняття з учнями всієї навчальної групи одночасно, проведена за єдиним планом на основі єдиних дидактичних цілей.

Ланкова, парна та бригадна форми організації навчальної діяльності учнів у процесі теоретичного навчання можуть застосовуватися на лабораторно-практичних роботах, семінарах, практичних заняттях, ділових, рольових іграх. Поділ навчальної групи на ланки, бригади викладач повинен провести з урахуванням рівня теоретичної підготовленості учнів, їх вікових і комунікативних особливостей для забезпечення їх активної взаємодії при виконанні навчальних завдань. Парна робота найбільш ефективна при об'єднанні сильного і слабкого учнів. Робота ланок і бригад може включати однакові чи різні за змістом навчальні завдання, які мають різні дидактичні цілі, підпорядковані загальній меті уроку. Ці форми передбачають включення учнів у спільне планування навчальної діяльності, сприйняття і з'ясування інформації, обговорення та взаємоконтроль. Темп роботи буде залежати від складу групи.

Особливість індивідуальної діяльності учнів полягає в тому, що зміст виконуваних ними завдань повинен активізувати навчально-пізнавальну діяльність у найбільш важливому для них аспекті. Організація індивідуальної навчальної діяльності заснована на диференційованому, особистісно-орієнтовному підході до навчального процесу. Застосування цієї форми організації навчальної діяльності сприяє вирівнюванню рівнів знань, умінь і навичок у слабких і середніх учнів, інтенсифікації навчального процесу для найбільш здібних учнів, поглибленню знань і вмінь за найбільш значущими питаннями курсу, розвитку технічного і творчого мислення учнів тощо.

В останні роки у світовій педагогіці широке поширення одержало навчання в співробітництві («технологія навчання в співробітництві» або «метод малих груп»), як альтернатива традиційному навчанню. Метою навчання в співробітництві є не тільки опанування знаннями, вміннями і навичками кожним учнем на запланованому рівні, але і формування соціально значущих і комунікативних умінь. Існує кілька різновидів навчання в співробітництві: навчання в команді, командно-ігрова діяльність, індивідуальна робота в команді, «пила» тощо. При використанні на уроках навчання в малих групах викладач повинен знати, що недостатньо сформувати групи і дати завдання, необхідно організувати самостійну діяльність учнів, дотримуючись таких вимог: одне завдання на групу, одне заохочення на групу, розподіл ролей.

Організацію роботи в малих групах викладач може реалізовувати на заняттях усіх типів: при вивченні нового матеріалу, закріпленні, удосконаленні, узагальненні знань і вмінь, контролі отриманих знань і вмінь. Ефективне застосування методу малих груп на окремих етапах занять: перевірці домашнього завдання, самостійної практичної роботи учнів із засвоєння нового навчального матеріалу тощо.

Ефективність застосування перелічених вище форм організації діяльності учнів залежить від таких чинників: рівня професійної компетентності викладача; знання викладачем індивідуальних особливостей учнів;специфіки професії, яку вивчають учні; цілей та задач заняття; творчого підходу до розробки сценарію заняття; дидактичного забезпечення навчального процесу тощо.

Розділ І. Теоретична частина

1.1 Типи та види уроків виробничого навчання

Уроки виробничого навчання доцільно класифікувати:

- відповідно до основної дидактичної мети ;

- за змістом виконуваних навчально-виробничих робіт .

1.2 Класифікація уроків виробничого навчання відповідно до основної дидактичної мети

Тип уроку	Вид уроку	Основна дидактична мета
1	2	3
Урок формування початкових (первинних) умінь	Вправи; імітаційний тренінг, практичні роботи, бінарний урок тощо.	Сприйняття та первинне усвідомлення нової інформації інструктивного характеру; показ нових операцій і прийомів професійної діяльності; формування первинних умінь правильного виконання окремих операцій і прийомів з дотриманням охорони праці.
Урок формування складних умінь	Вправи; імітаційний тренінг; самостійна, практична робота, аналіз конкретних виробничих ситуацій, вивчення передових методів праці, бінарний урок тощо	Закріплення і розвиток умінь виконання окремих прийомів і операцій з дотримання якості в роботі; формування умінь з об'єднання декількох простих операцій в одну складну при раціональному використанні урочного часу
Урок удосконалення умінь та формування навичок	Виконання комплексних робіт, самостійна, практична робота, урок-виробничий семінар; конкурс професійної майстерності; урок вивчення передових методів праці; ділові (рольові) ігри тощо.	Удосконалення та систематизація умінь застосувати різноманітні сполучення прийомів та операцій, типових для визначених професійних робіт, до набуття автоматизму.
Урок комплексного застосування знань, умінь і навичок при виконанні навчально-виробничих робіт	Аналіз конкретних виробничих ситуацій; урок-конкурс професійної майстерності; урок технічної творчості; ігрове проектування, ділові (рольові) ігри тощо	Розвиток логічності, аналітичності та критичності мислення учнів в процесі комплексного застосування набутих умінь і навичок
Контрольно-перевірочний урок	Конкурс професійної майстерності; ділові, ситуаційні, рольові ігри; контрольно-перевірочні роботи; тощо	Виявлення глибини знань, перевірка та оцінка набутих умінь і навичок виконання окремих операцій, складних та комплексних робіт; виявлення недоліків у знаннях, уміннях і навичках та їх причини; отримання даних для атестації.

1.3 Типи уроків виробничого навчання, класифіковані за змістом

Тип уроку	Характеристика змісту уроку	Особливості проведення уроку
Вступний	Знайомство з професією, навчальною майстернею, підприємством-замовником, правилами охорони праці, майбутніми роботами	Пояснення повинно бути зрозумілим, дохідливим, зацікавлювати учнів, супроводжуватись демонстрацією наочних посібників, сучасних джерел інформації.
Урок вивчення трудових прийомів і операцій	Формування початкових умінь правильно і якісно виконувати прийоми і операції у різних сполученнях за зразком і рекомендаціями інструкційних карток	Обов'язковий показ майстром прийомів і способів виконання трудових дій. Виконання вправ з використанням інструкційних карток
Урок виконання простих комплексних робіт	Закріплення та вдосконалення умінь з виконання прийомів і способів праці, типових для професії, робіт комплексного характеру, що включають операції у різних сполученнях	Використання інструкційно-технологічних карт, акцентування уваги на правильності, точності виконання операцій, якості навчально-виробничих робіт
Урок виконання складних комплексних робіт	Формування умінь і навичок виконання навчально-виробничих робіт, що поєднують усі раніше вивчені технологічні операції і способи праці	Формування професійної самостійності, вироблення навичок і вмінь планування трудових процесів та самоконтролю. Виховання технічної культури
Контрольно-перевірочний урок	Виконання перевірочних робіт, контрольних робіт. Удосконалення умінь і навичок виконання комплексних і складних видів робіт	Планомірне визначення рівня професійних умінь і навичок. Надання повної самостійності у плануванні та здійсненні самоконтролю

1.4 Вимоги до структурних елементів уроку виробничого навчання

Вступний інструктаж сукупність методів і прийомів виробничого навчання, які використовуються на початку занять з метою підготовки учнів до активного, безпомилкового і свідомого виконання практичних завдань.

В процесі вступного інструктажу майстер конкретизує і поглиблює теоретичні знання, набуті учнями на уроках спецтехнології, демонструє нові операції і прийоми трудової діяльності, організовує тренувальні вправи для перевірки доступності і посильності нової навчальної інформації.

1.5 Алгоритм проведення вступного інструктажу

повідомлення теми і мети уроку;

цільова установка учнів;

перевірка знань, умінь і навичок за матеріалами уроків, взаємопов'язаних з метою уроку і необхідних для його проведення;

пояснення характеру і призначення запланованої на уроці роботи;

пояснення нової теоретичної навчальної інформації;

демонстрація нових операцій і прийомів трудової діяльності (рекомендації щодо проведення показу трудових дій наведені в табл.4.5);

ознайомлення учнів з матеріалами, інструментами і приладами, які вперше будуть застосовуватися на уроці, та з вимогами охорони праці при роботі з ними;

вивчення інструкційної та інстукційно-технічної (технологічної) документації;

пояснення та показ способів раціональної організації робочих місць учнів при виконанні завдань;

інформація про типові помилки та способи їх попередження;

опитування учнів та пробне виконання ними нових прийомів роботи з метою перевірки засвоєння матеріалу вступного інструктажу;

відповіді на запитання учнів.

1.6 Типові недоліки проведення вступного інструктажу

неправильно визначено структуру інструктажу;

матеріал інструктажу не ув'язаний з матеріалом загально-технічних і спеціальних дисциплін та попередніх уроків виробничого навчання;

дублювання навчального матеріалу спецпредметів;

не проводиться або проводиться методично та технічно неправильно показ трудових прийомів, дій, рухів та пояснення технологічного процесу в цілому;

не використовується або використовується методично неправильно навчально-інструкційна та технологічна документація;

не використовується або використовується педагогічно і технічно неправильно наочні прилади, технічні засоби навчання;

не використовуються або недостатньо використовуються новинки техніки, технології, передового досвіду;

не проводиться або проводиться тільки шляхом усного опитування перевірка доступності і посильності нового навчального матеріалу;

не демонструється раціональна організація робочих місць під час виконання трудової діяльності;

не проводиться відповідь на запитання учнів.

Поточний інструктаж сукупність методів виробничого навчання, при використані яких інструктивна діяльність майстра орієнтована на диференційний та індивідуальний підхід до учнів під час закріплення ними нової навчальної інформації шляхом її застосування у самостійній практичній діяльності.

Основна мета цього структурного елемента уроку виробничого навчання  формування, закріплення та удосконалення умінь і навичок трудової діяльності.

Реалізація поточного інструктажу передбачає:

видачу завдань для самостійної роботи учнів;

пояснення послідовності виконання завдань;

закріплення учнів за робочими місцями;

повідомлення про критерії оцінювання практичної діяльності учнів;

індивідуальний поточний інструктаж шляхом проведення цільових обходів робочих місць учнів.

Приблизні цілі обходів робочих місць:

перевірка правильності організації робочих місць учнів та додержання ними правил охорони праці;

перевірка правильності виконання учнями нових прийомів та технологічного процесу виконання робіт;

перевірка умінь користування кресленнями, інструкційними та технологічними картами;

надання допомоги учням;

перевірка ходу виконання робіт (міжопераційний контроль);

перевірка якості роботи учнів та виконання ними норм часу;

приймання та оцінка робіт.

Рекомендації майстру при проведенні поточного інструктажу:

вникати у роботу кожного учня, не випускаючи с поля зору роботу всієї групи;

розвивати в учнів здібності аналізувати свою роботу;

заохочувати учнів до самостійності та свідомої активності;

спостерігати за раціональним використанням учнями урочного часу;

заохочувати учнів до самоконтролю, формувати уміння знаходити причини помилок та засоби їх усунення;

виховувати в учнів звичку правильної організації робочого місця та забезпечення безпечних умов праці.

Типові недоліки проведення поточного інструктажу:

немає чіткої системи практичної діяльності учнів;

немає чіткої системи в організації поточного інструктування учнів;

не застосовуються або недостатньо застосовуються методичні засоби розвитку в учнів самостійності та технічного мислення;

не враховується відсутність умінь і навичок учнів у користуванні навчально-інструктивною і технологічною документацією;

не беруться майстром до уваги порушення учнями правил організації робочих місць та охорони праці;

формально проводяться цільові обходи;

не робиться міжопераційний контроль якості виконуваних робіт;

не оголошуються критерії оцінювання виконаних робіт.

Заключний інструктаж підведення підсумків виконання учнями трудових завдань з використанням сукупності методів виробничого навчання, які застосовувались на уроці; об'єктивне оцінювання підсумків їх практичної діяльності.

Основна мета цього інструктажу на основі фіксації досягнень і недоліків показати учням, чому вони навчилися на уроці, оцінити рівень їх досягнень і творчої активності.

Проведення заключного інструктажу передбачає:

аналіз уміння учнів застосовувати нову навчальну інформацію, яку отримали на уроці;

аналіз причин помилок учнів та застосування засобів їх усунення;

повідомлення та обґрунтування оцінок, отриманих учнями на уроці;

аналіз додержання вимог охорони праці, організації робочих місць учнів;

розглядання випадків нераціонального використання урочного часу;

видача домашнього завдання з інструкцією про способи його виконання.

2. Методична частина

2.1 Методика видачі домашнього завдання

Мета домашньої навчальної роботи учнів:

закріплення, удосконалення і систематизація набутих на уроці знань, умінь;

осмислення та узагальнення виробничого досвіду;

підготовка до наступного заняття;

знайомство з варіативними джерелами знань для отримання додаткової інформації за темою наступного уроку.

Вимоги до змісту домашніх завдань:

практична спрямованість;

реальний та творчий характер змісту;

зв'язок змісту практичних завдань з теоретичними знаннями та раніше надбаним досвідом;

постійне підвищення складності;

диференціація за складністю залежно від інтелекту учнів та рівня їх підготовленості.

Рекомендації щодо підвищення ефективності заключного інструктажу:

завжди на перший план виносити підведення підсумків виконання навчальних завдань уроку на підставі аналізу успіхів та недоліків діяльності учнів;

не акцентувати увагу на помилках учнів, якщо їх причиною є недосвідченість;

починати аналіз діяльності учнів на прикладі їх досягнень;

всебічно залучати учнів до активного обговорення підсумків уроку;

аналіз підсумків уроку проводити об'єктивно та аргументовано;

додержуватись педагогічного такту;

широко практикувати порівняння робіт, виконаних учнями, із зразками-еталонами;

практикувати доручати проведення аналізу підсумків діяльності учнів відмінникам з професійної підготовки як метод стимулювання;

практикувати виставлення комплексних оцінок (за знання теорії та уміння застосовувати їх на практиці).

Типові недоліки проведення заключного інструктажу:

підведення підсумків не проводяться взагалі або проводяться формально;

аналіз підсумків уроку починається з помилок, яких припускалися учні під час уроку;

не видається домашнє завдання або не пояснюються способи його виконання;

не обґрунтовується оцінка роботи учнів на уроці;

аналіз підсумків уроку не орієнтований на усунення причин недоліків в діяльності учнів;

зауваження майстра під час аналізу не носять педагогічного та виховного характеру.

2.2 Методика організації занять з професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки

Проблема формування мотивації навчання завжди була актуальною для педагогів в процесі проектування уроку. Зміст навчання, його значущість для учня є підґрунтям мотиваційної сфери, а тому саме від змісту залежить спрямованість учнівської діяльності, тобто мотиви навчання.

Психологи стверджують, що будь-яка свідома діяльність людини складається з трьох етапів:

- мотиваційно-організаційного (підготовка до виконання певної діяльності з метою досягнення бажаних результатів);

- діяльнісно-виконавчої (здійснення дій, які повинні забезпечити досягнення бажаного результату);

- контрольно-корекційного (порівняння отриманого результату з бажаним і внесення змін у разі їх невідповідності).

2.3 Методика формування мотивації навчання на уроці

урок виробничий навчання праця

Мотивація - процес, у результаті якого певна діяльність набуває для індивіда особистого сенсу [6].

Мотив навчання - спрямованість учня на різні сторони навчальної діяльності. Мотиви можуть бути різними (економічними, пізнавальними, соціальними), але вони виникають лише в процесі внутрішньої психічної діяльності суб'єкта. Педагоги прагнуть використовувати всі мотиви для того, щоб забезпечити залучення учнів до навчання, але переважно зосереджують свої зусилля на формуванні пізнавальних мотивів, тобто таких, що викликані інтересом до процесу навчання.

Але найбільша проблема полягає в тому, що не можна зовні у процесі навчання формувати мотиви, на що сподіваються багато педагогів. Мотив _ складне психічне явище, яке повинен побудувати сам суб'єкт навчання. Педагог не може формувати мотиви навчання, він може вплинути на формування в учнів мотиваторів (інтересів, схильностей, моральних норм, життєвих принципів тощо), які суб'єкт навчання буде використовувати для самоформування мотивів.

Логічний ланцюжок перетворення мотивації у мотиви навчання може бути представлений наступною схемою :

Перетворення мотивації у мотиви навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні прийоми зовнішньої мотивації підходять як для мотиваційно-організаційного етапу вивчення теми програми, так і для аналогічного етапу уроку. Додаткова мотивація застосовується педагогом, як правило, для підтримки учнів на наступному етапі - етапі здійснення навчальної діяльності.

Конкретні прийоми, які використовуються педагогами на мотиваційно-організаційному етапі сучасного уроку, можна об'єднати у наступні групи:

- прийоми, що стимулюють обов'язок та відповідальність учнів;

- прийоми, що формують пізнавальний інтерес;

- прийоми, що створюють навчальні проблемні ситуації з наголошенням на практичному та суспільно-соціальному значенні одержаних знань, умінь та навичок у подальшому житті учнів.

Для досягнення ефективного результату мотиваційно-організаційного етапу уроку можна застосувати наступні прийоми розвитку пізнавальних мотивів :

Ё Мотивація навчальної діяльності шляхом бесіди, коли у вступному слові педагог окреслює коло питань, які розглядатимуться на уроці. При цьому залучаються знання і суб'єктивний досвід учнів, наводяться цікаві приклади й парадоксальні ситуації, демонструються попередні міжпредметні зв'язки з темою, що вивчається, вказується на практичне значення теми, яка розглядається на уроці.

Ё Мотивація навчальної діяльності шляхом створення проблемних ситуацій, яка передбачає постановку питання, демонстрацію експерименту або надання до уваги учнів логічної суперечності, для розв'язання та пояснення якої в них ще бракує знань. При цьому реалізуються наступні способи створення проблемних ситуацій;

- зіткнення учнів із суперечностями між новими фактами та явищами й наявними знаннями за необхідності теоретичного пояснення і пошуку шляхів їх застосування;

- зіткнення учнів з необхідністю вибору потрібної інформації (ситуація з надлишком інформації);

- використання суперечностей між наявними в учнів знаннями та практичними завданнями, що виникають під час виконання цих завдань;

- спонукання до порівняння, зіставлення та протиставлення фактів, явищ, правил дій та їх узагальнення;

- зіткнення учнів із суперечностями між існуючими технічними рішеннями та новими вимогами, які висуває практика;

- спонукання учнів до виявлення внутрішніх та міжпредметних зв'язків між явищами тощо.

Ё Мотивація навчальної діяльності шляхом використання методу «Мозкова атака» полягає у колективній творчій роботі з розв'язання певної складної проблеми за орієнтовною послідовністю дій:

- формулювання проблеми, постановка завдань, визначення терміну обміркування пропозиції;

- висловлювання суджень, ідей та їх реєстрація;

- обґрунтування ідей їх авторами; загальна дискусія навколо представлених ідей щодо їх правильності, доцільності, оригінальності; вибір найкращої ідеї;

- обґрунтування остаточного вибору; підбиття підсумків роботи.

Ё Мотивація навчальної діяльності через застосування прийому «Незакінчене речення».

Учням дається завдання на самостійне завершення запропонованого вислову щодо об'єкту, явища, технології, закономірності стосовно теми уроку, причому учні повинні мати достатньо знань та бути готовими обговорити відповідь товариша або попросити його аргументувати свій варіант закінчення вислову.

Ё Мотивація навчальної діяльності шляхом використання творчих завдань:

- учням пропонується питання на зразок «Що станеться, якщо…?», де розглядаються парадоксальні ситуації. Учні можуть самостійно добирати такі питання, ставити їх однокласникам, обговорювати, захищати свою пропозицію, використовуючи попередні знання з предмета;

- складання кросвордів, сканвордів, загадок;

- художні завдання на зразок «Яким я уявляю собі…» стосовно явища, винаходу, новітньої технології, події тощо;

- написання фантастичних оповідань, есе, віршів з використанням знань з предмета.

Ё Мотивація навчальної діяльності шляхом створення ситуації успіху.

Практика свідчить про те, що дуже складно працювати з невстигаючими учнями, тому що вони не можуть засвоїти новий матеріал. Пропонується такий прийом як дозування викладу навчального матеріалу, тобто подання його невеликими смисловими дозами з обов'язковим закріпленням. На початку вивчення теми використовуються репродуктивні методи навчання, щоб учні переконалися у можливості відтворити матеріал, а потім уже використовуються творчі методи. Учні виконують завдання, використовуючи підказку, діючи за алгоритмом тощо.

Складності в розумінні матеріалу, що вивчається, можуть бути спричинені значною кількістю вживання у розповіді педагога незнайомих слів, тобто «щільністю» незрозумілої наукової термінології. Щоб уникнути цього, слід чітко визначити мінімум наукових термінів, які повинен опанувати учень; доцільно показати (там, де це можливо) відмінність їх від повсякденних понять, навести аналогічні терміни, пояснити їх походження; ці терміни необхідно використовувати багаторазово для їх ґрунтовного закріплення в пам'яті учнів.

Чим більш чітко та яскраво виконано поділ навчального матеріалу на частини, чим більш рельєфно показано логічні зв'язки між ними, підкреслено складові, що містять нові знання, тим більш зрозумілим є його зміст. Цьому сприяють наголошення на ключових словах у тексті, наявність плану викладу, питання до нього. Якщо матеріал конкретизується рисунками, схемами, словесними прикладами, близькими до особистого досвіду учня, то він стає доступним для розуміння і викликає інтерес учнів до предмету й віру у власні сили щодо опанування ним.

Ё Мотивація навчальної діяльності на основі діяльнісного підходу до навчання складається з наступних складових діяльності учнів на уроці:

· Навчальна діяльність під керівництвом педагога, яка може відбуватися за наступними варіантами учнівських завдань:

- що саме буде результатом вашої роботи на уроці?

- якими способами можна досягти результативності вашої роботи на уроці?

- чи існують інші способи виконання роботи?

- визначте завдання своєї навчальної діяльності, оберіть способи дій, що відповідають виконанню завдань;

- самостійно та послідовно виконайте всі етапи конкретної роботи та подайте результати у вигляді звіту, графіку, схеми тощо;

- визначте проміжок часу, необхідний для виконання всіх етапів роботи, та етап, який, на вашу думку, буде найскладнішим;

- сплануйте свою роботу, визначивши віддалену та найближчу мету.

· Самостійна навчальна діяльність здійснюється в тому випадку, коли окремі етапи роботи або робота загалом виконується учнем без допомоги педагога. Можливе використання алгоритму дій на уроці або переважної частини уроків з певної теми програми, причому педагог під час самостійної діяльності виступає в ролі консультанта.

· Самоосвітня діяльність учня, в процесі якої учень керує своєю пізнавальною діяльністю самостійно, виконуючи її відповідно до своїх знань, цілей і мотивів.

Прийоми самостійної роботи учнів:

- смислове опрацювання тексту, що передбачає збільшення обсягів матеріалу, який вивчається, виокремлення в ньому ідей, принципів, законів, осмислення узагальнених способів розв'язання задач;

- культура читання та культура слухання; прийоми стислого та найбільш раціонального конспектування (план, тези, конспект, анотація, реферат, рецензія);

- загальні прийоми запам'ятовування (структурування навчального матеріалу, використання прийому мнемотехніки: образної та слухової пам'яті);

- фіксування уваги, що базується на використанні різноманітних видів контролю, поетапної перевірки своєї роботи тощо;

- пошук додаткової інформації та її джерел (робота з бібліографіями, довідниками, каталогами, словниками, енциклопедіями, Internet-інформації тощо);

- підготовка до тематичного оцінювання, семінару, лабораторних і практичних робіт, державної атестації;

- раціональне використання часу.

Ё Мотивація навчальної діяльності за допомогою екстраполяції.

Прийоми екстраполяції базуються на функції мозку прогнозувати. Вміння переносити наявні знання , вміння і способи діяльності в іншу ситуацію _ яскрава ознака творчого мислення. До прийомів екстраполяції належать:

- перенесення вивчаємого об'єкта в майбутнє, довільне перенесення параметрів, використання прийому парадоксів;

- перенесення себе в уявне майбутнє та прогнозування розвитку подій з огляду на це майбутнє;

- проведення конкурсу пропонованих теорій;

- розгляд вивчаємого об'єкта з різних боків;

- цілісне бачення проблеми.

Ё Мотивація навчальної діяльності в процесі пізнавальних ігор та ігрових ситуацій.

До основних понять, що характеризують дидактичні ігри, належать: об'єкт, який моделюється; модельований процес; сценарій, у якому описуються правила гри; об'єкти та предмети; способи гри; регламент; учасники ігрового процесу.

Наведемо деякі приклади ігрових ситуацій, застосування яких не потребує значного часу ні на підготовку, ні на проведення.

· «Барон Мюнхаузен». Мета - спростувати вигадки, заздалегідь підготовлені педагогом за темою, яка вивчається, або запропонувати учням як домашнє завдання вигадати явно неправдиві твердження, які зачитуються та спростовуються на етапі перевірки домашнього завдання.

· «Пінг-понг». В процесі перевірки домашнього завдання до дошки викликаються два учні, які по черзі ставлять один одному підготовлені запитання за темою домашнього завдання. Клас оцінює якість запитань і відповідей, враховуючи оригінальність, винахідливість, гумор, ґрунтовність відповідей.

· «Коментатор». Проводиться після вивчення теми. Учням пропонується: відтворити зміст переглянутого відео сюжету; пояснити зміст картинки або схеми; прокоментувати дії педагога під час демонстрації досліду. Педагог може зупинити коментар одного учня та запропонувати іншому продовжити. Цей прийом сприяє розвитку уваги та пам'яті.

· «Ланцюжок». Ланцюжки можуть бути різними: ланцюжок думок, ланцюжок відповідей на запитання, ланцюжок формул, задач, питань, ланцюжок дій.

Прийом можна використати під час фронтального опитування, з'ясування рівня засвоєння нового матеріалу, розв'язування задач, виконання експериментальних або комплексних завдань.

· «Класифікація». Суть прийому полягає в тому, що учні отримують картки-завдання, на яких розміщені різні ознаки певних понять, явищ, етапів технологічних процесів. Спираючись на власний досвід та попередні знання, учні повинні згрупувати їх за певними ознаками або критеріями.

Цей прийом можна використовувати для виявлення знань та умінь учнів, отримання інформації про наявність типових помилок в їх знаннях і вміннях, об'єднання учнів у групи для подальшої роботи.

Критеріями, які свідчать про завершеність мотиваційно-організаційного етапу уроку і здатність до виконання учнями подальшої пізнавальної діяльності, є їх відповіді на такі контрольні запитання:

- що вивчатиметься?

- у чому полягає важливість даного матеріалу для вас особисто?

- який результат ви повинні отримати у кінці роботи?

- що, як і в якій послідовності ви повинні робити, щоб досягти визначеного результату?

- що вам для цього потрібно і де ви можете це взяти?

- як і на основі яких критеріїв ви можете переконатися у досягненні результату?

Етап мотиваційно-організаційної діяльності учнів на початковому етапі навчання повинен охоплювати приблизно 15% часу, відведеного на засвоєння нового навчального матеріалу, але у міру оволодіння учнями вище означеними прийомами мотиваційної діяльності час на їх організацію та орієнтацію скорочується, а через декілька уроків цей етап може набути форми запитання: «Чи зрозуміло вам, що і як треба робити для досягнення позитивного результату?».

2.6 Методика проведення уроків виробничого навчання

Основна частина уроку виробничого навчання з вивчення операційних тем полягає у виконанні вправ самостійної роботи учнів. Вправи, що застосовуються у виробничому навчанні, складають цілу систему і розподіляються на вправи з виконання трудових прийомів, трудових операцій, трудових процесів. Операційно-комплексна система виробничого навчання передбачає послідовне вивчення трудових дій в порядку їх ускладнення.

На першому уроці учні знайомляться з майбутньою професією, правилами охорони праці і внутрішнього розпорядку та режимом навчального закладу. Майстру необхідно ознайомити учнів з обладнанням, на якому вони будуть працювати, зразками готової продукції, інструментами, пристосуванням, робочими місцями.

На вступному інструктажі при вивченні нової теми майстер характеризує її в такій послідовності: повідомляє кількість годин на вивчення теми, розкриває її значущість для майбутньої професії, знайомить учнів з навчально-виробничими роботами, послідовністю їх виконання.

Далі вступний інструктаж проводиться за конкретними питаннями уроку. Спочатку необхідно націлити учнів на конкретний результат уроку, а саме: визначити практичні знання, уміння та навички, які учні повинні придбати в результаті виконуваної роботи. Дається мотиваційна установка з метою свідомого вивчення навчального матеріалу.

Наступний етап - це ознайомлення учнів з технічними вимогами до робіт, демонстрація зразків, еталонів майбутньої роботи. Майстер відновлює, конкретизує, поглиблює в учнів необхідні знання з предметів спеціальної технології, матеріалознавства, креслення тощо; знайомить учнів з навчально-технічною документацією.

Важливого значення при вивченні операцій набуває правильна методика показу майстром прийомів роботи. Якщо показ прийомів ведеться з робочого місця майстра виробничого навчання, необхідно звернути увагу на його організацію, щоб всім учням з їх робочих місць добре було видно рухи та дії майстра. При іншій організації навчальна група може збиратися біля робочого місця учня, або біля спеціально підібраного обладнання, на якому майстер проводить показ і пояснення трудового процесу.

Спочатку показ прийомів проводиться в нормальному робочому темпі, потім уповільнено з зупинками в характерних місцях і знов у робочому темпі. Пояснення та показ трудових дій повинні проводитись у доступній для учнів формі, з використанням інструкційної карти, наочних посібників. При цьому увагу учнів треба зосередити на одній визначеній дії. Це може бути поза, хватка інструмента чи структура рухів. Пояснення повинні супроводжувати відповідні дії, які необхідні не тільки для усвідомлення, покращення сприйняття нового, але й для закріплення кожного етапу роботи, а також всієї роботи в цілому. Тому пояснення повинні попереджувати, супроводжувати, завершувати показ прийомів роботи .

Рекомендації щодо проведення показу трудових дій

№п/п	Діяльність майстра	Діяльність учнів
1	2	3
1	Пояснити призначення сформованих умінь	Уяснення значущості трудового процесу професійній діяльності
2	Показати весь трудовий процес у нормальному темпі	Спостереження, цілісне сприймання трудового процесу.
3	Виділити операції, прийоми та основні дії в трудовому процесі	Аналіз складу та структури трудової діяльності.
4	Показати окремі операції, прийоми та пояснити способи їх виконання за інструкційною картою	Уяснення способів виконання кожної операції, прийомів роботи згідно з інструкційною картою
5	Сформувати питання для аналізу інструкційної карти	Відповіді на питання
6	Показати весь трудовий процес в уповільненому темпі	Сприйняття трудового процесу
7	Запропонувати декільком учням відтворити показані операції	Спостереження, усвідомлення, аналіз, відтворення
8	Проаналізувати помилки учнів	Аналіз прийомів роботи
9	Повторити весь трудовий процес в нормальному темпі	Уявне відтворення всього трудового процесу

Особливу увагу учнів треба звернути на правила охорони праці. Подальші етапи вступного інструктажу:

перевірка засвоєння і пробне виконання прийомів учнями;

пояснення та повторний показ тих елементів, при виконанні яких більшість учнів допускали помилки;

пояснення способів контролю процесу і результатів праці;

розгляд питань організації робочого місця.

Організація роботи учнів частково залежить від наявності обладнання. При неможливості вивчення теми фронтально, група розподіляється на бригади, вступний інструктаж проводиться для всієї групи; перша бригада приступає до роботи. Інші бригади вивчають тему згідно графіка переміщення по робочих місцях і на вступному інструктажі тільки пригадують те, що пояснював і показував майстер.

Якщо проводиться розчленований вступний інструктаж, то пояснення та показ трудових прийомів сполучаться з пробним виконанням учнями прийомів.

Після вступного інструктажу учні починають виконання вправ з відпрацювання правильних трудових рухів, прийомів або операцій.

Поточне інструктування переважно проводиться індивідуально з використанням різних методичних прийомів:

своєчасне попередження та виправлення помилок;

додаткове інструктування з показом трудових прийомів на робочому місці учня;

розчленування прийому на окремі вправи, рухи (якщо це можливо);

безпосереднє керівництво рухами учня при виконанні прийому;

розвиток в учнів загально-професійних умінь;

виховання акуратності, відповідальності в роботі.

При особистісно-орієнтованому навчанні більшої допомоги з боку майстра потребують слабкі учні, а до сильних ставляться підвищені вимоги (бажано, щоб вони працювали за індивідуальним планом роботи).

Під час утруднення при самостійному виконанні роботи доцільно надавати учням непряму допомогу, а в ході бесіди шляхом навідних питань навести учня на правильне прийняття рішення. Треба пам'ятати, що в процесі навчання частину знань учень повинен здобути самостійно.

При проведенні колективного поточного інструктажу майстер зупиняє роботу всіх учнів і вказує на допущені помилки, відхилення чи неточності в роботі. Разом з учнями визначаються причини помилок та шляхи їх попередження і усунення. Майстер ще раз демонструє невірно виконаний учнями прийом, або елемент прийому, кілька учнів повторюють його дії, останні спостерігають за ними. Переконавшись в тому, що учні усвідомили свої помилки і зможуть правильно виконати вправи, майстер дозволяє їм продовжити роботу. Підвести підсумки уроку дозволяє аналіз відповідей на вступному інструктажі та спостереження майстра за ходом самостійної роботи учнів. На заключному інструктажі майстер дає оцінку роботи кожного учня і групи в цілому. Бажано, щоб учні також брали участь в аналізі та оцінюванні виконаних навчально-виробничих робіт.

Методика проведення уроку виробничого навчання при виконанні комплексних робіт

Завдання уроку з виконання комплексних робіт суттєво відрізняються від завдань уроку по вивченню операцій.

При вивченні комплексних робіт завдання уроку можна сформулювати таким чином:

формування в учнів складних умінь і навичок ;

формування умінь планування та обґрунтування послідовності виконання роботи;

удосконалення навичок швидкого, точного виконання операцій;

розвиток технічного і технологічного мислення;

формування професійної самостійності;

навчання передовим методам праці.

Структура уроку має такі ж елементи, як і при вивченні операцій (організаційна частина, вступний інструктаж, поточний інструктаж, заключний інструктаж), але форма їх проведення змінюється. Організаційними формами в цей період переважно є бригадна та індивідуальна. Практично відсутня фронтальна форма навчання. Бригади виконують завдання згідно графіка переміщення по робочих місцях.

Зміст уроків складається з виконання простих комплексних робіт (що виконуються після вивчення окремих операцій) і складних комплексних робіт (що виконуються після вивчення всіх операцій).

Учні працюватимуть над різними однотипними завданнями, які треба розібрати на вступному інструктажі. Докладно розібрати всі роботи неможливо, тому майстер вибирає типові. Зміст типового вступного інструктажу при виконанні комплексних робіт:

оголошення мети, навчальних задач уроку;

вивчення технічної, інструкційно-технологічної документації, технічних вимог, норм часу на виконання робіт;

аналіз технологічних процесів, складених учнями, корегування, виправлення помилок;

розподіл учнів на бригади;

аналіз особливостей в роботі кожної бригади.

При проведенні вступного інструктажу майстер нагадує учням особливості виконання знайомих операцій. Складні операції або ті, що виконуються вперше, майстер детально пояснює і демонструє.

Наприкінці вступного інструктажу майстром обов'язково даються вказівки щодо безпечних методів праці, нагадуються правила охорони праці.

Якщо майстер обрав бригадну форму організації учнів на уроці, то вступний інструктаж проводиться спочатку загально-груповий (з виконання типових операцій), а потім побригадний. Учні повинні навчитися сполучати основні операції, планувати свою роботу, виконувати складні операції правильно і точно. Після перевірки засвоєння питань вступного інструктажу учні допускаються до самостійної роботи.

Поточний інструктаж проводиться у формі самостійної роботи учнів і цільових обходів робочих місць. Перевіряються уміння учнів правильно обрати інструменти, режими роботи, дотримання норм часу на виконання завдання, правильність і точність в роботі. Особливу увагу необхідно звертати на міжопераційний контроль. Крім цього майстер повинен надавати індивідуальну допомогу, якщо є загроза допущення браку, порушення правил охорони праці.

В процесі проведення поточного інструктажу майстру необхідно розвивати в учнів уміння аналізувати свою роботу, раціонально використовувати робочий час, здійснювати самоконтроль.

При оцінюванні роботи учнів майстер повинен враховувати безпомилкове виконання учнями кожного прийому, деталі або виробу в цілому, дотримання ними технічних умов. Якщо в роботі учні припустились помилок, майстер в процесі індивідуальної бесіди виявляє їх причини. Перед початком самостійної роботи учням обов'язково повідомляються критерії оцінювання знань і умінь з урахуванням самостійності у виконанні завдань. Важливо навчити учнів самостійно оцінювати свою роботу. При цьому вони повинні не тільки визначити параметри оцінювання і їх відповідність технічним вимогам, але й обґрунтувати своє рішення.

Заключний інструктаж уроку проводиться традиційно, у формі бесіди. Аналізу підлягають не тільки практичні дії учнів, впродовж всього уроку, але й знання питань теорії. Важливого значення набуває аналіз виконаних робіт, закріплення і узагальнення виробничо-технічного досвіду, визначення нового, що було отримано на уроці.

Кожний урок має свої особливості, його проектування - це творчий процес, тому можна тільки пропонувати типові питання для обговорення на заключному інструктажі:

правильність експлуатації обладнання;

аналіз виконання норм виробітку та якості роботи;

дотримання технологічного процесу відповідно до заданих режимів і аналіз причин відхилень;

аналіз ефективності використання передового виробничого досвіду;

шляхи економії матеріалів, електроенергії;

дотримання правил охорони праці.

У разі проведення між бригадами змагання, підводяться його підсумки та оголошуються переможці.

Характер домашніх завдань на етапі вивчення комплексних робіт ускладнюється. Учні не тільки повторюють навчальний матеріал з теорії, але й можуть виконувати креслення, технічні розрахунки, самостійно розробляти технологічні процеси, доповнюють зміст неповних інструкційно-технологічних карт тощо.

Проведення уроків у відповідності з програмними вимогами до змісту і результатів навчання, методично правильна організація уроку з використанням сучасних засобів - це умови проведення результативного ефективного уроку будь-якого типу і виду.

Методика проведення контрольно-перевірочного уроку

Контрольно-перевірочні уроки проводяться з метою визначення рівня підготовки учнів за певний період навчання, виявлення недоліків в знаннях і уміннях учнів та їх причин, одержання даних для атестації.

Контроль проводиться у відповідності з навчальною програмою, з урахуванням вимог Державних стандартів професійно-технічної освіти за професіями.

Структура контрольно-перевірочного уроку складається з таких структурних елементів: організаційна частина, вступний інструктаж, самостійна робота учнів, заключний інструктаж. Порівняно з іншими типами уроків методика проведення окремих елементів уроку змінюється за змістом і витратами часу.

Зміст уроку - самостійне виконання учнями контрольних завдань. При цьому учні демонструють такі загально-професійні уміння та навички, як організація робочого місця, вибір інструментів, пристосувань, вибір технологічної послідовності виконання робіт.

На вступному інструктажі майстер виробничого навчання коротко знайомить учнів із змістом контрольної роботи і умовами її проведення. Інші елементи вступного інструктажу відсутні, тому кількість часу на його проведення зменшується до 5% від загального часу уроку. Спостереження за самостійною роботою учнів тривають біля 5 годин (90%). Майстру треба оцінити не тільки правильність і терміни виконання операцій, але й визначити рівень усвідомленості учнів, їх уміння обґрунтувати свої дії.

Заключний інструктаж проводиться з метою підбиття підсумків уроку. Він складає приблизно 5% навчального часу уроку. Майстер звертає увагу на позитивні та негативні моменти в роботі учнів, дає їм оцінку з обов'язковою аргументацією.

Розділ ІІІ. Практична частина

3.1 Оцінювання навчальних досягнень учнів при професійній підготовці

Контроль знань і вмінь учнів є одним з важливих етапів навчального процесу. В процесі контролю реалізується так званий «зворотній зв'язок», тобто інформація, що надходить від учня педагогу і характеризує процес навчання: досягнення й утруднення в опануванні знаннями, формуванні вмінь і навичок, розвитку пізнавальних здібностей та інших якостей особистості.

Цілями контролю навчальних досягнень учнів є:

діагностика і констатація обсягу та рівнів формованих знань і вмінь учнів;

одержання інформації про характер пізнавальної діяльності, самостійності й активності учнів у процесі навчання;

визначення ефективності діяльності педагога;

стимулювання і мотивування навчальної діяльності учнів.

Зміст контролю - це обсяг знань, умінь і навичок учнів (базових, діяльнісних, підсумкових), який необхідно проконтролювати відповідно з поставленими цілями. Вибір змісту контролю знань і вмінь вимагає ретельного логічного аналізу змісту навчального матеріалу, який підлягає перевірці, з позиції вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики.

Вхідними критеріями змісту контролю є:

відповідність повноти обсягу навчального матеріалу певному етапу навчання;

узагальнений характер змісту контролю, тобто вибір таких завдань і питань, відповіді на які припускають засвоєння максимальної кількості понять і дій;

продуктивний, прикладний характер змісту контролю;

спрямованість змісту контрольних завдань на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Стосовно до навчального процесу, контроль варто розглядати як багатоаспектне поняття, якому властивий ряд функцій:

перевірочна функція - забезпечує фіксування рівнів досягнень учнів, їх відповідності нормам і стандартам;

навчальна функція - у ході контролю відбувається повторення, закріплення, удосконалення знань і вмінь, виправлення помилок, використання набутих знань і вмінь на практиці;

розвиваюча функція - полягає в тому, що в процесі контролю формуються пізнавальні здібності учнів. У процесі контролю учні повинні відтворювати засвоєння навчальної інформації, систематизувати й узагальнювати знання й уміння, приводити доказ, що вимагає напруженої розумової діяльності і сприяє розвитку механізмів мислення, пам'яті, технічно грамотної мови;

виховна функція - пов'язана з формуванням адекватної самооцінки, відповідальності, вольового саморегулювання, необхідності систематичної й активної навчально-пізнавальної та навчально-виробничої діяльності;

стимулююча функція - контроль повинен формувати впевненість учнів у можливості досягнення нових успіхів у навчанні, а також більш високого рівня навченості та розвитку;

методична функція - пов'язана з педагогічною рефлексією педагога. Контроль дозволяє оцінити методику викладання, побачити її слабкі і сильні сторони, вибрати оптимальні варіанти навчальної діяльності.

Процес контролю базується на принципах, які є відображенням загальних дидактичних принципів, але мають специфічний характер і висвітлюють вимоги учнів і педагогів до раціональної організації та проведення контролю знань, умінь і навичок. Такими принципами є: науковість, системність, надійність, зв'язок контролю з навчанням; індивідуальний характер контролю; єдність вимог педагогів до учнів.

Контроль ефективний у тому випадку, якщо буде відповідати таким вимогам:

планомірність і систематичність, тобто контроль повинен здійснюватися відповідно до запланованого ходу навчально-виробничого процесу і будуватися на вузлових питаннях програми навчання. Планомірність контролю дозволяє вчасно виявляти і виправляти помилки учнів, знаходити оптимальні шляхи удосконалення їх навчальної діяльності;

об'єктивність, яка дозволяє реально оцінити успіхи і недоліки навчально-пізнавальної діяльності учнів, виключити суб'єктивність в оцінюванні. Об'єктивність оцінювання визначається низкою чинників: науковою обґрунтованістю і методичною правильністю постановки цілей навчання, вимог до знань, умінь і навичок учнів, відповідністю змісту знань, які перевіряються, цілям перевірки;

всебічність перевірки результатів навчання. У когнітивній сфері визначається рівень оволодіння знаннями й уміннями. Відповідно до таксономії цілей навчання (за Б.Блумом), коли рівні опанування навчальним матеріалом виділяються у вигляді конкретних дій учнів: знає, розуміє, застосовує, аналізує, узагальнює (синтезує) й оцінює навчальний матеріал. Другий спосіб перевірки результатів навчання може ґрунтуватися на рівнях засвоєння знань і вмінь учнів (у сучасній дидактиці найбільш широко застосовується класифікація В.П.Беспалько).

У психологічній сфері перевіряється розвиток мови, мислення, пам'яті, уваги, здібностей (пізнавальних, комунікативних, творчих тощо).

У соціальній сфері діагностується ступінь опанування соціальними нормами поведінки, моральна самосвідомість, здатність до адаптації в соціальній сфері, а також:

відкритість (гласність) і обґрунтованість оцінки, для чого потрібно особлива аргументація;

економічність за витратами часу педагога й учнів, тобто аналіз знань і вмінь, які перевіряються, а їх оцінювання повинно проводитися в порівняно короткий термін;

педагогічна тактовність, яка забезпечується індивідуальним підходом до особистості учня, тактовним і доброзичливим відношенням педагога.

На основі узагальнення педагогічного досвіду можна рекомендувати педагогу використовувати такі прийоми у процесі оцінювання:

під час контролю й оцінювання створювати атмосферу довіри, доброзичливості. Учень повинен бути впевнений в об'єктивності педагога;