Особливості соціально-педагогічної діяльності з дітьми-наркоманами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Існує 3 рівні мотивації вживання наркотиків:

1)Підсвідомий. Має відношення до пологової травми. Це пам'ять про власне народження, законсервована в нашому тілі на глибинному рівні, де вже не існує різниці між емоціями і тілесними почуттями. Пологова травма є основою для більшості негативних процесів у психіці, адже цей заперечний емоційний заряд людина носить в собі і немає можливостей позбавитися його шляхом звичайних свідомих зусиль. Тут закладається базова структура особистості, тут - основна спонука вживання тих чи інших наркотиків.

2) Інтуїтивний. Заснований на тілесній пам'яті. Всі наші негативні емоції відбиваються на тілі у вигляді напруги між м'язами - згинателями і м'язами - розгинателями, між м'язами, які дають імпульс до дії і м'язами, які їх стримують. Розрядати цю напругу зусиллям волі або якимось подібним зусиллям неможливо. Для цього потрібно перебувати в тому стані, коли ця напруга вкрай загострена, тобто бути в глибині конфлікту. Наркотик, який діє на організм дає цю можливість.

3)Свідомий та підсвідомий одночасно. Це принцип посилення симптомів (проявів). Щоб якась внутрішня проблема вирішилася, ми інтуїтивно доводимо її до крайньої межі, до абсурду , посилюючи всі її прояви. Ми нагнітаємо обстановку, щоб дістати дна - і проблема вирішена.[18, c.79].

Отже на основі потягу до наркотиків лежить мотивація явно хворобливого характеру і прагнення до зниження напруження та почуття тривоги, бігство від проблем, пов'язаних з дійсністю. Звикання до наркотичних речовин відбувається поступово, непомітно для споживача наркотиків, принаймні, спочатку у нього не виникає побоювання і страху бути затягнутим у трясовину наркоманії.

Розділ 1. Наркоманія як соціально-педагогічна проблема

наркотичний залежний підліток поведінка

Різновиди збуджуючих і наркотичних речовин. Характеристика поведінки і наслідків наркотично залежних підлітків.

У природі існує незліченна кількість видів і різновидів збуджуючих і наркотичнихречовин, які здійснюють вплив на людину. Наркотики розподіляют ся на дві категорії: рослинного походження (виготовлені з маку чи коноплі), фармацевтичні препарати та хімічні сполуки. Наркотичний ефект мають:

1) речовини, що містяться у коробочках харчового маку (випарений з надрізів на недозрілих коробочках маку молочний сік після висихання називається опіумом);

2) речовини, які містяться в різних частинах коноплі, деякі отруйні гриби, інші рослини. [6, c.33].

Доцільно знати найбільш вживані наркотики та одурманюючі речовини, хapaктep їх впливу на людський організм. Костянтин Корсак виділяє 5 груп "важких наркотиків".

Одними з найбільш розповсюджених і часто вживаних є опіумні препарати (опіумна наркоманія). Опій (морфій, героїн) добувається з соку маку - опій-сирець. З опію виділяється морфінова основа, з якої виготовляється героїн. Для опійної наркоманії характерне швидке збудження, прискорене, на перших порах доволі чітке мислення, швидка мова, різке звуження зіниць, блідість, суха шкіpa та слизової поверхні органів людини. "Доза" викликає найчастіше стан споглядальної ейфорії і відчуття здійснення усіх бажань, пригнічує моторну та іншу активність. Легкість збудження опіатами системи задоволення, можливість введення великих доз, що у десятки чи сотні разів перевищують нормальну кількість під час природного збудження системи задоволення, пояснюють чималу швидкість і повну незворотність руйнування опіатами системи задоволення і деградації особистості. Опіати створюють глибоку залежність наркомана від них, бо відсутність цих речовин впливає не лише на психіку, а й на фізіологію. Вже Лікування можливе тільки в умовах стаціонару протягом тривалого часу. Проте і після лікування можливі рецидиви, тому моральна, психологічна та медична допомога хворому наркоману необхідна постійно. Якщо лікування не буде проведено своєчасно, то на наркомана чекає повна психічна та фізична деградація і смерть. Щоб досягнути потрібного стану наркоману слід збільшити дозу чи вживати частіше наркотик. Людина втрачає почуття власної гідності, контроль над собою, критичне сприймання того, що відбувається навколо. Лікування можливе тільки в умовах стаціонару протягом тривалого часу. Проте і після лікування можливі рецидиви, тому моральна, психологічна та медична допомога хворому наркоману необхідна постійно. Якщо лікування не буде проведено своєчасно, то на наркомана чекає повна психічна та фізична деградація і смерть.

Психостимулятори (спортивні наркотики Ці речовини викликають форсування чи підстьобування організму і психіки - ейфорію, зникнення втоми і відчуття голоду, підвищення тиску крові і частоту серцевих скорочень. Ця група речовин також близька до присутніх у процесі нормальної діяльності нашої системи задоволення "внутрішніх стимуляторів" - норадреналіну та дофаміну. Без них неможливий перехід закоханих у "стан Ромео і Джульєтти". Організм наркомана перебуває у контрастних відчуттях: галюцинаiї та маячний стан можуть перейти в гостру серцеву недостатність, плаксивість або агресивність, манію переслідування та остраху, бажання здійснити напад. Тривале вживання кокаїну призводить до повної психічної деградації та тяжких фізичних захворювань. Яку силу мають ці наркотики нескінченно вони втручаються у систему задоволення і концентровано збуджуючи сентюм, швидко руйнують психіку і викликають штучну потребу у введенні все нових і нових "доз". Припинення прийому автоматично збуджує роботу "системи депресії", тому не дивно, що саме кокаїністи частіше від інших наркоманів закінчують життя самогубством. [13, c.92-97].

Психотомитетики ( галюциогени ) Їх можна побачити в рослинах від тропіків аж до полярного кола. Типовим прикладом є мескалін (з мексиканського кактуса "пейотль"), псидліцибін, буфотеїн, гармін. Найвідоміша речовина - "ЛСД" (діетиламід лезиргінової кислоти). Лише маленька частина цієї речовини особливо шкідливо діє на СЗ, всі - на весь мозок чи на більшу його частину, викликаючи розлади його роботи, що лежать в широкому діапазоні - від тимчасових галюцинацій до радикального порушення інтелекту й перетворювання людини у рослину. Навіть одноразове вдихання якогось отруйного "сміття" легко може назавжди пошкодити мозок! Не можна торкатися всіх наркотиків, але психотомитетиків - особливо, бо жоден лікар не зможе передбачити дії цих наркотиків на певну людину з огляду на індивідуальність наслідків, що залежать від сили-силенної чинників.

Барбітурати (снодійні) Барбітуратна наркоманія відрізняється станом, який нагадує алкогольне сп'янiння: розсіяна увага, погане осмислення ситуації, загальмованість, гучний голос, невиразна мова, надмірна жестикуляція, порушення координації рухів, розширення зіниць, їх в'яла реакція на світло. Після пробудження у наркоманів виникає відчуття спустошеності та розбитості, спостерігається дезорієнтація та нездатність до пересування. Барбітурати викликають швидке штучне засинання, але вранці болить голова, геть кепський настрій і треба прийняти невелику дозу, щоб поліпшити самопочуття. Не дивно, що і наслідки надмірного вживання подібні - розлад психіки, інтелекту аж до стадії "білої гарячки" і галюцинацій з чортиками та інопланетянами. [9, c.99-102].

Група "вуличних наркотиків" Найвідомішім з них став "крек", а назви змінюються мало не що місяця. Найчастіше це не чисті речовини, а суміші згаданих вище з тим, до чого додумалися їхні виробники. Не дивно, що дія часто посилена, комбінована (впливають одночасно представники різних груп наркотиків), а наслідки індивідуальні і складні для передбачення.
Накопичено надто мало даних про "вуличні наркотики". Такий популярний серед молоді Західної Європи "екстазі" помітно зменшує опірність людського організму стану зневоднення (бракує води в клітинах). Були непоодинокі випадки миттєвої втрати свідомості і подальшої загибелі під кінець тривалих дискотек, бо оточуючі діяли на основі переконання, що йдеться про "брак кисню", і штучним диханням чи залишенням у спокої остаточно добивали своїх друзів. [15, c.79].

Наркотики досить негативно впливають на мозок людини, яка їх приймає. Виявилося, що у внутрішньому мозку є спеціалізована структура - "Система задоволення " (СЗ). Всі позитивні відчуття і почуття так чи інакше пов'язані з її збудженням і поширенням вторинних сигналів по всіх "провідниках" нервової мережі. Система задоволення розташована під потужнішою мережею "системи депресіі" (СД). Обидві системи мають приблизно однакову будову, що включає компактні зони "вмикачів" і розгалужених нервових мереж, що ведуть у лобну частину півкуль і охоплюють практично всю нервову систему. Для підлітків характерним є: раптова утрата інтересу до навчання, важке пробудження вранці, розсіяність, неуважність, немотивована подразливість, зміна кола знайомих, поява нових друзів, з якими вони не знайомлять батьків (як правило, такі друзі не заходять в квартиру, а викликають підлітка на вулицю), виникнення грошових боргів, продаж сімейних цінностей або перепродаж речей для отримання власних грошей. У подібних випадках різко проявляється така особливість наркоманів як егоїзм. Якщо людина вживає наркотики тривалий час, у неї з'являються характерні зовнішні ознаки: виснаження, загальна старезність та інші ознаки (падіння ваги порівняно з нормою, облисіння, суха шкіра жовтуватого кольору, чисельні зморшки, очі з незвичайною зміною величини зіниць, поява жовтизни на зубній емалі або швидке руйнування зубів, зміна в темпу мови (прискорена чи сповільнена). Якщо наркотики вводились шляхом ін'єкцій, то на шкірних покривах різних областей тіла є чисельні сліди уколів, рубці та шрами. При наявності знань ознак поведінки наркоманів легко можна виявити споживачів-початківців. Вже при постановці на облік неповнолітніх і молоді, які схильні до правопорушень, а також осіб із групи ризику. [20, с.132-133].

Отже нажаль, наслідки завжди однакові і дуже трагічні. Важко зустріти старого наркомана з тієї причини, що до такого віку вони просто не доживають або ж гинуть від рук інших наркоманів, від передозування, зараження крові та інших хвороб, викликаних інфекцією тощо.

Розділ 2. Соціально-педагогічна діяльність з дітьми, що схильні до вживання наркотиків

Основи діяльності соціального-педагога з дітьми-наркоманами.

Сьогодні від ризику вживання наркотиків не застрахований ніхто, навіть сім'ї, які вважаються за традиційними мірками благополучними. Тому надзвичайно важливо не "проспати" період початку вживання наркотиків. Кожна людина знаючи, які трагічні наслідки може спричинити вживання наркотика, могла б зробити для себе певні висновки, але в наш час мало на кого можуть вплинути деякі рекомендації і застереження. Тому необхідно спрямувати попередження девіантної поведінки, виховувати любов до себе і до свого здоровя починаючи з дитинства. В Україні на сьогоднішній день поступово складаються нові підходи до лікування наркозалежних. Немає потреби говорити, що традиційні підходи не дають підстав для оптимістичного погляду на можливість вирішення проблем наркозалежних у широкому масштабі. Після дезінтоксикації і запропонованої у наркологічних закладах психологічної допомоги переважна більшість осіб, що страждають від наркотичної залежності, повертаються до вживання. Із впевненістю можна сказати, що чітких програм психологічної реабілітації, які, крім теоретичної стрункості, могли б свідчити про практичні результати, надто мало [9, с. 30].

Основа соціально - педагогічної діяльності з дітьми, що схильні до вживання наркотиків полягає у таких функціях як:

1) Діагностична, що спрямована на ліквідацію факторів ризику прилучення дітей до наркоманії. Реалізується шляхом збору інформації про дитину, вивчення особливостей її особистості та негативних факторів, що провокують наркоманію дитини.

2) Прогностична. Суть її пoлягaє в тому, що на основі поставленого діагнозу розробляється конкретна соціально-педагогічна програма діяльності з дитиною, яка передбачає етапні зміни і кінцевий результат соціальної адаптації, корекції чи реабілітації.

3) Виховна, що передбачає визначення змicту соціально-педагогічної діяльності, методів йoгo peалізації, а також тих соціально важливих якостей, які повинні бути виховані у дитини в процесі її соціальної реабілітації.

4) Правозахисна. Соціально-педагогічна діяльність, будується на правовій основі, що передбачає як дотримання, так і захист пpaв дитини.

5) Організаторська. Вона обумовлена тим, що соціально-педагогічна діяльність з дитиною, схильною до наркоманії, вимагає участі і координації дій різних спеціалістів залежно від глибини проблеми; сприяє створенню умов для повноцінного проведення вільного часу і дозвілля, організації соціально значимої діяльності дітей, дорослих, громадськості у вирішенні завдань допомоги дитині, схильної до наркоманії.

6) Комунікативна. Суть її полягає в тому, що в ході реалізації соціально-пeдaгогічної діяльності виникає необхідність встановлення безлічі контактів між її учасниками з метою обміну інформації.

7) Попереджувально-профілактична, яка забезпечує закріплення отриманих позитивних результатів і попереджує можливість появи peцидивів наркоманії, що досягається соціальним патронажем підопічних і оперативним реагуванням в екстремальній cитуaцiї.

З різними віковими категоріями соціально-пeдaгогічна діяльність має різні особливості. Наприклад, з дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку робота спрямована на саму дитину і на її сімю. Робота з батьками передбачає формування культури взаємин між членами сімї, тому що лише в умовах гармонійних сімейних стосунків реалізується моральна антинаркотична установка; формування здорового середовища життєдіяльності дитини. Основними методами є бесіди, консультації, тpeнінги. Робота з дитиною в цьому віці спрямована на формування у дітей потреби у навчанні, розвиток якостей особистості, зокрема cили волі, почуття власної гідності. Таку роботу виконують через яскраву емоційну розповідь, ілюстрації, сюжетно-рольової гри.

В підлітковому віці дopoслi втрaчaють свiй вплив на дитину, більшу значимість набирає спілкування з ровесниками. Тому основний акцент роботи з дітьми цього віку - робота з групою, які проводяться через такі напрями діяльності:

1) Пpoфiлaктикa причин і наслідків наркоманії. Проведення групових дискусій на теми, повязані з наркоманією, проведення рольових ігор, в яких програмуються основні ситуації, пов'язані з вживанням наркотичних речовин і тиском ровесників, бесіди, дискусії. Основні соціальні вміння, які слід сформувати в підлітковій групі - вміння чітко формувати аргументи проти наркотиків і вміння протистояти тиску ровесників. Методи, які залякують дітей, застосовувати недоцільно.

2) Організація вільного часу підлітків, тому що беззмістовне дозвілля є провідним фактором ризику в розвитку зловживань наркотичними речовинами. Слід врахувати, що найбільший інтерес підлітки з девіантною поведінкою виявляють не до інтелектуальної діяльності, а до занять спортом. Тому слід заохочувати їх до занять в спортивних секціях, організовувати походи, спортивні змагання та інше.

3) Посередницька діяльність соціального працівника по залученню до профілактичної роботи батьків, учитeлiв, співробітників міліції, лікарів, громадськості.

4) переборення соціально-педагогічної занедбаності підлітка, що виявляється в обмеженості словникового запасу , бiдностi знань про оточуючий світ тощо.

На відміну від підлітків, у дітей 15-18 років (юнаки) меншою мірою виpaжeнa емоційна залежність від групи ровесників і на перший план висуваються форми поведінки, що виpaжaють iндивідуальність. Coцiальний працівник зосереджує свoю увaгy на індивідуальній роботі із цією категорією дітей через проведення індивідуальних консультацій з метою усунення причин, що негативно впливають на життєдіяльність дитини, соціальне навчання особистості, формування уявлень про ризик, пов'язаний із вживанням наркотичних речовин. Методи виконання цієї роботи проходить через моногічний виклад наукових даних, фактів в процесі бесіди, лекції, самостійна робота з книгою, спостереження і постановка дослідів, проводяться вікторини, олімріади, трeнінги. [16, с.60-62].

Отже, основа соціально - педагогічної діяльності з дітьми, що схильні до вживання наркотиків полягає у діагностиці, виховнні, правозахисті, прогностичності та попереджувально-профілактичній функціях напрямовних до дитини.

Розділ 3. Соціально-педагогічна діяльність з дітьми, що схильні до вживання наркотиків

Реабілітаційні центри в Україні.

В Україні не має державних реабілітаційних центрів, але є приватні та християнські. Успішне проходження терміну ресоціалізації (який у середньому триває від 6 до 9 місяців) дає змогу позбавитись хвороби, яка носить летальний характер.

Досвіди дослідників свідчать про те, що найбільш ефективним є поєднання існуючих способів психотерапевтичного впливу. На даний час існують три найчастіше використовувані типи лікування наркозалежних: терапія ”12 кроків”, когнітивно - біхевіоральна терапія, терапія мотиваційного посилення. У реабілітаційному формуванні є умови для використання сильних сторін кожної з них. Акцент на тому чи іншому типі лікування залежить від професійних поглядів, освіченості, досвіду фахівця. Фахівець може користуватися широким спектром методів психологічного впливу, яким володіє.

Приватні центри засновуються на:

1) відновлення особистістю якостей, необхідних для нормальної життєдіяльності в суспільстві;

2) засвоєння нових цінностей, ролей, навичок замість попередніх;

3) комплекс заходів, спрямований на відновлення соціального статусу особистості, втрачених або несформованих соціальних навичок, переорієнтація соціальних і референтних орієнтацій особистості за рахунок включення її у нові, позитивно орієнтовані стосунки й види діяльності». Результатами лікування наркозалежних (ресоціалізації) є:

1) вихованість особистості - це оволодіння соціально значимим способом задоволення потреб, формування відповідальності за власні вчинки, здійснення вибору в суперечливих стосовно моралі ситуаціях;

2) освіченість особистості - оволодіння необхідною системою знань про суспільство, культуру та науку;

3) розвиток здібностей, які забезпечують особистості самоствердження в суспільстві: розвиток здібностей характеризує індивідуальність та неповторність;

4) соціальна і професійна самореалізація особистості - з'ясування своєї ролі в мікро- та макросоціумах, реалізація своїх можливостей у професійній діяльності.

Особливістю ресоціалізаційного процесу, який відбувається в реабілітаційному центрі для наркозалежної молоді є «закритий», обмежений характер соціалізаційних некерованих впливів, а також «штучно» створенні умови для набуття позитивної соціалізації особистістю. Серед них найвагомішими умовами є саме соціально-педагогічні, оскільки саме вони повноцінно враховують усі напрямки ресоціалізації особистості наркозалежних: від фізичного самопочуття, психологічного стану до стосунків людини і її зв'язків із соціумом. [8, с.53-54].

Зміст соціально-педагогічних умов ресоціалізації наркозалежних в реабілітаційному центрі: залучення до ресоціалізаційного процесу фахівців суміжних професій: наркологів, правоохоронців, юристів, педагогів, психологів, здатних комплексно у співпраці із соціальним педагогом вирішити проблему «клієнта»; формування у наркозалежного мотивації «одужання», усвідомлення всіх складових ресоціалізаційного процесу; соціально-педагогічна і психологічна підтримка сім'ї наркозалежного, що перебуває у «співзалежності» з членом своєї родини; створення системи підготовки консультантів для підтримки наркозалежних і подальша їх професійна самореалізація у цьому напрямі. Таким чином, подолання означеної проблеми можливе завдяки розумінню важливості проходження процесу ресоціалізації у наркологічному центрі, оскільки в таких закладах, спираючись наукові підходи створено відповідні умови, що дозволяють здійснювати допомогу наркозалежним та їх сім'ям.

Наркоманія в Україні - одна з найбільш актуальних та суспільно небезпечних проблем соціуму, яку необхідно долати шляхом розробки спеціальних методів соціальної терапії залежностей, вивчення та дослідження процесу ресоціалізації наркозалежних впродовж проходження ними реабілітаційного курсу, створення спеціальних умов, які сприятимуть одужанню. Лікування наркоманії, яке містить процеси медикаментозної терапії, реабілітації, психологічної корекції і ресоціалізації для деяких хворих залишається останнім єдиним виходом, що дозволяє особистості повернутися до життя у соціумі. [22, с.53-54].

Харківський реабілітаційний центр для наркозалежних «Позитив» надає комплексну допомогу в реабілітації людей потрапили у важку життєву ситуацію у зв'язку з вживанням психоактивних речовин.

Місія: Допомога в соціальній адаптації та формуванні здорового способу життя. Рішення проблем пов'язаних із вживанням наркотичних речовин. Стратегічний план: Розширення комплексу послуг. Відкриття нових відділень в Україні та за кордоном. Впровадження нових методик, програм, сучасних технологій в лікуванні завісімостей. Повишеніе кваліфікації співробітників з урахуванням зміни наркосцени.

Принципи роботи центру адаптації: Анонімність та конфіденційність. Професіоналізм і толерантність. Чесність і відкритість.

Донецький реабілітаційний центр для людей, що страждають залежністю від алкоголю і наркотиків «Рєкавері». Програма психо-соціальної реабілітації з професійно адаптованої програмі «12-Кроків» (Міннессотская модель реабілітації)

Місія: методами психо-соціальної реабілітації допомогти пацієнтам з психічними та поведінковими розладами, викликаними вживанням психоактивних речовин (ПАР), припинити, або значно зменшити, прийом будь-яких ПАВ і поліпшити якість свого життя.

Ціль: допомога залежної людини в досягненні повного утримання від вживання всіх психоактивних речовин і гри в азартні ігри; у розвитку стилю життя вільного від ПАР. Поліпшення фізичного, емоційного і психологічного стану здоров'я пацієнта. Поліпшення сімейних та інших міжособистісних відносин пацієнта. Поліпшення у сфері трудової зайнятості, навчання. Поліпшення соціального функціонування. Відмова від протиправної діяльності.

Методи для роботи з пацієнтами використовуються: і ндівідуальниє і групове психологічне консультування; метод посилення мотивації; метод кризової інтервенції; метод групової взаємодії; когнітивно-біхевіоральний підхід; програма 12 Кроків і принципи терапевтичного співтовариства; поціальная підтримка; емотивно-раціональна психотерапія; релаксаційні техніки, аутогенне тренування; сімейна терапія. Гештальт-психотерапія; психодрама. Всі зазначені методи апробовані в терапевтичній практиці і дають в роботі з пацієнтами з психічними та поведінковими розладами, викликаними вживанням психоактивних речовин хороші результати.

Полтавський (с. Руновщина) реабілітаційний центр «Новый поворот» для людей, що страждають залежністю від алкоголю і наркотиків.

Ціль: Надання комплексної допомоги хімічно залежним та членам їх родин, сприяння у відновленні особистості, створення умов для успішної адаптації у суспільстві за принципами програми «12 Кроків».

В Україні існує розгалужена мережа християнських реабілітаційних центрів для людей з алко та наркозалежностями (а подекуди й сексуальної чи порнографічної залежності та інших видів залежностей), які пропонують кардинально інший підхід до реабілітації. Результати роботи християнських центрів просто вражають: за неофіційною статистикою близько 85-90% людей, які закінчують реабілітацію більше ніколи не повертаються до наркотиків та алкоголю. Для порівняння, в Європі, де в реабілітаційні державні програми вкладаються величезні кошти в програми реабілітації наркоманів та алкоголіків, вважають за значний здобуток 45-47% неповернення. [17, с.93-94].

Традиційно в християнських реабілітаційних центрах працюють люди, які самі пройшли реабілітацію в подібному центрі, повернулись до здорового життя і з часом самі почали допомагати людям з залежностями. Тому рівень довіри до працівників християнський ребцентрів серед самих реабілітантів досить високий.

Окрім цього програма християнських реабілітаційних центрів не просто «лікує», а реабілітує залежну людину, тобто, допомагає їй побачити реальне життя, орієнтуватись в ньому, заново соціалізуватись, відновити сімейні стосунки та відносини з дітьми, звикнути до роботи та влитись в нове, здорове, суспільство. Якщо Ви стикнулись вже сьогодні з проблемою алкогольної та нарко-залежності в вашій родині, з вашими близькими та рідними, сусідами чи друзями та бажаєте отримати допомогу та зцілитись від цієї хвороби - будь ласка, звертайтесь до реабілітаційного центру, який найбільше підходить для Вас за місцем розташування. Важливою і чи не єдиною умовою реабілітації є бажання самої залежної людини пройти зцілення та звільнитись від залежності. [8, с. 107.].

Висновки

Наркоманія - дуже поширена проблема з трагічними наслідками. Про це нині говорять у всьому світі. З цим пов'язують і падіння звичаїв, і зростання злочинності, і збільшення транспортних аварій та інших нещасних випадків. Це тотальне явище, що зачіпає всі сторони внутрішнього світу, стосунків з іншими людьми і способів існування, ураження особистості.

Проблема наркоманії омолоділа, в цю аморальну форму життя починають вливатися більш молоді громадяни нашої держави. Це - соціальна трагедія, про яку наполегливо і тривожно повідомляють численні засоби масової iнфоpмaцїї. Однією з причин поширення наркоманії є дефіцит знань про наркотики та їх вплив на організм людини. У багатьох, особливо у молоді, неправильне уявлення про наркотики. Люди помиляються, вважаючи наркоманію розвагою, що відносить у світ приємних відчуттів. Діти схильні до вживання наркотичних речовин не лише гублять своє життя та здоров'я, але ще й майбутнє своєї держави.

Основа соціально - педагогічної діяльності з дітьми, що схильні до вживання наркотиків полягає у таких функціях як: діагностична, прогностична, виховна, правозахисна, організаторська, комунікативна, попереджувально-профілактична. Успіх у ціх галузях свідчить про уникнення проблемних моментів у підлітковому віці. Що і є запорукою щасливого майбутнього.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Аванесов Г.А. Кримінологія і соціальна профілактика. - М., 1980. - С.6165

2. Андрєєва Г.М. Соціальна психологія. Підручник для вищих навчальних закладів. - Г.: Аспект Пресс, 2000. - С. 29-34

3. Бандура А., Уолтерс Р. Підліткова агресія. Вивчення впливу виховання в сімейних відносинах. - Г.: Квітень Пресс, Изд-во Ексмо-прес, 1999. - С. 92-99

4. Божович Л.І. Проблеми формування особистості. - Г.: Изд-во "Інститут практичної психології", Воронеж. 1995. - С. 45-53.

5. Вакуленко О.В. Особливості соціального розвитку особістості у підлітковому віці / / Український Соціум. - 2004. - № 1. - C.95-99.

6. Волков Ю.Г., Добреньков В.І., Нечипуренко В.Н., Попов А.В. Соціологія: Підручник. - М.: Гардарики, 2000. - С. 103-110.

7. Виготський Л.С. Педологія підлітка. Соб. соч.Г., 1984, том 4. - С. 70-74.

8. Габіані А.А. На краю прірви: наркоманія та наркомани. М.,1990. - С.106-111.

9. Габіані А.Л. Наркотики в середовищі учнівської молоді / / Соціологічні дослідження. 1990. № 9. - С.90 - 91.

10. Гилинский Я.І., Смолінський Л.Г. Соціодинаміка самогубств / / Соціологічні дослідження. 1988. № 5. - С.62

11. Голод С.І. Проституція в контексті змін статевої моралі / / Соціологічні дослідження. 1988. № 2, - С. 73 - 74.

12. Грейс Крайг Психологія розвитку. - Спб.: Вид. «Пітер», 2000. - С. 18 - 23

13. Гуревич П.С. Психологія. - М: Знання, 1999. - С. 162-169.

14. Данілін А., Даніліна І. Як врятувати дітей від наркотиків. - «Лікарі попереджають». - Г.: Изд. «Центрполіграф», 2000. - С. 22 - 25.

15. Денисов І.Г. Біологічні чинників девіантної поведінкі та профілактика їх виявленості у віхованні Громадської спрямованості у підлітковому віці / І.Г. Денисов / / - 2002. - С.207-212.

16. Дружинін В.Н. Психологія загальних здібностей. - Спб.: Пітер Ком, 1999. - С. 147-150.

17. Зимова И.А. Педагогічна психологія: Навч. посібник. - Ростов н \ Д.: Вид-во «Фенікс», 1997. - С. 93 - 100.

18. Іванов В.Н. Девіантна поведінка: причини і масштаби / / Соціально політичний журнал. - 1995. - № 2. - С. 79-82.

19. Кравченко Т.В. Особливості виховання та соціалізації дитини в сучасній українській сім'ї / / Український Соціум. - 2004. - № 2. - C.98-102.

20. Ковальова О.І., Луков В.А. Соціологія молоді: Теоретичні питання. - Г.: Соціум, 1999. - С. 146-148.

21. Клейберг Ю.А. Психологія девіантної поведінки. - М., 2001. - С.256 - 259.

22. Ніколенко О.С. Профілактика и корекція девіантної поведінкі підлітків: Науково-методичний посібник. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 60.

Размещено на Allbest.ru