1.2. Метод виховних ситуацій як ефективний метод у процесі правового виховання учнів ПТНЗ

Одним із аспектів усебічного розвитку особистості є висока правова культура. Адже не можна вважати фізично здорову людину гармонійно розвиненою, якщо вона, маючи широкі знання, добре працюючи або навчаючись порушує закони, права. Здатність людини розуміти правила співжиття і вимоги законів та відповідно поводитися не є вродженою, вона формується під впливом спеціальних виховних заходів, є наслідком спілкування з іншими людьми, участі в різних видах діяльності.

Потреба активізації правового виховання молоді зумовлена такими факторами:

розбудова правової держави в Україні супроводжується інтенсивним творенням її правової бази, що потребує своєчасного інформування людей про нові правові акти;

останнім часом сфера правового регулювання поширилася на підлітків з одинадцятирічного віку (створення служби у справах неповнолітніх. Кримінальної міліції у справах неповнолітніх, спеціальних судів для неповнолітніх), що вимагає відповідної правової компетенції неповнолітніх до досягнення цього віку;

- необхідність подолання правового нігілізму серед усіх верств населення, зокрема серед учнівської і студентської молоді.

Ще одним підтвердженням гостроти цієї проблеми є тенденція випереджаючого зростання злочинності неповнолітніх на фоні загальної злочинності.

Прилучення учнів до правової культури збагачує їх духовне життя, а знання ними своїх прав і обов'язків розширює можливості їх самореалізації. Правове виховання зміцнює життєву позицію, підвищує громадянську активність, загострює почуття непримиренності до негативних явищ. Його специфіка зумовлена соціально-правовим статусом учнівської молоді в суспільстві. Школярі матеріально залежать від батьків чи опікунів. Їх самостійність і активність коригує педагогічний колектив, їм бракує правових знань і досвіду правових відносин, вони мають засвоювати правові закони, які регулюють їхнє життя і діяльність як неповнолітніх, і правові норми, якими їм доведеться керуватися в майбутньому.

Проблематика, пов`язана з правовим вихованням, здавна привертала до себе увагу філософів, юристів, педагогів, психологів. Вона знайшла відображення у філософському, культурологічному та юридичному аспектах у працях Аристотеля, Платона, І. Канта, Г. Сковороди, М.М. Бахтіна, В.С. Соловйова, П.О. Флоренського, С.І. Головатого, О.В. Скритнюка, С.В. Кримського, Л.Є. Шкляра, А. Швейцара, Т.О. Чайки та інших.

Психологічне обґрунтування проблеми висвітлено в роботах Б.І. Ананьєва, І.Д. Беха, Л.С. Вишатського, Г.С. Костюка, І.С. Кона, С.Д. Максименка, Л.С. Рубінштейна, О.С. Чебикина та інших.

Питання правового виховання,правової культури досліджувались і досліджуються В.Ф. Дубровським, Г.П. Давидовим, Н.В, Захарченко, В.М. Оржеховського, М.М. Фіцулою та інших.

Дослідники акцентують увагу на проблемах виховання правосвідомості гуманістичної високоморальної поведінки, превентивному вихованні, розглядають у гармонічній єдності право й мораль, підводять до висновку про правосвідомість як духовну цінність.

1. Теоретичний розділ. Педагогічні основи правового виховання учнів ПТНЗ шляхом використання виховних ситуацій

1.1 Особливості правового виховання учнів ПТНЗ

Для того, щоб реалізувати правове виховання на практиці, необхідно визначитись, що таке правова культура особистості. Проблемою правового виховання переймалось багато вчених, тому існують різні підходи до визначення змісту правової культури. Наприклад, М. К. Подберезький вважав, що формування правосвідомості особистості є головним чинником правової культури. Правосвідомість, як вказує М.К. Подберезський[13], формується під впливом політичного, морального, трудового, економічного та інших складників загального розвитку особистості людини.

Правосвідомість визначають як сукупність поглядів, ідей, що виражають відношення людей до права, законності, правосуддя, їхнє уявлення про те, що є правомірним або неправомірним; одна з форм суспільної свідомості.

Досить продуктивним є підхід до визначення правової культури в дослідженні В.Ф. Дубровського[14], який визначає поняття "правова культура учнів" як багатогранний соціокультурний і правовий феномен, що характеризує рівні правомірної поведінки учнів. Автор пропонує відповідну структурно-функціональну модель формування правової культури, яка забезпечує вихід на педагогічні умови, зміст, форми й методи ЇЇ формування. При цьому цілком коректно враховується багатоплановий динамічний характер процесу формування правової культури учнів, крім того, автор не ототожнює правове виховання з правовою культурою, тобто засіб з метою. Таким чином, пропонується системна модель, у структуру якої входять функції - критерії - показники, що ґрунтуються на правових знаннях, уміннях і навичках, правовому менталітеті старшокласників, вираженому у відповідному рівні правомірної поведінки.

Спираючись на діяльнісний принцип психології, відповідно до якого особистість формується в діяльності й усі її характеристики опосередковуються через показники діяльності, ми можемо запропонувати таке визначення правової культури учнів: правова культура - це соціально обумовлений рівень розвитку особистості учнів у сфері суспільно - правової діяльності.

Метою правового виховання молоді є формування в неї правової культури громадянина України, що насамперед передбачає свідоме ставлення до своїх прав і обов'язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України. Важливе значення мають глибока повага до законів і правил людського спілкування. Готовність дотримуватися й виконувати закріплені в них вимог, що виражають волю та інтереси народу, активна участь в управлінні державними справами, рішуча боротьба з порушниками законів.

Правове виховання в ПТНЗ має такі завдання:

озброєння молодих людей знаннями законів, систематичне інформування їх про актуальні питання права;

формування правової свідомості як сукупності правових уявлень, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення особистості до вимог законів, регулюють її поведінку в конкретній правовій ситуації;

прищеплення учням поваги до держави і права;

вироблення навичок і звичок законослухняності як продукту свідомого ставлення до громадянського обов'язку;

формування в учнів нетерпимості до правопорушень, злочинності, намагання брати посильну участь у боротьбі з ними, здатності протистояти негативним впливам;

подолання у правовій свідомості помилкових уявлень, що сформувалися під впливом негативних суспільних явищ.

Зміст правового виховання визначають особливості права як нормативно-регулятивного явища, його суспільні функції і знання для управління суспільством. Законодавство України охоплює різні галузі права. Серед них чільне місце належить державному праву. Його норми регулюють найважливіші суспільні відносини. Що закріплюють основи організації суспільства і правове становище особи, державний устрій. Учні обов'язково мають добре знати основний Закон України - Конституцію.

Важливу роль у житті громадян відіграє адміністративне право, що регулює організацію і діяльність апарату державного управління. Молодь повинна мати уявлення про органи державного апарату та норми адміністративного права, які охоплюють різноманітні правила: санітарні, протипожежні, дорожнього руху, користування транспортом, поведінки в громадських місцях, військового обліку та багатьох інших, які стосуються діяльності підприємств, установ, їхніх працівників, поведінки громадян. Якщо людина порушує встановлені правила, її вважають правопорушником і накладають на неї адміністративне стягнення. Коли ж правопорушником стає неповнолітній, ним опікується Служба у справах неповнолітніх. Вона має право застосовувати до нього різні види покарань - аж до направлення у спеціальну школу чи профтехучилище. Норми цивільного права визначають взаємовідносини між конкретними громадянами. Між громадянами і організаціями, між різними організаціями. Згідно з ним діти, як і дорослі, вважаються правоздатними. Наприклад, вони можуть володіти майном, що їм дісталося в спадок, на них поширюються норми авторського права тощо. Щоправда, не кожна особа, яка має правоздатність, може самостійно здійснювати свої права. Оскільки здатності діяти розумно, правильно розпоряджатися своїм майном, залежно від віку брати на себе різні зобов'язання людина набуває неодночасно, закон передбачає цивільну дієздатність -- здатність особи чинити потрібні дії для використання своїх прав і обов'язків. Межі дієздатності такі: 15 років -- часткова дієздатність; 15 -- 18 -- відносна дієздатність; 18 років -- повна дієздатність.

У процесі правового виховання учні засвоюють також деякі норми трудового права (щодо умов прийняття на роботу, переведення і звільнення з роботи, тривалості робочого дня й часу відпочинку, охорони й оплати прані, моральної та матеріальної відповідальності).

Правове виховання передбачає ознайомлення учнів з основними нормами кримінального права. Вони повинні знати, що таке злочин, відповідальність за підготовку і намір злочину, співучасть у злочині, вік кримінальної відповідальності, необхідна оборона, кримінальне покарання, відбування покарання в місцях позбавлення волі, а також усвідомлювати, що жоден злочин не залишається безкарним.

Норми права регулюють також сімейні відносини. Тому необхідно знайомити учнів, студентів з правами і обов'язками подружжя, батьків щодо виховання дітей та ін.

Реалізуючи зміст правового виховання, педагогам потрібно вміло координувати процес освоєння учнями, студентами правових знань, набуття ними навичок І звичок законослухняності відповідно до вікових та індивідуальних особливостей. Слід також сприяти активному використанню прав і свобод.

1.2 Метод виховних ситуацій як ефективний метод у процесі правового виховання учнів ПТНЗ

Метод виховання - спосіб спільної діяльності вихователя і вихованців, який використовується для вироблення у них якостей, завданих метою виховання.

Взаємодію людей завжди супроводжують: глибинні психічні процеси, які при вирішенні завдань впливають певною мірою на внутрішній світ учнів. Вихователь не може їх не враховувати. Тому він шукає нові шляхи, що максимально відповідають конкретним умовам взаємодії, дозволяють швидше і з меншими зусиллями домогтися накресленого результату. Так, в одному випадку він може актуалізувати такий внутрішній механізм, як переконання (коли за допомогою логічних побудов здійснюється вплив на свідомість), в другому_;-- навіювання (коли вплив здійснюється на підсвідомому рівні), третьому -- ефект наслідування і т. д. Часткові зміни, доповнення, удосконалення методів виховання в конкретних умовах виховного процесу називають прийомами виховання. Прийом виховання - це частина загального методу, зокрема, (вплив) конкретне поліпшення. Знання методів і прийомів виховання, уміння правильно їх обирати і застосовувати є ознакою високої майстерності педагога.

Від методів і прийомів виховання слід відрізняти засоби виховання.

Засобами виховання є книга, слово, гра пізнання, праця. Універсальними засобами завжди є діяльність і спілкування. Якщо під прийомом розуміють одиничний вплив, то під засобом -- сукупність прийомів. Наприклад, праця є засобом виховання, але показ, оцінка праці, вказівка на помилку є прийомом виховання. Спілкування -- засіб виховання, а репліка, порівняння -- прийоми. У зв'язку з цим інколи в посібниках метод виховання найчастіше зустрічається як сукупність засобів і прийомів формування умінь тих чи інших якостей, бо структура методу обов'язково передбачає наявність прийомів і засобів.

До групи методів організації діяльності належать методи тренування, привчання, педагогічної вимоги, ситуацій вільного вибору. Усі вони базуються на практичній діяльності вихованців. Управляти цією діяльністю педагоги можуть завдяки поділу її на складові частини -- конкретні дії і вчинки, а інколи на ще менші частини -- операції. Виховний процес полягає в тому, що педагог здійснює перехід від управління операціями до управління діями, а потім -- до управління діяльністю вихованців (П.О. Сластьонін).

Виховна ситуація - метод виховання, що моделює момент реального життя, в якому виявляється і підлягає випробуванню на стійкість система вже сформованих позитивних дій, вчинків, ставлень. Ситуації вільного вибору бувають за своїм інструментарієм природними і штучними (реальними і вербальними). Природні ситуації вільного вибору час від часу спонтанно виникають у житті. Педагог використовує їх для того, щоб учні зробили самостійний вибір. Наприклад, вирішити: грати чи не грати з ворогуючим однолітком в одній команді, що виступає за честь виховного закладу; їхати разом зі всіма на відпочинок чи залишатися з хворим товаришем; поступитися місцем незнайомій літній людині чи продовжувати сидіти; сказати правду чи промовчати і подібні.

Однак вчитель не завжди може чекати такого природного збігу обставин. Йому доводиться самому створювати зовнішню обстановку, яка викликає в учня необхідний психічний стан, уявлення, почуття, мотиви, вчинки. Такі спеціально організовані педагогічні умови називають штучними ситуаціями вільного вибору. Наприклад, викладач вніс пропозицію провести акцію милосердя, в якій кожен учень опиниться в ситуації, що потребує прояву уваги до людей, співчуття, доброти тощо. Ситуації вільного вибору спонукають учня пригадати свій досвід поведінки в аналогічних ситуаціях, проаналізувати його наслідки і одночасно прогнозувати наслідки вибору, який необхідно здійснити. Прийняття остаточного рішення викликає сильне емоційне переживання, оскільки він бере на себе відповідальність за вибір. У зв'язку з цим ситуації вільного вибору можуть довго і стабільно визначати спрямованість поведінки й діяльності учня.

Форма взаємодії в ситуації:

- співпраця - це така взаємодія у навчально-виховній ситуації, при якому одна людина здатна вловити стан іншого і, перебудувавши негативне до нього відношення, прийняти його дії, розвинути їх далі з метою успішного вирішення ситуації. В основі співробітництва лежить сприяння партнеру, турбота про його добробут незалежно від свого настрою.

- конфронтація, відкрите (приховане) неприйняття позицій протилежних сторін з причин об'єктивно-суб'єктивного характеру, посилює позитивне вирішення ситуації. (Див. додатковий ілюстративний матеріал.)

Характер прийнятих рішень у навчально-виховних ситуаціях: (Див. додатковий ілюстративний матеріал.)

а) перший клас ситуацій вимагає прийняття оперативних, невідкладних рішень і пов'язаний безпосередньо з повсякденною навчально-виховною діяльністю педагогів. Сюди слід включити: [10, С.25-27]

- визначення мети і завдань тієї чи іншої дії учня, передбачення його негайного та відстроченого наслідки;

- врахування особливостей особистості учня (учнів), який брав участь в ситуації і з яким вихователі, педагоги вступають в контакт для її вирішення;

- вибір найбільш ефективного методу, кошти, прийому досягнення мети.

У ситуаціях подібного типу прийняте рішення не повинне бути вольовим або імпульсивним, інтелектуальним або емоційним. Тут необхідно поєднати воєдино мотивацію, життєвий досвід, пам'ять особи, яка приймає рішення, і співвіднести з об'єктивною дійсністю, яка розкриває ситуацію. Найбільшою мірою ці вимоги представлені в принципах виконання завдання, сформульованих ще Рене Декартом:

- не поспішати в судженнях;

- позбавлятися від упереджених думок;

- робити по можливості більш повні огляди того, що зроблено попередниками;

- кожне питання необхідно розкласти на простіші;

- починати рішення з найпростішого, переходячи потім до більш складного;

б) другий клас ситуацій передбачає вирішення навчально-виховних завдань, пов'язаних з розробкою щодо довгострокової стратегії педагогічної діяльності. До таких завдань можна віднести:

визначення цілей навчально-педагогічного процесу в певний період навчання та навчальний рік у цілому;

визначення форм та методів конкретних виховних заходів в освітній установі для різних вікових груп учнів і т.д. (Див. додатковий ілюстративний матеріал.) [10, С.25-27]

Характер дій учнів у різних ситуаціях:

- ситуації необхідного й обов'язкового вибору. Соціально-психологічні умови навчальної діяльності вимагають, щоб учень, студент поводився не відповідно до своїх бажань, а відповідно до певних вимог, що регламентують процес навчання. Розуміючи необхідність виконання цих норм, яких навчають свідомо регулюють свою поведінку, формують у себе культуру поведінки і відносин з оточуючими в рамках навчальної діяльності;

- ситуації вільного вибору. Наприклад, будучи членом класу, навчальної групи учень має можливість вибирати собі друзів, на свій розсуд проводити свій особистий час, визначати своє ставлення до поведінки поза стінами навчального закладу;

- ситуації випадкового характеру. Сюди належать випадки, коли навчають надається можливість проявити свої найкращі якості: прийти на виручку товаришеві, рішуче виступити проти хуліганів, проявити витримку, сміливість, спритність у екстремальній ситуації і т.п.

Головна ідея методу практичних ситуацій - дії вчителя, базуючись на цілі, цінності і закономірності навчально-виховного процесу, повинні виходити з конкретної, реально існуючої ситуації, враховувати її найважливіші параметри та його зміни.

У проектуванні практичних ситуацій реальний навчально-виховний процес відображається у формі конкретної ситуації. Навчально-виховна ситуація-це імітація, ідеальне відображення реальної ситуації з життя класу або ж штучно створена ситуація, відтворює типові проблеми, що виникають в процесі навчання.

Проектування практичної ситуації виражається у формі конкретного набору параметрів, змінних, що надають вирішальний вплив на навчально-виховний процес в даний час. Іншими словами, ситуація являє собою перелік істотних вирішення проблеми даних про навчально-виховному процесі, особливості дійових осіб і конкретних завданнях і проблемах, які необхідно вирішити.

Опис ситуації включає інформацію:

- Про суб'єкта - особистості, групі, що займає центральне місце в ситуації. Опис суб'єкта може проводитися в різних формах: у вигляді цілей суб'єкта або ж у формі фактичної інформації про його діяльність;

- Про інші діючі осіб, з якими взаємодіє суб'єкт ситуації;

- Про умови, в рамках яких існує і змінюється ситуація. [8, С.33-39]

Навчально-виховна ситуація повинна бути близька до реальності, оскільки без цього не можна домогтися природності дій учнів. Зміст навчально-виховної ситуації може передаватися різними способами: письмово (наприклад, у формі опису), усно, а також у формі інформаційного повідомлення - за допомогою відеофільму або магнітофонного запису. Як і реальний навчально-виховний процес, ситуація динамічна, що вимагає від учня нових рішень і дій.

Існує кілька типів конкретних ситуацій. З точки зору результату гри вони діляться на проблемні і проектні. У проблемних ситуаціях результатом дій є визначення та формулювання основну проблему (іноді проблемного поля) і. головне, оцінка складності її вирішення.

За джерела інформації навчально-виховні ситуації поділяються на:

1) описують реальні ситуації, почерпнуті з практичної роботи чи літератури;

2) штучно сконструйовані в навчальних цілях або для опрацювання гіпотетичних проблем, які можуть виникнути перед учителем.

За допомогою рішення навчально-виховних ситуацій виробляються уміння і навички індивідуальною вирішення поставлених завдань. Такого роду здатності вкрай необхідні вчителю в реальній роботі, оскільки йому безперервно доводиться приймати нестандартні, викликані зміною стану справ рішення. Рішення навчально-виховних ситуацій розвиває у студентів або вже відбулися вчителів широту і гнучкість мислення, допомагає навчити їх вмінню раціонально використовувати інформацію, самостійно аналізувати факти, відчувати ситуацію і оцінювати її, критично розглядати різні точки зору, обговорювати їх і захищати власну позицію, бути готовими до застосування різних засобів і методів, знаходити оптимальні рішення в умовах невизначеності.

Перевагами цього методу є висока наближеність до реального життя, порівняно невеликі фінансові та часові витрати, швидкість проведення гри, багатоваріантність (можливі різні варіанти ситуації і їх легко змінювати) і багатоцільовий характер використання (гра може переслідувати декілька цілей, крім того, змінюючи параметри ситуації, можна ставити перед учасниками різні ланцюги). [8, С.33-39]

Найбільш доцільне використання навчально-виховної ситуації для досягнення наступних навчальних цілей:

- Активізації процесу навчання і тим самим підвищення його результативності; '

- З'ясування і вирішення проблем певного типу;

- Розробки комплексних рішень;

- Підвищення готовності та вміння приймати рішення;

- Поєднання колективної та індивідуальної форм роботи.

2. Практичний розділ. Виховний захід для учнів ПТНЗ за темою: «Правопорушення»

Тема: «Правопорушення»

Мета: ознайомлення учнів з кримінальним і адміністративним кодексами України. Формування правової культури громадянина України; свідоме ставлення до своїх прав і обов'язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України. Виховання поваги до законів і правил людського спілкування.

Метод: виховних ситуацій

Форма проведення: групова

Засоби: кодекс, конституція України

Хід засобу

І Підготовча частина

План

1.Робот а з підготовки приміщення до заходу.

-знайти необхідне приміщення;

-прибрати приміщення, позтавити стільці, парти;

-зясувати чи вільне приміщення в назначений час;

2.Підготовка необхідного обладнання

-підготовка мікрофону

ІІ Основна частина

1.План проведення заходу

1.1 Вступне слово вчителя

1.2 Основна частина

1.3 Заключна частина

Сценарій виховного заходу

1.2 Вступне слово.

Вчитель дає визначення адміністративному та кримінальному правопорушенням:

- Адміністративним правопорушенням (проступком) визнаєтьсяпротиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

- Суспільно небезпечне винне діяння ( дія або бездіяльність),передбачене кримінальним кодексом України, називають злочином. Він передбачає наявність вини (умисної чи необережної). Злочином можуть бути визнані лише конкретні дії громадянина, його думки, наміри не вважаються злочином.

Злочином є посягання на власність (крадіжка, пограбування тощо), життя і здоров'я людини (вбивство, тілесні ушкодження), державний лад (диверсія, зрада), громадський спокій (хуліганство) та ін. вважають злочином не лише дію, а й бездіяльність, передбачені кримінальним кодексом України.

Вчитель задає питання аудиторії:

Чим відрізняється злочин та правопорушення, яка за це відповідальність?

Наведіть приклади правопорушень, за які передбачена адміністративна чи кримінальна відповідальність.

Далі група ділиться на дві команди. Перша команда вирішує адміністративні справи, а друга - кримінальні. У кожній команді вибирають суддів (2-3 учня), адвокатів (2-3 учня), прокурорів (2-3 учня).

Всім командам роздається : кримінальний і адміністративний кодекси України.

Вчитель читає приклади правопорушень, злочинів, незаконних дій тощо, а усі учні вирішують перша (адміністративні справи) чи друга ( кримінальні справи) команда буде займатись цією справою.

Приклад правопорушення:

Хлопець 1990 р.н., знаходячись у нетверезому стані приставав на вулицях до прохожих та нецензурно лаявся.

Яка відповідальність загрожує хлопцеві?

Вирішивши, яка команда займається цією справою, прокурори цієї команди, спираючись на нормативні документи ( на роздуми дається 5 хвилин) виносять звинувачення. Адвокати захищають правопорушника, відхиляючи немотивовані звинувачення. Суддя виносить вердикт чи буде звинувачуваний визнаний винним чи ні, і яке буде покарання. Наприкінці судового засідання вчитель каже чи правильно було висунуто звинувачення(2 бали), чи вірне покарання для правопорушника (3 бали).

Так само будуть розглядатись ще п'ять справ.

Громадянин К 1965 р. н. добровільно прийшов до міліції і зізнався, що він спричинив бійку з громадянином М, при цьому він розповів, що надав першу долікарську допомогу постраждалому і викликав швидку.

Два хлопця А и С (1985 і 1992 р. н. відповідно) вночі забрались на садибу, поки хазяїв не було дома, і викрали дорогоцінні речі.

Пасажир не придбав квиток в автобусі і був затриманий контролером.

Десятикласник не подав документи і не одержав у визначені строки паспорт громадянина України.

Хлопець пізно ввечері йшов додому на нього напав грабіжник. Хлопець зумів відбитись, але при цьому наніс тяжкі пошкодження грабіжнику. Хто і як буде покараний?

Після того, як всі справи будуть розглянуті підбиваються підсумки гри та рахуються зароблені бали. Команда, що набрала більше балів - виграла.

3. Заключна частина

Учні діляться враженнями від гри. Розповідають, що нового дізналися про кримінальну і адміністративну відповідальність.

Висновки

У нинішніх умовах розвиток правової культури учнівської молоді висувається в число пріоритетних завдань освіти.

Довгий час проблеми правової освіти й виховання учнівської молоді були заідеологізованими, правове виховання організовувалося більшою частиною формально, не потрапляли в поле зору вчених і педагогів питання виховання правової культури учнів як необхідного компоненту розвитку їхньої духовної культури. Зараз, по суті справи, немає комплексної програми формування правової культури.

Формування правової культури зростаючої особистості є реальним завданням, вирішення якого можливе на цей час завдяки досягненням сучасних суспільно - гуманітарних наук та практичного досвіду інноваційної педагогічної діяльності.

Формування правової культури передбачає правове виховання учнів шляхом проведення традиційних виховних заходів, профілактики правопорушень та засвоєння ними певного обсягу правових знань. Я вважаю, що найбільш ефективним методом реалізації правового виховання є метод організації діяльності та формування досвіду поведінки. В ході рольової гри, яку я запропонувала, учнями здійснюється правовий вибір. Це необхідно для вивчення правових якостей учня, бо такий вибір не можна здійснити на словах або шляхом простого наслідування зразків. На передній план виступає дія, практична здатність виразити у вчинку свою правову позицію.

Таким чином, гра з правового тематикою є ефективним засобом у реалізації важливих завдань правового виховання (засвоєння правових знань, формування правомірної поведінки, виховання відповідальності за свої вчинки і т.ін.), а також - для формування творчого професійного мислення.

Список використаної літератури

правове виховання професійний навчальний

1. Волкова Н.П. Педагогіка: навч.посібник.-2-ге вид., перероб.,доп.-К.:Академвидав,2007. - 315 с.

2. Галузинський В.М., Євтух М.Б.Педагогіка: теорія та історія: навч.посіб.-К.,1995. - 290 с.

3. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. Посібник для студ. вищих пед. навч. закл..-2.вид., доп.і перероб.-К.: Вища школа, 2005. - 150 с.

4. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.І. Педагогіка: Підручник.- 2.вид., перероб. І доп.-К.: Знання-Прес,2004. - 350 с.

5. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навч. посібник для студ. пед. навч. закладів/Харківський держ. педагогічний ун-т ім.. Г.С. Сковороди.-2.вид.,випр. і доп. -Х.:ОВС,2002. - 215 с.

6. Методика воспитательной работы: Учебное пособие Л.А.Бойкова, Л.К. Гребенкина, О.В. Еремкина и др.;Под ред..В.А. Сластенина.-М.,2004. - 112 с.

7. Мойсеюк Н.Є.Педагогіка: Навч посібник -5вид., доп. і перероб. -К.,2007.

8. Педагогіка/ Под ред.. Ю.К Бабанского.-М., 1988. 324 с.

9. Педагогіка: Учебное пособ./ В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев, А.И. Мищенко.-М., 1997. - 415 с.

10. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: в 2кн.-М., 1999.-Кн.2: Процесс воспитания. - 321 с.

11. Тверохліб Л. В. формування правовї культури старшокласників у навчальних закладах нового типу: - Луганськ; 2003. - 262 с.

12. Степанов О. М., Фіцула М. М. Основи психології та педагогіки : Посібник. - К.; - 2003. - 504 с.

13. Подберезький М. К., Безбородий В. О. Формування правової культури. Теоретичні та методологічні основи. - Мукачево: Елара, -1999. - 216 с.

14. Дубровський В. Ф. Педагогічні умовм формування культури старшокласника. Автореферат. - К.; - 1997. - 16 с.

Размещено на Allbest.ru