Здійснення політичного виховання шляхом використання методу виховних ситуацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

«Здійснення політичного виховання шляхом використання методу виховних ситуацій»

ПЛАН

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ Педагогічні основи політичного виховання учнів ПТНЗ шляхом використання методу виховних ситуацій

1.1 Особливості політичного виховання учнів ПТНЗ

1.2 Метод виховних ситуацій як ефективний метод у процесі політичного виховання учнів ПТНЗ

2. ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Виховний захід для учнів ПТНЗ за темою «Закон і ми»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Виховання молоді, в дусі патріотизму, свідомого відношення до праці, високої культури, нетерпимості до явищ, що суперечать нормам моралі, передбачає формування у підростаючого покоління правовоі культури та правової свідомості. Правова свідомість відображає правову дійсність у формі знання права, оціночного відношення до нього та практичного його застосування, ціннісних орієнтацій, які регулюють поведінку в юридично значимих ситуаціях. Формування правосвідомості української молоді визначає й правову культуру особистості. Ця культура передбачає глибоку повагу до правової основи держави і суспільного життя; розуміння соціальної ролі права і переконання в необхідності точного дотримання його норм і принципів; нетерпимість до будь-яких порушень законності; готовність до повсякденного співвідношення своєї поведінки з принципами і нормами закону і до сприяння формуванню такої ж позиції у інших членів суспільства тощо.

Необхідність політичного виховання молоді зумовлюється рядом чинників. По-перше, неповнолітні і молоді члени суспільства перебувають на стадії переходу до соціальної зрілості, до самостійного життя, до здійснення соціальних функцій у повному обємі. По-друге, в їх поведінці зявляються вікові особливості інтелекту, волі, емоцій тощо. Саме ці особливості, про які йшла мова вище, і зумовлюють, зокрема, недостатнє вміння визначати істинне значення того чи іншого факту, дати правильну оцінку прикладу який спостерігається, протистояти негативному прикладу мікросередовища, і зумовлюють необхідність політичного виховання молодого покоління у дусі поваги до Закону. Важлива роль у цьому відводиться педагогам, батькам та правознавцям.

Висвітлити всі аспекти політичного виховання, а їх надзичайно багато - педагогічний, ідеологічний, правовий тощо, в одній курсовій роботі дуже складно, тому автор зупинився на таких питаннях: "Методологія та методика політиного виховання", в якому висвітлено основні методологічні засади політичного виховання; та "Зміст політичного виховання молоді та неповнолітніх" проаналізовано зміст, форми та проблеми політичного виховання молоді.

Актуальність і доцільність теми дослідження. Конституція України від 28 червня 1996 року проголосила Україну правовою державою. Одним з головних елементів правової держави є високий рівень правової культури і правосвідомості її громадян. Відсутність стабільності в економічному і політичному житті нашого суспільства призвела до підвищення правового нігілізму серед молоді. На сьогодні рівень правової свідомості учнів не відповідає потребам гармонійного розвитку особистості і вимогам суспільства. У зв'язку з цим формування високого рівня правової культури майбутніх учителів стає обов'язковою умовою їхньої професійно-педагогічної підготовки.

Правомірна поведінка учнів залежить від того, наскільки правові вимоги глибоко вкорінені у свідомість, засвоєні, стали соціальним орієнтиром поведінки. Тому, насамперед, потребує вирішення проблема пошуку шляхів формування високого рівня правової свідомості майбутніх учителів у процесі навчальної діяльності.

Аналіз наукової літератури свідчить, що питання політичного виховання є предметом дослідження не тільки педагогіки, але й кримінології (А.І. Долгова, Ю.І. Новик, А.Р. Ратінов, І.П. Рущенко, В.О. Соболєв, О.Н. Ярмиш), теорії держави і права (М.А. Горбаток, В.А. Кучинський, М.К. Подберезський, О.Ф. Скакун) і правової психології (В.А. Томсинов, Г.Г. Шиханцов).

У педагогіці вчені розробляють різні аспекти правової освіти і виховання. Так, дослідження Д.М. Абашідзе, А.І. Долгової, А.П. Кожевнікової, А.М. Медведєвої, А.Є. Тараса, М.М. Фіцули стосуються питання політичного виховання підлітків у середній школі. Автори пропонують низку заходів позакласного впливу на школярів, педагогічні засоби й прийоми для подолання правопорушень, визначають можливості попередження неправової поведінки учнів шляхом позакласної роботи.

Проблемою формування правової культури майбутнього вчителя, визначення змісту правової освіти у вищих педагогічних навчальних закладах займаються Г.П. Васянович, М.І. Городиський, М.К. Подберезський, Т.М. Почтар, О.С. Саломаткін, Н.М. Яковлева та інші.

Формування високого рівня правової свідомості є одним з головних завдань правового виховання і складовою правової культури. Більшість учених (В.В. Головченко, А.К. Івлєв, А.Р. Ратінов, Н.К. Семерньова, Н.В. Щербакова та ін.), досліджуючи правову свідомість людини, обмежуються визначенням її структури, яка розглядається безвідносно до процесу навчання. Інші ж не тільки розробляють теоретичні аспекти правосвідомості (поняття, структура), але й на практиці вивчають рівень правової свідомості молоді (А.І. Долгова, Н.Ю. Євплова, В.В. Оксамитний).

Загальновідомий у психології та педагогіці закон єдності свідомості й діяльності, згідно з яким свідомість виникає, формується і виявляється у діяльності. Це стосується і правової свідомості. У сучасних умовах одним з основних протиріч навчальної діяльності є протиріччя між спільними умовами навчальної роботи та індивідуальними особливостями засвоєння знань. Ця проблема може бути розв'язана за допомогою вдалого вибору й поєднання форм навчальної діяльності, що якнайкраще відповідатимуть змісту освіти та її цілям.

Аналіз названих джерел і вивчення практики педагогічних закладів освіти дозволяють зробити висновок про недостатню розробленість проблеми правової освіти і виховання учнів. Так, ще теоретично не обгрунтовано й експериментально не досліджено, яку роль відіграють форми навчальної діяльності у процесі формування правової свідомості учнів. Це і визначило вибір теми дослідження.

Об'єктом дослідження є політичне виховання у процесі навчальної діяльності.

Предмет дослідження - вплив форм навчальної діяльності на формування політичної свідомості.

Мета дослідження - теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити вплив індивідуальної, групової і колективної форм навчальної діяльності на рівень сформованості компонентів політичної свідомості учнів.

Завдання роботи:

теоретично обгрунтувати сутність і структуру політичної свідомості особистості;

здійснити теоретичний аналіз психолого-педагогічних досліджень з питань використання форм навчальної діяльності;

дослідити головні напрями правової освіти і виховання у вищих навчальних закладах; розкрити й проаналізувати стан і специфіку правосвідомості учнів цих освітніх закладів;

експериментально виявити вплив форм навчальної діяльності на формування компонентів правової свідомості учнів.

1. ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Педагогічні основи політичного виховання учнів ПТНЗ шляхом використання методу виховних ситуацій

1.1 Особливості політичного виховання

Політичне виховання -- це цілеспрямований постійний вплив на людину з метою формування у неї правової культури і активної правомірної поведінки. Основна мета політичного виховання -- дати людині необхідні в житті юридичні знання і навчити її по­важати закони і підзаконні акти та додержуватися їх, тобто сформувати достатньо високий рівень правової культури, здатний значно зменшити кількість правопорушень. Кожна людина, знаючи свої права і обов'язки, може грамотно захищати себе від не­законних дій з боку юридичних органів, то застосовують право.

Політичне виховання тісне пов'язане з усіма видами соціального виховання -- моральним, політичним, естетичним та ін. їх можна назвати «субправовими», тобто такими, що «прилягають до правового», «пов'язані з правовим», оскільки всі вони втягуються в орбіту політичного виховання.

Ознаки (риси) політичного виховання:

1) будується на засадах системи норм права;

2) припускає впровадження в правосвідомість виховуваних складових елементів упорядкованих суспільних відносин -- до­зволянь, зобов'язувань, заборон.

Поєднуючись у процесі функціонування права із заходами державного забезпечення, дозволяння, зобов'язування, заборони перетворюються на первинні засоби правового регулювання, які створюють умови для здійснення правомірної поведінки;

3) спирається на можливість застосування примусової сили держави через покладання юридичної відповідальності на пра­вопорушників;

4) охоплює суб'єктів права, які не тільки додержуються правових норм, а й є схильними до правопорушень та порушили ці норми;

5) здійснюється за допомогою спеціальних правовиховних способів і засобів;

6) здійснюється вихователями, що, як правило, мають юридичну освіту або спеціальну юридичну підготовку.

Сутністю політичного виховання є формування правової настанови на узгодження прагнень і сподівань особи з інтересами і сподіваннями суспільства, тобто процес вироблення непохитних правових ідей і принципів у правосвідомості виховуваних, формування правової культури.

Зміст політичного виховання -- це процес цілеспрямованого і систематичного впливу на правосвідомість особи (групи) за до­помогою сукупності (комплексу) правовиховних заходів, певних способів і заходів, які має у своєму розпорядженні суспільство.

Функції політичного виховання:

1) передача виховуваним (індивідам, громадським групам) певної суми правових знань, навичок, умінь;

2) формування правових ідей, почуттів, переконань у правосвідомості виховуваних, вироблення правової настанови на пра­вомірну поведінку;

Політичне виховання відбувається в правовому полі, у врегульованих правом сферах суспільних відносин.

Не слід плутати правове виховання і правове регулювання, хоча вони й є взаємозалежними. Об'єктом правового регулювання є головним чином відносини -- вольові акти поведінки особи, а об'єктом правового виховання, виховною функцією права -- її свідомість: думки, почуття, уявлення. Це не означає, шо правосвідомість особи не зазнає впливу правового регулювання і його механізму. Але цей вплив є другорядним відносно поведінки особи, її вчинків.

Політичне виховання має свою систему, механізм, стадії.

Система правового виховання -- це сукупність основних частин (елементів) правовиховного процесу, яка забезпечує його певний порядок і організацію.

Систему правового виховання складають такі елементи:

1) суб'єкти -- державні органи, організації, спеціально уповноважені державою особи, що здійснюють правовиховну діяльність;

2) об'єкти -- виховувані громадяни або громадські групи;

3) сукупність правовиховних заходів, певних способів і засобів.

Суб'єкт правового виховання може мати правовиховну функцію як основну (Національна юридична академія України, Одеська юридична академія. Київська академія внутрішніх справ, Університет внутрішніх справ, юридичні факультети державних університетів та ін.) або як одну із багатьох (ради народних депутатів, прокуратура, адвокатура, органи юстиції, МВС та ін.).

Об'єкт правового виховання (громадяни) у ході правовиховного процесу зазнає впливу двох факторів, від яких залежить ефективність правового виховання:

1) об'єктивний фактор -- позитивні зовнішні умови, що сприяють правовиховній діяльності (демократизація суспільства, захист прав особи, успіхи правотворчої діяльності, юридичної практики та ін.), або негативні умови, що ускладнюють правовиховану діяльність (недосконалість законодавства, не відпрацьованість способів і засобів правового виховання та ін.);

2) суб'єктивний фактор -- позитивний внутрішній духовно-правовий стан особистості (її правова вихованість, настанова на правомірну поведінку) або негативний (правова настанова на неправомірну поведінку, однією з підстав якої є правовий нігілізм).

Правовиховні заходи можна зобразити у вигляді сукупності способів і засобів правового виховання.

Способи правового виховання:

-- правова освіта (або інакше: правовий всеобуч);

-- правова пропаганда;

-- юридична практика державних органів та інших організацій (наприклад, правовиховна діяльність суду, прокуратури, органів внутрішніх справ, юстиції, адвокатури і т.д.);

-- правомірна поведінка громадян, їх особиста участь у здійсненні (реалізації) та охороні правових норм;

-- самовиховання.

Засоби правового виховання:

1) нормативно-правові акти, акти застосування норм права;

2) ознайомлювальні і роз'яснювальні матеріали про правові акти в пресі (у кожній газеті мають бути рубрики типу «Правова освіта», «Юридичний всеобуч», «Консультує юрист», «Запитуйте -- відповідаємо»);

3) правові радіо- і телевізійні журнали типу «Право», «Закон» та інші у республіканському (Автономна Республіка Крим), об­ласних, міських і районних центрах, які систематично інформують про законодавчі та інші нормативні акти України, діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів юстиції, а також про стан правопорядку, боротьби з правопору­шеннями тощо;

4) юридичні газети, метою яких є поширення правових знань;

5) організаційно-освітні: прес-конференції, брифінги, зустрічі, лекції, бесіди, семінари, вечори питань і відповідей, консультації та ін.

Заслуговує на увагу пропозиція про створення довідкової інформаційно-правової телефонної служби для оперативних відповідей на запитання індивідів, які відчувають потребу у виборі лінії своєї поведінки з погляду її відповідності нормам права, закону.

Механізм правового виховання -- це порядок перенесення правових ідей і настанов, що містяться в суспільній правосвідомості, у свідомість виховуваних (особи, громадської групи).

Функціональними елементами механізму правового виховання є такі:

1) суспільна правосвідомість;

2) система норм права;

3) способи і засоби правового виховання;

4) правосвідомість виховуваних, яких необхідно збагатити правовими ідеями і настановами, що містяться в суспільній пра­восвідомості.

Стрижневою ниткою, яка пов'язує усі ланки (структурні елементи) механізму правового виховання, є правова інформація, яка на рівні перших трьох елементів виступає як оповіщувальна (дескриптивна), а на рівні четвертого елемента -- як командна (прескриптивна) інформація.

Суспільна правосвідомість і правосвідомість виховуваних -- це внутрішня, духовна частина механізму правового виховання, а система норм права, способи і засоби правового виховання -- його зовнішня, інструментальна частина.

Механізм правового виховання особи в духовному внутрішньому зрізі (правовиховний процес особи) можна зобразити у вигляді таких стадій:

1) накопичення правових знань, правової інформації;

2) перетворення накопиченої інформації на правові переконання, звички правомірної поведінки;

3) готовність діяти, керуючись цими правовими переконаннями, тобто поводитися правомірно, відповідно до закону.

Результатом дії механізму правового виховання є рівень правової вихованості особи, її правова культура.

Правова вихованість -- внутрішній духовно-правовий стан, у якому перебуває особа в момент прийняття рішення про те, як поводити себе у тих чи інших обставинах. Це стан правосвідомості особи, рівень її правової культури, готовність до правомірної або протиправної поведінки. Рівень правової вихованості -- це не тільки знання права і розуміння необхідності виконувати правові розпорядження. Він визначається ступенем сформованості ставлення до права і правового закону як до цінностей, що існують в демократичному суспільстві поза конкуренцією.

У Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття) зазначається, що формування правової культури - це один з елементів мети національного виховання. Становлення демократичної держави, розвиток на основі духовності, моральності неможливі без високоосвіченого суспільства з розвинутою правовою культурою і глибокою правосвідомістю. Тому формування правової культури є одним з основних напрямків розвитку освіти.

Правова культура, як різновид культури загальної, охоплює [2, С. 13]: а) певний рівень правового мислення й чуттєвого сприйняття правової дійсності; б) стан процесів правотворчості та реалізації норм права; в) специфічні способи правової діяльності; г) ціннісні надбання матеріальних благ, створених людьми.

Компонентами індивідуальної правової культури є [5, С. 118]:

систематизовані знання про право, законодавство своєї країни, про існуючий у суспільстві правопорядок, міри його укріплення та способи охорони;

орієнтоване на цінність права і строгого правопорядку відношення громадян до Закону, законослухняна поведінка та активне неприйняття правопорушень;

соціально-корисна поведінка людини (реалізація прав і свобод, відповідальне ставлення до обов'язків громадянина, готовність діяти юридично грамотно).

Навчально-освітня і виховна діяльність із формування правової культури учнів будується з опорою на їх інтелектуально-пізнавальну, вольову й емоційно-моральну сфери. Правова культура, входячи елементом в усі види взаємовідношень особистості з навколишнім світом, виступає основним і обов'язковим регулятором діяльності і поведінки кожного індивіда [1, С. 15].

Можна визначити педагогічні умови, що сприяють засвоєнню учнями змісту правової освіти як компонента їх правової культури [1; 4]:

1. Розробка змісту правової освіти учнів, який включає наступні компоненти: а) система знань про природу, суспільство, техніку, мислення та способи діяльності; б) досвід здійснення способів діяльності, що втілюється разом із знаннями в уміннях і навичках; в) досвід творчої, пошукової діяльності при вирішенні нових проблем, які виникають у суспільстві; г) досвід ціннісного відношення до об'єктів і законів діяльності людини, його прояв у ставленні до навколишнього світу, інших людей.

Говорячи про формування правової культури, засвоєння учнями змісту правової освіти, необхідно забезпечити реалізацію її інтелектуально-інформаційного компоненту, тобто засвоєння системи знань про суть права, а саме: норми права, ознаки норми права, санкції за порушення норми права; ознаки нормативно-правових актів; правопорушення, його ознаки; функції юридичної відповідальності та її види, підстави для притягнення до юридичної відповідальності; законність, правопорядок, особливості правопорядку, структура і зміст правопорядку; правова ідеологія і правова психологія.

2. Формування у учнів потреби в оволодінні правовою культурою та її складовою - змістом правової освіти.

3. Систематичне, послідовне формування пізнавального інтересу до процесу навчання та професійної діяльності (засобами ділових та правових ігор).

4. Залучення учнів до самостійного вирішення правових проблем у різноманітних ситуаціях.

5. Створення системи пізнавальних завдань для управління навчальною діяльністю учнів. Особливо важливим тут є вироблення практичних навичок застосування юридичних знань, правових норм.

Основними кроками з формування високої правової культури майбутнього вчителя в умовах становлення української державності має стати [2; 3]:

- продовження розробки цілісної концепції громадянсько-правової освіти і виховання; оновлення змісту освіти відповідно до досягнень юридичної, психолого-педагогічної науки, сучасних технологій навчання, передового досвіду практичної діяльності правоохоронних органів України;

- підготовка стандартів, програм, підручників з даної проблематики; розробка рекомендацій з громадянського і правового виховання;

- створення аудіо- та відеоматеріалів, комп'ютерних програм з громадянсько-правознавчих курсів;

- впровадження багатоступеневої та безперервної системи навчання фахівців від початкової професійної підготовки до опанування ними рівня вищої кваліфікації;

- всебічне поглиблення правової, патріотично-виховної тематики в навчальних курсах з філософії, етики, політології, історії, культурології;

- у галузі громадянсько-правової освіти здійснення підготовки та перепідготовки вчительських кадрів, здатних застосовувати особистісно-орієнтовані педагогічні технології, включаючи моделювання реальних соціальних процесів, рольові та ділові ігри.

Таким чином, можна зробити висновок, що ефективному засвоєнню учнями змісту правової освіти сприяє: розробка змісту правової освіти, формування потреби в оволодінні ним, формування пізнавального інтересу до процесу навчання, включення учнів у самостійну роботу, застосування системи пізнавальних завдань. А створюючи умови для засвоєння учнями змісту правової освіти, ми закладаємо базис для формування їх як високоосвічених громадян з необхідним рівнем правової культури.

1.2 Виховні ситуації як ефективний метод у процесі політичного виховання учнів ПТНЗ

виховання політичний патріотизм правосвідомість

Метод виховання - спосіб спільної діяльності вихователя і вихованців, який використовується для вироблення у них якостей, завданих метою виховання.

Взаємодію людей завжди супроводжують: глибинні психічні процеси, які при вирішенні завдань впливають певною мірою на внутрішній світ учнів. Вихователь не може їх не враховувати. Тому він шукає нові шляхи, що максимально відповідають конкретним умовам взаємодії, дозволяють швидше і з меншими зусиллями домогтися накресленого результату. Так, в одному випадку він може актуалізувати такий внутрішній механізм, як переконання (коли за допомогою логічних побудов здійснюється вплив на свідомість), в другому;-- навіювання (коли вплив здійснюється на підсвідомому рівні), третьому -- ефект наслідування і т. д. Часткові зміни, доповнення, удосконалення методів виховання в конкретних умовах виховного процесу називають прийомами виховання. Прийом виховання - це частина загального методу, зокрема, (вплив) конкретне поліпшення. Знання методів і прийомів виховання, уміння правильно їх обирати і застосовувати є ознакою високої майстерності педагога.

Від методів і прийомів виховання слід відрізняти засоби виховання.

Засобами виховання є книга, слово, гра пізнання, праця. Універсальними засобами завжди є діяльність і спілкування. Якщо під прийомом розуміють одиничний вплив, то під засобом -- сукупність прийомів. Наприклад, праця є засобом виховання, але показ, оцінка праці, вказівка на помилку є прийомом виховання. Спілкування -- засіб виховання, а репліка, порівняння -- прийоми. У зв'язку з цим інколи в посібниках метод виховання найчастіше зустрічається як сукупність засобів і прийомів формування умінь тих чи інших якостей, бо структура методу обов'язково передбачає наявність прийомів і засобів.

До групи методів організації діяльності належать методи тренування, привчання, педагогічної вимоги, ситуацій вільного вибору. Усі вони базуються на практичній діяльності вихованців. Управляти цією діяльністю педагоги можуть завдяки поділу її на складові частини -- конкретні дії і вчинки, а інколи на ще менші частини -- операції. Виховний процес полягає в тому, що педагог здійснює перехід від управління операціями до управління діями, а потім -- до управління діяльністю вихованців (П.О. Сластьонін).

Виховна ситуація - метод виховання, що моделює момент реального життя, в якому виявляється і підлягає випробуванню на стійкість система вже сформованих позитивних дій, вчинків, ставлень. Ситуації вільного вибору бувають за своїм інструментарієм природними і штучними (реальними і вербальними). Природні ситуації вільного вибору час від часу спонтанно виникають у житті. Педагог використовує їх для того, щоб учні зробили самостійний вибір. Наприклад, вирішити: грати чи не грати з ворогуючим однолітком в одній команді, що виступає за честь виховного закладу; їхати разом зі всіма на відпочинок чи залишатися з хворим товаришем; поступитися місцем незнайомій літній людині чи продовжувати сидіти; сказати правду чи промовчати і подібні.

Однак вчитель не завжди може чекати такого природного збігу обставин. Йому доводиться самому створювати зовнішню обстановку, яка викликає в учня необхідний психічний стан, уявлення, почуття, мотиви, вчинки. Такі спеціально організовані педагогічні умови називають штучними ситуаціями вільного вибору. Наприклад, викладач вніс пропозицію провести акцію милосердя, в якій кожен учень опиниться в ситуації, що потребує прояву уваги до людей, співчуття, доброти тощо. Ситуації вільного вибору спонукають учня пригадати свій досвід поведінки в аналогічних ситуаціях, проаналізувати його наслідки і одночасно прогнозувати наслідки вибору, який необхідно здійснити. Прийняття остаточного рішення викликає сильне емоційне переживання, оскільки він бере на себе відповідальність за вибір. У зв'язку з цим ситуації вільного вибору можуть довго і стабільно визначати спрямованість поведінки й діяльності учня.

Форма взаємодії в ситуації:

співпраця - це така взаємодія у навчально-виховній ситуації, при якому одна людина здатна вловити стан іншого і, перебудувавши негативне до нього відношення, прийняти його дії, розвинути їх далі з метою успішного вирішення ситуації. В основі співробітництва лежить сприяння партнеру, турбота про його добробут незалежно від свого настрою.

конфронтація, відкрите (приховане) неприйняття позицій протилежних сторін з причин об'єктивно-суб'єктивного характеру, посилює позитивне вирішення ситуації. (Див. додатковий ілюстративний матеріал.)

Характер прийнятих рішень у навчально-виховних ситуаціях: (Див. додатковий ілюстративний матеріал.)

а) перший клас ситуацій вимагає прийняття оперативних, невідкладних рішень і пов'язаний безпосередньо з повсякденною навчально-виховною діяльністю педагогів. Сюди слід включити: [10, С.25-27]

визначення мети і завдань тієї чи іншої дії учня, передбачення його негайного та відстроченого наслідки;

врахування особливостей особистості учня (учнів), який брав участь в ситуації і з яким вихователі, педагоги вступають в контакт для її вирішення;

вибір найбільш ефективного методу, кошти, прийому досягнення мети

У ситуаціях подібного типу прийняте рішення не повинне бути вольовим або імпульсивним, інтелектуальним або емоційним. Тут необхідно поєднати воєдино мотивацію, життєвий досвід, пам'ять особи, яка приймає рішення, і співвіднести з об'єктивною дійсністю, яка розкриває ситуацію. Найбільшою мірою ці вимоги представлені в принципах виконання завдання, сформульованих ще Рене Декартом:

не поспішати в судженнях;

позбавлятися від упереджених думок;

робити по можливості більш повні огляди того, що зроблено попередниками;

кожне питання необхідно розкласти на простіші;

починати рішення з найпростішого, переходячи потім до більш складного;

б) другий клас ситуацій передбачає вирішення навчально-виховних завдань, пов'язаних з розробкою щодо довгострокової стратегії педагогічної діяльності. До таких завдань можна віднести:

визначення цілей навчально-педагогічного процесу в певний період навчання та навчальний рік у цілому;

визначення форм та методів конкретних виховних заходів в освітній установі для різних вікових груп учнів і т.д. (Див. додатковий ілюстративний матеріал.) [10, С.25-27]

Характер дій учнів у різних ситуаціях:

ситуації необхідного й обов'язкового вибору. Соціально-психологічні умови навчальної діяльності вимагають, щоб учень, студент поводився не відповідно до своїх бажань, а відповідно до певних вимог, що регламентують процес навчання. Розуміючи необхідність виконання цих норм, яких навчають свідомо регулюють свою поведінку, формують у себе культуру поведінки і відносин з оточуючими в рамках навчальної діяльності;

ситуації вільного вибору. Наприклад, будучи членом класу, навчальної групи учень має можливість вибирати собі друзів, на свій розсуд проводити свій особистий час, визначати своє ставлення до поведінки поза стінами навчального закладу;

ситуації випадкового характеру. Сюди належать випадки, коли навчають надається можливість проявити свої найкращі якості: прийти на виручку товаришеві, рішуче виступити проти хуліганів, проявити витримку, сміливість, спритність у екстремальній ситуації і т.п.

Головна ідея методу практичних ситуацій - дії вчителя, базуючись на цілі, цінності і закономірності навчально-виховного процесу, повинні виходити з конкретної, реально існуючої ситуації, враховувати її найважливіші параметри та його зміни.

У проектуванні практичних ситуацій реальний навчально-виховний процес відображається у формі конкретної ситуації. Навчально-виховна ситуація-це імітація, ідеальне відображення реальної ситуації з життя класу або ж штучно створена ситуація, відтворює типові проблеми, що виникають в процесі навчання.

Проектування практичної ситуації виражається у формі конкретного набору параметрів, змінних, що надають вирішальний вплив на навчально-виховний процес в даний час. Іншими словами, ситуація являє собою перелік істотних вирішення проблеми даних про навчально-виховному процесі, особливості дійових осіб і конкретних завданнях і проблемах, які необхідно вирішити. Опис ситуації включає інформацію:

- Про суб'єкта - особистості, групі, що займає центральне місце в ситуації. Опис суб'єкта може проводитися в різних формах: у вигляді цілей суб'єкта або ж у формі фактичної інформації про його діяльність;

- Про інші діючі осіб, з якими взаємодіє суб'єкт ситуації;

- Про умови, в рамках яких існує і змінюється ситуація. [8, С.33-39]

Навчально-виховна ситуація повинна бути близька до реальності, оскільки без цього не можна домогтися природності дій учнів. Зміст навчально-виховної ситуації може передаватися різними способами: письмово (наприклад, у формі опису), усно, а також у формі інформаційного повідомлення - за допомогою відеофільму або магнітофонного запису. Як і реальний навчально-виховний процес, ситуація динамічна, що вимагає від учня нових рішень і дій. Існує кілька типів конкретних ситуацій. З точки зору результату гри вони діляться на проблемні і проектні. У проблемних ситуаціях результатом дій є визначення та формулювання основну проблему (іноді проблемного поля) і. головне, оцінка складності її вирішення.

За джерела інформації навчально-виховні ситуації поділяються на:

1) описують реальні ситуації, почерпнуті з практичної роботи чи літератури;

2) штучно сконструйовані в навчальних цілях або для опрацювання гіпотетичних проблем, які можуть виникнути перед учителем.

За допомогою рішення навчально-виховних ситуацій виробляються уміння і навички індивідуальною вирішення поставлених завдань. Такого роду здатності вкрай необхідні вчителю в реальній роботі, оскільки йому безперервно доводиться приймати нестандартні, викликані зміною стану справ рішення. Рішення навчально-виховних ситуацій розвиває у студентів або вже відбулися вчителів широту і гнучкість мислення, допомагає навчити їх вмінню раціонально використовувати інформацію, самостійно аналізувати факти, відчувати ситуацію і оцінювати її, критично розглядати різні точки зору, обговорювати їх і захищати власну позицію, бути готовими до застосування різних засобів і методів, знаходити оптимальні рішення в умовах невизначеності. Перевагами цього методу є висока наближеність до реального життя, порівняно невеликі фінансові та часові витрати, швидкість проведення гри, багатоваріантність (можливі різні варіанти ситуації і їх легко змінювати) і багатоцільовий характер використання (гра може переслідувати декілька цілей, крім того, змінюючи параметри ситуації, можна ставити перед учасниками різні ланцюги). [8, С.33-39] Найбільш доцільне використання навчально-виховної ситуації для досягнення наступних навчальних цілей:

- Активізації процесу навчання і тим самим підвищення його результативності; '

- З'ясування і вирішення проблем певного типу;

- Розробки комплексних рішень;

- Підвищення готовності та вміння приймати рішення;

- Поєднання колективної та індивідуальної форм роботи.

2. ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Виховний захід для учнів ПТНЗ за темою : «Закон і ми»

Тема: «Закон і ми»

МЕТА: Ознайомити учнів схильних до правопорушень, з основними питаннями законодавства щодо підлітків та молоді, з найбільш поширеними прикладами пра-вопорушень серед молоді з метою їх попередження серед учнів школи, розвивати інтерес учнів до читання літератури, матеріалів періодичної преси, перегляду те-лепередач на правову тематику, виховувати в учнів правову свідомість.

Форма групова

Метод виховних ситуацій

Хід засобу

І Підготовча частина

План

1.Робот а з підготовки приміщення до заходу.

-знайти необхідне приміщення;

-прибрати приміщення, позтавити стільці, парти;

-зясувати чи вільне приміщення в назначений час;

2.Підготовка необхідного обладнання

-підготовка мікрофону

- перевірка справності освітлювальних пристроїв.

ІІ Основна частина

1.План проведення заходу

1.1 Вступне слово вчителя

1.2 Основна частина

1.3 Заключна частина

Сценарій виховного заходу

1.2 Вступне слово.

З правовими питаннями ми зустрічаємося дуже часто. Помилковою є думка, ні-би сфера застосування права обмежується покаранням осіб, які вчинили різні пра-вопорушення. Багато хто з учнів дивується, дізнавшись, що наші повсякденні вчин-ки часто мають правову оцінку. Право, закони супроводжують людину все її життя. Щоб уміло і правильно користуватися своїми правами і добре виконувати свої обов'язки, не порушуючи прав і законних інтересів інших, треба знати закони. Зви-чайно, у вашому віці неможливо знати детально усі закони. Але основне, що сто-сується вас, ви повинні знати. А звідки ж ви, учні, можете почерпнути правові зна-ння? З уроків правознавства, виховних годин, позакласних заходів на правову тема-тику, з книг, газет, журналів, радіо та телебачення. Сьогодні ми проводимо з вами бесіду на тему “Закон і ми”.

1.2Оснивна частина

(Питання і відповіді на них, обговорення ситуацій).

Що таке правознавство?

Відповідь. Це суспільна наука про явища з життя співтовариства людей.

Що вивчає правознавство?

Відповідь. Важливі явища суспільного життя - право, мораль, юридичні норми, закони, юридичні права і обов'язки, види юридичної відповідальності.

На яких принципах у нашому суспільстві грунтується право?

Відповідь. На принципах моралі.

Яку відповілальність за свої аморальні вчинки несе людина віком до 14років?

Відповідь. Вона несе відповідальність неред школою, товаришами, органі-зацією, у якій працює, сім'єю. При неодноразових порушеннях можлива відпо-відальність перед комісією у справах неповнолітніх.

Яку юридичну відповідальність несе людина в 14 років?

Відповідь. У 14 років настає кримінальна відповідальність за вчинення ряду злочинів: вбивство, заподіяння тілесних ушкодженнь, згвалтування, пограбу-вання, розбій, крадіжку, злісне і особливо злісне хуліганство, розкрадання вогнепальної зброї, боєприпасів, наркотичних речовин, умисне вчинення дій, що можуть викликати аварію потягу, умисне знищення або пошкодження майна.

Яка відповідальність настає в 15 років?

Відповідь. Майнова відповідальність за заподіяння майнової шкоди.

Яка відповідальність настає в 16 років?

Відповідь. Кримінальна за всі види злочинів.

Яка відповідальність настає з 18 років?

Відповідь. 18 років - це повне цивільне повноліття, коли настає відпові-дальність за всіма законами.

Які ви знаєте органи правопорядку?

Відповідь. Суд, арбітраж, органи внутрішніх справ.

Що таке хуліганство?

Відповідь. Це умисні дії, що грубо порушують громадський порядок і вира-жають неповагу до суспільства.

Як карається законом хуліганство?

Відповідь. Позбавленням волі на строк до 1 року, або виправними роботами на той же строк, або грошовим штрафом, а за злісне хуліганство - позбавленням волі на строк від 1 до 5 років.

Чи були ви коли небудь свідками хуліганства?

Відповідає кожен учасник бесіди.

Чи допускав хтось із вас хуліганські дії щодо інших людей?

Відповідає кожен учасник бесіди.

Що для кожного з вас є найбільшим злочином?

Відповідає кожен учасник бесіди і обгрунтовує свою думку.

Поговоримо про право і школу. В якому законодавчому документі України закріплено право на освіту.

Відповідь. В Конституції.

А в яких документах у школі викладено обов'язки учнів?

Відповідь. В “Законі про освіту”, у Статуті школи, в Правилах для учнів.

Чи знаєте ви Правила для учнів?

Відповідає кожний учасник.

Чи може учень працювати у вільний від навчання час (на канікулах), де саме? З якого віку? Що для цього потрібно? Чи знаєте ви, куди звернутись?

Відповідь. Так, може. З 14 років. Для цього потрібна заява батьків, дозвіл школи. Звертатися можна у соціальний відділ для молоді або в інспекцію у справах неповнолітніх.

Які правопорушення найчастіше бувають в нашій школі?

Відповідає кожний учасник.

Ви стоїте на шкільному обліку як схильні до правопорушень. Чи знаєте ви, як треба себе поводити, щоб вас зняли з обліку?

Відповідає кожний учасник, пояснює свою думку.

Що ви розумієте в адміністративному заканодавстві під терміном «гро-мадське місце»?

Відповідь. Вулиці, вокзали, кінотеатри, театри, магазини, установи, бібліотеки, музеї, салони громадських видів транспорту, житлові будинки, подвір'я жи-тлових будинків, школи тощо.

Назвіть кілька прикладів протизаконної поведінки в громадських місцях, свідками яких ви були.

Відповідає кожний учасник.

Розгляд ситуацій

Розглянемо кілька прикладів з нашого шкільного життя.

Перший приклад - ситуація із шкільного життя.

Користуючись тим, що у шкільному коридорі нікого не було, учень порвав чудову фотогазету, що висіла на стіні. Чи порушив цей учень правила поведінки в громадському місці, враховуючи те, що у скоєному вчинку він не признався?

Відповідає кожен учасник, обгрунтовуючи свою думку.

Другий приклад - ситуація із шкільного життя.

Один з учнів школи ненавмисне розбив шибку у вікні коридору. І хоч цього ніхто не бачив, хлопчик сказав про свій вчинок класному керівникові і одно-класникам. Прийшовши додому, схвильований хлопчик розповів про неприємну подію батькам. Тато дістав шибку потрібного розміру, наступного дня учень приніс іі в школу. Техпрацівники допомогли вставити шибку.

Як ви вважаєте, цей вчинок можна вважати порушенням поведінки в гро-мадському місці?

Учні висловлюють свої думки.

Чи є серед ваших знайомих працівники міліції?

Чи міг би ти стати на захист людини, яку б'ють, грабують чи хочуть вбити?

Відповідає кожен учасник.

Що означає “Охороняти природу”?

Відповідь. Не допускати такого впливу на навколишнє середовище, яке погір-шувало б його. Це заходи проти викидів шкідливих газів в атмосферу, шкід-ливих стічних вод у річки, озера, моря. Виправляти помилки, допущені людьми в минуллому: очищати річки і озера, відновлювити ліси, зберігати зникаючі ви-ди рослин і тварин.

Що таке власність неповнолітніх?

Відповідь. Деякі особисті речі - одяг, книги та ін.

У яких випадках підліток може розпоряджатися цінним власним майном, наприклад будинком, дачею, автомобілем?

Відповідь. У випадках спадку, дарування власністю підлітка може бути будь-яке майно. Підліток, як і повнолітній, може володіти, користуватися, розпо-ряджатися цим майном.

Які ви знаєте основні обов'язки батьків і дітей?

Відповідь. Обов'язок батьків - виховувати дітей, піклуватися про їхніх фізичний та моральний розвиток, про підготовку їх до праці. Батьки зобов'єязані утри-мувати своїх неповнолітніх дітей, а в разі потреби - повнолітніх непрацездатних дітей. Обов'язок дітей - піклуватися про батьків. У разі, якщо батьки непра-цездатні і потребують допомоги - повнолітні працездатні діти їх утримують.

Де, коли, у яких випадках кожній людині в її житті можуть стати в нагоді юридичні знання?

Відповідь. Коли людина сама порушила закон, або коли допущено порушення закону по відношенню до неї.

Порівняйте дві галузі знань: медицину і правознавство. Скажіть, що спільне ви бачите між ними?

Відповідь. В обох галузях лікують людей: медицина лікує тіло, а правознавство - розум, вчинки людей.

3. Підсумки бесіди.

Питання до учнів.

Що нового для себе ви дізналися з бесіди “Закон і ми”?

Що повчальне для себе ви почули?

Яку користь принесла для кожного з вас ця бесіда?

Не за горами час, коли ви закінчите школу і вступите у самостійне життя. Від вас вимагається успішно займатися дорученою справою, бути відповідальним, виконувати громадянські обов'язки - хорошого трудівника, захисника Вітчизни, патріота, борця з недоліками в суспільстві, господаря багатств країни, сім'янина. Державі буде важлива ваша думка, ваші позиції щодо проектів законодавчих актів, які виносяться на широке обговорення. При цьому корисно поповнювати свої правові знання. І особливо важливим є зміцнення готовності боротися зі злом, непримиренність до того, що заважає нам жити. Усе це потрібно гро-мадянинові України.

ВИСНОВКИ

Отже, формування правосвідомості особистості в нашому суспільстві відбувається як стихійно, так і в результаті ціле направленої діяльності держави, її органів і установ по формуванню правових знань, поваги до права і закону, соціально-правової активності. По-перше, на формування правосвідомості і правової культури впливає весь процес реалізації і застосування правових норм державними органами, процес правотворчості, стан законності і правопорядку, розвиток суспільних правовідносин. Цей процес, в значній мірі, стихійно впливає на формування правосвідомості і правової культури особистості. Практика реалізації правових норм надзвичайно ефективно впливає на формування правових знань, правових орієнтирів, позицій і установок особистості. Вплив може бути негативним, коли норми права застосовують необгрунтовано і несправедливо, і навпаки, коли престиж правоохоронних та інших державних органів високий, цей вплив, як правило, позитивний.

При переході до будівництва правової держави і громадянського суспільства підвищується необхідність формування правосвідомості і правової культури всіх суб'єктів суспільних відносин, оскільки без них неможливо побудувати таку державу і суспільство. За останні роки криза в економіці і в політичній системі негативно позначилась на формуванні правової культури і правосвідомості багатьох суб'єктів суспільних відносин. В ці роки відбувся негативний вплив ідей і культивування західних цінностей, особливо через засоби телебачення, кінотеатри, де пропагандується культ насильства, організованої злочинності, корупції, проституції тошо. Багато людей в умовах економічної кризи залишається безробітними, без засобів до існування, що в значній мірі штовхає їх до правового нігілізму і правопорушень.

На формування правосвідомості і правової культури особистості найбільш ефективно впливає правове виховання населення. Правове виховання -- це ціленаправлена, послідовна, систематична діяльність держави і її органів, а також громадських об'єднань і організацій по формуванню певної системи правових знань, вмінь і навиків, правового мислення, правових почуттів -- почуття права, законності, почуття поваги до права і закону, почуття поваги до тих соціальних цінностей, які регулюються і охороняються правом і законодавством.

В системі правового виховання можна виділити такі структурні компоненти: 1) цілі правового виховання; 2) принци­пи правового виховання; 3) форми правового виховання; 4) зміст правового виховання; 5) методи правового виховання. Всі ці компоненти можна назвати як методологія і методика правового виховання.

Правова освіта -- найбільш ефективна і результативна форма правового виховання, оскільки вона дає певну систему правових знань. Вона здійснюється в школах, училищах, технікумах, вузах, коледжах, народних уні­верситетах правових знань, курсах підвищення кваліфікації працівників різних категорій. Правова пропаганда -- це розповсюдження певних правових ідей, законодавства серед великої кількості населення. Наприклад, правові програми по телебаченню (тележурнал «Людина і закон»), трансляції по радіо, окремі лекції тощо. Правова агітація -- це розповсюдження правових ідей, знань серед невеликої кількості населення. Здійснюється вона, як правило, безпосередньо агітатором. Це можна спостерігати під час виборів, коли відбувається не тільки пропаганда й агітація за того чи іншого кандидата, але й агітація за прийняття певного закону тощо.

Правова просвіта дуже тісно зв'язана із правовим навчанням і пропагандою, але не зводиться до них. Вона має обмежені завдання -- дати певні знання з тих чи інших питань права і законодавства, роз'яснити діюче законодавство.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Указ Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376 “Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001 -2005 роки” // Офіційний Вісник України 2000, 52 від 12.01.2001.

2. Послання Президента України до Верховної Ради України “Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 - 2004 рр.” № 276а від 23.02.2000.

3. Агешин Ю.А. Правовое знание и культура человека. - М.: Юрид. лит., 1973. - 64 с.

4. Амвросов В.А., Аракелова К.А., Богданов А.С. Курс экономической теории / М.Н. Чепурин (общ. ред.); Московский ин-т международных отношений МИД РФ. - Киров: АСА, 1995. - 624 с.

5. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т. - М.: Юрид. лит., 1981. - Т.1.- 360 с., Т.2. - 1982. - 360 с.

6. Балюк Г.И. Взаимосвязь правовой культуры и социалистической демократии. - К.: О-во “Знание” УССР, 1984.- 48 с.

7. Большая Советская Энциклопедия: В 30-ти томах / Под. ред. А.М. Прохорова. - 3-е изд.- М., 1974. - Т. 17. - 616 с.

8. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. - М.: Новый юрист, 1998.- С. 585.

9. Грошев А.В. Правосознание и правотворчество (Уголовно-правовой аспект): Учебн. пособие / А.В. Грошев; МВД России, Екатеринбург. высш. шк. - Екатеринбург: Изд-во КВШ МВД РФ, 1996. - 76 с.

10. Злобин Н.С. Проблемы теории культуры. - М.: Наука, 1977. - 284 с.

11. Каминская В.И., Ратинов А.Р. Правосознание как элемент правовой культуры. Правовая культура и вопросы правового воспитания. - М., 1974. - 74 с.

12. Краткий философский словарь / Под. ред. М. Розенталя и П. Юдина. - М.: Государственное издательство политической литературы, 1955. - 567 с.

13. Кейзеров Н.М. Политическая и правовая культура: Методол. пробл. - М.: Юрид. лит., 1983. - 231 с.

14. Козюбра Н.И. Социалистическое право и общественное сознание. - К.: Наукова думка, 1979. - 156 с.

15. Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность. - М.: Юрид. лит., 1973. - 344 с.

16. Павлов А.С. Правовое воспитание. - М.: Сов. Россия, 1972. - 270 с.

17. Поппер Карл. Відкрите суспільство та його вороги / Пер. з анг. - К.: Основи,1994. - 253 с.

18. Сальников В.П. Социалистическая правовая культура: Методологические проблемы / Под. ред. Н.И. Матузова. - Саратов: Изд-во Сарат. Ун-та, 1989. - 144 с.

19. Семитко А.П. Правовая культура социалистического общества: сущность, противоречия прогресс. - Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1990. - 172 с

20. Сліпушко О.М. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові. Правопис. Граматика / Під. ред. В.А. Михалко. - К.: Криниця, 1999. - 511 с.

21. Стумбина Е.А., Кузнецов А.В., Эглитис В.В. Механизм реализации Конституции (государственно-правовой аспект). - Рига, 1984. - 215 с.

22. Словарь иностранных терминов / Под ред. И.В. Лехина, С.М. Локшиной, Ф.Н. Петрова (главный редактор) и Л.С. Шаумяна. 6-ое изд., переработанное и доп. - М.: Изд-во “Советская Энциклопедия”, 1964. - 784 с.

23. Силаев В.П. Правовое воспитание в трудовом коллективе. - М.: Профиздат, 1979. - 78 с.

24. Теория государства и права: Учебник для вузов / С.С. Алексеев, С.И. Архипов, В.М. Корельский и др. - 2-е изд., изм. и доп. - М.: НОРМА, 1998. - 558 с.

Размещено на Allbest.ru