Естетична функція прикметників сірий, сивий, сизий (на матеріалі прози М. Коцюбинського і М. Хвильового)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Естетична функція прикметників сірий, сивий, сизий (на матеріалі прози М. Коцюбинського і М. Хвильового)

Назви кольорів у сучасній українській мові складають досить обширну тематичну групу. Семантичне багатство, активність уживання, великі естетичні можливості кольоронайменувань чітко вирізняють категорію цих лексем від інших семантичних пластів, що яскраво виявляється у мові художньої літератури, оскільки «слово завжди ще додатково наповнюється тим особливим смислом, що йде від мовного контексту, від усього ідейно-тематичного змісту твору» [1, 22].

Семантична структура колірних лексем у художньому тексті не відзначається замкнутістю, вона здатна видозмінюватися, розширюватися, оскільки назви кольорів у художньому творі легко стають стилістично активними, набуваючи додаткових семантичних відтінків, різноманітних естетичних прирощень, що нашаровуються на основне колірне значення. Відомий лінгвіст В. Виноградов зазначав, що «смисл слова в художньому творі ніколи не обмежений його прямим номінативно-предметним значенням» [2,230], смислова структура слова «розширюється і збагачується тими художньо-зображувальними «прирощеннями» смислу, які розвиваються в системі цілого естетичного об'єкта» [3, 125]. І тому, розглядаючи кольорообрази, крім денотативної (конкретна колірна ознака зображуваних реалій, налр.: білий сніг, зелене листя, синє небо та ін.), варто розрізняти в художньому мовленні конотативну колірну семантику, пов'язану з емоційно-експресивним зарядом, додатком, що нашаровується на основне (первинне) значення колірної лексеми, причому часто супроводжується повною нейтралізацією значення кольору, напр.: чорна і біла заздрість та ін. Тоді цей додатковий смисл «стає домінуючим, актуальним, пряме значення втрачає свою роль і служить лише орієнтиром для авторської асоціації» [10, 62] Широкі естетичні можливості колірних лексем реалізуються при їх метафоричному вживанні, тому в цій роботі спробуємо проаналізувати семантико-естетичні особливості лексем синонімічної групи «сірий (сірий, сивий, сизий), ужитих у переносному (метафоричному) значенні на матеріалі малої прози М. Коцюбинського та М. Хвильового.

1 «Словник української мови» характеризує лексему сірий як «назву кольору, середнього між білим і чорним; барви попелу» [8, IX, 229]. Традиційно сірий, як і чорний та білий, належать до ахроматичних, тобто безбарвних кольорів] а хроматичними, колірними є червоний, жовтий, синій та ін. Тому в художньому мовленні сірий часто виступає не стільки найменуванням забарвлення зображуваних реалій (сіре небо, сірі хмари, сіра сукня тощо), скільки є стилістично значимим, важливим компонентом загального ідейно-естетичного комплексу образності мови?

Лексема сірий має розгалужену систему лексико-семантичних варіантів, зафіксованих у «Словнику української мови», яка чітко простежується у мові прозових творів; у поетичному ж мовленні, на думку Л Пустовіт, В. Дятчук, «назва кольору сірий обмежено вживається», в основному «в його загальномовному значенні» [5, 112], тому матеріалом нашого дослідження служать прозові твори?

(Усталеним метафоричним значенням прикметника сірий є «буденний, непомітний, неясний». Оновлення, розширення загально мовної змістової наповненості аналізованої лексеми наявне в новелах М. Хвильового, що мотивується його світобаченням, світосприйманням і є виразною рисою ідіостилю. Прозаїк, вводячи в метафоричні контексти прикметник сірий, позначає одноманітність, безбарвність життя, духовну і моральну ницість, що дивує автора і викликає у нього й у читачів протест проти «сірого» життя героїв. Наприклад, у метафоричних контекстах. Цього року старожили не бачили різдвяних зір, бо небо стояло в сірій сорочці будня» [«Елегія», 1, 291] Так. Я хочу проспівати степову бур'янову пісню цим сіреньким муралям» [«Кіт у чоботях», 1, 155] сірий є знаком одноманітності, буденщини. На думку Л. Ставицької, у художній літературі 20-30 років XX століття «концептуально навантажений сірий колір вписувався у художню модель світу як уособлення порожнечі й одноманітності життя і в екзистенційному вимірі, і під кутом зору специфічно романтичного погляду на неп (саме таке бачення простежуємо у прозі М. Хвильового - І.Б.). Крім основної прикметникової форми, у творчості письменників актуалізується естетична функція демінутивна сіренький» [9,18]; у мікроконтексті «Я забуваю сіреньке життя сіреньких болів і турбот і пізнаю інший світ» [«На озера», 1, 252] означення сіренький уособлює усе нецікаве, неприємне, сумне, одноманітне, що було раніше; таке життя контрастує з майбутнім «солодким», приємним світом. Демінутив сіренький звучить іще з більшою експресією, ніж означення сірий.

Поширеним є вживання прикметника сірий із переносним значенням «нічим не примітний, невиразний, безлиций» у характеристиці персонажів, напр.: «Ще того дня пішов блукати. Змішавсь з юрбою й ходив. Сірий, чужий, невідомий. Вздовж невідомих вулиць», «1 знов блукав. Самотній, сірий і невідомий, немов далека і бліда тінь» [Коц., 2, 7-8], де колірна лексема виступає в одному синонімічному ряду з прикметниками невідомий, самотній, невиразний, безлиций. У мікроконтехстах «Машиністки, ремінгтоністки, стенографістки, журналістки сірі - може, красиві, може, погані, просто манекени», «І тут же згадав якусь сіру стенографістку» [Хвил., 1, 346]; «Жінка-лікар…, вона була трохи крива і з звичайним сірим обличчям, що ніколи не зупиняє» [Хвил., 1, 313] сірий у таких поєднаннях продовжує усталене розуміння цього кольору як чогось незвичайного, неяскравого, ніякого. А з іншого боку, у таких кольоровживаннях помітне прагнення автора до чогось світлого, яскравого, до того, що впадає в очі, запам'ятовується, бентежить душу. Хвильовому нецікаві «звичайні сірі обличчя, що ніколи не зупиняють», і т. ін., тут прочитується письменницьке розуміння краси, гармонії; Хвильовий більше полюбляє голубий, синій, блакитний, зелений - кольори, що несуть у собі життєрадісний, оптимістичний заряд.

У мові прозових творів смислова структура лексеми сірий часто набуває емоційно-смислових прирощень без вказівки на конкретний реальний колір, тоді прикметник виступає з конотативною колірною семантикою. Так, у метафоричних мікроконтекстах «Так, я трохи п'яний і скажу: сіра осінь на моїй душі» [Хвил., 1, 376]; «Інша глибока сіра осінь по сірих завулках республіки» [Хвил., І, 291]; «Стіни дивились сіро й похмуро. Вадим догоряв. Кімнату наповнили хрипи» [Хвил, І, 218]; «В хаті стає темніше, пропали блиски й різні тіні, на всьому ліг сірий, сумний колорит» [Коц., І, 397] колірна лексема, потрапляючи в незвичайні умови сполучення, набуває семи «невеселий, сумний» (незафіксованої у «Словнику української мови»), тобто у творі часто має психологічний смисл. Тому прозаїки нерідко використовують цей колірний прикметник для передачі настрою, душевного стану персонажа чи підсилення його почуттів, напр.: «І сіре небо, і жалібна пісня, яку вигравали тупі, - усе сприяло такому настроєві» [Хвил., 1, 593]; «І поночіло на душі, і сумно було їй дивитись на цей присмерк, що йде над сірими калюжами її понурого містечка» [Хвил., І, 540]; «сам сірий, як згуслий туман, і все дивився вглиб себе, де щось осіло за ніч і ствердло» [Коц., 2,177], тобто лексема сірий відзначається великою характеристичною спрямованістю, містячи у своїй змістовій структурі психологічний смисл.

У метафоричних контекстах «День особливо тривожний. Приходить весна, але ще сіра, ще каламутна і б'є об землю крачом, наче великий кажан» [Коц., 2, 74]; «Тоді, знемігшись, в розпуці, мішав все разом у сірий хаос і сам розпливався у сум» [Коц. 2, 32] лексема сірий має сему «непевний, невиразний, незрозумілий, невизначений», що мотивується самою семантикою цієї назви кольору (щось середнє між білим і чорним).

Аналізоване колірне означення в художньому тексті може набувати різноманітних емоційно-смислових прирощень, додаткових семантичних відтінків завдяки здатності вступати у незвичайні сполучення на основі різних асоціативних зв'язків. Тому у прозовій мові широко представлений ряд індивідуально-авторських метафор, наповнених психологічним смислом, напр.: «Мамо! Се ти у заметах… пливеш у заметах, як сіра тінь муки, щоб перейняти у теплі долоні останній віддих… зітхання, призначене другим, а не тобі?» [Коц., 2, 12]; «Була весна, море було спокійне і синє небо - так само, сонце обливало помаранчеві сади по горбах, і, дивлячись з парохода на сірий труті міста, я не міг уявити собі тої страшної ночі, коли земля у грізнім гніві так легко струснула з себе величний город» [Коц., 2, 290]; «Чи розкажу тобі, як співають наші дівчата біля шведських могил, коли пісня з буряків, як сіроока жура, як геніальний Леонтович у бур'янах мого степового краю?» [Хвил, І, 301]. Отже, лексема сірий має розгалужену загальномовну змістову структуру, яка доволі легко в контексті прозового твору розширюється за рахунок додаткових естетичних прирощень, в результаті метафоричного вживання. Прикметник сірий створює яскраві (часто оригінальні) метафоричні образи, виступає влучним засобом вичерпної характеристики персонажа, ситуації тощо.

Рідше вживані у прозовому мовленні синонімічні до прикметника сірий прикметники сивий - «який утратив своє забарвлення, став білим, сріблистим» [8, IX, 153] і сизий - «темно-сірий із синюватим полиском; сіро-голубий» [8, ЇХ, 162]. «Семантична структура лексеми сивий і співвідносних з інших лексико-граматичних форм характеризується тісною взаємодією, переплетенням двох основних компонентів - «ознака кольору предметів» і «характеристика певного стану людини, вираженого через зовнішню ознаку - колір волосся» [5, 111], а в метафоричному вживанні ця лексема набуває переносного значення «тривожний», «давній», «сумний», «дорогий», напр.: «сива давнина», «сива минувшина»; «сивина старості» [Коц, 1, 242]; «Тільки сивий Ельбрус велетнем маячив праворуч» [Хвил., І, 219]; «Але я дивлюся на нашу сучасність з XXV віку, коли наша сучасність сива» [Хвил., 1,208].

Колірному означенню сивий щодо семантико-естетичних особливостей близькою є назва сизого кольору, якому властиве фольклорне забарвлення на зразок «сизий орел», «сизий сокіл» (постійні народнопоетичні епітети) тощо. Метафоричне словосполучення «сиза безвість» не пов'язане з конкретним зоровим сприйманням у контексті «З далеких курганів республіки на лоні сизої безвісті палахкотіли заграви» [Хвил., І, 194], а швидше передає емоційний стан людини, її відчуття. Або поряд із передачею загального настрою твору лексема сизий зберігає колірне номінативне значення, напр., у контексті: «Сонце стояло над головою. Город відходив по шосе, а за ним плентались яри, іподром, радіо. Сизою ртуттю далі» [Хвил., І, 340]. Отже, аналізовані прикметники синонімічної групи «сірий» у мові художньої прози відзначаються великими естетичними можливостями, мають виразне характеристичне спрямування, створюють яскраві метафоричні конкретно-чуттєві образи.

Література

Дятчук В.В., ІІустовіт Л.О. Семантична структура і функціонування лексики української літературної моіін. - К.: Наук, думка, 1983. -156с,

Ларин Б.А Зстетика слова и язьік писателя: Сб. ст. - М.; Л,; Худ. лит., 1974. - 284 с

Потебня А. А, Зстетика и позтака. - М.: Искусство. 1976. - 615 с.

Словник української мови: ВII т. - К.: Наук, думка, 1970-1980.

Ставицька Л.О. Естетика слова у художній літературі 20-30 рр. XX ст. (Системно-функціональний аспект) Автореф…. докт. філол. наук. - К., 1996. - 51 с.

Коцюбинський М.М. Твори: В 2-х т.К.: Наук, думка, 1988.

ХвильовийМ. Твори: В2-хт. - К.: Дніпро, 1991.

Додаток

Картини природи початку осені

Матеріал до уроку: І. Франко «Дрімають села…». І. Нечуй-Левицький «Осінній день», Ю. Збанацький «Щедра осінь».

Мета: узагальнити знання учнів про початок осені; вчити їх спостерігати за змінами у природі; показати, як ці зміни відображені в художніх творах влучними словами й виразами.

Зміст уроку І. Повідомлення теми й мети розділу.

Перший урок теми можна провести як виставу. Для цього потрібно заздалегідь підготувати кількох учнів, прикрасити приміщення класу листочками дерев, кетягами калини, горобини, ілюстраціями до творів про осінь.

На середину класу виходять хлопчик і дівчинка, розказують вірші.

Сонце низько чи високо, Посила Землі уклін, З ним приходять пори року І приносять безліч змін.

Осінь - багряна._Літо - барвисте, Весна - це красуня в зеленім вбранні, Зима - синьо-біла, морозно-сріблиста, Та кожна Із них до вподоби мені.

Осінь… Вона Тоді буває чарівна. Коли стає золотокоса. Отож, запрошуємо Осінь!

Виходить дівчинка в костюмі Осені: платтячко прикрашене листочками, на голові - вінок, у руках - кошик з осінніми плодами:

Добрий день, в добрий час! Рада, дітки, бачить вас! Не сама до вас прийшла - Я синочків привела.

Виходять Вересень, Жовтень, Листопад. Усі у вишитих сорочках. Штани - шаровари: у Вересня - зелені, у Жовтня - жовті, у Листопада - коричневі. На головах капелюшки?»

'Вересень:

У серпанку павутини Білі ниточки снуються, Вже тумани по долині У ранкову пору в'ються. В лісі верес розкриває Свої келишки бузкові,

Жовтень:

Листя жовте та червоне Легко з дерева злітає, Мов метелик, на долоні З тихим шелестом сідає.

Сяють золотом берези. Жовтень ним вінчає осінь. Журавлиний клин мережить Висоти холодну просинь.

Вересень (звертається до Листопада):

Похмурий, брате, ти, та сірий, Пташки полинули у вирій, Мовчить діброва, мов німа, Вже наближається Зима! Листопад:

Зникли біленькі хмаринки. Небо не синє, свинцеве, Зрідка снують сніжинки В це нереддення грудневе.

Листопад (до Осені): Ходімо, матінко, а то нас застане ще Зима! Осінь: Я з дітьми не прощаюся, а пропоную дізнатися, як українські поети й письменники мене змалювали.

Франко «Дрімають села…»

- Непомітними, ледь чутними кроками підкралася до нас осінь. Добре змалював прихід осені І. Франко в поезії «Дрімають села…» Послухайте.

Учитель в уповільненому темпі читає вірш, потім запитує:

- Про що розповів нам поет? Який день він описав? Які картини постали у вашій уяві?

- Прочитайте в підручнику тлумачення слова звиваєсь. 1. Франко використав його в такому звучанні, в якому воно вживалося в Галичині, де жив поет.

Прочитайте першу строфу вірша. З яких рядків видно, що говориться про осінь? («Осіннє сонце сяє», «холодом осіннім потягає».) Чи можуть села дрімати? (Дрімати можуть істоти. У селах панує тиша, спокій, тому вони «дрімають».)

Прочитайте наступну строфу. Що каже поет про сади? («Вони дрімають вже без плоду».) Коли таке буває? (Коли зберуть урожай.) Які слова в останній строфі вказують на те, що літо ще не відступило?

Які слова вірша потрібно виділити голосом? (Дрімають, ясно, сон це, холодам, в повітрі, садки, хатки, верби, не стогне, ластівка.) Вірш потрібно читати спокійно, не поспішаючи, наче міркуючи.

Прочитайте запитання і завдання підручника. У «Читайлику» на с. 16 складіть строфу вірша з розсипанки. Самостійно допишіть словосполучення.

Нечуй-Левицький «Осінній день».

Учитель читає текст. Учні визначають, що це опис осіннього дня. Після самостійного читання виконують диференційоване завдання.

Група А: Група Б:

Відшукати в тексті речення, якими Знайти речення, в яких описано описано ранню осінь.

Якими фарбами ви б змалювали цей день? (Синє небо, жовто-зелене листя, яскраво-зелена озимина, сизе павутиння.)

Чи подібні за змістом вірш І. Франка й опис 1. Нечуя-Левицького?

(В обох творах розповідається про ранню осінь.)

Ю. Збанацький «Щедра осінь».

Читання тексту вголос ланцюжком.

Спостереження за мовою твору.

Чим вам сподобався твір? (В автора дуже багата мова. Осінь змальована, наче істота.) Які слова свідчать про те, що осінь - істота?

(Непомітно підкрадається, хитрувато хихикає, ніжним голосом піддобрюється, мружиться, сміється, гризе тихцем золотого окрайця)

Які прийоми використав автор? (Порівняння: сонце - золотий окраєць; червоний кавун - жар; ліс - хутро лисички; осінь - щедра господиня, красива жінка-трудівниця.)

Послухайте уривок тексту: Може вам медку? А може яблучок?

Винограду? Кавунів? Чи сподобався вам цей уривок? (Ні, бо пропустили важливі слова - прикметники. Без них мова зробилася безбарвною, втратила поетичність.)

У «Читайлику» на с. 16 виконайте останнє завдання.

3. Читання тексту в особах. Перед читанням учні з'ясовують, що слова діда потрібно читати із захопленням, слова Степанка - щиро, здивовано. Читають в особах уривок від слів «А дід Саливон зачудовано крутить головою…» до кінця тексту.

семантичний лексема хвильовий новела

Размещено на Allbest.ru