Моральне виховання учнів загальноосвітньої школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

1.1 Теоретичний аналіз вчених які досліджували проблему морального виховання школярів

1.2 Мета, зміст та основні завдання морального виховання

1.3 Поняття моральних норм, морального обов'язку та моральної відповідальності

ВИСНОВКИ ДО 1 РОЗДІЛУ

РОЗДІЛ 2 ЧИННИКИ ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

2.1 Принципи та критерії морального виховання

2.2 Фактори морального виховання

ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

моральне виховання школа

Проблема морального виховання особистості належить до числа найбільш важливих проблем сучасної педагогічної науки. Її актуальність обумовлена гостротою стану моральності в українському суспільстві. На превеликий жаль, у багатьох наших сучасників спостерігається поверхове і пасивне ставлення до іншої особистості, відсутність людяності, невміння поводитися в суспільстві.

На всіх етапах розвитку суспільства мораль, як і право, політика, традиції, звичаї, табу, була важливим регулятором людської поведінки, людських відносин, а моральність (моральна практика) -- одним із критеріїв оцінок чеснот особистості. Поєднуючи в собі моральну свідомість, моральну практику, моральні відносини, мораль як складний феномен реалізується у реальному бутті людини, її повсякденній взаємодії з соціумом, з природою, аналітичному баченні себе, своїх помислів і дій. Щодо цього однаково важливі й усвідомлення норм і принципів загальнолюдської моралі та моралі середовища, в якому живе людина, і дотримання їх у повсякденній практиці, і послуговування ними в оцінці реалій суспільного буття, людських учинків, у тому числі власних.

Такі якості не передаються генетично, вони формуються в процесі соціалізації людини під впливом багатьох соціальних інститутів, передусім у процесі виховання і самовиховання. Теоретичні основи морального виховання учнів розробляли Г. Ващенко, А. Макаренко, В.О. Сухомлинський, К. Ушинський та інші видатні педагоги. Окремі аспекти проблеми морального виховання учнів досліджували В. Білоусова, М. Болдирєв, В. Галузинський, В. Гурін, В. Гореєва, В.Кумарін,иА. Мудрик, таиін. Моральне виховання - це найголовніший компонент духовного життя людини, що передбачає оволодіння основами моралі як сукупності принципів, вимог, норм, правил, які, в свою чергу, регулюють поведінку в усіх сферах життя. Ця думка досить доказово представлена у працях сучасних вчених Г. Білавич, В. Васьковича, М. Євтуха, Т. Завгородньої, В. Кеміня, Ж. Ковби, І. Курляк, Г. Кучери, В. Лугового, Б. Ступарика, М. Чепільитаиіншихидослідників. Серед сучасних учених, які вивчали тему морального виховання у контексті проблематики національної школи, слід відзначити працю І. Потапової, де наголошується на необхідності забезпечення взаємозв'язку морального виховання й вивчення предметів природничо-математичного циклу шляхом залучення учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності у загальноосвітній школі [7]. Цікавим також є дослідження М. Гагаріна, у якому автор доводить доцільність використання української народної казки у забезпеченні ефективності виховання морально-естетичних почуттів [3]. Формування системи морального виховання в історичному аспекті досліджувала Я. Бельмаз. У своїй дисертаційній роботі вчена на основі аналізу численних джерел з історії, теорії й практики морального виховання проводить історико-генетичний аналіз теорії морального виховання підлітків у школах СШАи[1]. У нашій роботі ми розкриємо суть поняття моральне виховання, його мету, зміст, основні завдання, принципи та критерії. Також дамо визначення поняттям моральних норм, морального обов'язку та моральної відповідальності. Зазначимо про фактори що впливають на ефективність морального виховання. Моральне виховання учнів молодшого шкільного віку

Об'єкт дослідження - морального виховання учнів загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження - формування морально якостей школярів в навчально-виховному процесі.

Мета дослідження - визначення сутності процесу морального виховання школярів.

Завдання дослідження :

– проаналізувати праці вчених які займалися проблемою морального виховання;

– визначити мету зміст та основні завдання морального виховання;

– дати визначення поняттям морального обов'язку,моральних норм та моральної відповідальності;

– зазначити принципи та критерії морального виховання;

– визначити фактори які впливають на ефективність морального виховання.

Методи дослідження:

1. Вивчення та аналіз;

2. Теоретичний;

3. Системний;

4. Понятійно-категоріальний;

Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків після кожного розділу,загальних висновків та списку використаної літератури який містить 30 джерел.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

1.1 Теоретичний аналіз вчених які досліджували проблему морального виховання школярів

У тлумачному словнику з філософії поняття моральності прирівняне до поняття мораль. «Мораль (латинське mores-мораль) - норми, принципи, правила поведінки людей, а так само людська поведінка (мотиви вчинків, результати діяльності), відчуття, думки, в яких виражається нормативна регуляція стосунків людей один з одним і суспільним цілим (колективом, класом, народом, суспільством).» (5, с. 191-192). В.І. Даль тлумачив слово мораль як «моральне вчення, правила для волі, совісті людини»(3, с. 345). Він вважав: «Моральний -- протилежний тілесному, плотському, духовний, душевний. Моральний побут людини важливіший за побут речей.» «Що відноситься до однієї половини духовного побуту, протилежний розумовому, але що зіставляє загальний з ним духовний початок, до розумового відноситься істина і брехня, до морального - добро і зло. Добродійний, доброзвичайний, згодний з совістю, із законами правди, з гідністю людини з боргом чесного і чистого серцем громадянина. Це людина моральна, чиста, бездоганної моральності.

Всяке самовідторгнення є вчинок моральний» (3, с. 558). Мислителі різних періодів трактували поняття «моральності» по-різному. Ще в древній Греції в праці Аристотеля про моральну людину говорилося: «Морально прекрасною називають людину досконалої гідності... Адже про моральну красу говорять з приводу чесноти: морально прекрасним звуть справедливого, мужнього, розсудливого і вододіючого всіма чеснотами людини» [13. 2.].А Ніцше вважав: «Бути моральним - означає підкорення спрадавна встановленому закону або звичаю. «Мораль - це зазнайство людини перед природою» [14. 22.]. У науковій літературі вказується, що мораль з'явилася на початку розвитку суспільства. Визначальну роль в її виникненні зіграла трудова діяльність людини. Без взаємодопомоги, без певних обов'язків по відношенню до роду людина не змогла б вистояти в боротьбі з природою. Мораль виступає як регулювальник взаємин людей. Керуючись моральними нормами, особистість, тим самим, сприяє життєдіяльності суспільства. У свою чергу, суспільство, підтримуючи і поширюючи ту або іншу мораль формує особистість у відповідності зі своїм ідеалом. А що ж говорити про дітей? Ще В.О. Сухомлинський говорив про те, що необхідно займатися моральним вихованням дитини, вчити «умінню відчувати людину». Василь Олександрович говорив: «Ніхто не вчить маленької людини: «Будь байдужим до людей, ламай дерева, зневажай красу, найвище став своє особистісне». Вся справа в одній, в дуже важливій закономірності морального виховання. Якщо людину вчать добру вчать уміло, розумно, наполегливо, вимогливо, в результаті буде добро. Вчать злу (дуже рідко, але буває і так), в результаті буде зло. Не вчать ні добру, ні злу - все одно буде зло, тому що і людиною його треба зробити» (8,мс.м112).

В.О. Сухомлинський вважав, що «непорушна основа морального переконання закладається в дитинстві і молодшому шкільному віці, коли добро і зло, честь і ганьба, справедливість і несправедливість доступні розумінню дитини лише за умови яскравої наочності, очевидності морального сенсу того, що він бачить, робить, спостерігає» (8, с. 114). Школа є основною ланкою в системі виховання підростаючого покоління. На кожному етапі навчання дитини домінує своя сторона виховання. У вихованні молодших школярів, вважає Ю.К. Бабанський, такою стороною буде моральне виховання: діти оволодівають простими нормами моральності, навчаться слідувати їм в різних ситуаціях. Учбовий процес тісно пов'язаний з моральним вихованням. В умовах сучасної школи, коли зміст освіти збільшився в об'ємі і ускладнився по своїй внутрішній структурі, в моральному вихованні зростає роль учбового процесу. Змістовна сторона моральних понять обумовлена науковими знаннями, які учні отримують, вивчаючи навчальні предмети. Самі моральні знання мають не менше значення для загального розвитку молодших школярів, ніж знання з конкретних учбових предметів. (1, с. 124). Н.И. Болдирєв відзначає, що специфічною особливістю морального виховання є те, що його не можна виокремити в якийсь спеціальний виховний процес. Формування моральної зовнішності протікає в процесі багатогранної діяльності дітей (іграх, навчанні), в тих різноманітних стосунках, в які вони вступають в різних ситуаціях зі своїми однолітками, з молодшими за себе дітьми і з дорослими. Проте, моральне виховання є цілеспрямованим процесом, що припускає певну систему змісту, форм, методів і прийомів педагогічних дій (2, с. 102). Розглядаючи систему морального виховання, Н.Е. Ковальов, Б.Ф. Райський, Н.А. Сорокін розрізняють декілька аспектів: По-перше, здійснення узгоджених виховних впливів вчителя і учнівського колективу у вирішенні певних педагогічних завдань, а всередині класу - єдність дій всіх учнів. По-друге, використання прийомів формування учбової діяльності моральним вихованням. По-третє, під системою морального виховання розуміється також взаємозв'язок і взаємовплив вихованців на момент моральних якостей дітей. По-четверте, систему морального виховання слід вбачати і в послідовності розвитку тих або інших якостей особистості у міру зростання і розумового дозрівання дітей. У формуванні особистості молодшого школяра, з погляду С.Л. Рубінштейна, особливе місце займає питання розвитку моральних якостей, складових поведінки. (10, с. 177). У цьому віці дитина не лише пізнає суть моральних категорій, але і вчиться оцінювати їх знання у вчинках і діях навколишніх, власних вчинках. На визначення ролі планування, як в учбовій діяльності, так і в моральній поведінці дітей молодшого шкільного віку було направлено увагу таких учених як Л.А. Матвєєва, Л.А. Регуш і багато інших.

У своїх дослідженнях вони звертаються до формування моральних мотивів поведінки, оцінки і самооцінки морально поведінки. Процес виховання в школі будується на принципі єдності свідомості і діяльності, виходячи з якого формування і розвиток стійких властивостей особистості можливе при її діяльній участі в діяльності. «Практично будь-яка діяльність має моральне забарвлення», вважає О.Г. Дробницкий, у тому числі і учбова, яка, на думку Л.І. Божович, «володіє великими виховними можливостями». Останній автор представляє учбову діяльність молодшого школяра ведучої. У цьому віці вона більшою мірою впливає на розвиток школяра, визначає поява багатьох новоутворень. У ній розвиваються не лише розумові здібності, але і моральна сфера особистості. (1, с. 117). В результаті регламентованого характеру процесу, обов'язкового систематичного виконання учбових доручень у молодшого школяра складаються моральні знання, характерні для учбової діяльності, моральні стосунки. Учбова діяльність, будучи в молодшому шкільному віці ведучої, забезпечує засвоєння знань в певній системі, створює можливості для оволодіння прийомами способами вирішення різних розумових і моральних завдань. Вчителеві належить пріоритетна роль у вихованні і навчанні школярів, в підготовці їх до життя і суспільної праці. Вчитель завжди є для учнів прикладом моральності і відданого відношення до праці. Проблеми моральності школярів на сьогоднішньому етапі розвитку суспільства особливо актуальні. За специфічну особливість процесу морального виховання слід вважати те, що він тривалий і безперервний, а результати його відстрочені в часі. Істотною ознакою процесу морального виховання є його концентрична побудова: вирішення виховних завдань починається з елементарного рівня і закінчується вищим. Для досягнення цілей використовуються види діяльності, що ускладнюються. Цей принцип реалізується з урахуванням віковихиособливостейиучніви(1,ис.и386). Процес морального виховання динамічний і творчий: вчителі постійно вносять до нього свої корективи, направлені на його вдосконалення. Всі чинники, що обумовлюють моральне становлення і розвиток особистості школяра, І.С. Мар'єнко розділяє на три групи: природні (біологічні), соціальні і педагогічні. У взаємодії з середовищем і цілеспрямованим впливом школяр соціалізується, набуває необхідного досвіду моральної поведінки. На моральне формування особистості впливають багато соціальних умов і біологічні чинники, але вирішальну роль в цьому процесі грають педагогічні, як найбільш керовані, направлені на вироблення певного роду стосунків.

1.2 Мета, зміст та основні завдання морального виховання

Моральне виховання -- виховна діяльність школи, сім'ї з формування в учнів моральної свідомості, розвитку морального почуття, навичок, умінь, поведінки. Моральне виховання розпочинається в сім'ї, продовжуючись у процесі соціалізації особистості. Його основу складають загальнолюдські та національні цінності, моральні норми, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві. Серед таких норм -- гуманізм і демократизм, що відображаються в ідеалі вільної людини з високорозвиненим почуттям власної гідності, поваги до гідності іншої людини. Моральне виховання передбачає формування в дітей почуття любові до батьків, вітчизни, правдивості, справедливості, чесності, скромності, милосердя, готовності захищати слабших, шляхетного ставлення до жінки, благородства, інших чеснот. Основною метою морального виховання, як сімейного виховання, так і викладання у школі є прагнення передати знання та культурні традиції, навчити молодь розвиватися як особистість та збільшувати культурну спадщину. Нажаль у цілому процес виховання більш спрямований на те, щоб розвивати інтелектуальні здібності, аніж культуру та духовність. Основні завдання морального виховання можна сформулювати таким чином:

1. формування моральної свідомості;

2. виховання і розвиток моральних відчуттів;

3.ивиробленняиуміньиіинавичокиморальноїиповедінки. Розвиток моральної свідомості дитини відбувається через сприйняття і усвідомлення змісту дій, які поступають від батьків і педагогів, навколишніх людей через переробку цих дій у зв'язку з моральним досвідом індивіда, його поглядами і ціннісними орієнтаціями. У свідомості дитини зовнішньої дії набуває індивідуальне значення, таким чином, формує суб'єктивне відношення до нього. У зв'язку з цим, формуються мотиви поведінки, ухвалення рішення і моральний вибір дитини власних вчинків. Спрямованість шкільного виховання і реальні вчинки дітей можуть бути неадекватними, але сенс виховання полягає в тому, щоб досягти відповідності між вимогами належної поведінки і внутрішньої готовності до цього. Необхідна ланка в процесі морального виховання - моральна освіта, мета якої - повідомити дитині сукупність знань про моральні принципи і норми суспільства, якими вона повинен оволодіти. Усвідомлення і переживання моральних принципів і норм прямо пов'язане з усвідомленням зразків моральної поведінки і сприяє формуванню моральних оцінок і вчинківи(4,ис.и8). Моральність - особлива форма суспільної свідомості і вид суспільних стосунків (моральні стосунки); один з основних способів регуляції дій людини в суспільстві за допомогою норм. На відміну від простого звичаю або традиції моральні норми отримують ідейне обґрунтування у вигляді ідеалів добра і зла, належного, справедливості і тому подібне. На відміну від права виконання вимог моралі санкціонується лише формами духовної дії (суспільної оцінки, схвалення або засудження). Разом із загально людськими елементами мораль включає історичні норми, принципи, ідеали. Мораль вивчається спеціальною філософською дисципліною - етикою. Питання про вирішальну роль морального виховання в розвитку і формуванні особистості усвідомлювалися і ставилися в педагогіці з давніх часів. Підкреслимо, що вони зв'язувалися головним чином з тим, що тільки моральне виховання забезпечує формування в особистості добродійного характеру і доброзичливих стосунків до людей. Ось що писав про це Я.А. Каменський. У своєму трактаті « повчання вдач» він приводив вислів давньоримського філософа Сенеки: «навчися спершу добрим ділам, а потім мудрості, бо без першої важко навчитися останньою». Там же цитував народний вислів: « хто встигає в науках, але відстає в добрих справах, той більше відстає, ніж встигає» (7,ис.и46)и. Таку ж велику роль моральному вихованню відводив видатний швейцарський педагог-демократ Генріх Песталоцці. Моральне виховання він вважав за головне завдання дитячої виховної установи. На його думку, тільки воно формує добродійний характер і співчутливе відношення до людей (7,ис.и52). Осмислюючи суть моральності особистості, слід мати на увазі, що як синонім цього поняття часто вживається термін мораль. Тим часом ці поняття необхідно розрізняти. Під мораллю в етиці зазвичай розуміють систему вироблених в суспільстві норм, правив і вимог, які пред'являються до особистості в різних сферах життя і діяльності. Моральність людини трактується як сукупність його свідомості, навиків і звичок, пов'язаних з дотриманням цих норм, правив і вимог.

1.3 Поняття моральних норм, морального обов'язку та моральної відповідальності.

Мораль -- як форма суспільної свідомості в процесі свого історичного розвитку набула різного характеру. Поняття «мораль» -- прийшло із Франції (morale -- моральність), а до Франції -- з Давнього Риму (moralis -- моральний). У словнику В. Даля визначається як «правила для волі та совісті». Моральне виховання -- це цілеспрямований процес організації та стимулювання різнобічної діяльності учнів, їх спілкування, спрямований на оволодівання школярами моральною культурою, яка визначає ставлення школярів до навколишнього світу. Моральні норми -- це система вимог, які визначають обов'язки людини по відношенню до оточуючого світу, зразки, які не тільки орієнтують поведінку особистості, але й дають можливість оцінювати й контролювати її (В.І. Лозова, Г.В. Троцко, 1997). Важливою категорією моралі є також моральний обов'язок людини. Про нього багато пишуть. Зокрема вважають, що моральний обов'язок, передбачає поєднання зовнішньої поведінки та її внутрішніх спонукань, їхню органічну єдність, це він відображає суспільну необхідність у вигляді певних моральних вимог, які висуваються до окремої особи та особою до суспільства. Моральний обов'язок -- це необхідність певної поведінки суб'єктів, що ґрунтується на моральних вимогах у певних конкретних життєвих ситуаціях. Із морального обов'язку особи випливає її моральна відповідальність, під якою розуміють відповідальність за вибір форм поведінки, діалектичну єдність об'єктивних, суспільне значимих і суб'єктивних, особистих елементів, міру того, наскільки глибоко вимоги, усвідомлені самою особою і стали ціннісною орієнтацією у діяльності та поведінці.

З нашої точки зору, моральна відповідальність -- це вкорінений у загальнолюдських цінностях і забезпечуваний громадською думкою моральний обов'язок особи визнати у випадках неналежної поведінки правомірність позбавлення її певних цінностей. Моральна відповідальність не знає відомчих та службових бар'єрів. Її не можна дозувати «від і до», і якщо людина лише споглядає недоліки навколо себе, то виявляє тим самим відсутність моральної культури, яка відбиває цілісність її морального обличчя. Отже, моральна відповідальність повинна наступати у будь-якому випадку діяльності особи чи її бездіяльності.

ВИСНОВКИ З 1 РОЗДІЛУ

У першому розділі ми визначили , що моральне виховання це -- виховна діяльність школи, сім'ї з формування в учнів моральної свідомості, розвитку морального почуття, навичок, умінь, відповідної поведінки. Також, ми розглянули мету, зміст та основні завдання морального виховання. Проаналізували літературні джерела за даною темою та охарактеризували поняття моральних норми, морального обов'язку та морально відповідальності. Ми розкрили сутність поняття « мораль » та « моральне виховання » і визначили що, необхідною ланкою в процесі морального виховання є моральна освіта, мета якої - повідомити дитині сукупність знань про моральні принципи і норми суспільства, якими вона повинен оволодіти. Усвідомлення і переживання моральних принципів і норм прямо пов'язане з усвідомленням зразків моральної поведінки і сприяє формуванню моральних оцінок і вчинків.

РОЗДІЛ 2 ЧИННИКИ ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

2.1 Принципи та критерії морального виховання

Процес морального виховання ґрунтується на певних принципах. Принципи виховання -- керівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу. Основні принципи такі: -- цілеспрямованість виховання передбачає спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання -- всебічно розвиненої особистості, підготовки її до свідомої та активної трудової діяльності; -- обов'язковий зв'язок виховання з життям. Суть принципу полягає в тому, що виховна діяльність має орієнтувати особистість на необхідність жити у суспільстві; -- єдність свідомості та поведінки у вихованні. Поведінка людини -- це її свідомість у дії. Виховання такої єдності свідомості -- складний і суперечливий процес, оскільки формування навичок правильної поведінки набагато складніше, ніж виховання свідомості; -- виховання в праці. В основі цього принципу -- ідея, що формування особистості безпосередньо залежить від її діяльності, від особистої участі в праці. Цей принцип спирається і на таку психологічну якість, як прагнення дитини до активної діяльності; -- комплексний підхід у вихованні ґрунтується на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ і процесів. Втілення його в життя передбачає: єдність мети, завдань і змісту виховання; єдність форм, методів і прийомів виховання; єдність виховних впливів школи, сім'ї, громадськості, засобів масової інформації, вулиці; врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; єдність виховання і самовиховання; -- виховання особистості в колективі. Індивід стає особистістю завдяки спілкуванню і пов'язаному з ним відокремленню. Найкращі умови для спілкування й відокремлення створюються в колективі. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів. Педагогічне керівництво зумовлюється відсутністю в учнів життєвого досвіду; виховання творчої особистості можливе, якщо існують умови для вияву самостійності й творчості, схвалюються ініціатива та самодіяльність; -- поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього.

У цьому -- головний сенс гуманістичної педагогіки щодо формування необхідних взаємин вихователів і вихованців. Цей принцип передбачає: єдність вимог до вихованців з боку педагогів, контроль за їх поведінкою, гуманне ставлення до них, поважання їхньої думки та ін.; -- індивідуальний підхід до учнів у вихованні. Такий підхід як індивідуальна корекція загальної системи виховання -- важлива вимога до організації виховного процесу і одна з умов підвищення його ефективності; -- принцип системності, послідовності й наступності у вихованні. Виходить з того, що для формування свідомості, вироблення навичок і звичок поведінки потрібна система певних послідовних виховних заходів. Такі якості людської особистості не можна сформувати, якщо виховний процес являтиме собою випадковий набір виховних заходів, що матимуть епізодичний, а не системний характер; -- єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Повинна охоплювати всі сторони навчально-виховної роботи школи, всі форми діяльності учнівського та педагогічного колективів, сім'ї, знаходити свій вияв у змісті, формах навчання та виховання, у правилах поведінки школярів, у стилі життя школи, її традиціях. Така єдність є однією з умов оптимізації виховного процесу. Як зазначають І.Д. Зверєва, Л.Г. Коваль, П.Д. Флоров, про ступінь морального розвитку індивіда судять за певними критеріями. Критерій -- засіб для судження, ознака, на основі якої робиться оцінка, визначення або класифікація чого-небудь; мірило судження та оцінки, основна ознака, за якою одне рішення обирається із багатьох можливих.

У психолого-педагогічній літературі можна зустріти різні ознаки, які висуваються як критерії моральної вихованості. До таких критеріїв належать: -- ставлення школярів до суспільства, праці, людей, активна життєва позиція, спрямованість особистості, рівень розвитку суспільно значущих якостей особистості, співвідношення мотивів поведінки та характеру вчинків особистості, з одного боку, та норм, правил моралі -- з іншого, використання різних критеріїв на різних рівнях: на рівні розвитку моральних почуттів, відношень, стійких мотивів і спрямованості особистості,ьна рівні світогляду; -- інтелектуальний, поведінковий та емоційний критерії; до інтелектуального відносяться знання відповідних моральних норм і правил, здатність висловлювати на основі цих знань моральні судження; до поведінкового -- здатність протистояти спокусі порушити ці правила, а емоційного -- переживання почуття провини у разі порушення цих правил. Перелічені ознаки є загальними критеріями моральної вихованості. І.С. Мар'єнко визначає загальний критерій моральної вихованості як ознаку, на основі якої встановлюється просування особистості у своєму моральному розвитку на відносно завершеному етапі шкільного навчання та виховання. Поряд із критеріями загальної моральної вихованості автори виділяють інші важливі, але менш узагальнені критерії, такі як критерії розвитку окремих моральних якостей, глибина осмислення та знання норм і правил моралі, ступінь розвиненості та сформованості моральних умінь, навичок і звичок поведінки, характер моральної орієнтації у складних моральних ситуаціях, ступінь принциповості та рівень розвитку вольової сфери, в оточенні спокуси -- міра моральної вимогливості до себе та інших людей, характер поведінки у колективі, а також наодинці із собою, наявність гуманістичних рис у характері та поведінці, ступінь поважного та доброзичливого ставлення до інших людей, рівень розвитку почуття власної гідності, сором'язливості, честі, совісті.

Порівнюючи перелічені підходи різних авторів до вивчення загальної моральної вихованості, можна сказати, що деякі з них вважають, що загальний рівень морального розвитку може бути виявлений за допомогою одного загального критерію, інші пропонують з цією метою певний набір, систему критеріїв. При цьому автори дотримуються одностайної думки в тому, що критерії морального розвитку особистості школяра повинні охоплювати не тільки результат, а й спонукання, цілі та способи його досягнення. Необхідно зазначити, що всі автори, які розробляють проблему критеріїв моральної вихованості, використовують як синоніми такі поняття, як "ознака", "показник", "прояв", лексичне їх значення є практично ідентичним. Це те, з чого можна скласти висновок про стан, розвиток, хід тощо. У той самий час зміст, який вкладають автори в дані поняття,мВ залежності від контекстів, буває різним. При цьому критерій, як правило, розуміється як деяка найбільш загальна властивість, за якою міркують про те, чи інше явище, що об'єднує у собі ряд простих "показників". Самі ж показники можуть бути виявлені і через ряд ознак, прикмет, що можуть безпосередньо спостерігатися та підлягати вимірюванню. Однак можна зустріти й інші змістовні розмежування даних понять. У наш час всі критерії, які пропонують різні автори, не пов'язані в єдину систему і являють собою певний набір, в якому багато які критерії досить детально розроблені, але неясно, як вони взаємопов'язані між собою.

Тому вчителю доводиться або вибирати з існуючих критеріїв за принципом "або-або", або об'єднувати різнорідні та різні за значенням критерії в один ряд, не дуже піклуючись про те, чи вони взаємопов'язані між собою. Зрозуміло, що одержані таким чином дані часто важко звести в єдину систему, яка дозволяє однозначно визначити місце даного учня на шкалі моральної вихованості. І.Д. Звєрєва,Л.Г. Коваль, П.Д. Фролов зазначають, що якщо психологічні критерії моральної вихованості, що пропонуються, прийняти за повний набір критеріїв, то він може бути упорядкований, систематизований таким чином (додаток1).У наведеній схемі критерії розміщені від найбільш узагальнених до більш конкретних. Найбільш узагальненим критерієм, мало диференційованим, що потребує конкретизації, є життєва (громадянська) позиція. Із схеми видно, що він ґрунтується на системі критеріїв більш низького рівня узагальнення (ставлення до людей, праці, суспільства...), які по відношенню до нього виступають у ролі показників. У свою чергу, визначення по кожному з критеріїв нижчого рівня може бути здійснене лише на основі цілого ряду більш часткових показників, які, в свою чергу, також можуть бути розглянуті як більш "часткові" критерії. Причому "розрізнювальна" здатність даних критеріїв є різною. Якщо синтетичні критерії (позиція, ставлення) здатні якоюсь мірою охарактеризувати моральну вихованість як цілісне психологічне утворення, то часткові критерії (рівень етичних знань, почуттів, моральні якості тощо) відображають лише окремі сторони моральної вихованості.

2.2 Фактори ефективності морального виховання

Проблема морального розвитку молодшого школяра в процесі навчання взаємозалежна з трьома факторами, які визначає Т.В. Морозова. (.) По-перше, прийшовши до школи, дитина переходить від «життєвого» засвоєння навколишньої дійсності, у тому числі і морально-етичних норм, що існують у суспільстві, до його наукового і цілеспрямованому вивченню. Це відбувається на уроках читання, російської мови, природознавства і т.д. Значення такого ж цілеспрямованого навчання має і оціночна діяльність вчителя в процесі уроків, його розмови, позакласна робота т. п. По-друге, під час навчальної роботи школярі включені в реальну колективну діяльність, де також йде засвоєння моральних норм, що регулюють взаємини учнів між собою і взаємини учнів з учителем. І третій фактор: у процесі обговорення становища в сучасній школі все частіше звучить теза про те, що навчання в школі - це, перш за все, формування моральної особистості. У зв'язку з цим пропонується збільшити питому вагу гуманітарних наук в загальному обсязі шкільної програми. Навчальна діяльність має всі можливості, що дозволяють розвивати в учнів моральні якості особистості в процесі вивчення будь-якого предмета. Формування моральності відбувається в школі на всіх уроках. І в цьому відношенні немає головних і неголовних предметів. Виховує не тільки зміст, методи і організація навчання, вчитель, його особистість, знання, переконання, а й та атмосфера, яка складається на уроці, стиль відносин педагога і дітей, дітей між собою. Виховує себе і сам учень,перетворюючись з об'єкта в суб'єкт виховання. Для морального виховання важливо організувати вчення як колективну діяльність, пронизану високоморальними відносинами. Навчальна діяльність стає колективною працею, якщо пізнавальна завдання ставиться перед дітьми як загальна, для її розв'язання потрібен колективний пошук. У початкових класах потрібні спеціальні прийоми, щоб діти змогли усвідомити навчальне завдання і як загальну, і як ставиться особисто до них. Своєрідною школою морального виховання є екскурсії в природу. Вони проводяться з учнями різних вікових груп. Такі екскурсії дають можливість вчителю виховувати у школярів відчуття господаря Батьківщини, дбайливого ставлення до її надбань-природі. Знання школярів про моральні норми, отримані на уроках, власні життєві спостереження нерідко бувають розрізненими і неповними. Тому потрібна спеціальна робота, пов'язана з узагальненням отриманих знань. Форми роботи різні: в початкових класах це може бути розповідь вчителя, етична бесіда. Етичні бесіди сприяють придбанню підростаючим поколінням моральних знань, виробленню в школярів етичних уявлень і понять, вихованню інтересу до моральних проблем, прагненню до оціночної моральної діяльності.

Головне призначення етичної бесіди - допомогти школярам розібратися в складних питаннях моралі, сформувати у хлопців тверду моральну позицію, допомогти кожному школяру усвідомити свій особистий моральний досвід поведінки, прищепити вихованцям уміння виробляти моральні погляди. У процесі етичних бесід необхідно, щоб хлопці активно брали участь в обговоренні моральних проблем, самі підходили до певних висновків, вчилися відстоювати особисту думку, переконувати своїх товаришів. Етична бесіда будується на аналізі та обговоренні конкретних фактів і подій з повсякденного життя хлопців, прикладів з художньої літератури, періодичної преси, кінофільмів. Підсумком розмови є яскраве, переконливе слово вчителя, який робить висновок з обговорюваного питання, дає практичні рекомендації дітям. У етичних бесідах головна роль належить вчителю, і він повинен добре володіти словом. Серед педагогів, які переймалися проблемами морального виховання, був і Олександр Якович Кониський, який зазначив що, одним із факторів, які позитивно впливають на виховання моральних почуттів і моральної поведінки, є спільне навчання дітей різних суспільних верств. Таке навчання не тільки не шкідливе для обох прошарків, але й корисне: "Справедливіше за все передбачити, що вплив буде взаємним: з одного боку м'якість нравів і зовнішня витонченість дітей вищого класу будуть діяти благотворно на грубість характеру і вуглуватість манер дітей простого класу, і в свою чергу, діти вищого класу отримають від них деяку твердість і самостійність. А те зближення, яке виникне - мимоволі буде діяти на знищення верстових забобонів, таких гибельних, за поняттями всіх здравомислячих людей"и[3,ис.и116-117]. Серед факторів морального виховання, які найбільше впливають на формування особистості, вчений виділяв власне виховання в закладах освіти. "Моральність зберігається і розвивається в народі через просвіту в школі", - наголошував педагог [8,мс.м2]. Виховний процес будується таким чином, що в ньому передбачаються ситуації, в яких школяр ставиться перед необхідністю самостійного морального вибору. Моральні ситуації для школярів різного віку в жодному разі не повинні бути представлені або виглядати як навчальні, або контролюючі, інакше їх виховне значення може бути зведене нанівець.

ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ

Отже, процес морального виховання ґрунтується на певних принципах. Принципи виховання це -- керівні положення, що відобра жають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу. Завдяки таким дослідникам як, І.Д. Звєрєва, Л.Г. Коваль, П.Д. Фролов, ми можемо визначити ступінь морального розвитку індивіда завдяки певним критеріям. Критерій -- засіб для судження, ознака, на основі якої робиться оцінка, визначення або класифікація чого-небудь; мірило судження та оцінки, основна ознака, за якою одне рішення обирається із багатьох можливих. У цьому розділі ми також зазначили про фактори, які впливають на ефективність морального виховання. Для морального виховання важливо організувати вчення як колективну діяльність, пронизану високоморальними відносинами. Навчальна діяльність стає колективною працею, якщо пізнавальна завдання ставиться перед дітьми як загальна, для її розв'язання потрібен колективний пошук. Найбільш суттєвим фактором дослідник, Олександр Якович Кониський виділяв власне виховання в закладах освіти. "Моральність зберігається і розвивається в народі через просвіту в школі", - наголошував педагог .

ВИСНОВКИ

Отже, цілеспрямований процес залучення дитини до моральних цінностей людства і конкретного суспільства повинен починатися у ранньому дитинстві. Його успішність залежить від єдності моральної свідомості і поведінки. Він має бути заснованим на принципах рівноцінності особистостей педагога і дитини, гуманістичності змісту і засобів виховання, довіри і поваги в процесі виховання, створення позитивної емоційної атмосфери, творчої взаємодії педагога і дитини. Визначальною у цьому процесі є роль дорослого як "соціального провідника", зразка для наслідування, організатора соціального досвіду дитини. Слід відзначити, що визначення акцентують увагу лише на одному соціальному аспекті виховання. На наш погляд, педагогічні завдання морального виховання не можна обмежувати простим переліком моральних якостей. Ізольовані, абстрактно взяті, вони не здатні слугувати безпосередньою метою морального виховання особистості, тому що ці якості набувають свого розкриття лише в контексті цілісної особистості. Теоретичні основи морального виховання учнів розробляли Г. Ващенко, А. Макаренко, В.О. Сухомлинський, К. Ушинський та інші видатні педагоги. Окремі аспекти проблеми морального виховання учнів досліджували В. Білоусова, М. Болдирєв, В. Галузинський, В. Гурін, В. Гореєва, В.Кумарін,иА.Мудрик,итаиін. Серед сучасних учених, які вивчали тему морального виховання у контексті проблематики національної школи, слід відзначити працю І. Потапової, де наголошується на необхідності забезпечення взаємозв'язку морального виховання й вивчення предметів природничо-математичного циклу шляхом залучення учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності у загальноосвітній школі [7]. Цікавим також є дослідження М. Гагаріна, у якому автор доводить доцільність використання української народної казки у забезпеченні ефективності виховання морально-естетичних почуттів [3]. Формування системи морального виховання в історичному аспекті досліджувала Я. Бельмаз. У своїй дисертаційній роботі вчена на основі аналізу численних джерел з історії, теорії й практики морального виховання проводить історико-генетичний аналіз теорії морального виховання підлітків у школах США [1]. У нашій роботі ми розкрили суть поняття моральне виховання, його мету, зміст, основні завдання, принципи та критерії. Також дали визначення поняттям моральних норм, морального обов'язку та моральної відповідальності. Зазначили про фактори на ефективності морального виховання. Таким чином, на основі теоретичного аналізу праць учених-педагогів ми визначили моральне виховання особистості як складний динамічний процес, що забезпечується безперервним зростанням якісних змін особистості до рівня, який відповідає потребам сучасного суспільства. Як цілеспрямований процес, він оптимально дієвий, коли організується вихователем з урахуванням взаємодії суб'єктивних і об'єктивних чинників і здійснюється в процесі моральної діяльності, яка спрямовується на утвердження моральних принципів, норм, що регулюють моральні відносини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Аристотель.Творитвь4-хлтомахд-єМ.:є2004,дт.4.

2.Архангельский Н.В. Нравственное воспитание. - М.: Просвещение, 1979.

3.Бабанський Ю.К. Педагогіка: Курс лекцій. - М.: Просвещение, 1988.

4.Бельмаз Я. Моральне виховання підлітків у загальноосвітніх школах США (друга половина ХХ століття): дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Луганський національний педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. - Луганськ,о2005.о-о191ос.

5.Болдирєв Н.І. Методика виховної роботи в школі. - 2-е вид. - М., 1979;

6.Болдирєв Н.І. "Моральне виховання школярів", Москва, 1979 р. (216)

7. Васильєва З.М. Моральне виховання учнів у навчальній діяльності. - М.: Просвещение,1978.

8.Виховання особистості школяра у моральній діяльності: Метод. рекомендації / Ом.гос.пед.ін-т ім. Горького - Омськ: ОДПІ, 1991p.

9.Гагарін М. Виховання морально-естетичних почуттів молодших школярів засобами української народної казки : дис. канд. пед. наук: 13.00.07 / Уманський держ. педагогічний ун-т ім. Павла Тичини. - Умань, 2007.є-196жс.

10.Даль В.И.Толковый словарь живого великорусского языка - М.:1979,т.11.

11. Дробницкий О.Г. Проблеми моральності. - М.: Просвещение, 1977. (376)

12.Етичне виховання молодших школярів: Навчально-методичний посібник для вчителів початкових класів. / Укл. А. К. Лопаткіна. - Омськ: Омськ.Держ.Ун-т,2004.ж-ж103жс.

13.Каїров І.А. "Моральне розвиток молодших школярів у процесі виховання",дМосква,д1979жр.є

14.Коменський Я.А., Локк Д., Руссо Ж.Ж., Песталоцці І.Г. Педагогічна спадщина.д-дМ.,1987р.

15.Краткий словарь по философии / И. В. Блауберг, И. К. Пантин. - Издательстводполитическойдлитературы.д-дМ.:д1982.д-жC. 191 - 192.

16.Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка у запитаннях і відповідях:лНавч.лпосіб.л-лК.:лЗнання,л2006.л-л311лс.

17. Леонтьєв А Н. Потреби і мотиви діяльності / / Психологія / За ред. А.А. Смирновалиждр.д-дМ.:г1962;

18.Лозова В.І., Троцко Г.В. // Лозова В.І.,Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання:Навч.посібник для студентів. - Харків,1997.

19.Макаренко А.С. Проблеми шкільного радянського виховання: Соч. - Т.5.л-лМ.:лПросвещение,л1976.

20.Мар'єнко "Основи процесу морального виховання в школі", Москва, 1980лр.

21.Мар'єнкорІ.С.р"Моральнерстановленнярособистостіршколяра",лМосква,ь1985ьр.

22.Матвєєва Л. І. "Розвиток молодшого школяра як суб'єкта навчальної діяльності,і,моральної,поведінки",,Ленінград,,1989,р. 23.Моральне виховання особистості школяра / За ред. Колдунова Я. І. - Калуга,ь1969; 24.Ницше .Сочинение в 2-х томах -М: 1990, т. 1 НИИОП АПНСССР, 1988.

25.Ожегов С.І. , Шведова Н.Ю. Тлумачний словник російської мови, 2 видання-М:ь1995р.

26.Основні закономірності та принципи виховання [Текст] / Волкова Н.П.о//оВолковаоН.П.оПедагогіка:оПосібник.о-оК.,о2001.

27.Педагогіка школи / За ред. Г.І. Щукіної. - М.: Просвещение, 1977;

28.Педагогіка / За ред. Бабанського Ю. К - М.: Просвещение, 1983;

29.Педагогіка / За ред. Е.Т. Маліночкі. - М.: Краснодар, 1992;

30.Педагогіка: Учеб. посібник для педучилищ / С. П. Баранов, Л. Р. Болотіна, Т. В. Волікова, В.А. Сластенін. - М.: Просвещение, 1981;

31.Педагогічна та батьківська оцінка якостей особистості школяра [Текст] / Звєрєва І.Д., Коваль Л.Г., Фролов П.Д. // Все для вчителя. - 1999.-N4.

32. Подласий П.І. Педагогіка: Учеб. для студентів вищ. пед. навч. закладів. - М.: Просвещение,о1996;

33. Потапова І. Моральне виховання старшокласників у процесі вивчення предметів природничо-математичного циклу: дис... канд. пед. наук: 13.00.07,/,Південноукраїнський,держ.,Педагогічний,універю,ім.К.Д.Ушинського.о-оОдеса.,,2008.,-о277ос.

34.РубінштейнjС.Л.j"Психологопедагогічніhпроблемиhморальногоnвихованняошколярів",оМосква,о1981ор.

35.Словникhзhсоціальноїhпедагогіки:hУчбов.hпосібникhдляkстуд.вищих.учбових закладів/ Авт.-сост. Л.В. Мардахаев. - М.: Видавничий центр «Академія»,о2002.о-о368ос.

36.Спеціальнаопедагогіка:оУчбов.посібникодляостудентівввишчихрнавч. закладів / Під ред. Н.М. Назоровой. - М.: Видавничий центр «Академія», 2000.h-h304hс.

37.Сухомлинський В.А. Вибрані педагогічні твори-М: 1980, т.2.

Размещено на Allbest.ru