Теоретико-методичні засади підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом

У процесі констатуючих досліджень установлено, що основними показниками цих критеріїв є: ціннісно-орієнтаційного - розвиток внутрішньої потреби в опануванні знань, навичок та вмінь виховної роботи, інтересу курсантів до виховної діяльності, орієнтація на професійну виховну діяльність у майбутньому; інформаційно-змістового - глибина загальних психолого-педагогічних знань, засвоєння системи знань, умінь, навичок, необхідних для виховної роботи з особовим складом, ступінь відповідності змісту підготовки у НАДПСУ педагогічній діяльності офіцерських кадрів в органах і підрозділах, уміння самостійного пошуку та використання інформаційно-педагогічних джерел; діяльнісно-технологічного - практичне опанування методів, прийомів і технологій виховної діяльності, набуття досвіду застосовування вмінь та засобів виховання у роботі з особовим складом; узагальнено-прогностичного - сформованість у курсантів умінь проектувати виховну діяльність, виходячи з поставлених завдань та корегувати її відповідно до досягнутих результатів, опанування системи оцінки ефективності виховних впливів згідно з кваліфікаційними вимогами до випускника ВВНЗ, уміння прогнозувати діяльність і поведінку підлеглих. Аналіз сукупності визначених показників свідчить, що кожний із них інтегрується з іншими та є лише умовно виділеним у цілісному особистісному утворенні, яким є готовність майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом.

Проведені на другому і третьому факультетах НАДПСУ спостереження за практикою підготовки майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом та спеціальні констатуючі дослідження показали, що готовність майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом може виявлятись на трьох рівнях, які було визначено як високий, середній, низький. Застосовано такі методи, як анкетування, бесіда, спостереження, тестування, метод експертних оцінок (залучено 48 експертів із офіцерів навчального відділу, начальників кафедр та їх заступників). Для опрацювання отриманих даних використовувались методи математичної статистики. Дані дослідження готовності 201 майбутнього офіцера-прикордонника до виховної роботи з особовим складом за визначеними критеріями і показниками наведені у табл. 1.

Таблиця 1

Рівні готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом (за даними констатуючого експерименту)

Узагальнений аналіз даних щодо готовності цих курсантів показав, що високому рівню відповідає готовність 22 курсантів (10,9 % респондентів), 102 курсантів (50,3 % респондентів) - середньому, 77 (38,3 % респондентів) - низькому рівню, і дав можливість дати у дисертації розгорнуту характеристику кожного з рівнів.

Проведені автором констатуючі дослідження також свідчать, що зміст навчальних планів та програм НАДПСУ щодо підготовки фахівців, планів, які розробляються відділом виховної роботи академії, а також планів виховної роботи курсантських факультетів і дивізіонів у цілому, спрямований на забезпечення процесу підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом. Проте така підготовка не розглядається як окреме важливе завдання та не здійснюється системно і цілеспрямовано. Як важливий чинник розвитку системи підготовки майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом виступає діяльність різних підрозділів академії, серед яких: педагогічне забезпечення підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи командно-виховним складом академії; діяльність науково-педагогічного складу академії; діяльність командно-виховного складу курсантських факультетів і дивізіонів академії.

У процесі аналізу навчально-виховного процесу НАДПСУ було виділено труднощі процесу підготовки майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом, зокрема: 1) соціальні; 2) психологічні; 3) навчально-побутові; 4) фізіологічні.

Визначення зазначених протиріч та труднощів у підготовці майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом, застосування експертних оцінок її окремих складових дали можливість сформулювати основні чинники, які впливають на її ефективність: системність у підготовці майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи, що передбачає поєднання навчального процесу і поза навчальної роботи; взаємодія суб'єктів виховання - командно-виховного, науково-педагогічного та командно-виховного складу курсантських факультетів і дивізіонів академії; вивчення та розповсюдження передового педагогічного досвіду військових офіцерів і науково-педагогічного складу; педагогічне самовдосконалення курсантів та офіцерів; педагогічна спрямованість викладання різних дисциплін у навчально-виховному процесі; індивідуальна і групова виховна робота з курсантами.

Теоретичний аналіз проблеми та проведені констатуючі дослідження сприяли визначенню основних педагогічних умов підвищення ефективності підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників, серед яких: ціннісно-цільова спрямованість навчального процесу на виконання майбутніми офіцерами-прикордонниками завдань виховання особового складу; інформаційно-технологічне забезпечення підготовки майбутніх офіцерів до виховання підлеглих у системі ДПСУ; поетапне вирішення основних завдань підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи; підготовка майбутніх офіцерів-прикордонників до організаційно-управлінської діяльності у вихованні особового складу.

У третьому розділі “Теоретична модель системи підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом” теоретично обґрунтовано модель системи підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом. Модель відображає систему навчально-виховного процесу у ВВНЗ, розкриває мету та завдання, зміст і напрями підготовки майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом у системі ДПСУ.

Проведене дослідження дало можливість зробити висновок, що теоретико-емпірична модель педагогічного процесу, який вивчається, може стати своєрідним еталоном, зразком та орієнтиром змін у практиці, до реалізації якого необхідно прагнути в конкретних умовах навчально-виховної практики. Найбільш прийнятною для розробки моделі педагогічного процесу у ВВНЗ є концепція, основу якої складає модель діяльності спеціаліста. Критерієм обґрунтованості цієї концепції є практика з її існуючими і перспективними вимогами. Цей підхід і було прийнято за основу у розробці моделі педагогічної системи підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом.

Розроблена у дослідженні модель включає орієнтовний, виконавчий та контрольний компоненти. Орієнтовний компонент містить складові, що спрямовані на визначення обґрунтованої програми навчально-виховних заходів з підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи. Цей компонент забезпечує більш продуктивний підхід до усвідомлення змісту і сприяє формуванню в курсантів певного типу мислення, передбачає визначення педагогічних закономірностей та принципів, які мають бути враховані, мети, завдань і послідовності дій суб'єктів навчально-виховного процесу ВВНЗ з вирішення певної проблеми.

Зазначено, що виконавчий компонент розкриває й ілюструє шляхи вирішення проблеми, демонструє процес заданих перетворень. Його складові визначаються організаційними заходами, умовами реалізації змісту, конкретними методиками і технологіями організації пізнавальної діяльності курсантів, що забезпечують повноцінне засвоєння змісту підготовки. Під час реалізації виконавчого компоненту моделі курсанти отримують знання й узагальнюють їх. Реалізація контрольного компоненту моделі на практиці дає можливість визначити ступінь відповідності всіх попередніх перетворень інформації попереднім зразкам (ідеальним або матеріальним) для необхідної корекції орієнтувального і виконавчого компонентів.

Проведене дослідження показало необхідність поетапного формування моделі досліджуваного нами процесу, де найбільш важливими були такі етапи, як: системне визначення об'єкта дослідження; розробка організаційної документації та формування генеральної і вибіркової сукупності респондентів дослідження; підготовка та відпрацювання інструментарію дослідження: складання анкет, опитувальників, добір і конструювання методів та методик, їх апробування; організація збору й аналізу отриманих даних; оформлення всіх отриманих даних у модель.

Дослідження дає можливість стверджувати, що послідовне застосування визначених методологічних підходів, зміни, які відбуваються сьогодні у військовій практиці, педагогічній діяльності командирів органів і підрозділів та офіцерів виховних структур ДПСУ об'єктивно зумовлюють необхідність розробки основних положень і категорій спеціальної теорії підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом як систематизованої, логічно пов'язаної сукупності науково-педагогічних знань, що містять цілісне описання, пояснення функціонування даного виду підготовки вихованців академії як педагогічного феномену з метою більш ефективного вирішення завдань виховної діяльності офіцерів в органах і підрозділах ДПСУ. Серед таких положень та категорій були визначені: підготовка майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом як цілісний педагогічний феномен; структура цього феномену, що включає навчання, виховання, особистісний розвиток і психолого-педагогічну підготовку курсантів; внутрішня єдність цих його складових, їхня гармонійна взаємодія, яка забезпечує безупинний рух, подолання протиріч, перегрупування взаємодіючих сил, утворення нових якостей; вплив на цей феномен як частину загального педагогічного процесу ВВНЗ педагогічних закономірностей.

Проведений теоретичний аналіз дав можливість визначити, що найбільший вплив на процес підготовки майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом у НАДПСУ здійснюють чинники, які зумовлюють напрями ефективної діяльності військових педагогів і курсантів, вихователів та вихованців у навчальному процесі ВВНЗ. Серед них: залежність ефективності педагогічного процесу у ВВНЗ від тих умов, у яких він відбувається (матеріальних, гігієнічних, морально-психологічних тощо); залежність педагогічного процесу від сучасних вимог до прикордонної служби, рівня розвитку військової науки і практики; залежність результатів педагогічного процесу від особливостей взаємодії його учасників; обумовленість змісту, форм та методів педагогічного процесу метою і завданнями підготовки курсантів до виховної діяльності та їх відповідність віковим особливостям і можливостям курсантів тощо; єдність виховання (самовиховання), навчання (самоосвіти), психологічної підготовки й особистісного розвитку; відповідність організованих впливів викладачів і всіх суб'єктів педагогічного процесу характеру діяльності курсантів, їхнім духовним потребам, пізнавальним та фізичним можливостям, ступеню згуртованості курсантського колективу; необхідність моделювання (відтворення) у навчальному процесі умов майбутньої професійної діяльності фахівців.

На основі аналізу теорії і практики навчального процесу встановлено, що у процесі підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи знаходять своє конкретне вираження основні положення, які визначають його організацію, зміст форми та методи, тобто педагогічні принципи, зокрема: загальна педагогізація підготовки офіцерів; забезпечення єдності педагогічної свідомості і поведінки, педагогічних знань та вмінь курсантів; навчання і виховання курсантів у колективі та через колектив; наступність, послідовність і систематичність навчання; поєднання педагогічного керівництва з розвитком ініціативи та самостійності курсантів на основі формування в них умінь і навичок виховання та самовиховання; свідомість і активність курсантів самовихованні.

Надання навчально-виховному процесу цілеспрямованості, чіткості і наукової обґрунтованості, підвищення ефективності підготовки курсантів до виховної роботи з особовим складом можливі лише за умови врахування закономірностей та реалізації на практиці названих педагогічних принципів.

У процесі дослідження з'ясовано, що основною метою підготовки випускника академії до виховної роботи за посадовим призначенням є формування його готовності до здійснення навчання, виховання, розвитку, психологічної підготовки військовослужбовців та військових колективів, а також постійного професійного самовдосконалення. Така готовність передбачає наявність як педагогічно важливих особистісних якостей, так і розвиток таких умінь та навичок, як організаторські, гностичні, комунікативні, конструктивні тощо. Формулювання основної мети обумовило визначення таких завдань підготовки: 1) посилення ролі педагогічних навчальних дисциплін у навчально-виховному процесі і підвищення результативності їх викладання; 2) підвищення якості підготовки науково-педагогічного складу та командирів підрозділів академії; 3) цілеспрямоване вивчення передового досвіду виховної роботи офіцерів; 4) формування і розвиток у курсантів-прикордонників свідомості вихователя підлеглих та наукового психолого-педагогічного світогляду; 5) формування і розвиток у курсантів педагогічних якостей особистості; 6) розвиток активності курсантів у процесі підготовки до виховної діяльності; 7) активізація педагогічного самовдосконалення курсантів та офіцерів.

На основі аналізу дидактичної літератури встановлено, що зміст підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом має відповідати меті, змісту й основним напрямам процесу виховання військовослужбовців у системі ДПСУ. Зміст виховної роботи спрямований на розвиток і формування у військовослужбовців духовних цінностей, теоретичних та практичних знань, необхідних для відповідального і кваліфікованого виконання службових обов'язків. Реалізація цього змісту відбувається через систему організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів. Виховання військовослужбовців здійснюється за такими основними напрямами: військово-професійне, моральне, розумове, естетичне, фізичне, економічне, правове виховання.

Відповідно під змістом підготовки курсантів до здійснення виховної роботи з особовим складом можна розуміти сукупність навчальної інформації й організацію військово-професійного, морального, розумового, естетичного, фізичного, економічного та правового виховання курсантів, що забезпечує формування у них рис особистості вихователя, опанування необхідних знань, умінь і навичок організації виховного процесу, набуття практичного досвіду участі та організації заходів виховання. Засвоєння курсантами цього змісту передбачає як активну пізнавальну діяльні “Теорет час відповідних занять, так і участь у виховних заходах, які забезпечують виховний вплив на самих курсантів як об'єкт виховання з боку викладачів, офіцерів та командного складу академії.

У четвертому розділі “Система підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом” обґрунтовано і розкрито педагогічну систему підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом, яка включає поетапне вирішення основних завдань, забезпечення ціннісно-цільової, інформаційно-змістової й організаційно-управлінської складових.

Теоретична модель системи підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом зумовила структуру та послідовність розгортання у системі основних складових навчально-виховного процесу в єдності орієнтовного, виконавчого і контрольного компонентів (рис. 1). Зазначено, що виконавчий компонент системи був побудований відповідно до мети та завдань підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом і передбачав реалізацію у певній послідовності основних педагогічних умов підвищення її ефективності у навчально-виховному процесі академії, що спрямовувало роботу викладачів, курсантів, командного й офіцерського складу академії в декількох напрямах, кожен з яких, у свою чергу передбачав запровадження системних змін і заходів у навчально-виховний процес.

Рис. 1. Педагогічна система підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом

Практична розбудова системи підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом відповідно до її мети та завдань передбачала реалізацію п'яти основних етапів такої підготовки. Визначені етапи співпадали із часовими межами навчання курсантів НАДПСУ (роками (курсами), семестрами) і не викликали необхідності організаційної перебудови педагогічного процесу. Послідовність етапів навчання у ВВНЗ стала одночасно і логічними ступенями реалізації системи підготовки:

1) 1-й курс: підготовчий етап. Мета - формування у курсантів початкового інтересу до педагогічної діяльності, позитивної установки на необхідність спеціальної підготовки до неї; 2) 2-й курс - перша половина 3-го курсу: пробно-діагностичний етап. Мета - діагностування викладачами існуючих у курсантів психолого-педагогічних знань, наявність навичок і вмінь, педагогічних здібностей, спрямованості до педагогічної діяльності у виховних заходах; 3) 3-й - перша половина 4-го курсу: основний етап. Мета - сформувати систему психолого-педагогічних знань, на базі яких здійснюється подальший розвиток педагогічних навичок та вмінь, формується педагогічна спрямованість особистості кожного курсанта; 4) друга половина 4-го курсу: тренувальний етап. Мета - апробація курсантами на практиці і закріплення педагогічних знань, навичок та вмінь, подальший розвиток педагогічних якостей і здібностей; 5) 5-й курс: заключний етап. Мета - навчання курсантів виконання реальної педагогічної діяльності за посадовим призначенням випускника ВВНЗ. Відповідно до мети кожного з етапів на основі моделі сплановано поетапну систему роботи, розроблено стратегічні та тактичні завдання щодо внесення системних змін у підготовку майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом.

Проведене дослідження дало змогу визначити основні напрями в організації навчально-виховного процесу, які забезпечують ціннісно-цільову спрямованість навчального процесу на виконання майбутніми офіцерами-прикордонниками завдань виховання особового складу і відповідають завданням та напрямам їх майбутньої виховної роботи з особовим складом. Серед них:

забезпечення позитивного морально-психологічного впливу на бойову готовність курсанта, якість його оперативно-службової діяльності, професійної підготовки до виконання обов'язків у ДПСУ;

забезпечення позитивного морально-психологічного впливу на військову дисципліну курсанта і право свідому поведінку;

проведення серед курсантів у поза навчальний час культурно-виховної та просвітницької роботи;

проведення серед курсантів у поза навчальний час військово-соціальної роботи.

Визначено й обґрунтовано сутність інформаційно-технологічного забезпечення підготовки курсантів академії до виховної роботи з особовим складом. Таке забезпечення має включати формування змісту психолого-педагогічної інформації відповідно до структури готовності майбутніх офіцерів до виховної роботи і спрямоване на накопичення, збереження та засвоєння курсантами відповідних знань і створення умов для ефективного відбору, поєднання та технологізації форм, методів і засобів навчання та поза навчальних заходів, що забезпечують досягнення мети і завдань системи підготовки майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом. Як напрями вдосконалення інформаційно-технологічного забезпечення підготовки майбутніх офіцерів до виховної діяльності було визначено:

посилення педагогічної спрямованості змісту навчальних дисциплін у навчально-виховному процесі та підвищення результативності їх викладання;

застосування нових технологій навчання і виховання, які сприяють підвищенню ефективності підготовки курсантів до виховної роботи;

підвищення якості підготовки науково-педагогічного складу та командирів підрозділів академії до забезпечення повноцінного засвоєння навчальної інформації курсантами;

формування в курсантів свідомого ставлення до засвоєння педагогічної інформації і розвиток їх активності у процесі підготовки до виховної діяльності;

цілеспрямоване вивчення передового педагогічного досвіду військових офіцерів;

активізація педагогічного самовдосконалення курсантів та офіцерів.

Результати досліджень дали можливість зробити висновок, що у системі підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи має бути враховано необхідність підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до організаційно-управлінської діяльності у вихованні особового складу. До основних напрямів організаційно-управлінської підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи належать:

навчання майбутніх офіцерів-прикордонників планування заходів підготовки до виховної роботи з особовим складом;

У п'ятому розділі “Експериментальна перевірка ефективності системи підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом” розкрито зміст та організацію формуючого експерименту, висвітлено результати експериментальної роботи, наведено педагогічні рекомендації щодо підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом.

Поряд із вивченням процесу підготовки майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом емпіричними і теоретичними методами у дослідженні проведено формуючий педагогічний експеримент, метою якого була перевірка ефективності розробленої автором педагогічної системи підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом.

Педагогічний експеримент проходив з 1999 по 2003 роки та містив три взаємозалежних етапи.

Змістом роботи на першому етапі стало: вивчення психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження; визначення критеріїв та показників оцінки педагогічної системи підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом; розробка й апробація інструментарію дослідження; здійснення організаційних заходів з підбору і вивчення складу контрольної та експериментальної груп; визначення стану планування виховної роботи з особовим складом у курсантських підрозділах; створення групи експертів для оцінки результатів експерименту.

На другому етапі проводилась апробація системи підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом; здійснювався аналіз, узагальнення і порівняння отриманих результатів на основі розроблених та перевірених критеріїв і показників; уточнювався основний зміст підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом.

Третій етап передбачав усебічну перевірку, обробку й узагальнення одержаних експериментальних результатів; формулювання теоретичних висновків і педагогічних рекомендацій; аналіз та обговорення змісту, результатів дослідно-експериментальної роботи у формі доповідей, нарад, індивідуальної роботи з викладачами; опублікування навчальних і методичних посібників.

Експеримент здійснювався планомірно та полягав у цілеспрямованому введенні в експериментальних групах педагогічної системи підготовки майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом. Під час експерименту застосовувалися заходи педагогічного впливу на кожний з компонентів і в цілому на процес підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом, здійснювалася перевірка їх ефективності з використанням критеріїв та показників. Педагогічний експеримент проводився в умовах навчально-виховного процесу НАДПСУ.

Основою організації педагогічного експерименту було поетапне цілеспрямоване внесення в експериментальних групах змін у зміст і організацію навчально-виховного процесу та здійснення після цього серії контрольних зрізів і вимірів. Для визначення ступеня ефективності експериментальних впливів було сплановано проведення трьох вимірів в експериментальних та контрольних групах курсантів, охоплених експериментальним навчанням: на початку експерименту, через рік після початку і наприкінці експериментального дослідження. Крім того, на цьому етапі здійснювався контроль за динамікою змін у даному процесі, вносились необхідні корективи з метою успішного проведення експерименту.

В узагальненому вигляді план основних заходів експерименту охоплював:

а) заходи, спрямовані на формування у викладачів та командирів орієнтовної основи дій, відповідних мотиваційних настанов на подальшу експериментальну діяльність, на критичне усвідомлення свого педагогічного досвіду у сфері управління процесом підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом, розуміння необхідності і побудову своєї діяльності на основі висновків та рекомендацій військово-педагогічної науки;

б) заходи, пов'язані з вирішенням завдань підвищення методичної підготовки педагогів і командирів курсантських підрозділів, поглибленим вивченням закономірностей, принципів, методів, прийомів виховної діяльності, спрямованої на вдосконалення процесу підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом, засвоєння передового педагогічного досвіду, а також на вироблення єдиного підходу до цієї проблеми й узгодження зусиль під час її вирішення;

в) систему індивідуальних заходів, які проводилися з кожним викладачем і командиром курсантського підрозділу для надання допомоги у визначенні їх ролі та місця в загальній системі розвитку курсантів, для підвищення методичної озброєності й опанування прийомів педагогічного впливу на курсантів, формування особистісних компонентів педагогічної культури тощо;

г) спеціально організовані заходи, пов'язані зі створенням оптимальних умов ефективного вдосконалення процесу підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом (виділення зі службового часу додаткових годин для вивчення викладачами і командирами методики управління зазначеним процесом, проведення з курсантами факультативних занять із даних питань, забезпечення навчально-методичною літературою, корегування навчального плану тощо).

Зміни, що відстежувались під час педагогічного експерименту, насамперед стосувались рівня готовності курсантів до виховної роботи з особовим складом (табл. 2).

Таблиця 2 Динаміка готовності майбутніх офіцерів-прикордонниківдо виховної роботи (за даними формуючого експерименту)